Міфопоетичний світ Роберта Грейвса

На основі синтезу конструктивних елементів всіх цих наукових шкіл, а також методів історико-порівняльного, структурного й поетологічного аналізу текстів у дисертації вперше розглянуто науково-художню творчість Роберта Грейвса - не як симбіоз різних його інтересів, а як цілісний міфопоетичний світ.

9. Такий підхід дозволив вичленити два основних міфи («мономіфа»), що знаходяться у центрі досліджень Роберта Грейвса-ученого: міф про Велику Богиню й міф про її сина й коханого, Бога Нового («Прибывающего») Року.

Ці ж міфи (матріархально-еротичний і вегетативно-календарний) у ліриці Роберта Грейвса, на рівні поетологічному, перетворюються у дві провідні ліричні теми: про жінку-музу й про чоловіка-поета.

На рівні сюжетному зазначені теми реалізуються в сюжетах священного покликання й священного служіння.

Нарешті, на рівні символічному й словесно-образному ці наскрізні сюжети аналізуються Робертом Грейвсом-аналітиком і втілюються Робертом Грейсом-ліриком через лейтмотивні символи й лейтмотивні тропи.

10. На такій підставі в дисертації зіставлені два ряди хронотопів, персонажів, сюжетів і символів. Перший ряд представляє типові хронотопи, персонажі, сюжети й символи тих міфів, які стали для Роберта Грейвса центральними (або їх варіанти). Другий ряд репрезентує аналогічні хронотопи, персонажі, сюжети й символи, але вже в ліричній поезії Роберта Грейвса - в межах виявлених у ній провідних поетичних тем.

Це зіставлення дозволяє об'єктивно показати, де Роберт Грейвс слідує за історичною граматикою своїх улюблених міфів досить точно, де й у який бік він їх трансформує, а де й чому він їх кардинально деструктурує, тому що переосмислює.

11. Роберт Грейвс багато років уважно досліджував міфи, причому міфи різновікові й різнаціональні (германо-скандинавські, кельтські, античні, давні близькосхідні, середньовічні та ін.). Тому він досить точно відтворює як «словник», так і «граматику» міфу в загальному й цілому - міфу як типу сприйняття світу. Однак він же й трансформує використовувані ним міфи: у науково-критичних роботах - міфи, залучені як ілюстративний матеріал; у віршах і в «маленьких поемах» - міфи, що стають ліричним імпульсом і змістовою канвою його творів.

12. Така трансформація здійснюється Робертом Грейвсом, за нашими спостереженнями, декількома способами. Він опускає частину змістових мотивів і формальних елементів вихідних міфів без будь-якої компенсації. Він послаблює, редукує інші мотиви й формотворчі елементи, виводячи з переднього плану тексту на його периферію, з тексту відкритого в підтекст, з розгорнутого сюжету або докладної характеристики персонажа в лапідарну деталь чи інтертекстуальну алюзію.

13. Однак окремі мотиви й елементи міфу Роберт Грейвс, навпаки, поглиблює й підсилює. Показово, що всі вони пов'язані не так із «жіночими» сюжетами, персонажами й символами, як із «чоловічими», не так із «об'єктивацією» лірики через використання міфу, як із «суб'єктивацією» міфу за допомогою власне ліричних засобів (у тому числі, у теоретичних і історичних працях Роберта Грейвса).

14. Таким чином, Р. Грейвс-лірик з великою поетичною силою, тонкою інтуїцією, індивідуальною самобутністю втілює постулати Р. Грейвса-теоретика. Але він же (і тими ж способами) обмежує їх наукову об'єктивність і історико-культурну документованість. Як наслідок, Роберт Грейвс залишається «занадто ліриком» для ролі строгого вченого й «занадто вченим» для ролі імпульсивного ліричного поета.

15. Водночас, саме такий синкретизм забезпечив Робертові Грейвсу стабільне місце в літературній і науковій панорамі XX сторіччя. Саме в цей час суспільство починає особливо болісно відчувати «дробність», «фрагментарність», надлишкову «спеціалізованість» і тому неповноцінність сучасної людини. З іншого боку, саме в цьому столітті на тлі світових воєн, соціальних і етнічних катаклізмів всесвітнього масштабу чітко заявляє про себе втрата універсальних цінностей і загальнозначущих духовних орієнтирів.

Все це привело не тільки до песимістичних теорій, від «заходу Європи» до «смерті історії» і близького «кінця світу», але й до спроб воскресити втрачену цілісність людини й світу.

16. Синкретизм Роберта Грейвса став однією з актуальних відповідей на цей виклик часу. Дослідник, але й поет; викривач сучасного «урбанізму» й «техно-цивілізації», але й письменник-модерніст; реставратор, але й деструктор давніх міфів, - Роберт Грейвс як особистість і як творець довів, що попри весь свій зовнішній «ескепізм» і «маргінальність», він по праву є однією з ключових фігур у духовних і художніх процесах Європи XX століття.

