Проблеми жіночої емансипації в творчості П.Д. Боборикіна

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 821.161.1Б - 3.09 - 055.2 «18»

Проблеми жіночої емансипації в творчості П.Д. Боборикіна

10.01.02 - російська література

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Петренко Наталія Анатоліївна

Херсон 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі російської філології Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Погребна Вікторія Леонідівна,

Запорізький національний технічний університет,

завідувач кафедри журналістики

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Дербеньова Лідія Вікторівна,

Івано-Франківський національний

технічний університет нафти і газу,

професор кафедри перекладу

кандидат філологічних наук, доцент

Марченко Тетяна Михайлівна,

Горлівський державний педагогічний

інститут іноземних мов,

завідувач кафедри зарубіжної літератури

Захист відбудеться “ 16 ” червня 2011 р. о 14.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.02 Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

Автореферат розіслано “__14__” травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.М. Стеценко

публіцистика боборикін письменник

АНОТАЦІЯ

Петренко Н.А. Проблеми жіночої емансипації в творчості П.Д. Боборикіна. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 - російська література. - Херсонський державний університет. - Херсон, 2011.

Робота присвячена дослідженню своєрідності художнього втілення проблеми жіночої емансипації в творчості П.Д. Боборикіна, вивченню типології і поетики створених ним жіночих образів, виявленню та визначенню способів їх художньої реалізації у романі «Жертва вечірня», повістях «По-американськи», «Посестріє», «Труп».

Доводиться, що письменник був прихильником жіночої емансипації, вважав, що жінка повинна мати право на освіту, працю, участь у громадському житті, але не приймав псевдоемансипацію, не розглядав жінку у відриві від сім'ї, дітей, висловлював надію, що «нові жінки» зможуть поєднувати материнські та громадські обов'язки.

У роботі підкреслюється, що новаторство автора полягає в жанрових, змістовних, стилістичних пошуках, у розробці нових тем. Визначається новаторство П.Д. Боборикіна у створенні різноманітних жіночих типів: жінки-матері; жінки-страждальниці; «жінки на роздоріжжі»; жінки, що прагне стати незалежною від чоловіка; жінки, яка змушена займатися проституцією; жінки-актриси; жінки-коханки; «нової жінки», яка прагне до самореалізації. Аналізується послідовне формування авторського ідеалу «нової жінки».

Ключові слова: емансипація, тип «нової жінки», хронотоп, композиція, психологізм, натуралізм, реалізм, роман, повість.

АННОТАЦИЯ

Петренко Н.А. Проблемы женской эмансипации в творчестве П.Д. Боборыкина. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 - русская литература. - Херсонский государственный университет. - Херсон, 2011.

Работа посвящена исследованию своеобразия художественного воплощения проблемы женской эмансипации в творчестве П.Д. Боборыкина, изучению типологии и поэтики созданных им женских образов, выявлению и определению способов их художественной реализации в романе «Жертва вечерняя», повестях «По-американски», «Посестрие», «Труп».

Доказывается, что писатель был поборником женской эмансипации, считал, что женщина должна иметь право на образование, труд, участие в общественной жизни, но не принимал псевдоэмансипацию, не рассматривал женщину в отрыве от семьи, детей, придерживался «золотой середины» (гармония общественного и семейного идеала).

Понимание П.Д. Боборыкиным «женского вопроса» отличается от взглядов Н.Г. Чернышевского на эту проблему. Героиня романа «Что делать?» не обременена отношениями со своим ребёнком. В романе «Жертва вечерняя» основное внимание автора сосредоточено на отношении Марьи Михайловны к сыну. Он убедительно доказывает, что дети в жизни женщины играют важную роль. Героиня романа Чернышевского руководствуется наставлениями героев-мужчин, «развивателей» и «учителей», а романа Боборыкина - стремится самостоятельно найти свой путь в жизни.

В работе подчеркивается, что новаторство автора заключается в жанровых, содержательных, стилистических поисках, в разработке новых тем. Определяется новаторство П.Д. Боборыкина в создании разнообразных женских типов: женщины-матери; женщины-страдалицы; «женщины на перепутье»; женщины, которая стремится стать независимой от мужчины; женщины, которая вынуждена заниматься проституцией; женщины-актрисы; женщины-любовницы; «новой женщины», которая стремится к самореализации. Анализируется последовательное формирование авторского идеала «новой женщины».

Роман «Жертва вечерняя» заслуживает пристального внимания, как с точки зрения оригинальности художественной формы, так и с точки зрения глубины содержания, оригинальных приёмов психологического анализа, жанрового и стилистического своеобразия. Это произведение написано в форме дневника, который является не только средством раскрытия внутреннего мира героини, но также выполняет структурообразующую роль. Углублённый психологизм, субъективность, исповедальность, лиризм являются основными стилеобразующими чертами этого произведения. Боборыкин чутко уловил природные черты женского стиля. Его роман ценен тем, что в нём мастерски воспроизведён женский взгляд на мир, психологически убедительно переданы особенности женского характера, мышления, воображения.

Хронотоп романа формируется за счёт перемещения главной героини (Петербург - Ораниенбаум - Петербург). Композиционно возвращение действия в Петербург знаменует завершение цикла: оставшись наедине со своими сомнениями, героиня заканчивает жизнь самоубийством. Своеобразное движение художественного времени в романе отображает, прежде всего, изменения, необычные повороты в судьбе героини.

Отмечается новаторство стиля П.Д. Боборыкина, в котором органично сочетаются черты реализма и натурализма (наблюдения над реальными событиями и лицами, широкий охват действительности, достоверность в изображении социальных и бытовых условий жизни героев, колоритность и точность описаний, проникновенность психологического анализа, детализация, информативность, внимание к физиологии человека и наследственности). В романе «Жертва вечерняя» присутствуют также элементы романтического мироощущения (видения, предчувствия главной героини, символичное название романа).

В повестях писателя «По-американски», «Посестрие», «Труп» представлен образ «новой женщины». Это сильные, энергичные, умные и деятельные героини, которые стремятся к независимости и свободной жизни. У них развито чувство ответственности за судьбу и жизнь близких людей (образы Лизаветы Павловны, Лидии Кирилловны, Ирины Власовны). Женские образы играют важную роль в сюжетно-композиционном построении этих произведений, выступают их идейным центром.

Повести П.Д. Боборыкина отличает стройность и компактность. Для них характерен ровный, спокойный тон повествования, строгая хронологическая последовательность событий, в них воспроизводятся традиционные хронотопы русской литературы: дорога, деревня, провинциальный город, «отчий дом», «чужой дом» и т.д.

