Система ідейно-художніх домінант у творчості Юрія Косача

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

10.01.01 - українська література

Система ідейно-художніх домінант у творчості Юрія Косача

Сквирська Ірина Вячеславівна

Київ 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі новітньої української літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор Гаєвська Надія Марківна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри новітньої української літератури.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Гурбанська Антоніна Іванівна, Київський національний університет культури і мистецтв, проректор з наукової роботи, професор кафедри української мови і літератури;

кандидат філологічних наук Калинчук Алла Миколаївна, Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, старший науковий співробітник відділу шевченкознавства.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Наумовська.

Анотація

косач прозаїк оповідання

Сквирська І.В. Система ідейно-художніх домінант у творчості Юрія Косача. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 - українська література. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2011.

У дисертації подано системний аналіз ідейно-художніх домінант у творчості Юрія Косача. Аналізується історія й методологія її вивчення, представлено життєвий і творчий шлях митця, запропоновано нову періодизацію творчої еволюції. Розглянуто прозову творчість Ю. Косача 1920-49-х рр., акцентовано на синтезі історичного та сучасного первнів у новелах та оповіданнях, специфіці інтерпретації національної ідеї у повістях і романах, проблемі національної ідентичності у повісті «Еней і життя інших». Подано нове бачення творчої спадщини Ю. Косача 1949-1990-х рр. Зокрема, простудійовано специфіку зображення «соціального дна» у новелах Ю. Косача, національного самоутвердження в історичних романах митця, поетичної творчості Ю. Косача та його літературно-критичні погляди. Ми дійшли висновків, що творча спадщина Ю. Косача характеризується домінуванням української національної ідеї.

Ключові слова: система ідейно-художніх домінант, художній дискурс, історична проза, повість, роман, новела, оповідання, поезія, національна ідея.

Аннотация

Сквирская И.В. Система идейно-художественных доминант в творчестве Юрия Косача. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2011.

В диссертации представлен системный анализ идейно-художественных доминант в творчестве Юрия Косача. Анализируются история и методология его изучения, освещены жизненный и творческий путь писателя, предложена периодизация его творчества.

Первый период творчества включает 1920-49 гг. В произведениях этого периода наблюдается влияние различных европейских литератур, стремление автора интегрировать украинскую литературу в мировой контекст. Писатель часто обращается к исторической тематике, актуализирует проблемы прошлого и проецирует их на современную эпоху. Во второй период творчества (1949-90 гг.) в произведениях заметно гармоническое соединение черт украинской эмигрантской литературы с тенденциями и настроениями украинской метрополии. Ощутимы влияния шестидесятничества, литературного процесса 70-80-х гг. в Украине. В произведениях обоих периодов доминирует национальная идея, стремление автора быть полезным украинской культуре.

Рассматривается прозаический дискурс Ю. Косача 1920-1949-х гг., сделан акцент на синтезе исторического и современного начал в новеллах и рассказах, специфике интерпретации национальной идеи в повестях и романах, проблеме национальной идентичности в повести «Эней и жизнь других». Проанализирована система идейно-художественных доминант в творчестве Ю. Косача 1949-90-х гг. Исследуется изображение «социального дна» в его новеллах, проблемы национального самоутверждения в исторических романах, дискурс поэтического творчества Ю. Косача, литературно-критические взгляды автора. В творческом наследии Ю. Косача на первом этапе заметно доминирование украинской национальной идеи, которая реализуется через сюжеты и образы прошлого и современного автору украинского бытия. Писатель внес лепту в интеграцию украинской литературы в мировой контекст, приблизил национальную художественную традицию к европейскому литературному процессу. Системный анализ творческого наследия автора позволяет вписать его творчество в украинское и мировое литературоведение.

Ключевые слова: система идейно-художественных доминант, художественный дискурс, историческая проза, повесть, роман, новелла, рассказ, поэзия, национальная идея.

Annotation

Skvirska І.V. The System of Ideological and Artistic Dominants in the Creative works of Juriy Коsach. - Manuscript.

The Dissertation research on the obtaining the grade of the candidate of phylological sciences (speciality 10.01.01 - Ukrainian Literature). Kyiv National Taras Shevchenko University, 2011.

The dissertation is dedicated to system analysis of ideological and artistic dominants in the creative works of Juriy Коsach. The history and methodology of its study is analyzed. The life and creativity, and the new stages of evolution works are represented. The artistic diskorse of 1920-49-х years of J. Kosach's is analyzed. The emphasis is put on the synthesis of historical and modern elements in novels and stories, the peculiarites of interpretation the national idea in the tales and novels, the problem of the national identity in the story «Еney and the Life of the Others». The system of ideas and artistic elements in the creative works of Juriy Kosach is analyzed. The social bottom in the novels of Juriy Kosach, the national idea in the historical novels, artistic diskorse of the poetry, literature and critical positions are analyzed. We have come up to the conclusions that creative legacy of Yuriy Kosach is characterized by predomination of Ukrainian national idea.

Key words: artistic diskorse, ideological dominant, system of ideal and artistic elements, historical prose, novel, story, tale, idea and artistic elements, poetry, national idea.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Розвиток історії літератури, поява нових матеріалів, введення у науковий обіг невідомих раніше текстів, використання модерних методів дослідження художніх творів викликають потребу написання нових праць, які відображали б повноту українського творчого процесу протягом ХХ-початку ХХІ століть. Йдеться про переосмислення різножанрової спадщини багатьох письменників, зокрема Юрія Косача, творчий доробок якого за часів радянського режиму був відомий лише частково, подавався в ідеологічному аспекті, що зумовлювало упереджену, політично заангажовану оцінку феномену цього поета, прозаїка і літературного критика.

