Повісті Бориса Харчука. Проблеми поетики

Зазначено, що істотну роль в образному світі аналізованих повістей про війну відіграла міфопоетика як засіб розкриття родових засад селянської свідомості. Міфологічні й фольклорні алюзії та ремінісценції, традиційні народнопоетичні символи та образи міфопоетичного забарвлення (могила, жито, хата, коси, калина та ін.) надали особливого, універсального виміру зображеним подіям (війну представлено в контексті одвічного протистояння світлого і темного божеств).

Загалом високо оцінюючи “воєнну прозу” митця як визначне художнє явище літератури 70-80-х років ХХ століття, наголосимо і на присутній у його творах повістевого жанру прорадянській тенденції (стереотипізація образів, агітаційний характер окремих сцен), що пояснюється певною залежністю письменника від соцреалістичного канону. Художня спадщина Б.Харчука експлікувала дилему незбіжності творчого таланту прозаїка й ідеологем радянської літератури, що залишала для нього затісні рамки, як і для О.Гончара, М.Стельмаха, О.Довженка та інших. В аналізованих повістях відчувається певна недомовленість, існує підтекст, що прямо не виражений.

У “воєнній прозі” письменник був підвладний деяким соцреалістичним шаблонам. Однак у повістях із сучасного життя Б.Харчук уже знайшов адекватну форму виразу художніх ідей. Пошуки прозаїка в жанрі повісті у 80-х роках посилили психологізм української епіки. Осмислюючи взаємозв'язок індивідуального та родового первнів у людській психіці, письменник розкрив згубність відриву особистості від національного та соціального коренів. Це спричинило активізацію міфопоетичних художніх прийомів у відтворенні внутрішнього життя героїв. Б.Харчук із успіхом апробував традиційні фольклорні та міфологічні моделі, що репрезентували стосунки дітей і батьків, людини і природи, переломив їх крізь призму сучасного життя. Поступово письменник дійшов до жанрового синтезу, розширивши межі повісті залученням конструктивних елементів усної словесності (казки, легенди), що збагатило стилістичні й тропеїчні засоби його прози.

У дисертації наголошується: характерним у контексті творчих пошуків прозаїків 60-80-х рр. ХХ ст. є тяжіння до порушення проблем “людина і час”, “людина в історії”. Осмислюючи їх в екзистенційному аспекті, Б.Харчук знаходив відповідні форми художнього часопростору. Звідси - часте використання прийому ретроспекції, який набув вагомого психологічного значення (насамперед у “De profundis” та “Мертвому часі”).

Відзначено, що стиль прози Б.Харчука є реалістичним за своєю основою. Однак повістяр знайшов і нові можливості об'єктивного письма - у його психологічному наповненні, часом ліричному забарвленні. Критики спостерегли підводну емоційно-суб'єктивну течію у стилі прози письменника ( В.Агеєва називає її “драматизмом”). Творча практика Б.Харчука вирізняється дифузією психологічного реалізму, експресіонізму та екзистенціалізму, їй властиві неофольклоризм і елементи міфопоетичного осмислення буття.

Розвиваючи жанр повісті в 70-80-х рр. ХХ ст., Б. Харчук зазнав творчої еволюції. Якщо в творах переважно воєнної тематики письменник часом був підвладний соцреалістичним штампам, то в повістях на теми сучасного життя він прийшов до власного оригінального стилю. Цей факт був спричинений зростанням майстерності прозаїка, а також процесами поступової демократизації суспільства (що позитивно позначилося на повістях “Вишневі ночі”, “De profundis”, “Мертвий час”). Останні повісті Б.Харчука засвідчили тенденцію руху його прози від побутописання, від слідування за окремими фактами сучасного життя до пізнання його загальних закономірностей, філософського осмислення долі людини в контексті історичного руху.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Співак І. Повість Б.Харчука “Мертвий час”: деякі аспекти поетики // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. - К.: Знання України, 2000. - Вип. 5: Лінгвістика і літературознавство. - С. 229-233.

Співак І. Художній світ повісті Б.Харчука “Соломонія” // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. - К.: Знання України, 2001. - Вип. 6: Лінгвістика і літературознавство. - С. 237-241.

Співак І. Психологізм як засіб типізації в повісті Б.Харчука “Теплий попіл” // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. - К.: Знання України, 2003. - С. 255-262.

Співак І. Осмислення кохання у повісті Б.Харчука “Вишневі ночі” // Українська мова та література. - 2004. - № 38. - С. 8-11.

Співак І. Повість Б.Харчука “Світова верба” як зразок модифікації епічного жанру // Вісник Черкаського університету. - Черкаси. - 2005. - Випуск 67. - С. 68-73.

АНОТАЦІЯ

борис харчук поетика повість

Співак І.Е. Повісті Бориса Харчука. Проблеми поетики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01. - українська література. - Херсонський державний університет. - Херсон, 2007.

У дисертації досліджується специфіка поетики повістей Б.Харчука, написаних у 70-80-х рр., зокрема проблематика та особливості її художнього втілення, вивчаються сюжетно-композиційні особливості повістей письменника у зв'язку з розвитком його образного мислення, еволюцією стилю.

Відзначено, що стиль прози Б.Харчука є реалістичним за своєю основою. На послідовно витриманій, суворо об'єктивній манері письма, на конкретно-реалістичній стильовій домінанті прози митця наголошувала критика Однак Б.Харчук знайшов і нові можливості об'єктивного письма - у його психологічному наповненні, часом ліричному забарвленні. У дослідженні наголошено, що творча практика Б.Харчука вирізняється дифузією психологічного реалізму, експресіонізму та екзистенціалізму, їй властиві неофольклоризм і елементи міфопоетичного осмислення буття.

