Главная Коллекция "Revolution" Литература Поетика малої лірики Аміра Хусро Дехлеві

Поетика малої лірики Аміра Хусро Дехлеві

Вивчення основних концептів арабо-перської поетики. Зміст і характер фарсімовних газелей Хусро Дехлеві, образна систему персько- та гіндімовної лірики. Аналіз типу газелі Хусро Дехлеві, оцінка жанрового багатства його ліричної та ліро-епічної спадщини.

Рубрика	Литература
Вид	автореферат
Язык	украинский
Дата добавления	26.08.2015
Размер файла	39,1 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поетика малої лірики Аміра Хусро Дехлеві

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Загальна характеристика дисертації

Фарсімовна література Індії, виникнення якої зумовлене мусульманськими завоюваннями Індії та утвердженням фарсі в ролі державної мови, дев'ять століть перебувала на літературній арені Північної Індії. Незрозуміла й далека для пересічних індійців у плані мови та змісту, ця література надовго випала з поля досліджень індійських літературознавців, у той час як іраністи сприймали її як «підробку», «імітацію оригінального продукту Шіраза та Ісфагана». Відтак на периферії наукових досліджень залишалася і постать одного з найяскравіших її представників - Аміра Хусро Дехлеві (1253-1325). В Ірані творчість поета фактично не досліджена, оскільки «територіально» Хусро Дехлеві вважається поетом Індії. Свідченням цього є обмежена кількість публікацій його диванів (поетичних збірок), що видавалися лише двічі: у 1983 р. (1361) і 2002 р. (1380). Індійські вчені (С. Ах, П. Панчаль, Б. Тіварі) здебільшого досліджують спадщину поета мовою гінді, лише зрідка звертаючись до його перськомовної творчості (Ч. Шекхар, М. Шиблі Нумані). У загальних рисах творчість Хусро Дехлеві висвітлюється у контексті літературного процесу середньовічних Ірану та Індії (Г.Ю. Алієв, Н.В. Глєбов, А.Ю. Кримський, Я. Ріпка), згадується у зв'язку зі становленням індійського стилю у перській літературі (А.Н. Болдирєв, Н. І. Пригаріна, С. Шаміса). В окремих аспектах творчий спадок поета досліджували Є. Е. Бертельс (порівняння «п'ятериці» Хусро Дехлеві з поемами Нізамі), В. Мірза (біографія і творчий шлях), О.А. Стариков (рецепція індійських мотивів у месневі «Haљt Beheљt»), Г.У. Туйчиєва (метрична система газелей поета), А.Н. Шаматов (питання автентичності гіндімовних творів поета). Однак поетика Хусро Дехлеві ще не стала предметом спеціального дослідження, що зумовлює актуальність нашої праці. Постать Хусро Дехлеві є знаковою для обох літератур Сходу: перської та індійської. Серед чинників, що сприяли інтересові до його творчості, варто відзначити двомовність; значний внесок у розвиток жанру газелі; насичення перських жанрових форм індійським мовним (пістряві газелі, макаронічні вірші) і тематичним матеріалом; започаткування традиції назіра, що поширилася в літературах Близького й Середнього Сходу; розробку теоретичних питань поетичної творчості. Зважаючи на роль, яку відіграв Хусро Дехлеві в розвитку перської та літератури гінді, вивчення його поетики видається більш ніж актуальним.

Реферована дисертація є спробою проаналізувати поетику Хусро Дехлеві як індивідуальну авторську манеру письма із позицій складових класичної арабо-перської поетики, що включає систему зображально-виражальних засобів badi', теорію метричної системи «aruz та вчення про риму qвfiye. Ідейно-змістовий рівень та образна система лірики малих форм розглянуті як органічні складові ідіостилю поета.

Теоретичним підґрунтям дослідження послугували праці науковців, які вивчали й коментували середньовічні трактати з арабо-перської поетики (А. Є. Бертельс, І. Ю. Крачковський, Р. Мусульманкулов, Н.Ю. Чалісова), розробляли питання середньовічних поетик (П.О. Грінцер, О.Б. Кудєлін, Д.С. Лихачов, Б.Я. Шидфар), опрацьовували окремі складові арабо-перської поетики, як-от метрика (С. Заманіян, Д.В. Фролов, Н. Ханларі), розглядали класичну і новітню арабську поезію (Х.А. Гібб, Ю.М. Кочубей, І. М. Фільштинський), досліджували феномен суфізму та рецепцію його ідей у літературі (Є. Е. Бертельс, С. Гоухарін, Г.Е. фон Грюнебаум, А. Заррінкуб, Л. Массіньон, Р. Ніколсон, Б. Сарватіян, У.К. Читтик, А. Шиммель), зверталися до аналізу образної системи та жанрів перської класичної літератури (А. Афсахзод, А.М. Мірзоєв, М.-Н.О. Османов, М.Л. Рейснер, М. Шафії Кадкані), досліджували проблеми індійського стилю (Р. Зіпполі, Н. І. Пригаріна, З.Г. Різаєв) та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах загальної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розвиток і взаємодія мов та літератур в умовах глобалізації» (06 БФ 044-01).

Метою роботи є дослідження поетики Аміра Хусро Дехлеві, тих фундаментальних засад, на яких ґрунтувалися його поетичні твори: просодії, рими, художніх засобів, а також образної системи. Визначена мета зумовила необхідність опрацювання таких завдань:

1) проаналізувати основні концепти арабо-перської поетики;

2) екстраполювати теоретичні положення перської поетики, а саме художні засоби, метрику й риму, на творчість Хусро Дехлеві;

3) визначити зміст і характер фарсімовних газелей Хусро Дехлеві;

4) дослідити образну систему персько - та гіндімовної лірики Хусро Дехлеві;

5) розглянути лірику Хусро Дехлеві в стильовому контексті класичної перської поезії, зокрема у межах іракського та індійського стилів;

6) розкрити жанрове багатство ліричної та ліро-епічної спадщини Хусро Дехлеві;

7) проаналізувати тип газелі Хусро Дехлеві.

