Імпресіоністична поетика лірики О.О. Фета

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. Н. КАРАЗІНА

УДК 821.161.1 - Фет.09

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Імпресіоністична поетика лірики О.О. Фета

10.01.02 - російська література

Скорик Ольга Миколаївна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Лагунов Олександр Іванович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, професор кафедри історії російської літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Андрущенко Олена Анатоліївна, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, професор кафедри російської та світової літератури;

кандидат філологічних наук Золотухіна Надія Анатоліївна, Харківська державна академія дизайну і мистецтв, доцент, завідувач кафедри українознавства.

Захист відбудеться «17» лютого 2010 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.07 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 4, ауд. 6-85.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4).

Автореферат розісланий «14» січня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І. М. Кремінська

імпресіоністичний фета ліричний музикальність

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. О. Фет уважається одним із найяскравіших представників культурної й літературної доби середини - другої половини XIX сторіччя, а його поезія - однією з перлин російської лірики. Видатний поет і перекладач був захоплений постійним творчим пошуком. Митець зробив низку незвичайних і важливих відкриттів у сфері поетичної образності, мови й синтаксису, мелодики й метро-ритмічної організації поетичного тексту.

Творчість О. Фета в наш час досліджується в різних аспектах. Проблема, що пов'язана з яскраво вираженою своєрідністю поетичного стилю, а разом із тим і художнього методу поета, виникла одночасно з появою перших критичних статей про його лірику й залишається все ще актуальною, оскільки на сьогодні вже очевидно, що творчість митця принципово не вичерпується жодним із літературних напрямів ХIХ століття.

Імпресіонізм його лірики й «чарівна музикальність» віршів є постійними предметами уваги з боку вчених уже понад ста років. Дослідники фетівської творчості відзначали музикальність як домінуючу тенденцію ліричної системи поета, розглядали її вияви на різних текстуальних рівнях. Проте зв'язок цієї найважливішої властивості з імпресіоністичною поетикою й світовідчуттям автора фактично не враховувався, хоча, як відомо, прагнення до подолання «бар'єру слів», ідея синтезу мистецтв є програмними в літературному імпресіонізмі.

Проблема фетівського імпресіонізму, не зважаючи на багаторічні дослідження й пошуки вчених, є на сьогодні все ще нерозв'язаною й залишається, на жаль, загальним місцем у фетознавстві: фактично недослідженими є аспекти виникнення й еволюції імпресіоністичних тенденцій у творчості поета, оскільки за поодинокими винятками вивчення цього питання обмежилося констатацією цих явищ у ліриці автора, що позбавлені наукової аргументації.

Таким чином, комплексне дослідження й докладне студіювання імпресіоністичної поетики на конкретному матеріалі фетівських віршів та аналіз їх головних ліричних мотивів дозволять розширити і прояснити літературознавчі уявлення про своєрідність художнього світу й творчого методу автора, а також точніше визначити його роль і місце в літературному процесі другої половини ХІХ століття.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі історії російської літератури філологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна й пов'язана з основним напрямком її роботи «Проблеми методу, поетики та жанру російської літератури XIX та XX століть».

Мета й завдання дослідження - висвітлити характерні властивості імпресіоністичної поетики лірики О. Фета, що дозволить з'ясувати специфіку його поетичної системи і творчого методу загалом.

Відповідно до мети в дисертації передбачається розв'язати такі завдання:

- окреслити естетичні та філософські чинники формування імпресіоністичних тенденцій творчості О. Фета, а також пов'язані з ними проблеми «музикальності» його лірики;

- враховуючи альтернативність творчого шляху поета стосовно визначальних тенденцій розвитку російської поезії від О. Пушкіна до символістів, розглянути ті властивості його лірики, які багато в чому є аналогічними програмі європейських імпресіоністів, але були створені до формування імпресіонізму як літературного напряму;

- визначити характер розвитку ліричної системи О. Фета від ранньої поезії 1840-1850-х років до зрілої лірики 1880-х;

- простежити й уточнити функціонування провідних елементів імпресіоністичної живописно-образотворчої поетики й розглянути її вияви на різних етапах творчості митця;

- проаналізувати визначальні мотивні комплекси фетівської лірики, виявити в конкретному співвідношенні їх живописний і музичний генезис;

- з огляду на дискусивність в інтерпретації самої категорії музикальності поетичного тексту, визначити її онтологічні витоки і зв'язок з імпресіоністичним світовідчуттям О. Фета;

- охарактеризувати головні принципи втілення музикальності на різних рівнях поетичного тексту;

- осмислити зміст основних мотивів музикально-імпресіоністичної сфери лірики поета, розглянути образно-естетичну складову цих мотивів і їх інваріантів;

- дослідити конкретні прийоми словесно-музикального інтонування.

Об'єкт дослідження - поетичні твори О. Фета, що репрезентують увесь корпус його лірики.

Предметом дослідження є поетика лірики О. Фета з огляду на її домінуючі тенденції - імпресіоністичну образотворчість і музикальність.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу роботи становлять монографії й статті про творчість О. Фета, зокрема Б. Бухштаба, Є. Майміна, Д. Благова, Л. Лотман, М. Епштейна, О. Тархова, В. Кожинова, Д. Дарського, О. Лагунова, Г. Козубовської, Н. Миш'якової, В. Шеншиної, Л. Озерова, А. Григор'євої, Г. Курляндської, С. Макарової; праці таких теоретиків і дослідників імпресіонізму, як Ф. Бардт, К. Моклер, Дж. Ревалд, Р. Гаман, Л. Андрєєв, П. Палієвський, В. Філіпов, І. Сапего, І. Корецька, Л. Усенко, В. Силантьєва, С. Веліковський, М. Д'якова; дослідження категорії словесної музикальності літературознавців і музикознавців: А. Амброса, О. Махова, Л. Гервер, Б. Каца, Г. Гуковського, Л. Гінзбург, О. Азначеєвої, Б. Асаф'єва, М. Арановського; праці з теорії мотивного аналізу Б. Гаспарова, І. Силантьєва, Л. Целкової, а також дослідження поетики літературних творів, зокрема Ю. Лотмана, М. Гаспарова, Б. Томашевського, М. Бахтіна та інших. У дослідженні також використовувалися філософські роботи А. Шопенгауера, О. Лосєва.