Нині з`явилися передусім джерельні та критичні матеріали, які дають змогу представити системний погляд на творчість Юрія Косача, визначити його місце в історії української літератури, дати об'єктивне розуміння ідейно-художніх домінант, розробити адекватну періодизацію творчої еволюції, показати особливості художнього дискурсу автора. Творче життя Ю. Косача минуло поза межами материкової України, але він був тісно з нею пов'язаний, засвідчуючи глибокі вияви національної ідеї, її розвиток і динаміку на різних історичних етапах українського буття.

Теорія історичного роману, яку він розробив, значною мірою вплинула на становлення цього жанру в модерній українській літературі. Ю. Косач звертався до історичного, аби дати відповідь на назрілі питання сьогодення, репрезентувати глибокий його аналіз з погляду історичної ретроспективи. Проблеми і теми, порушені у творах Ю. Косача, актуальні і для сучасного літературного процесу, а розроблена ним теорія історичного роману значною мірою позначилася на динаміці цього жанру. У дисертації запропоновано новий підхід до інтерпретації спадщини Юрія Косача, визначено систему ідейно-художніх домінант творчого доробку кожного з періодів його еволюції, проаналізовано літературно-критичні погляди письменника. Вирішення цих питань є актуальним для української літератури, оскільки дає змогу по-новому оцінити спадщину письменника, подати сучасне його тлумачення, запропонувати нову концепцію творчості письменника.

Зв`язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертації співвідноситься з проблематикою наукової роботи кафедри новітньої української літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема з темою «Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації» шифр - 06БФ044-01, науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Г.Ф. Семенюк).

Метою дисертаційної роботи є системне дослідження ідейно-художніх домінант творчості Ю. Косача.

Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

- обґрунтувати періодизацію творчої еволюції Ю. Косача, дослідити теоретико-методологічні засади її вивчення;

- виявити і проаналізувати його художній дискурс;

- з'ясувати особливості історичного та сучасного первнів у новелах та оповіданнях прозаїка;

- висвітлити специфіку реалізації національної ідеї у повістях і романах Ю. Косача;

- окреслити проблему української ідентичності у повісті «Еней і життя інших»;

- ідентифікувати систему ідейно-художніх домінант у творчій спадщині Ю. Косача 1949-90-х рр.;

- розглянути специфіку «соціального дна» у новелах Ю. Косача;

- простудіювати особливості національного самоутвердження в історичних романах прозаїка;

- узагальнити своєрідність поетичної творчості митця.

Об`єкт дослідження - художні твори Ю. Косача, зокрема збірки новел та оповідань «Чорна пані» (1931), «Чарівна Україна» (1937), повість «Вечір у Розумовського», (1934), «Глухівська пані» (1938), «День гніву», (1947), «Еней і життя інших» (1947), «Сузір`я Лебедя» (1983), збірки поезій «Мангаттанські ночі», (1966), «Лиха доля в Маракайбо» (1976), «Літо над Делавером», (1980), роман «Володарка Понтиди» (1987). «Рубікон Хмельницького» (1992), «Сонце в Чигирині» (1992). У межах об`єкта означено предмет дослідження - своєрідність системи ідейно-художніх домінант у творчій спадщині Ю. Косача.

Методи дослідження. Системний аналіз ідейно-художніх домінант у творчості Юрія Косача здійснюється за допомогою філологічного, порівняльно-історичного, біографічного, інтертекстуального, рецептивного методів. Порівняльно-історичний метод використовується для зіставлення особливостей творів на першому і другому етапах творчості митця. За допомогою філологічного методу аналізуються ідеї та зміст творів, зроблено висновки про специфіку образів. Біографічний метод дає змогу виявити специфічні риси творчості Ю. Косача, дослідити автобіографічні елементи у ній.

Також у роботі використано еволюційно-історичний і психологічний методи І. Франка, формально-стилістичний неокласиків (М. Зерова, П. Филиповича, В. Петрова). Важливу роль у формуванні методології відіграла концепція Д. Чижевського, яка ґрунтується на принципах феноменології та структурного аналізу.

Теоретико-методологічною основою дисертації є концептуальні положення сучасної історії та теорії літератури, культурології. Теоретичну базу дослідження складають праці істориків української літератури та літературних критиків, зокрема В. Агеєвої, О. Астаф'єва, Н. Гаєвської, Р. Горака, А. Гуляка, Т. Гундорової, І. Денисюка, В. Дончика, Г. Клочека, Ю. Коваліва, Ю. Мариненка, Д. Павличка, С. Павличко, Р. Радишевського, С. Романова, Г. Семенюка, Ю. Шереха та ін. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше здійснено системний аналіз ідейно-художніх домінант у творчості Ю. Косача, показано особливості його художнього дискурсу; з'ясовано періодизацію творчої еволюції Ю. Косача: перший період (1920-49-х рр.) і другий період (1949-90-х рр.); виявлено й проаналізовано специфіку прозової творчості Ю. Косача 1920-49-х рр., де домінувала історична тематика з проекцією на сучасне авторові життя; означено особливості історичного та сучасного первнів у новелах та оповіданнях автора, зокрема поєднання двох панівних тенденцій: змалювання материкового та емігрантського життя українців; простежено специфіку національної ідеї в повістях і романах першого періоду, де визначальною є візія української незалежної держави; з'ясовано проблему національної ідентичності у повісті «Еней і життя інших»; розглянуто тонкощі змалювання «соціального дна» в новелах Ю. Косача, окреслено проблему національного самоутвердження в історичних романах митця через події і постаті національної історії; узагальнено особливості поетичної творчості Ю. Косача, створення низки образів, які репрезентують збірний образ України.