Об'єктом дослідження є лірика Аміра Хусро Дехлеві, що відповідає принципам написання поетичних творів, усталеним на Близькому й Середньому Сході у середні віки, і позначена впливом суфізму - рушійним чинником розвитку класичної перської літератури.

Предметом дослідження є поетика Дехлеві як практичне втілення теоретичних засад перської поетики, а також художніх принципів та індивідуальних особливостей поезії автора.

Вибір методів дослідження підпорядкований завданням роботи і зумовлений специфікою об'єкта, що аналізується. У дослідженні використано описовий метод у його індуктивному і дедуктивному проявах, а також методи синтезу, порівняльного і системно-аналітичного аналізу, прийоми класифікації і систематизації.

Матеріалом для дослідження послугувала перська лірика малих форм (газель, рубаї) і частково ліро-епічні жанрові форми (касида, месневі) Хусро Дехлеві зі збірок, виданих у Тегерані у 1983 р. (1361) і 2002 р. (1380). За основу було взято більш повне видання 1983 р., укладене професором М. Дервішем на основі рукопису XVI ст. Розгляд гіндімовних творів поета (двовірші та релігійні пісні) було здійснено на основі збірок, укладених індійськими дослідниками С. Ахом (1996 р.) і Б. Тіварі (2004 р.).

Наукова новизна праці визначається предметом дослідження й поставленою проблемою - проаналізувати поетику Хусро Дехлеві з позиції арабо-перської літературної традиції. Вперше здійснено спробу розглянути лірику Хусро Дехлеві, виходячи із засад східної поетики, що ґрунтуються на вченні про стилістичні фігури і тропи, метрику і риму.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у висвітленні своєрідності поетики Хусро Дехлеві, зображенні особливостей поєднання художніх традицій перської та індійської поезії в літературі XIII-XIV ст. на матеріалі ліричної спадщини Хусро Дехлеві, а також у визначенні місця Хусро Дехлеві у перській та індійській класичних літературах.

Практичне значення. Результати дослідження може бути використано для розробки курсів з історії перської та літератур Близького та Середнього Сходу, з історії світової літератури, а також для підготовки спецкурсів зі східної поетики, версифікації, художнього перекладу.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження було оприлюднено на X Сходознавчих читаннях А. Кримського, присвячених 135-річчю від дня народження А.Ю. Кримського (Київ, 2006); на Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених «Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність» (Київ, 2007); на XI Сходознавчих читаннях А. Кримського (Київ, 2007); на II Всеукраїнській конференції індологів (Київ, 2007); на Міжнародній науковій конференції «Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики» (Київ, 2007); на Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених «Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий виміри» (Київ, 2008); на XII Сходознавчих читаннях А. Кримського (Київ, 2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 статей у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури (230 позицій). Основний зміст роботи викладено на 182 с., загальний обсяг дисертації - 203 с.

Основний зміст дисертації

поетика дехлеві лірика газель

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються теоретичні передумови дослідження, формулюються мета й завдання роботи, предмет і об'єкт дослідження, наводиться перелік використаних методів, аргументується наукова новизна, теоретична і практична цінність отриманих результатів, зазначається кількість публікацій, у яких відображено результати дисертаційного дослідження.

Основні концепти арабської поетики, з якої згодом розвинулась перська, сформувалися вже у IX ст. Розвиток арабської поетики відбувався за двома паралельними напрямами: коранічним, в основі якого була екзегеза Корану і хадисів (ар-Руммані, ал-Джурджані), та літературно-критичним (ал-Аскарі, Ібн Рашик, ал-Мутаз). Перська поетика виникла в XI ст. на ґрунті арабської. Якщо у перших перських трактатах (Радуйані, Ватват) основна увага приділена тропам і фігурам, то праця Шамс-і Кайса Разі (XIII ст.) вперше охоплює три складові класичної поетики: засоби художньої виразності, метрику і риму. Подальші трактати тією чи іншою мірою переповідають матеріал Шамс-і Кайса.

У першому розділі «Арабо-перський поетичний канон і творчість Хусро Дехлеві» розглядаються концептуальні положення перської поетики, а саме фігури і тропи badi', теорія версифікації «aruz та система римування qвfiye, зібрані на основі опрацювання середньовічних трактатів (переклад і коментарі Р. Мусульманкулова, Д.В. Фролова, Н.Ю. Чалісової). Викладені відомості є теоретичним ядром, крізь призму якого у наступних розділах аналізується поетичний матеріал перських газелей Хусро Дехлеві.

У підрозділі 1.1. «Риторичні фігури badi'» досліджено найуживаніші в поезії Хусро Дехлеві стилістичні фігури і тропи арабо-перської поетики. Серед смислових прийомів bayвn, що стосуються прямого і непрямого вираження смислу, найчастіше зустрічаються тропи taљbih (порівняння) і kenвye (іносказання), наприклад УЗЮ? ОжСФ?П жФ, що перекладається як «сонцеподібний виночерпій». Виночерпій (предмет порівняння) уподібнюється сонцю (образ порівняння) за допомогою порівняльної частки жФ. Зазвичай порівняльна частка випускається, тому більшість тропів taљbih Хусро Дехлеві визначаються як скорочені (taљbih-e baliq).

Серед словесних прийомів вrвyehв-ye lafzi, покликаних оздобити формальний бік поетичного мовлення, поет найчастіше звертається до фігури jenвs («споріднення»), що будується за омонімічним принципом:

едПжЗд СЗ гСПе УжТдП З?д Ќд?д ТдПе гУжТ ИдПе ОУСж СЗ е КС ЗУК ВОС ж едПж? КУК

Індусів спалюють мертвими, тож не пали живцем

Турка Хусро, твого раба.

Використовуючи другорядне значення лексеми едПж «індус», «індієць», що також може перекладатися як «раб», поет обіграє своє походження (індієць по материнській лінії і турок по батьківській) і водночас вказує, що кохання перетворило його на раба. Використання фігури jenвs відкриває широке поле для створення каламбурів і гри словами, якими рясніє поезія Хусро Дехлеві.