Основні положення дисертації відбито в таких публікаціях

1. Джапарова Э. К. К вопросу о мифопоэтическом мире Роберта Грейвса / Э. К. Джапарова // Культура Народов Причерноморья. Симферополь, 2005. № 68. С. 48-5.

2. Джапарова Э. К. Символика числа в творчестве Роберта Грейвса / Э. К. Джапарова // Культура Народов Причерноморья. Симферополь, 2006. № 85. С. 75-77.

3. Джапарова Э. К. Теория поэзии Роберта Грейвса / Э. К. Джапарова // Культура Народов Причерноморья. Симферополь, 2007. № 122. С. 49-51.

4. Джапарова Э. К. Миф в поэзии Роберта Грейвса / Э. К. Джапарова // Вестник Сев. ГТУ. Филология. Севастополь, 2008. Вып. 89. С. 132-135.

5. Джапарова Э. К. Роберт Грейвс как мифологический критик / Э. К. Джапарова // Зб. наук. праць Полтавського держ. ун-ту ім. В. Г. Короленка. Філологічні науки. Полтава, 2008. Вип. 1-2 (59-60). С. 162-167.

6. Джапарова Э. К. Мифологические исследования Роберта Грейвса в современной английской литературе / Э. К Джапарова // Сб. науч. работ Крымского государственного инженерно-педагогического университета. Симферополь, 2005. С. 171-173.

7. Джапарова Э. К. Мифопоэтическое наследие Роберта Грейвса / Э. К. Джапарова // Информационно-компьютерные технологии в экономике, образовании и социальной сфере: тезисы докладов научн.-практ. конф. Симферополь: Крымское учебно-педагогическое изд-во, 2006. С. 42-43.

8. Джапарова Э. К. Эготический мифологизм Роберта Грейвса / Э. К. Джапарова // Ученые записки Крымского инженерно-педагогического университета. Филологические науки. Симферополь, 2008. № 13. С. 60-62.

9. Джапарова Э. К. Особенности мифологической образности в поэзии Роберта Грейвса / Э. К Джапарова // Январские педагогические чтения. Материалы науч.-практ. конф. Крымского инженерно-педагогического университета. Симферополь. 2008. С. 178-180.

10. Джапарова Э. К. Теория поэтического творчества в работе Роберта Грейвса «Белая Богиня: Историческая грамматика поэтической мифологии» / Э. К. Джапарова // Cвітова література на перехресті культур и цивілізацій: зб. наук. праць. Сімферополь: Кримський Архів, 2008. С. 158-164.

11. Джапарова Э. К. Мифологические образы и мотивы в творчестве Роберта Грейвса / Э. К Джапарова // Материалы междунар. науч.-практ. конф. Севастополь: Рибэст, 2008. С. 309-315.

АНОТАЦІЯ

Джапарова Е. К. Міфопоетичний світ Роберта Грейвса. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, Сімферополь, 2009.

Дисертаційне дослідження фокусується на творчості Роберта Грейвса в галузі поезії, прози, історії, теорій міфу й поетичної уяви, a також поточної літературної критики.

Цей впливовий англійський письменник XX століття і його базова міфопоетична концепція по-новому, різнобічно проінтерпретовані в дисертації.

Концепція Р. Грейвса зводиться до наукових і літературно-критичних шкіл антропологізму, ритуалізму, міфокритики.

Доведено також, що вона є синкретичним філологічним і ліричним явищем, водночас міфовідтворюючим і міфотрансформуючим.

Цей взаємопов'язаний і взаємозалежний процес проаналізовано в різних концептуальних (змістових) і текстуальних аспектах: на рівні тем, сюжетів, персонажів, хронотопів, основних символів і тропів.

Домінантні міфовідтворюючі стратегії (прийоми, засоби) - це відбір його улюблених «мономіфов», їх адаптація як поетичних тем, потім їх актуалізація в текстових сюжетах та текстових структурах.

Його міфотрансформуючі інструменти визначено як перетворення форми та функції ліричного твору внаслідок їх деконструкції й переосмислення. Такий синкретизм гуманітарної ерудиції та поетичної інтуїції оцінюється як головна причина зростаючої популярності Р. Грейвса в сучасному європейському літературному й науковому житті.

Ключові слова: Роберт Грейвс, англійська література XX століття, міф, історія, поезія, міфопоетична концепція, відтворення міфу, трансформація міфу, антропологізм, ритуалізм, міфокритика.

АННОТАЦИЯ

Джапарова Э. К. «Мифопоэтический мир Роберта Грейвса». Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 - литература зарубежных стран, Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского, Симферополь, 2009.