Для досягнення мети й розв'язання поставлених завдань використано такі методи дослідження, як мотивний, системний, порівняльно-типологічний й інтермедіальний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше:

- здійснено системний аналіз найважливішої властивості лірики О. Фета - імпресіоністичної поетики як домінуючого творчого принципу поета;

- виявлено специфічне взаємопроникнення й функціонування живописної й музичної стихій у поетичній системі митця. Така синкретичність є одним із базових чинників формування структури його поетичного образу, що містить у своєму ядрі значні асоціативні зв'язки й підвищену метафоричність;

- проаналізовано живописно-образотворчу поетику фетівської лірики. При цьому були розглянуті не тільки головні імпресіоністичні мотиви й найважливіші характеристики колористики його імпресіоністичних пейзажів, але й своєрідно перенесені в поетичну сферу живописні прийоми;

- досліджено ті вірші, що випередили класичні імпресіоністичні «пейзажі душі»;

- схарактеризовано феномен фетівської музикальності, що дозволило висвітлити її онтологічні витоки, проаналізувати звукову складову лірики митця, простежити особливості словесно-музикального інтонування й музичної асоціативності, що сприяли реалізації близького до музичного способу поетизації емоційних станів;

- окреслено головні особливості втілення музикально-імпресіоністичного начала лірики О. Фета на різних рівнях тексту - естетичному, образно-тематичному й композиційно-змістовному.

Практичне значення дисертації. Основні положення та результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсу історії російської літератури в середніх та вищих навчальних закладах, у спецкурсах та спецсемінарах із проблем творчості О. Фета, при складанні підручників і навчальних посібників з історії російської літератури другої половини ХІХ століття та деяких культурологічних дисциплін, а також при написанні курсових, бакалаврських і магістерських робіт.

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно, без участі співавторів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри історії російської літератури Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна та наукових конференціях у формі доповідей і повідомлень: XVI Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго «Мова і культура» (м. Київ, 25-29 червня 2007 р.); Міжнародній науковій конференції «Література, мистецтво і гуманітарні науки XXI століття у перспективі глобалізаційних процесів» (м. Харків, 18-20 вересня 2008 р.); підсумковій конференції аспірантів філологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (м. Харків, 27 березня 2009 р.).

Публікації. Результати дослідження були викладені в 5-ти статтях, опублікованих у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України.

Структура та обсяг дисертації зумовлені її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження становить 184 сторінки основного тексту та 20 сторінок списку використаних джерел (202 позиції).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У «Вступі» обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, сформульовано мету та завдання, предмет і об'єкт роботи, основні методи дисертації, висвітлено зв'язок теми студії з науковими програмами і планами, показано наукову новизну та практичну цінність одержаних результатів, подано інформацію про апробацію.

У першому розділі - «Історія вивчення проблеми. Теоретичні й методологічні аспекти дослідження» - з'ясовується стан наукового осмислення проблеми й визначається теоретико-методологічна база дослідження. Розділ складається із чотирьох підрозділів.

У першому підрозділі - «Історія вивчення музикально-імпресіоністичного начала в ліриці О. О. Фета» - визначено основні напрямки дослідження домінантних складових творчості поета. У 1840-1850-ті роки поезія О. Фета високо оцінювалась у літературних колах. Сучасники відзначали оригінальність і новизну його творчості. Проте навіть у цю сприятливу для поета добу його новаторство у сфері ритміки, строфіки й метрики, мови й синтаксису й найголовніше - інтуїтивно-імпресіоністичний характер лірики й тяжіння до музичних форм виразності - все це ускладнювало інтерпретацію його віршів навіть такими естетично чутливими критиками, як Ап. Григор'єв, А. Дружинін і В. Боткін.

Незабаром після смерті лірика про імпресіонізм у його поезії писали Р. Дистерло й Д. Мірський. До визначення творчого методу автора близько підійшов Д. Дарський. Фетівська традиція, яку співвідносять то з романтизмом, то з ліричним імпресіонізмом, стає джерелом натхнення російських символістів, які передусім виділяли і сприймали такі властивості лірики поета, як її інтуїтивність, інтерес до перехідних, неясних станів і відтінків почуттів, «культ» миті, домінування музичної стихії - усі ті властивості імпресіоністичної поетики, вивчення яких залишається актуальним і в сучасному фетознавстві. У радянському літературознавстві імпресіонізм майже не розглядався як провідний художній метод митця - згадка про нього протягом декількох десятиріч була загальним місцем у працях різних вчених.

Одним із перших російських імпресіоністів назвали О. Фета Є. Маймін, Б. Бухштаб, І. Корецька, Н. Миш'якова. Певні елементи імпресіоністичної поетики в його ліриці розглядали Д. Благой, Л. Озеров, М. Епштейн, А. Азбукіна, В. Кулікова, Ю. Цвєтков та багато інших дослідників. Таким чином, у сучасному літературознавстві наявність імпресіоністичних тенденцій у творчості О. Фета не викликає сумнівів, проте системних досліджень імпресіоністичної поетики в її безпосередньому зв'язку з музичним началом не проводилося до останнього часу.

«Чарівну» силу музикальності фетівських віршів відзначали вже його сучасники. «Містична» музика поета привертала увагу символістів. Музикальність як характерна властивість і домінуюча тенденція лірики митця незмінно виділялася й підкреслювалася дослідниками його творчості, розглядалася в різних аспектах, отримуючи найрізноманітніші інтерпретації. Починаючи з Б. Єйхенбаума, такими вченими, як Б. Бухштаб, Є. Кірносова, Е. Егеберг, В. Кошелєв, Н. Кожевнікова, В. Кулікова, І. Жемчужний, Л. Чурсіна, С. Макарова аналізувався формальний аспект мелодійної структури віршів поета, особливості мелодико-синтаксичних конструкцій і строфіки, досліджувалися закінчення, емфатичні інтонації й композиційні повтори, розв'язувалися питання, пов'язані із звуковою організацією його лірики, розглядалися специфіка звукової семантики, фонетичний «акомпанемент» і фоніка віршів, композиційні властивості їх побудови.

