Філософська проблематика і жанрова природа романів Сола Беллоу 1940-1960-х років

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕIM. В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 821.111-282.31 Беллоу

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Філософська проблематика і жанрова природа романів Сола Беллоу 1940-1960-х років

10.01.04 - література зарубіжних країн

МЕХАНІКОВА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Сімферополь -2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії літератури і компаративістики Київського славістичного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, доцент Михед Тетяна Василівна, завідувач кафедри германської філології Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, доцент Горенко Олена Павлівна, доцент кафедри практики англійської мови фізико-математичних факультетів Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка;

кандидат філологічних наук Совєтна Альона Вікторівна, старший викладач кафедри прикладної лінгвістики Черкаського державного технологічного університету

Захист відбудеться “4 ” червня 2010 року о “15” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.05 у Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, просп. Вернадського, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, просп. Вернадського, 4).

Автореферат розісланий “4 ” травня 2010 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої радиОстапенко І.В.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

беллоу екзистенціалізм релігійний

Творчість Сола Беллоу (Saul Bellow, 1915-2005) - напрочуд яскраве й оригінальне явище в літературі США, в якому знайшли втілення характерні тенденції прози повоєнної доби: тяжіння до інтелектуалізації та рефлексії, а також зумовлене цим звернення до філософсько-естетичних течій минувшини й сучасності, передовсім екзистенціалізму.

Актуалізована подіями Другої світової війни необхідність осмислення місця людини в стрімкому й мінливому світі, усвідомлення дисгармонії буття, прагнення розібратися в складній парадигмі соціальних ідеологем стали потужними стимулами для творчості письменників другої половини XX століття, котрі шукали адекватні модерним запитам нові літературні форми й здійснювали сміливі експерименти з традиційними жанрами, перекодовуючи й трансформуючи їх принагідно сучасних умов. У американській прозі 1940-1960-х рр. це виявилося в інтенсивному розвитку інтелектуалізованих форм оповіді, зокрема, інтелектуально-філософського роману, видатним представником якого є С. Беллоу. Входження його в літературу співпало з розквітом американської романістики й діяльністю таких визнаних митців, як Дж. Апдайк, Е. Гемінгвей, Б. Маламуд, Дж. Стейнбек, В. Фолкнер, Ф. Рот та ін. У творчості С. Беллоу романні форми набули нових рис за рахунок поєднання елементів філософського, психологічного й інтелектуального романів, здійсненого здебільшого в міфологічно-символічному плані. Завдяки оригінальним жанровим рішенням та змістовній насиченості його творів С. Беллоу здобув широке визнання серед читачів і критиків, став лауреатом багатьох національних літературних винагород, а також отримав Нобелівську премію “за розуміння людини і тонкий аналіз сучасної культури, що злилися в його творчості”. Автор 13 романів, численних оповідань, п'єс, есе, статей, С. Беллоу і сьогодні залишається помітною постаттю в інтелектуальній літературі США.

Творчості С. Беллоу присвячено сотні критичних і літературознавчих праць. У беллоузнавстві вирізняються такі магістральні напрямки дослідження спадщини письменника, як: 1) вивчення становлення творчої індивідуальності митця (J.J. Clayton, R.R. Dutton, I. Malin, K. Opdahl, E. Rovit, T. Tanner); 2) виявлення особливостей його художнього мислення (М.К. Бронич, Т. Н. Денисова, M. Bradbury, D. Fuchs, C. Kulshrestha, J. Newman); 3) аналіз соціально-політичних аспектів творчості (О.М. Звєрєв, А.С. Мулярчик, В.І. Оленєва, M. Bradbury, І. Hassan); 4) дослідження поетики творів С. Беллоу (H. Bloom, J. Clayton, R.Chase, I. Howe, R.P. Warren); 5) виявлення генетичних і типологічних зв'язків спадщини письменника в культурно-історичному контексті (J. Chametzky, A. Chavkin, S. Finkelstein, D. Fuchs, D. Galloway, T.L. Gross, F. Harold, H.M. Harper, Fr. McConall, E. Rovit, D. Walden). Дослідники зазначають успадкування традицій романтизму й трансценденталізму в творчості С. Беллоу (A. Chavkin, H.N. Nilsen, М. G. Porter, M.A. Quayum та ін.), а також риси модернізму (D. Fuchs, D. Galloway, J. Hall, G. Josepovici) й постмодернізму (J. Barth, G. Cronin, I. Howe). У сучасних дослідженнях простежується широке розмаїття думок стосовно філософсько-психологічного підґрунтя творчості С. Беллоу. Науковці знаходять у творах письменника відгомін ідей А. Шопенгауера (Y. Takizawa, S. Trachtenberg), В. Райха (H.N. Nilsen, E.L. Rodrigues), Р. Штейнера (G.J. Smith). У визначенні сутності художнього методу письменника теж немає одностайності: його називають екзистенціалістом (A. Aharoni, S. Finkelstein, R. Lehan), постекзистенціалістом (G. Cronin, D. Galloway), “невигадливим гумористом” (S. Cohen), спадкоємцем натуралізму (M. Bradbury, T. Tanner), соціальним реалістом (I. H. Hassan, D. Stevenson), реалістом, послідовником Т. Драйзера (M. Geismar), “американським романістом єврейського походження” (D.H. Chirsch, L.A. Fiedler, L. Field, A. Kazin, D. Walden), “одвічним хасидом” (Ch. Eisinger, J. Zadovsky), представником “маргінального напряму” (R. Derek, L. Yudkin), “захисником західної культурної традиції” (J. Clayton), учнем Ф. Достоєвського (D.Fuchs, R.Olter, K.Opdahl), “нащадком” Е. Гемінгвея (A. Chavkin, T.L.Gross, E. Rovit), прихильником “соціальної традиції” Г. Джеймса і Г. Флобера (D. Fuchs, K. Opdahl) і т.д.

Разом з тим усе це розмаїття існуючих у беллоузнавстві точок зору й думок потребує концептуального переосмислення й систематизації в аспекті дослідження типології та поетики жанру роману С. Беллоу. Жанрова природа його романів не була предметом спеціального вивчення. Крім того, потребує значного перегляду ідеологізоване та дискретне трактування романістики С. Беллоу в радянський період, яке панувало донедавна у вітчизняній науці.

