Німецький прозовий шванк: лінгвостилістичний, прагматичний та когнітивний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В. Н. КАРАЗІНА

Спеціальність 10.02.04 - Германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Німецький прозовий шванк: лінгвостилістичний, прагматичний та когнітивний аспекти

Мукатаєва Ярослава Василівна

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології і перекладу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор філологічних наук, професор

ПІХТОВНІКОВА Лідія Сергіївна,

професор кафедри німецької філології

і перекладу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Офіційні опоненти:доктор філологічних наук, професор

ГАМЗЮК Микола Васильович,

декан факультету німецької мови,

завідувач кафедри німецької мови

Київського національного лінгвістичного університету

кандидат філологічних наук, доцент

САМОХІНА Вікторія Опанасівна,

завідувач кафедри англійської філології

Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Захист відбудеться 29 січня 2009 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна за адресою:

61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 7-75.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 12 грудня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радиСолощук Л.В.

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферовану дисертацію присвячено дослідженню лінгвостилістичного, прагматичного і когнітивного аспектів німецького прозового шванку, визначенню лінгвістичного статусу цього типу тексту як системи взаємозумовлених і взаємопов'язаних дискурсивних характеристик. У текстах шванку чітко простежується лінгвостилістична, інформаційна і прагматико-комунікативна спрямованість, яка знаходить своє відображення в композиції, стильових рисах, композиційно-мовленнєвих формах, а також в авторських мовленнєвих стратегіях.

У вітчизняній науці XXI сторіччя активізуються лінгвістичні студії текстів малих форм, у тому числі текстів сатиричної спрямованості (М.О. Гонтар, П.О. Дук, І.М. Канакова, Т.І. Манякіна, Л.С. Піхтовнікова, Ю.Г. Перлина, В.О. Самохіна, С.І. Сотникова, О.Б. Шонь). Наявні відомості про лінгвістичну природу комічних текстів далеко не є вичерпними. Цей новий напрям потребує подальшої розробки для конкретних типів тексту. Шванк належить до типів тексту малих форм, а саме: він є короткою сатиричною оповіддю з фольклорними витоками. Тому тексти шванку подано просторічною народною мовою, іноді грубою та брутальною, часто з багатослівною мораллю. Головні функції шванку - cоціально-критична, дидактична, розважальна, повчальна. Шванк вибудовує сатиричний простір, у якому, завдяки гіперболізації, усі протиріччя подій і персонажів перетворюються на кумедні. Спеціальних лінгвістичних досліджень шванку у вітчизняній філології не виявлено; у німецькій германістиці шванк з точки зору лінгвістики досліджувався здебільшого фрагментарно (Ф. Бобертаг, Г. Кутнер, Ф. Мартіні). Опрацьовані наукові джерела свідчать про відсутність системних досліджень прозового шванку в головних аспектах: лінгвостилістичному, прагматичному і когнітивному. І до сьогодні залишаються невизначеними лінгвостилістичні, прагматико-дискурсивні, інформативні та когнітивні параметри, які характеризують прозовий шванк; залишається недослідженим їх взаємозв'язок і системна взаємозумовленість. Висвітлення цього кола питань у нашій роботі уможливлює створення нового підходу до досліджень шванку як типу тексту і як дискурсу.

Актуальність теми зумовлено інтегрованістю когнітивно-прагматичних та лінгвостилістичних досліджень текстів малих форм, зростаючою роллю сатиричних текстів і дискурсів у мовній картині світу, зокрема роллю малих сатиричних форм, що відображають потужну підтекстову семантику. Розташування шванку в ряду малих форм дозволяє розробити стратегію лінгвістичних досліджень, актуальних для багатьох типів сатиричних дискурсів з огляду на практичну відсутність подібних студій. Це зумовлює наукове завдання роботи - всебічний аналіз прозового шванку у поєднанні його стилістичних, прагматичних і когнітивних характеристик.

Зв'язок роботи з науковими темами. Тема дисертації відповідає профілю досліджень, що проводяться на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна в рамках наукової держбюджетної теми „Когнітивні й комунікативні проблеми дискурсу та навчання іноземних мов”, номер державної реєстрації 0106 U 002233.

Основна мета дослідження типу тексту шванку полягає в системному аналізі, який органічно поєднує лінгвостилістичний, лінгвопрагматичний і лінгвокогнітивний аспекти.

Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких завдань:

- з'ясувати лінгвістичні характеристики шванку як типу тексту, його місце в мовній картині світу;

- розробити методику системного дослідження шванку в лінгвостилістичному, лінгвопрагматичному і лінгвокогнітивному аспектах, які породжують відповідні підсистеми в цьому типі тексту;

- описати лінгвостилістичну підсистему шванку, а саме: його композицію, яка розглядається з точки зору формально-змістового членування тексту, структури композиційно-мовленнєвих форм і композиційно-мовленнєвого вияву стильових рис;

- виявити лінгвопрагматичну підсистему дискурсу шванку, а саме: авторські мовленнєві стратегії та механізми кодування;

- установити лінгвокогнітивну підсистему шванку, у тому числі механізми інформаційного забезпечення тексту, а також розробити фреймові схеми концептів шванку; шванк текст мовленнєвий

- розробити комплексну модель шванку як типу тексту, яка враховує лінгвостилістичний, лінгвопрагматичний і лінгвокогнітивний аспекти, дати визначення шванку як типу тексту і як дискурсу, що сприятиме встановленню його лінгвістичного статусу.

Об'єктом дослідження є німецькомовний прозовий шванк XV-XVII століть як тип тексту і як дискурс.