Ключевые слова: эмансипация, тип «новой женщины», хронотоп, композиция, психологизм, натурализм, реализм, роман, повесть.

SUMMARY

Petrenko N.A. The Problems of women's emancipation in works of P.D. Boborykin. - Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in Philology, speciality 10.01.02 - Russian Literature. - Kherson State University. - Kherson, 2011.

Work is devoted to the research of originality of artistic embodiment of women's emancipation in works of P.D. Boborykin, to the research typology an poetry of women's characters created by him and bringing to light, determination of manners its artistic realization in novels “The Evening Victim”, stories “like in America”, “Sisters Society”, “The Corpse”.

It is proved that the writer was a supporter of women's emancipation, he considered that a woman was to have right for education, work, participation in social life but he didn't accept pseudoemancipation, didn't look at a woman out of family and children, he expressed the hope that “new women” could combine maternal and social duties.

It is underlined in the work that the author's innovation concludes in genre, sapid, stylistic searches, in working out of new themes. P.D. Boborykin's innovation is determined by creating of different women's types: woman-mother, woman-victim, woman on the way, woman who is aspiring to become independent from a man, woman who has to be a streetwalker, woman-actress, woman-mistress, “new woman” who is aspiring to selfrealization.

The consistent creation of author's ideal of “new woman” is analysed.

Key words: emancipation, type of a “new woman”, chronotope, composition, psychologism, naturalism, realism, novel, story.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Феномен жіночої емансипації цікавив багатьох письменників, істориків, юристів, політиків, соціологів, філософів XIX - XX століть. У 60-70-х роках XIX ст. він неодноразово розглядався у публіцистиці, критиці і художній літературі (основні тенденції вирішення «жіночого питання» відповідного періоду системно відображені у працях В.О. Гошевського, І.В. Зирянової, В.М. Коновалова, Е.О. Павлюченко, В.Л. Погребної, О.В. Рябова, М.В. Теплинського, Г.О. Тишкіна). Cпроби визначення своєрідності художнього втілення ідей жіночої емансипації, жіночого ідеалу, типології жіночих образів, еволюції образу «нової жінки» в романістиці російських письменників другої половини XIX століття неодноразово здійснювали дослідники творчості О.І. Герцена, М.Г. Чернишевського, І.С. Тургенєва, М.С. Лєскова, Ф.М. Достоєвського, Л.М. Толстого, М.О. Некрасова, І.О. Гончарова, В.О. Слєпцова, Д.І. Писарева, М.Є. Салтикова-Щедріна.

Серед перерахованих вище майстрів слова не останнє місце займає Петро Дмитрович Боборикін (1836-1921) - відомий письменник, драматург, публіцист, критик, театрознавець, теоретик й історик літератури, перекладач, мемуарист. Його творчість - своєрідний художній літопис розвитку Росії другої половини XIX - початку ХХ століття, у якому знайшла відображення і проблема жіночої емансипації.

Питанню становища жінки в сім'ї та суспільстві присвячено багато художніх творів письменника (п'єси «Дитина» (1861), «Старе зло» (1861), романи «Земські сили» (1865), «Жертва вечірня» (1868), «На суд» (1869), «Ділки» (1872-1873), «Півжиття» (1873), «З нових» (1887), повісті «По-американськи» (1870), «Посестріє» (1871), «Без чоловіків» (1884), «Проїздом» (1889), «Труп» (1892), оповідання «Безвісна» (1886), «Морз і Юз» (1889)).

Про широку популярність белетриста свідчать численні перевидання його романів та повістей у 70-90-і роки XIX століття, а також відгуки сучасників (Л.М. Толстого, О.І. Герцена, І.С. Тургенєва, М.Є. Салтикова-Щедріна, В.І. Немировича-Данченко, А.П. Чехова, А.Ф. Коні). Дореволюційні критики займали різні (часом радикально протилежні) позиції щодо творчості П.Д. Боборикіна в цілому та його жіночих образів зокрема. М.К. Цебрикова, М.О. Протопопов, К.Ф. Головін, В.Є. Чешихін, З.П. Венгерова відзначали високу художню майстерність письменника, його зацікавленість проблемою жіночої емансипації. Так, К.Ф. Головін в роботі «Російський роман і російське суспільство», аналізуючи художні твори письменника 60-80-х рр. XIX ст., підкреслює, що «…усього більше займає Боборикіна… “жіноче питання”».

Що ж стосується П.М. Ткачова, О.М. Скабічевського, А.І. Богдановича, В.Д. Спасовича, А.Г. Горнфельда, В.П. Краніхфельда, то їхні відгуки були відмічені нерозумінням особливостей художньої системи автора.

Переважна більшість дослідників XX - початку XXI ст. продовжувала зосереджуватися на вирішенні питання «творчого методу» П.Д. Боборикіна, виділяючи у якості провідних тенденції натуралізму (А.М. Лінін, Т.П. Ден, О.П. Могилянський, Є.Б. Тагер, Б.Л. Бессонов, С.І. Чупринін, В.І. Кулєшов, В.Є. Красовський, Л.О. Ієзуїтова, В.І. Самусенко, Т.А. Карпеєва, Г.К. Щенніков, Л.В. Дербеньова, С.І. Щебликін). Не можна оминути увагою і той факт, що довгий час (майже століття) спадщина Боборикіна класифікувалась літературознавцями як «другорядна».

Однак на сучасному етапі розвитку науки, з іманентною йому цікавістю до вивчення романістики письменників «другого ряду», прагненням створення цілісної картини літературного процесу II половини XIX століття, творчість П.Д. Боборикіна була переглянута. З'явився ряд робіт, як українських (Л.В. Дербеньова, Н.О. Колосова, О.І. Романова), так і російських учених (В.Б. Катаєв, О.О. Мелешкова, В.І. Сахаров, С.С. Секиринський, С.В. Сизранов, С.М. Телегін, С.І. Щебликін), в яких розглядається художня своєрідність (жанрова специфіка, стилістичні особливості) творів письменника, аналізуються принципи художньої характерології, поетика жіночих образів.

Однак, що стосується специфіки інтерпретації та художнього втілення проблеми жіночої емансипації у творах Боборикіна, то вони не виділяються в якості пріоритету у наукових дослідженнях, висвітлюються побіжно або частково (праці О.К. Краснової «Романи П.Д. Боборикіна 1860-1870-х рр.» та Л.І. Сараскіної «Модний письменник в салоні і вдома»).

