Степан Смаль-Стоцький як літературознавець: постаті та явища нової української літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені івана франка

УДК 82.09(477)(092) Смаль-Стоцький

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Степан Смаль-Стоцький як літературознавець: постаті та явища нової української літератури

10.01.01 - українська література

Горбатюк Олег Васильович

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор МЕЛЬНИЧУК Богдан Іванович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри української літератури

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ХОРОБ Степан Іванович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри української літератури, директор Інституту філології

кандидат філологічних наук, доцент ХИМИН Олександра Федорівна, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, доцент кафедри теорії та історії української літератури

Захист відбудеться 6 лютого 2009 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35. 051. 13 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, вул. Драгоманова, 5). мовознавець літературний культурний

Автореферат розіслано 3 січня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Д 35. 051. 13 кандидат філологічних наук, доцент Я. І. Гарасим

Загальна характеристика роботи

Західноукраїнські землі другої половини ХІХ - перших десятиліть ХХ ст. дали чимало видатних філологів і письменників. Досить згадати той факт, що українське літературознавство цієї частини України було репрезентоване в найвищому загальнонаціональному науковому центрі - Всеукраїнській Академії наук - аж п'ятьма дійсними членами, серед яких - С. Смаль-Стоцький, М. Возняк, Ф. Колесса, В. Щурат, К. Студинський. Однак у ході історичних подій минулого століття, що призвели до сімдесятилітнього панування радянської влади, було спотворено багато фактів, до яких належить також історія Академії наук. Відновлюючи історичну справедливість, сучасні літературознавці повертають із забуття цілий ряд славних імен української науки. Саме до них і належить Степан Смаль-Стоцький (1859 - 1938), що був помітною постаттю в громадсько-культурному та науковому житті Буковини і Галичини кінця ХІХ - перших десятиліть ХХ століття, а відтак, у 20 - 30-ті роки, - української діаспори, яка діяла на території Чехословаччини і Польщі. Особливо великий резонанс мала його діяльність як філолога широкого профілю - мовознавця, співавтора написаної разом із Т. Гартнером „Руської граматики”, а також інших лінгвістичних і літературознавчих праць.

Актуальність роботи зумовлена недостатністю висвітлення теми, пов'язаної з вивченням ролі літературознавчих досліджень С. Смаль-Стоцького. Дотепер не зібрано й всебічно не проаналізовано літературознавчі студії С. Смаль-Стоцького, присвячені Ю. Федьковичу, І. Франку, В. Стефаникові, О. Кобилянській, котрі є особливо цінними у зв'язку з особистими контактами згадуваних діячів із професором, а також повноцінно не осмислено літературознавчого розділу культурно-історичного нарису „Буковинська Русь”. Зовсім поза увагою дослідників залишились праці С. Смаль-Стоцького, присвячені І. Котляревському. Що ж стосується шевченкознавчих пошуків дослідника, то, хоча вони й викликали резонанс у науковому світі, починаючи від часу своєї появи, й на них покликалося й покликається багато вчених, та все ж донині вони залишились без повноцінного аналізу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане як складова частина комплексної теми: „Загальноукраїнський літературний процес та розвиток національного письменства і фольклору на Буковині: історія, питання теорії літературної критики і публіцистики” (№ держреєстрації 0102U006600), яку розробляє колектив кафедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (протокол № 1 від 23 лютого 2006 р.).

Мета роботи полягає у визначенні місця наукового доробку С. Смаль-Стоцького в українському літературознавстві та у з'ясуванні значення його вкладу в осмислення літературного процесу в Україні кінця ХІХ - 30-х рр. ХХ століття.

Реалізація мети передбачає вирішення таких завдань:

– виявлення та осмислення існуючої літератури, пов'язаної з життям і діяльністю С. Смаль-Стоцького;

– здійснення комплексного аналізу літературознавчої спадщини С. Смаль-Стоцького в контексті літературного процесу кінця ХІХ - 30-х років ХХ століття;

– з'ясування ролі й місця С. Смаль-Стоцького в українській науці і літературному процесі кінця ХІХ - 30-х рр. ХХ століття;

– кваліфікація С. Смаль-Стоцького як одного із основоположників наукового шевченкознавства.

Об'єктом дослідження є літературознавчий процес в українській науці кінця ХІХ - поч. ХХ століть.

Предметом дослідження є літературознавчі праці С. Смаль-Стоцького, що публікувалися на сторінках періодичних видань „Буковина”, „Зоря”, „Діло”, „Шкільна часопись”, „Правда”, виходили окремими брошурами, та книга „Тарас Шевченко. Інтерпретації”, архівні матеріали, спогади його сучасників, колег, учнів.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що тут уперше в українському літературознавстві зібрано і комплексно розглянуто літературознавчу спадщину академіка С. Смаль-Стоцького, визначено її місце в українському літературному процесі кінця ХІХ - перших десятиліть ХХ століття.

Аналізований матеріал розглядається за двома принципами: хронологічним і тематичним. В основу першого покладено „чисту” хронологію - поділ за десятиліттями. Ми розуміємо, що такий поділ досить умовний, але він дає можливість об'єднати різнотемні праці С. Смаль-Стоцького відповідно до часу їх написання. Другий тематичний принцип дав змогу проаналізувати всі шевченкознавчі праці ученого й простежити еволюцію наукового осмислення ним постатей та явищ української літератури кінця ХІХ - перших десятиліть ХХ ст.

Теоретично-методологічною основою дисертації стали праці теоретиків та істориків літературного процесу - І. Франка, М. Возняка, С. Андрусів, Б. Бунчука, Я. Гарасима, М. Гнатюка, М. Ільницького, Б. Мельничука, М. Наєнка, Т. Салиги, Л. Сеника, В. Смілянської, В. Пахаренка, Н. Чамати та інших.