Предмет дослідження - лінгвостилістичні, комунікативно-прагматичні та когнітивні характеристики шванку.

Матеріалом дослідження слугували тексти 950 шванків німецькомовних авторів XV-XVII століть (Г. Бебеля, В. Бютнера, Б. Валдіса, Й. Вікрама, Е. Вольгемута, Й.Ф. фон Гартена, Й.Г. Гельбіга, Г.В. Кірхгофа, Б. Крюгера, М. Лінденера, Й.Т. фон Ліхтензее, М. Монтана, О. Меландера, Й. Паулі, А. Тюнгер, Й. Фрея, А. Штробля, В. Шумана, Й.В. Цінгрефа та ін.) загальним обсягом 825 сторінок.

Теоретико-методологічну базу дисертації становлять лінгвістичні концепції художніх текстів, у яких домінують: концепція композиції у лінгвостилістичному аспекті (А.М. Аннєнкова, Л.С. Піхтовнікова, Е.Г. Різель); концепція стильових рис (Е.Г. Різель); теорія композиційно-мовленнєвих форм (Н.В. Безсмертна, Л.Г. Кайда); концепція текстових категорій, зокрема інформативності текстів (І.В. Арнольд, І.Р. Гальперін, А. Моль, Л.С. Піхтовнікова); теорія авторської мовленнєвої стратегії (Н.Д. Арутюнова, Л.Р. Безугла); теорія кодування в художніх текстах (І.В. Арнольд); теорія текстових концептів (В.І. Карасик, А.М. Приходько); концепція дискурсу як когнітивно-комунікативного феномену (Г.Г. Почепцов, І.С. Шевченко); концепція типу тексту як сукупності текстів, поєднаних подібною композиційною структурою, а також подібним використанням лексичного і граматичного інвентаря (А.М. Аннєнкова, Е.Г. Різель).

Методи дослідження. Використано ряд методів лінгвопрагматичного, лінгвостилістичного та лінгвокогнітивного аналізу: структурно-семантичний (для виокремлення і опису текстових концептів), системно-структурний (для розробки моделі тексту), порівняльний (з метою порівняння стильових рис шванку, байки і прикладу як короткого повчального оповідання), контекстуальний (для концептуального аналізу тексту прозового шванку), композиційно-стилістичний (для виокремлення типів композиційної структури, композиційно-мовленнєвих форм та опису стильових рис тексту прозового шванку), інформаційний (з метою побудови фреймових схем текстових концептів та лінгвокогнітивної інтерпретації тексту), стилістико-лінгвістичний експеримент (для розмежування шванку і прикладу), метод моделювання тексту (з метою визначення шванку як типу тексту і як дискурсу).

Наукова новизна полягає в тому, що вперше здійснено системне дослідження шванку у нерозривній єдності лінгвостилістичного, лінгвопрагматичного та лінгвокогнітивного аспектів; на матеріалі малої сатиричної форми описано авторські мовленнєві стратегії; на базі концепції інформаційної архітектоніки побудовано фреймові схеми текстових концептів; запропоновано поняття прямого, інвертованого та конвертованого утворень концепту в сатиричному тексті; розроблено лінгвістичну модель і визначено поняття шванку.

Наукову новизну одержаних результатів можна узагальнити у таких положеннях, що виносяться на захист:

1. Шванк є (відносно) коротким сатиричним оповіданням (з елементами драматизму) про мовленнєві і немовленнєві дії шванкових фігур (персонажів), у якому засобом автологічного, об'єктивованого мовлення (із перевагою денотативних значень), а також за допомогою особливої авторської мовленнєвої стратегії, що базується на спеціальному сатиричному коді, утверджуються загальнозначущі цінності, відображається глибока психологічна ситуація комічності негативних явищ.

2. Шванк як тип тексту спирається на корельовані між собою рівні композиції. Взаємоузгоджені рівні композиції, які відображають спосіб авторського зображення (формально-змістовий рівень), зміст (змістовий рівень) утворюють системну площину тексту, на якій виявляється стиль шванку у вигляді стильових рис, узгоджених із композиційною структурою тексту й типовими для нього видами композиційно-мовленнєвих форм: повідомленням, описом, роздумом. Провідними стильовими рисами, які утворюють ієрархію, є епічність, сатиричність, експресивність, стислість / розгорнутість, діалогічність / монологічність, просторічність, об'єктивність викладу.

3. Прагматичні параметри тексту й дискурсу шванку реалізуються в авторській мовленнєвій стратегії створення дискурсу, у підпорядкованих їй комунікативних актах персонажів, а також у конструюванні текстових концептів. Авторська мовленнєва стратегія реалізації інтенцій шванку ґрунтується на сатиричних кодах. Код включає такі компоненти: індикатор розгалуження смислу; протиріччя смислів; актуальність смислів для персонажів; неактуальність (сатиричність) смислів для читача. В авторській мовленнєвій стратегії суттєву роль відіграє фактор імпліцитності. Можливими є прямі, інвертовані й конвертовані способи імпліцитної підтримки утворення концептів.

Утворення суперечливих смислів у контексті, їх актуальність для персонажів і неактуальність (сатиричність) для читача здійснюються всіма композиційно-стилістичними, лінгвопрагматичними засобами і найбільш рельєфно відображаються в несумісності атрибутів текстових концептів.

4. Системно-структурну модель шванку як типу тексту складають такі чинники: шванк є коротким сатиричним оповіданням, яке бере витоки в народній творчості; основні функції шванку - соціально-критична, дидактична, розважальна і повчальна; об'єктами сатиричного зображення у текстах шванків виступають життєві протиріччя і абсурди, представлені в комічному аспекті.

