Людина на війні у творчості Е. Хемінгуея та Е.М. Ремарка

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЮДИНА НА ВІЙНІ У ТВОРЧОСТІ Е.ХЕМІНГУЕЯ ТА Е.М. РЕМАРКА

Зиков Богдан

Сергійович

Два великих письменника - Ернест Хемінгуей і Еріх Марія Ремарк, два різних континента - Америка і Європа. Але творчість, думки та дії цих письменників об`єднує тема війни. Обидва брали участь у воєнних діях. Ремарк добровільно пішов на війну вісімнадцятирічним юнаком, був поранений у ногу, решту війни провів у шпиталі. Хемінгуей, захоплений пропагандою війни за спасіння демократії, у 1918 році відправляється у составі автоколони Червоного Хреста на айстро-італійський фронт, де був поранений у ногу, з якої лікарі витягли 27 осколків і це - не останнє його поранення. Гаряче відізвався Хемінгуей на події 1936 року в Іспанії. У якості військового кореспондента він відправляється захищати республіку. А наступна війна, у котрій письменник брав участь - це Друга Світова: він допомагав французському опіру, висаджувався разом з військом у Нормандії.

Отже, Ремарк на війні - солдат, а Хемінгуей - офіцер Червоного Хреста та воєнний кореспондент. Таке положення і різний підхід до творчості визначили те, що вони дивилися на війну з різних позицій. Натуралізм в усьому, страшна реальність деталей, картини бою, трупи, бруд, кров описуються Ремарком так, начебто він знаходиться в середині подій. Така приголомшлива реальність практично лишає людину права на вільний вибір. Юнаки покірно під керівництвом вчителя йшли на бійню, щоб потім також покірно йти на смерть по команді. У погляді Хемінгуея на війну нема ремарківського відчуття безвиході, а людині надається вільний вибір дій. Так, Генрі у романі «Прощавай, зброє» тікає з пекла війни, в цьому йому також допомагає і любов до Кетрін. Трохи не вистачило поняття безглуздості війни та рішучості кинути зброю герою романа Ремарка «Час жити та час помирати» Паулю - його вбили. І не зважаючи на те, що Хемінгуей вибрав інший погляд на війну, він її зображує немов зовні, в обох письменників мета досягнута: показана людина на війні, її відношення до неї, зміна поглядів, перетворення особистості за час війни. Читач все це ясно бачить та співпереживає.

Романи Ремарка: «На західному фронти без змін», «Повернення», «Час жити та час помирати» та роман Хемінгуея «Прощавай, зброє» об`єднує ненависть до війни, ії жахів, віра у можливості людини, ії духовну стійкість. Ті, що йшли на війну, свято вірили у те, що їм говорили з трибун та газетних сторінок про патріотизм, про величчя нації. Зовсім молоді, зі шкільної лави вони попадали до пекла, у військову м`ясорубку. Узагальнено про це говорить герой роману «На західному фронті…» Пауль: «Снаряди, хмари газів, танкові дивізіони - каліцтво, задуха, смерть. Дизентерія, грип, тиф - болі, гарячка, смерть. Окопи, лазарет, братська могила - інших можливостей немає. Кошмари фронту провалюються в підсвідомість» [4;183]. У романі Хемінгуея "Прощавай, зброє" картини боїв було зображено фрагментами: це розриви снарядів, атаки, страшні картини відступу, безглуздий розстріл офіцерів армії польовою жандармерією, безліч поранених і вбитих. Спочатку настрій військових був оптимістичний, наприклад, лейтенант Френк Генри з роману «Прощавай, зброє» вважав, що потрібно вести війну до кінця. А солдати в час відпочинку та затишшя вирішують тільки повсякденні солдатські проблеми, не думаючи, яка халепа чекає на них. Але потім приходить спочатку розуміння того, навіщо ведеться війна, а далі - ненависть до неї та до тих, хто її розпочинає. Солдати в романі говорять: «Ми думаємо, ми читаємо. Ми не селяни. Але навіть селяни не такі дурні, щоб вірити у війну. Усі ненавидять цю війну» [7; 222].