Актуальність дослідження зумовлена:

необхідністю комплексного вивчення філософської проблематики та жанрової природи романів С. Беллоу, а також визначення типологічних рис його інтелектуально-філософської прози, що репрезентує ідейно-художні шукання американської літератури середини XX століття;

недостатньою дослідженістю спадщини С. Беллоу в українському науковому просторі, потребою подальшої розробки методологічних підходів щодо романістики митця з урахуванням досягнень західного беллоузнавства та вітчизняної науки;

дискусійністю категорії “роман” та потребою дослідження конкретно-історичних форм роману в літературах різних країн, зокрема в літературі США.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Робота виконана на кафедрі теорії літератури і компаративістики Київського славістичного університету Міністерства освіти і науки України в межах наукової теми кафедри “Розвиток і взаємодія художньо-естетичних систем у літературі та мистецтві”. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Київського славістичного університету (протокол № 8 від 31.03.2009 р.) та схвалено на засіданні бюро Науково-координаційної ради з проблеми „Класична спадщина і сучасна художня література” Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка HAH України (протокол № 4 від 21 листопада 2002 року).

Мета дисертаційної роботи - виявити особливості філософської проблематики та жанрової своєрідності романів С. Беллоу 1940-1960-х рр.

Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

розглянути романну спадщину С. Беллоу в світлі традиційних і новаторських підходів до інтерпретації жанрової природи роману;

простежити світоглядну і творчу еволюцію письменника, з'ясувати характерні риси його художнього мислення;

розкрити концепцію людини і світу в романістиці С. Беллоу;

виявити типологічні риси героїв С. Беллоу, особливості його характерології;

визначити своєрідність філософської та релігійної проблематики романів С. Беллоу в контексті літератури американського екзистенціалізму;

проаналізувати особливості жанрової структури романів С. Беллоу (роль притчі й параболи, композиційні принципи, побудову сюжету, функції пікарески та ін.);

показати специфіку внутрішньожанрової типології романістики С.Беллоу.

Об'єктом дослідження є твори Беллоу, написані в 1940 - 1960-ті pp. - романи “Між небом і землею” (Dangling Man, 1944), “Жертва” (The Victim, 1947), “Пригоди Огі Марча” (The Adventures of Augie March, 1953), “Гендерсон - повелитель дощу” (Henderson the Rain King, 1959), оповідання “Піймай мить” (Seize the Day, 1956), роман “Герцог” (Herzog, 1964), публіцистика та листи митця.

Предметом дослідження є проблематика і жанрова природа романів Сола Беллоу 1940-60-х рр.

Методи дослідження. Застосований у роботі комплексний аналіз потребував відповідної множинності методів аналізу літературного тексту. Панорамний огляд культурно-історичного контексту, на тлі якого окреслено змістові й художні параметри творів, проведено за допомогою методики “нового історизму”, доповненої поєднанням системно-цілісного, структурно-типологічного, іманентного методів з елементами методики “пильного читання” (close reading).

Теоретико-методологічну базу дисертації складають фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, присвячені проблемам теорії та історії літератури (Л. Андрєєв, М. Бахтін, М. Гіршман, Д. Затонський), загальним проблемам жанрології (В. Кожинов, Г. Поспєлов, Ю. Тинянов), внутрішньожанрової типології (М. Храпченко, Л. Чернець, А. Есалнек). Важливими орієнтирами дослідження є роботи з проблем еволюції літературного процесу в США ХХ ст. і окремих аспектів творчості С. Беллоу (Т. Денисова, О. Звєрєв, М. Мендельсон, Т. Морозова, О. Мулярчик, L. Fiedler, І. Hassan та ін.).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняній американістиці здійснено комплексний аналіз романної спадщини С. Беллоу крізь призму сучасних концепцій жанру роману. У дисертації виявлено типологічні риси героїв та особливості характерології в романах митця. Розкрито сутність концепції людини та світу в творчості письменника, визначено філософські та релігійні проблеми, які зумовлюють жанрову природу творів С. Беллоу. Виявлено змістові та формальні домінанти художньої системи С. Беллоу. Комплексне вивчення інтелектуально-філософської прози письменника здійснено в контексті літератури американського екзистенціалізму. Роман С. Беллоу розглянуто як «синтетичний» жанр у культурно-історичному та літературному контексті сучасності.

Теоретична цінність роботи полягає в уточненні поняття “інтелектуально-філософський роман”, дослідженні внутрішньожанрової типології роману С. Беллоу, а також у розширенні та поглибленні знань про розвиток жанрів в американській прозі другої половини XX ст.

Особистий внесок здобувача є достатнім. Дисертація та всі надруковані статті написані автором самостійно. Фрагменти неперекладених творів С. Беллоу подано в авторському перекладі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані при розробці курсів з історії зарубіжної літератури XX ст., а також при створенні спецсемінарів і спецкурсів із сучасної американської літератури для гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Повний текст дисертації обговорювався на розширеному засіданні кафедр теорії літератури і компаративістики і романо-германської філології Київського славістичного університету Міністерства освіти і науки України.

Основні положення наукового дослідження висвітлювались у доповідях на конференціях: Міжнародній науковій конференції “Проблеми сучасного зарубіжного літературознавства” (Севастополь, вересень 2003 р.); Всеукраїнській науковій конференції проблем лінгвістики та сучасної американської літератури (Черкаси, травень 2002 р.); Всеукраїнській науковій конференції “Літературознавчий квест XXI сторіччя” (Київ, квітень 2009 р.); Міжнародній науковій конференції “Місто - як - текст: Літературні проекції” (Бердянськ, вересень 2009 р.); XIII Всеукраїнській науковій філологічній конференції “Світова література, лінгвістика та перекладознавство” (Черкаси, жовтень 2009 р.); VI Міжнародних Чичерінських читань „Світова класика в літературно-критичному дискурсі XXI століття” (Львів, жовтень 2009 р.), ІІІ Міжнародному українському науковому конгресі дослідників зарубіжної літератури та культури “Світова література на перехресті культур та цивілізацій” (Севастополь, квітень 2010 р.).