Переважаючим засобом зображення об'єктів і явищ у шванку є епічний із невеликими за обсягом елементами драматизму. Типова композиційна структура шванку на змістовому рівні складається з таких компонентів: заголовок, зачин, розвиток дії, розв'язка та мораль, яка міститься як у заголовку, так і в розв'язці. Основні текстові категорії, присутні у шванку, - це інформативність, концептуальність (наявність текстових концептів), комунікативність; текстотвірною (дискурсотвірною) у шванку є авторська мовленнєва стратегія, що спирається на сатиричний код.

5. Фреймова структура текстових концептів відображає атрибути фрейму, значення атрибутів, джерела знань про значення, а також приєднані процедури. Фреймовий аналіз конкретних концептів шванку демонструє несумісність фреймових атрибутів, яка виявляється в джерелах знань про значення. Така несумісність робить концепт шванку потенційно комічним.

6. Спільні властивості й закономірності текстових концептів шванків є такими: а) концепти шванків мають значний семантичний обсяг, створений імпліцитною складовою текстів шванків; б) семантичний обсяг тексту шванку спирається на фонові знання читача про описувані ситуації, при цьому сфера та джерело цих фонових знань є прозорими; в) сатиричність дискурсу шванку зумовлює те, що знання в концептах представлено в гострому, конфліктному зіставленні смислів, яке виражається у несумісності атрибутів концептів; г) деякі шванки, що тяжіють до жанру байки або притчі, факультативно містять у своєму концепті символічну складову (образ-символ).

7. Інформаційний аспект дискурсу шванку, фактор його імпліцитної, прихованої інформації тісно пов'язаний із герменевтикою, тобто проблемою розуміння та інтерпретації тексту. Положення про розуміння та інтерпретацію тексту виявляють свою подальшу конкретизацію в процесі аналізу інформаційної суті композиційних рівнів тексту. Композиційні рівні є адекватною структурою тексту, яка узгоджується з теорією інформаційної архітектоніки. Інформація на кожному композиційному рівні має свою унікальну якість і надлишковість, яку не можна цілком усвідомити на цьому рівні. Її пояснює подальший композиційний рівень.

Теоретична значущість роботи полягає у створенні й обґрунтуванні системного підходу до лінгвістичних досліджень малих сатиричних текстів і дискурсів. Триєдність тексту шванку як лінгвостилістичної, лінгвопрагматичної та лінгвокогнітивної структур дозволяє адекватно наповнювати когнітивні аспекти (концепти

шванку, фрейми) стилістичним і прагматичним змістами (мовленнєві стратегії, кодування, стильові риси). Тому результати дослідження є внеском у прагмастилістику та когнітологію, зокрема в стилістичну, прагматичну і когнітивну концепції сатиричних текстів.

Практична цінність отриманих результатів визначається можливістю їх використання в лекційних курсах зі стилістики німецької мови (розділи „Стиль та його моделювання в комунікативно-мовленнєвій діяльності”, „Мовні засоби образності та експресивності”, „Художній стиль”), у спецкурсі з лінгвопрагматики „Художній текст у прагматико-комунікативному аспекті”, теорії та практики інтерпретації текстів, а також у роботі над курсовими і дипломними проектами.

Особистий внесок автора полягає в тому, що в дослідженні виявлено, описано й систематизовано малодосліджений матеріал німецькомовних шванків, що дозволило встановити прагматичні, стилістичні та когнітивні характеристики шванків, визначити мовні механізми організації і функціонування цих текстів. Внеском дисертантки є також залучення до дослідження текстів шванків робіт із інформатики, сучасної теорії фреймів, які раніше застосовувалися до художніх текстів лише фрагментарно.

Апробацію результатів дисертації здійснено на засіданнях кафедри німецької філології Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського і кафедри німецької філології і перекладу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, у доповідях на науково-практичних конференціях Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського (2004-2008 рр.), на всеукраїнських і міжнародних конференціях: „Людина, мова, комунікація” (Харків, 2004), „Сучасні тенденції розвитку та дослідження германських мов” (Мелітополь, 2008), „Cучасні проблеми германістики в Україні” (Дрогобич, 2008), „Мова і культура” (Київ, 2008).

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображено у шести одноосібних публікаціях автора: чотирьох статтях у фахових виданнях ВАК України і тезах двох доповідей на конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, довідкової літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу, додатку. Загальний обсяг дисертації - 206 сторінок, із них 166 сторінок - основний текст. Бібліографія містить 279 найменувань, список джерел ілюстративного матеріалу становить чотири позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Лінгвостилістичні та композиційні характеристики прозового шванку як типу тексту” здійснюється короткий огляд трактувань шванку. Аналіз досліджень тексту прозового шванку дає підстави стверджувати, що наведені характеристики і визначення цього типу тексту є фрагментарними і недостатніми для опори в наукових дослідженнях. У них без системи змішано формально-структурні та змістові атрибути шванку, не розмежовано цілі створення тексту та його комунікативні функції. Отже, шванк у цих дослідженнях позбавлений лінгвістичного статусу. У дисертації досліджуються всі рівні композиції тексту прозового шванку, зокрема композиційно-мовленнєві форми та його стильові домінанти. Композиція тексту шванку розглядається нами за формальним, змістовим, формально-змістовим і концептуальним рівнями. Усі композиційні рівні шванку слугують підготовці головного концепту, який виникає на найвищому композиційному рівні. Для шванку як типу тексту характерними є такі композиційні елементи: заголовок, зачин, розвиток дії та розв'язка.

Заголовок у прозовому шванку є облігаторною ознакою і являє собою тему оповідання в стислому вигляді, він виконує в тексті, крім називної, ще й концептуально-інформаційну, а також емотивну функцію.

