Тема Батьківщини у творчості Р. Бернса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Тема Батьківщини у творчості Роберта Бернса

Курсова робота

Виконав:

студент 22-а групи

Майданюк Роман Геннадійович

Науковий керівник:

Семелюк Роман Миколайович

Кам'янець-Подільський

2012



Зміст

Вступ

Розділ І. Життя і творча діяльність Роберта Бернса. Цикли творчості

1.1 Характеристика творчості Роберта Бернса

1.2 Тематика творчості письменника

Розділ II. Аналіз теми батьківщини у творчості Роберта Бернса

2.1 Батьківщина - як основна тема творчості письменника

2.2 Аналіз сатиричної поеми "Звернення Вельзевула"

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Мало хто оточений такою глибокою пошаною і любов'ю співвітчизників, як ім'я уславленого шотландського поета Роберта Бернса. Славу принесла йому його перша збірка під зовсім непримітною назвою "Вірші Роберта Бернса, переважно на шотландському діалекті", в якій оспівувалось життя шотландського фермера-хлібороба, краса рідної природи, героїчне минуле Шотландії, засуджувалась пиха тогочасних пануючих класів.

Звісно, у англійській літературі було немало вихідців з найнижчих верств суспільства, таких як Бернс. Стаючи літераторами, вони зазнавались, цурались та соромились свого походження із бідних верств населення. Цього не можна сказати про Бернса. І ставши відомим поетом, він не відокремився від свого сільського середовища, не зрікся вбогої хати шотландського селянина-орендаря й тоді, коли перед ним широко розчинились двері аристократичних единбурзьких салонів.

Сама творчість Роберта була дуже своєрідним явищем в історії англійської літератури. Він писав глибоко реалістичні, гуманістичні та здебільшого демократичні твори, в яких возвеличував могутні сили рідного народу, відстоював його право на свободу й незалежність. Жоден з англійських поетів ХVІІІ століття не оспівував з таким захопленням працю трудівника, як це зробив Бернс, жоден з англійських поетів ХVІІІ століття не висловлював настільки сильну любов до природи та народу, яку висловлював Бернс, жоден з англійських поетів ХVІІІ століття не мав такої жаги та потягу до свободи, які мав Бернс. Його творчість майорить яскравими образами, новизною та неповторністю думки. Крім того, уся його творчість просякнута різноманітними художніми засобами та прийомами. Особливо Роберт полюбляв епітети, порівняння та лаконізм у своїх висловлюваннях.

Актуальність дослідження.

На мою думку, сама тема батьківщини та і уся творчість загалом Роберта Бернса має надзвичайно велике значення для українського народу. Адже Роберт Бернс оспівує у своїх віршах майже усі ті проблеми, що і стосуються нашого народу.

Споконвіків український народ любив свою батьківщину: захищав її від ворогів та загарбників, піклувався про неї, оспівував її, плекав її та пишався нею. Саме це ми і бачимо у творчості письменника. Автор так само описує та любить свою батьківщину, як це робимо ми.

З давніх-давен Україна славилась своєї неповторною, незрівнянною та неперевершеною природою. Усі, хто побував хоч раз на Україні, уже не хотіли звідси їхати. Ця незвичайна краса просто зачаровувала. Роберт Бернс і у своїй творчості показав та описав усю велич та красу природи. Читаючи його вірші, я згадував Україну. Тому я вважаю, що творчість письменника заслуговує належного дослідження. Адже у його та нашої батьківщини так багато спільного. Варто також зазначити і те, що Роберт не тільки писав про батьківщину та природу, але і про самий народ: про його єдність, духовність, доброту, чесність та справедливість. Чи не ці самі риси притаманні нам, нашому, українському народу? - Я думаю, що саме так, ці.

Творчість письменника варта дослідження, бо вона є легкою для сприйняття, лаконічною, простою та цілком підходящою для широкої аудиторії читачів.

Мета і завдання дослідження.

Моєю метою є показати та висвітлити тему народності у творчості Роберта Бернса.

