Публіцистика Бориса Олійника: проблематика та етико-естетичні виміри

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

УДК [316.772.4:821.161.2-92.09](043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій

ПУБЛІЦИСТИКА Б. ОЛІЙНИКА: ПРОБЛЕМАТИКА ТА ЕТИКО-ЕСТЕТИЧНІ ВИМІРИ

Спеціальність 27.00.04 - теорія та історія журналістики

СВАЛОВА Марина Ігорівна

Київ - 2009

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

МЕГЕЛА Іван Петрович, Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, Інститут філології, професор кафедри зарубіжної літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ДЕМЧЕНКО Володимир Дмитрович, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, декан факультету систем і засобів масової комунікації, професор кафедри журналістики;

кандидат філологічних наук, доцент БІДЗІЛЯ Юрій Михайлович, Ужгородський національний університет ім. Ю. Федьковича, декан філологічного факультету, доцент кафедри журналістики.

Захист відбудеться «25» січня 2010 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий «23» грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук, доцент В. Е. Шевченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

публіцистика олійник лінгвокомунікативний

Актуальність теми дослідження. Публіцистика Б. Олійника є цікавим і непересічним явищем в історії вітчизняної журналістики, вирізняється цілісністю змістової й формальної площини та масштабністю осмислення соціальної дійсності. Водночас вона є оригінальним виразником письменницької полемічної творчості, етико-естетичною єдністю, могутнім фактором формування громадської думки. Функціонуючи в аналітично-комунікаційній, етичній та естетичній площині, публіцистика митця потребує системного аналізу з урахуванням формальних та змістових чинників і способів їх взаємодії в структурі полемічного тексту. Важливість комплексного аналізу публіцистичного доробку Б. Олійника як журналіста, митця, політика і громадянина обумовлена передовсім необхідністю духовного розвитку нації. Не викликає сумніву соціальна значущість публіцистики митця, що полягає в чіткому окресленні шляхів подальшого державного становлення України та морального відродження українства, піднесенні національної гідності й утвердженні толерантності як основи міжкультурної комунікації.

Актуальність роботи зумовлена відсутністю комплексних досліджень публіцистики митця як етико-естетичного феномена в контексті теоретичного осягнення поняття письменницької публіцистики, а також потребою розкриття масштабності тематики й проблематики публіцистики Б. Олійника в тісному зв`язку з особистою та професійною етичною системою цінностей автора.

Зв`язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов`язане з науковими дослідженнями кафедри історії журналістики Інституту журналістики, здійснене в межах комплексної програми науково-дослідної роботи Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір» (номер державної реєстрації № 01БФ045-01), а також нової теми «Дослідження в галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти» (номер державної реєстрації № 06БФ045-01).

Мета й завдання дослідження. Метою роботи є системний (комплексний) аналіз публіцистики Б. Олійника, що полягає в осмисленні природи письменницької публіцистики як етико-естетичного феномена. Цьому підпорядковані такі наукові завдання:

*з`ясувати суть письменницької публіцистики як креативно-імперативної діяльності, визначити роль особи автора у формуванні полемічної інтенції;

*розкрити специфіку художньо-публіцистичного світогляду через призму етико-психологічних домінант Б. Олійника (етнопсихологічний фактор, світоглядна система шістдесятництва, християнська мораль у публіцистиці митця);

*окреслити тематичну площину публіцистики Б. Олійника з огляду на масштабність осмислення ним соціальної дійсності (культурологічна та соціальна тематика), гостроту публіцистичних конфліктів, неупередженість і відкритість авторської інтенції;

*вивчити реалізацію принципів журналістської етики в публіцистиці митця;

*виявити ознаки світоглядної публіцистики в полемічному дискурсі поета;

*визначити поетикальні та ідіостилістичні домінанти публіцистичного доробку митця;

*проаналізувати лінгвокомунікативні та стилістичні особливості публіцистичних текстів Б. Олійника через функціонування стилістично маркованих одиниць та розгортання полемічної інтенції у різних жанрових типах мовленнєвих актів;

*встановити системний зв`язок між елементами змісту, зовнішньої та внутрішньої форми публіцистичного твору в контексті цілісності полемічних текстів та креативно-імперативної природи публіцистичного дискурсу Б. Олійника.

Об`єкт дослідження - публіцистика Б. Олійника з урахуванням її етичного наповнення, проблемно-тематичної масштабності, інформативної метафоричності (публіцистичні тексти, вміщені в різних періодичних виданнях України, публіцистичні книги «Планета Поезія: роздуми, статті, портрети» (К., 1983), «Криниці моралі та духовна посуха: статті, виступи, публіцистичні роздуми, інтерв`ю» (К., 1990), «Будьмо взаємно точні, колеги!: нотатки до бесіди зі справдешніми демократами» (Дніпропетровськ, 1994), «Жорстока правда: історичний нарис» (Запоріжжя, 1999), «Князь тьми» (К., 2008)). Усього проаналізовано понад сто публіцистичних текстів.

Предметом дослідження є проблематика та етико-естетичні виміри публіцистики Б. Олійника в контексті їх системного взаємозв`язку.