Зачин вважається композиційно-тематичною частиною тексту, провідною функцією якого є введення адресата в хід події. Прозовому шванку властиві такі типи зачину, як зачин-експозиція, зачин-ситуація, конфліктний зачин, зачин-констатація, зачин-характеристика.

У розвитку дії акумулюється основна інформація тексту, яку адресант хоче донести до адресата. Характерною ознакою прозового шванку в розвитку дії є наявність або ж відсутність кульмінаційного пуанта, місце розташування якого суттєво впливає на структуру такого типу тексту.

Розв'язка як структурний елемент є факультативною ознакою прозового шванку. Рівні композиції, що відображають у текстах шванків ракурс зображення (наявність у тексті діалогів, конфлікту, пуанта) корелюють із рівнями композиції, що відображають авторський спосіб зображення (наприклад статичність або динамічність опису).

Прийняту у дисертації концепцію композиції тексту (за Е.Г. Різель) побудовано на органічній єдності і взаємозв'язку внутрішніх і зовнішніх аспектів (рівнів) композиції. Композиція є нерозривним поєднанням елементів форми та змісту цілісної структури тексту, які матеріально виражаються лінгвостилістичними засобами.

Пропонується членування тексту на компоненти трьох рівнів: 1) внутрішня структура тексту, тобто його ідейно-тематична організація (розвиток дії, сюжетні лінії, мотиви, ідейний і емоційний зміст); 2) зовнішня структура тексту, тобто зовнішнє членування тексту на архітектонічні одиниці (абзац, розділ, глава, частина, у віршованому тексті - строфи, рядки, тематичні блоки, суцільний текст); 3) авторська манера зображення (статичний або динамічний опис, авторський коментар, монолог, діалог персонажів). Мовленнєві форми розглядаються як з'єднуючі ланки між внутрішньою і зовнішньою структурами тексту.

Перевагою наведеної концепції є також виокремлення екстралінгвістичних факторів, які суттєво впливають на композицію тексту. До таких екстралінгвістичних факторів належать: 1) зміст і мета висловлювання; 2) функціональний стиль, стиль жанру, специфіка типу тексту; 3) індивідуальний стиль автора; 4) епоха та її погляди.

У дисертації вказується на значущість дослідження прозового шванку на композиційно-мовленнєвому рівні, аналізуються композаційно-мовленнєві форми (КМФ). Під композиційно-мовленнєвими формами ми розуміємо частини тексту, пов'язані певною мовно-стилістичною формою у залежності від висловлювання, а також певним чином структуровані типи текстів, які характеризуються певною комбінацією стильових рис. До найбільш поширених у прозовому шванку КМФ відносяться: повідомлення (констатуюче повідомлення, повідомлення про факти, події, переживання), опис (статичний та динамічний) та роздум (коментовано-аргументований виклад змісту).

Аналіз композиції прозового шванку дозволяє дослідити цей тип тексту з позицій стилістики, враховуючи те головне, у чому виявляється стиль тексту. Стиль художнього тексту є глобальним явищем; він у тексті ніде не локалізується, але його можна дослідити за стильовими рисами, які перебувають у тісному зв'язку з КМФ цього типу тексту.

Стильові риси виявляють себе на всіх мовленнєвих рівнях, 

узгоджених зі структурно змістовою моделлю шванку і характерними для нього КМФ. Стильові риси є „слідами” того чи іншого стилю, їх можна виявити в тексті й проаналізувати на всіх рівнях мови (лексика, фразеологія, синтаксис, морфологія, надфразова єдність). Досліджені нами 950 текстів прозового шванку дозволяють виокремити в цьому типі тексту такі стильові риси: епічність, сатиричність, експресивність, стислість / розгорнутість, діалогічність / монологічність, просторіччя у викладі, „об'єктивність” викладу. Стильові риси у шванку складають ієрархічну систему, у якій кожна розташована вище в ієрархії забезпечується наявністю стильових рис розташованого нижче рівня.

У другому розділі „Прагматико-комунікативні характеристики прозового шванку” розгдядаються прагматичні аспекти шванку як типу тексту і як дискурсу. Дискурс прозового шванку характеризується одночасною наявністю в ньому тексту і контексту, а також підтексту.

У шванках сприйняття контексту і перлокутивна реакція читача суттєво ґрунтуються на комічному підтексті, тобто на імпліцитних мовноактних значеннях дискурсу. Тексти шванків демонструють наявність численних вербальних і невербальних індикаторів емотивного впливу на адресата. Для створення дискурсу шванку автори використовують вербальні пропозиціональні та контекстові імпліцитні індикатори, що є першою частиною авторських мовленнєвих стратегій. Другою частиною авторських мовленнєвих стратегій, що приводить до створення дискурсу шванку, є систематичне застосування авторами сатиричних кодів.

Особливості авторської мови і характеристики комунікативних актів персонажів у текстах шванків підпорядковано авторській мовленнєвій стратегії. У текстах прозових шванків частка мови персонажів є незначною порівняно з часткою авторської мови. Мова персонажів, окремі репліки, міні-діалоги надто прості, вони виконують

здебільшого ілюстративну роль і/або знаходяться в тому місці тексту, де особливо необхідним є підкреслити сатиричну природу зображуваних подій. Індикатор, який міститься в основному в репліці персонажів або в діалозі, позначає розгалуження смислу, різницю в його тлумаченні персонажами, що приводить до невідповідності між ілокуцією одного персонажу і перлокутивним ефектом інших.

