Система конфліктів у антиутопії О. Хакслі "Чудовий новий світ"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Конфлікт як основа кожного літературного твору є терміном, який передбачає присутність двох протилежних або точок зору, або позицій, або сторін одного й того ж питання та загострення розуміння між цими двома полюсами. Вивчаючи конфлікт як художньо значущу протилежність було з'ясовано, що у літературному творі спостерігаються різні види конфліктів: конфлікт між героями твору, конфлікт героя і укладу суспільства а також конфлікт героя та його внутрішнього світу або його «Его». Оскільки темою нашого дослідження є вивчення системи конфліктів у романі Олдоса Хакслі (Гакслі) «Чудовий новий світ», зробимо спробу перш за все визначити типи конфліктів у творі письменника за зазначеними вище характеристиками та осмислити їх як систему у творі автора. Отже метою нашого дослідження стало вивчення художнього світу роману О. Хакслі з точки зору наявності системи конфліктів у творі.

Олдос Леонард Хакслі - англійський письменник, есеїст, критик, прозаїк - народився 26 липня 1894 року у графстві Суррей. Родина Хакслі належала до британської культурної еліти, що дала цілу низку видатних вчених, письменників та художників. У творчості Хакслі можна зауважити кілька наскрізних тем - це роздуми про Бога та справжню людяність, пошуки ідеалу. Треба зазначити, що великий вплив на творчість О. Хакслі мав його дідусь - біолог. В деяких його творах піднімається тема психологічного дослідження людини, що стосувалось самої глибини її сутності.

Оскільки система конфліктів в даній роботі вивчається на матеріалі роману О. Хакслі «Чудовий новий світ», жанром якого є антиутопія, вважаємо доцільно розглянути характеристику цього жанру. Отже літературний жанр антиутопії став своєрідним літописом трагедії, попередженням суспільству про небезпеку духовної деградації та насильства. Антиутопія - це супутник утопії. Слово «утопія» означало прекрасне, але нездійсненне майбутнє з елементом соціальної міфології. Взагалі, утопія являє собою модель країни, яка була досконалою, країна мрій про щастя, зображення досконалого суспільного устрою, позбавленого наукового обґрунтування; довільне конструювання ідеалів; загальна назва планів, проектів для реалізації яких немає практичних підстав, нездійсненні плани соціальних перетворень; сукупність соціальних ідей, лозунгів, цілей, які мають відтінок популізму. Найголовнішою проблемою утопічної літератури у XX столітті стала проблема здійсненності-нездійсненності утопії, яка, загалом, призвела до прояви антиутопії.

Порівняно з позитивною класичною утопією проблема визначення антиутопії ускладнилося тим, що вона й донині не мала єдиної назви: у працях сучасних вчених у різних співвідношеннях вживалися терміни «какотопія» (погане місце, держава зла), "негативна утопія" (альтернатива позитивній утопії), «контрутопія» (свідоме протиставлення іншій, написаній раніше утопії), «дистопія» (погане місце, перевернута утопія), «квазіутопія» (уявна, несправжня утопія) та інші.

Відношення до утопічного поняття вже зрозуміле з назви роману «Чудовий новий світ» яку, як відомо, письменник запозичив із шекспірівської драми «Буря», де героїня Міранда, потрапивши на чарівний острів, викрикнула «О, чудовий Новий Світ, в якому є такі люди»". Проте, в цю обірвану фразу Хакслі вклав значну долю іронії, оскільки змальований ним світ - який завгодно, тільки не чудовий.

Основна тема роману - зображення загального механізму світової держави, чий девіз "Спільність. Ідентичність. Стабільність", зображення духовної деградації людини в умовах насильства.

Ідея - протест проти тиранії і механізованої «Фордовської Америки», викриття і засудження "комуністичного раю", з притаманними йому тенденціями зрівняння, стирання індивідуальності, ідентичності думки.

