Німецькомовна драматургія 60-80-х рр. ХХ ст.: своєрідність трансформації традиційних сюжетів та образів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 821.112.2-2.09(043),

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

НІМЕЦЬКОМОВНА ДРАМАТУРГІЯ 60-80-Х РР. ХХ СТ.: СВОЄРІДНІСТЬ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТРАДИЦІЙНИХ СЮЖЕТІВ ТА ОБРАЗІВ

10.01.04 - література зарубіжних країн

ФОМІНА ГАЛИНА ВІТАЛІЇВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі зарубіжної літератури Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Науковий керівник:

НЯМЦУ Анатолій Євгенович, доктор філологічних наук, професор, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри слов'янської філології та порівняльного літературознавства.

Офіційні опоненти:

ШАЛАГІНОВ Борис Борисович, доктор філологічних наук, професор, Національний університет "Києво-Могилянська академія", професор кафедри філології;

СУХЕНКО Інна Миколаївна, кандидат філологічних наук, доцент, Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара, доцент кафедри лінгвістичної та країнознавчої підготовки журналістів.

Захист відбудеться "13" травня 2009 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.39 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (010033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "10 " квітня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Гаєвська Н.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Друга половина минулого століття та початок нового ХХІ-го століття, визначаються активною увагою науковців до проблеми трансформації традиційних сюжетів та образів у світовому контексті, що є однією із найбільш актуальних і перспективних в історії зарубіжної літератури. Традиційні сюжети та образи виступають могутнім чинником у формуванні та розвитку національних культур, зокрема літератур. Переосмислення загальновідомого матеріалу спрямоване у цю епоху, в першу чергу, на духовний світ особистості, а саме на дослідження його екзистенційних суперечностей.

Геополітичні процеси та глобалізація у сучасному світі загострюють увагу до питання традиції у контексті європейського простору. Давні міфи і легенди перестають сприйматися у їх первісній семантиці, а, зазнаючи впливу епохи-реципієнта, підлягають прямому чи опосередкованому осучасненню, що дає можливості для глибинного дослідження витоків розвитку цивілізації. Результатом цього є складний процес онтологічної та аксіологічної "перевірок" подієво-семантичних домінант традиційних структур. Як зазначає А.Є. Нямцу, "за досить конкретними і, на перший погляд, однозначними колізіями міфів і легенд знаходяться драматично суперечливий людський світ і вічність. Саме тому загальновідомі структури, що виникли у далекому минулому, нашаровані на певну культурно-історичну дійсність… стають сучасними. Вилучені із пітьми століть, вони допомагають нам зрозуміти наш час та наш світ, тобто зрозуміти самих себе". Нямцу А. Миф. Легенда. Литература (теоретические аспекты функционирования): Монография / А. Нямцу. - Черновцы: Рута, 2007. - C. 176.

Надзвичайно актуальним питання традиції є для німецькомовної літератури другої половини ХХ століття, що зумовлено особливістю розвитку народів у цей період. Наскрізними питаннями літератури стають проблеми, що пов'язані із пошуком першопричин людської гріховності, відповідальністю німецької нації перед світовим суспільством за жертви війни, реабілітацією народу та запобіганням тотальним нігілістичним спрямуванням. У своїх творчих пошуках письменники звертаються до традиційних сюжетів та образів як концентратів та каталізаторів загальнолюдського досвіду, що дозволяють робити певні висновки про сучасність на основі усвідомлення та переосмислення історії людства.

60-80-ті роки у німецькомовній літературі привертають увагу до внутрішнього світу людини, що усвідомлює нові аспекти життя та робить крок до цілковитої самореалізації. Саме у цей період на арені суспільного життя з'являються письменники так званого молодшого покоління. Вони намагаються витворити власну концепцію творчості, відштовхуючись від концепції Б. Брехта у драматургії, сформувати позицію до питання традиції у німецькомовних літературах. Вони роблять спробу осмислити сучасність, враховуючи здобутки минулих поколінь. Показовою у даному плані є творчість П. Хакса, Х. Мюллера та Ф. Дюрренматта.

Актуальність дослідження зумовлена потребою здійснити системний аналіз інтерпретації традиційних сюжетів та образів у німецькомовній літературі другої половини ХХ ст. У своїх версіях письменники часто звертаються до тих аспектів, котрі мало цікавили авторів протосюжетів та сюжетів-зразків, при цьому часто переосмислення протосюжета здійснюється у творі настільки глибоко і багатопланово, що складним є сам процес впізнавання традиційного матеріалу.

Якщо проблема функціонування загальновідомих сюжетів та образів знайшла певне відображення у працях вітчизняних та зарубіжних літературознавців, то дослідження трансформації міфологічних та біблійних образів і сюжетів крізь призму німецькомовної літератури ХХ століття, а саме питання відношення та дотичності творчості Б. Брехта, П. Хакса, Х. Мюллера та Ф. Дюрренматта (в аспекті традиційного матеріалу), взаємопов'язаності багатовекторних процесів рецепції загальновідомого матеріалу, функціонування різних форм та способів трансформації традиційних структур залишилось поза їх увагою. Тому тема кандидатської дисертації є актуальною і теоретично важливою.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі зарубіжної літератури (факультет іноземної філології) Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, узгоджена з планами, тематикою її наукових досліджень.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - виявити і проаналізувати закономірності функціонування традиційних сюжетів та образів у німецькомовній літературі другої половини ХХ століття; визначити форми та способи трансформації міфологічних і біблійних образів у творах П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера, осмислити художню своєрідність обробок Б. Брехта.

Мета дослідження передбачає вирішення наступних завдань:

– розглянути особливості переосмислення традиційного матеріалу міфологічного та біблійного походження у німецькомовній літературі ХХ століття;

– осмислити найпродуктивніші проблеми, мотиви у літературних інтерпретаціях другої половини ХХ століття;

– з'ясувати характер якісного переосмислення загальновідомих колізій та змістових домінант у творах вищезгаданих драматургів;

– визначити жанрову специфіку трансформації традиційного матеріалу у німецькомовній літературі;

– дослідити вплив історичних та суспільно-політичних факторів на літературні обробки ХХ століття;

– проаналізувати спільне у трактуванні традиційних сюжетів та образів німецькомовними авторами;

– розглянути роль традиційного матеріалу у концепції творчості Б. Брехта, П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера.