Диссертация раскрывает самобытный мифопоэтический мир Роберта Грейвса, определяет специфику мифопоэтической концепции Грейвса и прослеживает ее воплощение в грейвсовских поэтических произведениях в контексте литературно-критического процесса ХХ века.

В результате проведенного исследования установлено, что связующим началом всей творческой деятельности Р. Грейвса является разработанная им оригинальная мифопоэтическая концепция. Показано, что она создавалась под влиянием идей Дж. Фрэзера, сторонников лунарной теории мифа, представителей ритуально-мифологической критики (Дж. Уэстон, Ф. М. Корнфорд, Дж. Меррей, Дж. Харрисон и др.), а также теории поэзии А. Ричардса.

Р. Грейвс рассматривает мифологию как первооснову поэтического творчества и подчеркивает типологическое сходство мифа и поэзии. Поэзия иррациональна по своей природе, поэтому поэт, когда он создаёт свои стихотворения, подобен магу, совершающему свой ритуал. Р. Грейвс этим объясняет постулируемую им важность мифологического мышления для поэта.

Мифы, как считает Р. Грейвс, представляют собой запись древних ритуалов, посвященных календарной теме и сезонным изменениям в природе. Согласно концепции Р. Грейвса, в основе всех мифов лежит мономиф о Великой Богине - Праматери всего сущего. Именно она, по мнению Р. Грейвса, являлась высшим божеством в первобытном мире и обеспечивала его гармонию, поддерживая равновесие между светлыми и темными силами. Мужские божества выступали при ней в качестве полубогов или бугов-спутников. Сезонные циклы в природе рассматривались как мифосюжет об отношениях между Тройственной Богиней Луны и Духом Года. Он, в свою очередь выступал в двух ипостасях, воплощении двух противоборствующих сил: Духа Прибывающего Года - сил света, и Духа Убывающего Года - сил тьмы. Этот мономиф трансформирован Р. Грейвсом в «единственную поэтическую тему»: об отношениях между женщиной и мужчиной во всей их полноте и глубине.

В качестве «истинной» поэзии Р. Грейвс признает лишь поэзию, посвященную этой Триединой Богине. Он отрицает ценность «аполлонической» поэзии, построенной на рациональных принципах и посвящённой любым другим темам, кроме любви.

В работе установлено, какими способами реализуется мифопоэтическая концепция Р. Грейвса в его поэтическом наследии. Выявлены специфические цели и приёмы, используемые им при обращении к мифологическим сюжетам, образам и темам.

В целом, мы приходим к выводу о том, что Р. Грейвс сделал значительный вклад в формирование мифопоэтической парадигмы своей эпохи, её науки и литературы. Хотя его теории не избежали некоторой односторонности, безусловной заслугой Р. Грейвса является оригинальный подход к мифу и к поэзии, а также создание неповторимого мифопоэтического мира с замечательными образами, символами, метафорами. Кроме того, своим творчеством Р. Грейвс привлек внимание читателей и литературоведов к мифам и тем самым побудил серьезнее их изучать.

Проведенное исследование доказывает, что литературно-критическая деятельность Р. Грейвса органически вписывается в общий контекст развития европейской поэзии, а также литературоведения и критики ХХ века. В нем она занимает важное, хотя пока ещё недооцененное место.

Ключевые слова: Роберт Грейвс, английская литература XX века, миф, история, поэзия, мифопоэтическая концепция, воссоздание мифа, трансформация мифа, антропологизм, ритуализм, мифокритика.

SUMMARY

Dzhaparova E. K. Mythopoetic world of Robert Graves. - Manuscript.

Dissertation for obtaining the scientific degree of candidate of philology in speciality 10.01.04 - Foreign Literature - Tavrida National V. I. Vernadsky University, Simferopol, 2009.

The thesis focuses on Robert Graves, creative activity in poetry, prose, history, theories of myth and poetic imagination, also in current literary criticism.

This influential XX century English writer and his basic myth-poetic conception are given a fresh, complex interpretation in the thesis. The conception is traced back to academic and criticist schools of anthropologism, ritualism, myth criticism. It is proved to be a syncrete philological and lyrical phenomen, both myth-remaking and myth-transforming.

This interrelated and interdepend and process is analyzed in diverse conceptual and textual aspects subject, plots, characters, chronotops, leading symbols and tropes.

Graves' dominant myth-remaking strategies are defined as selecting his favourite “mono-myths”, their adapting as poetic subjects, then their actualizing in text plots and text structures.

His myth-transforming instruments are termed as changing forms and functions of a primary myth into forms and functions of a modern lyrical piece by its deconstruction and new conceptualization.

Such syncrete melt of humanitarian erudition and poetic insight is regarded to be the main reason for Graves' growing presence in present-day European literary and academic background.

Key words: Robert Graves, English XX century literature, myth, history, myth-poetic, conception, myth-remaking, myth-transforming, anthropologism, ritualism, myth criticism/

Размещено на Allbest.ru