Як медіум, Зореслава Коваль суґерує тонкі звуки і контури незримого світу. Відчувається, що предмети ніби промовляють крізь неї, послуговуючись її голосом і словом. Для ліричної героїні шлях внутрішнього вдосконалення проходить через вихід поза Слово - Звук і Біль. Звуки немовби лунають поза простором і часом. Час пливе в огромі звуків, і в кожному з них - свій безконечний простір. Тому тільки звук може звільнити людину від кайданів хронотопу. Виходів за межі слова стільки, скільки й звуків у мові. Пройти шляхом їх тайнопису - означає позначити той шлях, яким Всевишній прийшов до людини. І це буде шлях до Бога.

Царина Непізнаваного, непідвладного логічному аналізу людської свідомості, присутня у кожному слові Зірки Коваль. Не випадково, очевидно, поетеса неодноразово проголошувала своє містичне розуміння поезії. Словом вона оперує на грані сакруму, найчастіше підсвідомо й спонтанно. Двері трансцендентного відчиняє натхнення. Жоден великий твір не може народитися без участі Господа, його волі й благословення, як і жодне велике відкриття. Роль поета-творця, по суті, дуже незначна. Йому необхідно лише записати те, що продиктовано з небес.

Завдання митця, кажучи словами Зореслави Коваль, полягає в тому, щоб "одягнути" дух думки у плоть слова, але так, щоб не загубилася душа. Для цього у поетеси вироблено свій синтаксис - спонтанний, рішучий, але не владний, не вольовий, хоч наповнений внутрішньою експресією. Він яскраво передає душевні порухи, внутрішні стани, свідчить про силу почуттів.

Як і в Марти Мельничук-Оберраух, у Зореслави Коваль чільне місце у поезії посідає колір, адже до барви вона ставиться з особливою увагою і пієтетом, сповідуючи своєрідний культ кольору. Вони обоє вперто дошукуються тої межі, де колір переходить у звук.

Творчість таких відмінних за стилем поетес, як Марта Мельничук-Оберраух, Зореслава Коваль й Емма Андієвська, свідчить, що вони різними шляхами наближалися до Абсолюту, прагнули кожна по-своєму розгадати таємницю світу і людської душі. Їх творчі пошуки позначені вагомими поетичними здобутками, непроминальними мистецькими цінностями, що відчутно збагачують скарбницю нашої культури.

У "Висновках" конкретизовано дієздатність обраного теоретико-методологічного підґрунтя та відповідного інструментарію в структуруванні літературознавчого матеріалу. Визначено провідні принципи відбору художніх творів, специфікації досліджуваних явищ релігійно-духовного дискурсу в діалогічному просторі української материкової та діаспорної культури 60^-х років ХХ століття. У зазначеному контексті вказано на вагоме структурно-композиційне і смислове значення для вибудовування власної концепції літературознавчих досліджень Світлани Барабаш, Романа Гром'яка, Володимира Державина, Миколи Ільницького, Івана Кошелівця, Богдана Кравціва, Тараса Салиги, Петра Сороки, Степана Хороба й ін. Також означено концептуальний вимір кожного розділу роботи.

Відповідно до поставлених завдань, узагальнено основні результати дослідження.

1. "Шістдесятництво" - це феномен покоління інтелектуалів-бунтарів, який у літературознавстві оформився у групу молодих журналістів, прозаїків, поетів, що яскраво виділялися своїм світовідчуттям і власним стильовим обличчям на тлі сталінізму. Тогочасна українська культура в силу політичних причин виразно дисоціювалася на материкову та діаспорну. Однак названі дві її ланки не були цілком відособленими, адже спільним знаменником для них став чинник національної традиції, духовний потенціал якої ревно оберігали всі шістдесятники. Саме етнічно-національна ознака об'єднувала емігрантів, що шукали свободи слова і кращої долі в США, Канаді та Німеччині. Нею зумовлена також внутрішня спрямованість творців тодішньої української літератури (та й культури загалом) на засвоєння досвіду інших, що закономірно "породила" діалогічний дискурс їх художніх творів.

2. Антиімперська, стоїчна та україноцентрична громадянська позиція культурних діячів 60^-х років ХХ століття стала підґрунтям для формування особливого феномену свободи слова і культури думки в художніх та літературно-критичних працях шістдесятників. Незважаючи на місце проживання, всі вони жили українськими інтересами, стежили за духовною атмосферою в усному і друкованому виявах, долучалися до громадської діяльності. Їхнє слово творило українську естетичну традицію, закорінену в духовному просторі давньої словесності та тривкому християнському дискурсі. Вагомою її ознакою слід вважати сакральну домінанту, на вираження якої були спрямовані засоби різних рівнів художнього цілого (передусім - образного, композиційного та синтаксичного).