Об'єктом дослідження є драматургія німецькомовних письменників ХХ століття, що переосмислюють, дописують, "апокрифізують" традиційний матеріал у контексті його взаємозв'язку з глобальними процесами в історії розвитку людства та проекції досвіду минулого на сучасність.

Предмет дослідження - формально-змістові трансформації, яких зазнали традиційні сюжети та образи в обробках Б. Брехта та у творах П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера; окремі аспекти інтерпретації біблійних та міфологічних образів у німецькомовній літературі.

У дисертаційній роботі використовуються різні підходи та методи дослідження, зокрема типологічний, історико-літературний, порівняльно-історичний, структурний, цілісний та ін. Методологічною основою дисертації є праці вітчизняних та зарубіжних літературознавців і культурологів, які висвітлюють загальні проблеми переосмислення традиційних сюжетів та образів у літературі, розглядають специфіку німецькомовних літератур у контексті інтерпретації загальновідомих сюжетів (О. Веселовський, Є. Мелетинський, Д. Затонський, Д. Наливайко, Б. Шалагінов, А. Гулига, Т. Денисова, Дж. Кемпбел, Н. Фрай, А. Нямцу, О. Зверєв, Г. Драненко, Т. Гундорова, Е. Венгерова, С. Фіськова, Н. Павлова, В. Седельник, М. Бахтін, О. Бушмін, І. Мегела, М. Зимомря, О. Лосєв, Г. Кауфман, Г. Келер, Ю. Крістева, В. Фортунатова та ін.).

Наукова новизна роботи зумовлена тим, що у дисертації здійснена спроба проаналізувати специфіку функціонування традиційних сюжетів та образів у німецькомовній драматургії другої половини ХХ століття крізь призму обробок Б. Брехта, інтерпретацій П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера, творчість яких залишалася довгий період поза увагою вітчизняних літературознавців. Досліджено аспекти трансформації біблійного та міфологічного матеріалу у зазначених авторів; виявлено тенденції осучаснення та дописування загальновідомих сюжетів у німецькомовній літературі; вперше у контексті німецькомовної драматургії аналізуються форми та способи переосмислення традиційних сюжетів та образів, зокрема дописування, апокрифізація, обробка. Досліджується питання традиції у творчості вищезгаданих письменників.

Теоретичне значення роботи полягає у визначенні нових аспектів формально-змістової трансформації загальновідомих сюжетів та образів у контексті німецькомовної драматургії другої половини ХХ століття, зокрема орієнтації традиційних структур на національно-історичні та етичні реалії епохи-реципієнта. Предмет та проблематика дослідження розширюють коло аспектів вивчення функціонування традиційного матеріалу. Визначено потенційні можливості вищезгаданих форм трансформації класичного матеріалу у світовій літературі.

Практичне значення. Матеріали роботи можуть використовуватися при розробці курсів, спецкурсів, наукових та навчальних програм зі світової та німецької літератури, при вивченні питань теорії, історії літератури, а також при дослідженні окремих проблем функціонування традиційних сюжетів та образів у літературі ХХ століття, в тому числі різноманітних форм та способів переосмислення традиційного матеріалу. За матеріалами дисертаційної роботи видано навчальний посібник "Трансформація легендарно-міфологічних структур у німецькомовних літературах ХХ століття". німецькомовна трансформація традиційний міфологічний

Апробація основних положень дисертації відбулася на міжнародних та всеукраїнських конференціях: XV, XVІ Міжнародних наукових конференціях "Мова і культура" ім. проф. Сергія Бураго (19-23.06.2006 р.; 25-29.06.2007 р., Київ); ІІ Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми історичної та теоретичної поетики" (5-6.10.2006 р., Кам'янець-Подільський); Міжнародній науковій конференції "Актуальні проблеми філології та перекладознавства" (19-20.04.2007 р., Хмельницький); ХV Міжнародній науковій конференції молодих науковців (Наука і вища освіта) (17-18.05.2007 р., Запоріжжя); міжнародній науковій поетологічній конференції "Криза теорії" (18-19.10.2007 р., Чернівці); міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми філології та перекладознавства" (20.03.2008 р., Луцьк); Днях науки в Гуманітарному університеті "ЗІДМУ" (10.2006 р., Запоріжжя); V Міжвузівській конференції молодих учених (29-31.01.2007 р., Донецьк).

Структура дисертації складається із вступу, п'яти розділів, висновків і списку використаної літератури (291 позиція).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, сформульовано його мету і завдання, розкрито актуальність та наукову новизну, визначено методологічну основу та практичне значення дисертаційної роботи, окреслено об'єкт та предмет літературознавчих пошуків, наведено дані про апробацію основних положень дисертації.

Перший розділ дисертаційного дослідження - "Легендарно-міфологічні структури у літературному контексті" - містить два підрозділи. У підрозділі 1.1 "До проблеми трансформації традиційних сюжетів та образів у літературі ХХ ст." аналізується стан наукового вивчення питання "функціонування традиційних сюжетів та образів у літературі ХХ ст.", зосереджується увага на тому, що саме у літературознавстві ХХ ст. починає формуватися особливий науковий підхід до проблем "література і міф", "література і традиція", з'являються нові теоретичні та історико-літературні дослідження. Теоретичною основою даної роботи є наукові розробки А.Є. Нямцу (проблеми термінології, провідні ознаки традиційних структур, етапи сюжетоскладання, прийоми осучаснення традиційного сюжетно-образного матеріалу та ін.), праці якого мають особливо важливе методологічне та теоретичне значення для дослідження даного кола проблем. Науковець докладно аналізує різні форми та способи переосмислення традиційних сюжетів та образів, простежує світоглядні та морально-психологічні домінанти рецепції біблійного та міфологічного матеріалу, звертає увагу на тенденції психологізації традиційних образів, їх проекцію на реалії певних епох, досліджує динаміку еволюції та провідні тенденції трансформації багатьох образів.

Розглядаються основні форми та способи трансформації традиційних сюжетів та образів (до найбільш активних у ХХ столітті можна віднести продовження, дописування, обробку, переказ, апокриф). Зауважується, що традиційні структури віддзеркалюють дійсність, одночасно надаючи їй універсальності, пов'язуючи з багатовіковим досвідом людства, та відіграють роль моральних орієнтирів.