Публікації. Результати дослідження викладено у 8 публікаціях, 6 із яких надруковано у провідних наукових фахових виданнях України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків і списку використаних джерел, що налічує 344 позиції. Обсяг основного тексту дисертації - 183 сторінки.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, наукову новизну, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методологічні засади дослідження, окреслено теоретичне й практичне значення роботи.

У першому розділі “Людина і світ у романах С. Беллоу” містяться три підрозділи, в яких здійснено огляд науково-критичних праць, встановлено провідні напрямки беллоузнавства й методологічні підходи до вивчення романістики письменника, а також визначено сутнісні риси художнього світу митця й проаналізовано типологію героїв у його романах.

Теоретико-методологічні засади дослідження висвітлено в підрозділі 1.1. “Основні напрямки вивчення романістики С. Беллоу”. У дисертації простежується історія вивчення романів письменника в критиці та літературознавстві. Проаналізовано концептуальні підходи до спадщини письменника, викладені в працях зарубіжних і вітчизняних науковців (Т. Денисова, О. Звєрєв, Г. Злобін, М. Мендельсон, Т. Морозова, А. Мулярчик, T. Tanner, K. Opdahl, E. Rovit, J. Clayton та ін.). Встановлено провідні тенденції в науковому вивченні романістики С. Беллоу відповідно до виділення різних аспектів його творчого методу: 1) соціальна критика; 2) реалізм; 3) психологізм; 4) поєднання реалізму й модернізму; 5) екзистенціалізм; 6) постмодернізм. У роботі автор спирається на визнання соціально-критичної спрямованості романів С. Беллоу, заперечуючи однозначне визначення його творів як суто реалістичних, доводячи органічне поєднання в художньому світі митця елементів різних напрямів: реалізму, модернізму, постмодернізму. На підставі аналізу науково-критичних праць встановлено відсутність у вітчизняному літературознавстві спеціальних наукових розвідок, присвячених творчості С. Беллоу, обгрунтовано необхідність подальшої наукової розробки проблеми роману в американській літературі на матеріалі спадщини митця.

У підрозділі 1.2 “Категорія “художній світ” у романах С. Беллоу” використано системно-цілісний підхід, обгрунтований М. Гіршманом, який визначає художній світ як “відображену в індивідуальному явищі систему відносин і зв'язків світового цілого”, взаємодію елементів змісту й форми, кожний із яких отримує смислове навантаження в системі загалом. Структурними елементами цієї системи є взаємодія автора і героя, форми оповіді, часу і простору, жанровий зміст, образність та ін.

У дисертації художній світ С. Беллоу вперше розглянуто як складне й багаторівневе явище, внутрішній структурі якого притаманна інтеграція різноспрямованих стильових і жанрових елементів як утілення розмаїття філософських концепцій та художніх стилів. У роботі доведено, що важливим компонентом і чинником формування художнього світу С. Беллоу є філософські погляди митця, які знаходять відбиток не тільки у змісті романів, а й у жанровій організації прози. Романи письменника являють собою філософську рефлексію, зорієнтовану на висвітлення загальнолюдських проблем. Художній світ прози С. Беллоу постає у вигляді “філософії в образах”, що є втіленням розуміння сучасної людини, поліфонічною світоглядною системою, що актуалізує життєві позиції, ціннісні орієнтації, ідейні стратегії. Беллоувіанський метод обґрунтування й репрезентації істини побудований на поєднанні різних стильових і жанрових елементів, що забезпечують діалогізм і поліфонізм його прози.

Розуміння романістики С. Беллоу як “індивідуального явища єдиного й цілісного художнього світу” дозволило визначити сутнісні риси й домінанти створеної митцем художньої системи. У його прозі яскраво виявилися екзистенційно-філософські проблеми, морально-психологічні особливості доби й своєрідна поетика опису буття (об'єктивного буття зі сферою філософських ситуацій у зіставленні із суб'єктивним буттям окремого індивіда).

Підрозділ 1.3 “Типологія героїв у творчості митця” присвячений аналізу різних типів героїв у романах С. Беллоу, а також специфічних особливостей характерології письменника. Романний герой С. Беллоу відзначається складністю й суперечливістю і не підлягає однолінійному трактуванню. Типи героїв у романах митця є втіленням концепції особистості в процесі її екзистенціальної динаміки, а також носіями характерних рис, які визначають стан людини в мінливому й дисгармонійному світі (некомунікабельність, відчуження, втрата сенсу життя, самотність і спроби її подолання тощо).

У дисертації зазначено схожість сюжетних колізій романів “Між небом і землею” та “Жертва” С. Беллоу і творів “Записки з підпілля”, “Вічний чоловік” Ф. Достоєвського. Застосування певного художнього прийому (записки героя) дозволило Ф. Достоєвському, а слідом за ним і С. Беллоу, перенести важливі соціальні й філософські проблеми в психологічну сферу, поєднавши план об'єктивного буття із суб'єктивним його сприйняттям персонажем. Парадоксаліст Ф. Достоєвського й інтелектуальний герой С. Беллоу Джозеф обирають “підпілля” як одну із можливостей внутрішнього самоствердження. У протиставленні особистості й середовища засобами психологічного аналізу та самоаналізу митці розкривають типологічні риси героїв.

На підставі аналізу ранніх творів С. Беллоу виокремлено тип героя, який є діалектичним поєднанням жертви, знедоленої людини й бунтівника. Такий художній образ, що втілює філософсько-етичну позицію автора, суттєво відрізняється від концепції “трагічного стоїцизму”, яка домінувала в американській літературі під впливом творчості Е. Гемінгвея, Ф. Фіцджеральда та ін. Ідеалу самовпевненого, успішного героя-переможця, створеного маскультурою, С. Беллоу протиставив образ наївної та морально слабкої людини, без яскравих рис, з покаліченою й викривленою свідомістю.