Інші літературознавці звертали увагу на аналіз змістовного аспекту музикальності ліричних текстів О. Фета (О. Тархов, Г. Козубовська, В. Шеншина та інші).

Вагомим внеском у вивченні імпресіоністичної поетики фетівської лірики стали дослідження Н. Миш'якової. Учена довела, що творчість поета є яскравим прикладом інтермедіальної поетики, оскільки, з одного боку, демонструючи виразні можливості художнього слова, митець освоює царину музичного, а з другого - його образотворчі прийоми мають певну спорідненість із методами, притаманними живописному мистецтву. Проте в сучасному фетознавстві все ще немає чітких уявлень про органічний зв'язок цих домінуючих тенденцій у творчості автора.

У другому підрозділі - «Імпресіонізм: естетичні й художні настановки, властивості поетики» - характеризуються головні особливості і прояви імпресіоністичних тенденцій в різних видах мистецтва. При цьому, першою чергою, увага приділялася роботам вчених, які розглядають імпресіонізм як особливий тип світовідчуття, як складне перехідне явище, що увібрало в себе риси різних напрямів у мистецтві. Окреслюються філософські чинники формування імпресіонізму, характерні риси його естетики та поетики, які знайшли відображення передусім у відкриттях живопису. Як відомо, імпресіоністичні полотна створювалися за принципами спостереження, звернення до внутрішнього асоціативного механізму особистого враження, відтворення відчуття руху, мінливості того, що зображується. Метою імпресіоністів стала фіксація миті. Ці особливості були реалізовані в складній живописній системі, у принципово новій художній техніці.

Чимало рис і прийомів живописного імпресіонізму запозичили музичне й літературне мистецтва. Головним у музичному імпресіонізмі вважалося відтворення настроїв, що набували значення символів, тонких психологічних нюансів, викликаних спостереженням зовнішнього світу. Також характерною ознакою імпресіоністичної музики є тяжіння до поетичної пейзажної програмності. У французькій, а згодом і європейській поезії імпресіоністичні тенденції були пов'язані з уявленнями про матеріальну суть вірша, про поезію як дзеркало поетичного настрою, який автор має втілити в музиці слова. У загальній структурі поетичної мови перевагу здобули не фарби, а півтони, не прямі значення слів, а їх відтінки. Романтична ідея хитких меж різних мистецтв та синестетичне світосприйняття виявилися дуже близькими імпресіоністичній естетиці. Поезія перетворюється на музично-словесний потік, що зачаровує своєю течією, однією мелодією.

У третьому підрозділі - «Теоретичні шляхи дослідження проблеми музикальності літературно-художніх текстів» - розглядаються різні інтерпретації феномену словесної музикальності, які деколи навіть виключають одна одну. Складна взаємодія головних трансмузикальних ідей, які були докладно проаналізовані у працях А. Махова, обумовлює наукові пошуки літературознавців: з одного боку, музика слова розуміється як посилення форми, як вищий прояв структурної симетрії тексту (Б. Ейхенбаум, Л. Фейнберг, Б. Кац та інші); з другого - як відмова від експліцитно вираженої архітектонічності на користь «аструктурного» потоку, де об'єднуючим чинником стає тон-настрій (В. Жирмунський, Л. Гінзбург, Г. Гуковський, Л. Гервер).

У дисертації дослідницька увага була зосереджена на одній з найважливіших сфер трансмузикальності - «музиці душі», або «Musica humana», яка розкриває не формальні властивості літературного твору, а його змістовну складову, характер ідейно-образної й тематичної специфіки. Методологія аналізу цієї сфери музикальності літературних текстів була окреслена О. Азначеєвою: вчена запропонувала досліджувати музикальність літературних творів в аспекті «музикальних вербалізацій», за допомогою яких на естетичному рівні тексту відбувається транспозиція асоціативно-образного інформації, коли передається не стільки зміст самої музики, скільки враження від того, що вона викликає.

Четвертий підрозділ - «Методологічні аспекти дослідження» - присвячено інтерпретаціям категорії літературного мотиву та проблемам ліричної мотивіки. Метод мотивного аналізу вбачаємо найбільш плідним для вивчення властивостей імпресіоністичної поетики фетівської творчості - її живописно-образотворчої й музикальної складових. Аналіз мотивів, їх варіативних компонентів, семантичних й функціональних відношень, що виникають між ними у віршах О. Фета, дозволяє окреслити характерні властивості ідейно-філософської концепції поета, простежити витоки й подальшу трансформацію багатьох імпресіоністичних образів його лірики до символічних значень.

Під мотивом у дисертації розуміється естетично важлива одиниця оповіді, що має три головні ознаки: повторюваність, варіативність, здатність створювати нові шари змісту.

У другому розділі - «Живописно-образотворче начало лірики О. О. Фета» - розглянуто характер і конкретні прийоми та способи втілення цієї властивості імпресіоністичної поетики лірики митця на різних етапах його творчості. Розділ складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі - «Становлення та розвиток імпресіоністичних тенденцій в ліриці поета» - доведено, що спорідненість фетівського стилю імпресіонізму була історично виправданою й цілком природною, оскільки імпресіонізм як особливий тип світовідчуття є органічною властивістю людини другої половини XIX століття. Поява імпресіоністичних тенденцій у творчості О. Фета була обумовлена його апологією краси, особливостями світовідчуття, уявленнями про інтуїтивність і стихійність творчого процесу, специфічним сприйняттям часу, що концентрується в єдиній миті, яку митець має передати найточніше й об'ємніше. Слід відзначити, що не всі ліричні тексти поета демонструють ті чи інші прояви імпресіоністичної поетики. Нами були проаналізовані тільки ті вірші, у яких імпресіоністичне начало відтворено досить яскраво.

