Особливості жіночих образів у сучасній жіночій прозі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості жіночих образів у сучасній жіночій прозі

Чернявська Маргарита Георгіївна

Проблема жіночої літератури, як і взагалі становище жінки в сучасному світі, викликає підвищений інтерес. Одні дослідники серйозно займаються цією проблемою, інші схильні вважати, що поняття «жіноча література» надумане і не має під собою жодних реальних підстав.

Специфіка жіночої прози пов'язана і з тим, що вона «вирішує цілий комплекс поставлених перед собою ідейно-естетичних завдань, таких як самоідентифікація, подолання сформованих культурно-ідеологічних стереотипів і власних комплексів, пошук, так званої, материнської мови та інше» [2, с. 33].

Таким чином, неоднозначність оцінки жіночої прози та множинність підходів до її вивчення підкреслюють актуальність обраної для дослідження теми.

Мета роботи - вивчення особливостей жіночих образів у сучасній жіночій прозі (на матеріалі творчості Діни Рубіної).

Творчість Діни Рубіної, яка увійшла в літературний процес в 1970-х роках, на очах сучасників з «російської прози сучасності» перетворилося на якийсь феномен, номінації якому різноманітні - залежно від смаку, ідеологічної ніші, обізнаності як читача, так і дослідника. «Російське зарубіжжя», «російськомовна творчість інонаціональних письменників», «російсько - ізраїльська література » і, нарешті, «транскультурна творчість» - всі ці номінації, так чи інакше, застосовні до творчості Д. Рубіної .

Світ, створений Рубіною в ізраїльський період творчості, має точку відліку, або повороту - це Земля іудеїв, Єрусалим як її символ. У прозі Діни Рубіної велике значення мають раритети матеріального чи нематеріального походження: старі і старовинні речі, перекази, байки, спогади. Рубінську героїню - оповідача притягують в антикварних крамницях старовинні речі, що залишилися без господарів: за кожною з них - людська доля, історія, епоха. Діну Рубіну приваблюють люди креативні, неординарні: герої-митці, «клоуни», яскраві особистості - існують майже в кожному її творі [2, с. 32 - 39].

Романи і повісті Діни Рубіної відрізняє багатогеройність, серед персонажів немає ні головних, ні другорядних. Тим не менше, ряд творів відрізняє присутність головних героїв.

Типи головних героїв:

* «Іудейська богиня»

* «Герой- трікстер»

* «Герой-митець: тема креативної особистості»

Герой - трікстер. Герої-трикстери вибиваються поведінкою, способом мислення із загальноприйнятого, традиційного, пов'язане з їх потенційної подвійністю - адже з моменту руйнування Храму, провидницький дар відібрано у пророків і переданий безумцям та дітям.

Дуже популярний в єврейському фольклорі герой-одинак, іменований Шлемиль, або шлемазл. У єврейському фольклорі можна виділити мотив опозиції розуму і дурості в силу пріоритетної ролі інтелекту у євреїв. Унікальна двополюсна парадигма (пророки і блазні), що прийшла з давньої єврейської словесності, присутній на одному майданчику в оповіданні Рубіної .

Герой-митець. Ймовірно, за індивідуально-авторської причини, у більшості Рубінських текстів присутній персонаж, який має пристрасть до мистецтва. Тема креативної особистості (з усіма відтінками «креативу»), таким чином, одна з головних у прозі Рубіної. Можливо, ще й тому, що в тексті Рубінської розповіді присутній Головний Творець, завідувач «небесним колійним відомством»: він «і квитки видає, і сам же їх компостує» [3, с. 48]. рубіна творчий почерк леонардо

Значний інтерес серед читачів викликає роман Діни Рубіної «Почерк Леонардо», у якому письменниця зобразила неординарну особистість, яка не може знайти власне місце у сучасному світі.

«…Он уверял, что она - ангел. Смешно, конечно? Не в том смысле, что типа как с неба ангел, а, мол, природа ее родственна неким существам, которые в народном сознании фигурируют как ангелы-архангелы всякие… ну и прочая небесная братия. Что люди в них верят, потому что время от времени такие существа действительно появляются на земле среди людей…» - говорить Володимир про головну героїню Ганну.

Центром роману є дівчинка - дівчина - жінка Ганна, незаконна дочка незаконного сина легендарного Вольфа Мессінга. Вона лівша, подібно Леонардо да Вінчі. У неї особливий пристрій головного мозку (амбідекстр), при якому зручніше писати справа наліво так, що текст можна прочитати тільки за допомогою дзеркала - це і називається «дзеркальне письмо», або «почерк Леонардо».