Відкидаючи ідеї крайнього індивідуалізму, письменник звертається до буття й почувань екзистенціалістської особистості, замислюючись над складністю та суперечливістю феномену людини загалом. Ставлення С. Беллоу до особистості як самодостатньої величини, для якої характерне прагнення до нічим не обмеженої свободи, зближує митця з письменниками-екзистенціалістами. Звернення до екзистенціальної проблематики, зокрема до проблеми свободи вибору, автентичності існування було зумовлене усвідомленням тотальної незбагненності життя, його “абсурдною закритістю”. Проте поняття “свобода” у розумінні С. Беллоу не тотожне свавіллю. Згідно з концепцією митця, людина повинна мати моральну силу й відповідальність за свої дії, за долю людей і світу загалом. Письменник акцентує проблему духовної реалізації особистості у світі та пошуку можливостей досягнення цього.

У прозі С. Беллоу порушено традиційні для екзистенціалізму питання: боротьба добра і зла, безмежність життя, загадкова несхожість людей, уявлення людини про особисту автентичність та можливість її досягнення. Разом з тим письменник був новатором у розробці одвічних проблем. На відміну від інших митців, С. Беллоу, навіть нібито поділяючи цинічний погляд на людину та її можливості, був активним борцем проти дегуманізації суспільства, проти соціальних обставин, які сприяють алієнації особистості. Екзистенціалістські категорії “вибір”, “відчуження”, “бунт”, “абсурд”, “автентичність” існування та інші всебічно досліджуються в ранніх творах С. Беллоу, котрий переглядає основні засади філософії існування, пристосовуючи їх до сучасного життя пересічного американця.

На підставі аналізу роману “Герцог” та оповідання “Піймай мить” виокремлено (вже апробований американською прозою) тип героя з розірваною свідомістю, позбавленого твердих моральних переконань, який все ж не втрачає віри у рятівну силу кохання. У характерах Вільгельма та Герцога виявилися деякі риси героїв ранніх творів митця: Джозефа, котрий перебуває у непевному стані на межі божевілля (“Між небом і землею”); Айзи Левенталя, який відчуває, що якась сила намагається його позбавити впевненості у значущості власного буття (“Жертва”); Огі Марча, що прагне кращої долі (“Пригоди Огі Марча”). Утім, саме в романі “Герцог” головним героєм постає людина інтелектуального типу мислення та свідомості, ренесансна за світовідчуттям і рефлексією, що дозволило С. Беллоу багатогранно розкрити суперечливість як окремої особистості, так і сучасної доби загалом.

Романний герой С. Беллоу втілює різні типи “маленьких” людей, котрі, незважаючи на активне професійне і сімейне життя, залишаються самотніми, незрозумілими для оточуючих, позбавленими особистої ідентичності та внутрішньої цілісності. У роздвоєності свідомості героя С. Беллоу знайшли відбиток глибокі суперечності, на які страждає суспільство й людина. Риси персонажів письменника зумовлені соціальними (професія, сім'я), мовно-національними (походження, батьківщина, рідна мова), тілесно-побутовими (здоров'я, вік, сексуальність) чинниками. У романах С. Беллоу показані різні типи людських характерів у всій їхній складності, суперечливості та зв'язках із духовною та соціальною атмосферою доби.

Другий розділ “Проблематика романів С. Беллоу” складається з двох підрозділів, у яких на матеріалі прози письменника розкрито характерну тенденцію американської прози повоєнної доби - звернення митців до екзистенціалізму.

У підрозділі 2.1 “Романи С. Беллоу в контексті американського екзистенціалізму” визначено конститутивні риси екзистенціалізму, що знайшли відбиток у романах письменника. Рух американської літератури другої половини XX століття представлено в загальному контексті розвитку філософської та естетичної думки. Розробка екзистенціальних проблем у творчості багатьох митців позначила перехід літератури від дослідження загальнонаціональних питань до питань приватних, “біографії душі”, усвідомлення значущості індивіда та його буття на противагу глобальним проблемам сучасності. Переоцінка героями життєвих цінностей, втрата віри у значимість ідей та переконань, прагнення покладатися лише на себе пов'язані в літературі здебільшого з порубіжними ситуаціями, екзистенційними кризами. Специфічні риси американського екзистенціалізму визначено в зіставленні з подібними європейськими явищами. Сприйняття екзистенціалізму не як цілісної філософської системи, а як проміжної позиції поміж наївним оптимізмом і безвихіддю, поєднання “філософії відчаю” з категорією надії, “оптимістичні тенденції” відрізняють американський екзистенціалізм на тлі світового літературного процесу. Поява інтелектуально-філософського роману С. Беллоу в культурному просторі Америки 1940-1960-х рр. стала віддзеркаленням духовно-філософських запитів американської інтелектуальної еліти.

У дисертації показано творчу еволюцію С. Беллоу, його шлях до екзистенціальної прози. Художній світ митця постає як суб'єктивно забарвлений - це світ, побачений особистістю крізь призму власного безсилля й комплексу провини. Метафізичний колорит творів С. Беллоу визначає концепцію героя, котрий цілковито замкнений у собі, занурений у власне “я”. Подолання комплексу провини в романах С. Беллоу відбувається з допомогою розповіді “простих історій”, тобто через аналіз “приватної дії”, зображення тривоги, розгубленості, “непотрібності” життя.

У роботі доведено, що екзистенціальна спрямованість прози С. Беллоу стала відображенням особливостей американського світовідчуття, сформованого національною традицією індивідуалізму та єврейською спадщиною, яка у специфічній формі, з певними характерними відтінками акцентувала увагу на внутрішньому світі окремої особистості, боротьбі добра і зла в її душі. Отже, як відзначено в дисертації, С. Беллоу став продовжувачем американської літературної традиції, в якій екзистенціальні тенденції з'явилися набагато раніше від появи означуваного терміну. Починаючи з творів Г.Д. Торо, Н. Готорна, Г. Мелвілла і закінчуючи творами письменників XX ст., екзистенціальність залишалася провідною світоглядною проблемою американської літератури поміж двома світовими війнами. У підрозділі зроблено висновок, що С. Беллоу не тільки вплітає “класичні” концепти екзистенціального бачення в художню тканину своїх творів, але, переосмислюючи та трансформуючи їх, надає їм неповторного американського колориту, а також особливого беллоувіанського виміру.