Теоретичне значення дисертації. Висновки і результати дослідження відкривають нові можливості у вивченні української літератури. Дисертація містить положення, які сприяють розробці нових об'єктивних підходів до розуміння системи ідейно-художніх домінант у творчості Ю. Косача. Це створює необхідне теоретичне й методологічне підґрунтя для подальших досліджень у цьому напрямі.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що воно репрезентує системний погляд на творчу спадщину Ю. Косача. Подане дисертаційне дослідження дозволяє здійснити точнішу періодизацію творчої еволюції Ю. Косача, репрезентувати особливості його художнього дискурсу, визначити місце письменника в історії української літератури ХХ століття. Підсумки дослідження сприятимуть студіям з історії української літератури, поглибленому вивченню порушених письменником у творах проблем ХХ століття. Здобуті результати можуть слугувати матеріалом для створення нових праць, підручників і посібників з історії української літератури. Оприлюднені в роботі положення можна використати при підготовці нормативних курсів з історії української літератури та культури, спецкурсів і спецсемінарів у вищих навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням. Отримані результати, теоретичні положення і висновки випливають із логіки викладеного матеріалу простежено художні домінанти, які зведені в систему української і світової літератури.

Апробація результатів дисертації. Виконана робота є самостійним дослідженням, наукова концепція та результати якого апробовані на наукових конференціях: зокрема, на Всеукраїнській за участю молодих учених «Етнічні мовно-культурні моделі світу в контексті українського перекладознавства: до 90-річчя Миколи Лукаша» (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2009 р.), Всеукраїнській, присвяченій 80-річчю від дня народження Юрія Мушкетика (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2009 р.), Всеукраїнській з нагоди 196-річчя від дня народження Тараса Шевченка, (2010 р.), Всеукраїнській за участю молодих учених «Етнічні виміри універсуму: мова, література, культура» (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2010 р.), міжвузівській, до 130-річчя від дня народження Володимира Винниченка, (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2010 р.), науковій „Дні науки” (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2010 р.), Міжнародній „Думка й слово: традиції О. Потебні й сучасна філологічна наука (до 175-річчя О. Потебні)” (Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2010 р.).

Дисертацію обговорено і рекомендовано до захисту на засіданні кафедри новітньої української літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 6 від 23 грудня 2010 року).

Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітлено у шести працях, вміщених у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (250 найменувань). Загальний обсяг роботи - 177 сторінок, із яких - 157 основного тексту.

2. Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету та завдання роботи, окреслено її теоретико-методологічну основу, конкретизовано новизну та практичне значення, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Творчість Юрія Косача: історія й методологія вивчення» досліджено життєвий і творчий шлях Ю. Косача, з'ясовано періодизацію його творчої еволюції, проаналізовано теоретико-методологічні засади її вивчення, визначено її основні тенденції.

У підрозділі 1.1 «Життєвий і творчий шлях Ю. Косача: проблема взаємозумовленості» наголошено, що творчість Ю. Косача належить до маловивчених питань в історії української літератури. Художня спадщина поета, белетриста, драматурга є цікавою сторінкою національного письменства. У 40-50-х рр. він посідав вагоме місце серед організаторів, теоретиків і прозаїків МУРу, тому ставлення до його творчості у радянські часи було неоднозначним. Книги Ю. Косача - друкувалися в Україні, але доробок не включали до академічних історій літератури, нині настав час заповнити прогалини. Вірші письменника-початківця сповнені патріотичного пафосу, націоналістичної героїки, а в оповіданнях відчувався безпосередній вплив романів Ф. Купера і М. Ріда. Разом з тим молодечі шукання Косача передвіщали головну проблему його життєвих сум'ять - непостійність ідеолого-політичних орієнтацій, нездатність привести у відповідність свій життєвий статус емігранта й українського письменника-патріота з чітко виробленою громадською та ідейною позицією. Пізніше митець остерігатиметься однозначного попутництва, ототожнення з якоюсь конкретною партією чи програмою, а його давні громадсько-політичні симпатії пояснюватиме утилітарним сенсом - спробою вижити в нелегкому світі еміграційного життя, забезпечити друк творів і вихід до ширшого читача.

З 1933 р. починається емігрантське життя Ю. Косача, в творах домінує історична тематика, через яку він прагне естетизувати симетрію між минулим та сучасною добою. З 1949 р. Ю. Косач жив у США. 1964 р. митець вперше відвідав Україну, де протягом 60-80-х рр. активно друкувався. Літературно-критичні погляди Ю. Косача віддзеркалюють його позиції не лише як літературного критика, а й письменника, адже проголошені теоретичні принципи зреалізовані у його художніх творах. Ю. Косач розробив власну концепцію естетичної цілісності єдності модерної історичної повісті, коли твір основується на взаємопов'язаних ланцюгах історично-автентичних реалій та поетичній інтуїції.