Методи дослідження. Теоретичні висновки та положення ґрунтуються на використанні наукових принципів історизму, об`єктивності, достовірності та комплексності. У дослідженні застосовано загальнонаукові методи теоретичного й емпіричного рівня (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення). Під час вивчення історіографії та джерельної бази було використано історичний, бібліографічно-описовий методи та метод класифікації. Для дослідження публіцистики митця як етико-естетичного феномена послуговувалися біографічним, культурно-історичним, порівняльно-аналітичним методами та методом системного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в дисертаційному дослідженні вперше розглянуто публіцистику Б. Олійника як цілісне етико-естетичне явище, вербальний креативний дискурс, який здійснює комплексний вплив на громадськість, визначено джерела публіцистичної етики та механізми її реалізації в авторській інтенції, висвітлено аксіологічні взаємозв`язки між системою професійних та естетичних цінностей автора, осмислено концептуальність, метафоричність полемічного доробку митця як ознаки світоглядної публіцистики. Також у роботі вперше виділено поетикальні та ідіостилістичні домінанти й комплексно розкрито естетично-комунікаційну площину публіцистики митця.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційної роботи можуть використовуватися у розробці програм нормативних дисциплін («Теорія і практика журналістської творчості», «Теорія журналістики»). Також теоретичне та практичне значення результатів дослідження полягає у можливостях використання представленого в роботі фактичного матеріалу, теоретичних положень і висновків у розробці спеціальних та узагальнених курсів лекцій з історії української журналістики. Основні положення дисертації можуть бути використані при викладанні курсу «Публіцистика», а також для створення спеціальних курсів із проблематики соціальних комунікацій, засобів масової інформації України для студентів факультетів, відділень і кафедр журналістики вищих навчальних закладів. Результати дослідження можуть використовуватися для подальшої розробки порушених у роботі питань, бути основою при підготовці навчальних та методичних посібників з теорії і практики журналістської творчості.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення роботи, виконані авторкою самостійно.

Апробація результатів дослідження. Робота обговорена на розширеному засіданні кафедри історії журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні теоретичні положення дисертації були апробовані у доповідях та виступах на міжнародних науково-практичних конференціях: «Журналістська практика студентів у контексті Болонського процесу» (Київ, 2007 р.), «Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі» (Кам`янець-Подільський, 2007 р.), «Журналістика ? 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти» (Київ, 2008 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку» (Черкаси, 2007 р.), «Феномен Олеся Гончара в духовному просторі українства» (Полтава, 2008 р.), «Журналістика, філологія та медіаосвіта» (Полтава, 2009 р.).

Дисертація обговорена й рекомендована до захисту кафедрою історії журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження викладено в 8 наукових статтях та тезах доповіді, вміщених у збірнику матеріалів конференції.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (235 позицій). Загальний обсяг дисертації 205 сторінок, список використаних джерел поданий на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету й завдання дисертаційної роботи, окреслено об`єкт, предмет та методи дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, аргументовано наукову новизну, розкрито теоретичне та практичне значення одержаних результатів, ступінь і характер апробації, подано структуру роботи.

У першому розділі «Публіцистика Б. Олійника в контексті письменницького полемічного дискурсу: історіографічний і теоретичний аспект» проаналізовано теоретичні підходи українських та російських учених до поняття публіцистики, її функцій, методів полемічного осягнення соціальної дійсності, змістового наповнення та формальних ознак публіцистичної творчості як синтетичної вербальної діяльності, а також на матеріалі полемічного доробку поета охарактеризовано феномен письменницької публіцистики з точки зору її креативно-імперативної природи.

У підрозділі 1.1. «Науково-публіцистична рецепція полемічного доробку Б. Олійника» окреслено стан вивчення публіцистики митця в українському журналістикознавстві, вказано на відсутність досліджень її з позицій системного аналізу, обґрунтовано концепцію осягнення публіцистики митця як етико-естетичного феномена, здійснено огляд джерельної бази дослідження. Зокрема, розглянуто роботи В. Буряка, С. Квіта, О. Мелещенка, А. Москаленка, Г. Почепцова, В. Різуна, де розкриваються поняття інформації та соціальних комунікацій. Акцентовано увагу на працях Н. Арутюнової, Ф. Бацевича, В. Галич, В. Різуна, К. Серажим, В. Юганова та ін., які стали теоретичною базою для лінгвокомунікативного аналізу публіцистичного дискурсу Б. Олійника, а також на роботах М. Гіршмана, Г. Клочека, Г. Поспєлова, П. Сакуліна, А. Ткаченка та ін., що стали літературознавчою основою для системного аналізу публіцистики митця. При дослідженні реалізації принципів журналістської етики в публіцистиці Б. Олійника особливу увагу зосереджено на працях Д. Авраамова, В. Іванова, Д. Корню, О. Кузнєцової, Е. Фіхтеліуса.

Огляд та аналіз публіцистики Б. Олійника має місце переважно в періодичних виданнях у вигляді статей, спогадів, інтерв`ю, здебільшого присвячених знаковим датам особистого й творчого життя митця («Всесвіт», «Голос України», «Дніпро», «Кур`єр Кривбасу», «Літературна Україна» та багато інших) і здійснюється такими дослідниками, як В. Акулінін, В. Біленко, В. Моренець, Т. Салига, М. Шевченко, Я. Юрчо та ін. Ці розвідки містять публіцистичні осягнення та наукові дослідження змістової площини публіцистики Б. Олійника в контексті її актуальності, відкритості, неупередженості та суспільної значущості. Активно досліджується культурологічна та соціальна (економічна, екологічна, політична) проблематика, етичне наповнення публіцистки поета.

