Мовні засоби вираження емоцій у детективній прозі (на основі творів А. Крісті)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ВСТУП

Афективний простір особистості не обмежується потягами й емоціями. До нього входять і складніші афективні утворення -- почуття. Тільки людині, на думку Ч. Дарвіна, притаманне почуття сорому. Ми вважаємо це почуття виявом переживань, пов'язаних з нашим суб'єктивним ставленням до певних суспільних норм, правил поведінки.

Усю розмаїтість людських переживань можна поділити на дві групи:

Відображення ситуаційного ставлення людини до певних об'єктів -- це емоції.

Стійке й узагальнене ставлення до об'єктів -- це почуття (Г. С Костюк).

Взаємовідношення між емоціями і почуттями діалектичне. Почуття потребують для свого виникнення емоцій, але це не кількісне і не часове накопичення емоцій. Емоції -- фаза виникнення і визрівання почуттів, момент їхнього перебігу. Почуття є фазою розкриття, виявлення і демонстрації емоцій. Емоції -- це ті безпосередні переживання, з яких формується ставлення. Почуття ж -- це саме ставлення. Емоції людини знімаються в почуттях, що фіксується в мові людини. Ми промовляємо «почуття страху», маючи на увазі емоцію страху як негативну за знаком. Ми звично, як синоніми, вживаємо слова «емоції радості», «радісні емоції», «почуття радості», не розрізняючи, що з них емоції, а що почуття. І разом з тим, коли ми чітко усвідомлюємо життєве значення об'єктів, предметів, інших людей для нас, то говоримо про почуття кохання, почуття патріотизму, пов'язані з цілою гамою емоцій, різних за знаком і модальністю. Слід підкреслити таку дуже важливу властивість емоцій, як амбівалентність, тобто поєднання двох протилежних за знаком емоцій в одному почутті. Так, почуття ревнощів складається з емоцій радості та гніву.

Предмет дослідження - використання мовних засобів для вираження емоцій.

Об'єкт дослідження - процес використання мовних засобів для вираження емоцій на прикладі детективних творів Агати Крісті.

Мета даної роботи - продемонструвати використання мовних засобів для вираження відчуттів і емоцій на прикладі творів «Королеви" детектива Агати Крісті. Дана мета передбачає вирішення наступних задач:

Дати характеристику емоціям, їх ролі та функціям

Прослідкувати зв'язок мів мовою та емоціями

Знайти мовні засоби в творах А. Крісті, які використовуются для вираженная емоцій.

Структура роботи складается зі вствупу, двох розділів, висновків.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКЕРИСТИКА ЕМОЦІЙ, ІХ ВИДИ, РОЛЬ ТА ФУНКЦІЇ

1.1 Емоції і їх вплив на стан людського організму

Емоції поділяються на прості і складні. Прості зумовлені безпосередньою дією подразників - задоволення, незадоволення на основі органічних потреб. Звичайно такі емоції створюють емоційний тон відчуттів. Складні емоції пов'язані з усвідомленням життєвого значення об'єктів - вираження ставлення особистості до світу. Ці емоційні переживання опредметнені. Це радість, викликана чимось певним, гнів щодо когось конкретно. Ці предметні почуття поділяються на інтелектуальні, естетичні та моральні.

У моральних почуттях втілюється ставлення людини до людини й суспільства.

Інтелектуальні почуття -- подив, цікавість, допитливість, сумнів -- засвідчують взаємопроникнення інтелектуальних і афективних моментів.

В естетичних почуттях виявляється не лише спрямованість на предмет, а й проникнення в нього. Це специфічне пізнання, яке являє собою проникнення почуттям у власну сутність предмета, це пізнання специфічної якості предмета -- краси.

Наступний рівень прояву афективного простору особистості -- то світоглядні почуття, що виражають найбільш узагальнене ставлення людини до світу, інших людей, до себе самої. Це почуття трагізму, іронії, сарказму.

За силою, характером прояву і стійкістю серед емоцій виділяють афекти і настрої:

Афект -- особливий тип емоційних процесів, що розвиваються в критичних умовах, коли суб'єкт неспроможний знайти адекватний вихід з небезпечних, травмуючих, найчастіше несподівано виникаючих ситуацій. Афект бурхливо протікає, має значну інтенсивність та найбільш очевидні наслідки своїх проявів, що характеризуються дезорганізацією поведінки і порушенням перебігу психічних процесів (зміна виразу обличчя, дезорганізація моторики, відхилення в мисленні, в розподілі та, стійкості уваги, порушення свідомого контролю над вибором тієї чи іншої дії).

Настрій -- це загальний емоційний стан, що забарвлює протягом значного часу окремі психічні процеси й поведінку людини.