Теоретичне значення дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження багато в чому увиразнюють багатогранність української літератури кінця ХІХ - першої третини ХХ ст. й можуть бути використані для підготовки більш розгорнутої праці про українських письменників цього періоду.

Практичне значення роботи. Отримані в процесі дослідження результати можуть бути використані при подальшому вивченні літературного процесу кінця ХІХ - перших десятиліть ХХ ст. на Україні, у з'ясуванні ряду проблем розвитку вітчизняного літературознавства, при читанні нормативних курсів історії української літератури ХІХ - поч. ХХ століть, в спецкурсах та спецсемінарах, присвячених творчості Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Франка, О. Кобилянської.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, висвітлювалися на міжнародних конференціях „Ольга Кобилянська - письменниця і громадянка: національне і загальнолюдське” (Чернівці, 2004), „Творчість Юрія Федьковича в контексті української та світової літератури” (Чернівці, 2005), Всеукраїнській (36-ій) науковій шевченківській конференції „Шевченкознавство: ретроспективи і перспективи” (Черкаси, 2006), „Українське письменство Буковини в загальноукраїнському літературному контексті” (присвячена 70-річчю професора Б. І. Мельничука) (Чернівці, 2007), „Актуальні проблеми вивчення життя і творчості Ольги Кобилянської та українського літературного процесу” (Чернівці, 2008). Повний текст дисертації обговорено на засіданнях кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та кафедри української літератури імені академіка Михайла Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка.

Основні положення дисертації відображені в 6 одноосібних публікаціях автора, надрукованих у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел, що нараховує 245 позицій. Повний обсяг дисертації - 182 сторінки, з них - 168 сторінок основного тексту.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, окреслено стан вивчення проблеми, сформульовано мету дослідження, окреслено низку завдань, спрямованих на її реалізацію, розкрито новизну, теоретичне й практичне значення дисертації, методи аналізу матеріалу, етапи апробації результатів дослідження.

У першому розділі - „Науково-методологічні засади літературознавчих досліджень С. Смаль-Стоцького” з'ясовуються методологічні підходи, які застосовував учений під час наукових пошуків.

У підрозділі 1.1. „Історіографія питання” стисло оглянуто бібліографію з досліджуваної теми, починаючи від матеріалів, що з'явилися за життя С. Смаль-Стоцького (статті Д. Антоновича, Л. Гранички, В. Сімовича, К. Левицького, М. Возняка, Л. Луціва, О. Цісика), та закінчуючи працями нинішніх учених: Б. Бунчука, В. Даниленка, О. Добржанського, Б. Мельничука, Я. Мельничук, В. Пахаренка.

У підрозділі 1.2. „Науково-методологічні засади літературознавчих досліджень С. Смаль-Стоцького” аналізуються методологічні основи наукових пошуків та досліджень ученого, який зараховував себе до представників філологічного методу, про що говорив неодноразово, такої ж думки дотримувались його учні. Погляди сучасних науковців щодо цього питання суттєво не відрізняються, але в українському літературознавстві немає одностайності з приводу виникнення філологічної школи.

У дисертаційному дослідженні розглядаються обидві позиції щодо походження філологічної школи, представлені такими дослідниками, як М. Гнатюк та М. Наєнко. Поряд із питанням витоків цього напряму літературознавства розглянуто шляхи його проникнення у вітчизняне літературознавство під впливом Віденської славістичної школи (В. Ягич, С. Смаль-Стоцький) та Санкт-Петербурзького й Київського університетів (В. Перетц).

Для висвітлення поставлених завдань у роботі здійснено умовний розподіл доробку вченого на дві групи. До першої належать статті-виступи, історико-літературні праці, спомини, передмови тощо, а до другої - власне літературознавчі праці, що вирізняються суто науково-методологічним підходом. При дослідженні цього питання основну увагу приділено тим працям ученого, в яких простежується виразний науковий аналіз.

Враховуючи те, що філологічний напрямок у літературознавстві кінця ХІХ ст. трактувався неоднозначно навіть його теоретиком В. Перетцом (проблеми методології й теорії літератури як феномену естетики), то питання остаточної методологічної приналежності досліджень С. Смаль-Стоцького залишалося відкритим.

У системі наукових пошуків професора національний підхід був основним критерієм при аналізі українського літературного процесу. Це основна риса літературознавчих досліджень ученого, і саме вона має бути визначальною при аналізі його наукової спадщини. Проводячи дослідження, С. Смаль-Стоцький нерідко використовував такі наукові підходи: соціологічний, естетичний, психологічний, компаративний. Використовуючи традиційні засоби дослідження, притаманні культурно-історичній та філологічній школам, С. Смаль-Стоцький розробляє власну методу інтерпретації художнього тексту, чим і закладає підвалини вітчизняної герменевтики.

У другому розділі „Літературознавчі інтереси вченого 80 - 90-х років ХІХ століття” подано характеристику активної громадської діяльності С. Смаль-Стоцького у студентські роки, процес становлення його як науковця. Застосовуючи біографічно-хронологічний метод аналізу діяльності вченого, представлено його роботу в університеті, громадських товариствах та культурно-просвітницьку діяльність.