У підрозділі 1.2. «Публіцистика як синтетичний вид вербальної творчості» на основі напрацювань українських та російських дослідників розглянуто феномен публіцистики з точки зору її синтетичної природи, функцій, внутрішнього наповнення. Науково-теоретичні розвідки В. Галич, В. Горохова, В. Здоровеги, Ю. Лазебника, І. Михайлина, М. Парцея, Є. Прохорова, М. Стюфляєвої, В. Ученової, В. Шкляра та ін. ґрунтовно висвітлюють поняття публіцистики як специфічного різновиду журналістської творчості.

Наукові праці В. Здоровеги та Ю. Лазебника засвідчують велике значення образного чинника в структурі полемічного тексту як відносно самостійного способу відображення дійсності й впливу на суспільство. Художність у публіцистичній творчості, на думку Ю. Лазебника, має органічно поєднуватися з оперативністю та науковістю. Таке поєднання забезпечить створення публіцистичного образу як основної синтетичної (художньо-понятійної) одиниці тексту.

Понятійність публіцистики, за М. Черепаховим, не виключає емоційності, оскільки осмислення фактів має наснажуватися авторською модальністю. Також оперативність публіцистичної діяльності, часова обмеженість ґрунтовного вивчення характерів і типізації обумовлюють «широкий пошук образних паралелей» (Є. Прохоров), художніх аналогій, що увиразнюють полемічне зображення соціальної дійсності.

Оскільки публіцистичний текст створюється з неодмінним урахуванням психологічних механізмів впливу на маси, який різниться від художнього впливу на реципієнта передовсім імперативністю й мобільністю, В. Горохов наголошує на простоті, відкритості, прямому вираженні громадянської позиції як провідних рисах публіцистики.

Синтетична природа журналістського полемічного дискурсу чи не найповніше втілюється в категорії авторства, адже публіцист нерідко виступає водночас і дослідником-аналітиком, і майстром відповідного вербального втілення публіцистичної інтенції. На рівні системної організації тексту образ автора проявляється комплексно, через характери, фабулу, судження про життя. Тому в публіцистиці, на відміну від наукової та літературної творчості, автор є основною смислоутворювальною ланкою, оскільки саме він подає суспільству бажану модель соціальної дійсності, залучаючи реципієнтів до реалізації такої моделі.

Образ автора, який максимально наближений до особи полеміста, визначає своєрідну етику публіцистичного твору, оскільки авторська інтенція спрямована на розкриття й вирішення соціально значущих проблем, які можуть мати й морально-етичне підґрунтя (етичний підхід до осмислення соціуму яскраво репрезентує письменницька публіцистика). У цьому контексті природа авторства має психологічну, морально-етичну, філософську основу і є виразником передовсім духовних якостей публіциста. Функція формування суспільної свідомості прямо пропорційна духовній сутності автора, детермінується нею й визначає способи поширення авторської інтенції (інформаційний тиск чи духовне звільнення мас).

Публіцистична творчість осмислюється передовсім як вербальний дискурс, що органічно поєднує емоційно-образний та раціонально-понятійний спосіб осягнення об`єктивної дійсності й спрямований на духовне зростання соціуму, консолідацію нації через неупереджене розкриття проблем, прогнозування їх подальшого розвитку, а також попередження соціальних конфліктів.

У підрозділі 1.3. «Письменницька публіцистика як креативно-імперативна діяльність (на матеріалі полемічного доробку Б. Олійника») розкрито основні риси письменницького полемічного дискурсу.

Письменницька публіцистика мислиться передовсім як «специфічний різновид публіцистики в цілому» (В. Галич) і вирізняється яскравим художнім наповненням, етико-філософським змістом, зв`язком з естетичною системою автора. Публіцистичний доробок Б. Олійника в цьому контексті засвідчує синтез соціального та мистецького підходу до осмислення дійсності, ґрунтується на психологічних засадах полемічної й художньої творчості, є зразком міфопоетичного й етичного відображення соціуму (втілення етнопсихологічних домінант українства, рекреація архетипів Великої Матері (України), Персони (інтелігента, митця, публіциста), апелювання до історичної пам`яті тощо).

Полемічний дискурс митця демонструє спрямованість на перспективу розвитку соціуму, і ця спрямованість має етико-метафоричний характер, базується на аксіологічних зв`язках автора з середовищем та реципієнтами. Етичне потрактування різноманітного спектру проблем має в публіцистиці Б. Олійника концептуальний характер, оскільки полемічно-художні образи об`єднуються в концепти - соціально значущі моделі дійсності, на втілення яких спрямована авторська інтенція (наприклад, концепт України як повноцінної держави).

Ключовою ознакою полемічного доробку митця є імперативна метафоричність (метафора як провідний художній засіб не обмежується естетичним навантаженням), внаслідок чого письменницький полемічний дискурс постає як креативно-імперативна діяльність, спрямова на аналіз духовного стану і потреб соціуму.

У другому розділі «Публіцистика Б. Олійника як своєрідний етичний конструкт» окреслено проблемно-тематичний спектр публіцистики митця та її етичне підґрунтя, а також розкрито зв`язок полемічної спадщини Б. Олійника зі світоглядним публіцистичним дискурсом.

У підрозділі 2.1. «Тематика й проблематика публіцистичної спадщини Б. Олійника» як одну з провідних рис її змістової площини визначено широкий тематичний діапазон, представлений двома групами - соціальною та власне культурологічною (історіософською).