Уже в ранній ліриці О. Фета відбувається становлення багатьох характерних тенденцій імпресіоністичної поетики: у віршах 1840-1850-х років виявляються такі її особливості, як увага до всього минущого, швидкоплинного; святкове сприйняття світу, що розкривається творчій свідомості як світла таємниця; відчуття хитких меж між природним і людським світами; домінування пейзажних картин. У цей період значне місце посідає поетика дзеркальності й віддзеркалень, що реалізується в тематичному зв'язку земля-небо: земним водам відповідають води небесні. У воді відображаються сонце, місяць, зірки і Чумацький Шлях, різнобарвні переливи західного неба, дерева, гори, люди - усе різноманіття світу повторює себе у водних дзеркалах.

Природа в ліричних пейзажах О. Фета зображена органічною субстанцією, що живе своїм таємним життям. Таке бачення дійсності формує антропоморфічні відповідності й численні уособлення, обумовлює становлення й подальший розвиток таких характерних особливостей ліричної системи поета, як підвищена асоціативність й метафоричність, що від імпресіоністичної образності його ранньої лірики еволюціонують до міфологізму й символізму поезії 1880-х років.

У другому підрозділі - «Особливості живописно-імпресіоністичної поетики О. О. Фета» - аналізуються ті риси творчого почерку поета, які демонструють прагнення митця розширити образотворчі можливості ліричного слова.

Унаслідок виявлення й подальшого віддзеркалення всеохоплюючих зчеплень і взаємозв'язків поетові вдалося відтворити органічну єдність світу. За допомогою асоціацій О. Фет натякає на невидимі залежності, стверджує іншу, глибшу форму матеріального світу. Своєрідне метафоричне сприйняття реальності надає деяким творам поета своєрідної казковості. Багатозначність і недомовленість імпресіоністичної поетики, підвищена емоційність сприйняття сприяють включенню механізму міжсенсорних асоціацій. Подібний синкретизм виявляється вже в ранній ліриці О. Фета: поет схрещує в ємкому образі відчуття, якості, що належать до абсолютно різних сфер. Абстрактні явища наділено запахами, вони набувають звукового й кольорового забарвлення, об'єму і смаку. Слід також звернути увагу на схильність митця до синестетичного бачення, а також до одночасної фіксації побаченого й почутого - на цьому ґрунті виникають стереоскопічні образи, що дозволяють не тільки передати неповторність пережитої миті, але й максимально підсилити, збільшити її. Нерозчленоване сприйняття, синкретизм відчуттів, що відображені у специфіці побудови поетичного образу, розширюють межі вербального слова, надають йому багатозначності і створюють своєрідний ефект сугестії.

Важливе місце в ліриці поета посідають «місячні пейзажі». Увага автора насамперед зосереджена на відтворенні особливостей освітлення, світло-тіньових ефектах і віддзеркаленнях, грі місячних відблисків на воді, чарівному блиску й мерехтінні осяяної природи. Поет намагається передати цю красу в динаміці й постійному русі, відстежує переходи кольорів і зміну освітлення, значну увагу приділяє часу, коли сходить або заходить сонце.

Прагнення до «подолання матеріалу», що стало програмним в естетиці імпресіонізму, зумовило творчі пошуки й інтуїтивні відкриття О. Фета, до яких належать також й особливості кольорової палітри його віршів: колористична гама пейзажних картин автора вражає великою кількістю якнайтонших нюансів, численних відтінків кольору з явною перевагою пастельних фарб. Найрізноманітніші нюанси кольору фіксує поет на небосхилі, пильно відстежуючи гру сонячного й місячного світла. Водна стихія також має свою насичену кольорову палітру, що постійно змінюється під впливом освітлення. Автор передає колір не тільки за допомогою прикметників, які найчастіше позначають якість у статиці, але й за допомогою дієслів і дієслівних форм, завдяки чому передається динаміка ліричної ситуації. Ніжними фарбами розмальовує митець деякі абстрактні поняття. Барвистими живописними епітетами насичені й портретні характеристики. О. Фету вдалося відтворити навіть своєрідне згасання кольору або фактичну його відсутність. Цікавою особливістю ліричного почерку художника є зображення об'єктів крізь млу, туман і випаровування, що створює характерний для імпресіоністичної поетики ефект заломлення, розмивання форми й контурів; зображення неба крізь гілки дерев надає пейзажним картинам лірика деяких рис графіки.

Слова в імпресіоністичних пейзажах замість логічно обґрунтованих понять набувають функції натяків, півтонів, при цьому виконуючи не стільки комунікативну функцію, скільки викликаючи неясні емоції, настрої. Фіксуючи невимовні відчуття й рефлексії, О. Фет відтворює ледь помітні зміни й перехідні процеси в природі, що дзеркально відображають стан ліричного «я». У поезіях автора картини природи можуть слугувати не тільки тлом: у деяких випадках пейзаж відчутно співпадає із внутрішнім світом ліричного героя, унаслідок чого створюється емоційний резонанс, яким забарвлюється настрій, відтворений у вірші, - виникає своєрідне «поле», усередині якого зливаються простір природи й людської душі. Це обумовлює появу художніх творів, що близькі або випереджають імпресіоністичні «пейзажі душі». Почуття ліричного героя немов віддзеркалюються в «природних дзеркалах»: межі зовнішнього й внутрішнього світів зникають, вони об'єднуються в певну симетричну систему, ліричний простір інтеріорізується.

У третьому підрозділі - «На шляху до символічних значень і символістської образності» - мова йде про перехідні процеси у фетівській творчості. Від лірики 1840-1850-х років до збірок «Вечірніх вогнів» 1880-1890-х під впливом різних подій і факторів відбуваються значні зміни. Посилюється антропоморфічне сприйняття природного світу, який стає об'єктом філософського осмислення, розширюючись до космічних меж. Поет прагне відчути саму суть життя і в кожному явищі природи виявляє глибокий сенс і красу, що відкрилася в момент естетичного захоплення й інтуїтивного прозріння. Це сприяє появі в його ліричній системі елементів нового способу освоєння дійсності - міфологізації. «Нічна» лірика з її зоряною темою, мотивами вогню й польоту посідає особливе місце в цей період творчості автора, збагачується новими символами, мотивами.