Проаналізовано статті, приурочені до 25-ліття літературної діяльності Ю. Федьковича та С. Воробкевича, в яких науковець розкриває значення їхньої письменницької праці не тільки для Буковини, а й для всієї України. У статті „Образок духовного розвитку руського народу і єго основа” С. Смаль-Стоцький ставить в один ряд творчість трьох українських письменників - Т. Шевченка, М. Шашкевича та Ю. Федьковича, що присвятили своє життя народові, хоча, звісно, їхній внесок у рідне письменство нерівноцінний. Захоплення творчістю Ю. Федьковича з боку С. Смаль-Стоцького передувало схвальній оцінці його такими відомими критиками, як І. Франко, Леся Українка, С. Єфремов, котрі, щоправда, окрім позитивних сторін його творчості, зауважували й негативні.

Підкреслено роль С. Смаль-Стоцького у виданні „Синьої книжечки” Василя Стефаника та його пріоритет в окресленні характерних рис творчого почерку новеліста.

Статті „Котляревський і його „Енеїда” та „Чим єсть для нас І. Котляревський?” (1898), приурочені до столітнього ювілею „Енеїди” І. Котляревського, наголошують на епохальності значення цього твору для відродження українського народу. Підкреслено, що своїм критичним зображенням самодержавства, вад українського люду та козацької старшини поет випередив сатиричні образи поем Т. Шевченка та „Ревізора” М. Гоголя.

„Культурно-історичний образок” С. Смаль-Стоцького „Буковинська Русь” (1897) став першим систематичним оглядом історії, просвітницького, літературного і національно-політичного руху в буковинському краї, що був зроблений на основі великого фактичного матеріалу. Це було перше дослідження такого типу на теренах підавстрійської частини України.

Ґрунтовний екскурс у минуле Буковини доводив етнічну, культурну та історичну спільність краю з усім українським народом, автентичність українців на теренах краю. Аналіз тих розділів з книги „Буковинська Русь”, що розкривають становлення шкільництва на Буковині та боротьбу патріотичних сил краю за національні інтереси, дають можливість краще зрозуміти всю складність та специфіку розвитку української літератури цього регіону.

А в розділі „Зародки руского письменства на Буковині” С. Смаль-Стоцький уперше подав біографічні відомості про таких літераторів, як Г. Продан, В. Ферлеєвич, В. Продан, М. Коморошан, та розкрив характер їх діяльності. Аналіз поетичних зразків дофедьковичевого часу дав можливість аргументовано простежити поступовий перехід українських поетів Буковини від старої літературної традиції до нової.

„Буковинська Русь” отримала заслужено високу оцінку з боку І. Франка, який, зокрема, відзначав: „Додамо, що праця проф. Стоцького писана живо, горячо; він оглядає історію справи, до якої прилип усею душею, справи любої і дорогої йому. Він остро судить усіх тих, хто, по його думці, шкодив тій справі, але при тім оком об'єктивного вченого з-поза деталів і особистих інтересів уміє добачувати все одно головне: елементарний зріст сили, освіти і свідомості руського народу. З сего погляду книжка проф. Стоцького впливає на нас, як подув свіжого вітру в степу: вона освіжує, додає сили” І. Ф. Буковинська Русь, культурно-історичний образок. Написав проф., д-р Ст. Смаль-Стоцький. Накладом „Буковини”. Чернівці. 1897. Стор. 293 // ЛНВ. - 1900. - Т. ІХ. - С. 151..

У розділі розглянуто також вироблення С. Смаль-Стоцьким самобутньої концепції розвитку вітчизняної літератури. Вже під час викладання в Чернівецькому університеті вчений розбив курс історії української літератури на такі періоди: а) Княжа доба; б) Середня доба (українська барокова література); в) Нова література. Підкреслюючи національну гордість, патріотизм митрополита Іларіона, ігумена Данила, ідею лицарської самопожертви заради рідної землі в „Слові о полку Ігоревім”, учений завжди наголошував на тому, що культура княжої Русі - спадщина саме українського народу.

При вивченні літератури середньої доби важливе місце відводилось полемічній літературі й особлива увага приділялась бурлескним віршам, що, на переконання С. Смаль-Стоцького, тематикою й мовою попереджали пізнішу „Енеїду”, яка не могла з'явитися на непідготовленому ґрунті.

Лекції з літератури нової доби починались вивченням творчості І. Котляревського та Г. Квітки-Основ'яненка, а закінчувалися розглядом діяльності сучасників С. Смаль-Стоцького - П. Куліша, Марка Вовчка, Ю. Федьковича, І. Франка. Західноукраїнське відродження подавалося у контексті європейських, а особливо західнослов'янських літературних рухів кінця ХVІІІ - початку ХІХ століть.

У третьому розділі „Літературознавчі праці 10 - 20-х років ХХ століття” аналізуються дослідження С. Смаль-Стоцького, присвячені творчості І. Франка та О. Кобилянської.

У підрозділі 3.1. „Літературна діяльність І. Франка в інтерпретації С. Смаль-Стоцького” розглядаються статті та листи С. Смаль-Стоцького до І. Франка, що дає можливість глибше осмислити взаємини двох визначних українських гуманітаріїв.

Аналіз праці „Характеристика літературної діяльності Івана Франка” (1913) засвідчує не тільки добру обізнаність літературознавця з творчістю письменника, а й високе уміння визначити основні риси його поетичної творчості. У той час, коли С. Єфремов, високо оцінивши поеми „Мойсей” та „Смерть Каїна”, вершиною таланту письменника вважав усе ж таки його невеликі реалістичні оповідання та поезії, підкреслюючи високу художню вартість таких творів, як „Лесишина челядь”, „До світла”, „Вівчар”, „Грицева шкільна наука” та „Малий Мирон”, С. Смаль-Стоцький вершиною творчості І. Франка вважав його світоглядно-філософські поеми.