У підрозділі 1.2 "Функціонування міфологічного та біблійного матеріалу у німецькомовній літературі післявоєнного періоду" досліджується переосмислення загальновідомого матеріалу у німецькомовній драматургії другої половини ХХ ст. Звертається увага, що неоднозначність інтерпретації традиційних сюжетів та образів у німецькій літературі ХХ ст. зумовлюється після Другої світової війни їх функцією опори для рішення нових проблем: виховання не лише громадян новоутворених держав, але й створення нового світогляду у громадян колишнього фашистського рейху. Основними чинниками активного звернення до традиційних структур визначаються увага до культурної спадщини, збільшення у мистецтві ролі філософських аспектів художньої проблематики, тенденції, що пов'язані із світовим процесом інтелектуалізації прози, продуктивність використання традиційних сюжетів та образів для відображення загальнолюдських проблем, що стали особливо актуальними у культурі ХХ ст.

Шістдесяті роки знаменують собою зміни у літературному процесі, що пов'язуються із питанням функції літератури, її включенням у суспільні процеси. Відбувається розширення жанрово-тематичного діапазону драматургії, експериментування у сфері драматичної техніки, вибудовуються нові засоби актуалізації сучасних подій.

Звертається увага на те, що питання функціонування традиційних сюжетів та образів у німецькомовних літературах другої половини ХХ ст., зокрема у творчості Б. Брехта, П. Хакса, Х. Мюллера, Ф. Дюрренматта, різні підходи до загальновідомого матеріалу у їх драматичних творах, процеси взаємовпливу та відштовхування, не набуло достатнього висвітлення у сучасному літературознавстві.

Другий розділ - "Бертольт Брехт як засновник жанру "обробок" у німецькій літературі" - містить два підрозділи, у яких розглянуто особливості творчого методу Б. Брехта та аналізуються формально-змістові трансформації, яких зазнали образи Антігони та Дон Жуана в обробках Б. Брехта. Характерною особливістю драматургії письменника визначається його звернення до традиційних сюжетів та образів.

Огляд творчої спадщини Б. Брехта (у підрозділі 2.1 "Питання традиції у творчості Б. Брехта") засвідчує, що традиція є відправною точкою літературної діяльності драматурга, в якій знайшли своє відображення італійська комедія масок, прийоми театру стародавнього Сходу, шекспірівська трагедія. Особливу групу серед творів Б. Брехта створюють п'єси із незначним відхиленням від початкової фабули. Власне цій групі автор і дає назву "обробки" (у кандидатському дослідженні термін "обробки" буде розглядатися відповідно із зауваженнями А.Є. Нямцу, згідно із якими цей спосіб переосмислення традиційних сюжетів та образів передбачає сукупність різних рівнів переосмислення літературного матеріалу: жанрового, композиційного, ідейно-семантичного, стильового та ін. У той же час цей спосіб має і специфічну рису, що відрізняє його від інших форм трансформації сюжетів та образів минулого: автори переосмислюють сюжети та образи, орієнтуючись при цьому на літературні варіанти, які, як правило, вказуються у підзаголовку нового твору).

У підрозділі 2.2 "Специфіка "обробок" Б. Брехта" відзначається продуктивність образу Антігони у світовій літературі та акцентування ролі жінки в переломні моменти історії. В обробці Б. Брехтом "Антігони" Софокла проводиться паралель між античними часами та трагічними сторінками історії Німеччини, автор порівнює та переплітає ці епохи; персоніфікує образ-символ Антігони, виносячи його в інші часові рамки. Інтерпретація ХХ ст. базується на співвідношенні хронотопу минулого і сучасного, багатосторонніх асоціаціями між подіями, що зображуються, та континуумом давнього міфу.

Звертається увага на те, що сучасний драматург дає реально-історичне обґрунтування міфологічних моментів у трагедії Софокла, він зменшує кількість епізодів, які інтерпретують ситуацію як наслідок надприродного впливу. Відходячи від міфологічних нашарувань традиційного сюжету, Б. Брехт не полемізує із Софоклом, він дотримується схожої по відношенню до давньогрецького трагіка позиції щодо проблеми "особистість та авторитарна влада".

Зазначається мета обробки (не відмова від Софокла, а намагання зробити його ближчим до сучасності, психологізувати і політизувати цей твір). У контексті дисертаційного дослідження відзначаються характерні для ХХ ст. тенденції (що знайшли своє відображення у творчості Б. Брехта), за якими для останніх десятиліть характерними є інтенсивні пошуки нової духовності, яка не руйнує і не відмовляється від загальнокультурної традиції, а виділяє в ній категорії, які є необхідними для розуміння сучасності.

Активність трансформації образу Дон Жуана у літературі ХХ ст. зумовлена значною мірою потенційною драматичною суперечністю моральної і матеріальної основ у людині, що передбачає дисгармонічність свідомості. У розділі підкреслюється той факт, що еволюція цього образу орієнтується на сучасні філософські та морально-психологічні концепції.

Також розглядаються поведінкові, аксіологічні аспекти та проблемно-тематичні рівні в інтерпретаціях сюжету про Дон Жуана. Аналізуються його інтерпретації у творах Тірсо де Моліни та Мольєра. Звертається увага на те, що у комедії Мольєра визначаються типові місця, які пізніше стануть продуктивними для інтерпретацій XIX - XX ст.: сцена дуелі з Командором, історія донни Анни, запрошення статуї на вечерю, зникнення Дон Жуана в пеклі. Відкритими у трансформаціях цього образу в XX ст. є мікроконфлікти між слугою та хазяїном.

Б. Брехт полемізує у своїй обробці із сприйняттям Дон Жуана Мольєром, відмовляється від інтелектуальної складності та неоднозначності загальновідомого образу. Автор не зображує етапи морального падіння Дон Жуана, його деградація винесена за межі драматичного дійства, перед сучасником постає цілком сформований світ "дрібного розпусника", що повністю позбавлений духовних цінностей.