В усіх романах Ремарка про війну у солдатів поступово наростає втома, невіра в перемогу, розуміння безглуздя війни. Слова героя роману Пауля "На західному фронті ..." чітко висловлюють думку про війну: "Нічого не залишилося крім страху смерті, болісного питання: чому? Чому цьому не покладуть край?» [4; 184]". Війна змінює погляди, трансформує особистість. На прикладі героя роману Ремарка "Час жити і час помирати" Ернста Гребера висвітлюється проблема розплати та спокути німецького народу перед людством.

Світогляд своїх ровесників Ремарк висловив словами: "Ми збиралися воювати проти всього, що визначило наше минуле: брехні, користі, самолюбства і перестали довіряти всім, всім крім найближчого товариша, не вірили ні у що, крім хліба, тютюну, землі, неба, дерев, і в результаті все стало забуватися і руйнуватися. Залишилось тільки безсилля, байдужість, відчай і горілка. Минув час великих мрій, настав час ділків, продажності і злиднів» [6; 317]. Війна - світове зло, виробила характер, психологію цілого покоління, яке потім стали називати "втраченим". Це покоління ще довгий час після війни не знаходило собі місця в житті: хтось впадав в депресію, хтось покінчив з життям самогубством, як герої роману Ремарка «Повернення». Це і є найбільш велика спокута, тобто жертва, принесена людству. воєнний твір письменник роман

Напевно, це і є світова рівновага справедливості. І Ремарк, і Хемінгуей силою таланта показали, що робить з людиною війна, як вона виснажує тіло та душу, робить людину розгубленою перед життям. Краще, ніж сказав про відношення до війни кожної чесної людини великий письменник-антифашист Ернест Хемінгуей, не скаже ніхто: «Я брав участь у багатьох війнах, тому я звичайно упереджений у цьому питанні, сподіваюся навіть дуже упереджений. І я прийшов до свідомого переконання, що ті, хто воював на війні - найкращі люди. Чим ближче до переднього краю, тим більш кращих людей там зустрічаєш. Проте, ті, хто розпалює, затіває і веде війну - свині, які думають тільки про економічну конкуренцію і про те, що на цьому можна нажитися. І я вважаю, що всі, хто наживаються на війні, хто сприяє її розпалу, повинні бути розстріляні в перший же день військових дій. Я би з радістю узяв на себе місію розстріляти їх, якби ті, хто піде воювати, належним чином уповноважили мене на це» [8, 12] .

Висновок, який можна зробити, проаналізувавши твори Ернеста Хемінгуея та Еріха Марії Ремарка, що відображують тему людини на війні, тільки один: обидва письменника ненавиділи війну. Показуючи жорстокі сцени битв та гибелі людей, вони розвінчували брехливу романтику війни і, головне, прагнули показати, у яке жахливе положення поставлена людина своїм суспільством. Об`єднує твори обох письменників показ душевних страждань людини, яка поступово прозріває та у якої руйнуються надії. Але, якщо у Хемінгуея домінує показ і монтаж подій, Ремарк немов сам знаходиться у їх вирі. Якщо дії на війні у Хемінгуея розгортаються так, що людина більш розмірковує про війну, аналізує її, то у Ремарка одразу починається зав`язка: картина бою, натуралістичні деталі поранень, смерті тощо. Героям Ремарка не вистачає рішучості кинути зброю, а лейтенант Генрі у Хемінгуея її свідомо кидає. Хто кинув зброю - залишився живим, не кинув - його вбито. В цьому і є філософський сенс різного мислення.

Література

1. Іванов А. Е.М. Ремарк. Три брати / А. Іванов. - М., 1993. - 508 c.

2. Кашкін І. Ернест Хемінгуей / І.Кашкін. - М., 1966. - 169 c.

3. Лідський Ю.Я. Творчість Е. Хемінгуея / Ю.А. Лідський. - К., 1978. -209 c.

4. Ремарк Е.М. На західному фронті без змін. - М., 1991.- 189 c.

5. Ремарк Е.М. Повернення. - М., 1991. - 236 c.

6. Ремарк Е.М. Час жити та час помирати. - М., 1993. - 500 c.

7. Хемінгуей Е. Прощавай, зброє. - М., 1959. - 410 c.

8. Hemingway E. A Farewell to Arms. - New York, 1948 - 320 p.

Размещено на Allbest.ru