Деякі тенденції ранньої лірики поета отримують новий розвиток. Імпресіоністична асоціативність набуває все більш несподіваного характеру: відкриваючи й відображаючи красу, що криється в незліченних тайнах буття, художнє мислення митця зближує не тільки далекі один від одного предмети, але й навіть різні життєві сфери. Подібні творчі пошуки О. Фета є певною мірою «віхами» на шляху розвитку асоціативних уявлень. Тому є підстави говорити про те, що в ліриці поета, особливо в її пізній період, наявна тенденція до переходу від асоціативних імпресіоністичних метафор до образів-символів, які ще повною мірою не можна назвати символістськими, але які вже несли в собі символічне значення.

У 1880-ті роки у творчості О. Фета з'являється мотив деміургічної влади поета-чародія над світом. Усе частіше звучать мотиви підйому й польоту. Душа, думка, серце, дух, мрії, звуки, сни піднімаються, літають, буяють, розвіюються. Мотив вільного польоту набуває в поезії цих років стійкої форми лірико-філософської мрії про подолання влади часу і простору над людським буттям. Особливої уваги заслуговує й сама позиція ліричного «я»: якщо в ранніх імпресіоністичних віршах поета людина, як невід'ємна частина природи, проживає своє життя за її законами, то зараз вона виявляє таємну спорідненість із вогневою стихією космічного буття. Ліричний герой вже не ірраціональний спостерігач, а людина, яка мислить, і завдяки цьому здатен вийти за межі часу і простору.

Таким чином, у фетівській творчості простежується перехід від імпресіоністичної поетики до символічної образності, до міфологізму і творчої есхатології. Проте і в останніх віршах кінця 1880-х - початку 1890-х років, навіть у філософських, імпресіоністичні тенденції не зникають із творчої практики лірика, залишаючись важливим компонентом його поетичного стилю.

Третій розділ - «Феномен словесної музики в ліриці О. О. Фета» -присвячено аналізу домінантної складової його імпресіоністичного світовідчуття - музикальності, її виявам і способам втілення, музичним мотивам і принципам словесно-музикального інтонування. Розділ складається з чотирьох підрозділів.

У першому підрозділі - «Онтологічна природа “музикальності” лірики поета» - окреслюються ті риси світогляду і властивості мислення О. Фета, які сприяли тому, що, як зазначав сам автор, його завжди із сфери слів тягнуло до таємної сфери музики. Імпресіоністичне світовідчуття поета не тільки формує специфічну живописність його лірики, але і є головним чинником у його прагненні в ліричній творчості максимально наблизитися до музики. Як можна побачити з критичних статей поета, його листування, ліричних і прозових текстів, категорія музики, звуку є для нього найважливішим філософським поняттям, вищою естетичною мовою й водночас необхідною умовою й матеріалом для поетичного втілення якнайтонших відтінків життя природи і світу людської душі. У трансцендентному феномені музики О. Фет убачає суть і сенс будь-якого поетичного твору, бажану гармонію, прекрасне і невимовне, перед яким людська мова німіє.

Такі переконання поета визначили неповторний характер музикальності його лірики і сприяли формуванню однієї з її специфічних властивостей: всеосяжний музичний принцип розповсюджується на метричну організацію поетичного тексту, на інтонаційну сферу й композицію, обумовлює музичні теми й образи, а також музичну природу асоціацій. Поет онтологізує музику як одну із сфер краси. Усе, що звучить, і все, що може бути представлене як звучання, є для нього безперечно поетичною цінністю. Характерно, що Муза не нашіптує, не промовляє, а саме наспівує авторові вірші. У його творчості неодноразово зустрічається образ поета-співака і пов'язаний із ним мотив віршів-пісень.

Сучасні музикознавці стверджують, що невизначений потік музичних інтенцій, що вловлює підсвідомість, може стати поштовхом до написання літературно-художнього твору, який має в собі певну частку музичної концептуально-естетичної інформації, відтвореної за допомогою «вербальної музики». Як відомо, будь-який вид творчості протікає в активній і безперервній взаємодії свідомого й несвідомого. Можна припустити, що саме в глибинах несвідомого О. Фет фіксував і структурував музичні ідеї й емоційні комплекси, яким свідомість надавала вербальних форм. Ліриці митця властива певна невизначеність і схвильованість відчуттів, які, підвищуючи сугестивний ефект і ступінь емоційної дії вірша, наближають деякі його поезії до музичних творів, оскільки збудження настроїв, причому настроїв певного роду, є одним із найважливіших факторів спорідненості імпресіоністичної поезії й музики. У цьому випадку музикальність нарівні із живописно-образотворчою поетикою є однією з головних властивостей і необхідних умов втілення миттєвих вражень і способом збагнення краси світу.

У другому підрозділі - «Звуковий лад поезії О. О. Фета» - розглядається склад і устрій сфери звуків, які у фетівських віршах представлені надзвичайно різноманітно. Музична стихія панує в поетичному всесвіті митця, насичуючи собою весь живий простір. Природна поліфонія складається із численних ліній, шерехів, звуків, голосів. У ліриці поета звуковий простір заповнений не тільки по горизонталі: музикальність світу втілена також в озвучуванні вертикальної площини всесвіту - у гармонійному співі небесних світил, музиці космосу.

Лірик із рівномірною увагою відстежує будь-які різнорідні звучання. Деякі звукові явища мають детальні й розгорнені характеристики. Реальний звук, що в сприйнятті О. Фета має деяку міру абстракції, може наділятися властивостями повітряної чи водної стихій. Таке бачення, а точніше, вслуховування у всесвіт узгоджується з уявленнями романтиків про те, що поезія описує змінне, а не застигле. Тільки музичний звук здатен передати нескінченно мінливий душевний потік.