Актуальність теми дослідження зумовлена наступними факторами:

відсутністю спеціального дослідження, присвяченого розгляду художньої реалізації проблеми жіночої емансипації в творчості П.Д. Боборикіна;

активізацією уваги сучасних дослідників до творчості письменників «другого ряду», пов'язаною з необхідністю створення цілісної картини культурно-літературного життя суспільства відповідного періоду;

необхідністю уточнення уявлень про типологію жіночих образів у творах П.Д. Боборикіна.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження пов'язане з науковою темою кафедри російської філології Запорізького національного університету «Літературний процес: проблема типології і спадкоємності». Тема дисертації затверджена на засіданні науково-технічної ради Запорізького національного університету (протокол № 9 від 19 травня 2003 р.) і на засіданні бюро наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина і сучасна художня література» при Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (протокол № 5 від 18 грудня 2003 р.).

Мета дослідження полягає у виявленні своєрідності художнього втілення проблеми жіночої емансипації в творчості П.Д. Боборикіна, визначенні новаторства письменника в створенні жіночих образів, окресленні способів їх художньої реалізації.

Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких завдань:

виділити основні аспекти полеміки з приводу «жіночого питання» в російській публіцистиці та критиці II п. XIX ст.;

охарактеризувати своєрідність поглядів П.Д. Боборикіна на феномен жіночої емансипації;

виявити особливості інтерпретації творчості письменника в критиці та літературознавстві кінця XIX - поч. XXI століття;

розкрити суть полеміки П.Д. Боборикіна з М.Г. Чернишевським, І.С. Тургенєвим, Ф.М. Достоєвським з питань жіночої емансипації;

розглянути роман «Жертва вечірня», повісті «По-американськи», «Посестріє», «Труп» в контексті суспільно-політичного і літературного життя Росії 60-70-х рр. XIX ст.;

охарактеризувати особливості типології жіночих образів у вищевказаних творах;

визначити своєрідність художньої характерології роману «Жертва вечірня», особливості психологізму письменника;

виділити основні прийоми створення письменником образу «нової жінки»;

визначити жанрову та композиційну своєрідність повістей «По-американськи», «Посестріє», «Труп».

Об'єктом дослідження є художня, публіцистична та літературно-критична творчість П.Д. Боборикіна в контексті історико-літературного і соціокультурного процесів у Росії другої половини XIX ст.

Літературний контекст дослідження - твори сучасників П.Д. Боборикіна: М.Г. Чернишевського, І.С. Тургенєва, Ф.М. Достоєвського, В.О. Слєпцова, Л.М. Толстого, І.О. Гончарова, М.С. Лєскова, Н.Д. Хвощинської, С.І. Смирнової-Сазонової.

Предмет дослідження - специфіка художнього віддзеркалення проблеми жіночої емансипації у романі «Жертва вечірня», повістях «По-американськи», «Посестріє», «Труп» П.Д. Боборикіна. Вибір цих творів обумовлено тим, що саме в них окреслена проблема розкрита найбільш повно.

Матеріалом дослідження є твори письменника: роман «Жертва вечірня», повісті «По-американськи», «Посестріє», «Труп», його спогади і листування; публіцистичні, літературно-критичні статті, відгуки, рецензії, присвячені творчості П.Д. Боборикіна.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертації є дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені теорії та методології вивчення літературного твору. Аналіз жанрової природи, стилістична своєрідність прози П.Д. Боборикіна проводиться з урахуванням позиції таких дослідників, як М.М. Бахтін, В.В. Кожинов, Л.Я. Гінзбург, В.Г. Одиноков, Т.Л. Мотильова, Л.В. Чернець, В.М. Головко, Н.Д. Тамарченко, В.Є. Халізєв.

Важливими для нас є також роботи С.І. Чуприніна, В.І. Кулєшова, О.К. Краснової, В.І. Самусенко, Т.А. Карпеєвої, Л.І. Сараскіної, Л.В. Дербеньової, Н.О. Колосової, О.О. Мелешкової, С.І. Щебликіна, в яких розглядаються особливості світогляду П.Д. Боборикіна, художня своєрідність його творчості.

Наше дослідження ґрунтується на системному підході з використанням елементів біографічного, історико-функціонального методів, методу комплексного аналізу художнього тексту.

Наукова новизна дисертації полягає у зверненні до маловивчених творів П.Д. Боборикіна, в яких розглядається проблема жіночої емансипації. Уперше визначається специфіка інтерпретації та художнього втілення письменником «жіночого питання», їхні детермінанти. Окреслюються особливості новаторства автора у створенні жіночих типів: жінки-матері, жінки-страждальниці, «жінки на роздоріжжі». Простежується послідовне формування в творчості письменника ідеалу жіночої особистості - «нової жінки», яка прагне до активної діяльності та самореалізації.

У сучасний науковий обіг вводяться маловідомі твори Боборикіна, невідомі раніше публіцистичні, літературно-критичні статті, що сприяють створенню цілісного уявлення про його творчість.

Теоретичне значення дослідження пов'язане з можливістю поглиблення уявлень про російський історико-літературний процес другої половини XIX століття, уточненням типології жіночих образів у творчості П.Д. Боборикіна, а також з подальшим поглибленням наукових уявлень про ідейно-тематичну та художню своєрідність творчості письменника.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при викладанні курсу історії російської літератури XIX століття у вищій школі, а також як матеріал для спецкурсів, спецсемінарів, присвячених проблемам жіночої емансипації в творчості письменників II п. XIX століття, під час організації самостійної роботи студентів, при написанні курсових і дипломних робіт.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були представлені в доповідях і обговорювалися на засіданнях кафедри зарубіжної літератури Запорізького національного університету (2002-2007 рр.) та кафедри російської філології (2010 р.). Результати дослідження були викладені на міжнародних конференціях: «Проблеми жанру, стилю, літературного напряму» (Запоріжжя, 2003 р.), «Діалог культур в поліетнічному світі» (Сімферополь, 2005, 2007, 2008 р.), Всеукраїнських конференціях «Гендерна влада: літературні та культурні стратегії» (Бердянськ, 2003 р.), «Актуальні проблеми слов'янської філології» (Бердянськ, 2005 р.), міжвузівських конференціях «Російсько-український філологічний дискурс» (Запоріжжя, 2006 р.), «Використання інтерактивних методів при викладанні мови та літератури у середніх та вищих навчальних закладах» (Євпаторія, 2008-2009 рр.), науково-практичній конференції «XII тиждень науки» Кримського гуманітарного університету (Ялта, 2010 р.).