Підрозділ 2.3 “Філософські та релігійні проблеми в романах С. Беллоу” присвячений комплексному аналізу проблематики романістики письменника з урахуванням еволюції його творчого методу. Митець розуміє “філософічність” як невід'ємну складову серйозної елітарної літератури, яка апелює до свідомості та інтелекту й виявляється на різних рівнях художнього тексту. Романи С. Беллоу сфокусовані на зображенні протиріч свідомості й реального світу, разом з тим у його творах накреслено й шляхи до подолання цих протиріч, хоч розв'язання проблем, за свідченням художника, не впливає на зміну життя романного героя. У філософських романах С. Беллоу комплекс ідей випробовується через своєрідні сюжетні колізії та характер героя, котрий стикається зі складними світоглядними питаннями. Так, у романі “Герцог” професор-гуманітарій Герцог переживає гостру кризу, почасти особистого (зрада дружини з другом), почасти інтелектуального ґатунку. Однак побутові конфлікти й душевний неспокій не надто впливають на інтенсивну розумову діяльність героя. Силоміць відлучений від звичного способу життя, під час “паломництва без керма й без вітрил”, він починає по-справжньому усвідомлювати власний моральний розлад, свій духовний занепад як особистості.

Вихідною основою ідейно-образної структури роману “Герцог” можна вважати оповідання “Піймай мить”, в якому дивак-маргінал, що живе здебільшого емоціями, а не думкою, випадає зі звичного способу американського життя. Історія Томмі Вільгельма означає початок шляху С. Беллоу до розкриття складної моральної боротьби героя із самим собою та оточенням, що стало лейтмотивом роману “Герцог”.

Особливу увагу в дисертації приділено іронії як художньому прийому і як специфічному засобу вираження авторської позиції. Іронія дозволяє авторові “піднестися” над створюваною художньою дійсністю, формуючи тим самим особливу “епічну” точку зору. У підрозділі проаналізовано різні види іронії в романах С. Беллоу: іронія ситуацій (коли слабкий герой кінець-кінцем здобуває перемогу над сильним), іронія героїко-комічного плану (яка ґрунтується на поєднанні блазнювання й патетики), самоіронія героя-аутсайдера.

У роботі розкрито значення теми кохання при розгортанні провідних проблем творів С. Беллоу та характерів героїв. У романі “Герцог” С. Беллоу спирається на античну концепцію кохання (Платон), трактуючи це почуття як єдину реальну силу, спроможну вплинути на життя людей та змінити світ. У творі художньо втілено платонівську ідею про те, що любов і добро здатні якщо не здолати, то віддалити смерть, надихнути людину на пошуки істини. Письменник зображує витоки амбівалентного стану Герцога, які пов'язані не тільки з незбагненною дійсністю, а передовсім із філософськими традиціями, що вплинули на духовний клімат “егоцентричного” масового суспільства США XX ст. Утім, вихід, запропонований митцем, не є універсальним, оскільки духовні якості героя виявляються непродуктивними. Це повною мірою усвідомлює сам автор, вдаючись до різних видів іронії.

У третьому розділі “Особливості жанрової організації романів С. Беллоу” здійснено комплексний аналіз жанру інтелектуально-філософського роману на матеріалі його творчості. Визначено жанровий зміст, складники жанру, жанрові та стильові домінанти романів.

У підрозділі 3.1 “Притча і парабола як фактори формування структури творів С. Беллоу” зазначено структурні зміни романного жанру в творчості митця: втрата нормативності, зміна жанрового змісту, тяжіння до синтезу елементів філософського та психологічного роману. Оновленню романної структури сприяло залучення митцем елементів притчі й параболи, які у вигляді вставних новелет чи окремих змістових фрагментів наявні в жанровій організації всіх романів, у тому числі й “Герцога”, що детально розглянутий у роботі.

Притча й парабола сприяють поглибленню філософічності творів письменника, створенню поліфонічної ідейно-образної структури романів, відображенню різновекторних ідеалів та життєвих стратегій, акцентуації дискусійних моментів та пошуку істини. Елементи притчі й параболи є важливими складниками художньо-філософського стилю, що спонукає читачів творів С. Беллоу до роздумів.

У підрозділі 3.2 “Жанротвірна функція пікарески та її адаптація в романах С. Беллоу” детально проаналізовано романи “Пригоди Огі Марча” і “Гендерсон - повелитель дощу”, які репрезентують найбільш плідний етап творчості письменника, продовжуючи теми, порушені у романах 1940-х рр. Жанровими домінантами романів С. Беллоу 1950-х рр. є філософічність, психологізм, суб'єктивність оповіді, тяжіння до інтроспективної форми нарації. У творах “Пригоди Огі Марча” і “Гендерсон - повелитель дощу” апробована в 1940-х рр. романна форма зазнає подальшої модифікації. У романах 1950-х рр. (як і в подальших романах 1960-х рр.) синтезовано елементи різних жанрових структур: роман-пікареска, роман виховання, ліричні роздуми, трагіфарс. Смислової та структурної єдності оновленій романній формі творів С. Беллоу надає стрижнева ідея реалізації людиною власних можливостей, духовного пошуку, самопізнання, порятунку свого “я:”. Головні герої Огі Марч і Гендерсон керуються у своїх вчинках бажанням розширити межі власного досвіду, бути самими собою, звільнитися від обмежень усталеної моралі. Героям письменника властиві деякі риси пікаро: потяг до пригод, авантюрність, безпринципність, виразність на тлі одноманітного суспільства, протистояння обивателям, зневага до загальноприйнятих норм та ідеалів.

Композиційна будова романів С. Беллоу 1950-х рр. ґрунтується на традиціях пікарескного роману - це ланцюг вільно поєднаних епізодів із життєвої подорожі героя. Розповідаючи про пригоди сучасних пікаро-шахраїв, ізгоїв, котрі скептично ставляться до цінностей і засад американського суспільства, С. Беллоу наповнює форму пікарески новим жанровим змістом, спонукаючи читачів до пошуку нових ідеологічних та суспільних парадигм стосунків людини зі світом.

Підрозділ 3.3 “Типологія романів С. Беллоу” присвячений дослідженню типологічних рис творів письменника та побудові внутрішньожанрової типології. У дисертації встановлено, що романи 1940-х рр. “Між небом і землею” і “Жертва” типологічно близькі екзистенціальному роману як різновиду філософського роману. У кожному з них змодельовано певну екзистенціалістську ситуацію: “Між небом і землею” - свобода і вибір, “Жертва” - взаємини людей, відповідальність перед іншими, опозиція кат-жертва.