Серед прийомів вrвyehв-ye ma'navi, що використовуються для оздоблення образно-смислового аспекту художньої мови, в поезії Хусро Дехлеві переважають morв'вt-e nazir («парна симетрія»), talmih (алюзія) та ihвm (двозначний вираз):

ФК?г Т Вд ТбЭ ж СО ЗСЗ?Ф Вд СЗ гПЗг ФЗде ИС ЃФК Кж ж ВЖ?де ИС ТЗдж? КУК

Ти вбила мене тими кучерями і щічками, для оздоби яких

Завжди на потилиці в тебе гребінь і дзеркало на колінах.

Стилістична фігура morв'вt-е nazir полягає у наведенні об'єктів з одного тематичного ряду, що розташовуються паралельно в межах бейту. Лексеми ТбЭ «кучері» і СО «щічки», що деталізують зовнішність красуні, утворюють паралельну пару зі словами ФЗде «гребінь» і ВЖ?де «дзеркало», що є предметами оздоби.

Широке застосування в ліриці Хусро Дехлеві художніх засобів, побудованих за принципом паралелізму (jenвs, morв'вt-e nazir, ihвm, taљbih), характеризує її як класичну середньовічну поезію Близького й Середнього Сходу, в основі якої лежав паралелізм образів і симетричність побудови бейту. Майстерне використання тропів і поетичних фігур, серед яких переважають jenвs та ihвm, зумовлює орнаментальність і барвистість письма Хусро Дехлеві.

Підрозділ 1.2. «Арабо-перська система віршування'aruz» присвячений викладенню основних засад близькосхідної версифікації на матеріалі поетичних рядків Хусро Дехлеві. Метрична система «aruz належить до квантитативного типу віршування, що розрізняє склади за довжиною. У процесі дослідження ми використовували методичну систему «aruz-e «elmi, що виникла внаслідок реформування класичного «aruz і оперує поняттям складу (hejв) як найменшої метричної одиниці. Графічне зображення бейту потребує написання його фонетичної транскрипції (xat-e «aruz):

СЗ

Сн

Иу

Пцб

ФуП

ИЗ

ду

Сн

ПЗ

Кх

Пуд

ИхС

Пцб

б ц

цФ

СЗ

Сн

ђу

Пж

МЗ

жуП

Их

Ьуг

гуК

ЌуФ

н ц

еЗ

Пн

Иуд

ОЗ

За правилами, графічні парадигми піввіршів у межах бейту повинні чітко співпадати. Правила допускають певні відступи, що дозволяють поету «підігнати» необхідне йому за смислом слово до форми, зумовленої розміром. Внесення коригувань не є довільним і підпорядковується чітким нормам extiyвrвt-e рв'eri, що поділяються на мовні extiyвrвt-e zabвni та метричні можливості extiyвrвt-e vazni. За одним з правил extiyвrвt-e zabвni, сьомий короткий склад першого місра (Кх = U) був змінений на довгий. Подовжений склад (ОЗИ) позначений у таблиці уривчастою лінією. Графічний запис бейту дозволяє чітко визначити стопи, що формують певний розмір. У наведеному прикладі в основному вигляді повторюється стопа fв'elвton ЭЗЪбЗКд (- - U -), що утворює метр ramal.

Як засвідчило проведене дослідження, в ліриці Хусро Дехлеві представлені здебільшого метри ramal, hazaj, xafif і mozвre'. Результати нашого дослідження певною мірою перегукуються з висновками Г.У. Туйчиєвої, яка розглядала метрику газелей з першого дивану поета. Варто відзначити, що зазначені метри очолюють перелік найпопулярніших у перській традиції. Плавність і вишуканість, притаманна цим метрам, сприяла їхньому широкому застосуванню в ліриці. Таким чином, при написанні лірики мовою фарсі Амір Хусро надавав перевагу класичним, перевіреним традицією метрам.

У підрозділі 1.3. «Рима qвfiye» висвітлено теорію римування в арабо-перській поетиці, стрижнем якої є поняття ravi - останньої кореневої букви римованих слів. Буквені складові рими поділяються на препозитивні (redf, qeyd, tв'sis і daxil) і постпозитивні (vasl, horuj, mazid і nвyer) відносно ravi. Поряд із наскрізним повторенням ravi у римованих словах, що є необхідною умовою віршування в арабо-перській традиції, рима в поезії Хусро Дехлеві найчастіше містить повторювані елементи redf і vasl. Наприклад, у газелі №217 риму утворюють слова МЗдЗд, ИУКЗд, ЃдеЗд, ОСЗгЗд, ОдПЗд, МЗдЗд, ФСУКЗд та ЃС?ФЗд, де ravi виступає літера нун д, тоді як алеф З, що стоїть у препозиції до ravi, визначається як redf-e asli. У газелі №186 риму утворюють слова Сж?, Иж?, Ѓебж?, ТЗдж?, ђ?Уж?, ПбМж?, ЗИСж?, гж? та едПж?, де ravi є літера вав ж, а йа ? визначається як vasl. Що більше буквених елементів рими повторюється з бейту в бейт, то багатшою вважається рима, що свідчить про майстерність поета.

Учення про риму включає поняття radif - самостійне за вимовою слово або група слів, що стоять після рими і повторюються в одному значенні упродовж поетичного твору. Переважна більшість газелей Хусро Дехлеві містить radif, що додає віршам вишуканості, поглиблює основну думку і виступає єднальним засобом розрізнених бейтів.

У другому розділі дисертації «Лірика Хусро Дехлеві: традиції «центру» і проблеми літературної «периферії», на основі аналізу перських газелей поета та розгляду його поезії в контексті іракського (суфійська образність) та індійського (орнаментальність) стилів здійснено спробу висвітлити особливості лірики малих форм Хусро Дехлеві як «регіонального» поета іраномовного літературного простору.

