Автор і герой у прозі Анатолія Дімарова: еволюція взаємодії (компаративний аспект)

У Висновках узагальнюються результати дослідження.

Проблема образу автора - одна із головних проблем сучасного літературознавства. У літературознавстві останніх трьох десятиліть (українському і зарубіжному) міцно вкорінилася думка про образ автора як наскрізну інтегруючу категорію художнього твору, що пронизує всю його структуру і визначає взаємодію всіх його елементів.

Перегляд ключових концепцій автора, створених провідними науковцями ХХ ст. - М.Бахтіна, В.Виноградова, С.Аверінцева, Р.Барта - свідчить про те, що категорія автора сприймається й тлумачиться як визначальна в поетиці художнього твору. Навіть постмодерністська позиція „смерті автора” передбачала розмову про автора, а смерть все ж умовну: на початку 90-х років автор повертається в літературу і літературознавство. Проблема автора і героя в сучасному літературознавстві залишається актуальною в її бахтінській модифікації, яка передбачає створення ціннісно-смислової межі між світом героя і автора. Дослідження означених концепцій, дискусії, пов'язані з ними, продукували розвиток понятійних рядів автора і героя, активно задіяних у найрізноманітніших методиках аналізу художніх творів. Ці поняття були залучені нами до дисертаційної роботи з метою адекватного аналізу заявленої проблеми.

„Проблема Дімарова” в сучасному літературознавстві пов`язана із концепціями автора і героя ХХ ст. Важливим її аспектом є синтез реалізму, модернізму та елементів поетики постмодернізму в творчості А.Дімарова.

У дисертації зазначається, що автобіографічна проза А.Дімарова набуває ознак ліричної та „авторської” прози, про що свідчить дослідження еволюції автора і героя у творах А.Дімарова в контексті ліричної і авторської прози російської (К.Паустовський, Ю.Нагібін, Ю.Казаков та ін.) та американської (Д.Лондон, М.Твен) літератури. В прозі А.Дімарова відбувається розмежування суб`єктивності героя і суб`єктивності оповідача в їх співвідношенні із суб`єктивністю автора, що обумовлене характерною для ліричної оповіді домінантою свідомості героя, а не автора.

У творах Дімарова (повісті „На коні й під конем”, „Три наречені для нашого тата”, „Німецька курва”, „Молитва по Марії”, „Матка”) окреслюється тенденція, яка визначає народно-родовий зміст автора-героя-оповідача і формування автора-героя як вияву родової, патріархальної свідомості; формується автобіографічний компонент, усвідомлюється “авто-концепція особистості”, вибудована на засадах народно-естетичного почуття, що продукує розвиток автора-героя-простака і характерника, увиразнює самоаналіз творчої особистості, характерний для авторської прози (повість „Прожити й розповісти…”).

„Поема про камінь” підкреслює еклектичне поєднання реального географічного простору і образу географічного простору оповіді, відбувається трансформація географічного образу Криму в художньо-філософський образ літератури та культури. Успадковуючи традиції кримського коктебельського тексту М.Волошина, А.Дімаров створює образ Криму як символічного, сакрального локусу, де відбувається процес душевно-духовного становлення автора-героя-творця.

У творах Дімарова втілена ідея “людини культури” як вираження „смислу духовності”. Дімаровський образ автора-героя-оповідача є носієм „низових”, народних форм культури, як і ідеї „природної” людини, що реалізується письменником у постмодерністському культурному просторі через синтез ігрових форм мистецтва і життя.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Щербакова Т.О. Про „точку зору” у відповідностях до проблеми автора // Актуальні проблеми літературознавства: Збірник наукових праць. - Д.: „Навчальна книга”, 2002. - Т.14. - С.131-139.

2. Щербакова Т.О. „Поема про камінь” А.Дімарова: маргіналізм і авторська свідомість // Актуальні проблеми вивчення літературних родів: Збірник наукових праць. - Д.: „Пороги”, 2002. - Вип.5. - С.70-72.

3. Щербакова Т.О. Оповідання Ю.Нагібіна „Я вивчаю мови”: досвід аналізу автобіографічної прози // Актуальні проблеми літературознавства: Збірник наукових праць.- Д.: „Навчальна книга”, 2003. - Т.15. - С.178-184.

4. Щербакова Т.О. Алюзії на лондонівський текст у прозі А.Дімарова // Від бароко до постмодернізму: Збірник наукових праць. - Д.: ДНУ, 2004. - Вип.7. - С.232-236.

5. Щербакова Т.О. А.Дімаров і М.Волошин: спадкоємність географічних образів Криму в „Поемі про камінь” // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвузівський збірник наукових статей. - К.: ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф”, 2006. - Вип.11: Лінгвістика і літературознавство. - Ч.2. - С.405-412.

6. Щербакова Т.О. Парадигми усвідомлення авторства: Дімаров і Нагібін // Наукові записки: Збірник наукових праць. - Харків: ППВ „Нове слово”, 2006. - Вип. 2 (46). Ч.1. - С.120-125.