Соціальна тематика в публіцисті митця розкривається на основі концепції держави, яка й визначає проблемне наповнення соціального тематичного блоку (національна пам`ять, економічні процеси, демократизація суспільства, зокрема, проблема сутності перебудови, екологічні лиха, міжетнічні конфлікти та їх причини тощо).

Культурологічна проблематика засвідчує синтез загальнолюдських та національних чинників при історіософському осмисленні соціальних реалій минулого й сьогодення, тому ключовою проблемою цього блоку є відновлення етнопсихологічних домінант національного світогляду, повернення морально-етичних орієнтирів. Проблеми сутності мистецтва й ролі митця в розвитку суспільства, таланту, питання традиції в українській літературі, збереження національних культурних пам`яток, питання державності, української мови, діалогу цивілізацій тощо підпорядковані етичному осягненню України як незалежної держави.

Широкий спектр функцій соціальної та культурологічної публіцистики митця (інформативна, аксіологічна, консолідуюча, регулятивна, естетична) сприяє національній самоідентифікації, адекватному аналізу історичних процесів і їх передумов в Україні та світі.

У підрозділі 2.2. «Етичне підґрунтя публіцистики митця» виокремлено етнопсихологічний фактор, що лежить в основі полемічної етики Б. Олійника. Відповідно, як першу етичну засаду публіцистики поета визначено народну мораль, провідні ознаки якої (антеїзм, кордоцентризм, чуйність, чесність, справедливість) формували характер автора як митця, науковця, публіциста й політика.

Засади шістдесятництва як другої грані полемічної етики митця втілилися в його доробку на кількох смислових рівнях: етичному, естетичному й філософському, хоч сам автор не зараховує себе до когорти шістдесятників. Етика шістдесятництва обумовила функціонування в публіцистиці Б. Олійника таких провідних етичних категорій, як совість, честь, гідність (особиста й національна), обов`язок, відповідальність, професійна, мистецька та особиста чесність. Саме тому публіцистичний герой Б. Олійника, як і образ автора, ? це особистість, яка активно бореться за утвердження національних етичних ідеалів українства.

Естетика шістдесятництва як дискурсу передовсім поетичного втілилася в метафоричній інформативності публіцистики Б. Олійника, а філософське підґрунтя шістдесятницького руху вплинуло на масштабність полемічного мислення митця, широту проблемно-тематичного діапазону його доробку.

Християнська етична парадигма (зокрема, есхатологічна площина) знайшла своє втілення при потрактуванні Б. Олійником перебудови як духовного апокаліпсису, пошуках моральних орієнтирів, прагненні очищення національної свідомості від штучно продукованих політичних міфів (демократизація й перебудова, вільна преса в Україні, сатанізація сербів, демонізація мусульман Сполученими Штатами тощо).

Загалом, полемічна інтенція Б. Олійника розгортається насамперед в етичній площині, вся система конфліктів, проблемно-тематичний компонент, образи й характери визначаються моральними векторами автора, його здатністю до універсального осмислення соціально значущих проблем.

Підрозділ 2.3. «Реалізація професійних етичних принципів у публіцистичному доробку Б. Олійника» висвітлює специфіку полемічної етики Б. Олійника в контексті професійної етики журналістів.

Провідною рисою публіцистики Б. Олійника є моральна відповідність місії виступати публічно, тобто дотримання принципу чесності з реципієнтом і самим собою при висвітлені соціально значущих проблем та усвідомлення моральної відповідальності за вплив поширюваної інформації на масову аудиторію.

Провідним у професійній етиці Б. Олійника є принцип об`єктивності, який забезпечує масштабне осмислення предмета полемічного аналізу, дозволяє встановити інтелектуально-емоційний зв`язок з аудиторією.

Гуманістичне спрямування публіцистики Б. Олійника втілюється в активному дотриманні принципів об`єктивності, неупередженості, відповідальності, зокрема при історіософському аналізі сутності війни та абсурдності найрізноманітніших її виявів, а також у турботі про державність, безпеку й незалежність України. Загалом, гуманістичне підґрунтя професійної етики журналіста, відповідальність, об`єктивність, неупередженість є частинами полемічної інтенції, виразниками світогляду автора, оскільки вплив публіциста на суспільну свідомість здійснюється й на основі дотримання ним норм журналістської етики як професійної системи цінностей.

У підрозділі 2.4. «Полемічний дискурс Б. Олійника як приклад світоглядної публіцистики» на основі концепції світоглядної публіцистики, розробленої М. Шлемкевичем, Й. Лосем та ін., розглянуто полемічну творчість митця з позицій інтелектуально-філософського осмислення соціальної дійсності.

Важливою рисою інтелектуалізму публіцистики Б. Олійника є його фактологічний характер, тобто виведення образу-факту на рівень основної інтелектуальної одиниці тексту. Імперативне наповнення образу-факту реалізується при цьому через заклик до духовної консолідації соціуму на основі глибокого осмислення подібних фактів як мікроодиниць аналізованої проблеми.

Публіцистичний доробок поета вирізняється тим рівнем інтелектуального осягнення світу, при якому публіцистичний текст, виступаючи засобом масового політичного спілкування, реалізує себе і в рамках історіософського та морально-етичного дискурсу.