У підрозділі 2.1. «Фарсімовна лірика Хусро Дехлеві: зміст і характер» здійснено аналіз перських газелей із позиції теоретичних категорій арабо-перської поетики та ідейно-тематичного наповнення.

Виходячи з лексичних і семантичних особливостей перської лірики Хусро Дехлеві, ми розробили власну класифікацію газелей поета, а саме: любовно-містичні, містично-філософські, світські і «страдницькі» газелі. Для кожного з цих типів властиві певні ознаки, що були сформульовані у процесі дослідження. Зокрема любовно-містичні газелі характеризуються взаємопроникненням експліцитного (любовного) та імпліцитного (містичного) планів зображення та нечіткістю їхніх меж. Суфійська конотативна лексика використовується у газелях цього типу як важливий смислотвірний елемент і здебільшого становить собою основу, на якій зводиться споруда вірша. Переважають суфійські символи любовної та природної тематики із вкрапленнями винної атрибутики. Образність любовно-містичних віршів набуває подекуди виразного еротичного забарвлення, хоча газель цього типу оспівує насамперед чудодійні надприродні здібності коханої як божественної маніфестації. Звертає на себе увагу наявність бейтів, трактування яких неможливе поза містичною традицією, наприклад:

Т ЪЗСЦ ШСе ИЗбЗ д е ЗС ОбЮ ПСег ФП Ъбг ИС ФЎ е ИС ОжИЗдК УбШЗд? гУбг ФП

Прийми кучері з обличчя свого, адже справи людські позаплутувалися.

Підніми прапор, адже закохані визнали тебе правителькою.

Кучері, що закривають обличчя, інтерпретуються у суфійській літературній традиції як прояви земного буття, що приховують істину. Причина, через яку герой спонукає кохану відкрити своє обличчя, є підтвердженням цього: справи в людей розладналися, адже їм не відома Істина. Вираз ПС ег ФПд ЗС, буквальне значення якого «бути стривоженим», вказує на складність і проблематичність справ, відтак його можна охарактеризувати як троп kenвye. Цей самий прийом використано і в другому бейті, де образ піднятого прапора, що маніфестує владу і могутність, символізує право красуні владарювати над закоханими в неї.

Любовно-містичні газелі написані із залученням високої книжної лексики та великої кількості образних зворотів, про що свідчить широке вживання тропів taљbih, kenвye, esteвre-ye mosarrahat, ihвm, а також фігур jenвs-e tвmm, talmih і morв'вt-e nazir.

Художню мову містично-філософських газелей характеризує не менш ускладнена, ніж у любовно-містичних віршах, образність і високий рівень символічності, пов'язаний із використанням суфійської лексики як смислотвірного стрижня. У газелях цього типу відчутна перевага винної символіки. Для містично-філософської лірики характерна відсутність образу коханої, що приводить до послаблення любовної теми і заміни мотиву страждань героя філософськими міркуваннями з дидактичним елементом: ліричний герой змінює амплуа закоханого страдника на роль мудрого наставника, що настановляє і дає поради:

ЌСЗЫ Ъ?Ф ИС ЗЭСжТ ЗТ ФСЗИ е ТжП ФжП Т ПУК Кж СЫИК Ќж СжЫд ИбУЗд

Запали вином світильник задоволення, бо незабаром

Жага [бажань], немов олія, виллється з рук.

Поет закликає не втрачати безцінний час, щомиті насолоджуватися нетривалим життям. Гедоністичні ідеали, що пропагуються в бейті, перегукуються з рядками відомої газелі Рудакі «ФЗП Т? ИЗ У?Зе ЌФгЗд ФЗП // е МеЗд д?УК МТ ЭУЗде ж ИЗП» («Живи весело з чорноокими, весело, адже цей світ - ніщо інше, як казка і вітер»), що, за висловом автора «Ново-перської лірики», стали призмою, крізь яку суфії сприймали світ.

Газелі, віднесені нами до типу світських, характеризує емоційна стриманість у вираженні почуттів і послаблення конфлікту «кохана-закоханий», що приводить до статичності сюжету та образів. Оскільки цей тип газелей продовжує традиції придворної поезії IX-X ст., для нього характерні трафаретність метафор і порівнянь. Суфійські елементи використовуються у світських газелях радше як оздоба, данина моді, аніж як вагомий семантичний чинник. У світських газелях звеличується переважно зовнішня краса коханої, а не її потенційні можливості, як у любовно-містичних віршах. Світські газелі написані в орнаментальній манері, з використанням маловживаних слів; серед засобів художньої виразності переважають taљbih, esteвre, kenвye та ihвm:

бЪб бИК Ие ЌЗФд? ЗТ ЗдђИ?д Ие ЗУК СФ СОК Ие дЗТ? ЗТ ?ЗУг?д Ие ЗУК

На смак рубін твоїх вуст кращий за мед,

Ніжністю обличчя твоє краще за жасмин.

Традиційно колір вуст коханої порівнюють із рубіном, а їхню солодкість - із цукром чи медом. У межах цієї традиції поет створює образ коханої, неодмінними атрибутами якої є солодкі рубінові вуста, сяюче білизною ніжне обличчя та стрункий як у кипариса стан. У першому піввірші наявні два порівняння: вуста за ознакою насиченого багряного кольору уподібнюються рубінові (taљbih-e baliq-e ezвfi), а потім, за ознакою солодкості, медові (taљbih-e baliq-e esnвdi). Так само, як мед поступається солодкістю вустам коханої, так і жасмин програє ніжністю її обличчю, отже, в основі бейту лежить прийом taљbih-e tafzil (порівняння з перевагою).

У газелях, означених у дисертаційному дослідженні як «страдницькі», провідною є тема кохання як непосильного тягаря і джерела страждань. Вірш будується не на безпосередніх стосунках героя і коханої, не на її конкретних вчинках, а швидше на абстрактних бідканнях і наріканнях героя на свою нещасну долю. Цьому типові газелей властиві реалістичність зображення болю і страждань. Звертає на себе увагу різке зниження, порівняно з рештою типів газелей, рівня засобів художньої виразності і превалювання простої, максимально наближеної до розмовної мови; серед найуживаніших прийомів kenвye, jenвs-e tвmm, majвz, tezad:

З? дУ?г ХИНПг ?ЗСг МЗУК Ыг Т НП ИђРФК ЫгОжЗСг МЗУК

Гей, вранішній вітерцю! Де моя кохана?