У романах 1950-х рр. “Пригоди Огі Марча” і “Гендерсон - повелитель дощу” відбувається модифікація романної ситуації та структури роману. У цих творах С. Беллоу звертається до модифікованого літературою XX ст. жанру шахрайського роману, в якому розробляється пригодницько-авантюрна лінія і з'являється новий пікаро, рефлексуючий маргінал-філософ.

Роман “Герцог”, як і оповідання “Піймай мить”, типологічно близький до інтелектуального роману як різновиду філософського роману.

Роман “Герцог” за своєю жанровою природою є яскравим прикладом інтелектуального роману, в якому знайшли відбиток філософські концепції та рефлексії автора. Філософська проблематика втілена в структурі роману, в якому акцентовано моральні та метафізичні засади буття. Рух сюжету визначається рефлексіями головного героя, процесами його внутрішньої діяльності в напрямку пошуку істини. Герой “Герцога” прагне віднайти інтелектуальний синтез ідей доби, що свідчить про формування інтелектуально-філософського роману в творчості С. Беллоу і стало підсумком його естетичних пошуків 1940-1960-х рр.

У висновках підбито підсумки дослідження.

Творчість С. Беллоу, одного з найбільш відомих і авторитетних прозаїків ХХ ст., і сьогодні залишається в центрі уваги критиків та літературознавців, викликаючи суперечливі й неоднозначні оцінки. Масштабність і багатоплановість його прози обумовила варіативність інтерпретаційних підходів, головні вектори яких спрямовані на осмислення й аналіз проблемно-тематичних, жанрових і стильових параметрів романістики митця. Сферою, що дозволяє узгодити різнорідні шукання беллоузнавців, постає художній світ письменника, що розуміється як складна і водночас цілісна система, яка знайшла втілення щонайменше на двох комплексних рівнях: смисловому - філософська проблематика, та поетикальному - жанрова природа його романів.

Оригінальна художня концепція світу С. Беллоу, образно втілена у створеній романній реальності, сформувалась у результаті взаємодії і взаємовпливу багатьох літературних та екстралітературних чинників. До найбільш важливих слід віднести традиції родинного виховання, що обумовили, з одного боку, глибокий і постійний інтерес до російської класичної літератури, а з іншого - відчуття приналежності до єврейського середовища та культури; зв'язок з реаліями американського соціуму, що став одним із чинників самоідентифікації і С. Беллоу, і його персонажів, а також потужний вплив європейської філософії, зацікавленість комплексом ідей якої - від античності (Платон) до різнонаціональних виявів екзистенціалізму - визначила один із домінантних дискурсів письменницької стратегії митця. Таким чином, філософська думка С. Беллоу розвивалася не в абстрактному вакуумі чистих ідей, а народжувалася з безпосереднього життєвого досвіду автора, котрий апелював не тільки до раціонального розуміння, а й природної емоційної реакції читача.

Актуалізовані екзистенціалізмом проблеми долі людства і окремої людини в сучасну добу С. Беллоу вирішує в суто художній сфері, зокрема, в жанрі роману, проеціюючи традиційні абстрактні філософські категорії (свідомість, буття, екзистенція) і модерні екзистенціалістські поняття (самотність, відчуженість, маргінальність) на життєво-побутовий матеріал, оперуючи конкретними життєвими прикладами і побутовими ситуаціями. Особлива суб'єктивна емоційна термінологія й опертя на життєво-побутовий матеріал стали художньо-виражальними засобами філософської проблематики романістики С. Беллоу, що осмислює людське буття крізь суб'єктивність окремої людської свідомості, власне досліджуючи феномен людської реальності.

Орієнтація С. Беллоу на дослідження людини, зображеної у своїх безпосередніх життєвих контактах та у життєвому контексті, викликала осмислення вічних проблем добра і зла, моральності та злочину, стосунків з оточуючими і т.д. Цей специфічний характер вільного філософування з обов'язковими покликами на ідеї і тези Платона, Ф. Ніцше, Ф. Достоєвського, Л. Толстого, американських та французьких екзистенціалістів і т.д. отримав адекватне втілення в особливій жанровій формі, до якої поступово приходить С. Беллоу в 1940-1960-ті рр., - це інтелектуально-філософський роман. Письменник звертається до жанру роману у той час, коли набула поширення думка про кризу жанру. Його рання творчість стала переконливим свідченням дієвості та життєвості романного жанру; створені ним романи, поряд зі зразками латиноамериканської прози, яскраво довели життєспроможність класичної епічної форми та її популярність у читацького загалу.

С. Беллоу позиціонував себе як письменника-мораліста, що зближує його з російськими класиками, перш за все, з Ф. Достоєвським, а також із французькими сучасниками, наприклад, Ж.П. Сартром та А. Камю. Напрямки його морально-критичного філософування обумовили певну реалістичність творчого методу. Письменник не ставить за мету розв'язання онтологічних чи гносеологічних проблем буття, прагнучи натомість вирішити практичні моральні проблеми людського існування. Тому задіяна ним жанрова форма покликана максимально оживити зафіксовані у творах схеми поведінки людини, не тільки втіливши їх у плоть конкретних персонажів і життєві ситуації, але й слугувати особливим способом їхньої перевірки. Інтелектуальний герой С. Беллоу, як і деяких інших письменників середини ХХ ст., зокрема, Дж. Селінджера, В. Стайрона, ніби втрачає грунт соціальної реальності, перетворюючись на філософське “я”, критично налаштоване стосовно сучасної буржуазної моралі як абстрактно лицемірної, що бачиться однією з причин відчуження особистості. Критичне, дистанційоване ставлення до “неістинних” форм існування стає одним зі значущих конструктів інтелектуально-філософського роману С. Беллоу.