Суттєвою характеристикою мови персонажів виступає модальність та емотивність їх висловлювань. У цьому аспекті ми дійшли таких висновків: 1) у текстах шванків використовується практично весь спектр відомих у лінгвістиці модальностей, у кожному тексті адекватно меті передачі змісту; 2) експліцитно вживані модальності висловлювань персонажів, як правило, виражають лише передній, буквальний план змісту; 3) якщо комуніканти використовують хоча б частково неоднакову модальність, то це надає комунікативному акту додаткової динамічності та емотивності; 4) кожен персонаж імпліцитно або експліцитно завжди використовує аксіологічну модальність для утвердження його особистих істин і цінностей.

Лінгвістичний статус шванку базується на системних чинниках цього тексту. До визначення шванку в дисертації залучено загальні ознаки шванку, його прагматична суть, прагмастилістичні характеристики та конструктивні особливості, що відображено в моделі шванку. Шванк являє собою складну систему. Системно-орієнтований підхід до визначення шванку вимагає врахування цілей його створення, а також мовних і позамовних засобів досягнення цілей. Соціальна мета шванку - утвердження загальнозначущих цінностей шляхом заперечення, висміювання їх негативних протилежностей. Художньо-естетична мета - зображення глибоких психологічних ситуацій комічності, що сприяють висміюванню негативних явищ. Комунікативна мета шванку - створення непрямої комунікації з метою передачі думок, оцінок негативних сутностей зі значним семантичним обсягом, які не піддаються вербальному вираженню. Мовні засоби вираження: шванк як коротке сатиричне оповідання утворює дискурс із комунікативною метою, яка зумовлює економні засоби мовного вираження; просторічність (автологічність) викладу, відсутність тропів, уживання денотативних значень слів, об'єктивна манера викладу - характерні ознаки текстів шванків.

У третьому розділі „Когнітивний аспект текстів прозового шванку” значна увага приділяється концептуальному аналізу текстів прозового шванку. Концепт виступає одним із найбільш ємних і плідних понять лінгвокогнітології в силу того, що в ньому поєднано логічні, образно-наочні і ментальні знання про досліджуваний об'єкт. Прикладом є текст шванку „Von einem Pfaffen in der Schlacht”.

In der Mailдnder Schlacht ist bei den Schweizern ein Pfaffe gewesen mit Namen Jost Has. Denn sie haben den Brauch, wenn sie zu Feld ziehen, dass sie allzeit einen Pfaffen mitnehmen. Dieser, als man in die Schlacht gehen sollte, band seinen ledernen Sack, darin er den Herrgott hatte, hinten auf seinen Rьcken und sprach: „Herrgott, wehr du dich da hinten, ich will mich tapfer da vorne wehren.” Auf diese Weise kam er ungeschlagen aus der Schlacht.

Основний текстовий концепт шванку - РИТУАЛЬНИЙ ЗАХИСТ. Він повністю відображає імпліцитний смисл тексту. Понятійне ядро концепту (Бог захищає слабкі місця в битві) виражено в конкретній предметній формі: Бог перебуває в мішку за плечима священика і захищає його зі спини. Атрибути концепту (уявлення священика про способи захисту в битві) перебувають у складних співвідношеннях. Перший атрибут - уявлення священика про те, що спереду він сам себе захистить - цілком реальний. Другий - уявлення про те, що Бог у нього в мішку за спиною і захистить його позаду - символічний і своїм заниженим стилем гротескного опису відображає іронічну модальність авторської оцінки. Атрибути є слабо сумісними, оскільки належать до різних смислових прошарків менталітету. Значний семантичний обсяг тексту, незважаючи на його стислість (чотири речення), забезпечується фоновими знаннями про захисні ритуали.

Дослідження прозового шванку було б неповним без урахування інформаційного наповнення текстового концепту, його інформаційної структури, що зумовлено структурою самого концепту. Ядром концепту в прозовому шванку є поняття, яке оточують різноманітні логічні і образно-чуттєві, вербальні і невербальні знання про це поняття, що відповідають сукупному людському досвіду. Поняття, як правило, розщеплюється на атрибути, мінімальний набір яких є необхідним для існування такого поняття. Оточення ядра поєднано з уживанням інших понять, концептів, образів, фонових знань про походження атрибутів.

У реферованій дисертації здійснюється фреймовий аналіз текстів прозового шванку і створюються фреймові схеми цього типу тексту. Так, наприклад, у шванку „Eine Geschichte von einem Kaufmann mit der Elster” назва концепту - ХИТРІСТЬ ДОЛАЄ ДОВІРЛИВІСТЬ. Його атрибути - „хитрість жінки”, „наївність свідка” (Сороки) і „довірливість судді” (Чоловіка). Значенням першого атрибута виступає „імітація грози”, про що дізнаємося з текстової бази знань. Значенням другого атрибута є „довірливість до імітації”; третього - „рішення стратити свідка” (Сороці звернули шию). Джерелом знань про значення першого й другого атрибутів є текст, а про значення третього атрибута - приєднана процедура (страта Сороки). Кінцева фреймова схема концепту виглядає таким чином.

Фреймова схема концепту ХИТРІСТЬ ДОЛАЄ ДОВІРЛИВІСТЬ

Атрибути	Значення атрибутів	Джерело знань	Приєднана процедура
Хитрість жінки	Імітація грози	Текстова база знань
Наївність свідка	Довірливість до імітації	Текстова база знань
Довірливість cудді	Рішення стратити свідка	__________	Страта свідка

Аналіз фреймових схем концептів дозволяє зробити такі висновки. Джерелом знань про значення їх атрибутів виступають текстові бази знань, значно рідше - діалоги персонажів. Це відповідає ознакам шванку як типу тексту (коротке оповідання з переважно епічним викладом). Згадана більшість джерел знань із інформаційної точки зору є найбільш простою і прозорою. У фреймовій схемі концептів шванку такий шлях є типовим: інформація надходить із джерел знань про значення атрибута; отримане таким чином значення атрибута зумовлює смисл його назви і надає смисл назві концепту.