Смуток перейшов усі межі. Де моя розрадниця?

Бейт просякнутий настроєм відчаю та зневіри; лаконізм поетичної мови, вміщеної у незвично короткий для поезії Хусро Дехлеві рядок (шестистопний ramal) і мінімум засобів художньої виразності вказують на те, що перед нами - бейт зі «страдницької» газелі.

У підрозділі 2.2. «Персько - та гіндімовна лірика Хусро Дехлеві в контексті суфійської образності» досліджується образна система перських газелей суфійського спрямування та містичної поезії автора мовою гінді. Лірика Хусро Дехлеві як представника іракського стилю позначена впливом суфізму, що зумовлює символічність та образність його поезії. Це підкріплюється фактом того, що поет тривалий час перебував у складі суфійського ордену чіштіє. У праці виділено три домінантні теми, які об'єднують більшість містичних символів з поетичного лексикону Хусро Дехлеві, а саме: тема кохання, основу якої складають лексеми любовної тематики, як-от eљq «кохання», yвr «кохана», bot «кумир», сюди ж належать символи на позначення вроди коханої, як-от zolf «волосся», lab «вуста», rox «обличчя» тощо; винна тема, що включає предмети винної атрибутики, опис місця розпивання вина божественної любові та учасників цього процесу, як-от bвde «вино», jвm «чаша», sвqi «виночерпій», meyxвre «п'яниця», xarвbвt «корчма» тощо; тема природи, що охоплює лексеми bahвr «весна», bostвn «сад», sarv «кипарис», bolbol «соловейко» тощо. Якщо у фарсімовних газелях Хусро Дехлеві простежується загальна для перської поезії традиція шанування Бога через образ коханої (коханого), то у ліриці мовою гінді поет порушує це правило і зображує в образі коханого свого духовного наставника Нізамуддіна Аулія, з яким його єднали дружні стосунки. Таким чином, в образі свого вчителя Хусро Дехлеві звеличує Бога:

????? ?????? ?? ???-??? ???

Я [Хусро] віддаюся в жертву тобі, Нізамуддіне.

???? ?????? ??????? ?? ??? ?? ???? ???? ??

Я стала твоєю нареченою, як зустрілася з тобою очима.

Уособлення поетом себе в образі закоханої жінки, що бере шлюб із Нізамуддіном Аулія, свідчить про вплив вішнуїзму і пов'язане з традиційним для нього «розподілом ролей», де суб'єктом кохання є жінка, а об'єктом - чоловік. Ця традиція бере свій початок від міфічних ігор Крішни з пастушками, що символізували прагнення душі з'єднатися з Богом. Таким чином, образ шлюбу символізує містичний союз наставника з учнем, глибше - поєднання душі з Богом. Саме звернення до весільної тематики і введення образу шлюбу надає індійським суфійським творам, насамперед пісням kavvali, відчуття свята і піднесення, що контрастує з меланхолійним і сумовитим настроєм перських газелей любовно-містичного характеру.

Релігійним пісням та містичним двовіршам на гінді властиве використання класичної суфійської термінології поряд зі зверненням до власне індійських образів (образи качки і качура, які в індійській традиції символізують закоханих, розлучених уночі; образ тілаку - спеціальний знак, що наноситься на чоло в процесі ритуальної церемонії - як символ індуїзму).

У підрозділі 2.3. «Лірика Хусро Дехлеві: стильовий аспект» на основі аналізу стилістичних і семантичних особливостей лірики Хусро Дехлеві здійснено спробу обґрунтувати зв'язок його творчості з поезією індійського стилю. Хоча творчість Хусро Дехлеві традиційно розглядається в межах іракського стилю (XIII-XVI ст.) перської поезії, чимало дослідників (А.Н. Болдирєв, Я. Ріпка, А.Т. Тагірджанов) вбачають у ній зародки індійського стилю (XVI-XVIII ст.). На їхню думку, поштовхом до виникнення складної, переобтяженої художніми засобами поезії індійського стилю послугувала орнаментальна манера письма Хусро Дехлеві. Окрім того, поетові приписується теорія нового поетичного стилю, частково викладена ним у трактаті «Ejвz-e Xosravi» і в передмові до дивану «Qorrat al-kamвl». Серед чинників «нового стилю» Хусро Дехлеві відзначає широке використання прийомів ihвm і xiyвl - важливих складових поетики індійського стилю. Серед спільних рис, що зближують поезію Хусро Дехлеві з творчістю поетів пізнього середньовіччя, варто відзначити перевагу у використанні фігури jenвs, тематичну відособленість бейтів, високу метафоричність художньої мови, використання багатоступеневих складних образів і алегорій, наприклад:

гЗЖ?г УСТПе Юбг? Т Ѓ? ОШФ дЗге У?Зе Ѓ?Сед? ЗЫР З?д Ие ЗУК

Ми стежимо за нею, немов калам зі зрізаним верхом.

Нам, грішникам, до лиця паперова сорочка.

Займенник гЗ неначе узагальнює в образі ліричного героя всіх закоханих (у божественну кохану), яких поет порівнює з очеретиною для виготовлення пера (taљbih-e baliq-e esnвdi). Лексема УСТПе, що перекладається як «безголовий», може також передавати значення прикметників «схвильований», «розгублений», що свідчить про вживання тропа ihвm. Образ паперової сорочки (Ѓ?Сед? ЗЫР) пов'язаний із давньою перською традицією, коли обурена людина зверталася до шаха з проханням покарати свого кривдника. Для цього вона одягала паперовий одяг - «прапор справедливості» (ПСЭФ ПЗП), на якому писала, якої саме образи їй було заподіяно. Таким чином, образ паперової сорочки - це алегорична вимога покарати кохану за злочин, який вона вчинила над грішниками (дЗге У?Зе). Традиційно об'єктом «знущань» коханої виступають закохані в неї, що дає підстави ототожнити постраждалих грішників із закоханими. Літературний переклад другого піввірша матиме такий вигляд: «Нам, грішникам, краще лише благати про справедливість».