Ключові слова: психологізм, міфопоетика, герой-маргінал, “межова ситуація”, архетип, жанрова модифікація, хронотоп, екзистенційна проблематика, аксіологічність, поетика.

АННОТАЦИЯ

Спивак И. Э. Повести Бориса Харчука. Проблемы поэтики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01. - украинская литература. - Херсонский государственный университет. - Херсон, 2007.

В диссертации исследуется специфика поэтики повестей Бориса Харчука, написанных в 70-80-е годы ХХ ст., в частности проблематика и особенности её художественного воплощения, изучаются жанрово-композиционные особенности повестей писателя в связи с развитием его образного мышления, эволюцией стиля.

В первом разделе “Проблематика повестей Б.Харчука: художественно-философский концепт “человек и война” констатируется, что писатель апробировал военную тематику, когда украинская литература уже имела достаточно разработанную традицию её эстетического осмысления. Украинская “военная проза”, как и русская, и белорусская прошла в своём развитии несколько этапов: от героико-романтического до реалистического, а впоследствии - до философского. Изменение дискурса “военной прозы” Гр. Тютюнника, В.Распутина, В.Близнеца, В.Семина, Е.Гуцала, Б.Харчука свидетельствовало о возрастании гуманистического потенциала литературы, актуализации онтологической и аксиологической проблематики.

В работе проанализированы повести, в которых Б.Харчук художественно осмыслил трагедию взрослых и детей в годы войны: “Теплый пепел”, “Крыжи”, “Облава”, “Панкрац и Юдка”, “Палагна”, “Двое”, “Вишневые ночи”. Автор проверяет своих героев экстремальными, “пограничными ситуациями”, выявляет сущность человека, раскрывает причины его морального падения. Исследуя военную проблематику, писатель акцентирует внимание на таких понятиях экзистенциального дискурса, как страх, тревога, отчаяние, стыд, одиночество, моральный выбор. Данные акценты обусловили использование прозаиком традиционных приемов изображения внутреннего мира героев: психологический портрет, пейзаж, интерьер, психологическая деталь. Для повестей Б.Харчука характерным является прием психофизиологического параллелизма. В работе отмечено, что психологизм - основа поэтикальной системы прозаика.

Фольклорно-этнографический акцент повестей о войне находит выражение в использовании писателем традиционных народнопоэтических символов и мифологических образов, которые помогают осмыслить конкретные факты как общие модели человеческого существования.

Раскрытию философской, морально-этической, экзистенциальной проблематики способствует организация хронотопа повестей: прозаик активно использует приемы воспоминаний, ретроспекций, интроспекций, что, соответственно, определяет композицию произведений, придает им лирическую и романтическую тональность, притчевый характер.

Проанализированные в первом разделе повести военной тематики иллюстрируют мастерство Б.Харчука в освоении сложного и неоднозначного материала, расширении жанровых границ повести за счет их психологизации, лиризации, использования элементов мифопоэтики.

Во втором разделе диссертации “Жанрово-стилевое своеобразие прозы Б.Харчука (на материале повестей 80-х годов)” исследуются художественные поиски и открытия писателя в жанре повести, анализируются сюжетно-композиционные особенности таких произведений, как: “Соломония”, “Коляда”, “Мировое дерево”, “Внук”, “Ой Мороз-Морозенко…”, “De profundis”, “Мертвый час”.

Внимание писателя сосредоточено на постановке и решении актуальных проблем: деградация патриархального рода, взаимная аннигиляция отцов и детей, сиротство, одинокая старость, утрата национальной памяти. Их эстетическое осмысление позволило писателю раскрыть конфликт родового и индивидуального начал в сознании современного человека, мотивировало углубление психологического анализа. Внимание Б.Харчука к родовым основам психики человека обусловило активное использование мифопоэтических элементов, что придало сюжетам повестей универсальный характер, а жанровый поиск привел писателя к синтезу литературных и фольклорных компонентов в одном произведении (повести “Мировое дерево”, “Ой Мороз-Морозенко…”).

Отмечено, что стилевая доминанта прозы писателя - конкретно-реалистическая. На сдержанную, сурово объективную манеру письма прозаика указывала критика, обращая при этом особое внимание на её психологическое и лирическое начала. Показательно, что творческая практика писателя отличается диффузией психологического реализма, экспрессионизма и экзистенциализма, для нее характерны неофольклоризм и элементы мифопоэтического осмысления бытия.

Ключевые слова: психологизм, мифопоэтика, герой-маргинал, “пограничная ситуация”, архетип, жанровая модификация, хронотоп, экзистенциальная проблематика, аксиологичность, поэтика.

SUMMARY

Spivak I. Stories of Boris Kharchuk. Problems of poetics. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of the Candidate of Philological sciences in speciality 10.01.01 - Ukrainian Literature. Kherson State University. - Kherson, 2007.

In the dissertation the author studies the peculiarities of the poetic style of Boris Kharchuck`s stories written in the 70th -80th of the 20th centuries. In particular, the author considers the problems of the stories and the specificity of their artistic realization and has made a careful study of plot and composition features of writers` stories in view of his figurative thinking development and his style evolution.

It is defined that the style of Kharchuk's prose is realistic in its nature. The critique made an accent on the consequently logical and strictly objective manner of writing, on the concretely realistic stylistic dominant of the writer's prose. Kharchuk has found the new possibilities of objective writing in its psychological filling and lyrical colouring. It is emphasized that Kharchuk's creative work is distinguished by the diffusion of psychological realism, expressionism and existentialism; it has neofolklorism and elements of mythical poetics in understanding of reality.

Key words: psychological analysis; mythical poetics; marginal hero; “bordering situation”; archetype; parable; genre modification; chronotop; existentialist problems; axiological concepts; poetics.

Размещено на Allbest.ru