Поет використовує музичні терміни, називаючи ними деякі вірші, присвячує свої твори композиторам, створює цикл «ноктюрнів», що озвучені не тільки солов'їними трелями, скрипками, гітарами й роялем, але й дивовижними фантастичними інструментами. Уночі особливо чуйним стає слух митця, що немов колекціонує звукові враження: відмовляючись від всього тлінного, він перетворюється на слух, уважно фіксуючи звукові символи природи, вгадуючи в нічній тиші таємничий голос буття: поет чує метафізичні голоси, що виходять за межі реального світу. У ліриці О. Фета тиша й безмовність протистоять музиці і співу. Блаженна тиша панує у нічному світі, коли відсутність звуків позначає стан сну природи. Проте у поета зустрічається і вічна, зловісна тиша - знак небуття.

Звукове середовище в його ліричних творах може виступати своєрідним медіумом між реальним світом і сферою підсвідомого, що повертає минуле в особливій пластичній формі. За допомогою «слухової» пам'яті воскресають тактильні відчуття і візуальні образи. Музичні звуки стають в О. Фета основою спогадів, виконуючи функцію ситуативної віднесеності. Звукове враження як один із першорядних засобів втілення в художньому творі навколишньої дійсності, можливість її пізнання, охоплює в поезії автора надзвичайно важливу і широку сферу, що виявляється на різних рівнях тексту. Звукові образи в його ліриці є обов'язковим компонентом складного комплексу різноманітних відчуттів, на основі яких побудовано чимало імпресіоністичних картин поета.

У третьому підрозділі - «Музикальна вербалізація» - мова йде про ті властивості ліричної системи О. Фета, завдяки яким відбувається своєрідна трансляція музичної естетичної інформації в поетичну сферу.

Поету вдалося передати у своїх творах той неповторний емоційно-образний сплав, який містить у собі певний музичний код, що стихійно фіксується і переживається читачем. Емоційні стани, які так легко й гармонійно відтворює композитор у музиці, О. Фет передає у своїх віршах за допомогою словесних формул. У його поезії наявний складний комплекс неясних прагнень, контрастних настроїв і суперечливих відчуттів, об'єднаних єдиним емоційним імпульсом, - явище, що так характерне для музичної «предметності», як її розумів О. Лосєв. У ліричних текстах такого типу стає можливим «переклад», «перекодування» самого образу іншого художнього світу, перенесення й символічне вираження його у площині іншого мистецтва. Саме в цьому аспекті в дисертації інтерпретуються деякі вірші поета, які, за концепцією О. Азначеєвої, належать до так званих «музичних вербалізацій», що транслюють музичний зміст у поетичну сферу.

Поезію О. Фета пронизують відчуття, характерні для музичного переживання - томління, нез'ясовний трепет і тремтіння, божевільне хвилювання як вираження вищої напруженості всіх душевних сил. Кожна емоція немов балансує на своїй межі. Виникає відчуття постійного коливання душевної рівноваги. У багатьох віршах поета звучать мотиви гіркоти щастя й радісних мук, солодкого болю блаженства і благодатних сліз. Такі складні емоційні комплекси нерідко обумовлені надзвичайно гострим сприйняттям і переживанням музики, що спустошує й боляче обурює душу або дарує відчуття майже болісного захоплення й невгамовного любовного хвилювання.

Однією з найважливіших властивостей музичного буття, в якому перебуває поет під час емоційного переживання музики, є своєрідне знищення моментів минулого й майбутнього: уся духовна енергія зосереджується в єдиному відчутті миті, що триває вічно. Звуки дозволяють поетові торкнутися сфери невимовного, а невимовне є безперечною властивістю музичного мистецтва. У зв'язку із цим цілком природною стає символізація музичних вражень: реальні мелодії, які дали поштовх до створення ліричного образу, набувають рис символу, не втрачаючи свого прямого значення. Переживання музики дає можливість зіткнення з ідеальним у площині, де панує музичний час - символічна форма вираження античної ідеї вічного повернення. Занурення в музичне буття, що з'єднує різні шари реальності, дозволяє поетові повернути час назад, утримати зникаючу мить і знов пережити хвилини пронизливого щастя.

У четвертому підрозділі - «Принципи словесно-музичного інтонування» - аналізуються поетичні прийоми О. Фета, що виявляють певну спорідненість із музичними композиційними засобами.

Тон, тональність, інтонація багато в чому визначають «музикальність» структури й фактури віршів поета, ставши основою прийому словесно-музикального інтонування. Кожен емоційний стан в О. Фета забарвлений особливим звучанням, має свою ліричну тональність. Чимало поезій митця витримано в єдиному динамічному ключі. Перевага надається або тим звукам, що вражають слух своєю раптовістю, або тим, які можна вловити лише уважно прислухаючись.

Фонетичний «акомпанемент» у фетівських віршах є однією з головних сфер поетичної виразності. У музичних, як і в інших акустичних явищах, поет фіксує перехідні динамічні стани звуку: посилення, послідовне звукове зростання або ж його ослаблення, за допомогою чого може здійснюватися передача інтонаційної динаміки віршів. Звукові асоціації породжують у свідомості візуальні образи, викликають внутрішнє бачення. Завдяки градації і зміні звукових образів може здійснюватися відтворення самої дії, втілюватися передача настрою ліричного героя, пов'язаного з певною емоційною ситуацією.

Зростання інтонаційної напруги й внутрішньої динаміки, посилення емоції до кінця твору - поширений музичний композиційно-змістовний спосіб побудови каденції, що є характерним прийомом лірики О. Фета, як і система рефренів, контрапунктне розташування тем, внутрішнє поліфонічне голосоведення. Специфіка асонансних структур поета нагадує такі музичні прийоми, як «органий пункт» або «педаль», засновані на незмінному мелодійному тоні. За допомогою системи анафор або епіфор досягається ілюзія музичного «сantus firmus», що переносить читача в іншу сферу сприйняття тексту, коли семантичні зв'язки вірша слабшають, поступаючись його звучанню, мелодиці, що відчувається як головна думка й вольовий імпульс автора.