На переконання Ю. Косача завдання історичної прози або драми, «не відтворювати й розважати», також і не «кріпити серця» в сенкевічівському стилі фальшування й підсолоджування минулого. Завдання митців - розкривати надреальні діючі сили історії. Вишукувати глузд історії, й судити її чи як результат людських прагнень, пристрастей вождів і мас, чи як вияв сил духу, волі, або матерії, чи, врешті, історії як поля діяльності Бога, Провидіння. Критик у розвідці «Сучасна українська література» зауважує, що лише у такому напрямку можливе оновлення історичного жанру, який забезпечив би перспективу національного майбутнього, розкривши перед всесвітом могутні постаті й приховані сили української історії. Запропоновано інтерпретацію різножанрових творів Юрія Косача, яка спирається на його естетичний досвід та уявлення про художній твір у ранній період його творчості першого та другого відрізків еміграції (з 1949 р.). Стилю Юрія Косача в обидва періоди його творчості притаманне поєднання барокових засобів вислову з модерними, зокрема експресіоністськими. Ідейна парадигма творчості Юрія Косача маркована національною ідеєю. Письменник осмислює сутність історичної місії України та її народу у широкому світовому контексті, через галерею історичних постатей, циклостазію національних художніх образів. Водночас Ю. Косач оцінює українську культуру з погляду загальноєвропейських духовних цінностей.

До першого періоду творчості (1920-49 рр.) належать: «Вершник над ланами», збірки новел та оповідань «Чорна пані», «Чарівна Україна», «Клубок Аріадни», «Тринадцята чота», поетичні збірки «Черлень», «Мить із майстром», повісті «Вечір у Розумовського», «Сонце в Чигирині», «Глухівська пані», «Чад», оповідання «Гірке життя синьйора Нікколо», драматична поема «Облога», романи «Рубікон Хмельницького», «День гніву», «Еней і життя інших», трагедія «Дійство Юрія Переможця». Перший період творчості позначений впливами різних європейських літератур, прагненням інтегрувати українське письменство до світового контексту. Визначальною рисою творів цього періоду є історична тематика, де образ України бачений з відстані, витворений суто в емігрантському контексті.

Другий період творчості (1949-90 рр.) увінчаний такими основними виданнями: збірки поезій «Мангаттанські ночі», «Літо над Делавером», збірка новел «Лиха доля в Маракайбо», повість «Сузір`я Лебедя», роман «Володарка Понтиди». Тут помітне бажання автора втілити культурний і геополітичний ідеал українського національного простору, незважаючи на розколотість між метрополією та еміграцією. Твори відповідають духові шістдесятництва, відбивають складнощі літературного процесу 70-80-х рр. Образ України тут створений на реальних враженнях автора, від поїздок в рідний край, збагачений емігрантськими рефлексіями.

У підрозділі 1.2 «Оповідання і повісті: між бароко, романтизмом і експресіонізмом» проаналізовано полістилістику творів письменника та їх рецепцію в тодішній критиці. Юрій Шерех високо оцінив твори письменника, наголошуючи на їх європеїзмі, на вагомості образу і концепції людини, які відповідають модерним уявленням. В. Державин, наголосив на довершеній багатій стилістиці і ліричності творів Ю. Косача. Його белетристична спадщина, вважав критик, характеризується коливанням між бароковим романтизмом і експресіонізмом. Ю. Смолич акцентував увагу на експресивності його літературного стилю. Д. Павличко назвав Ю. Косача одним з кращих авторів ХХ століття, в ідіостилі якого реконструйовано психологічний стан української людини, її розірваність між материком та еміграцією. Н. Околітенко зараховує Ю. Косача до письменників української еміграції, у спадщині яких прозвучали актуальні питання українського й американського буття і помітна тотожність між творцем і нацією. Сучасні дослідники оцінюють творчість митця з погляду його внеску в оновлення і розширення зображувально-виражальних засобів, модернізації та європеїзації українського письменства.

С. Павличко приписує Ю. Косача, як і В. Домонтовича, І. Костецького, до письменників, які певною мірою відчували свою причетність до епохи «Клоделя й Еліота». В. Агеєва вважає, що «екзотична» й «експериментальна» літературна творчість Ю. Косача становить ту гілку нетрадиційної української прози, яку творили, кожен по-своєму, В. Підмогильний, В. Домонтович, І. Костецький. На початку 90-х рр. у новій «Історії української літератури ХХ століття» (книга друга, частина перша) (Київ, 1994) з`явився окремий розділ про письменника, написаний Вірою Агеєвою. В монографії Ю. Мариненка «Місія.

Проблеми національної ідентичності в українській прозі 40-50-х років ХХ століття» (Кіровоград, 2004) є підрозділ «День мусить ясніти на рідній землі…»: Повість Юрія Косача «Еней та життя інших». Вчений аналізує повість прозаїка, даючи водночас оцінку з огляду на її стильову поліваріативність. 2008 р. була захищена кандидатська дисертація С. Романова на тему «Історична проза Юрія Косача 30-х-початку 40-х років ХХ століття», де проблеми стилю проаналізовані в контексті деканонізації жанрів. Вагомий внесок у вивчення творчості Ю. Косача зробили Р. Радишевський та Г. Семенюк, які на початку 2010 р. написали передмову до творів Ю. Косача у 4-х томах, розглянули феноменологічну самодостатність його полістилістики. Літературно-критична спадщина Ю. Косача становить невід'ємну частину його творчого доробку. У розвідці «Сучасна українська література» автор обґрунтовує, що його кращі твори спираються на елліністично-візантійську і західноєвропейську традицію та експеримент, саме це оберігає нашу культуру від фрагментації.