Публіцистику митця розглянуто як світоглядну передовсім з огляду на масштабний (історіософський, етичний, політичний, економічний) аналіз дійсності, цілісний концептуальний стрижень і незмінність ідеологічної позиції, а також орієнтацію на моральні максими відповідальності, чесності, об`єктивності, відкритості та неупередженості.

У третьому розділі «Естетичні виміри публіцистики митця» комплексно - з урахуванням художніх та стилістичних моделей впливу на масову аудиторію - осмислено публіцистичний дискурс Б. Олійника як творчий процес і результат полемічно-художнього осягнення світу.

У підрозділі 3.1. «Публіцистика Б. Олійника як лінгвокомунікативний дискурс» висвітлено комунікативні домінанти публіцистики митця. Зазначено, що його публіцистичні тексти вирізняються передовсім темо-рематичною структурою, де тема є спільним для автора й соціуму статичним конструктом, а рема - динамічним концептуально-інтенційним компонентом (авторською інтенцією).

Залежно від способу трансформації навколишнього світу, полемічні тексти поета поділяються на фреймінгові («світовідтворювальні») та перформативні («світозмінні») з перевагою останніх, у яких коригуються елементи соціальної дійсності, створюється нова інтенційна реальність.

Провідними ознаками публіцистики Б. Олійника є інтертекстуальність, паратекстуальність та архітекстуальність, що проявляються в застосуванні цитат (переважно з літературних творів та власних віршів і полемічних виступів), алюзій у структурі полемічного тексту, системотворчій функції хрематоніма, притчевості як стильовій домінанті та площині імпліфікованого смислу.

Загалом, публіцистика Б. Олійника як лінгвокомунікативний конструкт функціонує в рамках інтенційної відкритості, концептуальності, інформативної метафоричності та інтертекстуальності, що є ознакою письменницької публіцистики як дискурсу. Текстова полемічна структура перформативна за своєю суттю, а прагматичні установки тексту реалізуються передовсім через комунікативну позицію «ми», що об`єднує автора й потенційних реципієнтів у площині етичних суспільних відносин, внаслідок чого реалізується інформаційний, етичний та естетичний вплив на свідомість мас.

У підрозділі 3.2. «Поетикальні та ідіостилістичні домінанти публіцистичної творчості митця» полемічний доробок Б. Олійника розглядається з позицій системності, цілісності його зовнішньої й внутрішньої форми та змістової площини.

Виокремлено такі стильові домінанти публіцистики митця: концептуальність образів та публіцистичних конфліктів, застосування композиційних прийомів (послідовний опис, послідовний динамічний виклад фактів, публіцистичний або публіцистично-художній монолог, повторюваність образів-фактів, подій, явищ в межах одного тексту з метою надання їм особливого смислового навантаження), стислість і синтетичність сюжету, в якому переплітаються авторський самоаналіз, осмислення конкретної проблеми та етично-метафоричне переживання зображуваної ситуації, притчевість.

Метафору в полемічному доробку митця визначено як провідний елемент поетики й інформаційне, етичне та естетичне ядро. Виокремлено два різновиди метафори в полемічних текстах: інтелектуальний, що виникає на основі утворення нового значення шляхом уподібнення абстрактних понять до реалій об`єктивного світу, а також міжпонятійного уподібнення, та ліричний, утворений внаслідок антропоморфізації, уподібнення між конкретно відчутними предметами об`єктивної дійсності.

Встановлено, що ідіостилістичні та поетикальні домінанти публіцистики Б. Олійника репрезентуються передовсім в інформаційно-метафоричній площині: образне наповнення, сюжетно-композиційна організація, метафорика зорієнтовані на модифікацію соціальної дійсності під етичним кутом зору; системний аналіз полемічних текстів митця свідчить про їх цілісну концептуально-метафоричну структуру, де авторська інтенція формує полемічний хронотоп як засіб активного впливу на масову аудиторію.

У підрозділі 3.3. «Стилістичні особливості публіцистики Б. Олійника: полемічно-художній аспект» розглянуто метафоричність як провідну ознаку, що функціонує на різних рівнях мовної організації тексту.

Лексичний, фразеологічний, морфологічний та синтаксичний рівні публіцистики Б. Олійника підпорядковані емоційно-оцінному способу осягнення дійсності й репрезентують полемічне авторське мовлення як результат публіцистичного світосприйняття. Синтез полемічного та художнього спостерігається на всіх рівнях письменницьких публіцистичних текстів і формує лінгвістичний підтекст, що втілюється в лексичних, фразеологічних, словотвірних, морфологічних, синтаксичних, стилістичних домінантах (емотивно маркована лексика, вживання оказіоналізмів, трансформація фразеологічних одиниць, субстантивація прикметників, парцеляція, ампліфікація, використання стилістичних фігур патетики тощо).

Полемічний письменницький дискурс, яскравим прикладом якого є публіцистика Б. Олійника, функціонує як цілісне етико-естетичне утворення, для нього характерний синтез поетикальних прийомів, стилістичних особливостей та лінгвокомунікативних домінант. Авторська інтенція, спрямована на формування суспільної свідомості, функціонує в рамках поетичних естетичних категорій та етичних орієнтирів митця, закликаючи соціум до реалізації запропонованої автором полемічної моделі соціальної дійсності.

ВИСНОВКИ

У висновках зафіксовано основні підсумки теоретичного узагальнення та вирішення наукових завдань, пов`язаних із дослідженням публіцистики Б. Олійника як цілісного етико-естетичного явища.

