Форми комічного в реалістичній літературі ХІХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Мета нашого дослідження припускає розгляд засобів комічного, що існували в цей літературний період. Тому спочатку необхідно виділити основні риси реалізму як літературного напряму.

Отже основними рисами реалізму є:

1. Історичний та соціальний детермінізм. Людина розглядається як продукт історії, поведінка її соціально обумовлена, адже особа належить до певної соціальної групи.

2. Цікавість до фактів, подробиць повсякденного життя. Відірвана від духовності мистецтва, фактографія вироджується у копіювання дійсності.

3. Психологічний детермінізм. Внутрішнє життя людини розглядається як певна «діалектика душі», позбавлена невмотивованості та ірраціональності. Все можна пояснити і описати як безперервний внутрішній рух.

4. Створення соціальних типів, адже людина - продукт суспільства. Адекватність соціальної поведінки людини: якщо ти лихвар, то й поводься відповідно. Проте цей принцип було одразу ж порушено, бо окрім скупості, лихвар, наприклад, має багато інших рис.

5. Віра в те, що література може вплинути на життя, змінити його на краще. Ця наївна віра робить реалізм привабливим у важкі часи існування людства, незважаючи на те, що ідеологічна догматика XX століття використовувала поняття "стиль епохи" та "метод" у власних корисних цілях і виправдовувала саме реалізмом тоталітаризацію мистецтва та культури.

Слід відзначити, що комічне по суті виступає завершальним моментом у розвитку мистецтва. Потрібно зробити акцент на тому, що комічне в літературі реалізму має передусім світоглядне значення, тобто воно може розглядатися як одна із суттєвих форм правди про світ в його цілому. Комічне також має й культуротворчу роль та дає можливість автору вийти за конкретно-історичні межі. Тому зараз розглянемо засоби комічного, які існували в період реалізму.

Гумор (від англ. humour - причуда, норов; лат. humor - волога) - вид комічного, що відображає специфіку естетичного переживання суперечності предмета сприймання: у вигляді поєднання у відношенні серйозного і сміхового начал. Особливістю гумору є утвердження об'єкта небайдужості акцентом на духовній цінності його якостей. Невипадково частим предметом жартів є забудькуватість і неуважність талановитих та геніальних особистостей, зумовлена концентрацією уваги на суттєвому при ігноруванні другорядного та дріб'язкового - несуттєвих подробиць життя. Ситуації, що виникають при цьому, створюють ефект несподіванки, підсилюючи позитивну оцінку явища. Гумористичний сміх доброзичливий, а отже, не відсторонений від предмета а, навпаки, в основі своїй ствердний.

Гротеск (від фр. grotesque - смішний, незвичайний; іт. grotta - грот, печера) - тип художньої образності, в основі якого лежить крайня міра умовності у відтворенні життя, коли зображувана дійсність постає неймовірною, аномальною, дивною. Для гротеску характерне навмисне карикатурне спотворення форм і сутності предметів, поєднання реального і фантастичного, трагічного і комічного, нормального і абсурдного. Як засіб художнього узагальнення гротеск розкриває алогізм життєвих явищ, а отже, широко застосовується в сатиричних творах.

Іронія - особливий вид комічного і категорія естетичного відношення, що відображає двоїстість смислу: видимого і прихованого. Вибухова сила її замаскована серйозною формою. Вона виявляє конфлікт нікчемного змісту з зовнішньо пристойною, респектабельною формою

Сатира (від лат. satura - мішанина) - гостра і знущальна форма емоційно-естетичного відношення, що заперечує саму сутність предмета висміювання, а отже, і його право на існування. Способом естетичного відношення є вияв внутрішньої нікчемності явища через загострення його вад, гіперболізацію (перебільшення), що акцентує риси недосконалості. Ідеал утверджується засобами сатири через викриття "анти ідеалу". Сатира індивідуалізує предмет відношення, заглиблюючись у його зміст, щоб відкрити невідповідність образу та ідеї, профанацію ідеї в образі. Тому сатира має національний та історичний зміст, конкретну спрямованість на виявлення потворного, що прагне сховатися під маскою значущого і піднесеного.

Сарказм (від грец. sarkazmoz - рву м'ясо) - форма комічного, що викликає дошкульний сміх, який містить у собі руйнівну оцінку різних негативних явищ особистого та суспільного життя. Сарказм близький до іронії, але це в'їдлива, зла іронія. Негативна оцінка тут втілена більш виразно та чітко, ніж в іронії.

А зараз перейдемо до розгляду деяких засобів комічного у творчості Чарльза Діккенса та Михайла Салтикова-Щедріна.

Салтиков-Щедрін є майстром сатири, що ми і спостерігаємо в його творах. Наприклад, в казці "Премудрий піскун" письменник приписує рибі людські властивості і в той же час показує, що людині властиві "риб'ячі" риси. Уся біографія піскуна зводиться до короткої формули: "Жив - тремтів, і помирав - тремтів. Усе життя миттєво перед ним промайнуло. Які були у нього радощі? Кого він утішив? Кому добре слово сказав? Кого прихистив, обігрів, захистив? Хто чув про нього? Хто про його існування згадає? І на усі ці питання йому довелося відповідати: "Нікому, ніхто".

Взаємовідносини народу і панівних класів розкриваються в "Повісті про те, як мужик двох генералів прогодував". Боляче бачити, як умілий, спритний мужик, який все вміє, з рабською покірністю плете мотузок, щоб генерали могли його зв'язати: "Набрав зараз мужик диких конопель, розмочив у воді, побив, пом'яв - і до вечора мотузок був готовий. Цим мотузком генерали прив'язали його до дерева, щоб не втік, а самі лягли спати". реалізм комічний сатира детермінізм

Комічна стихія творів Чарльза Діккенса використовує усю гаму відтінків, починаючи з тонкої іронії і закінчуючи їдким сарказмом, але над усіма цими прийомами панує один - гротеск. Діккенс найчастіше використовує його в портретах, прагнучи довести в зображенні до крайності те або інше явище, неймовірно підкреслити і перебільшити його.

От як, наприклад, описана міс Токс в романі "Домбі і син": "The lady thus specially presented, was a long lean figure, wearing such a faded air that she seemed not to have been made in what linen-drapers call 'fast colours' originally, and to have, by little and little, washed out". Помітимо, яку підвищену увагу Діккенс приділяє одягу і предметам, що оточують героя. Часто у Діккенса людина ототожнюватиметься саме з його улюбленими речами.

Не можна не згадати, наприклад, про знамениті зуби містера Каркера, які, здавалося, зажили власним життям по мірі розвитку сюжету в романі "Домбі і син": "Mr Carker the Manager did a great deal of business in the course of the day, and stowed his teeth upon a great many people. In the office, in the court, in the street, and on 'Change, they glistened and bristled to a terrible extent. Five o'clock arriving, and with it Mr Carker's bay horse, they got on horseback, and went gleaming up Cheapside".

Отже, комічне виявляє себе у системі естетичних категорій як відношення, що ефективно власними засобами реалізує ідею вдосконалення дійсності чи запереченням негативного у ній, чи акцентуванням на окремих її вадах, у такий спосіб сприяючи усуненню рис, що гальмують повноту естетичних виявів явищ.

Размещено на Allbest.ru