У статтях «До проблеми історичної повісті» та «Документ чи література?» представлено бачення еволюції жанру історичної романістики. Автор оцінює його вплив на загальний розвиток української літератури і пропонує власну концепцію історичного твору. У праці «Криза сучасної української літератури» («Вільна українська література») йдеться, про тотальну тенденційність і утилітаризм, які панували в українській літературі до цього часу. У доповіді «Історична белетристика і становище критики» акцентовано увагу на жанрі історичного художнього письма, яке покликане перевідкрити час. У доповіді «Обрії нової драми» окреслено особливості модерної драми та визначено шляхи її розвитку. У статті «Історизм і література» автор описує специфіку експлікації історичних подій, де письменник має уникати однозначних оцінок і презумпції лінійного опису. Праця Юрія Косача «На варті нації» репрезентує героїко-публіцистичне літературознавство, коли художні явища оцінено з позицій їх вагомості для становлення національної держави і вписано в контекст культурно-історичних епох: Середньовіччя, Ренесанс, Бароко, Нова доба.

У розділі 2. «Європоцентризм прозової спадщини Ю. Косача 1920-49-х рр.» наголошено, що прозова спадщина письменника представляє авторську концепцію історичної прози, де історик є віддзеркаленням західноєвропейських цінностей. Він виробив свою полістилістику, в якій гармонійно поєднано риси тогочасної європейської літератури та української, а індивідуальному авторському сприйнятті життя притаманні риси екзистенціалізму. Ю. Косач показав у своїх прозових творах не лише картини боротьби за українську державу, а й яскраві образи борців за неї як еманацію історичного часу.

У підрозділі 2.1 «Інтерпретація історичного та сучасного: перевідкриття часу» досліджено малу прозу Ю. Косача про історичне минуле, теперішнє та емігрантське життя українців. Через історію автор намагається актуалізувати проблему темпоральності, де минуле змальоване як вірогідне, що має характер соціальних трансформацій. Визначальною для початку першого періоду творчості Ю. Косача є збірка оповідань «Чорна пані» (1931), де письменник висвітлює національно-визвольну тематику. В оповіданнях на емігрантську тематику постають представники «втраченого покоління», українські патріоти, що працюють за кордоном заради майбутнього, сподіваються повернутися в сильну, незалежну Україну (Вечір у Розумовського», «Молодість Савича», «Учта Климентія», «Вітряк», «Лосенко вольний митець», «Місія Симоновського» та «Уривок симфонії). Промовисті долі митців у цих оповіданнях, так, образ поета доби українського бароко Климентія Зіновіїва увиразнено в оповіданні «Учта Климентія», співака Антіна Лосенка - в оповіданні «Лосенко, вольний митець», композитора Дмитра Бортнянського - в оповіданні «Уривок симфонії». Ці митці сприймають Європу як можливість для розвитку власного таланту, вияву свого індивідуального мистецького «Я».

Твір «Вечір у Розумовського» поглибив інтелектуальний напрямок української історичної прози. Автор змальовує складність і неоднозначність стосунків між українцем і західним європейцем у суспільно-політичному контексті доби. В образі Розумовського і Бетховена втілено ідеї і взаємодії двох культур - української та європейської. Героями в оповіданнях «Уривок симфонії» та «Марш Паскевича-Ериванського» виступають вигадані постаті, які інтегрують історичні факти та їх художнє осмислення. У збірках «Тринадцята чота» і «Клубок Аріадни» Ю. Косач осмислює героїчне минуле і сучасне України. Твори написані переважно у «воєнно-патріотичному» жанрі, модифікованому для потреб нелінійного змалювання історії і багатому на автобіографічні елементи.

У підрозділі 2.2 «Своєрідність реалізації національної ідеї у повістях і романах («Сонце в Чигирині», «Глухівська пані», «Рубікон Хмельницького», «День гніву»)» акцентовано на тому, що у великій прозі Ю. Косача на історичну тематику визначальною є національна ідея, візія української незалежної держави. В основу повісті «Сонце в Чигирині» (1992 р.) покладено підготовку повстання майбутніх декабристів в 1825 році проти царського режиму, де розгортається ідейне протистояння між українцями, демократами-автономістами і росіянами - консерваторами-унітаристами. Автор наголошує на глибокій світоглядній національній відмінності, що існує у позиціях революційних таборів, переводить проблему із внутрішньодержавної площини у контекст міждержавних стосунків, змальовує протиріччя у таборі українців - поміркованість старшого покоління щодо методів і засобів боротьби та радикальні настрої молодих.

У повісті «Глухівська пані» Ю. Косач звертається до складної епохи 1720-30-х рр., коли російська імператриця Катерина ІІ провадила анексію козацької держави. У творі показано, як українська еліта сприйняла цю політику, протиставлено два типи образів - «безлика» і безпринципна імперська людина і представник справжньої національної еліти. Репрезентантами останніх є вдова гетьмана Івана Скоропадського Анастасія, а також її небіж Яків Маркович. Вони розуміють, що занепад Гетьманщини неминучий, та не можуть його зупинити. Тому обидва герої обирають оптимальну поведінку у цій ситуації - зберегти для нащадків якщо не політичну, то хоча б духовну незалежність. Настя Скоропадська бачить її у православній вірі, а Маркович - у науці та мистецтві.