1. На основі аналізу українських та зарубіжних теоретичних напрацювань у галузі журналістської (публіцистичної) творчості було з`ясовано, що письменницький полемічний дискурс як креативно-імперативна діяльність має за підґрунтя етичну систему автора, етнопсихологічні світоглядні домінанти, є виразником етично-інтелектуального рівня розвитку соціуму та покликаний виконувати функцію цілісного (інтелектуального та емоційного) впливу на громадськість.

Публіцистика Б. Олійника як етико-естетичне явище є яскравим прикладом національної самоідентифікації особистості, системним психологічним, естетичним та аналітичним утворенням, що масштабно висвітлює соціальні зв`язки передовсім як спосіб духовної комунікації. Тому авторська модальність, емоційна спрямованість на щонайефективніше вираження публіцистичної інтенції втілюється в образі автора як дослідника не лише в царині соціальної дійсності, а й в аксіологічній площині, відповідно, особа автора практично ідентична особі публіциста.

2. Осягнення специфіки публіцистично-художнього світогляду митця під кутом зору полемічної етики автора, окреслення етичного підґрунтя публіцистичної творчості поета дає підстави засвідчити, що провідною ознакою публіцистики митця є її етичне наповнення, внаслідок чого особиста, професійна, мистецька система цінностей виступає комунікативним каналом, полем обміну смислами між автором та аудиторією. Як етико-естетичний феномен публіцистика митця синтезує національну аксіологічну систему, етичні домінанти шістдесятництва та гуманістичну етику християнства в єдину світоглядну парадигму, в межах якої формується авторська інтенція, постають образи-концепти, здійснюється полемічно-метафорична рецепція доби.

3. Вивчення проблемно-тематичної площини публіцистики митця з огляду на домінування етичного чинника при багатоаспектному аналізі соціальної дійсності дає підстави наголосити на тому, що система професійних та мистецьких цінностей автора обумовлює ґрунтовний аналіз соціальних реалій (розкриття групи культурологічних та соціальних проблем). Ключовою темою публіцистики Б. Олійника є тема духовного й матеріального благополуччя нації, що знаходить у його доробку багатогранне висвітлення через спектр актуальних політичних, економічних, екологічних, етичних, релігійних, мистецьких проблем та відкрите їх осмислення, представлене авторською інтенцією.

4. Розкриття системного втілення принципів журналістської етики в публіцистиці Б. Олійника засвідчує, що принципи професійної журналістської етики в публіцистиці митця, окрім регулятивної, виконують ще й комунікативну функцію, оскільки формують єдину для автора й реципієнтів змістову площину. Тому синтез таких провідних принципів професійної етики, як відповідальність, об`єктивність, коректність, боротьба з війнами та іншим злом, що протистоїть людству, створює разом із особистою аксіологічною системою Б. Олійника цілісну гуманістичну площину для розгортання авторської інтенції, визначення причин та прогнозування подальшого розвитку проблемних ситуацій.

5. Осмислення публіцистичної спадщини Б. Олійника в контексті світоглядної публіцистики дозволяє виокремити такі її риси в полемічному доробку митця:

*масштабність тематики й проблематики, що обумовлюється орієнтацією на метааналіз національної історії в контексті світової;

*концептуальність, інтелектуалізм, відкритість авторської позиції;

*репрезентація національних світоглядних домінант (гостинність, щирість, подільчивість, чуйність, чутливість до краси тощо), осмислення ментальних ознак українства в контексті порушуваних соціальних та культурологічних проблем;

*обумовленість масштабного, філософського підходу до осмислення соціально значущих проблем особистістю автора, його морально-етичними векторами, багатогранністю професійної та літературної діяльності.

6. Комплексний аналіз полемічної поетики та публіцистичного ідіостилю Б. Олійника дав змогу виокремити такі ознаки публіцистики митця: концептуальне наповнення образів як стильову домінанту (концепт України, миру, морально стійкої особистості, демократичної держави тощо), поділ універсальних концептів на дрібніші публіцистично значущі утворення; концептуальність публіцистичних конфліктів, що полягає в їх етично-полемічному вирішенні, прогнозуванні подальшого розвитку ситуації не лише в конкретній галузі, а передовсім у морально-етичній площині; підпорядкованість архітектоніки тексту розгортанню авторської інтенції; інформативно-імперативне навантаження метафор; цілісну концептуально-метафоричну структуру хронотопа як засобу активного впливу на масову аудиторію.

7. Аналіз лінгвокомунікативних та стилістичних особливостей публіцистичних текстів Б. Олійника через виокремлення стилістично маркованих одиниць та алгоритмів розгортання полемічної інтенції в різних жанрових типах мовленнєвих актів засвідчує, що комунікаційно-прагматична площина публіцистики митця визначається специфічним змістовим наповненням, яке обумовлює етично марковані темо-рематичні зв`язки в межах тематичного ядра, а також спонукальну ціль векторів комунікації та етичну природу всього полемічного доробку. Відповідно, публіцистика митця яскраво демонструє фреймінгові («світовідтворювальні») та перформативні («світозмінні») тексти, синтезуючи різні мовленнєві жанри (вердиктиви, репрезентативи, комісиви) з єдиною метою впливу на громадськість.