У більш складних конструктах оточення понятійного ядра концепту логічною, образною, ментальною інформацією відбувається за допомогою фрейму-зразка (шванк „Hans Clauert, Schlosser aus Trebbin”), менталітету персонажів (шванк „Das Martinsfest”), імпліцитної складової діалогу персонажів (у більшості текстів прозового шванку).

Із проведеного аналізу текстів шванків і фреймових схем концептів випливає, що індикатор розгалуження смислів (перша складова авторської мовленнєвої стратегії) позиційно завжди міститься в джерелі знань про значення атрибутів. Іншими словами, він міститься в текстовій базі знань, текстовому діалозі персонажів або в приєднаній процедурі. Як уже зазначалося раніше, одним із джерел знань про атрибути шванкового концепту є приєднана процедура оцінки знань персонажами. Ця процедура є імпліцитною і має когнітивну природу.

Aналіз авторської мовленнєвої стратегії в інформативному аспекті дозволяє зробити такі висновки. Основний механізм інформативної насиченості текстових концептів діє одноманітно в усіх шванках, незважаючи на їх індивідуальні відмінності. В авторській мовленнєвій стратегії суттєву роль відіграє фактор імпліцитності. Інформаційний аспект дискурсу, фактор його імпліцитної, прихованої інформації тісно пов'язаний із герменевтичною проблемою розуміння та інтерпретації тексту. В основу досліджень текстів прозового шванку покладено теорію інформаційної архітектоніки А. Моля, суть якої зводиться до того, що на кожному інформаційному рівні художнього тексту є надмірність повідомлень, які сприймаються адресатом на більш високому композиційному рівні.

Прояв інформативності в текстах прозового шванку розгдядається на формальному, формально-змістовому, змістовому і концептуальному рівнях. Інформація на різних композиційних рівнях має різну якість, а тому інформація на більш високому ієрархічному рівні не зводиться до інформації попереднього рівня і не може бути на ньому до кінця усвідомленою.

На формальному композиційному рівні характерним є зовнішнє членування тексту (у текстах прозових шванків це членування на абзаци). Інформація виражена лише структурою свого членування; цю структуру адресат сприймає, а смисл її елементів сприймається ним лише частково. Інформація на цьому рівні має переважно структурну якість.

Формально-змістовий рівень - це з'єднувальний аспект, який включає в себе композиційно-мовленнєві форми. На цьому рівні, в основному вираженому композиційно-мовленнєвими формами, адресат сприймає спосіб передачі змістової інформації, а зміст - лише частково. Таким чином, на вказаних двох нижчих рівнях ієрархії інформація у тексті шванку має характер „інформації про інформацію”, або епістемічний характер.

На змістовому композиційному рівні характер інформації є переважно операційним, оскільки відбувається інформування адресата про події, характери персонажів, співвідношення між іншими об'єктами опису. Інформацію на цьому рівні ще не можна усвідомити як потенційну, імпліцитну, підтекстову.

Із точки зору фреймових структур побудови концепту у шванку вся інформація, яка міститься на формальному, формально-змістовому і змістовому композиційних рівнях, є підготовчою для розуміння інформації на більш високому, концептуальному (або образному) композиційному рівні тексту. На вказаних трьох нижчих рівнях композиційної ієрархії закладено інформацію про наявність атрибутів текстового концепту, про значення цих атрибутів, про джерела знань щодо значення і про приєднані процедури отримання знань. І тільки на вищому, кoнцептуальному композиційному рівні, усю попередню інформацію інтегровано і утворено понятійне ядро концепту (тобто систему його атрибутів) та його імпліцитне оточення, яке спирається на фонові знання адресата й підтекст шванку. Таким чином, можна стверджувати, що інформація на концептуальному рівні є логічно-понятійною і водночас такою, що несе імпліцитно виражений смисл авторської інтенції.

ВИСНОВКИ

У дисертації проводиться комплексне дослідження текстів прозового шванку як лінгвостилістичного, лінгвопрагматичного і лінгвокогнітивного об'єктів. Із цих позицій розглядаються сутність і механізми створення комічного в підтексті. В основу досліджень покладено ідею системного взаємозв'язку і взаємозумовленості трьох названих вище аспектів. Конкретно це виражається в тому, що композиційно-стилістичні рівні, стильові риси, композиційно-мовленнєві форми прозового шванку враховано в процесі створення його прагматичної моделі, в описі авторської мовленнєвої стратегії і когнітології тексту (інформаційний аспект, фреймові схеми концептів).

Композиція як лінгвостилістичне явище означає, що кожна мікро- і макростильова система має свої стилістико-композиційні закономірності, які пов'язують в одне ціле внутрішню і зовнішню композицію. Композиція - безпосередній реалізатор стилю, один із головних диференційних елементів стилю. Концепція композиції доповнюється ідеєю про наявність у композиції художнього тексту інтегруючого центру, яким є створення художнього узагальненого образу або концепту. Починаючи саме з рівня композиції, простежуються стильові риси чи домінанти тексту, після чого вивчається їх реалізація на мовленнєвих рівнях.