Учений переконливо довів, що поеми „Іван Вишенський”, „Смерть Каїна”, „Похорон”, „Поєдинок” і „Мойсей” становлять єдину концептуальну цілісність і повинні сприйматися як цикл. У поемах „Іван Вишенський” та „Смерть Каїна” порушено світоглядно-філософські питання буття людини та пошуку внутрішньої гармонії. На прикладі Вишенського вирішується питання того, що може бути краще: чи після життєвих негараздів, переживань відректися від земних благ і вести аскетичний спосіб життя, пізнаючи Бога і себе, чи у важкі для батьківщини часи віддати життя на її порятунок.

Образ Каїна у трактуванні І. Франка, за С. Смаль-Стоцьким, символізує пошук раю через абсолютне знання, що призводить до пролиття крові.

У поемах „Поєдинок” та „Похорон” ставляться питання бунту й вірності, того, чи бути вірним громадянином свого народу, чи залишатися вірним державі. Відбувається переосмислення самих основ боротьби - від фізичного спротиву та насилля до кращого життя й свободи через поширення знань, освіти.

А поема „Мойсей” ніби завершує синтез усіх цих складних переживань і підводить до розуміння того, що тільки любов'ю можна підтримувати високі ідеали народу й з рабів створювати ідейних лицарів.

У праці „Франко і українська літературна мова” С. Смаль-Стоцький розкрив величезний внесок письменника у розвиток найбільшого багатства українського народу. За підрахунками дослідника, одна лиш поема „Іван Вишенський” здатна збагатити Словник Бориса Грінченка на 178 лексем, що належать до незареєстрованого словотвору, або до особистісно-індивідуального словотвору поета.

Аналіз листів С. Смаль-Стоцького до Івана Франка розкриває їх співпрацю у виданні „Рідної школи”, повного зібрання творів Ю. Федьковича, допомагає пролити нове світло на історію з габілітацією поета в Чернівецькому університеті.

У підрозділі 3.2. „Ольга Кобилянська в рецепції С. Смаль-Стоцького” розглянуто працю вченого „Дорогі Земляки!”, що була приурочена до 40-літнього ювілею творчості письменниці.

У цій праці С. Смаль-Стоцький відводить чільне місце письменниці в українській літературі, визначає такі риси її творчості, як аристократизм духу й стилю, простота, а разом з тим елегантність та краса. Заразом підкреслено одну з найхарактерніших рис Ольги Кобилянської - „емансипаційність”. Хоча ця теза підкреслювалася українськими літературознавцями й раніше, та в інтерпретації С. Смаль-Стоцького вона набула нового розуміння, адже, покликаючись на твори письменниці, вчений довів, що вона вивела новий тип жінки-матері, інтелектуалки з сильним характером.

У дослідженні про О. Кобилянську найбільше уваги приділено повісті „Земля”, зокрема, з'ясуванню того, як своєю демонічною силою земля підпорядковує собі долі тих людей, котрі на ній працюють. Осмислюється надприродний зв'язок патріархального суспільства з навколишнім світом, що водночас має реальну і містичну основу, а спостереження над долями персонажів твору демонструють залежність світогляду людини від географічного середовища її проживання. Така оцінка письменниці особливо вирізняється на тлі вже відомих на той час праць Лесі Українки та С. Єфремова, котрий особливо скептично поставився до творчості О. Кобилянської, зокрема й до повісті „Земля”.

У четвертому розділі „Шевченкознавчі студії С. Смаль-Стоцького” розглядаються праці дослідника, що охоплюють майже півстолітній період його наукових пошуків і пов'язані виключно з творчістю Т. Шевченка.

У підрозділі 4.1. „Початки літературознавчої шевченкіани Степана Смаль-Стоцького” аналізуються статті науковця, що здебільшого були написані або започатковані в часи його викладання у Чернівецькому університеті й призначалися для проголошення під час урочистостей з нагоди шевченківських свят. Від 90-х років ХІХ ст. газета „Буковина” регулярно публікує промови С. Смаль-Стоцького. До праць дослідника, що умовно названі статтями-виступами, зараховано „Шевченко - пророк України”, „Діди, батьки і внуки у Шевченка” (1914), „Ідеї Шевченкової творчості” (1914), „Обов'язки української науки супроти Шевченка” (1928), „Т. Шевченко - співець самостійної України” (1930) та „Чому Тараса Шевченка називаємо ґенієм України” (1931).

Ранній період дослідження С. Смаль-Стоцьким поезії Т. Шевченка характеризувався тим, що головну увагу він зосереджував на розгляді творів національно-патріотичного змісту, які ввійшли до збірки „Три літа”. Слухачі професора мали досконало пізнати й усвідомити націєтворчу основу світогляду поета.

Опрацьований матеріал дає підстави говорити, що вже в перших шевченкознавчих виступах С. Смаль-Стоцький активно досліджує ідею державотворення, а відповідно і причини української бездержавності, відбиті в творах Т. Шевченка. У цих працях науковець акцентує увагу як на зовнішніх, так і на внутрішніх причинах трагедії українського народу. Дослідник торкається також світоглядних основ поета, котрі, ґрунтуючись на власне українських народних та християнських етичних категоріях, сягають загальнолюдських параметрів.

У підрозділі 4.2. „Шевченкознавчі дослідження С. Смаль-Стоцького празького періоду” проаналізовано найвагоміший доробок дослідника в шевченкознавстві. Праці цього періоду відзначаються ґрунтовними спостереженнями академіка над конкретними творами. У полеміці з такими дослідниками творчості Т. Шевченка, як О. Огоновський, С. Єфремов, В. Щурат, О. Цісик, Я. Гординський, Б. Лепкий, В. Сімович, Є. Маланюк, І. Айзеншток, С. Смаль-Стоцький остаточно виробляє власну манеру інтерпретації художнього тексту.