Результати дослідження викладені в дев'яти публікаціях, сім з яких - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку літератури. Загальний обсяг роботи - 224 сторінки, обсяг основного тексту - 196 сторінок. Список використаних джерел містить 298 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено мету і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну цінність роботи, наведено дані про апробацію результатів роботи та публікації.

Перший розділ дисертації - «П.Д. Боборикін і “жіноче питання”» - складається з трьох підрозділів. У першому з них - «Відображення проблеми жіночої емансипації в російській публіцистиці та критиці II п. XIX ст.» - розглядаються погляди письменників, публіцистів, критиків, громадських діячів на «жіноче питання».

Друга половина XIX століття - період активного становлення духовної та економічної самостійності жінки. В цей час деякі жінки опановують чоловічі професії, прагнуть до знань та громадської діяльності. Значну роль у формуванні самосвідомості російської жінки відіграли роботи західноєвропейських письменників, філософів, громадських діячів про рівноправ'я, гуманізм, нові сімейні стосунки (Женні д'Эрікур «Звільнена жінка», Жорж Санд «Індіана», «Лелія», «Жак», Дж. Ст. Мілль «Про емансипацію жінок», «Про покору жінки»). Саме вони стали своєрідним поштовхом до розробки жіночого питання в Росії.

Літературно-критичні та публіцистичні роботи революційних демократів (М.Г. Чернишевського, М.Л. Михайлова, В.О. Слєпцова, Д.І. Писарєва, М.В. Шелгунова) стали поштовхом для розвитку російського фемінізму. М.Л. Михайлов - відомий публіцист та літературний критик один з перших в Росії заговорив про свободу і рівноправ'я жінок. У своїх статтях («Паризькі листи» (1858-1859), «Жінки, їх виховання та значення в сім'ї і суспільстві» (1860), «Джон Стюарт Мілль про емансипацію жінок» (1860), «Жінки в університеті» (1861), «Повага до жінок» (1866)) він виступає на захист особистих і громадських прав жінки, її вільного доступу до вищої освіти, за право жінки на економічну незалежність.

Водночас серед відомих громадських діячів, учених були і супротивники жіночої емансипації (наприклад, М.П. Погодін, П.П. Цитович). Вони відверто виступали проти рівноправ'я чоловіка і жінки, вважали, що жінка призначена лише для продовження роду, а її діяльність має бути пов'язана тільки з сім'єю.

Втілення феміністичних ідей у Росії 60-х рр. ХІХ ст. мало як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, серед молодих жінок отримав поширення новий тип поведінки, прихильниць якого стали називати «новими жінками». Представниць цього типу відрізняли простота в побуті, скромність в одязі, відсутність прикрас, прагнення до корисної діяльності, самостійної праці, знань. Ці жінки, передусім, прагнули до економічної незалежності. З іншого боку, феміністичний рух, боротьба за самостійність виразилися не лише в прагненні жінок до розумового розвитку, активної суспільно-політичної діяльності, але й у відмові від традиційних норм моралі. Прагнення в усьому бути рівними з чоловіками часто призводило до втрати жіночності, переважання чоловічих манер (паління, коротка зачіска, недбалий одяг, різка манера спілкування). Реакція суспільства на появу цього типу жінок («емансіпе») була негативною.

В середині XIX ст. загальна криза моралі відбилася і на стані традиційної патріархальної сім'ї: з'являються цивільні, фіктивні і раціональні шлюби, наслідками яких часто стають розпад традиційних сімей, сирітство дітей, приниження і «падіння» жінок, самогубство, дітовбивство.

Закономірно, що російські майстри слова не змогли залишатися осторонь таких важливих проблем: Л.М. Толстой, Ф.М. Достоєвський, І.О. Гончаров, М.С. Лєсков, Н.Д. Хвощинська, П.Д. Боборикін звернулися до їх відображення та вирішення у своїй творчості.

Другий підрозділ «П.Д. Боборикін про призначення жінки» присвячено аналізу поглядів письменника на проблеми жіночої емансипації. П.Д. Боборикін був рішучим поборником жіночої незалежності: все своє свідоме життя він ратував за розумовий і духовний розвиток жінки, високо цінував її моральні якості. Така позиція письменника була обумовлена тим, що значну частину свого життя він провів за кордоном, де мав змогу ознайомитися із феміністськими ідеями, спостерігати життя «прогресивних» емансипованих жінок. П.Д. Боборикін був знайомий з Дж. Ст. Міллем, розділяв його погляди на роль жінки в сім'ї та суспільстві. Романіст не залишився байдужим до робіт Ж. Мішлє та П.Ж. Прудона. У 1875 році в журналі «Вісник Європи» (№ 3, 5, 7-12) він публікує статтю «П'єр-Жозеф Прудон в листах», в якій не погоджується з реакційними поглядами французького соціолога на призначення жінки.

Про інтерес письменника до «жіночого питання» свідчить його редакторська діяльність в журналі «Бібліотека для читання», співробітницями якого були Євгенія Тур (Є.В. Саліас де Турнемир), Марко Вовчок (М.О. Вілінська), В. Крестовський-псевдонім (Н.Д. Хвощинська), І. Весен'єв (С.Д. Хвощинська), яких П.Д. Боборикін залучав для роботи в журналі як талановитих белетристок і публіцисток. Серед знайомих письменника було багато жінок-подвижниць, які боролися за рівноправ'я в суспільному житті, прагнули до самостійності, займалися активною діяльністю (М.М. Дондукова-Корсакова, Н.Д. Хвощинська, А.М. Веневітінова).

Уявлення письменника про «жіноче питання» відрізнялося від поглядів революційних демократів, які визнавали первинним для жінки не особисте, а громадське життя. Боборикін вважав, що жінка, як і чоловік, має право на освіту, працю, участь у громадському житті, але він не приймав псевдоемансипацію, не розглядав жінку у відриві від сім'ї, дітей, близьких людей, висловлював надію, що «нові жінки» зможуть поєднувати материнські і громадські обов'язки, будуть самостійні і самоцінні. Такі ідеї він висловлює у романах «Жертва вечірня», «Півжиття», повістях «Посестріє», «Труп», «Без чоловіків», «Друга від води».

Своє відношення до «жіночого питання» П.Д. Боборикін виражає не лише через багатогранні жіночі образи, але й зображуючи чоловіків, критикуючи необґрунтованість домостроєвських поглядів на призначення жінки.