Найяскравішою стилістичною ознакою публіцистики Б. Олійника є метафоричність, яка репрезентується через емоційно-експресивне забарвлення висловлювань і виражається в уживанні стилістично маркованої лексики (просторічні елементи, авторські неологізми, слов`янізми), стилістичних фігур (риторичні питання, ствердження, заперечення), словотвірних та морфологічних ознаках.

8. На основі аналізу системного зв`язку між елементами змісту, внутрішньої та зовнішньої форми публіцистичного доробку Б. Олійника виокремлено такі основні риси письменницької публіцистики як креативно-імперативної діяльності: приховану чи відкриту реалізацію в тексті первинних (архетипальних та міфологемних) утворень, що пояснюється тісним взаємозв`язком публіцистичної та письменницької творчості, посилений психологізм при розкритті публіцистичних конфліктів, персоналізований метааналіз історії, осмислення різних форм суспільної свідомості через призму внутрішнього світу конкретних її носіїв, комунікативну та естетичну функцію метафор і символів, емоційність, яскраву полемічність, емпатію як засіб авторського «включення» в порушувану проблему, реалізацію публіцистично-художнього образу (деталі, характеру, типу, епохи) в етико-естетичній площині. Тобто публіцистика Б. Олійника є яскравим прикладом такого різновиду полемічної творчості, який, забезпечуючи вплив на широке коло реципієнтів, зберігає соціальну значущість та актуальність у різні періоди становлення й розвитку української спільноти.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Свалова М. І. Конфлікт у публіцистиці Б. Олійника / М. І. Свалова //Образ. -- Вип. 9. -- 2008. -- С. 52--57.

2. Свалова М. І. Письменницька публіцистика як етико-естетичний феномен (на матеріалі публіцистики Б. Олійника) / М. І. Свалова // Наукові праці Кам`янець-Подільського державного університету. -- Вип. 15. -- Т. 2. -- Кам`янець-Подільський : Аксіома, 2007. -- С. 182--185.

3. Свалова М. І. Публіцистика Б. Олійника в контексті світоглядного полемічного дискурсу / М. І. Свалова // Наукові праці Кам`янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка. -- Вип. 17. -- Кам`янець-Подільський : ПП Буйницький, 2008. -- С. 279--281.

4. Свалова М. І. Публіцистика Б. Олійника як етико-естетичний феномен: метафоричність і психологізм у письменницькому полемічному дискурсі / М. І. Свалова // Новітня філологія. -- 2008. -- № 10 (30). -- Миколаїв : МДГУ ім. П. Могили, 2008. -- С. 215--223.

5. Свалова М. І. Етико-естетична й комунікативна функція метафори в публіцистиці Б. Олійника / М. І. Свалова // Соціальні комунікації сучасного світу : наук.-теорет. збірник / гол. ред. О. М. Холод. - Кривий Ріг : Криворізький навч. центр Одеської нац. юрид. академії, 2009. -- С. 152--154.

6. Свалова М. І. Публіцистика Б. Олійника: тематика й проблематика, актуальність та суспільна значущість / М. І. Свалова // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку : збірник наукових праць / МОН України. Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького; [відпов. ред. : С. М. Квіт, Т. Г. Бондаренко]. -- Черкаси, 2007. -- С. 459--463.

7. Свалова М. І. Олесь Гончар у публіцистиці Б. Олійника: осмислення постаті митця / М. І. Свалова // Феномен Олеся Гончара в духовному просторі українства : зб. наук. ст. / за ред. М. І. Степаненка, В. А. Мелешко. -- Полтава : АСМІ, 2008. -- С. 351--356.

8. Свалова М. І. Публіцистика Б. Олійника як лінгвокомунікативний дискурс / М. І. Свалова // Журналістика, філологія та медіаосвіта : зб. наук. доп. : у 2 т. -- Т. ІІ. -- Полтава : Освіта, 2009. -- С. 297--300.

9. Свалова М. І. Культурологічна проблематика в публіцистиці Б. Олійника / М. І. Свалова // Українська журналістика ХХ століття: досвід, традиції, практичні уроки : матеріали секційного засідання кафедри історії літератури та журналістики Міжнародної студентської наукової конференції «Журналістська практика студентів у контексті Болонського процесу» / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут журналістики; [за ред. Н. М. Сидоренко]. -- К., 2007. -- С. 40--42.

АНОТАЦІЯ

Свалова М. І. Публіцистика Б. Олійника: проблематика та етико-естетичні виміри. - Рукопис.

Дисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 - теорія та історія журналістики. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена виявленню системного зв`язку зовнішньої, внутрішньої форми та змістового компонента публіцистики Б. Олійника, розкриттю етично-концептуальної семантики полемічно-художніх образів, виокремленню поетикальних, лінгвокомунікативних та стилістичних механізмів впливу на суспільну свідомість. На основі принципів системного аналізу, викладених у працях Г. Клочека, а також за допомогою біографічного, культурно-історичного, порівняльно-аналітичного методів осмислено публіцистику Б. Олійника як цілісний етико-естетичний феномен. Охарактеризовано проблемний аспект (соціальна та історіософська публіцистика), виділено провідні концепти (України, особистості, вселенського миру, суверенітету та ін.), розглянуто поетикальні, ідіостилістичні та комунікативно-стильові домінанти публіцистики митця. Встановлено, що метафора як основна полемічно значуща одиниця, що виконує імперативну, інформативну, етичну та художню функцію в системі публіцистичного тексту, є репрезентантом авторської інтенції й своєрідним полем обміну смислами між автором та реципієнтами.