Аналіз таких творів поета, як „Чигрине, Чигрине”, „Великий льох”, „Чого мені тяжко, чого мені нудно..?”, „Бували войни й військовії свари”, „І мертвим, і живим…”, „Іван Підкова”, „Тарасова ніч”, „Сон” „Думи мої, думи мої…” засвідчує глибоке проникнення дослідника і в зміст, і в конкретні образи, в символіку віршів і поем.

Осмислення С. Смаль-Стоцьким поеми-містерії „Великий льох” є однією з найглибших інтерпретацій твору, нею послуговується не один дослідник, щоправда, не покликаючись на першоджерело.

У статті „Чого серце плаче, ридає, кричить…”, озаглавленій рядком з поезії „Чого мені тяжко, чого мені нудно…”, розглянуто переживання поета за долю рідного народу, його державності. З проаналізованого матеріалу робиться висновок, що від самого початку своєї творчості автор розглядає Україну як цілісність: волі рідного краю й народу, державно-політичного становища України в різні епохи.

Важливе місце в літературно-наукових дослідженнях ученого посідає інтерпретація Шевченкової поеми „І мертвим і живим…”. Спираючись на паралелі з іншими творами, С. Смаль-Стоцький відкидає думку С. Єфремова та ряду інших дослідників про те, що рання творчість Т. Шевченка наскрізь романтична. На переконання автора, в оспівуванні минулого поет завжди звертається і до сучасної йому дійсності, а на контрастування теперішнього з минулим у його ранніх творах ніхто не звертав раніше уваги. Вчений не заперечує романтизму творів, але зазначає, що, віддаючи належне тогочасним європейським літературним тенденціям, Т. Шевченко реально й цілком осмислено оцінює становище свого народу та його історичне минуле.

Для того, щоб не бути голослівним у своїх твердженнях, С. Смаль-Стоцький дає відповідь на питання, звідки могли взятись у Т. Шевченка такі ідеали - це, перш за все, з таких історичних праць, як „Історія русів”, „Краткая летопись Малой России” В. Рубана (1777), та з „Истории Малой России” Д. Бантиш-Каменського (1822), а також - із живої історичної та літературної традиції. На глибоке переконання професора, на козацьких ідеалах побудована вся творчість Т. Шевченка - від початку й до кінця життя. Козацькі ідеали, на яких витворився дух українського народу, - це етичні підвалини життя поета, його буття - це основа української думки, філософія історії України.

Дослідник відзначає також надзвичайну важливість прозової спадщини Т. Шевченка для пізнання тогочасного стану України.

Інтерпретуючи твори „Кобзаря”, дослідник доходить висновку, що в поета з'являється цілісний образ України, де, з одного боку, - природна краса, а з іншого - великий занепад, передусім - духовна убогість національної еліти, що здобула освіту в чужому краї й втратила культурні зв'язки зі своїм народом. У цій статті С. Смаль-Стоцький підкреслює ідею націоналізму у творчості Т. Шевченка, яка полягає передусім у розумінні важливості своєї праці задля народу й із народом на своїй рідній землі.

Отже, відкинувши твердження про наскрізний романтизм ранніх творів Т. Шевченка, довівши помилковість твердження О. Огоновського, М. Драгоманова, О. Колесси та інших про зневіру Т. Шевченка в козацьких ідеалах, спростувавши твердження М. Драгоманова про недосконалість форми поеми „І мертвим і живим…”, С. Смаль-Стоцький доходить висновку, що ідеал української держави почав витворюватись у творчості поета з перших кроків його літературної діяльності.

На основі аналізу творів „Варнак”, „Марина”, „Меж скалами, неначе злодій…”, „Якби тобі довелося…”, „Якби ви знали, паничі…” обґрунтовано власне бачення науковцем етичного виміру внутрішнього світу поета. Вчений аргументовано доводить, що християнський світогляд та релігійність поета ніяким чином не пов'язані з церковно-клерикальними догмами. С. Смаль-Стоцький зумисне не послуговується поняттями й категоріями, притаманними церковній лексиці. Світогляд Т. Шевченка можна пов'язати тільки з правдивим вченням Ісуса Христа, саме така позиція С. Смаль-Стоцького висвітлена у статті „Шевченкова етика”. Цією працею вчений аргументовано заперечував хибне розуміння творчості поета радянськими шевченкознавцями, що намагалися зробити з нього атеїста.

Аналіз шевченкознавчих досліджень С. Смаль-Стоцького дав можливість виділити кілька основних тем, які розроблялися науковцем: український націоналізм поета та етичний світогляд, котрий у Т. Шевченка базується на християнських цінностях та народних уявленнях про етику.

У підрозділі 4.3. „Віршознавчі погляди С. Смаль-Стоцького” розглянуто еволюцію поглядів академіка на ритміку поетики Т. Шевченка. Починаючи від віршознавчого додатку до „Руської граматики”, С. Смаль-Стоцький поступово виробляє власний погляд на теорію українського вірша. У додатку автор висловлює думку, що для українського віршування характерне музичне римування, і тому „своїми” в українській поезії є народнопісенні ритми і „чужими” - решта.

Отже, не зважаючи на авторитет І. Франка, котрий в інтерпретації „Перебенді”, наслідуючи О. Потебню, сполучає склади в синтаксичні групи і так пояснює віршовану форму цього вірша, не погоджуючись з орієнтацією Б. Якубського на теорію російського поета та критика А. Бєлого, а також не поділяючи тверджень В. Перетца та Б. Якубського про те, що хореїчний метр у Т. Шевченка утворювався внаслідок процесу тонізації народного вірша, С. Смаль-Стоцький розробляє власну концепцію форми Шевченкового вірша, яка базується на основі музичної ритмомелодійності. Відштовхнувшись від статистичних даних Б. Якубського, згідно з якими 11831 рядок Т. Шевченка (58 %) написано розміром народних пісень, учений робить невиважені висновки, з яких виходить, що у поета є тільки три типи ритмів:

1) коломийковий, котрий може бути також стилізованим коломийковим віршем;

2) козачковий або шумковий;

3) колядковий.