В обробці поглиблюються, психологізуються проблеми "людина і гріх", "людина і суспільство", здійснюється орієнтація на підкреслено знижений і семантично спрощений варіант традиційного образу. У Брехта Дон Жуан перестає бути справжнім Дон Жуаном, а стає його тінню, "лже-двійником", імітацією людини. В цій обробці відображено нові тенденції розвитку образу Дон Жуана в літературі XX - XXI ст., тобто втрату привабливості і моральну деградацію, а також здійснено полемічне по відношенню до першоджерела прочитання традиційного образу.

У третьому розділі "Переосмислення традиційних структур у творчості П. Хакса", який складається із трьох підрозділів, розглядаються основні аспекти творчості П. Хакса та проводиться багаторівневий аналіз трьох класицистичних комедій ("Амфітріон", "Омфала", "Адам і Єва") і обробки фестшпілю Гете "Пандора". Досліджуються основні напрямки переосмислення завдань літератури 60-80-х років у контексті творчості П. Хакса. Аналізується позиція П. Хакса як учня Б. Брехта (на основі ранніх творів "Колумб, або Відкриття індійської ери", "Легенда про герцога Ернста, або Герой та його почет", "Битва під Лобозіцем", "Мірошник з Сан-Сусі", "Маргарита в Ексі").

Наприкінці 60-х років П. Хакс переосмислює свої естетичні та драматичні позиції у творчості (підрозділ 3.1 "Своєрідність творчого методу Петера Хакса"). На його думку, мистецтво повинно відмовитись від поняття доцільності та функціонувати за власними законами. На даному етапі він дистанціює себе як драматурга, що подолав вплив Б. Брехта та обрав інші орієнтири, опозиціонуючи епічному театру театр поетичний. Письменник критикує брехтівське надмірне акцентування соціальної приналежності персонажів, розглядаючи власну позицію щодо Брехта як "пройдений етап", та виводить власну творчість від Шекспіра та Гете.

Звертається увага на поглиблення проблематики пізніх п'єс П. Хакса. Драматурга починає цікавити образ вільної, вимогливої, але прагнучої до насолоди людини. Створюючи власну концепцію творчості, він переосмислює своє ставлення до традиції. Відзначається, що повернення П. Хакса до традиційних сюжетів та образів є багатоаспектним і надзвичайно важливим для його творчості.

Класицистичні комедії П. Хакса ("Амфітріон", "Омфала", "Адам і Єва") (підрозділ 3.2 "Інтерпретація традиційних міфологічних сюжетів у жанрі класицистичної комедії") розглядаються як такі, в котрих особливо яскраво демонструються естетичні погляди драматурга та характерні для XX ст. культурологічні процеси в сфері трансформації традиційного матеріалу. Досліджуються форми і способи переосмислення протосюжету, проблемно-тематичні рівні у цих комедіях.

Відзначається, що в "Амфітріоні" П. Хакс створює галерею непересічних особистостей, його герої та героїні втрачають божественний міфологічний ореол, вони постають живими людьми: Юпітер уособлює вольового, в певній мірі авантюрного чоловіка; на трактування образу Алкмени вплинули феміністичні концепції ХХ ст.; Амфітріон трансформується із бездумного, обдуреного богом та дружиною чоловіка в особистість, схильну до аналізу оточуючої дійсності. Робиться акцент на особливій ролі образу Алкмени, яка у змістовій структурі комедії визначає долю більшості персонажів, якісно змінює їх позиції. Вивіреність та логічність класицистичних норм надає можливості для чіткого визначення актуальних для сучасності проблем, констатації факту, що світ став якісно іншим і, щоб гідно існувати в ньому, потрібно звільнитися від духовного рабства.

Персонажами іншої класицистичної комедії П. Хакса "Омфала" є герої давньогрецького міфу про Геракла. Ця п'єса розглядається як сюжетно-мотиваційне та ідейно-тематичне продовження "Амфітріона" (епізод із життя сина Алкмени та Юпітера). У сучасному варіанті автор дописує сюжет міфу за рахунок включення раніше відсутніх епізодів, розширення сюжетних ходів, психологізації, предметно-побутової деталізації традиційної структури. П. Хакс переосмислює традиційну матрицю "Геракл - герой", тобто міфологічному герою надається право на сумніви та помилки, пошуки власного призначення у світі.

Аналізуються основні аспекти апокрифізації тези "Геракл - статистичний герой, напівбог" та досліджується етимологія двоїстості, неоднозначності цього образу у давньому міфові. Новою в інтерпретації образу Геракла визначається проблема зміни статі, яка трактується П. Хаксом як соціальна величина та як теза про недосконалість особистості. Традиційному сюжету з ідеальним героєм П. Хакс протиставляє дописаний та переосмислений варіант з неоднозначною особистістю. Продуктивними у комедії виступають мотив "підміни" та мотив "ідентифікації".

Досліджуються формально-змістові трансформації біблійного сюжету на прикладі комедії "Адам і Єва". Особливістю п'єси є погляд на біблійний сюжет з точки зору людини ХХ ст., автор "очищає" площину твору від релігійної догматики, виводить основний конфлікт із сфери релігійної у площину психологічну і філософську, гуманізуючи біблійні персонажі, осучаснюючи і "опредмечуючи" їх глобально позачасові онтології. Проводяться паралелі між "Втраченим раєм" Дж. Мільтона та комедією П. Хакса.

Звертається увага на те, що сюжетна лінія комедії відповідає дев'ятій книзі поеми Дж. Мільтона, а основна проблематика концентрується навколо проблеми усвідомлення людиною своєї сутності, призначення у світі. П. Хакс переносить біблійний міф із сфери релігійної у гуманістичну площину. Мотив гріхопадіння трансформується в експеримент, поставлений Богом. З позиції Адама і Єви цей мотив набуває значення нового поступу в процесі людської еволюції. Автор переосмислює біблійні колізії, драматизує протосюжет, психологізує образи Адама і Єви, дає нове тлумачення акту гріхопадіння, орієнтується у своєму творі на сучасника, з яким веде діалог за допомогою численних звернень до залу.

У підрозділі 3.3 "Обробка як одна з форм трансформації легендарно-міфологічних образів у творчості Петера Хакса (в контексті переосмислення фестшпілю Гете)" на основі обробки фестшпілю Гете "Пандора" акцентується неоднозначність інтерпретації класичних жіночих образів у літературі ХХ ст.