3. Релігійно-духовний світ поезії шістдесятників засвідчує спроможність її авторів вириватися з тотального тиску атеїстичних догматів і повертатися в лоно християнської традиції. Ословлення сакральних домінант спостерігаємо в численних релігійних мотивах медитативної лірики Емми Андієвської, Анни-Марії Голод, Ірини Жиленко, Зореслави Коваль, Ліни Костенко і Марти Мельничук-Оберраух. Названі поетеси часто проектують духовні християнські цінності через поетизацію родинного вогнища (наприклад, "образ Божого світу" в творчості Анни-Марії Голод), духовного космосу доісторичної культури українців (приміром, символ Світу з Вікном у квітуючий Сад у поезії Ірини Жиленко), незайманої природи (цикл поезій "Чотири пори року" Марії-Анни Голод) і под.

4. Взаємопроникнення змістових і формальних ознак у жанровій структурі аналізованих поезій найрельєфніше виявилося в мистецькому синкретизмі зразків лірики т. зв. "Баварської" школи, осереддя якої складає співдружність поеток-малярок Емми Андієвської, Зореслави Коваль і Марти Мельничук-Оберраух. Злиття музичного, графічного і філософського начал у їхній ліриці найкраще можна означити кореляцією ритму, жесту, голосу та музики ніжності, кохання, радості, явленою в експресивному поетичному і справді жіночому слові. Цікавим фактом жанротворчості слід, очевидно, вважати молитвоцентричну лірику Зореслави (Зоряни) Коваль (збірка "Дзвін кришталю"), а також філософську поезію Марти Мельничук-Оберраух, оздоблену графічними емблемами.

5. Розгляд морально-християнських проекцій у ліриці Емми Андієвської, Анни-Марії Голод, Ірини Жиленко, Зореслави Коваль, Ліни Костенко і Марти Мельничук-Оберраух засвідчив посутню художню трансформацію духовної сфери в численних сюжетно-тематичних зв'язках творів. Виявилася вона по-особливому, для прикладу, в лейтмотивних образах релігійної поезії Ліни Костенко (збірки "Неповторність", "Вибране"), де нерідко безпосередньо використовуються біблійні символи і персонажі; в градаційному нанизуванні образів сумніву, вагання і спокуси в сюжетно-композиційному ладі збірки "Спокуси святого Антонія" і под.

6. Внутрішня і зовнішня спрямованість діалогічного простору поезій шістдесятників живилася безпосереднім мистецько-культурним діалогом, даючи імпульси для розбудови дискурсу "традиціоналізм / модернізм", "релігія, духовність / сакральна і світська поезія". Його контури окреслено в дисертації завдяки залученню роздумів українського дисидента Євгена Сверстюка і сучасного філософа-богослова Христа Яннараса, який запропонував свої "Варіації на тему Пісні Пісень". Текстуальний розгляд виділених концептів засвідчив складність екзистенційних, моральних і подекуди соціальних конфліктів у художньому світі поезій Емми Андієвської, Анни-Марії Голод, Ірини Жиленко, Зореслави Коваль, Ліни Костенко і Марти Мельничук-Оберраух. Яскравим свідченням естетичної дилеми "традиційне / модерне" варто вважати лірику Анни-Марії Голод, в якій зустрічаємося з окремими прийомами техніки шозизму та ірреального письма.

Окреслені у дослідженні історико-літературні виміри релігійно-духовного дискурсу жіночої поезії складають лише ті поетичні концепти чи приклади-аргументи, які підводять до теоретичної проблеми, що вимагає подальших інтерпретацій з погляду культуролога та релігієзнавця.

Опубліковані праці за темою дисертації

Монографія

1. Галицька Р.Р. Структурно-мистецький синкретизм лірики поеток-емігранток: Монографічне дослідження. - Тернопіль: Рада, 2006. - 85 с.

Статті у фахових виданнях

1. Галицька Р.Р. Культурологічні проблеми в поезії Ірини Жиленко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. - Серія: Літературознавство. - Вип.14. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2007. - С.9-17.

2. Галицька Р.Р. Перетини шляхів і мистецький синкретизм в овиді баварської школи // Studia metodologiсa: Філологія. Філософія. - Вип.21. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2007. - С.74-79.

3. Галицька Р.Р. Зустрічні тяжіння у духовній культурі українства другої половини ХХ ст.: носії, осередки, парадигми // Studia metodologiсa: Філологія. Філософія. - Вип.23. - Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2008. - С.39-41.

Додаткові публікації

1. Галицька Р.Р. Образ міста у творчості поетес-шістдесятників // Дзвін. - 2003. - жовтень. - №10 (706). - С.150-151.

2. Галицька Р.Р. Зустріч ідей у творчості двох поетес // Дзвін. - 2005. - березень. - №3 (725). - С.144-148.