Аналізуючи вірші, дослідник визнає тільки згадані розміри й висловлює переконання, що поет не запозичував ні силабо-тонічного, ні книжного силабічного вірша, а був цілком оригінальним.

Ритмомелодійна теорія віршування Т. Шевченка, що зародилася на семінарських заняттях професора С. Смаль-Стоцького в Чернівецькому університеті й розвивалась ученим у подальших його працях, зазнала критики. Дослідження ритмічної будови вірша поета відомими українськими літературознавцями Б. Якубським, Ф. Колессою, М. Рильським, Г. Сидоренко, Н. Чаматою, І. Качуровським, Н. Костенко та іншими довели необґрунтованість цієї теорії вченого. Але навіть будучи хибними щодо ритмічної будови Шевченкового вірша, дослідження С. Смаль-Стоцького сприяли дискусіям, які допомогли з'ясувати істину.

Висновки

Кінець ХІХ - перші десятиріччя ХХ століття ознаменовано в українській літературі появою багатьох знакових для неї постатей: І. Франко, Леся Українка, М. Грушевський, С. Єфремов, М. Євшан та інші. До активних творців української наукової гуманітарної думки цього періоду належить і С. Смаль-Стоцький.

Праці вченого 80-х - 90-х років ХІХ ст. пов'язані в основному з дослідженням постатей і явищ буковинського літературного процесу. Насамперед це була творчість Ю. Федьковича та С. Воробкевича. У зв'язку з тим, що статті про них виросли з промов, виголошених на ювілейних урочистостях, присвячених цим письменникам, вони позначені публіцистичністю у викладі. Та, попри це, вони не позбавлені науковості у висвітленні фактів біографії й творчості.

Літературознавчі пошуки вченого пов'язані також з культурно-історичною працею „Буковинська Русь”, котра стала першим подібним дослідженням не тільки для Буковини, а й для Галичини, книга мала сильні й слабкі сторони, що відзначав у рецензії на цю книгу І. Франко. Не зважаючи на деякі недоліки дослідження, треба визнати, що літературознавчий розділ цієї праці став першим науковим дослідженням розвитку української літератури на Буковині, а С. Смаль-Стоцький - першим літературознавцем краю, адже саме він відкрив таких буковинських поетів, як Г. Продан, В. Ферлеєвич, В. Продан, М. Коморошан. Своїм ґрунтовним дослідженням учений спонукав до роботи багатьох українських літературознавців. Досить пригадати той факт, що згадуване дослідження ученого до сьогодні залишається чи не єдиною працею про дофедьковичівську українську літературу на Буковині.

Літературознавчі інтереси вченого 10-х - 20-х років ХХ ст. пов'язані насамперед з творчістю І. Франка та О. Кобилянської. Дослідження творчості першого знайшло своє відображення у працях С. Смаль-Стоцького „Характеристика літературної діяльності Івана Франка” (1913) та „Франко і українська літературна мова” (1926). Визначальною рисою першого дослідження є те, що, на відміну від С. Єфремова та М. Євшана, С. Смаль-Стоцький на чільне місце у творчості І. Франка ставить світоглядно-філософські поеми „Іван Вишенський”, „Смерть Каїна”, „Похорон”, „Поєдинок” і „Мойсей”, які учений сприймає як цикл, для нього вони становлять єдину концептуальну цілісність. У другій праці вчений на матеріалі однієї поеми (його улюбленої) „Іван Вишенський” проаналізував величезний внесок І. Франка у розвиток української літературної мови. За дослідженням академіка, тільки завдяки цьому одному творові Словник Бориса Грінченка треба поповнити на 178 слів, де найбільша частина належить до незареєстрованого словотвору або до словотвору самого І. Франка.

Творчість О. Кобилянської знайшла оцінку дослідника в статті „Дорогі земляки!”. Відзначивши особливість поглядів письменниці на проблему емансипації, що якісно вирізняється від звичайної боротьби за свої права, С. Смаль-Стоцький окреслив кілька визначальних рис для розуміння персонажів та образів повісті “Земля”.

Розмірковуючи про взаємини селянина й землі, дослідник доходить висновку, що між ними існує якийсь містичний зв'язок. На його думку, сам патріархальний побут і господарство українського селянина сприяли виробленню культу землі. Він знайшов вираження в усній народній творчості та звичаях і обрядах, пов'язаних з річним господарським циклом, громадським та родинним життям. Такі міркування вченого значно випередили дослідження сучасних йому науковців.

У своїх спостереженнях Смаль-Стоцький помічає й те, що духовний світ героїв „Землі” Ольги Кобилянської має водночас реальну і містичну основу. Отже, є підстави говорити, що саме С. Смаль-Стоцький уперше кваліфікує Землю як дійового персонажа твору; фіксує поєднання в повісті рис містицизму, дохристиянських вірувань, ворожбитства та віри у Бога, а також відзначає оптимізм у закінченні твору.