ВИСНОВКИ

У сучасному літературознавстві проблема художнього методу О. Фета в багатьох її аспектах вивчена недостатньою мірою, оскільки його лірика є унікальним феноменом синтезу різних літературних напрямів в їх перехідному стані. Наявність імпресіоністичних тенденцій у поезії митця давно не викликає сумнівів, проте розгорненого аргументованого наукового осмислення це питання ще не отримало. Нечисленні роботи, присвячені живописному й музичному елементам як найважливішим властивостям імпресіоністичної поетики О. Фета, лише накреслили шляхи вивчення порушеної проблеми, не вичерпуючи її.

Проведене дослідження виявило онтологічні основи появи у фетівській творчості імпресіоністичних тенденцій, які були історично виправданими й обумовленими насамперед специфікою світовідчуття поета, його філософськими й естетичними уявленнями. Аналіз ліричних текстів довів, що особливістю художнього світовідчуття поета є синкретизм сприйняття явищ зовнішнього й внутрішнього світів, що відобразилося в поетичній структурі його стереоскопічного образу, якому властиве взаємопроникнення живописної й музичної стихій, єдність зорового і слухового рівнів.

З антропоморфічним сприйняттям природи в поезії О. Фета пов'язані численні персоніфікації, становлення й подальший розвиток таких характерних властивостей його ліричної системи, як підвищена асоціативність і метафоричність. Імпресіоністичне світовідчуття формує поетику дзеркальності й віддзеркалень, за допомогою якої лірик передає у пейзажних картинах мінливу красу світу, що відображається в природних дзеркалах. Творча увага поета, головним чином, зосереджена на відтворенні особливостей освітлення, світло-тіньових ефектах і віддзеркаленнях, грі місячних відблисків на воді, що загалом характерно для фетівських «місячних» пейзажів. Різноманітну палітру атмосферних явищ поет відтворює в динаміці, передаючи колір за допомогою руху.

Дослідження характерних властивостей імпресіоністичної образотворчості його віршів довело, що ліричне відчуття природи, втілене за допомогою специфічних засобів поетичної мови, перекликається в митця з живописними картинами художників-імпресіоністів не тільки емоційним тоном, але й деякими важливими особливостями колористики і світлопоетики.

Пейзаж у низці поезій О. Фета відчутно співпадає із внутрішнім світом ліричного «я», унаслідок чого виникає певний емоційний резонанс, що формує настрій твору. Це обумовлює появу віршів, що близькі або передбачають імпресіоністичні «пейзажі душі».

У зрілій ліриці поета посилюється антропоморфічне сприйняття природи, завершується процес суб'єктивації зовнішнього світу. Асоціативність і метафоричність його поезії еволюціонують убік символічної образності, що надає іншого звучання багатьом ліричним мотивам ранньої творчості О. Фета. Його вірші збагачуються новими міфопоетичними сюжетами. Проте і на цьому етапі імпресіоністичні тенденції залишаються характерною рисою ліричного почерку автора.

Найважливішою домінантою імпресіоністичної поетики лірика є «музикальність» його віршів. За допомогою музичних образів і мотивів, що несуть у собі надзвичайно широку емоційну гаму і сприяють створенню глибинних асоціативних рядів, митцеві вдалося максимально точно, тонко і об'ємно передати головну властивість імпресіоністичної поетики - враження, при цьому істотно поглибивши і розширивши виразні можливості художнього слова. Всеохоплюючий музичний принцип зумовлює в його творчості характер метричної організації ліричного тексту, специфіку інтонаційної сфери й композиції, актуалізує музичні теми й образи, а також музичну природу асоціацій, що дозволило О. Фету значно розширити словесну семантику й образно-метафоричний об'єм вірша. Складні емоційні комплекси, найтонші відтінки душевних коливань, невловимі настрої - все це знаходить своє художнє втілення в лаконічних і водночас багатозначних музичних мотивах поета.

Авторові властиве синкретичне сприйняття світу, напружене спостереження й вслуховування в музику буття. Це головні чинники розвитку образно-імпресіоністичної сфери його творчості, що формують й обумовлюють асоціативні й метафоричні значення або відтінки значень, які в деяких випадках досягають високого ступеня сугестії, а також надають певним ліричним мотивам поета достатньо своєрідного музично-імпресіоністичного й символічного забарвлення.

О. Фет відтворив у своїх віршах складний емоційний комплекс незбагненних прагнень, контрастних настроїв і суперечливих відчуттів, які на естетичному рівні твору транслюють певну музичну художню інформацію. Утілення таких дивних, незрозумілих станів, що поєднують у собі широкий спектр психологічних нюансів, можна назвати аналогічним музичному, оскільки саме музичний настрій у найкоротший час може перетворитися на емоцію з абсолютно протилежним характером. У момент емоційного переживання музики цілком природною є символізація музичних вражень. Перебування в музичному бутті допомагає поетові розширити часовий простір, зосередитися на єдиному відчутті миті, що вічно триває.

Надзвичайно різноманітним є звуковий склад фетівських віршів. У ліриці поета звуковий простір представлено не тільки природною поліфонією: світова музика охоплює й вертикальну площину всесвіту. Характерною особливістю поезії О. Фета є широта діапазону динамічних інтонацій й відтінків звуку, що свідчить про особливу напруженість його поетичного слуху. Звукові асоціації викликають внутрішнє бачення. За допомогою градації і зміни звукових образів автор нерідко відтворює саму ліричну подію. Власне весь ліричний сюжет може бути побудований на зміні звукових вражень, посилених концентрованим звукописом. У віршах О. Фета можна відстежити наявність тих поетичних засобів, які виявляють певну спорідненість із характерними для музики композиційними властивостями, за допомогою яких у ліричному тексті реалізується близький до музичного спосіб передачі емоцій.