Одним з найбільш загальних є поділ емоцій ( в залежності від модальності переживання ) на позитивні, негативні та нейтральні.

Тут ще потрібно відмітити, як саме відбувається такий поділ. Якщо певні предмети, явища оточуючого світу відпоповідають нашим потребам,вони викликають в нас позитивне відношення та, відповідно, виникають позитивні емоції. Якщо ж те, що відбувається не відповідає нашим потребам, то виникає негативне відношення та негативні емоції.

Існують й інші класифікації емоцій. Наступний поділ емоцій відбувається за характером впливу на організм. Тут виділяють стенічні та астенічні емоції.

СТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ (від грецького слова “стенос”- сила ) підвищують активність,енергію та життєдіяльність, викликають підйом та бадьорість. Це радість,захоплення, ненависть.

АСТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ (від грецького слова “астенос”- слабкість, безсилля) зменшують активність та енергію людини, пригнічують життєдіяльність. Це пригніченість, смуток, туга.

Деякі емоції можна віднести як до астенічних, так і до стенічних (горе, страх). Все залежить від індивідуальних особливостей людини.

До фундаментальних емоцій відносяться (згідно К.Є. Ізарду)[6,7]:

1. ІНТЕРЕС - позитивна емоція,що мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, творчі устремління.

2. РАДІСТЬ - позитивне емоційне збудження, що виникає при появі можливості досить повно задовольнити актуальну потребу, ймовірність чого до цього моменту була невисокою чи невизначеною.

3. ГОРЕ - емоція зумовлена комплексом причин, пов'язаних з невідтвореними життєвими втратами.

4. ГНІВ. Може викликати бажання покарати, наказати. Може сприяти мобілізації сили, викликати відчуття впевненості у правильності власних дій.

5. ОГИДА - часто виникає разом з гнівом, але має свої власні ознаки і по-іншому переживається. Огида являє собою бажання позбавитись від когось чи від чогось.

6. ПРЕЗИРСТВО - емоція,що відображає втрату іншою людиною чи цілою групою своєї значущості для індивіда, переживання останнім своєї переваги в порівнянні з іншими.

7. СТРАХ - переживання, зумовлене отриманням прямої чи опосередкованої інформації про реальну чи уявну загрозу, очікування невдачі при здійсненні дій, обумовленої ситуацією, що виникла. Вважається , що страх являється однією з найбільших негативних емоцій. Страх може паралізувати людину, а може і мобілізувати її енергію.

8. ПОДИВ - різке підвищення нервової стимуляції, що виникає в наслідок несподіваних подій. Виникнення даної емоції сприяє миттєвій орієнтації всіх пізнавальних процесів на об'єкт, що викликав подив.

9. СОРОМ - виникає як переживання неузгодженості (дійсного чи тільки уявного ) між нормою поведінки і фактичною оцінкою, прогнозування засуджуючої чи різко негативної оцінки оточуючих. Сором мотивує бажання сховатися, зникнути.

10. ПРОВИНА- емоція, схожа на сором, оскільки також виникає у результаті неузгодження очікуваної та реальної поведінки. Однак сором може з'являтися внаслідок будь-яких помилок, вина ж виникає при порушеннях морального чи етичного характеру, при чому в ситуаціях, в в яких людина відчуває особливу відповідальність. Також деякі автори виділяють в окрему групу інтелектуальні емоції. До інтелектуальних емоцій відносять: сумнів,подив, задоволення, впевненість, здогад. Ці емоції можуть бути як позитивними, так і негативними. Зрозуміло, що інтелектуальні емоції пов'язують з процесом творчості.

Мова та емоції

Ще на початку XIX ст. В. фон Гумбольдт відзначив, що мова як діяльність людини пронизаний почуттями. В даний час лінгвістика знову звернулася до його вчення, що закликав вивчати мову в тісному зв'язку з людиною. В усі часи люди відчували, відчувають і відчуватимуть одні й ті ж почуття: радість, горе, любов, смуток. Мова не є дзеркальне відображення світу, тому, очевидно, світ емоцій і набір мовних засобів, їх відображають, не можуть повністю збігатися.

У лінгвістичній літературі використовуються різні позначення цих універсальних емоцій: домінантні емоції, ключові емоції, емоційний тон, провідні або базові емоції та ін У той же час психологи відзначають, що словник емоцій у різних мовами далеко не однаковий, хоча немає жодного переживання, яке було б доступне для однієї національності і недоступно для іншої, тобто самі емоції - універсальні, а типологічна структура емоційної лексики не збігається у різних мовах, має національну специфіку, так як відображення їх у кожній мові самобутньо.