Декоративна пишність, властива манері письма Хусро Дехлеві, дозволила Я. Ріпці охарактеризувати стиль поета як «бароковий». Індійський стиль перської літератури порівнюють із бароко в європейській традиції з огляду на вишукану орнаментальність.

У третьому розділі «Жанрові форми лірики Хусро Дехлеві» представлено систему основних жанрів поезії Хусро Дехлеві, що включає газель, касиду, рубаї та ліро-епічні поеми «Xamse».

У підрозділі 3.1. «Система жанрів поезії Хусро Дехлеві» розглянуто касиду, рубаї та месневі поета як невід'ємні складові його ліро-епічного спадку. Як придворний поет, Хусро Дехлеві був майстром панегіричної касиди, однак його творчість включає також філософські та морально-дидактичні касиди. У плані написання поетові касиди відповідають формальним вимогам, викладеним у тогочасних перських поетиках: дотримання класичної структури (nasib, taxallos, madh і faxr), відповідна система римування (парна рима в matla', складання бейтів на одну риму), кількість бейтів у межах від 31 до 99 тощо. Рубаї поета відображають розмаїття тем, характерних для цього жанру - філософські, релігійні, любовні тощо, їхня структура співвідносна з приписами (використання метра hazaj, римування першого, другого та четвертого рядків), зафіксованими у теоретичних трактатах.

Хоча поеми з циклу «п'ятериці» Хусро Дехлеві написані за взірцем «Xamse» Нізамі (відповідають їм за формою та змістом), поемам Аміра Хусро притаманний більший психологізм і романтизм у зображенні героїв. Натомість спостерігається зниження філософської глибини і соціальної загостреності, характерної для Нізамі: як придворний поет, Хусро Дехлеві зображує правителів Хосрова, Бахрама Гура ідеальними героями, з метою вплинути на свого тогочасного мецената Алауддіна Хільджі.

Підрозділ 3.2. «Тип газелі Хусро Дехлеві» розкриває особливості газелі Хусро Дехлеві в контексті еволюції цього жанру.

У XIII ст. у перській поезії виникає особливий тип газелі, що являє собою синтез світської та суфійської традицій. На нашу думку, становлення цього типу газелі відбулося у творчості Хусро Дехлеві. Продовжуючи традиції попередніх авторів (Хакані, Сааді), Хусро Дехлеві виробив свій власний тип газелі, що виник на межі «чистої» газелі Сааді та «містичної» газелі Румі. Хусро Дехлеві збагатив мелодійні та вишукані газелі Сааді тим необхідним елементом, якого їм бракувало: привніс у них дух шаленства, запеклої пристрасті та еротичного кохання. У плані семантики в газелях Хусро Дехлеві чітко простежуються дві лінії: любовна та містична, які зазвичай переплітаються. Найбільшого вираження процес злиття любовно-вакхічного та містичного напрямів набув у газелях Хафіза (XV ст.). Тема природи в газелях Хусро Дехлеві поступово видозмінюється: описи пейзажів і святкування Ноурузу (іранського Нового року), що домінували в ранній ліриці поета, відходять на другий план і здебільшого становлять тло, на якому розгортаються почуття закоханого.

Важливою частиною творчого спадку Хусро Дехлеві є макаронічні вірші. У дисертації проаналізовано єдину зі збережених двомовних газелей поета «Т НЗб гФ?д», написану мовами фарсі та гінді. За ідейно-змістовим наповненням (страждання закоханого) і формальним вираженням (система римування, згадка імені поета в останньому бейті) твір відповідає жанровим вимогам. Газель цікава насамперед спробами застосування арабо-перської просодії на мовному матеріалі гінді.

У висновках підсумовуються результати дослідження відповідно до поставленої мети й завдань, а саме:

1. Дослідження засвідчило, що у формальному плані перська лірика малих форм (газель, рубаї) Хусро Дехлеві відповідає тим нормам і принципам, які склалися в перській поетиці на XIII ст., а саме: філігранне використання тропів і стилістичних фігур; застосування у жанрі газелі метрів ramal, mojtas і mozвre', що вважаються найбільш належними для ліричних творів (Шамс-і Кайс Разі); дотримання основних положень теорії рими при написанні поетичних творів (повторення літер ravi, redf і vasl; застосування radif як оздоби при написанні поезії); використання жанрової форми рубаї для вираження тем філософського, релігійного, любовного характеру тощо. Паралелізм як важлива ознака середньовічної східної поезії простежується не лише на рівні бейту, але й на рівні фігур, серед яких найпоширенішими у ліриці Хусро Дехлеві є jenвs, morв'вt-e nazir, ihвm, taљbih.

2. Розроблена у дисертації класифікація газелей Хусро Дехлеві включає такі типи: любовно-містичні газелі, містично-філософські, світські і «страдницькі». Переплетення любовного та містичного планів, характерне для газелей поета, дозволяє припустити, що синтез любовно-вакхічного та містично-філософського напрямів відбувся задовго до Хафіза, а саме в ліриці Хусро Дехлеві. Відповідно до того, що саме мається на меті: розважити читача (любовно-містична, світська газель), донести до нього суфійські ідеї (містично-філософська лірика) чи вилити душу («страдницькі» вірші) - поет використовує різну лексику і тропи. Зокрема для перших трьох типів газелей характерна ускладнена образність, рідкісні та маловживані слова, оригінальні мовні звороти, їхній стиль можна визначити як орнаментальний; вірші налічують сім-дев'ять, зрідка - одинадцять бейтів; серед засобів художньої виразності переважають taљbih, esteвre, kenвye та ihвm. Натомість «страдницькі» газелі написані простою мовою і містять здебільшого п'ять-шість бейтів; мінімальне використання тропів і фігур дозволяє не відволікатися на художнє оформлення і стежити за думкою автора.