Рівні композиції, що відображають у текстах шванку ракурс зображення, корелюють із рівнями композиції, що відображають авторський спосіб зображення. Зокрема, динамічність опису (це композиція за способом зображення) припускає наявність у тексті діалогів, конфлікту, пуанту (це елементи композиції за ракурсом зображення). Усі описані рівні композиції складають систему, необхідну для подальшого стилістичного аналізу текстів шванків (дослідження композиційних рівнів, стильових рис). Стильові риси прозового шванку корелюють із його КМФ.

Лінгвопрагматична складова наших досліджень, зокрема опис авторської мовленнєвої стратегії, знаходить свій розвиток у когнітивному аналізі концептів, які відображають сатиричність шванку за допомогою несумісності атрибутів концептів. Зворотний зв'язок - когнітологія-прагматика-стилістика - реалізується в стилістичному експерименті перетворення тексту повчального оповідання в модельний текст шванку.

Прагматика створення сатиричності в авторських мовленнєвих стратегіях значною мірою ґрунтується на імпліцитних складових тексту, які утворюються і сприймаються як динамічний процес. Це зумовлює необхідність розгляду в наших дослідженнях дискурсу шванку.

Лінгвопрагматична спрямованість досліджень тексту прозового шванку виявляє механізми інтерактивності комунікативних актів, які базуються на здатності комунікантів реагувати на відсутні об'єкти під впливом їх знакової форми. Із цього випливає залучення мови і мовлення в усі компоненти спілкування - семантику, синтактику, прагматику. Опис прагматичних параметрів тексту і дискурсу шванку з позиції інтенцій суб'єктів мовлення являє собою опис авторської мовленнєвої стратегії і підпорядкованих їй комунікативних актів персонажів, а також опис створення текстових концептів.

Дискурс шванку містить текст і контекст, їх складову - підтекст. Усі перелічені компоненти у шванку суттєво базуються на імпліцитному смислі, тому імпліцитність відіграє в дискурсі шванку суттєву роль для повноцінного його сприйняття читачем. У свою чергу, передачу значень, що входять в інтенції авторів шванків тексту, забезпечує більш високий ступінь сфокусованості слів і висловлювань у тексті.

Текстові концепти мають свої особливості у шванках, а також спільні властивості, характерні для будь-яких текстів. Аналіз конкретних концептів, їх представлення у вигляді фреймів демонструє несумісність їх атрибутів, яка робить концепт шванку потенційно комічним.

Шванк як тип тексту і як дискурс є (відносно) коротким сатиричним оповіданням (з елементами драматизму) про мовленнєві і немовленнєві дії шванкових фігур (персонажів), у якому засобом автологічного, об'єктивованого мовлення (із перевагою денотативних значень), а також за допомогою особливої авторської мовленнєвої стратегії, що базується на спеціальному сатиричному коді, утверджуються загальнозначущі цінності, відображається глибока психологічна ситуація комічності негативних явищ. Сатиричний код включає індикатор розгалуження смислів, протиріччя смислів, їх актуальність для персонажів і неактуальність (сатиричність) для читача.

До перспектив проведеної роботи слід віднести використання вироблених підходів до вивчення інших текстів малих форм сатиричного спрямування. Стає реальним підтвердження гіпотези про принципову схожість авторських мовленнєвих стратегій у ряді текстів малих сатиричних форм, таких, як байка, анекдот, глоса та ін. Представляє інтерес також лінгвістичне вивчення шванку як згорнутої форми сучасних сатиричних оповідань. У зв'язку з цим у сатиричних текстах малих форм цікавим є зв'язок композиційно-мовленнєвих форм із еволюцією шванку в розгорнуте сатиричне оповідання, а також з динамікою авторських мовленнєвих стратегій.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

Мукатаєва Я.В. Становлення та еволюція жанру шванку / Я.В. Мукатаєва // Новітня філологія. - Миколаїв, 2006. - № 4 (24). - С. 165-176.

Мукатаєва Я.В. Композиційно-мовленнєві форми німецького прозового шванку / Я.В. Мукатаєва // Новітня філологія. - Миколаїв, 2007. - № 8 (28). - С. 170-177.

Мукатаєва Я.В. Композиційно-стилістична структура німецького прозового шванку / Я.В. Мукатаєва // Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. - Харків : Константа, 2007. - Серія : Романо-германська філологія. - Випуск 51. - № 772. - С. 112-116.

Мукатаєва Я.В. Прагматика дискурсу шванку: авторські мовленнєві стратегії / Я.В. Мукатаєва // Мова і культура. - Київ, 2008. - Випуск 10. - Т. 12. - С. 58-64.

Мукатаєва Я.В. Стилістичні засоби вираження гумору і сатири в німецьких прозових шванках / Я.В. Мукатаєва // Людина, мова, комунікація. Ювілейні четверті Каразінські читання, присвячені 200-річчю Харківського національного університету: матеріали міжнар. наук.-метод. конф. - Харків, 2004. - С. 191-193.

Мукатаєва Я.В. Текстові концепти німецького прозового шванку / Я.В. Мукатаєва // Сучасні тенденції розвитку та дослідження германських мов : матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф. - Мелітополь, 2008. - С. 89- 92.

АНОТАЦІЯ

Мукатаєва Я.В. Німецький прозовий шванк: лінгвостилістичний, прагматичний та когнітивний аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - „Германські мови”. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2008.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу німецького прозового шванку як типу тексту і як дискурсу. У роботі визначено лінгвістичний статус шванку як системи взаємопов'язаних і взаємозумовлених стилістичних, прагматичних і когнітивних характеристик.

Механізми комічного в текстах прозового шванку актуалізуються з опорою на композиційно-стилістичні рівні, стильові риси та композиційно-мовленнєві форми, які відіграють провідну роль в прагматичній моделі шванку та утворюють авторську мовленнєву стратегію і когнітивні чинники тексту (концепти, інформативність текстів).