Робиться висновок, що сучасний драматург вводить у фестшпіль актуальні для ХХ ст. проблеми: "екологічна небезпека", "протиставлення ремісника та людини споглядаючої", "роль жінки у суспільстві", "правомірність науково-технічного прогресу". Форма обробки дозволяє П. Хаксу відобразити характерні для сучасності тенденції, дати друге життя твору Гете, реанімувати його з позиції сучасної людини та надати більш глибокого і універсального звучання поставленим Гете проблемам.

Четвертий розділ "Традиція крізь призму творчості Х. Мюллера", що складається з трьох підрозділів, присвячено дослідженню творчого методу Х. Мюллера та інтерпретацій міфологічних сюжетів у п'єсах "Геракл - 5", "Філоктет", "Горацій".

У підрозділі 4.1 "Специфіка переосмислення міфологічних образів у п'єсах Х. Мюллера" визначаються спільні риси та розбіжності у художній манері Х. Мюллера, П. Хакса та Б. Брехта. Творчість Х. Мюллера виводиться із традицій німецької трагедії (Вагнера, Ленца, Бюхнера, Гете, Шиллера, Клейста, Гельдерліна, Граббе). У п'єсах Х. Мюллера на античні сюжети простежується багатство філософського підтексту, традиційні сюжети та образи розглядаються ним у проекції на сучасність.

Х. Мюллер звертається до одного з варіантів міфу про проклятих та приречених, міфу про Філоктета (підрозділ 4.2 "Міфи про Філоктета та про Геракла в інтерпретації Хайнера Мюллера"). Підкреслена театральність є провідною тенденцією однойменної п'єси. У центрі уваги автора - моральні аспекти проблем "особистість і війна", "вплив тотальних конфліктів на людську психіку". Проводяться паралелі між використанням прийому маски у Х. Мюллера та П. Хакса. Відзначається зменшення нашарування міфологічності у творі, введення додаткових реалістичних мотивів, створення більш жорстких та складних характерів, порівняно з міфом. Герої у сучасній п'єсі є незалежними від впливу богів, вищих сил. Оптимістичному вирішенню традиційного конфлікту Х. Мюллер протиставляє песимістичну, позбавлену надії сучасність. Драматург виносить на розсуд публіки трьох персонажів з різними векторами моральної деградації. Звертається увага на акцентуванні автором думки про безповоротність людських вчинків. Відлуння брехтівської манери у цьому творі відчувається у постійному авторському контролі над пристрасністю персонажів, раціональності, що ховається за спалахом емоцій, пролозі із сформованою авторською установкою.

Відзначається особлива позиція образу Геракла у творчості Х. Мюллера. Окрему увагу приділено прийому Т. Манна "стяжіння" хронологічних та просторових координат. Наголошується на умовності, символічності топографії п'єси "Геракл - 5". Автор включає семантичні домінанти традиційного сюжету у новий континуум та досліджує поведінку загальновідомого образу у нетиповій для нього ситуації. Проводиться паралель між інтерпретацією образу героя у Х. Мюллера та Ф. Дюрренматта. Міфологічну традицію у п'єсі відтворено у формі дописування, яка не змінює принципово сюжетну схему зразку, осучаснює її за рахунок включення раніше відсутніх епізодів.

У підрозділі 4.3 "Проблема "злочин та кара" у п'єсі Х. Мюллера "Горацій" звертається увага, що основою твору є римська легенда про поєдинок трьох братів-близнюків Гораціїв з їхніми двоюрідними братами із Альба-Лонги Куріаціями. Х. Мюллер спрощує дію, вибудовуючи поєдинок лише навколо двох учасників, та повністю переосмислює, "вивертає" кінцівку твору. Відзначається, що схематизм, нестабільність, умовність образів, ситуація, коли суб'єкти трансформуються у своїх антагоністів, концентрують увагу не на подієвому плані, а на плані ідей. Створений автором "містифікований простір" поєднує у собі античні колізії з трагічними сторінками історії Німеччини другої половини ХХ ст.

Зазначається, що головним мотивом твору є суд, закон римлян як вища інстанція. Однією з ключових тез дійства є винесення на перший план необхідності морального очищення індивідуумів. У лаконічній формі цієї п'єси, яка нагадує логічно побудовану теорему, автор робить спробу вирішити питання відповідальності німецької нації за трагедію світової війни, вибудовуючи схему ідеального, "вищого" суду.

У п'ятому розділі "Аксіологічна трансформація традиційних структур у творчості Ф. Дюрренматта", який складається з трьох підрозділів, аналізуються особливості переосмислення традиційного матеріалу у творчості Ф. Дюрренматта та розглядаються формально-змістові трансформації давніх міфів у п'єсах "Ангел приходить до Вавилону", "Геркулес та Авгієві стайні", "Портрет планети".

Визначаються характерні особливості творчості Ф. Дюрренматта: прагнення проникнути у внутрішню суть речей, поглянути на оточуючий світ під незвичним кутом зору, віднайти першопричини всесвітніх катастроф, зрозуміти витоки "зла на землі" (підрозділ 5.1 "Переосмислення міфологічних та біблійних сюжетів у творах швейцарського письменника Фрідріха Дюрренматта"). Звертається увага на неоднозначність позиції Ф. Дюрренматта по відношенню до позиції у літературі Б. Брехта.

Зауважується, що драматург віддає перевагу у своїй творчості жанру комедії як такому, що в змозі адекватно відтворити сучасну авторові дійсність, відзначається його захоплення класицистичною естетикою та проводиться паралель між драматургією Ф. Дюрренматта та П. Хакса. В інтерпретації Ф. Дюрренматта саме гротескна комедія допомагає уникнути авторові фактографічності та тенденційності. Драматург створює пародії давніх міфів, переосмислює їх з позиції людини ХХ ст.