Повість Ю. Косача «Рубікон Хмельницького» написана на основі історичних подій. У ній представлено великий джерельний і фактичний матеріал. Письменник багато часу провів в архівах, де вивчив низку універсалів, дипломатичної кореспонденції, гетьманських наказів та інструкцій, прагнув саме у достовірних історичних документах знайти відображення позиції та особистості Б. Хмельницького, що змогли б бути актуальними для «після часу». Роман у двох томах «День гніву» є інтертекстом до «Рубікону Хмельницького».

У підрозділі 2.3 «Національна ідентичність як естетична константа у повісті «Еней і життя інших» йдеться про те, що для Юрія Косача-емігранта проблема національної ідентичності є визначальною і навіть базовою у повісті «Еней і життя інших». Автор засвідчив свій «європеїзм», орієнтацію на духовну і культурну спадщину Європи. Свідченням цього є «присутність» М. Хвильового у творі, його модерністських настроїв і почуттів. Для всіх героїв повісті Ю. Косача Україна була і залишається казкою - далекою, сповитою в голубину млу. Відірваність від України спричиняє в душах героїв неспокій, вічний бурелом. І герої, тавровані цим неспокоєм, змушені нести його, як тягар по життю. У цьому їхня одержимість і приреченість. Саме це, на думку автора, творить трагізм їхньої доби та їх самих як особистостей.

У повісті «Еней і життя інших» Ю. Косач репрезентує власну концепцію особистості, що втілюється в образі Миколи Ірина. Навколо них вибудовуються всі сюжетні лінії - Енея, Галочки, Лариси, Кравчука та ін. Еней є учасником головних подій, їх рушієм. Еней є фактично alter ego самого автора. Через цей образ прозаїк осмислює епоху, долю у ній України, національну особистість. Автор репрезентує генерацію українських емігрантів, блукачів, позбавлених рідної Вітчизни, які в екзистенційній ситуації залишаються вірними національній ідеї. У характері та роздумах кожного з них вона втілена по-різному, але головним є те, що людська особистість - вільна.

У розділі 3. «Парадигма ідейно-художніх домінант у творчій спадщині Ю. Косача 1949-90-х рр.» аналізується ідейна спрямованість творів митця другого періоду. У підрозділі 3.1 «Змалювання «соціального дна» у новелах Ю. Косача» наголошено, що твори Ю. Косача тяжіють до ілюзійного мімезису і часто наближаються до фактографічного відтворення довкілля. Тут помітні два великі ідейно-тематичні комплекси: сучасне авторові життя, його гострі та кричущі проблеми, які хвилюють людей у багатьох країнах, й історична тематика, узгоджена з модерними пошуками української нації, її самовизначенням. Другий період творчості Юрія Косача (1949-90 рр.) представлений експериментальними прозовими і поетичними творами, а також літературно-критичними працями. Система ідейно-художніх домінант цього періоду характеризується проектуванням історичної тематики на сучасність, де час виступає чинником художнього наративу і переосмислення актуальних проблем українського національного буття у різні періоди.

У збірці новел Ю. Косача «Лиха доля в Маракайбо» репрезентовано різноманітні розповіді про життя людей у різних країнах, зокрема в Латинській Америці, США, Канаді, Африці. Представлена у збірці поліетнічна галерея образів - масштабна за своїми обсягами і різноманітна за типами. Письменник порушує гострі проблеми, як расова дискримінація, експлуатація, економічна криза, що іноді зумовлюють загибель людини - її внутрішнього світу, а потім і фізичного життя. У такому стані людина здатна виявити свій протест проти соціальної несправедливості. Книга названа за новелою «Лиха доля в Маракайбо», у якій автор узагальнює неординарні долі персонажів, показує весь трагізм і складність життя людини. У новелах Ю. Косача світ проявляється через долі людей. Стилю новел властива мінорна ліричність, що впливає на психіку читачів навіть не готових до боротьби, але здатних до співчуття.

У підрозділі 3.2 «Специфіка національного самоутвердження в історичних романах («Сузір`я Лебедя», «Володарка Понтиди»)» підкреслено, що ідея національного самоутвердження через звернення до української історії є однією з визначальних для другого періоду творчості Ю. Косача. Він не просто звертається до історії, а її головні події змальовує як феномени верифікації, насичує їх внутрішнім глибинним сенсом. У романі «Сузір'я Лебедя» представлено світогляд, спосіб життя, побут і колорит минулого. Таким чином Ю. Косач утверджує свій національний зв'язок з предками, виявляє власну причетність до них. Визначальним для автора є естетизація особистісної національної ідентичності. Твір сповнений глибоких ностальгічних роздумів про Україну, адже писався він на чужині. Його ідейний настрій визначають щирий патріотизм і любов до України. Твір пересичений багатьма ліричними відступами історичного характеру. Шлях роду Рославців до поневолення є символом шляху всієї України до втрати власної державності. У творі чимало ліричних відступів, які віддзеркалюють цей складний і болісний процес. Ю. Косач у романі постає як майстер психологічного портрета. Роман „Сузір'я лебедя” є зразком національної української епіки, сприймається як пролог до історичного твору - «Володарка Понтиди». Найпереконливіше ідея національного самоутвердження прозвучала у романі «Володарка Понтиди».