Емотивна лексика традиційно вивчається з урахуванням таких категорій, як оцінний, експресивність, образність, причому зв'язки її з оцінкою виявляються особливо тісними. Сполучення емоцій і оцінки не втрачають актуальності.

Отже, емоційність і оцінними - категорії, безумовно, взаємопов'язані, а от на рахунок характеру їх зв'язку є різні точки зору.

Згідно з першою точкою зору, оціночної і емоційність - нерозривної єдності. Так, наприклад, вважає М. А. Лук 'янова: "Оціночні, представлена як співвіднесеність слова з оцінкою, і емоційність, пов'язана з емоціями, почуттями, не становлять двох різних компонентів значення, вони «єдині». Цієї ж думки дотримується і В. І. Шаховський Вольф, навпаки, розводить компоненти "емоційність" і "оціночної", розглядаючи їх як частину і ціле.

Ще одна позиція: оціночних і емотивності - компоненти хоч і передбачають один одного, але різні. Розходження цих компонентів підтверджує той факт, що окремим підкласами емоційних явищ функція оцінки властива не в однаковій мірі. На думку прихильників цієї позиції, оціночної не в рівній мірі властива емоційної лексики. Так, довгий час у параметрі оцінки не розглядалася лексика емоцій типу "любов", "смуток", але в останні роки досліджується характер оціночними і подібних слів. У результаті виділені типи оціночних слів: общеоценочная лексика типу "подобається/не подобається, схвалення/не схвалення"; часто оціночні слова або інтерпретують "емотивної аспект" оцінки слова, типу "любов", "презирство". Другі містять поряд з оціночної модальністю позначення емоції.

В останні роки лексикологія досягла видатних результатів в описі системності лексики, у виявленні та описі структурно-семантичної організації різних лексичних множин. Це, у свою чергу, стало можливим завдяки ретельній розробці теорії семантіческою і семной структури слова. Остаточно сформувалася область знання, що спеціалізується на вивченні семантичної структури слова, - семасіологія з розділами семной і семемной Марію.

Словникові дефініції більшої частини емотивної лексики зближуються завдяки загальному змісту, що є в них. А. А. Уфімцева називає "цю інтегративну по суті і трансформовану за формою вираження загальну для цілого ряду одиниць сутнісну частину словникової дефініції - ідентифікує предикатом".

Перший компонент моделі - основний ідентифікатор емотивності, ідентифікатор першого ступеня (ІЕ1). Зазвичай він виражається словами Узагальнення семантики типу "відчувати - feel", "відчувати - experience". Другий компонент - додатковий ідентифікатор емотивності другого ступеня (ІЕ2), заміщається найчастіше конкретними найменуваннями емоцій типу "любов - love, страх - scare/fear, ненависть - hatred" та інші. Отже, категоріальному-лексична сема емотивності (КЛСЕ) зазвичай реалізується поєднанням узагальненого і конкретного предикатів емотивності (КЛСЕ = ІЕ1 + ІЕ2).

Базові ідентифікатори емотивної лексики передають загальну ідею лексичного поля - ідею почуття, емоції як особливої психічної реальності. Саме вони формують лексичне поле емоцій.

Додаткові ідентифікатори, конкретизуючи ідею почуття, передають зміст емоцій, яке називають "тоном", "тональністю", "квантом". Тим самим вони виконують класифікаційно-номінативну функцію. У системі лексики національної мови вони представляють систему емоцій так, як вона склалася в житті людства і як вона усвідомлюється людством на певному етапі його існування.

Більша частина емотивної лексики змістовно багата. Ідентифікує семний предикат другого ступеня передає суть емоції, а уточнюючі його диференційні семантичні ознаки визначають її якості, властивості. І тільки разом, в різних комбінаціях, вони передають все різноманіття емоцій. Наприклад, позначення смутку словами: смуток, депресія, кручина, меланхолія// sadness, depression, melancholy.

В даний час в лінгвістиці міцно утвердився польовий підхід до опису різних мовних фактів. Якщо говорити про лексику, то потрібно зазначити, що зараз активно розробляється як концепція польової організації окремої семеми (див. позицію 61), так і концепція польової організації лексичних множин.

Польовий принцип передбачає перш за все виділення ядра та периферії досліджуваного безлічі мовних засобів. Як відомо, ядро включає, по-перше, мовні засоби, спеціалізовані для вираження певних категоріальних значень, по-друге, мовні засоби, максимально що втілюють ці значення, по-третє, найбільш вживані мовні засоби.

Переживання почуття супроводжується здатністю чи нездатністю міркувати, існує диференціація по тривалості - стислості. Так "радість" і "щастя" примикають до ЛСГ "радість", але "щастя" - це більш тривалий почуття. Переживання почуття супроводжується різними ознаками прояви цього почуття. Компонент значення "інтенсивний прояв" протистоїть компоненту "слабке прояв почуття".