У підрозділі 5.2 "Проблема кризовості людської цивілізації крізь призму п'єс Ф. Дюрренматтва "Ангел приходить до Вавилону" та "Геркулес та Авгієві стайні" аналізуються основні напрямки переосмислення міфу про передісторію створення вавилонської башти. Визначаються основні проблеми твору: проблема тоталітарної держави та її впливу на особистість. Звертається увага на велику кількість анахронізмів, Ф. Дюрренматт навіть зовнішньо не дотримується антуражу історичності, серйозності та науковості. Таким чином досягається ефект своєрідної хронологічної інверсії, що дозволяє співвідносити семантику даної комедії з актуальними реаліями, проектувати біблійні образи у площину ХХ ст., створюючи можливості для загальнолюдської універсальності висновків.

Позбавленим колишньої величності та мужності постає один із героїв стародавніх міфів у п'єсі Ф. Дюрренматта "Геркулес та Авгієві стайні". Руйнуючи первісну високу семантику, автор ставить під сумнів міфологічний світогляд взагалі, акцентуючи тезу, що "час окремих героїв минув". Ф. Дюрренматт вибудовує травестійну ситуацію навколо фігури міфологічного Геркулеса. Неоднозначності твору надає уже власне вибір автором подвигу для зображення, оскільки саме цей вчинок Геркулеса не був зарахований богами до розряду героїчних, тому що здійснювався за певну плату. Автор концентрує увагу не на мужності та дотепності античного образу, а на механізмах створення та функціонування легенд про "національного героя". Ф. Дюрренматт розглядає давній міф з позиції сучасника. Зазначається, що Ф. Дюрренматт "вивертає" семантику цілого циклу міфів про Геркулеса.

У підрозділі 5.3 "Окремі аспекти трансформації біблійних образів у п'єсі Ф. Дюрренматта "Портрет планети" аналізуються особливості сатиричного огляду історії людства в інтерпретації Ф. Дюрренматта. Письменник відмовляється від однієї сюжетної лінії, використовуючи кінематографічну техніку швидкого монтажу, де один кадр замінюється іншим, утворюючи єдину картину. Окремі епізоди з історії людства об'єднуються навколо спільних традиційних персонажів Адама, Єви, Каїна, Ади, Авеля, Цілли, Єноха, Наеми, що являють собою так звані основи, на які приміряються долі та характери людей різних епох. Звертається увага на втрату традиційними образами релігійної семантики первісних людей (Адам та Єва), братовбивці (Каїн) та ін. Ці образи виконують у п'єсі багато соціальних функцій. Відзначається, що звернення письменника до біблійного матеріалу пояснюється тісним взаємозв'язком його творчості із християнською релігією. Об'єднуючим для всього твору є есхатологічний мотив, що пов'язується, в першу чергу, з екологічною катастрофою та мілітаристським напрямом розвитку людства. Еволюція цивілізації постає у вигляді вселенського фарсу, а біблійні образи дають змогу Ф. Дюрренматту підкреслити загальнолюдський характер майбутньої трагедії.

ВИСНОВКИ

У висновках підсумовано основні положення та результати кандидатської роботи. Внаслідок проведеного дослідження виявлено, що література ХХ ст. активно звертається до духовного спадку минулих поколінь, прагнучі таким чином усвідомити та проаналізувати сучасний період розвитку історії, переосмислити "вчорашній день" та зробити прогнози на майбутнє.

Специфічність німецькомовної літератури на цьому етапі у великій мірі визначена фактором Другої світової війни та почуттям моральної відповідальності за наслідки однієї з найбільших трагедій людської цивілізації. І тому у своїх інтерпретаціях традиційних сюжетів та образів німецькомовні письменники прагнуть пояснити людську природу, визначеність певних кроків людей і, в певній мірі, онтологічну схильність до руйнації.

У результаті дослідження визначено і проаналізовано особливості творчості чотирьох німецькомовних письменників ХХ століття - Б. Брехта, П. Хакса, Х. Мюллера та Ф. Дюрренматта. Спільним у творчому доробку зазначених драматургів є активне звернення до традиційних структур, використання різних способів та форм їх трансформації, пошук у традиційному матеріалі універсальних відповідей на споконвічні запитання, проекція крізь їх призму картин сучасності.

Драматурги молодшого покоління розглядаються як спадкоємці Б. Брехта, проводяться паралелі між театром Б. Брехта та Ф. Дюрренматта. Відхід від концепції Б. Брехта П. Хаксом та Х. Мюллером простежується у новій естетичній позиції до традиції. Сучасні політико-економічні трансформації втрачають для письменників нової генерації першочергове значення, вони поступаються всезагальним, постійним та закономірним аспектам розвитку людства.

Визначено і досліджено особливості трансформації традиційного матеріалу драматургами: П. Хакс зазвичай зберігає сюжетну схему традиційного матеріалу, Х. Мюллер відходить від первісного звучання міфу, змінює його кінцівку, Ф. Дюрренматт створює апокрифи загальновідомих сюжетів. Мотивація вчинків традиційних героїв у Х. Мюллера відповідає первісній спрямованості, зазнаючи лише детального розшифрування, поглиблення та загострення, П. Хакс та Ф. Дюрренматт змінюють мотиви вчинків своїх персонажів. Крізь призму рецепції традиційних сюжетів та образів формується специфіка творчої самоідентифікації цих письменників (ця теза яскраво простежується на прикладі образу Геркулесу (Гераклу), який по-різному переосмислюється П. Хаксом, Х. Мюллером, Ф. Дюрренматтом).

Не дивлячись на широкий діапазон розбіжностей між драматургією цих письменників, їх споріднює орієнтація на внутрішній світ особистості, зміна етичних орієнтирів, і, безперечно звернення до традиційних сюжетів та образів як концентратів загальнолюдської пам'яті, проблем буття, а їхній підхід до традиційного матеріалу характеризується нетривіальністю, а іноді навіть і парадоксальністю.

Драматурги звертаються до різноманітних форм і способів переосмислення традиційних сюжетів та образів: обробок, дописування, апокрифів, здебільшого поєднуючи декілька форм в одному художньому контексті. Неабиякого значення для характеристики переосмислення традиційного матеріалу набуває заголовок, який може акцентувати факт використання певного традиційного сюжету ("Геркулес та Авгієві стайні", "Амфітріон", "Омфала"), містити цифрову характеристику ("Геракл - 5"). Підкреслена театральність, умовність дії є однією з провідних тенденцій у п'єсах "Амфітріон" П. Хакса, "Філоктет", "Геракл - 5" Х. Мюллера, "Геркулес та Авгієві стайні" Ф. Дюрренматта. Додаткова умовність, сценічність створюється прийомом маски, за допомогою якого пропонується декілька можливостей для розуміння персонажів ("Амфітріон", "Омфала" П. Хакса, "Філоктет" Х. Мюллера).