У третьому підрозділі «Рецепція творчості письменника в критиці та літературознавстві» проаналізовано досвід інтерпретації творчості письменника в російській критиці другої половини ХІХ ст. й особливості сприйняття його творів у літературознавстві ХХ - ХХІ ст.

Художні твори П.Д. Боборикіна з першого дня публікації опинилися в центрі гострої громадсько-літературної полеміки, стали об'єктом бурхливих дискусій, викликаючи захоплене визнання в одних (С.А. Венгеров, М.К. Цебрикова, М.О. Протопопов, В.Є. Чешихін, С.П. Мельгунов, М.К. Михайловський, А.П. Чехов, Л.М. Андрєєв) та відверте заперечення в інших (Д.Д. Мінаєв, М.Є. Салтиков-Щедрін, П.М. Ткачов, О.В. Нікітенко). Представники другого «табору» не приймали особливостей оповідної манери Боборикіна, докоряли письменникові в зайвому суб'єктивізмі, натуралістичній описовості, схильності до деталізації, протоколізму, фактографії, використанні подробиць.

Дослідники ХХ століття, яким належить заслуга «реабілітації» творчості П. Боборикіна (А.М. Лінін, Т.П. Ден, О.П. Могилянський, Є.Б. Тагер, В.І. Кулєшов, О.Д. Краснова, Л.О. Ієзуітова, В.І. Самусенко, В.Є. Красовський, Т.А. Карпєєва), відзначали його творчу майстерність у зображенні характерів, оригінальність стилю.

Інтерес літературознавців до творчої спадщини П.Д. Боборикіна посилився у кінці ХХ - початку ХХI ст. Українські та російські дослідники (О.І. Романова, Л.В. Дербеньова, Н.О. Колосова, С.С. Секиринський, В.Б. Катаєв, Н.Б. Хайлова, С.М. Телегін, В.І. Сахаров, Т.П. Виноградова, С.І. Щебликін, О.А. Мелешкова) розглядають творчість письменника з позицій досягнень сучасного літературознавства, вивчають жанрову природу творів прозаїка, особливості його стилю, своєрідність характерології.

Зазначено, що в сучасному літературознавстві відсутні дослідження, присвячені аналізу художньої реалізації проблем жіночої емансипації в творах письменника, типології та поетиці створених ним жіночих образів.

Другий розділ дисертації - «Роман “Жертва вечірня” в контексті російської літератури 60-80-х років XIX ст.» - складається з чотирьох підрозділів. У першому з них - «Історія створення роману. Оцінка його критикою» - відтворено історію написання твору, особливості його сприйняття сучасниками П.Д. Боборикіна та літературознавцями XX - XXI століття.

Роман «Жертва вечірня» з'явився в січні 1868 року в журналі «Всемирный труд» (№ 1, 2, 4, 5, 7). В основі твору лежать події реального життя петербурзького вищого світу. В центрі уваги автора знаходиться «жіноче питання». Письменник говорить про єдність моральних норм для чоловіків і жінок. У цьому позиція П.Д. Боборикіна була дуже близька поглядам О.І. Герцена, М.Г. Чернишевського, Ф.М. Достоєвського, І.С. Тургенєва, М.С. Лєскова, І.О. Гончарова та інших письменників XIX століття.

Вихід роману про долю молодої жінки, яка «заблукала» на життєвому шляху, в літературних колах Петербургу сприйняли неоднозначно. У критиці розгорнулася гаряча дискусія: М.Є. Салтиков-Щедрін, Д.Д. Мінаєв, П.О. Гайдебуров, О.В. Нікітенко виступили проти «Жертви вечірньої», оцінивши її як пасквіль на петербурзьких літераторів (М.О. Добролюбова, В.О. Слєпцова, М.Г. Чернишевського, Ф.М. Достоєвського) і знайомих письменникові людей, засуджуючи «крайнощі натуралізму» «порнографічного» роману. Інші критики (С.А. Венгеров, М.О. Протопопов, З.П. Венгерова), навпаки, вважали «Жертву вечірню» найкращим твором письменника, в якому правдиво зображене безтурботне світське життя.

Сучасні дослідники (О.К. Краснова, В.Б. Катаєв, С.І. Щебликін) зосереджують свою увагу на аналізі особливостей психологізму роману, жанрово-стилістичної своєрідності цього твору, відзначаючи, що «Жертва вечірня» спрямована проти аморального життя вищого суспільства Росії II половини XIX століття. Вони доводять, що саме гостра постановка актуальних соціальних проблем і оригінальна форма забезпечили роману широке коло читачів.

У другому підрозділі «Полеміка П.Д. Боборикіна з М.Г. Чернишевським, І.С. Тургенєвим, Ф.М. Достоєвським щодо проблеми жіночої емансипації» розглянуто специфіку позиції Боборикіна стосовно жіночого самовизначення, розкрито суть полеміки із зазначеними письменниками.

Враховуючи досвід авторів класичної прози, П.Д. Боборикін представляє у «Жертві вечірній» власний погляд на жіночу свободу: розповідає про моральні пошуки головної героїні, Мар'ї Михайлівни, на одному з переломних етапів в історії російського суспільства. Автор вступає в полеміку з М.Г. Чернишевським, який перебільшуючи суспільну роль жінки, недооцінював її роль сімейну: ні у його романі «Що робити?», ні у публіцистиці немає роздумів про жінку як матір своїх дітей, господиню будинку тощо, що свідчить про однобічність, догматизм поглядів письменника на призначення жінки.

П.Д. Боборикін, навпаки, прагне знайти «золоту середину» в цьому питанні, вважає, що жіноче покликання бути дружиною, матір'ю, дочкою не поступається призначенню суспільному. Письменник звертається до теми материнства і доводить, що діти відіграють важливу роль в житті жінки. На відміну від революційних демократів, він руйнує традиційне уявлення про керівну роль чоловіка, який розвиває жінку. Героїня «Жертви…» самостійно йде життєвим шляхом і не потребує чоловічого заступництва.

Така позиція П.Д. Боборикіна є близькою І.С. Тургенєву, Ф.М. Достоєвському, схожими є й прийоми зображення жіночих образів у цих письменників: автор «Жертви вечірньої» використовує весь арсенал засобів явного та «таємного» психологізму (внутрішній монолог, сни, психологічний паралелізм, реалістична деталь тощо). В той же час, автор поєднує надбання реалізму із натуралізмом, його характери є більш цільними, «звичними». В портретах героїнь творів Боборикіна підкреслюються повсякденні побутові риси, які не мають в собі нічого незвичного та загадкового, на відміну від портретів героїнь в творах Достоєвського (Настася Пилипівна, Аглая). Письменник полемізує з Ф.М. Достоєвським, який у своїх творах ратує за християнську любов, всепрощення і проповідь віри. П.Д. Боборикін прагне довести, що християнська проповідь і любов не рятують жінку від морального «падіння».