Реалізація мети буде відбуватись наступним чином:

Загальний аналіз та характеристика творчості Роберта Бернса

Аналіз теми батьківщини у творчості Роберта Бернса

Предметом вивчення в роботі є безпосередньо творчість та віршовані твори письменника - Роберта Бернса.

Робота складається з плану, вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Розділ І. Життя і творча діяльність Роберта Бернса. Лірика поета

бернс вельзевул віршований сатиричний

1.1 Аналіз та характеристика творчості Роберта Бернса

Шотландський поет XVIII ст. Роберт Бернс був за походженням бідним селянином. Народився неподалік від містечка Ейр у селищі Аллоуей 25 січня 1759 року у багатодітній родині. Все життя прожив у нестатках, важко працював, тому особливо розумів і співчував таким же, як він, біднякам.

Уже з 12 років Робіну, як його називали в родині, довелося працювати як дорослому. Набути знання допоміг Бернсу сільський учитель Джон Мердок, який помітив здібності юнака. Проте, крім цього, майбутній поет сам багато читав, займався і в подальшому не поступався у своїх знаннях найосвіченішим столичним літераторам.

Бернс почав писати рано, його перший вірш з'явився у п'ятнадцятилітньому віці.

У 1777 році родина переїхала до невеликого містечка Тарболтона.

Після смерті батька у 1784 році Роберт та його брат Гілберт остаточно заплуталися у боргах. Незалежний характер Роберта, його різкі епіграми на адресу місцевих багатіїв та церковників наділили його сильними ворогами.

У 1785 році Роберт знайомиться із Армор Джин, донькою заможного шотландського фермера. їй було 17 років. Ім'я 26-річного поета неодноразово звучало у її будинку. Роберт і Джин таємно заручилися. Джин завагітніла. Коли у родині дівчини про це дізналися, її життя перетворилося на цілковите пекло. Закоханих розлучили.

З метою поліпшення свого матеріального статусу Роберт має намір їхати до Ямайки. Проте, на цю поїздку у нього не вистачало грошей. Сподіваючись зібрати потрібну суму, Берне видає збірку своїх творів. Перша збірка поезій «Вірші, переважно шотландським діалектом» була опублікована у 1786 р., а пізніше вона декілька разів перевидавалася із доповненнями [7, c. 29].

Блискучий успіх збірки вразив самого поета, який вирізнявся винятковою скромністю. Замість Ямайки довелося їхати до Единбурга, куди Бернса запросили представники місцевої богеми.

У вересні 1786 року Джин народила двох близнюків -- хлопчика та дівчинку, яких назвали Робертом та Джин. Батьки «поділили» дітей: хлопчика забрав батько, а дівчинка залишилася з матір'ю.

Незважаючи на працелюбність, Берне знову збанкротував. У 1791 році йому довелося продати ферму і прийняти пропозицію посісти місце акцизного чиновника у містечку Дамфрісі. Здоров'я Бернса було підірване непосильною працею: у нього розвинулась важка форма ревматизму.

21 липня 1796 року Роберт Берне помер у віці 37 років [6, c.118].

Через декілька днів після смерті батька, у день його похорону, народився найменший його син. Джин пережила чоловіка на 37 років. їй вдалося на пожертвування, зібрані В. Скоттом, Шеріданом та Дж. Байроном, виростити та вивести у люди трьох із своїх синів, давши їм університетську освіту.

Бернса справедливо називають народним поетом: не лише тематика його віршів, але й їх поетична форма пов'язані з народною традицією. Бернс прекрасно знав фольклорну поезію Шотландії та Англії, збирав, записував та обробляв народні пісні, використовував їх традиції у власних творах. Звідси йде те особливе сполучення високої майстерності та простоти, яке відрізняє поезію Бернса [19, c.134]. У Росії вірші Бернса набули популярності завдяки блискучим перекладам С. Я. Маршака.

Головні герої поезій Бернса -- селяни, ремісники.