Різні відчуття і відтінки його можуть комбінуватися між собою. Тому ряд англійських іменників містять сему передбачають інші почуття: страх, покірність, любов. Наприклад: awe,

reverence, veneration.

Деякі семантичні компоненти складають бінарні опозиції: love-hate, joy-boredom.

Позитивна або негативна оцінка емоції відсутня у багатьох іменників основного ряду СПЕ.

Майже всі розглянуті одиниці допускають вживання з дієсловами відчувати, відчувати, відчувати.

Отже, між іменниками СП "feelings and emotions" і СПЕ спостерігається аналогія структури СП номінативних одиниць при їх кількісному розбіжності. СПЕ іменників англійської мови кількісно більше російської СПЕ на 21% за рахунок переважання насамперед одиниць, що позначають інтенсивне відчуття. Наприклад, слову "гнів" відповідають 7 англійських слів, слово "роздратування" має 6 еквівалентів в англійській мові.

Висновки з першого розділу

Отже, емоції людини є особливою, своєрідною формою пізнання і відображення реальності. Емоційна людина виступає одночасно об'єктом і суб'єктом пізнання, тобто емоції пов'язані з потребами людини, що є основою мотивів її діяльності. Емоції людини і механізми їх лінгвістичного забезпечення завжди були предметом наукових досліджень. Багато наук вивчають цей психологічний феномен: психологія, фізіологія, соціологія, філософія, етика, медицина, біохімія, лінгвістика, літературознавство тощо. Емоції людини є особливою, своєрідною формою пізнання і відображення реальності. Емоційна людина виступає одночасно об'єктом і суб'єктом пізнання, тобто емоції пов'язані з потребами людини, що є основою мотивів її діяльності. Емоції людини і механізми їх лінгвістичного забезпечення завжди були предметом наукових досліджень. Багато наук вивчають цей психологічний феномен: психологія, фізіологія, соціологія, філософія, етика, медицина, біохімія, лінгвістика, літературознавство тощо.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

1. Емотивні значення, що відображують основні людські емоції, є універсальними, а лексична маніфестація, що конкретизує їх із різним ступенем глибини й у різних аспектах, має національну специфіку.

2. Семи емотивності пов'язані з лексичним значенням і виконують функцію вираження емоцій людини, що говорить.

3. Семи емотивності надають слову певної емоційної тональності, тобто слова, що мають ці значення, є амбівалентними: вони одночасно визначають об'єкт-джерело емоцій (номінативна функція) та виражають емоційне ставлення до нього людини, що говорить (експресивна функція).

РОЗДІЛ 2. МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОЦІЙ У ТВОРАХ А. КРІСТІ

2.1 Лексичні, семантичні, стилістичні та синтаксичні мовні одиниці на позначення емоцій у творах автора

Агата Крісті створила безліч чудових запам'ятовуються персонажів. З таким же успіхом вона створювала потрібну їй зупинку, тло, пейзаж. Як же їй вдалося передати настрій і атмосферу, що відбувається так глибоко?

У цьому питанні одну з вирішальних ролей грали нижчеперелічені засоби виразності:

Метафора (Metaphor). «I was in fever of impatience to get all the facts». [13; 17] Тут метафорою передається вищий ступінь емоційної напруги персонажа. емоція мовний крісті відчуття

Антитеза (Antithesis). «In one sense nothing, in another sense everything». [4; 117] Антитеза використовується письменницею для того, щоб охарактеризувати ситуацію з різних сторін.

Перифраз (Periphrasis). «Some forty feet below was a dark heap of something that looked like old clothes». [12; 89] Тут перифраз «щось, схоже на купу старого одягу» використовується для нагнітання ефекту - за змістом, спочатку головний герой чує слабкий крик, потім бачить цю купу одягу і, спускаючись, розуміє, що людина мертва. Також Агата Крісті описує ситуацію очима героя, як би з його позиції - а так як герой стоїть на вершині пагорба, то йому просто не видно, що це таке.

Терміни (Terms). «Well, there's curare». [6; 143] «And Superintendent Battle you doubtless know», said Mr. Shaitana ». [4; 201] Агата Крісті часто використовує терміни в своїх книгах, в більшості випадків це назви отрут чи посад (як і в наведених прикладах).

Архаїзми (Archaisms). «Whatever else she was, she was a lady!». [12; 118] Архаїзм необхідний тут письменниці для точної характеристики героїні: вона поводилася як леді.