Доведено, що комічний аспект прозового шванку як типу тексту і як дискурсу реалізується в авторських мовленнєвих стратегіях шляхом створення протирічних атрибутів текстових концептів, відповідними мовно-стилістичними засобами та вживанням сатиричних кодів. Суттєвою характеристикою мови персонажів виступає модальність та емотивність їх висловлювань.

Ключові слова: шванк, тип тексту, дискурс, стильові риси, композиційно-мовленнєві форми, авторські мовленнєві стратегії, концепт, атрибут, інформативність, емотивність, фрейм.

АННОТАЦИЯ

Мукатаева Я.В. Немецкий прозаический шванк: лингвостилистический, прагматический и когнитивный аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - „Германские языки”. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2008.

Системность характеристик и определение шванка как типа текста приводит к созданию его системно-структурной модели, которая учитывает когнитивные и прагматические характеристики шванка. Композиция шванка рассматривается на формальном, содержательном, формально-содержательном и концептуальном уровнях.

На формальном композиционном уровне шванк представляет собой сплошной текст без абзацев и других маркеров. Содержательный уровень шванка характеризуется наличием таких композиционных элементов как заглавие, зачин, развитие действия и концовка. Формально-содержательный уровень композиции текста шванка отображают следующие композиционно-речевые формы: сообщение, развитие действия, описание (статическое и динамическое), размышление. Для концептуального композиционного уровня прозаического шванка характерной особенностью является наличие в тексте основного концепта.

Шванк как сатирический рассказ содержит такие стилевые черты как эпичность, сатиричность, экспрессивность, краткость / развёрнутость, диалогичность / монологичность, объективность изложения, просторечие, которые образуют иерархическую зависимость.

Дискурс шванка рассматривается как коммуникативное событие, характеризующееся определенными чертами: контекстуальность, персональность, процессуальность, замкнутость, а также как результат и как процесс. Кроме того, важной характеристикой дискурса есть одновременное наличие в нем текста и контекста. В шванках восприятие контекста и перлокутивная реакция читателя существенно основываются на комическом подтексте, т.е. на имплицитных речеактовых значениях дискурса. В свою очередь, передача этих значений, входящая в интенции авторов шванков, обеспечивается повышенной степенью сфокусированности слов и высказываний в тексте. Тексты шванков демонстрируют наличие многочисленных вербальных и невербальных индикаторов. Для создания дискурса шванка существенно используются вербальные пропозициональные и контекстовые имплицитные индикаторы, которые являются точкой разветвления смысла.

Особенности авторской речи и характеристики коммуникативных актов персонажей в текстах шванков подчинены авторской речевой стратегии. Доля речи персонажей в шванках, как правило, незначительна по сравнению с долей авторской речи. Существенной характеристикой речи персонажей выступают модальность и эмотивность их высказываний.

Концепты шванков имеют ряд общих признаков и закономерностей: они обладают значительным семантическим объёмом, созданным имплицитной составляющей текстов шванков; семантический объём текста шванка существенно опирается на фоновые знания адресата, при этом всегда можно указать сферу и источник этих знаний; знания о концептах представлены в остром, конфликтном сопоставлении смыслов, что выражается в несовместимости атрибутов концептов; факультативно некоторые шванки содержат в своём концепте символическую составляющую (образ-символ).

С точки зрения фреймовых структур построения концепта в шванке вся информация, содержащаяся на формальном, формально-содержательном и содержательном композиционном уровнях, является подготовительной к пониманию информации на высшем, концептуальном (или образном) композиционном уровне текста. На указанных трех низших уровнях композиционной иерархии заложена информация о наличии атрибутов текстового концепта, о значениях этих атрибутов, об источниках знаний о значениях и о присоединенных процедурах получения знаний. И лишь на высшем, концептуальном композиционном уровне вся предыдущая информация интегрируется, образуя понятийное ядро концепта (т.е. систему его атрибутов) и его имплицитное окружение, опирающееся на фоновые знания адресата и подтекст шванка. Таким образом, с некоторой условностью можно утверждать, что информация на концептуальном уровне является логически-понятийной и одновременно несущей имплицитно выраженный смысл авторской интенции.

Ключевые слова: шванк, тип текста, дискурс, стилевые черты, композиционно-речевые формы, авторские речевые стратегии, концепт, атрибут, информативность, эмотивность, фрейм.

SUMMARY

Mukataieva Ya.V. German prose shvank: lingvo-stylistic, pragmatic and cognitive aspects. - Manuscript.

Thesis for a Candidate's Degree in Philology. 10.02.04 Speciality - German Languages. - Vasyl Karazin National University of Kharkiv. - Kharkiv, 2008.

The paper focuses on the complex analysis of German prose shvank which is viewed as text type and discourse. It is defined that the linguistic status of shvank is the system of interconnected and interdependent stylistic, pragmatic and cognitive characteristics.

In the texts of prose shvank the comical mechanisms are considered due to the realization of compositional levels, stylistic characteristics and compositional speech forms which play a leading role in the shvank pragmatic model and create author's speech strategy and cognititve text factors (concepts, informativeness of texts).

The thesis proves that comical aspect of prose shvank regarded as text type and discourse is achieved in author's speech strategies by means of formation conflicting attributes of text concepts, by using corresponding stylistic devices and satirical codes. The essential features of the main characters' speech are modality and emotivity of their utterances.

Key words: shvank, text type, discourse, style characteristics, compositional speech forms, author's speech strategies, satirical code, concept, attribute, informativeness, emotivity, frame.

Размещено на Allbest.ru

...