Ключові слова: письменницька публіцистика, авторська інтенція, публіцистична етика, концепт, метафоричність, дискурс, комунікативний канал.

АННОТАЦИЯ

Свалова М. И. Публицистика Б. Олейника: проблематика и этико-эстетические измерения. - Рукопись.

Диссертация представлена на соискание ученой степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.04 - теория и история журналистики. - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

В диссертации впервые осуществлено комплексное исследование публицистики Б. Олейника как этико-эстетического феномена.

Процесс национального возрождения на сегодняшний день предусматривает трансляцию объективной и социально значимой информации для реализации основной функции публицистики ? формирования социального сознания. Особое внимание в этом плане привлекает писательская публицистика, в которой острые политические, экономические, общекультурные конфликты раскрываются в контексте национального вопроса и морально-этических проблем украинского общества. Писательская публицистика как особая разновидность журналистской деятельности, ориентированная на глубокий анализ социальных и общекультурных проблем, способствует, во-первых национальной и моральной самоидентификации реципиентов, во-вторых, демонстрирует системную связь художественных приемов (поэтикальных доминант) и аналитических алгоритмов при создании новой вербальной картины мира.

Исследование посвящено изучению системной связи внешней, внутренней формы и содержательного компонента публицистики Б. Олейника, раскрытию концептуальной семантики образов, их философского и этического значения, выделению поэтикальных и лингвокоммуникативных механизмов влияния на массовое сознание. На основе принципов системного анализа, изложенных в работах Г. Клочека, а также при помощи биографического, культурно-исторического, сравнительно-аналитического методов осмыслено публицистику Б. Олейника как целостный этико-эстетический феномен.

Охарактеризовано проблемный аспект (социальная и историософская публицистика), выделено основные концепты (Украины, личности, вселенского мира, суверенитета и др.), рассмотрено поэтикальные, идиостилистические и коммуникативно-стилевые доминанты публицистики писателя. Акцентировано внимание на том, что метафора как основная публицистическая единица, которая выполняет императивную, информативную и художественную функцию в системе текста, выступает репрезентантом авторской интенции и полем обмена смыслами между автором и реципиентами.

Раскрывая широкий спектр проблем прошлого и современности, апеллируя к духовности через анализ этнопсихологических доминант украинцев, публицистика Б. Олейника продолжает дискурс «онтологического оптимизма», выступает ярким примером писательской публицистики в ее художественном, «метафорическом» варианте. Доказано, что публицистика Б. Олейника активно раскрывает социальную картину мира через спектр политических, экономических, экологических, литературных, моральных и др. проблем.

Анализ публицистики Б. Олейника как этико-эстетического феномена свидетельствует о взаимосвязи лингвистического, коммуникационного, поэтикального и стилистического компонентов, а общим признаком для них выступает метафоричность. Для публицистики поэта свойственен синтез социального и этического направления текстов, а также воплощение авторской интенции в разных жанровых типах речевых актов (вердиктивах, репрезентативах, комисивах). Публицистика Б. Олейника представлена как вербальный дискурс, который воплощает такие черты писательской публицистики: имплицитную или открытую реализацию в тексте первичных (архетипальных и мифологемных) конструктов (в результате тесной связи публицистического и художественного способа мышления), психологизм при анализе острых социальных конфликтов, метаанализ истории, гносеологическую и эстетическую функцию метафоры и символа, эмпатию как способ активного переживания автором насущных проблем общества.

В целом, публицистика Б. Олейника ? это яркий пример такого типа публицистического творчества, который обеспечивает влияние на широкий круг реципиентов, сохраняя актуальность и социальную значимость в разные периоды становления и развития украинского общества.

Ключевые слова: писательская публицистика, авторская интенция, публицистическая этика, концепт, метафоричность, дискурс, коммуникативный канал.

ANNOTATION

Svalova M. I. Writer's Publicism of B. Oliynyk: Problematic Aspects and Ethical and Aesthetical Measuring. - Manuscript.

The thesis in manuscript form is presented for the candidate degree in Social Communication with Theory and History of Journalism - 27.00.04. Defence of the dissertation will take place at the Institute of Journalism, the National Taras Shevchenko University of Kyiv. - Kyiv, 2009.

There is the complex research of the problematic aspects and ethical and aesthetical peculiarities of writer's publicism of famous Ukrainian author B. Oliynyk in this manuscript.

It is investigated the publicist's method of reflecting reality, the ethical concepts and art images, the communicative and stylistic mechanisms of influence of B. Oliynyk's articles on public opinion. Using the principles of system analysis (represented in woks of H. Klochek) and biographical, comparative and historical analysis B. Oliynyk's publicism discovered as integrated ethical and aesthetical phenomenon in Ukrainian journalism.

It is analyzed the problematic aspects (social, political, historical etc), discovered the main concepts (Ukraine, person, peace, sovereignty etc), characterized the individual author's style and communicative peculiarities of B. Oliynyk's publicism. It is found out that metaphor is the main polemic unit which has imperative, informative and aesthetical functions in writer's publicism, represents publicist's intention and creates communicative space and exchange between author and recipient.

Key words: writer's publicism, author's intention, social and political ethics, concept, metaphor, discourse, communicative channel.

Размещено на Allbest.ru

...