Стаття „Дорогі земляки!” стала продовженням довголітніх взаємин видатного літературознавця з великою письменницею. Ці взаємини не завжди були безхмарними. В комуністичні часи випиналися негативні моменти в них. Зокрема, ті, докоряв С. Смаль-Стоцькому за „український буржуазний націоналізм”, любили смакувати таким місцем з листа О. Кобилянської до Д. Лукіяновича від 1 лютого 1900 р.: „Впрочім, признамся Вам, він [С. Смаль-Стоцький. - О. Г.] мені не симпатичний, і я не люблю з ним говорити, взагалі die ganze Sippe in D-r Petrowiczgasse [вся кліка на вулиці Петровича] мені не симпатичне, почавши від самого редактора і його часописі, аж геть-геть і т. д.” Кобилянська О. Твори: В 5 т. - К.: Держлітвидав України, 1963. - Т. 5. - С. 441.. І вже зовсім забували вони висловлювання О. Кобилянської з листа до С. Смаль-Стоцького від 2 лютого 1922 р., де вона захоплювалася його громадсько-політичною та культурно-просвітницькою діяльністю: „Працюйте, дорогий пане доктор, працюйте з-помежи камінного граду не дорослих Вашій щирості для нашого народу одиниць. Колись пізнаються на Вашій праці… Колись - і піде кривавий окрик за Вами, бо всій нашій бідній ще, темнотою побитій народності і Ваше ім'я, і Ваша праця останеться між пануючими брудами - білим монументом” Там само. - С. 242 - 243..

Основні ж наукові пошуки С. Смаль-Стоцького стосуються творчості Т. Шевченка. Саме їм присвятив учений більшу частину свого життя, починаючи від університетських студій та ювілейних статей-виступів у Чернівцях і закінчуючи глибокими науковими розвідками в Празі.

Не все в дослідженнях творчості Т. Шевченка мало слушність. Так, не погоджуючись із критиками Шевченкового вірша, що докоряли поетові за недосконалість форми, дослідник сам пішов хибним шляхом. Ритмомелодійна теорія віршування Т. Шевченка, що зародилася на семінарських заняттях професора С. Смаль-Стоцького в Чернівецькому університеті й розвивалась ученим у подальших його працях, зазнала критики. Дослідження ритмічної будови вірша поета відомими українськими літературознавцями Б. Якубським, Ф. Колессою, М. Рильським, Г. Сидоренко, Н. Чаматою, І. Качуровським, Н. Костенко та іншими довели безпідставність теорії вченого, котрий уперто не хотів помічати ямбічний вірш у Шевченковій поезії, зараховуючи його просто до колядкового. Але незаперечною є думка вченого, що в основі віршування Т. Шевченка лежить ритмомелодика народного вірша. Аналізуючи віршознавчу теорію С. Смаль-Стоцького, потрібно враховувати й те, на якому рівні перебували в той час наукові дослідження, зокрема й шевченкознавчі, а висунутою гіпотезою, хоч і помилковою, вчений спонукав до дискусії та вироблення правильного погляду на метричну систему Шевченкового вірша.

Наукові розвідки С. Смаль-Стоцького, пов'язані з аналізом конкретних творів Т. Шевченка, позначені глибоким розумінням тексту, хоча й не завжди вчений враховує яскраво виражений амбівалентний характер творчості поета.

Дослідник одним із перших відкинув усталену думку про те, що рання творчість Т. Шевченка виключно романтична. С. Смаль-Стоцький аргументовано доводить, що поет, хоч і пише у стильовій манері своєї доби, та з перших його творів чітко простежується критичний погляд на жахливе становище українського народу.

Найважливішою ознакою шевченкознавчих студій С. Смаль-Стоцького є те, що він першим у вітчизняному літературознавстві, починаючи ще від університетського семінару, постійно доводив, що вся творчість поета, від початку і до кінця, характеризується яскраво вираженими державницькими позиціями і настановами.

Працюючи в Чернівецькому університеті, а згодом у Празі, він виробив власну методу дослідження літературного тексту. Наукові пошуки вченого, присвячені творчості Ю. Федьковича, С. Воробкевича, В. Стефаника, О. Кобилянської та перші шевченкознавчі студії характеризуються значним впливом старої культурно-історичної школи. Мова цих праць відзначається, з одного боку, складними синтаксичними конструкціями, а з другого - багата на образні порівняння, що було характерним для барокової літератури.

Продовжуючи наукові пошуки, С. Смаль-Стоцький поступово відходить від старої культурно-історичної школи й застосовує у своїх дослідженнях методи школи філологічної. Послуговуючись компаративним, психологічним, соціологічним, естетичним методами згадуваної школи, вчений тлумачить Шевченкові тексти. Такий науковий підхід до інтерпретації художнього тексту характеризує його як одного з перших українських герменевтів.

Загалом же проведений аналіз наукових і науково-популярних праць С. Смаль-Стоцького засвідчує, що він був не тільки визначним мовознавцем, як майже виключно характеризують його, а й першорядним літературознавцем, одним з чільних представників української науки про літературу кінця ХІХ - першої третини ХХ століття.

Основні результати дослідження висвітлено в таких публікаціях

1. Горбатюк О. Ольга Кобилянська в інтерпретації Степана Смаль-Стоцького / Горбатюк О. // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія - Вип. 216 - 217. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2004. - С. 140 - 144.

2. Горбатюк О. Юрій Федькович в оцінці Степана Смаль-Стоцького // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія - Вип. 274 - 275. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 131 - 135.

3. Горбатюк О. З листів Степана Смаль-Стоцького до Івана Франка / Горбатюк О. // Буковинський журнал. - 2007. - № 4. - С. 254 - 265.

4. Горбатюк О. Початки літературознавчої шевченкіани Степана Смаль-Стоцького / Горбатюк О. // Шевченкознавство: ретроспективи і перспективи: Зб. пр. Всеукр. (36-ої) наук. шевченківської конф. - Черкаси, 18 - 19 квітня, 2006 р. / Редкол.: Смілянська В. Л. (відп. ред.) та ін. - Черкаси, 2007. - С. 47.