У третьому підрозділі «Своєрідність художньої характерології роману “Жертва вечірня”» розглянуто особливості художніх характерів, зображених у цьому творі.

Роман П.Д. Боборикіна - твір новаторський. Його змістом є внутрішнє життя, самоспостереження, духовне переродження Мар'ї Михайлівни. Саме тому П.Д. Боборикін вибирає відповідну форму - щоденник героїні. Така форма роману обумовлює характер образотворчих засобів. Боборикін майстерно використовує «пряму» форму психологічного аналізу і його основні прийоми (сни, видіння, галюцинації, самоаналіз, внутрішній монолог, який часом переходить в «потік свідомості» з елементами психологічного тайнопису).

В образі героїні Боборикін протиставляє фізіологічне і духовне, розпусту і моральний аскетизм, два полюси (вакханки - черниці). Водночас це звичайна жінка, яка прагне знайти своє місце в житті та щастя в сім'ї.

У романі П.Д. Боборикін зображує також вульгарну жінку-емансіпе. Викриваючи потворні прояви жіночої емансипації, письменник звертається до їдкої іронії, сатири, гротеску. Ці сатиричні засоби використовуються ним в описі зовнішнього вигляду, міміки, жестів, рухів цих героїнь. Важливу роль в розкритті цих образів відіграють зоологізми та опис інтер'єру, матеріального світу, який їх оточує.

У «Жертві вечірній» представлені і чоловічі образи (Домбрович, Лабазін і Кротков). Усі вони переслідують різні цілі та по-різному впливають на героїню. Домбрович використовує ідеї емансипації у своїх інтересах і прагне зробити з Мар'ї Михайлівни розкуту жінку. Степан Лабазін, навпаки, закликає її вчитися і зайнятися вихованням сина, а Кротков вважає, що щастя жінки полягає лише в сімейному житті. Через ці образи автор демонструє різні погляди чоловіків на жіночу емансипацію. При їх зображенні Боборикін використовує різні художні прийоми (портретна та мовна характеристики, опис інтер'єру, прийом антитези).

У четвертому підрозділі «Жанрово-стилістична своєрідність “Жертви вечірньої”» зазначено, що цей роман П.Д. Боборикін пише від імені жінки і зосереджує увагу читача на її психології, вибираючи форму щоденника, який є не лише засобом розкриття внутрішнього світу героїні, але також виконує структуроутворюючу роль. Поглиблений психологізм, ліризм є основними стилеутворюючими рисами цього твору.

Особливістю стилю роману є також включення в його текст народних прислів'їв і приказок, цитат, ремінісценцій з творів російської і західноєвропейської літератури. Широкий соціокультурний контекст епохи, що створюється також завдяки згадкам про нові книги, театральні вистави, водночас засвідчує й обізнаність героїні у сучасній літературі та мистецтві, її увагу до прекрасного та пошуку ідеалу.

Значне місце в «Жертві вечірній» займає сатиричне зображення засад світського суспільства. Для викриття його представників письменник вводить мотиви театральності, маскараду, що посилює сатиричний ефект.

Хронотоп роману формується за рахунок переміщення головної героїні: Петербург - Оранієнбаум - Петербург. Композиційно повернення дії в Петербург знаменує завершення циклу: залишившись наодинці зі своїми сумнівами, Мар'я Михайлівна закінчує життя самогубством. Духовно-моральний простір твору вбирає в себе моральну сферу, інтелектуально-духовну та сферу природи. Своєрідний рух художнього часу в романі відображає, перш за все, зміни, незвичні повороти в долі героїні.

Новаторський стиль письменника характеризується неоднорідністю і синтетичністю. У ньому органічно поєднуються риси реалізму (спостереження над реальними подіями й особами, широке охоплення дійсності) і натуралізму (точність і колоритність описів, деталізація, інформативність, інтерес до фізіології людини, інстинктів та спадковості). У романі «Жертва вечірня» присутні також елементи романтичного світовідчуття (видіння, передчуття головної героїні, символічна назва роману).

Третій розділ дисертації - «Повісті П.Д. Боборикіна “По-американськи”, “Посестріє”, “Труп” в контексті суперечок про жіночу емансипацію» - складається з двох підрозділів. У першому з них - «Еволюція образу “нової жінки” в повістях письменника» - простежено особливості формування образу «нової жінки», визначено типи героїнь.

У літературі другої половини XIX століття тип інтелектуальної, духовно незалежної, енергійної «нової жінки» активно розроблявся В.О. Слєпцовим, О.Ф. Писемським, М.Г. Чернишевським, І.О. Гончаровим, І.С. Тургенєвим, М.С. Лєсковим.

Образ «нової жінки» представлений і в творах П.Д. Боборикіна (повісті «По-американськи» (1870), «Посестріє» (1871), «Труп» (1892)). Стиль поведінки головних героїнь свідчить про самовизначення «нової жінки», яка починає інакше сприймати життя, прагне до знань, бажає жити самостійно. Героїні аналізованих нами повістей наділені діяльним розумом і динамічними характерами. Вони вільні, енергійні, відкидають суспільні умовності і забобони, борються за свої принципи, морально сильніші за чоловіків, які часто підкоряються владі обставин.

Так, головна героїня повісті з символічною назвою «По-американськи», Лізавета Павлівна, відмовляється від умовностей вищого світу та цілеспрямовано йде до своєї незалежності, яку розуміє як свободу вибору (життєвого шляху, супутника життя). Боборикін не стільки зображує внутрішній світ героїні, описує її почуття, скільки показує процес формування самосвідомості і світогляду, зображує «нову жінку» у сфері вузькосімейних, родинно-побутових відносин. Він не виводить героїню за межі сім'ї, але показує, що її протест носить відкритий і свідомий характер.

Ірина Власівна, героїня повісті «Посестріє», зображена письменником на роздоріжжі, знаходиться перед складним життєвим вибором. Її образ дещо ідеалізований, винятковість підкреслюється не лише зовнішніми рисами, а й внутрішніми. Письменник звертається до «таємного» психологізму подібного до психологізму І.С. Тургенєва. Героїня розкривається в дії, діалозі через характеристики героїв-чоловіків чи самохарактеристику.