3. Аналіз містичної поезії Хусро Дехлеві перською (газелі) та гінді (двовірші, пісні) засвідчив суттєву відмінність, що існує між цими ліричними творами. У газелях оспівується образ коханої як божественної маніфестації, йдеться про розлучення з красунею та її байдужість, що завдають ліричному героєві душевного болю (алегорія до випробувань на суфійському шляху пізнання tariqat). Це надає віршам елегійного забарвлення. Натомість містична поезія на гінді просякнута настроєм щастя. Божественне начало звеличується в образі Нізамуддіна Аулія, духовного наставника Хусро Дехлеві, превалює «весільна» тема, що зображає шлюб молодої (Хусро) з Нізамуддіном Аулія, який слід трактувати як єднання душі з Богом.

4. Серед термінів суфійського лексикону, якими здебільшого послуговується Хусро Дехлеві, переважають лексеми любовної тематики, що включають деталі зовнішності коханої; символи винної тематики, що стосуються процесу розпивання вина божественної любові; «календарна» лексика, що описує природні явища.

5. Проведений аналіз виявив у творчості Хусро Дехлеві ознаки індійського стилю, серед яких надмірно вишукана, пишномовна манера письма; часте використання тропа ihвm і прийому xiyвl; висока метафоричність художньої мови; використання багатоступеневих складних образів та алегорій; тематична відособленість і афористичність бейтів. Наявність цих ознак, а також розробка поетом теорії нового поетичного стилю, здійснена у трактаті «Ejвz-e Xosravi», дозволяють припустити, що літературний феномен індійського стилю зародився саме у творчості Хусро Дехлеві, за три століття до його офіційного утвердження (кінець XVI ст.).

6. Тип газелі Хусро Дехлеві можна визначити як такий, що склався на межі світської та містичної традицій. Більшість газелей Хусро Дехлеві (окрім містично-філософських, де образ коханої зумисне відсутній) будується на конфлікті «я - кохана», що вважається класичним для жанру газелі. Решта стосунків, як-от «я - суперник», «я - аскет» лише сприяють розвиткові основного конфлікту.

7. Попри новаторські тенденції (розширення тематичного діапазону газелі, експериментування зі стилем), поетика малої лірики Хусро Дехлеві може бути охарактеризована як класична середньовічна, що вкладається у нормативні рамки теоретичних трактатів із арабо-перської поетики. Це стосується як оформлення поетичних творів (перевага художніх засобів, що ґрунтуються на паралелізмі; дотримання вимог, викладених у теоретичних трактатах - система римування, використання схвалених традицією розмірів), так і їхнього образного наповнення (традиційність тем і сюжетів, поширеність клішованих образів, визначених Д.С. Лихачовим як типологічні ознаки середньовічної літератури).

Основні положення дисертації викладено в публікаціях

1. Кулик А.С. Суфійські аспекти персомовної поезії Аміра Хусро Дехлеві / А.С. Кулик // Східний Світ. - К.: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 2007. - №2. - С. 166-173.

2. Кулик А.С. Гіндімовна спадщина Аміра Хусро Дехлеві / А.С. Кулик // Літературознавчі студії. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. - №19. - Ч. 1. - С. 208-217.

3. Кулик А.С. Засоби художньої виразності у газелях Аміра Хусро Дехлеві / А.С. Кулик // Сходознавство. - К.: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 2007. - №39-40. - С. 46-60.

4. Кулик А.С. Суфійська символіка гіндімовної поезії Аміра Хусро Дехлеві / А.С. Кулик // Сходознавство. - К.: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 2008. - №41-42. - С. 57-67.

5. Кулик А.С. Метрична система газелей Аміра Хусро Дехлеві / А.С. Кулик // Сходознавство. - К.: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 2008. - №44. - С. 48-58.

Размещено на Allbest.ru

...

автореферат "Поетика малої лірики Аміра Хусро Дехлеві" скачать

Подобные документы

Загальна характеристика творчої спадщини Маркіяна Шашкевича
М. Шашкевич - український поет, патріот, гуманіст, людина високої культури й громадянської мужності. Унікальність та новаторство ліро-епічної, ліричної поезії та прозової спадщини. Аналіз перекладацької діяльності. Історичне значення діяльності Шашкевича.

контрольная работа [46,7 K], добавлен 23.03.2017
Аналіз політичної лірики Генріха Гейне
Передумови формування революційних настроїв і поглядів у Генріха Гейне. Дитячі роки під впливом французької окупації, життя у Франції. Елементи Просвітництва в політичній ліриці. Особливості творчого стилю, поетики, композиції та жанру поетичних творів.

курсовая работа [65,8 K], добавлен 15.11.2015
"Солодка Даруся": проблематика, поетика
Важливість поетики як науки. Різниця між поезією та прозою. Лінгвістичні дослідження поетичної функції вербальних повідомлень. Особливості жанру повісті "Солодка Даруся" Марії Матіос. Реалізація поетики, образна система, композиція постмодернізму.

курсовая работа [47,5 K], добавлен 17.04.2012
Мотиви лірики М. Вінграновського
Дослідження постаті М. Вінграновського як шістдесятника, вплив літературного явища на ідейно-естетичні переконання, мотиви його лірики. Визначення стильової манери автора. Вивчення особливостей зображення ліричного героя в поетичних мініатюрах митця.

курсовая работа [57,5 K], добавлен 06.12.2010
Пейзаж у ліричних і ліро-епічних творах Ліни Костенко
Специфіка зображення живої природи у творах красного письменства. Характеристика пейзажу як елементу композиції ліро-епічних творів Ліни Костенко на матеріалі романів "Маруся Чурай" і "Берестечко". Аналіз пейзажної та натурфілософської лірики письменниці.