Іноземні слова (Foreign words). «You may expect me on the eighteenth. Mille remerciments! ». [12; 192] «Pardon, Madame," he said, wiping his eyes ». [6; 39]« Je crois bien. Mon ami, we must get after the Meredith girl - and quickly! ». [5; 132]

Агата Крісті зробила головним героєм-сищиком - бельгійця Пуаро, який, звичайно ж, говорить по-французьки, і недостатньо добре знає англійську. Тому письменниця вводить в його промову деякі французькі слова для достовірності, а так само в тих випадках, коли французькі слова точніше виражають суть, ніж англійські. [12; 98]

Порівняння (Simile). «... He walked like a tiger ...». [17; 39] Агата Крісті наводить порівняння з тигром для того, щоб через «тигрову ходу» - пружинисту, легку - передати характер вбивці - обережний, обачний, але готовий ризикувати, якщо така необхідність.

«Linda was as awkward as a young colt and as prickly as a hedgehog». [13; 17] За допомогою порівняння з незграбним лошам і колючим їжаком Агата Крісті точно описує підлітка - гидкого каченяти raquo ;, який повний невпевненості в собі. «She was dressed in glittering green and looked a little like a mermaid». [6; 59] А тут Агата Крісті, порівнюючи дівчину в зеленій сукні з русалкою, натякає також і на те, що вона підступна, як русалка, і може погубити того, хто в неї закохається. Так звана «згубна краса», «фатальна жінка». [6; 5]

Гіпербола (Hyperbole). «A man of the world!». [3; 48] У даній ситуації гіпербола вживається з метою передачі в комічній формі професіоналізму персонажа.

Іронія (Irony). «The next five minutes were spent in a struggle that did credit to Bobby's dentist». [15; 115]

«It s most exciting to have a romantically poisoned friend». «All that morphia - enough to kill five of six people - and I am alive and kicking!». [17; 121] Оскільки книга «Why didn t they ask Evans» є трилером Агати Крісті, то іронія введена в текст з метою розрядження обстановки.

Мовні повтори (Repetition). «Frankie felt still more ashamed. It was a mean thing she was doing - mean mean - mean ». [17; 51] На наш погляд, мовної повтор ужитий з метою загострення уваги читача на поведінці героїні.

Епітет (Epithet). «She was also a hot-headed feminist ...». [3; 53] «A big, square, wooden-faced man moved forward». [13; 17] «Beatrice King was a short rather sly-looking girl with adenoids». [4; 115]

«... and disinfected medical practitioner». [12; 78] Епітети наводяться для того, щоб більш яскраво описати персонажів.

Оксюморон (Oxymoron). «He's just one of the usual unhappy successes». [16; 13] «I remember now walking along the kitchen garden path repeating to myself in a kind of ecstatic delirium" under the glassy green translucent wave ». [12; 115] Тут оксюморон допомагає підсилити ефект слів героїні.

Уособлення (Personification). «Figures mounting up above the line each side». [15; 189]

Сленг (Slang). «Over a painted-up raddled bitch - yes, I said bitch - like the Cayman». [4; 109] Для передачі стану героїні (ревнощі, заздрість, обурення) використовується сленг.

Графон (Graphon). «Why, that m-m-must have been W-W-Wales». [3; 123] «I always was a pp-putrid rrr-rider," said Badger ». [12; 19]« On this voyage he made the acquaintance of a certain lady-a-er-Mrs. Templeton ». [15; 88 ] У перших двох випадках графон ужитий з метою передачі особливості мови персонажа - він заїкається, тому й слова вимовляє по кілька разів. В останньому випадку графон введений тому, що герой не може відразу згадати ім'я місіс Темплтон.

Інверсія (Inversion). «He lives with you?». [12; 44] «You are free?». [4; 41] Інверсія показує типовість розмовної мови.

Ономітопія (Onomethopea). «Market Loughborough was buzzing like a beehive». [13; 57] Ономітопія не носить ніякого лексичного сенсу і служить лише для звукового оформлення авторської ідеї.

Авторські слова. «You are on the - how do you say it?- Get-rich-quick-tack, eh, mon ami? ». [4; 81]

Таким чином, доречне вживання виразних засобів зробило героїв Агати Крісті і ситуації, в яких вони виявлялися, більш близькими, зрозумілими і цікавими читачеві. [7; 141]

Використання такого великого ряду стилістичних засобів в книгах Агати Крісті допомагає читачам глибше вникнути в ланцюг подій і відчути ідею того чи іншого твору, поступово підводячи до головної ідеї «Яким би розумним ні злочинець, зло має бути покаране! »

2.2 Мовні одиниці як засіб впливу на читача та відображення стилю автора

Особливе значення в соціолінгвістиці належить дистрибуції вигукових речень, яка пов'язана з гендерною типологією у творах англійської літератури. Тому важливе місце у розподілі цього типу речень та їхній структурі посідає стать автора та створені ним персонажі. В даній роботі ми розкриємо роль вигукових речень з урахуванням статі та соціального статусу співрозмовників.