Проблеми сім'ї, шлюбу, «вільної любові», емансипації жіночої особистості розглядаються письменником в повісті «Труп». Головна героїня твору, Лідія Кирилівна, після розлучення з коханим чоловіком, смерті новонародженої дитини, долає особисту драму, залишається самодостатньою, незалежною, духовно-сильною особистістю. Автор цінує в ній твердість духу, наділяє її здатністю до самоаналізу та критичної оцінки своїх вчинків, чесністю. Неймовірні страждання героїні, її внутрішній стан (розгубленість, хвилювання) Боборикін передає зображуючи різкі рухи, жести, міміку, поривчасті дії, використовує експресивно забарвлені дієслова. У цьому виявляються особливості психологічного аналізу Боборикіна - одночасно і явного, і прихованого.

У повістях «По-американськи», «Посестріє», «Труп» письменник зображує різні типи жіночих характерів, моделі поведінки. Він переконливо доводить, що кожна жінка по-своєму сприймає ідеї емансипації. Новаторство Боборикіна полягає у створенні нового типу жінки, яка розумно організовує власне життя і реально оцінює дійсність. Образи цих героїнь більше життєві, достовірні і психологічно переконливі, ніж образи «нових жінок» в демократичній літературі (наприклад, в творах В.О. Слєпцова, М.Г. Чернишевського). Письменник зображує не героїчних, сильних жінок, а жінок звичайних, які повстають проти пригноблення в суспільстві, сім'ї, борються за право вибору власної долі, незалежність. Вони не знаходяться під владою чоловіка та не потребують його заступництва.

У другому підрозділі - «Жанрово-композиційна своєрідність творів» - з'ясовано особливості поетики повістей П.Д. Боборикіна, функцію жіночих персонажів в структурі творів. Характерними ознаками художнього новаторства письменника є його жанрові та композиційні пошуки. Особливості поетики повістей П.Д. Боборикіна «По-американськи», «Посестріє», «Труп» обумовлені обраним автором типом оповіді, створенням стійкого мотивного комплексу, переважанням хронологічного принципу сюжетоскладання, структуротворчою та стилетворчою функцією пейзажу, введенням образу оповідача, наявністю авторських відступів.

Повісті письменника відрізняються стрункістю і компактністю. У центрі уваги автора знаходиться жінка, доля якої визначає розвиток дії, організовує сюжет. Сюжетні відгалуження і характеристики другорядних персонажів допомагають виразити ідею творів, глибше розкрити головні жіночі образи.

П.Д. Боборикін уміло зображує буденне життя. Для його прози характерні проста композиція, відсутність гострої інтриги, різко виражених зав'язок і розв'язок. Оповідь зазвичай ведеться в епічно спокійних тонах, висновки не підказуються читачеві, а витікають природньо і поступово, як результат зображуваного. У повісті «Труп» письменник використовує прийоми драматизації оповіді (смерть новонародженої дитини, самотність героїні).

Боборикін відтворює традиційні хронотопи російської літератури: «батьківський будинок», «чужий будинок», провінційне місто, селище, дорога тощо. Просторові образи конкретизовані, створюється відчуття реальності описуваних подій, ці образи мають важливе смислове й емоційне навантаження, безпосередньо пов'язані з внутрішнім становленням героїнь, їх відношенням до людей і життя.

У Висновках узагальнено основні положення та результати дослідження.

Жіноче питання викликало гостру полеміку серед багатьох письменників, філософів, соціологів, істориків, що відобразилося в науковій, художній літературі, публіцистиці, щоденникових записах, спогадах, приватному листуванні. Демократично налаштовані письменники та критики (М.Г. Чернишевський, О.І. Герцен, М.Л. Михайлов, В.О. Слєпцов) виступили прибічниками отримання жінками прав на працю, освіту, громадське служіння. Представники консервативної критики (П.П. Цитович, М.П. Погодін), навпаки, заперечували ідеї жіночої емансипації, вважали, що головне призначення жінки - це продовження роду.

Один з голосів у цій полеміці належав П.Д. Боборикіну, оригінальному письменнику II половини XIX століття, який у своїх численних романах, повістях, оповіданнях, п'єсах, публіцистичних статтях проповідував загальнолюдські моральні цінності, покладаючи великі надії на те, що російська жінка зробить свій внесок у духовний розвиток суспільства. Він вважав, що жінка має право на освіту, працю, участь у громадському житті, але не приймав псевдоемансипацію, не розглядав жінку у відриві від сім'ї, дітей, висловлював надію, що «нові жінки» зможуть поєднувати материнські та громадські обов'язки.

Своєрідність художнього методу П.Д. Боборикіна стала основним предметом суперечок (від захопленого визнання до відкритого нерозуміння) як для сучасників письменника, так і для літературознавців ХХ - ХХI ст. Критики і літературознавці II п. XIX століття (Д.Д. Минаєв, М.Є. Салтиков-Щедрін, П.М. Ткачов, С.А. Венгеров, М.О. Протопопов, К.Ф. Головін, В.Є. Чешихін) в основному аналізували ідейний зміст творів письменника, визначали їх суспільне значення. Радянські та сучасні дослідники (Т.П. Ден, В.Б. Смирнов, В.І. Самусенко, О.І. Романова, Н.О. Колосова, В.Б. Катаєв, С.І. Щебликін, О.О. Мелешкова) розглядають жанрову, стилістичну своєрідність творів Боборикіна, оригінальність зображених ним характерів.

В основі роману П.Д. Боборикіна «Жертва вечірня» лежать факти реального життя Росії кінця 1860-1870-х рр. У творі порушується проблема жіночої емансипації, міститься безліч висловлювань про особисте життя жінки, її проблеми. Боборикін розглядає тему «падіння» жінки в морально-етичному плані і вважає, що воно свідчить про моральний стан суспільства.

Роман викликав різноманітні відгуки, які висловлювалися в періодиці, приватному листуванні, щоденниках. Сучасники письменника (наприклад, О.В. Нікітенко, О.М. Скабічевський, М.Є. Салтиков-Щедрін) звинуватили автора в наклепі, були невдоволені сатиричним зображенням вищого світу, оцінили роман як пасквіль на петербурзьких літераторів (М.О. Добролюбова, В.О. Слєпцова, М.Г. Чернишевського, Ф.М. Достоєвського), засудили «крайнощі натуралізму» «порнографічного» роману. Інші критики (С.А. Венгеров, М.О. Протопопов, З.П. Венгерова), навпаки, назвали «Жертву вечірню» найкращим твором письменника, в якому правдиво зображене безтурботне світське життя.