АНОТАЦІЇ

Щербакова Т.О. Автор і герой у прозі Анатолія Дімарова: еволюція взаємодії (компаративний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.05 - порівняльне літературознавство. - Дніпропетровський національний університет. - Дніпропетровськ, 2006.

У дисертації досліджується творчість А.Дімарова 90-х рр. ХХ ст. - початку ХХІ ст. в аспекті еволюції образу автора у взаємодії з героєм у компаративній специфіці. З огляду на це обґрунтовується динаміка соціокультурного контексту, художніх та естетичних чинників, що обумовили появу гібридних типів взаємодії автора і героя в прозі А.Дімарова. У дослідженні визначені парадигми усвідомлення автора і героя, продемонстровані типологічні сходження, аналогії, відповідності автора і героя у повістуванні А.Дімарова і М.Волошина, О.Довженка, Ю.Казакова, Ю.Нагібіна, К.Паустовського, Гр.Тютюнника, І.Чендея. У контексті авторської прози А.Дімарова осмислена і проаналізована роль Джека Лондона і Марка Твена як головних чинників ідейного самовизначення письменника. При цьому виявляється дімаровська позиція автора-творця як „людини культури”, що реалізується через духовний світ митця.

Дослідження проблеми „автора і героя” у прозі А.Дімарова суттєво увиразнює творчий доробок і значимість письменника в літературі сьогодення.

Ключові слова: автор, герой, компаративістика, лірична проза, „авторська” проза, автобіографізм, „людина культури”.

Щербакова Т.А. Автор и герой в прозе Анатолия Димарова: эволюция взаимодействия (компаративный аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.05. - сравнительное литературоведение. - Днепропетровский национальный университет. - Днепропетровск, 2006.

В диссертации анализируется малоизученный период творчества Анатолия Димарова - проза 90-х гг. ХХ в. - начала ХХI в. - в аспекте эволюции образа автора во взаимодействии с героем в компаративной специфике. Исследуются теоретические аспекты “проблемы автора” и “проблемы героя” как литературоведческих категорий и как факторов “проблемы Димарова”. В связи с этим обосновывается динамика социокультурного контекста, художественных и эстетических принципов, которые существенным образом способствовали модификации взаимодействия образа автора и героя в прозе А.Димарова, появлению гибридных новообразований, таких как выразитель патриархально-родового сознания, модификация природного человека, тип характерника, простака.

Исследуются парадигмы автора и героя в контексте лирической и “авторской” прозы А.Димарова 60-х гг. Автор выступает одновременно творцом и субъектом изображения, а познание действительности приобретает новую форму - самопознания. Существенное значение в этом плане занимает “сказовая” манера повествования, которая является своеобразным выражением традиций народно-смеховой культуры и органично соотносится с фактами автобиографизма (повесть “На коні й під конем”, “Прожитии й розповісти. Повість про сімдесят літ”, “Поема про камінь”).

В работе предложены варианты осмысления эволюции автора и героя в прозе А.Димарова в контексте русской и американской литератур. Детально проанализированы и обоснованы типологические сходства, аналогии, соответствия автора и героя в повествовании А.Димарова и М.Волошина, А.Довженко, Ю.Казакова, Ю.Нагибина, К.Паустовского, Гр.Тютюнника, И.Чендея, осмыслена роль Джека Лондона и Марка Твена в идейном самоопределении писателя.

На материале “Поеми про камінь” А.Димарова рассмотрены особенности интерпретации Крымского текста, выявлена димаровская позиция автора-творца как “человека культуры”.

Ключевые слова: автор, герой, компаративистика, лирическая проза, “авторская” проза, автобиографизм, “человек культуры”.

Shcherbakova T.A. Author and character in the prose by Anatoly Dimarov: evolution of interaction ( comparative aspect).- Manuscript.

The dissertation for the degree of candidate of Philological Sciences, speciality 10.01.05 - Comparative Literary Criticism. - Dnepropetrovsk National University. - Dnepropetrovsk, 2006.

The work by A.Dimarov of the end of the 20^th and of the beginning of the 21^st centuries are analyzed in the author's personality evolution in author and character interaction given in the comparative aspect. The dynamics of the social and cultural contexts, literary and aesthetic factors conditioned the appearance of the hybrid types of the author and character interaction in A.Dimarov's prose. The author and character paradigms in the context of author's prose are determined in the study. The typical similarities, analogies, author and character correspondence in the narrations by A.Dimarov and M.Voloshin, A.Dovzhenko, Y.Kazakov, Y.Nagibin, K.Paustovsky, G.Tutunik, I.Chanday have been shown. The role of J.London and M.Twain in social author's self-determination has been analyzed in this work. A.Dimarov's creative position as “a person of culture” has been revealed through his spiritual world.

The research of the “author and character” problem in the prose by A.Dimarov underlines the importance creative heritage of the author.

Key words: author, character, comparative linguistics, lyrical prose, “author's” prose, author's biographity, “a person of culture”.

Размещено на Allbest.Ru