Вигуки в англійській мові, як і в українській, виражають почуття (захоплення, співчуття, здивування тощо) або вольові спонукання людини, але не називають їх. Вони належать до діалогічного мовлення, вживаються, як правило, в умовах неофіційного спілкування. Їх вибір адресантом залежить від ситуативності, емоційності мовлення, теми, інтелектуального

рівня співрозмовників [3, с. 189].

Вигуки, виходячи із загальномовних значень і тих, які реалізуються тільки в контексті, поділяються на вигуки з конвенційно-обумовленим і контекстуально-обумовленим прагматичними значеннями. Вигуки з конвенційно-обумовленим прагматичним значенням мають загальномовні значення. Вони притаманні вигукам, семантичні функції яких спеціалізо-

вані, тобто однозначні. Вигуки з контекстуально-обумовленим прагматичним значенням співвідносяться переважно з мовцем, виражають його емоції й почуття, реакції на зміст висловлення, на те, що відбувається, тобто є адре-

сантно-орієнтованими [1].

Вигукові висловлення посідають значне місце в організації дискурсу, оскільки вони є тими елементами мовленнєвого акту, які сприяють встановленню контакту між мовцем і слухачем, завершенню мовленнєвого акту, а також розмиканню контакту між ними. Зокрема, поняття статі та її впливу на формування та поведінку особистості - це проблема, що привертає увагу дослідників протягом останніх десятиліть, але багато питань все ще залишаються спірними і вимагають додаткових досліджень [2].

Оскільки особливості чоловічого та жіночого мовлення не проявляються однаковою мірою на всіх рівнях, в статті особ ливу увагу було приділено найбільш важ-ливим моментам.

Таким чином, ми отримали певні резуль-тати, які свідчать про те, що що у романі, написаному жінкою, особливо характерними для жінок є вигукові речення, що виражають такі почуття, як радість, співчуття, любов, сум, страх, хвилювання та розчарування, а для чоловіків - радість, рішучість, злість

та роздратування. Найчастіше жінки схильні до інтенсифікації насамперед позитивної оцінки. При негативній оцінці вони дотримуються слів з нейтральним стилістичним забарвленням [2].

До типових рис жінки належить також гіперболізована експресивність і більш часте використання вигуків. Проте досить легко помітити, що у цьому романідетективі деякі чоловічі якості є також у жіночих виразах. Це

сприяє формуванню уявлень про героїв та наміри авторки.

Отже, дослідивши особливості жіночої комунікації в художньому тексті, що проявляються у вигукових реченнях на матеріалі роману «Загадка Сіттафорда» Агати Крісті на основі вищезгаданих почуттів, що притаманні жіночому дискурсу, ми можемо зробити висновок, що жіноча стратегія в спілкуванні - гнучка, динамічна, орієнтована на співрозмовника та наповнена великою концентрацією емоційнооцінної лексики.

Власні імена, що створювалися протягом багатьох століть і під впливом ряду мов, в даний час являють собою яскраву сукупність назв. У дослідженнях етимології лексичних одиниць дедалі частіше простежується тенденція вийти за рамки слова як одиниці мовної системи, що викликано прагненням зрозуміти, як функціонують різні за складом слова в мові, і на цій основі глибше заглянути в механізм формування їх семантики.

Прості слова частіш за все нічим не обумовлені. У них опора йде на план вираження. У підданному лінгвістичному аналізу творі Агати Крісті «Вбивства за алфавітом» ми зафіксували досить велику кількість імен - 25 одиниць. Тут відповідно виділили 2 групи імен: чоловічі та жіночі. Проаналізувавши зустрічальність імен, ми дослідили їх етимологію.

Найчастіше в основі імені лежала якась, як правило, позитивна властивість людини, її духовна якість, риса характеру.

Імена Amelia і Emmeline (Агата Крісті використовувала деривати цих імен, відповідно, Milly і Emily) мають у своїй основі подібні якості: Amelia [тевт.ім.; букв, `працьовита, старанна']; Emmeline [фр. Emilie <лат. Aemilia, жін. до Aemilius - рід. ім'я (ІІІ-І ст. до н.е.) <aemulus `ревна, старанна'], наприклад: "I consider it just possible that the watress, Milly Higley might know

something useful" [ 1, c.158 ].

До групи імен, пов'язаних з найменуваннями тварин і рослин, належить ім'я Lionel [фр., зменш. від lion `лев'; букв, `левеня, молодий лев'], яким Крісті назвала одного з героїв роману "The ABC Murders", "It is difficult for me, Sir Lionel," he said."l am, as you might say, an interested party" [1,c.58 ].