3. Галицька Р.Р. Сторінками книги "Під чужим небом" // Творчість Григорія Вишневого. - Тернопіль: Сорока А, 2006. - С.18-20.

Анотація

Галицька Р.Р. Релігійно-духовний дискурс жіночої поезії 60^-х років ХХ ст. (на матеріалі творів Емми Андієвської, Анни-Марії Голод, Ірини Жиленко, Зореслави Коваль, Ліни Костенко і Марти Мельничук-Оберраух). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. - українська література. - Прикарпатський національний університет Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2008.

У дисертації досліджується біблійна тематика у творчості провідних українських поетес-шістдесятниць, розглядаються явища структурного синкретизму в релігійній ліриці українських письменниць, що опинилися на еміграції.

Особлива увага приділена розкриттю міфологічних та біблійних домінант у поезії поетес-шістдесятниць, чітко окреслено парадигматику духовної еволюції ліричної героїні Ірини Жиленко, розкрито філософсько-естетичний зміст їх творів.

Важливе місце в роботі займає висвітлення онтологічних аспектів буття у творчості Емми Андієвської, Анни-Марії Голод, Зірки Коваль, Марти Мельничук-Оберраух, розглянуто естетичні, релігійні і національні принципи, на яких базується їх творчість.

Ключові слова: інтерпретація, структура, синкретизм, парадигма, контекст, художнє мислення, християнськість.

Аннотация

Галицкая Р.Р. Религиозно-духовный дискурс женской поэзии 60^-х годов ХХ века (на материале произведений Эммы Андиевской, Анны-Марии Голод, Ирины Жиленко, Зореславы Коваль, Лины Костенко и Марты Мельничук-Оберраух). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01. - украинская литература. - Прикарпатский национальный университет имени Василя Стефаныка. - Ивано-Франковск, 2008.

Исследование посвящено тому специфическому аспекту украиноведения, что его в истории культуры именуют феноменом "шестидесятництва". Это было поколение интеллектуалов-бунтарей; в украинской литературе оно оформилось как группа молодых журналистов, прозаиков, поэтов, которые ярко выделялись своим миропониманием и особенным стилевым почерком на фоне сталинизма. Многие из них в силу политических причин вынуждены были эмигрировать в США, Канаду или Германию. Но все-таки украинские патриоты и в диаспоре сохраняли родную культуру, создавали новые тексты, в которых в той или иной степени представляли украинский духовный мир.

В диссертации непосредственно анализируется библейская тематика в творчестве ведущих украинских поэтесс-шестидесятниц материковой и диаспорной литературы. Также рассматриваются явления структурного синкретизма в религиозной лирике украинских писательниц, которые оказались в эмиграции.

Особое внимание уделено раскрытию мифологических и библейских доминант в поэзии поэтесс-шестидесятниц, четко очерчена парадигматика духовной эволюции лирической героини Ирины Жиленко, раскрыто философско-эстетическое содержание ее произведений.

Значительное место в работе занимает освещение онтологических аспектов бытия в творчестве Эммы Андиевской, Анны-Марии Голод, Зореславы Коваль, Марты Мельничук-Оберраух, рассмотрено эстетические, религиозные и национальные принципы, на которых основывается их творчество.

Духовно-религиозный дискурс украинской поэзии шестидесятництва конкретизирован размышлениями украинского диссидента Евгения Сверстюка и современного философа-богослова Христа Яннараса, который предложил свои "Вариации на тему Песни Песней".

Ключевые слова: интерпретация, структура, синкретизм, парадигма, контекст, художественное мышление, христианское мировоззрение.

Summary

Halytska R.R. Religious-Spiritual Discourse of Feminine Poetry of 60's of 20^th century (on material of the works of Emma Andievska, Anna-Maria Holod, Iryna Zhylenko, Zoreslava Koval, Lina Kostenko and Marta Melnychuk-Oberraukh). - Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of Candidate of Philology in speciality 10.01.01 - Ukrainian Literature. - Precarpathian National University named after Vasyl Stefanyk. - Ivano-Frankivsk, 2008.

The thesis deals with deep analysis of the biblical themes in the literary works of prominent Ukrainian women writers of the 60's; the author outlines structural syncretism phenomena in the religious poetry of the Ukrainian women writes in exile.

The main attention is paid to the consideration of mythological and biblical dominants in the poetry of women writers of 60's; the author deeply studies the paradigm of spiritual evolution of lyrical object of Iryna Zhylenko, gives philosophic and aesthetic content of her literary works.

Analysis of ontological existential aspects in the literary works of Emma Andievska, Anna-Maria Holod, Zoreslava Koval, Marta Melnychuk-Oberraukh, takes one of the most important place in thesis. The author considers fundamental aesthetic, religious and national principles as bases of their creativity.

Key words: interpretation, structure, syncretism, paradigm, context, artistic thinking, Christian world outlook.

Размещено на Allbest.ru