Письменника цікавило сама особистість княжни, її внутрішній світ, думки, переживання, прагнення. Він аналізує та осмислює ситуацію володарки-вигнанниці, ізгоя, володарки без своєї землі. Ці почуття були співзвучні з почуттями прозаїка - вічного блукача чужими землями. На сторінках роману письменник веде внутрішню полеміку з українськими емігрантами, яка своїми проблемами перегукується з тією полемікою, яку вели емігранти у ХVІІІ столітті. У романі «Володарка Понтиди» гармонійно поєднано елементи історичного і пригодницького творів. Образ княжни Тараканової цікавий тим, що в її особі Ю. Косач побачив першу українську політичну емігрантку.

Роман «Чортівська скеля» є першим літературним твором про підпільну боротьбу 20-40-х рр. ХХ століття на Західній Україні. Ідея твору така ж - національне самоутвердження. Тут відсутня хронологія подій, деякі герої не відповідають дійсності. «Генеологія» боротьби за свободу української нації починається від так званої Весни Народів, через бойові гуртки Холмщини, Полісся, Волині, акцій в Галичині, військові експедиції бойовиків у 40-х-рр.

У підрозділі 3.3 «Сугестія та настроєва магія поезії» окреслено поетичний дискурс Ю. Косача другого періоду, визначено низку сугестивних образів, які репрезентують узагальнений образ України. Збірка поезій Ю. Косача «Мангаттанські ночі» суголосна експресивній ліриці шістдесятників, творчість яких близька поетові. Книга «Вибране. Поезії. Публіцистика» (1975) змальовує внутрішні морально-психологічні конфлікти людини на еміграції. Письменник почувався самотнім, відірваним від рідного середовища і суспільства, тому в його творах так багато алюзій експресивних асоціацій та символів. Через поетичну творчість Ю. Косача проходять образи різних міст - Берліна, Парижа, Варшави, Нью-Йорку, де він поневірявся у пошуках щастя й долі, але в жодному з них митець не знайшов справжнього щастя. Зовсім по-іншому пише поет про такі міста, як Київ і Львів. Вони для нього є втіленням рідної землі, її духовними і культурними центрами.

В обох книгах спостерігається сугестивний образ давньої України, зокрема козацької. У збірці «Літо над Делавером» твори згруповані у чотири розділи. В основу кожного розділу покладено американські, канадські, українські та світові враження, нашаровані на витончену символіку. У книзі окреслено два великі сугестивно-емоційні центри. Перший - це «розпуття велелюдні», другий - Україна. Вони цілком різні та протилежні. На «велелюдді злих чужин» поет бачить великі особистості, переважно це митці, які залишили помітний вплив в історії людства. У збірці «Літо над Делавером» Юрія Косача цікавить переважно історичний масштабний і монументальний образ України, що складається з ряду інших образів. Всі ці образи підкріплені досконалими та багатоплановими асоціативними зв'язками, нюансовані тональністю, смисловими натяками, передчуттями.

Висновки

Творча еволюція Ю. Косача охоплює два періоди. Перший 1920-49 рр. Твори цього періоду позначені впливами різних європейських літератур, прагненням автора інтегрувати українське письменство до світового контексту. Письменник часто звертається до історичної тематики, актуалізуючи проблеми минулого і проектуючи їх на сучасну добу. У другий період творчості (1949-90 рр.) твори характеризуються гармонійним поєднанням рис української емігрантської літератури з тими тенденціями і настроями, які були визначальними для материкової української літератури. Зокрема, яскраво вираженими є тут тенденції шістдесятництва, літературного процесу 70-80-х рр. в Україні. Твори обох періодів єднає домінування національної ідеї, прагнення автора бути корисним українській культурі.

Прозовий дискурс Ю. Косача 1920-49-х рр. характеризується перевагою історичної тематики, її проектуванням на сучасне авторові життя. Ідея історизму лежить в основі більшості творів першого періоду еміграції. У новелах та оповіданнях спостерігається синтез історичного та сучасного первнів, де історичні події постають художніми оповідями, написаними з певної наративної перспективи. За допомогою історичної тематики письменник актуалізує низку важливих тем і проблем свого часу, переводячи їх у площину «після часу».

У збірці «Чарівна Україна» головним для Ю. Косача є не лише символічна інтерпретація реальних історичних фактів, а й показ життя та діяльності історичних осіб як персонажів після історії. Сторінки історії представлені через долі конкретних особистостей. Оповідання з емігрантського життя подають героїв, які не зневірилися у житті, а виступають справжніми українськими патріотами. За допомогою образів українських митців показано прагнення людини до повної творчої самореалізації не лише в Україні, а й поза її межами. У творі «Вечір у Розумовського» головний герой є символом людини, яка проходить складний шлях втрати національної ідентичності та перетворення у складову держави-поневолювача. Збірки оповідань і новел «Тринадцята чота» і «Клубок Аріадни» присвячені осмисленню героїчного минулого і сучасного України. Книги написані у «воєнно-патріотичному» жанрі, доволі трансформованому, позначеному глибоким автобіографізмом.