Події роману відбувалися у майбутньому - у 632 р.(2540 р.) відліком якого стала Ера Форда. Іронією автора при описанні Нової Ери механізації світового простору, що дає нам змогу провести паралель з християнською ідеєю відліку часу від народження Ісуса Христа. У романі також згадується й «дофордівський» період, тобто ХХ століття, колі ще не було так переформовано устрій світу: - «Світ переповнився батьками, а отже й стражданнями, кишів матерями, що призвело до найрізноманітніших збочень - від садизму до непорочності; переповнився братами, сестрами, дядьками, тітками, сповнився збожеволілими й самогубцями. Почуття мало один вихід - моя любов, моя дитина...».

Сучасність «Фордівської Америки» була жахливою по відношенню до XX ст. Повністю контрольоване суспільство жило тільки сьогоднішнім, минулого не існувало. Один із лозунгів: "Історія - повна нісенітниця". "Започаткували похід проти Минулого, позакривали музеї, попідривали історичні пам'ятники.... Були вилучені книжки, видані до 150 р. Е.Ф.". Головний девіз сучасності: «Кожен належить всім іншим». Тому емоції, пристрасті, кохання - все, що може завадити людині жити щасливо, - замінене стадним духом. антиутопічний літературний роман хакслі

Головні події у романі відбувалися у вигаданій Світовій Державі, яка жила за законами і нормами супер європейської цивілізації. Ті люди, що жили за територією «держави» були вигнанцями через те, що вони не відповідали стандартам «прекрасного нового світу». "Ті, що народжуються в резервації, приречені там і вмерти - приблизно 60 000 індіанців і метисів... геть дикі... ніякого зв'язку з цивілізованим світом...».

Дітей тут не народжували - штучно запліднені яйцеклітини вирощували у спеціальних інкубаторіях. Такі поняття, як «батько» й «мати» не існували. Більше того ці слова були сварливими. Також, ще з раннього дитинства була вирішена їх доля. Всі люди були розділені на класи і все життя вони були повинні відповідати характеристиці свого класу: -« …альфи і бети - вищі класи, яким в свою чергу підкорилися гамми і дельти. Метою в них було одне - безпека і стабільність у суспільстві. А основою для піраміди стали епсілони, їхня рабська покірність, «безграмотність і неосвіченість», на чому будувала будь-яка тиранія.

Головним принципом «фордівської» системи було те, що всі люди мають бути ідентичними. Ми також можемо додати, що така система управління передбачала «стадне» виховання за для того, щоб максимально зрівняти людей за характером а також щоб всі люди почували себе комфортно й виконували свої обов'язки згідно з їх призначенням.

Основним конфліктом твору, який автор зобразив у романі - це чи можна бути щасливим за умов тоталітарної системи. Виявилося, у Чудовому Новому Світі була одна нещаслива людина - Бернард Маркс. Він належав до вищої касти альфа-плюс, але від інших представників своєї касти різко відрізнявся. Особливу увагу привертала зовнішність і поведінка Бернарда, що не відповідали такому класові: задумливий, меланхолійний, романтичний, на зріст трохи вищий за карлика.

Таким чином, ми можемо стверджувати, що у «Чудовому Новому Світі» заради того, щоб створити стабільне й ідентичне суспільство, пожертвували мистецтвом, справжньою наукою, релігією, пристрастями - заплатили високу ціну за своє щастя. Матеріальна забезпеченість суспільства досягнута відмовою від істини і краси, «бо владу захопили маси». Також можна зазначити, що роман антигуманний тому, що з дитинства люди мали вже повністю написану долю, яку ніяк не можна змінити, а при спробі щось змінити - вони потрапляють у вигнання так як вони не відповідають стандартам. Керівництво «прекрасного нового світу» взяло людство під тотальний контроль, завдяки якому люди втратили всі свої права. Люди в романі представлені не як живі істоти, а як маріонетки, котрі існували фізично але духовно були мертвими. Письменник вдався до розгорнутих портретних характеристик, щоб яскравіше і повніше представити світ людських відчуттів і пристрастей.». Аналізувавши художній світ роману, ми прийшли до висновку, що в творі автор зображує фінальні сцени, які розв'язують конфлікт героя та суспільства. Пішовши з життя, Джон зробив зрозумілим, що вирішення цієї проблеми не існує.

Размещено на Allbest.ru