Соціально-критична спрямованість романістики С. Беллоу, знайшовши вияв у проблематиці та образній структурі, певним чином визначила й характер конфлікту героя з середовищем. На відміну від реалістичного роману, де саме середовище найчастіше стає причиною нерозв'язного конфлікту, який переживає герой, С. Беллоу зазвичай зображує конфлікт героя із суспільством як іманентний, імпліцитно присутній. Тому зовнішні події стають тільки імпульсом для його розгортання.

Герой С. Беллоу, завжди, з різних причин, виокремлений із суспільства, намагається внутрішньо ізолюватися від нього, зберігаючи свою духовну свободу. “Життя самосвідомості” С. Беллоу розуміється як стрижень існування сучасної людини, рефлексивна свідомість якої найчастіше визначає і зовнішній рух сюжету, і перипетії внутрішнього життя персонажу.

Сучасний рефлексуючий маргінал С. Беллоу своїм протестом проти абсурду буття виявився типологічно близьким не лише до персонажів екзистенціалістської літератури, а й до героїв пікарескного роману. З ними його зближує не тільки переживання життя як абсурду кожною окремою особистістю у конкретному життєвому контексті, але й зображення останнього як низки виняткових карколомних ситуацій, що розвиваються в трагедійній динаміці.

Їхній універсально-узагальнюючий характер підкреслюється включенням елементів притчі та параболи до жанрової структури романів С. Беллоу. Філософські роздуми письменника мають саме художню природу, що й обумовило тяжіння до метафоричних форм вираження його міркувань.

Художній світ прози С. Беллоу - це свого роду філософія в образах, дискусійних як за формою, так і за змістом; це цілісне вчення про сучасну людину, поліфонічна світоглядна система, що акумулює найбільш значні моральні ідеали та життєві стратегії. Це суто беллоувіанський метод обґрунтування і репрезентації істини, засоби реалізації яких не обмежені та різноманітні.

Аналіз романної творчості С. Беллоу, проведений крізь призму її ідейно-художніх особливостей, огляд критичної літератури з теми дисертації, дослідження культурно-історичного фону США 1940-1960-х рр., основних тенденцій американської прози цього часу, дозволяють говорити про трансформацію жанрової форми С. Беллоу - про створення синтетичного інтелектуально-філософського роману, що відповідало основним векторам розвитку світової художньої свідомості. За всієї самобутності, оригінальності таланту С. Беллоу його творчість є невід'ємною складовою загального розвитку літератури США ХХ ст. Він належить до тієї плеяди письменників повоєнної доби (Т. Капоте, Б. Маламуд, Дж. Селінджер, Ф. Рот і ін.), які досліджували проблеми внутрішнього світу особистості, її етичні, морально-психологічні проблеми.

У той же час інтелектуальний, публіцистичний, соціально-психологічний роман С. Беллоу виділяє його творчість із загального річища американської літератури ХХ ст. Звернення письменника до актуальних проблем часу, активна творча позиція, загострений інтерес до духовних і творчих начал у людині, своєрідності ментальності американської інтелектуальної еліти визначили провідне коло тем його романістики.

Романи С. Беллоу 1940-1960-х рр. “Між небом і землею”, „Жертва”, „Пригоди Огі Марча”, „Гендерсон - повелитель дощу”, „Герцог” та оповідання „Піймай мить” постають цілісною ідейно-художньою системою, в якій знайшли відбиток соціальні та моральні процеси американського суспільства перших повоєнних десятиліть у всій його суперечливості й складності. Твори С. Беллоу 1940-1960-х рр., як зразок інтелектуально-філософської прози, є складним багатоаспектним жанровим феноменом, у площині якого переплелися традиційні форми з художніми новаціями нового часу. Все це дозволило зробити висновок про синтетичний характер створеного митцем романного жанру, в межах якого С. Беллоу апробував і адаптував різні жанрові форми (екзистенціальний, пікарескний, психологічний та інтелектуальний романи), що, за всієї оригінальності їхнього втілення, є релевантними інтелектуально-філософській прозі і уможливили входження романістики С. Беллоу до мейнстриму американської літератури ХХІ століття.



Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

Механікова О.О. Особливості художнього методу прози Сола Беллоу (на матеріалі роману “Герцог”) / О.О. Механікова // Гуманітарний Вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. - Черкаси, ЧДТУ, 2002. - Число шосте. - С.55 - 58.

Механікова О.О. Художньо-філософський концепт відчуження в сучасній літературі екзистенціалізму / О.О. Механікова // Гуманітарний Вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук.пр. - Черкаси, ЧДТУ, 2003. - Число сьоме. - С.59 - 61.

Механікова О.О. Аксіологічний аспект сучасних екзистенціалістських студій (на матеріалі романної прози С.Беллоу) / О.О. Механікова // Гуманітарний Вісник.Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. Число 10: У двох томах. - Черкаси, ЧДТУ, 2006. - С.89 - 92.

Механікова О.О. Екзистенціальні “уроки” Ф.М. Достоєвського в творчості Сола Беллоу / О.О. Механікова // Гуманітарний Вісник. Серія: Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. пр. [Текст] - Число 13. - Черкаси, ЧДТУ, 2009. - С.17- 23.

Механікова О.О.Формування героя нового типу в романі Сола Беллоу “Пригоди Марча” / О.О. Механікова // Вісник Київського славістичного університету // Редкол.: Ю.М.Алексєєв (голов.ред.), В.І. Кузьменко (заст.голов.ред.) та ін. - К.: КСУ, 2009. - №40. - С.209 - 224.

Механікова О.О. Іронія як форма розкриття ідейного змісту в творах С. Беллоу “Лови мить” і “Герцог” / О.О. Механікова // Наукові записки Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Серія: Філологічні науки / [За ред. проф. Г.В. Самойленка]. - Ніжин: Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2009. - Книга 2. - С.26 - 30.

Механікова О.О. Репрезентація дискурсу міста в ранніх прозових творах 40-60-х рр. ХХ ст. американського митця С. Беллоу / О.О. Механікова // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Місто - як - текст: Літературні проекції”. - Бердянськ: БДГГУ, 2009. - С.121 - 127.

Механікова О.О. Концепт маргінальності в ранніх прозових творах С.Беллоу / О.О. Механікова // Матеріали VI Міжнародних Чичерінських читань “Світова класика в літературно-критичному дискурсі XXI століття”. - Львів: ЛНУ, 2009. - С.96 - 110.