5. Горбатюк О. Оцінка теорії С. Смаль-Стоцького про народнопісенну основу ритміки Т. Шевченка українськими літературознавцями / Горбатюк О. // Буковинський журнал. - 2008. - № 1. - С. 173 - 182.

6. Горбатюк О. Степан Смаль-Стоцький у взаєминах з Іваном Франком / Горбатюк О. // Науковий вісник Чернівецького університету. Слов'янська філологія - Вип. 394 - 398. Зб. наук. пр. на пошану проф. Богдана Мельничука з нагоди його 70 - річчя. - Чернівці: Рута, 2008. - С. 171 - 177.

Анотація

Горбатюк О. В. Степан Смаль-Стоцький як літературознавець: постаті та явища нової української літератури. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 - українська література. Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2009.

Дисертація є першим комплексним дослідженням літературознавчої спадщини С. Смаль-Стоцького, починаючи від статей-виступів, приурочених до ювілеїв визначних діячів української літератури, і до шевченкознавчих студій празького періоду діяльності. Окреслено взаємини вченого з Ю. Федьковичем, І. Франком, О. Кобилянською, В. Стефаником та проаналізовано праці, присвячені творчості цих письменників, а також І. Котляревського. Здійснено комплексний аналіз шевченкознавчих студій ученого. На основі опрацьованого матеріалу осмислено науково-методологічні підходи в дослідженнях С. Смаль-Стоцького, підкреслено його визначну роль в українському літературознавстві кінця ХІХ - першої третини ХХ ст.

Ключові слова: літературознавство, інтерпретація, метод, школа, поетика.

Аннотация

Горбатюк О. В. Степан Смаль-Стоцкий как литературовед: фигуры и явления новой украинской литературы. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2009.

Диссертация является первым комплексным исследованием литературоведческого наследия С. Смаль-Стоцкого, начиная от статей-выступлений, приуроченных к юбилеям выдающихся деятелей украинской литературы, и до шевченковских студиий пражского периода деятельности.

В работе впервые проанализированы труды исследователя в научно-методологическом контексте тогдашних литературных направлений. Литературоведческое наследие С. Смаль-Стоцкого рассматривается в системе научных поисков культурно-исторической и филологической школ, а также затронут вопрос приобщённости исследователя к началам герменевтических студий в украинской науке о литературе.

Очерчено взаимоотношения ученого с Ю. Федьковичем, И. Франко, О. Кобылянской, В. Стефаником, проанализированы труды, посвящённые творчеству этих писателей, а также И. Котляревского.

В литературоведческом ракурсе проанализирован труд С. Смаль-Стоцкого „Буковинская Русь” - первый систематический обзор истории, просветительского, литературного и национально-политического движения в буковинском крае, что был сделан на основе большого фактического материала. Это было первое исследование такого типа в подавстрийской части Украины.

Комплексный анализ шевченковских студий учёного дал возможность определить то, что уже с первых своих выступлений С. Смаль-Стоцкий активно исследовал идею создания государства, а соответственно и причины отсутствия государства украинского народа, отображённые в произведениях Т. Шевченко.

Учёный аргументировано доказывает, что христианское мировоззрение и религиозность поэта никоим образом не связаны с церковно-клерикальными догмами. С. Смаль-Стоцкий умышленно не пользуется понятиями и категориями, свойственными церковной лексике. Мировоззрение Т. Шевченко можно соотносить только с правдивым учением Иисуса Христа, именно такая позиция С. Смаль-Стоцкого освещена в статье „Этика Шевченко”. Этим трудом ученый аргументировано отрицал ошибочное понимание творчества поэта советскими шевченковедами, которые пытались сделать из него атеиста.

Анализ шевченковедческих исследований С. Смаль-Стоцкого дал возможность выделить несколько основных тем, которые разрабатывались учёным: украинский национализм поэта и этическое мировоззрение, которое у Т. Шевченко базируется на христианских ценностях и народных представлениях об этике.

На основе проработанного материала осмыслены научно-методологические подходы в исследованиях С. Смаль-Стоцкого, собрано и комплексно рассмотрено литературоведческое наследие академика, определено его место в украинском литературном процессе конца ХІХ - первых десятилетий ХХ века.

Ключевые слова: литературоведение, интерпретация, метод, школа, поэтика.

Summary

Gorbatyuk O.V. Stepan Smal'-Stockyj as a literary critic: figures and phenomena of new Ukrainian literature. - Manuscript.

Dissertation is submitted to the scientific degree candidate of philological sciences from specialty 10.01.01 - Ukrainian literature. Lviv national university of the name of Ivan Franco. - Lviv, 2009.

Dissertation is the first complex research of literary heritage of S. Smal'-Stots'kyj, starting from his articles-speeches dedicated to the jubilees of outstanding public figures of the Ukrainian literature up to Shevchenko studies of the Prague period of the activities. His ties with Yu. Fed'kovych, I. Franko, O. Kobylyans'ka, V. Stefanyk are outlined and the works on the creative activities of the aforesaid authors as well as I. Kotlyarevs'kyi are analyzed. A comprehensive analysis of the Shevchenko studies by the scholar has been performed. On the basis of the material under analysis the scientific and methodological approaches in S. Smal'-Stots'kyj's research have been theoretically grounded and his outstanding row in the Ukrainian literary studies of the end of the XIXth and the first third of the XXth century has been emphasized.

Key words: literary studies, interpreting, methods, trend, poetics.

Размещено на Allbest.ru

...