Об'єктивні й усебічні оцінки роману дають дослідники XX - XXI ст. (О.К. Краснова, В.Б. Катаєв, С.І. Щебликін). Вони аналізують особливості психологізму письменника, жанрово-стилістичну своєрідність цього твору, доводять, що саме гостра постановка актуальних соціальних проблем і оригінальна форма забезпечили роману широке коло читачів.

У творчості П.Д. Боборикіна помітний вплив М.Г. Чернишевського, І.С. Тургенєва, Ф.М. Достоєвського й інших письменників-реалістів. Розуміння письменником «жіночого питання» відрізняється від поглядів Чернишевського на цю проблему. Боборикін так само вважає, що жінка повинна мати рівні права з чоловіком на освіту та громадську діяльність. Проте він не звільняє її від сімейних обов'язків і виховання дітей. У «Жертві вечірній» основна увага письменника зосереджена на ставленні головної героїні до дитини. Він переконливо доводить, що діти в житті жінки відіграють важливу роль. Героїні творів Н.Г. Чернишевського керуються настановами героїв-чоловіків, «розвивателів» і «вчителів». Героїня роману Боборикіна прагне самостійно знайти свій шлях в житті. Ф.М. Достоєвський, І.С. Тургенєв і П.Д. Боборикін виступають за розумну емансипацію жінок, дотримуються «золотої середини», ратують за гармонію суспільного та сімейного ідеалу.

У романі «Жертва вечірня» письменник дає детальний соціально-психологічний портрет молодої незалежної жінки. Предметом аналізу Боборикіна є внутрішній світ Мар'ї Михайлівни, тому усі образотворчі засоби, використані автором, спрямовані в основному на розкриття її душевного життя. Трагічність ситуації героїні пояснюється не зовнішніми причинами, а глибоко внутрішнім конфліктом. Вона спочатку помирає морально, а потім і фізично.

У «Жертві…» П.Д. Боборикін зображує і тип вульгарної жінки-емансіпе. Викриваючи потворні прояви жіночої емансипації, письменник часто використовує такі художні прийоми, як зоологізми, їдку іронію, сатиру, гротеск.

Роман заслуговує на увагу, як з точки зору оригінальності художньої форми, так і з точки зору глибини змісту, оригінальних прийомів психологічного аналізу, жанрової і стилістичної своєрідності. «Жертва вечірня» написана у формі щоденника головної героїні і є дослідженням складних, прихованих душевних переживань молодої жінки вищого світу. Роману властиві суб'єктивність, сповідальність, ліризм. В той же час письменник звертається до об'єктивної оповіді, зображує героїню ніби осторонь.

П.Д. Боборикін точно відчув природні риси жіночого стилю. Його роман цінний тим, що в ньому майстерно відтворений жіночий погляд на світ, психологічно переконливо відображені особливості жіночого характеру, мови, мислення, уяви.

Автор виступає як оригінальний письменник-новатор, який майстерно поєднує реалістичні компоненти з елементами натуралізму (проникливість психологічного аналізу, достовірність в зображенні соціальних і побутових умов життя героїв, прямолінійне відтворення фактів, протоколізм, деталізація, інтерес до теми спадковості).

У повістях письменника «По-американськи», «Посестріє», «Труп» представлений образ «нової жінки». Це сильні, енергійні, розумні та діяльні героїні, які прагнуть до незалежності та вільного життя. Вони борються за свої принципи, часто є морально сильнішими за чоловіків. У них сильно розвинене почуття відповідальності за долю і життя близьких людей (образи Лізавети Павлівни, Лідії Кирилівни, Ірини Власівни).

Для розкриття внутрішнього світу героїнь П.Д. Боборикін використовує такі різноманітні форми і прийоми психологічного аналізу, як внутрішні монологи, діалоги, спогади, авторські коментарі, психологічні деталі, образи-символи, драматичні сюжетні ситуації, форми снів і видінь, пейзаж, психологічний портрет.

У творах письменника представлено різноманітні жіночі типи: «нової жінки»; жінки, яка прагне стати незалежною від чоловіка; жінки, яка змушена займатися проституцією; жінки-матері; жінки-страждальниці; «жінки на роздоріжжі»; жінки-актриси; жінки-коханки.

У повістях «По-американськи», «Посестріє», «Труп» жіночі образи відіграють важливу роль в сюжетно-композиційній побудові, виступають їх ідейним центром, є вираженням авторського ідеалу. У вказаних творах Боборикіна переважає точна хронологічна послідовність, відтворюються традиційні хронотопи російської літератури: дорога, селище, провінційне місто, «батьківський будинок», «чужий будинок» і т.д. Усі просторові образи конкретизовані, створюється почуття реальності описуваних подій, ці образи мають важливе смислове і емоційне навантаження, пов'язані з внутрішнім становленням героїнь, їх відношенням до життя.

Характерною особливістю художньої манери прозаїка є те, що у вказаних повістях практично відсутні авторські відступи. Боборикін не виступає моралізатором, який постійно повчає читача, а дає можливість самостійно зробити висновки й оцінити вчинки героїнь, що свідчить про талановитість письменника, оскільки тільки істинний художник слова «міркує» художніми образами.

Заявлена нами тема є перспективною для подальшого вивчення. Романи, повісті, оповідання П.Д. Боборикіна мають безперечну художню цінність, на жаль досі залишаються маловідомими, потребують глибокого і ґрунтовного наукового аналізу (наприклад, романи «На суд», «Півжиття», «З нових», «Княгиня», повісті «Без чоловіків», «Проїздом», «Приречена», оповідання «Безвісна», «Друга від води», «Морз і Юз»).

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Петренко Н.А. Проблема женской эмансипации в романе П.Д. Боборыкина «Жертва вечерняя» / Н.А. Петренко // Актуальні проблеми слов'янської філології: міжвуз. зб. наук. ст. - К., 2004. - Вип. 9: Лінгвістика і літературознавство. - С. 271-278.

2. Петренко Н.А. Жанровое своеобразие романа П.Д. Боборыкина «Жертва вечерняя» / Н.А. Петренко // Вісник Запорізького державного університету: зб. наук. ст. - 2004. - № 1. - С. 135-138. - (Серія «Філологічні науки»).

3. Петренко Н.А. Полемика П.Д. Боборыкина с Н.Г. Чернышевским в романе «Жертва вечерняя» / Н.А. Петренко // Культура народов Причерноморья: научный журнал. - 2005. - № 69. - С. 54-57.

...