Продуктивними в інтерпретаціях ХХ ст. виступають мотив "підміни", "ідентифікації", "двійництва", есхатологічні мотиви. Письменники у більшості творів відмовляються від традиційного хронотопу, створюючи "містифікований" простір ("Геркулес та Авгієві стайні", "Портрет планети", "Ангел приходить до Вавилону" Ф. Дюрренматта).

Характерними ознаками трансформації традиційного матеріалу у німецькомовній літературі другої половини ХХ ст. є драматизація давніх колізій, психологізація загальновідомих образів, наповнення простору твору предметно-часовими анахронізмами, розробка оригінальних мотивувань, сприйняття міфологічних, біблійних сюжетів крізь призму сучасних проблем. У переосмисленні традиційних сюжетів та образів яскраво простежується взаємовідношення давніх і сучасних уявлень про ідеал, моральність у суспільстві.

Автори ХХ ст. підкреслюють циклічність історії, акцентують у своїх творах можливості сучасної людини, намагаються зазирнути у потаємні глибини індивідуальної свідомості, орієнтують міфи на сучасність, підкреслюють ідейно-семантичні можливості традиційних сюжетів і образів та продуктивність їх функціонування у сучасній літературі.

ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

У фахових виданнях:

1. Фоміна Г.В. Особливості інтерпретації біблійного сюжету в комедії П. Хакса "Адам і Єва" / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Германська філологія: зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2006. - Вип. 319-320. - С. 246-256 (0, 5 друк. арк.).

2. Фоміна Г.В. Своєрідність трансформації міфологічних сюжетів у комедії П. Хакса "Омфала" / Г.В. Фоміна // Питання літературознавства: наук. збірник. - Чернівці: Рута, 2006. - Вип. 72. - С. 98-106 (0, 6 друк. арк.).

3. Фоміна Г.В. Поетика "обробок" у драматургії Б. Брехта / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Слов'янська філологія: зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2007. - Вип. 321-322. - С. 63-67 (0, 6 друк. арк.).

4. Фоміна Г.В. Переосмислення міфологічних образів у п'єсах Хайнера Мюллера "Геракл - 5" та "Філоктет" / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Германська філологія: зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2007. - Вип. 341. - С. 189-200 (0, 6 друк. арк.).

5. Фоміна Г.В. Своєрідність переосмислення міфологічних структур у німецькій літературі / Г.В. Фоміна // Наук. праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту. Філологічні науки. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2007. - Вип. 14, т. 1. - С. 328-337 (0, 4 друк. арк.).

6. Фоміна Г.В. Аксіологічна трансформація міфу про Пандору у контексті драматургії П. Хакса / Г.В. Фоміна // Наук. праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту. Філологічні науки. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2007. - Вип. 15, т. 2. - С. 126-131 (0, 6 друк. арк.).

7. Фоміна Г.В. Сучасний погляд на міфологічну Пандору (на матеріалі п'єси П. Хакса) / Г.В. Фоміна // Література та культура Полісся: вип. 36. Історія та культура Полісся у загальнокультурному контексті / відп. ред. і упоряд. Г.В. Самойленко. - Ніжин: Вид. НДУ ім. М. Гоголя, 2007. - С. 42-49 (0, 5 друк. арк.).

8. Фоміна Г.В. Есхатологічні мотиви у п'єсі Ф. Дюрренматта "Портрет планети" / Г.В. Фоміна // Питання літературознавства: наук. зб. - Чернівці: Рута, 2008. - Вип. 75. - С. 247-252 (0, 4 друк. арк.).

9. Фоміна Г.В. Традиція у творчості П. Хакса / Г.В. Фоміна // Філологічні студії: зб. наук. праць. - Луцьк: Волинський Академічний Дім, 2008. - № 1-2. - С. 187-194 (0, 5 друк. арк.).

10. Фоміна Г.В. Окремі аспекти трансформації біблійних образів у п'єсі Ф. Дюрренматта "Портрет планети" / Г.В. Фоміна // Література та культура Полісся: вип. 41. Спадщина М. Гоголя та проблеми вітчизняної і світової історії, філології та культури у сучасній інтерпретації / відп. ред. і упоряд. Г.В. Самойленко. - Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2008. - С. 169-176 (0, 4 друк. арк.).

11. Фоміна Г.В. До проблеми функціонування традиційних сюжетів у творчості П. Хакса / Г.В. Фоміна // Біблія і культура: зб. наук. статей. - Чернівці: Рута, 2008. - Вип. 8-9. - С. 96-100 (0, 5 друк. арк.).

Додаткові публікації:

12. Нямцу А.Є. Трансформація легендарно-міфологічних структур у німецькомовних літературах ХХ століття: навч. посіб. / А.Є. Нямцу, Г.В. Фоміна. - Чернівці: Рута, 2006. - 78 с. (5, 2 друк. арк.) (дисертантці належать матеріали розділів ІІ - VI та "Замість висновків").

13. Фоміна Г.В. Онтологічні та аксіологічні аспекти переосмислення легендарно-міфологічної традиції у світовому загальнокультурному контексті / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Філософія: зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2006. - Вип. 301-302. - С. 126-130 (0, 4 друк. арк.).

14. Фоміна Г.В. Аксіологічні чинники змістової трансформації традиційного матеріалу в літературі / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Філософія: зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2006. - Вип. 309-310. - С. 162-166 (0, 5 друк. арк.).

15. Фоміна Г.В. Основні тенденції прочитання традиційних образів у літературі XX століття (на матеріалі творів Б. Брехта) / Г.В. Фоміна // Дні науки: зб. тез доповідей: у 4 т. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2006. - Т. 4. - С. 268-269 (0, 2 друк. арк.).

16. Фоміна Г.В. Якісне переосмислення античного міфу про Едіпа в оповіданні Ф. Дюрренматта "Смерть піфії" / Г.В. Фоміна // Матеріали V Міжвузівської конф. молодих учених, 29-31 січня 2007 р. - Донецьк, ДонНУ, 2007. - С. 278-280 (0, 2 друк. арк.).