АНОТАЦІЯ

Механікова О.О. Філософська проблематика і жанрова природа романів Сола Беллоу 1940-1960-х рр. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, - Сімферополь, 2010.

У дисертації запропоновано аналіз романів 1940-1960-х рр. американського письменника С. Беллоу в проблемно-тематичному та жанровому аспектах. Визначено провідні теми, мотиви, сюжетно-композиційні особливості творів митця. З'ясовано своєрідність характерології й творчого методу С. Беллоу. Розкрито сутність концепції людини та світу, а також типологію героїв у творчості письменника. Визначено філософські та релігійні проблеми, які зумовили жанрову природу творів С. Беллоу. Виявлено змістові та формальні домінанти художньої системи митця. Комплексне вивчення інтелектуально-філософської прози письменника здійснено в контексті літератури американського екзистенціалізму. Роман С. Беллоу розглянуто як “синтетичний” жанр, в якому апробовані й адаптовані різні жанрові форми (екзистенціальний, шахрайський, психологічний та інтелектуальний романи), що є релевантним інтелектуально-філософській прозі й зумовив входження творчості С. Беллоу до мейнстриму американської літератури XX ст.

Ключові слова: Сол Беллоу, жанр, роман, художній світ, інтелектуально-філософська проза, концепція особистості, типологія.



АННОТАЦИЯ

Механикова Е.А. Философская проблематика и жанровая природа романов Сола Беллоу 1940-1960-х гг.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 - литература зарубежных стран. - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. - Симферополь, 2010.

В диссертации осуществлен анализ романов 1940-1960-х гг. американского писателя С. Беллоу. Романистика писателя рассматривается как целостное явление в проблемно-тематическом и жанровом аспектах. Определены основные темы, мотивы, сюжетно-композиционные особенности произведений писателя. Выявлено своеобразие характерологии и творческого метода С. Беллоу. Раскрыто сущность концепции мира и человека, а также типологии героев в творчестве американского писателя. Установлены философские и религиозные проблемы, оказавшие существенное влияние на жанровую природу произведений С. Беллоу. Содержательные и формальные доминанты художественной системы писателя прослежены на разных текстовых уровнях и в рамках всего творчества художника. Комплексное изучение интеллектуально-философской прозы С. Беллоу осуществлено в контексте литературы американского экзистенциализма. Роман С. Беллоу рассматривается как “синтетический” жанр на культурно-историческом и литературном фоне современности.

В диссертации отмечено влияние Ф. Достоевского и Ф. Кафки на формирование творческого метода С. Беллоу в 1940-е гг. Романы С. Беллоу “Между небом и землей” (1944) и “Жертва” (1947) рассматриваются как типологически близкие философскому экзистенциальному роману, поскольку основой их содержания является идея правомерности сохранения собственных позиций вопреки признанию абсурдности жизни.

В ранних романах С. Беллоу исследуется сознание личности, “внутренние приключения” героев, намного шире и глубже, чем их внешнее бытие, что нашло отображение в создании образа героя, находящегося в процессе становления собственного “я”. Неуверенность в личностных качествах и сомнения относительно подлинности бытия определяют этические поиски персонажей С. Беллоу, предопределяя тем самым их пограничное положение между двумя типами существования: реальным и абсурдным.

Философичность творчества С.Беллоу заключается, в первую очередь, в заинтересованности писателя вопросами морали, соотношением добра и зла в современном обществе, экзистенциалистскими категориями свободы выбора, трагичности существования, страдания и отчуждения в абсурдном мире. С. Беллоу была близка мысль Платона о нравственности, не сводящаяся только к абстрактной победе добра, но допускающая внутреннюю напряженную борьбу со злом в душе человека.

В романах С. Беллоу “Приключения Оги Марча” и “Гендерсон - повелитель дождя” романная форма обновляется за счет синтеза разных жанровых структур: роман-пикареска, роман воспитания, лирические размышления, трагифарс.

В результате исследования были установлены точки пересечения и расхождения между интеллектуальным, философским, социально-психологическим разновидностями романов С. Беллоу, которые не только определяют оригинальность его творчества, но и выделяют романистику автора из общего потока американской литературы XX в. Обращение писателя к актуальным проблемам современности, активная творческая позиция, острый интерес к ментальности американской интеллектуальной элиты стали ведущими темами его творчества.

Романы С. Беллоу 1940-1960-х гг. как образец интеллектуально-философской прозы являются сложным многоаспектным явлением, которое в рамках исследования рассматривается сквозь призму современных концепций жанровой природы романа. В диссертации обоснован вывод о синтетическом характере созданного художником жанра романа, в котором были апробированы и адаптированы разные жанровые формы (экзистенциальный, плутовской, психологический и интеллектуальный романы), релевантные интеллектуально-философской прозе и определившие вхождение романистики С. Беллоу в мейнстрим американской литературы XX в.

Ключевые слова: Сол Беллоу, жанр, роман, художественный мир, интеллектуально-философская проза, концепция личности, типология.



SUMMARY

Mekhanikova O.О. - The Philosophical problems and genre character of the Saul Bellow's novels of the 1940-1960th. - Manuscript.

Thesis for the Candidate's Degree of Philological Sciences in speciality 10.01.04. - Literature of Foreign countries. - Tavrida National V.I. Vernadsky University, Symferopol, 2010.

The given paper provides the analysis of the S. Bellow's novels of the 1940-1960th which are considered as the integral phenomenon in problem-thematic and genre aspects. The leading themes, motifs, with a plot and compositional features of the American writer works are determined. Peculiarity of characterology and Bellow's creative method as well as principal concepts of Man and World and typology of protagonists are cleared up in thesis. It is revealed philosophical and religious problems influenced on the genre nature of Bellow's novels. The thesis also places emphasis on semantic and formal dominants of the author's artistic world. The complex study of intellectual and philosophical prose of the writer is carried out in the context of literature of American existentialism. S. Bellow's novel is considered as a “synthetic” genre having approved and adapted different genre forms (existential novel, picaresque novel, psychological and intellectual novels). The Bellow's novels are relevant to the intellectual and philosophical prose considered as imprescriptible part of the main stream of the American literature of the XX-th century.

...