Імпресіоністичне світовідчуття стає головним чинником у прагненні поета у ліричній творчості подолати «бар'єр» слів, проникаючи у сферу суміжних мистецтв - музики й живопису. У цьому напрямі О. Фет зробив низку відкриттів, що хронологічно випередили імпресіоністичні прозріння П. Верлена, який вимагав від поезії «музики перш за все», Ш. Бодлера, який переніс принцип «кольоризму» в лірику, та інших адептів імпресіоністичного мистецтва. Поет не стільки продовжив романтичну традицію, скільки розвинув її до такої міри, що в ній простежується перехід від імпресіонізму до символічної образності, до есхатологічних і неоміфологічних відкриттів російського символізму.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Скорик О. М. Про музикальність лірики О. Фета / Скорик О. М. // «Мова і культура» [Науковий журнал]. - 2008. - Вип. 10. - Т. 1 (101). - С. 242-249.

2. Скорик О. М. Імпресіоністичне начало ранньої лірики О. Фета (40-50 років) / О. М. Скорик // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. : Філологія. - 2008. - № 798, вип. 53. - С. 150-154.

3. Скорик О. М. Про деякі особливості мальовничості імпресіоністичної лірики О. Фета / О. М. Скорик // Наук. зап. Харк. нац. пед. ун-ту ім. Г. С. Сковороди. Сер. : Літературознавство. - 2008. - Вип. 3 (55). - Ч. 1. - С. 51-57.

4. Скорик О. М. Деякі теоретичні шляхи дослідження проблеми музикальності літературно-художніх текстів / О. М. Скорик // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. : Філологія. - 2008. - № 836, вип. 54. - С. 284-286.

5. Скорик О. М. Принципи словесно-музикального інтонування в ліриці О. Фета / О. М. Скорик // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Сер. : Філологія. - 2009. - № 846, вип. 56. - С. 69-72.

АНОТАЦІЯ

Скорик О. М. Імпресіоністична поетика лірики О. О. Фета. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 - російська література. - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. - Харків, 2009.

У роботі здійснено спробу комплексного аналізу домінантних складових імпресіоністичної поетики лірики О. Фета - її живописного й музикального начал; згідно із сучасними тенденціями літературознавства окреслено онтологічні, естетичні та філософські чинники формування імпресіоністичних передумов творчості поета; простежено функціонування найважливіших елементів імпресіоністичної живописно-образотворчої поетики; охарактеризовано головні принципи втілення імпресіоністичної музикальності на різних рівнях поетичного тексту; осмислено зміст основних мотивів музикально-імпресіоністичної сфери лірики поета, розглянуто образно-естетичну складову цих мотивів і їх інваріантів; досліджено конкретні прийоми словесно-музикального інтонування.

Дисертаційне дослідження довело, що імпресіоністичне світовідчуття стало головним чинником у прагненні О. Фета розширити межі ліричного слова та образно-метафоричний об'єм вірша. Виявлено синкретизм і взаємопроникнення живописної й музичної стихій у поетичній системі митця, що обумовило специфіку формування структури його стереоскопічного образу й розвитку образно-тематичної сфери творчості лірика.

Ключові слова: поетика, імпресіонізм, музикальність, живописність, онтологія.

АННОТАЦИЯ

Скорик О. Н. Импрессионистическая поэтика лирики А. А. Фета. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 - русская литература. - Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина. - Харьков, 2009.

В работе осуществлена попытка комплексного анализа доминантных составляющих импрессионистической поэтики лирике А. Фета - ее живописного и музыкального начал; в соответствии с современными тенденциями литературоведения охарактеризованы онтологические, эстетические и философские предпосылки формирования импрессионистических тенденций творчества поэта; прослежено функционирование наиболее значимых элементов импрессионистической живописно-изобразительной поэтики; рассмотрены главные принципы воплощения импрессионистической музыкальности на разных уровнях поэтического текста; осмыслено содержание основных мотивов музыкально-импрессионистической сферы лирики поэта, исследовано образно-эстетическое содержание этих мотивов и их инвариантов; проанализированы конкретные приемы словесно-музыкального интонирования.

Диссертационное исследование доказало, что импрессионистическое мироощущение стало главным фактором в стремлении А. Фета расширить границы лирического слова и образно-метафорический объем стиха. Выявлен синкретизм и взаимопроникновение живописной и музыкальной стихий в поэтической системе художника, что обусловило специфику формирования его стереоскопического образа и развитие образно-тематической сферы творчества лирика.

Ключевые слова: поэтика, импрессионизм, музыкальность, живописность, онтология.

SUMMARY

Scorik O. N. Тhe impressionistic poetics of A. A. Fet's lyrics. - Manuscript.

The thesis for philology candidate's degree, specialty 10.01.02 - Russian literature. - V. N. Karazin Kharkiv National University. - Kharkiv, 2009.

The thesis is dedicated to the complex analysis of the dominant components of the impressionistic poetics of A. Fet's lyrics, to it's vivid and musical origins.

Ontological, aesthetic and philosophic prerequisites of formation of impressionistic tendencies of poet's creativity are characterized in compliance with the contemporary tendencies of study of literature. The analysis of poetic texts has shown that the main peculiarity of lyricist's artistic disposition is syncretism of perception of the phenomena of outer and inner worlds. This feature is reflected in the poetic structure of his stereoscopic image which is capable of interpenetration of pictorial and musical elements, unity of visual and acoustic levels. It conditioned the specific of formation of image and thematic spheres of A. Fet's creative work. In author's poetry numerous personifications, establishment and further development of such features of his lyrical system as high associativity and metaphorical essence are connected with anthropomorphic perception of nature.

Functioning of the most significant elements of impressionistic pictorial and decorative poetics: colouristics, peculiarities of landscape sketches, light and shadow effects, elements of graphics are tracked. Impressionistic disposition forms poetics of reflectivity and reflection. The analysis of the poems has shown that in many cases A. Fet's landscape coincides with the inner world of the lyric «the I» which results in particular emotional response that forms the frame of the work. It conditions the appearance of poems close or anticipating impressionistic «landscapes of soul».

...