Незвичайні абстрактні іменники лежать в основі жіночих імен Магу і Constance. Відзначимо етимологію цих імен: Магу [СР-англ. Маriе <ін-англ. Маnа, Маnе <лат. Maria <грец. Mariam, Maria <др.-евр. Miryam; імовірно 1) `гіркоту'; 2) `обурення, опір']; Constance [фр. <Лат. Constantia <constantia `незмінність, сталість, твердість']. Можна припустити, що приводом для на-

речення цими іменами послужили якісь події в житті людей, риси їхнього характеру : "Hoping I am not troubling you, Yours respectfully, Mary Drawer" [1, c.78].

На межі між простими і складними іменами знаходяться імена, запозичені з інших мов, що зазнали процесу спрощення. В основу таких імен лягли цілі номінативні фрази, наприклад: імена Donald [гаельської Domhnall, Domnall; буквально означає `володар світу, могутній у всьому світі'], Franklin [среднеанглийского frankelein, що означає `вільна людина'] і т.д.

Такі особливості простих імен та імен, віднесених нами до групи простих власних назв. Поступово вони витіснялися складними, двокомпонентними іменами.

Принциповою відмінністю складних слів від усіх інших лексичних одиниць, є той факт, що "провідні семантичні категорії знаходять у них, як правило, своє формальне відображення, тобто реалізуються за допомогою наявного окремого морфемного існування" [2, с.99 ]. Оскільки історія Великобританії була постійно пов'язана з війнами, то чоловік, у першу чергу, повинен був бути захисником своєї Батьківщини. Це може бути проілюстровано на прикладі імені Alexander - так Агата Крісті назвала головного героя детективу : "Mr. Alexander Bonaparte Cust rose from his seat and peered nearsightedly round the shabby bedroom" [ 1, с.14 ]. Буквальне значення цього імені - `захисник людей': (лат. <грец. Alexandras <alexein `захищати' + aner `людина, чоловік'].

Отже, імена, що вживаються в тескті, за етимологією мають позитивні і негативні риси. Агата Крісті широко застосувала імена різних типів і їх деривативи, відобразивши таким чином ономастикон сучасної англійської мови.

Висновки з другого розділу

При аналізі творчості Агати Крісті нам удалося виділити характерні для нього межі, які роблять її детективи більш увлекательнимі і закрученими. Ці межі можуть стосуватися як частини її творчості («вбивцею виявляється той, хто був раніше виправданий»), так і всієї творчості в цілому («наявність любовної лінії на тлі детектива»). Ми побачили, наскільки важка дорога письменника і наскільки важливі нюанси характерів і ситуацій при написанні книги.

У сфері детектива зроблена безліч наукових досліджень, вже з кінця XIX століття ця тема починає цікавити різних письменників. Тим ні менш, дослідження детектива залишається актуальним, тому що, описуючи структурні, композиційні і сюжетні особливості детектива, автори наукових досліджень дуже рідко залучають лінгвістичний і стилістичний апарат, мотивуючи це усредненностью стилю детектива, шаблонністю його мови, запрограмованістю його персонажів, сюжетних ходів і так далі. У своїй роботі ми лише трохи торкнулися лінгвістичного контексту детектива, тому що ця тема дуже об'ємна і в ній немає однозначної думки учених. На наш погляд, творчість англійської письменниці леді Агати Крісті була і залишається одним з кращих зразків детектива. Її книги визнані загальнонаціональним шедевром детективної літератури, і можуть служити багатьом письменникам еталоном для наслідування. Вивчення її творчості продовжується, залучаючи все нових і нових фахівців в області лінгвістики і літературознавства. І це досконало виправдано, оскільки книги письменниці роблять великий вплив на світову літературу, і, зокрема, на літературу нашої країни.

ВИСНОВКИ

В процесі вивчення написання детективу ми прийшли до висновку, що створення твору даного жанру повязане з багатьма труднощами, такими, як дотримання норм класичного детективу та образів персонажів, дотримання мовних одиниць.

Ми встановили, що правила детективу являються важливою складовою цього жанру, так як в них в стислій формі містяться вдалі та невдалі детективні ходи.

Ми відмітили, що успіх гарної книги в більшості залежить від успішного використання мовниз засобів для вираження емоцій та почуттів персонажів.

На прикладі детективів англійської письменниці Агати Крісті ми мали змогу спостерігати її способи створення позитивних та негативних персонажей.

Отже, стиль Агати Крісті має деякі особливості, які можна виділити в ході вивчення її творчості. Особливості можуть торкатися як усі твори, так і якусь частину з них.

1. Наявність любовної лінії на тлі детективу в творах. Приклади: "Сіра маска", "Блідий кінь", "Прокляття для леді", "Людина в коричневому костюмі", "Побачення зі смертю" і т.д.