У повістях і романах на історичну тематику визначальною є національна ідея, візія української незалежної держави. Так, у повісті «Сонце в Чигирині» Ю. Косач має на меті відновити історичну справедливість шляхом показу діяльності декабристів в Україні. У повісті «Глухівська пані» протиставлено два типи образів - «безлика» і безпринципна імперська людина і представники справжньої національної еліти. У повісті «Рубікон Хмельницького» запропоновано нову інтерпретацію образу гетьмана. У романі «День гніву» глибока національна органічність поєднана із загальнолюдськими цінностями. У творі оживає актуальна для всіх часів та епох ідея свободи: у свободі людина народжується, стає особистістю та обирає власний життєвий шлях.

Другий період творчості Ю. Косача охоплює 1949-90 рр. і представлений прозовими та поетичними творами. Загалом система ідейно-художніх домінант творчої спадщини цього періоду характеризується історичною тематикою, часто втілюваною у динамічному сюжеті з пригодницьким і ризикованими ситуаціями. Вона проектується на сучасне з метою його критичного і нелінійного осмислення; зверненням до актуальних проблем українського національного буття у різні періоди.

Новелістика Ю. Косача та його прозові твори, зокрема романи, репрезентують два великі ідейно-тематичні комплекси. Перший - це сучасне авторові життя, його гострі та кричущі проблеми. Другий - історична тематика, що безпосередньо пов'язана з модерними пошуками української нації, її самовизначенням. У збірці новел Ю. Косача «Лиха доля в Маракайбо» представлено долі людей, у різних країнах. Ідейна константа книги полягає у показі суті «соціального дна», розкритті характерів людей у складних ситуаціях, коли вони поставлені на грань виживання. Ідея національного самоутвердження реалізується в експериментальних історичних романах Ю. Косача через актуалізацію і загострення теперішнього, того, що, прийшло «після часу». У романі «Сузір'я Лебедя» історія роду Рославців - це символ історії України, яка втратила власну державність. У романі «Чортівська скеля» визначальною є ідея національного самоутвердження, що проведена через галерею образів борців, які у художній інтерпретації автора постають носіями героїчного чину. У романі «Володарка Понтиди» гармонійно поєдналися елементи історичного та пригодницького творів, а княжна Тараканова виступає втіленням політичної емігрантки. Через її образ осмислюється ідея вимушеної еміграції, втрати Україною власної державності.

Поетична творчість Ю. Косача другого періоду творчості визначається створенням низки сугестивних образів, які репрезентують узагальнений образ України. У збірці поезій «Мангаттанські ночі» спостерігаються стилістичні впливи українських шістдесятників, творчість яких близька Ю. Косачу. Зокрема, спільною для всіх є ідея утвердження значущості людської особистості як представника нації. Художня основа збірки «Літо над Делавером» характеризується протиставленням двох сугестивно-емоційних феноменів: «чужина» і «рідний край». Тут також осмислено ідею пошуку емігрантами щастя у чужих землях, представлено образ України через сприйняття та морально-психологічні конфлікти емігранта. У збірках «Мангаттанські ночі», «Вибране. Поезії. Публіцистика» та «Літо над Делавером» центральним є експресивний образ України історичної та сучасної.

Літературно-критичні праці Ю. Косача репрезентують його позицію як літературного критика і письменника. Проголошені теоретичні принципи послідовно зреалізовані у його прозових і поетичних творах.

Ю. Косач дав власне бачення історії української літератури та сучасного йому літературного процесу, запропонував європейську поліметодологію, гармонійно поєднану з особливостями українського менталітету. Творча спадщина осяяна спалахом української національної ідеї, яка реалізується через сюжети та образи з минулого і сучасного авторові українського буття. Будучи переконаним європеїстом, письменник сприяв своєю творчістю інтеграції української літератури до світового контексту, збагачував національну художню традицію модерними якостями і характеристиками. Системний аналіз спадщини митця дає змогу вписати його творчість в український та світовий літературні процеси.

Список праць за темою дисертації

1. Пригодська І.В. Ідея волі особистості та нації у творах Юрія Косача і Юрія Мушкетика / Пригодська Ірина В'ячеславівна // Літературознавчі студії. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2009. - Вип. 28. - С. 147-155.

2. Пригодська І.В. Ідейна парадигма творчості Юрія Косача / Пригодська Ірина В'ячеславівна // Літературознавчі студії. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2010. - Вип. 26. -С. 460-465.

3. Пригодська І.В. Літературно-критичні погляди Юрія Косача / Пригодська Ірина В'ячеславівна // Філологічні науки: синхронічний та діахронічний аспекти. Сум. ДПУ ім. А.С. Макаренка, 2010. - Вип. 2. -С. 135-147.

4. Сквирська І.В. Національна ідея у творах Юрія Косача / Сквирська Ірина В'ячеславівна // Літературознавчі студії. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2010. - Вип. 29. - 362-366.

5. Сквирська І.В. Система образів повісті Юрія Косача «Еней та життя інших» / Сквирська Ірина В'ячеславівна // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклор, 2010. - Вип. 21. - С. 24.

6. Сквирська І.В. Візія шевченкової України у повісті Юрія Косача «Сонце в Чигирині» / Сквирська Ірина В'ячеславівна // Зб. наукових праць. Шевченкознавчі студії. - К.: ВПЦ університет. - 2011. - С. 185-190.

Размещено на Allbest.ru