дипломная работа [85,0 K], добавлен 17.01.2011
Поетика ранньої збірки Максима Рильського "На білих островах"
Стилізація спрямованості ранньої лірики поета та її настрої, розмаїтість метричної, ритмічної та строфічної форм поезії. Значення тропів для віршів дебютної збірки М. Рильського. Аналіз мелодичності звукопису та засоби її досягнення у віршах поета.

курсовая работа [41,7 K], добавлен 26.02.2012
Значення назви роману на прикладі роману "Не вурдалаки"
Поняття поетики та її головні завдання. Загальна характеристика поетики Світлани Талан, де розкривається і жанрова своєрідність. "Не вурдалаки" як назва, яка відповідає та не відповідає сюжету, вивчення питання щодо правильності заголовку даного твору.

дипломная работа [65,4 K], добавлен 03.10.2014
Життя і творчість Цюй Юаня
Історія розвитку Китаю в Стародавні часи. Особливості стародавньої китайської літератури. Біографія і основні етапи художньої творчості поета-патріота Цюй Юаня. Аналіз його найважливіших творів. Дослідження проблемно-тематичного змісту його лірики.

курсовая работа [39,8 K], добавлен 25.04.2014
Мотив "Найкращої жіночності з найкращою мужністю" в поетичних текстах Олени Теліги
Синкретизм національної феміністичної проблеми у художньому дискурсі Олени Теліги. Тематична своєрідність лірики поетеси та специфічні зображення жіночих образів. Світоглядні позиції письменниці. Образ ліричної героїні та її морально-етичні домінанти.

статья [20,1 K], добавлен 27.08.2017
Література й літературний процес в Україні на межі ХХ – поч. ХХІ століть
Становлення та специфіка жанру новели. Оновлення жанрового канону в українській малій прозі кінця ХХ – початку ХХІ століття. Проблемно-тематичний поліфонізм малої прози. Образна специфіка новелістики Галини Тарасюк. Жанрова природа новел письменниці.

дипломная работа [104,1 K], добавлен 26.06.2013
Образний світ поезії шістдесятників
Образний світ патріотичної лірики Симоненка, особливості поетики Миколи Вінграновського, сонячні мотиви поезії Івана Драча. Розглядаючи характерні ознаки поетичного процесу 60-х років, С.Крижанівський писав: "У зв'язку з цим розширилась сфера поетичного."

курсовая работа [27,7 K], добавлен 15.04.2003
Своєрідність художнього моделювання картини світу в творчості С. Руданського
Історія вивчення творчого доробку С. Руданського. Інтертекстуальний та компаративний підходи до вивчення співомовок письменника. Тематична розмаїтість, художні особливості гуморесок. Ліричний суб’єкт і жанрово-композиційна специфіка лірики С. Руданського.

дипломная работа [77,4 K], добавлен 10.06.2012
Поетика новел М. Коцюбинського
Дослідження особливості імпресіонізму як мистецького та, зокрема, літературного напряму. Розвиток імпресіонізму в українській літературі. Аналіз особливості поетики новел М. Коцюбинського пізнього періоду його творчості з точки зору імпресіонізму.

курсовая работа [49,7 K], добавлен 14.08.2010
Жанрово-композиційні особливості роману Є. Гребінки "Чайковський"
Життєвий шлях та формування світогляду Є. Гребінки. Стиль і характер ідейно-естетичної еволюції його творчості. Поняття жанру і композиції, їх розвиток в українській літературі ХІХ ст. Провідні мотиви лірики письменника. Особливості роману "Чайковський".

курсовая работа [55,8 K], добавлен 21.10.2014
Дискурс поетики в романі Дж.С. Фоєра "Все ясно"
Художній світ літературного твору як категоріальне поняття. Психолінгвістична теорія літератури О. Потебні. Специфіка сюжетної організації роману Дж. С. Фоєра "Все ясно" як зразок постмодерну. Зображення поетики минулого у структурі роману-притчі.

дипломная работа [346,3 K], добавлен 03.06.2015
Американська поетика кінця ХІХ – початку ХХ століття
Розмаїття напрямів американської поетики кінця ХІХ - початку ХХ століття. Філософські та естетичні погляди поетеси Е. Дікінсон. Поезія Е. Робінсона - ланка між "тьмяним періодом" і "поетичним ренесансом". Побудова віршів В. Ліндсея за зразком балади.

курсовая работа [44,4 K], добавлен 19.10.2010
Життєвий і творчий шлях Джеймса Джойса
Світоглядні позиції Джеймса Джойса. Характерні риси поетики модерністських творів ірландського письменника: "потік свідомості", пародійність та іронізм, яскраво виражена інтертекстуальність. Автобіографічний характер психологічного есе "Джакомо Джойс".

презентация [1,4 M], добавлен 05.04.2012
Методика вивчення ліричного твору в школі (на матеріалах лірики Г. Гейне)
Методичні особливості вивчення ліричних творів у 9 класі загальноосвітньої школи. Методична розробка уроків за творчості Генріха Гейне в 9 класі. Місце творів Гейне у шкільній програмі з зарубіжної літератури. Розробка уроків по творчості Г. Гейне.

курсовая работа [36,6 K], добавлен 05.01.2008
Роль жінки у житті і творчості Тараса Шевченка
Які жінки зустрічалися на життєвому шляху поета, як вплинули вони на його світогляд. Твори Тараса Шевченка, які присвячені жінкам. Прекрасний світ інтимної лірики Кобзаря, його сердечні пристрасті і розчарування. Образ Шевченкової ідеальної жінки.

разработка урока [21,5 M], добавлен 29.03.2014
Княжа доба української історії й Тарас Шевченко: спроба історіософського прочитання
Аналіз проблеми ставлення Т. Шевченка до княжого періоду історії України в історіографічному й історіософському аспектах на основі вивчення його текстів і живопису. Аналіз подання язичницьких богів та обрядів у поемі "Царі". Аналіз творчої спадщини митця.

статья [63,0 K], добавлен 07.08.2017

Другие документы, подобные "Поетика малої лірики Аміра Хусро Дехлеві"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.