2. Обмежений простір, на території якого відбувається вбивство. Приклади: "Вбивство в Месопотамії", "Сумний кипарис", "Смерть на Нилі", "Смерть приходить в кінці", "Пять поросят" і т.д.

3. В процесі дії складається враження, що ніхто не мав змоги заподіяти вбивство. Найбільш яскравий приклад - "Блідий кінь", а також "Десять негреняток" та "Вбивство в Месопотамії"

4. Гарний детективний хід Агати Крісті: вбивцею виявляється той, хто був раніше виправданий. Приклади: "Свідок звинувачення", "Смерть на Нилі", "Година Зеро", "Смерть серед хмар".

5. Можливість та мотив вбивства був у всіх, або в більшості діючих осіб; перед читачем постає питання: хто ж вбивця? Приклади: "Вбивство в Східному експресі", "День поминів", "Карти на столі".

6. Здійснюється переведення годинника з метою створення алібі або імітованого часу вбивства. Приклади: "Вбивство Роджера Екройда", "Вбивство в Східному експресі", "Кинджал зі слонової кістки", "Світла пляма".

7. У вбивстві підозрюють того, хто насправді був лише крадієм або шантажистом. Приклади: "Карти на столі", "Зло під сонцем" і т.д.

7. Використовування дитячих віршиків та лічилок. Приклад: "Пять поросят", "Справа закрита", "Хікори, дікори, док…" і т.д.

8. Агата Крісті дуже рідко детально описує дитячі образи. Виключенням з цього є лише "Зло під сонцем", і, мабуть, "Кривий будиночок".

9. Приділення уваги не доказам, а психології вбивці, нехтування доказами. Приклади: "Другий гонг", "Карти на столі", "Пять поросят"

Також потрібно відзначити два детективних хода, які належать Агаті Крісті, та які принесли їй шалену відомість, однак порушили основні канни детективу:

оповідач може бути вбивцею;

вбивцями можуть виявитися абсолютно всі діючі особи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖРЕЛ

Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова .-- М.: Сов. энцикл., -- 1969.-- 608 с.

Борєв Ю.Б. Естетика. Теорія літератури: Енциклопедичний словник термінів. - М.: ООО "Видавництво Астрель": ООО "Видавництво АСТ", 2003. - 575с.

Вайнрах У. Одноязычие и многоязычие / У. Вайнрах // Новое в лингвистике. - М.: Наука, 1972. - №6. - С. 25?60.

Вольский Н.Н. Класичний детектив. Поетика жанру // #"justify">3.Як зробити детектив: Збірка статей Г.К. Честертона, Р. Нокса, С.С. Ван Дайна / Пер.В. Вороніна. - М.: Райдуга, 2004. - 298 с.

Фрей, Джеймс Н. Як написати геніальний роман/ Пер. з англ.Н. Вуля. - СПб.: Амфора, 2005. - 239 с.

Енциклопедія для дітей. Том 15. Всесвітня література. Ч.2. XIX и XX ст. / Глав. Ред.В.А. Володін. - М.: Аванта+, 2001. - 656 с.:

Баннікова І.А. Про стилістичний контекст детективу та методи його дослідження і застосування // #"justify">7.Бодик О.П., Сушко С.О. Науково-дослідна робота студентів - філологів. Курсова робота з історії зарубіжної літератури: Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - Краматорськ: "Тираж-51", 2005. - 193с.

Гіленсон Б.А. Історія літератури США: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладу. - М.: Видавничий центр "Академія", 2003. - С.97-99.

Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. Том 2. Л-Я / за ред. .Н. Михальської та Б. Щавурської. Тернопіль: Богдан. - С.359-361.

Зарубіжна література: Посібник-хрестоматія 10кл. - Тернопіль: “БогДан”, 2000. - 398 с.

Зацний Ю. А. соціолінгвістичні аспекти вивчення словникового складу сучасної англійської мови / Зацний Ю. А., Пахомова Т. О., Зацна В. Ю. - Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2004. - 286 с.

Історія зарубіжної літератуиы XIX века: И 90 Підручник для філол. спеціальностей/ В.Н. Богословський, А.С. Дмітриєв, Н.А. Соловйова и др.; Під ред. Н.А. Соловйової. - М.: Вищ. шк., 1991. - С.381-382.

Наливайко Д.С., Шахова К.О. Зарубіжна література ХІХ сторіччя: Підручник. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2001. - С.400-401.

Ніколенко О. Специфіка уроку зарубіжної літератури в старших класах. Всесвіт. л-ра та культура в навч. закл. України. - 2001. - №1. - С.19-23.

Размещено на Allbest.ru

...