У романі описується дитинство, юність і зрілість героїні. Оповідання ведеться нелінійно, але це дає можливість простежити життя героїні очима наскрізних персонажів, в туго закрученому часу роману. Геніальність героїні, передана через покоління, робить Ганну практично нездатною до нормального (точніше, людям звичного) контакту зі світом. Дівчина, переучена лівша, читає слова навпаки, з ходу запам'ятовує іноземні мови, науки. Існує в своєму перевернутому світі, пише дзеркальним почерком, як славний італієць Леонардо (звідси і загадкова назва роману), і все дивиться, дивиться в таємничу глибину дзеркал [4, с. 53 - 62].

Мова книги кольорова, ємна, цілісна, жива. Історію розповідають кілька оповідачів і автор, тому в романі звучить чудове багатоголосся (книга поліфонічна). «Кожен розділ символізує тип людського темпераменту чи особливість світогляду», «мить впізнавання себе в дзеркалі все життя був як затяжний стрибок з парашутом. Ніколи не могла злитися зі своїм відображенням ». А через кілька сторінок спотворений французький («Экскюзэ - муа, месье, пурье - ву бесэ сет мюзик дё мерд?», українська мова, цікавий суржик («Йды - но сюды!…Ликуваты тэбэ будэмо..Стий, не рухайся! …Трымай! Назад нэ поидэмо. От папанька у пъять з оспиталя прыйде, так у полпъятого и видщепну. Боженька терплячих полюбляе! А леваков проклятых боженька на дух нэ выносыть! Хочишь з бисом водытыся?», проста російська мова.

Діні Іллівні вдалося оживити міцні вербальні конструкції циркового закулісся, це самому покровителю гімнастів Аполлону і не снилося. Запах портвейну, кінського поту і російського мату перемежовуються з докладними описами трюків, які Ганна вибудовувала сама по кресленнях, влаштувавшись в цирк акробаткою.

Дуже своєрідна побудова роману. Авторська розповідь змінюється листом одного з героїв, лист також непомітно перетворюється на бесіду іншого героя з агентом Інтерполу. Ми дивимося на події з точки зору різних людей. Також присутні відступи автора, виділені в тексті книги курсивом (ліричні, інформативні та ін.). Побудова оповідання - нелінійне. Є такий прийом - рваний перемішаний виклад, наче шматочки розбитого дзеркала поступово стають на свої місця [1, с. 48 - 56].

Місце і час у романі являють собою постійно мінливий калейдоскоп. («Здійснюємо немислиму дугу: зі Жмеринки п'ятдесят другого в штат Канзас дев'яносто восьмого»). Оповідання географічно постійно переміщується - Київ, Маріуполь, Єйськ, Середній Захід, штат Канзас, Монреаль, Берлін, Франкфурт.

«Почерк Леонардо» був представлений як перший містичний роман Діни Рубіної. Містика тут є, безумовно, і головна колізія роману крутиться саме навколо надприродних здібностей головної героїні Анни. Роман є дуже цікавим з точки зору розглядання головної героїні, адже такий тип характеру демонструє асоціальність та незалежність героїні. «Почерк Леонардо» став рушійною силою для жіночої прози, тому що презентує фемінний тип погляду на сучасний світ та представляє героїню як геніальну та самостійну жінку, яка здатна мислити поза рамок суспільства [5, с. 65 - 71].

Можна зробити висновок, що для даного типу жіночої прози притаманний новий тип жінки, яка з жертви перетворюється в самодостатню особистість і йде шляхом руйнування традиційного образу жінки. Модерна жінка - складний психологічний тип, який постійно знаходиться в пошуку себе самого, свого місця в соціумі, призначення у житті.

Література

Батлер Д. Гендерное беспокойство//Антология гендерной теории: Сб. переводов / Составление, коммент. Е. И. Гаповой, А. Р. Усмановой. - Минск: Пропилеи, 2000. - с. 48 - 56.

Брандт Г.А. Современный феминизм: переворот в историко-философской антропологической традиции Западной Европы. Адам и Ева. Альманах гендерной истории. - Москва: ИВИ РАН, 2003. - с. 32 - 39.

Воронина О. Женское предназначение: миф, идеология, практика // Искусство кино. - 1991. - с. 43 - 51.

Зборовська Н. Перцепція феміністки у західноєвропейському дискурсі та українському письмі // Слово і Час. - 2005. - № 2. - с. 53 - 62.

Улюра Г. Коронована сила жіночої руки, або про тих, хто “пише іншу прозу”// Слово і Час. - 2005. - № 3. - с. 65 - 71.

Размещено на Allbest.ru