17. Фоміна Г.В. Аксіологічні чинники трансформації легендарного образу у світовому літературному контексті / Г.В. Фоміна // Філософія гуманітарних наук: актуальність і перспективи розвитку: матеріали наук. конф., 5-6 жовт. 2006 р. - Чернівці: Рута, 2006. - С. 78-81 (0, 4 друк. арк.).

18. Фоміна Г.В. Особливості інтерпретації традиції Гете у творчості П. Хакса (на матеріалі міфу про Пандору) / Г.В. Фоміна // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: зб. наук. праць. Ч. 2. - Хмельницький: ХНУ, 2007. - Вип. 3. - С. 257-260 (0, 7 друк. арк.).

19. Фоміна Г.В. Трансформація образу мольєрівського Дон Жуана в літературі ХХ століття / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького нац. ун-ту. Романська філологія: зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2007. - Вип. 332. - С. 101-104 (0, 5 друк. арк.).

20. Фоміна Г.В. "Літературні архетипи" у загальнокультурному контексті / Г.В. Фоміна // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Філософія: зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2007. - Вип. 346-347. - С. 186-189 (0, 4 друк. арк.).

21. Фоміна Г.В. Особливості функціонування традиційних структур у літературі ХХ століття / Г.В. Фоміна // Наук. праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту: зб. за підсумками звіт. наук. конф. викладачів і аспірантів: вип. 5. В 3 т. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Поділ. держ. ун-т, РВВ, 2006. - Т. 2. - С. 138-139 (0, 4 друк. арк.).

22. Фоміна Г.В. Переосмислення образу міфологічного Геракла в п'єсі Хайнера Мюллера "Геракл - 5" / Г.В. Фоміна // Наука і вища освіта: тези доповідей учасників ХV Міжнародної наук. конф. молодих науковців, м. Запоріжжя, 17-18 трав. 2007 р.: у 3 ч. Ч. 3. / Гуманітарний університет "Запорізький інститут державного та муніципального управління". - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2007. - С. 44-45 (0, 2 друк. арк.).

23. Фоміна Г.В. Творчість Бертольта Брехта як відображення новітніх тенденцій в інтерпретації традиційних структур / Г.В. Фоміна // Мова і культура. Художня література в контексті культури. - К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2007. - Вип. 9, т. 10 (98). - С. 221-229 (0, 6 друк. арк.).

24. Фоміна Г.В. Міф про Філоктета в інтерпретації Хайнера Мюллера / Г.В. Фоміна // Наук. праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту: зб. за підсумками звіт. наук. конф. викладачів і аспірантів: вип. 6. В 3 т. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Поділ. держ. ун-т, РВВ, 2007. - Т. 2. - С. 107-108 (0, 2 друк. арк.).

25. Фоміна Г.В. "Дегероїзація" традиційного образу у п'єсі Ф. Дюрренматта "Геркулес і Авгієві конюшні" / Г.В. Фоміна // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць. Романо-слов'янський дискурс. - Чернівці: Рута, 2008. - Вип. 386. - С. 67-71 (0, 5 друк. арк.).

26. Фоміна Г.В. Біблійні образи в інтерпретації Петера Хакса / Г.В. Фоміна // Мова і культура. - К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2008. - Вип. 10, т. 10 (110). - С. 72-78 (0, 5 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Фоміна Г.В. Німецькомовна драматургія 60-80-х рр. ХХ ст.: Своєрідність трансформації традиційних сюжетів та образів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам'янець-Подільський, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей функціонування традиційних сюжетів та образів у німецькомовній літературі другої половини ХХ століття, крізь призму творчості Б. Брехта, П. Хакса, Х. Мюллера, Ф. Дюрренматта. Досліджено форми та способи трансформації міфологічних і біблійних образів у творах П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера (продовження, апокрифи, дописування), осмислено художню своєрідність "обробок" Б. Брехта. Визначаються найпродуктивніші мотиви, проблеми, характер якісного переосмислення загальновідомих колізій та змістових домінант у літературних інтерпретаціях вищезазначених письменників. Значна увага приділяється жанровій специфіці трансформації традиційного матеріалу у німецькомовній літературі. Осмислюється вплив історичних та суспільно-політичних факторів на літературні обробки ХХ століття.

Акцентується драматизація традиційних сюжетів та образів, їх психологізація, розробка оригінальних мотивувань в інтерпретаціях ХХ ст. Визначаються генеральні тенденції у трактуванні загальновідомого матеріалу німецькомовними авторами. Доведено, що творча спадщина Б. Брехта, П. Хакса, Х. Мюллера, Ф. Дюрренматта демонструє різні аспекти трансформації загальновідомого матеріалу у літературі ХХ ст. Досліджено твори цих письменників, які досі залишались поза особливою увагою літературознавців.

Ключові слова: міф, традиційний образ, традиційний сюжет, традиція, обробка.

АННОТАЦИЯ

Фомина Г.В. Немецкоязычная драматургия 60-80 гг. ХХ века: Своеобразие трансформации традиционных сюжетов и образов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 - литература зарубежных стран. - Каменец-Подольский национальный университет имени Ивана Огиенко, Каменец-Подольский, 2009.

Диссертация посвящена изучению особенностей функционирования традиционных сюжетов и образов в немецкоязычной литературе второй половины ХХ века, на материале произведений Б. Брехта, П. Хакса, Х. Мюллера, Ф. Дюрренматта. Исследуются формы и способы трансформации мифологических, легендарных, литературных и библейских образов в драматургии П. Хакса, Ф. Дюрренматта, Х. Мюллера (продолжения, апокрифы, дописывания, пересказы), анализируется художественное своеобразие "обработок" Б. Брехта. Определяются семантически продуктивные мотивы, проблемы, характер качественного переосмысления общеизвестных коллизий и содержательных доминант в литературных интерпретациях вышеупомянутых писателей. Исследуются онтологические, аксиологические и нравственно-психологические аспекты. Особо отмечается жанровая специфика трансформации традиционного материала в немецкоязычной литературе. Определено влияние исторических и общественно-политических факторов на литературные обработки ХХ века.

...