Особливо характерною для Бернса є тема «чесної бідності», у якій знаходить відображення оптимізм поета, його віра в народ:

Настанет день, и час пробьет,/ Когда уму и чести/ На всей земле придет черед /Стоять на первом месте. /При всем при том, при всем при том/ Могу вам предсказать я,/ Что будет день,/ Когда кругом/ Все люди станут братья! («Честная бедность»).

Головні теми його поезій -- кохання та дружба, людина і природа та батьківщина.

Разом з тим у віршах Бернса рано усвідомлені зіткнення особистості та народу із суспільним насиллям та злом. Щоправда, протиставлення інтимної та соціальної лірики у поета були досить-таки умовним. Кохання -- почуття природне, що закладене в основі самої природи людини, -- неодноразово поставала у віршах поета глибоко ворожим устроєм відносин, які панували у дворянському світі. Навіть рання лірика -- це вірші про права молодості на щастя, про її зіткнення із деспотизмом релігії та родини.

Кохання у Бернса -- це завжди сила, що допомагала людині відстояти кохане створіння, захистити його і себе від лицемірних ворогів.

У віршах поета дуже часто звучало відкидання релігійного розуміння сенсу людського життя.

Не у Богові, ані у природі, ні в житті, ні в бігу часу та боротьбі з негараздами набували мужності Берне та його герой -- простолюдин. Не сили небесні, а особистісна гідність, кохання, допомога друзів підтримували їх.

Бернс рано почав замислюватися над причинами суспільної нерівності. Спочатку у своїх віршах він готовий був звинувачувати у злиднях бідняків та свої власні сили світобудови -- «небесні та диявольські». Проте, в пору зрілості він уже розуміє, що не фатум, а реальні закони та порядки суспільства визначають участь людей. Ієрархія власницького світу несправедлива. Поет та його герої протистоять їй. У 1785 році було написано кантату «Веселі жебраки». Її персонажі -- бродяги та відщепенці: солдат -- каліка, жебрачка, мандрівні актори та ремісники. У кожного в минулому горе, випробування, конфлікти із законом, а у теперішньому -- гоніння, безпритульність, жебрацтво. Проте людське не вичерпало себе в них. Жадобу до життя, здатність веселитися, дружити і кохати, гостре насмішкувате мовлення, відвагу та стійкість -- ось що увиразнив поет у динамічному груповому портреті знедолених земляків, наближеному за своїм колоритом до сцен застілля у художників фламандської школи.

Перший твір Роберта Бернса - пісня «Моя люба Неллі»- був створений на популярний народний мотив. Причини, що наштовхнули поета на створення першої пісні, свідчать не лише про надзвичайно сильне захоплення юного Бернса народними піснями, а й про те, якою глибокою вже в цьому віці була у нього свідомість своєї рівноцінності, якщо не переваги, по відношенню до людей більш високого суспільного стану [13, c. 278].

Перша пісня Бернса - наслідування пісень, поширених серед сільського юнацтва, в яких оспівується краса коханих дівчат. Проте вона вигідно відрізняється від інших подібних творів щирістю і простотою. Привертає увагу і ідеал юного поета- він цінує в коханій дівчині не стільки зовнішню красу, скільки її вдачу:

Дівоча знаджує краса

Людей у всі часи,

Але краса - то ще не все,

Ще й треба до краси.

Усе, що в дівчині ціню,

В моєї Неллі єсть:

І врода, й серце, і душа,

І добра слава, й честь. [3, c.129]

Необхідно зазначити, що в початковий період творчості Бернса значний вплив на нього справили представники ідеології просвітництва і сентименталізму. На початку вісімдесятих років один з улюблених авторів Бернса був Стерн. Видатний майстер психологічного аналізу, він прищепив молодому поету інтерес до всебічного зображення внутрішнього світу людини, її психології. Цей інтерес зберігся у Бернса на протязі всього життя. Поет створює безліч, в яких зображує почуття та переживання різноманітних персонажів і показує їх розвиток.

До поетичного світу Бернса одночасно з ліричним «я» увійшли життя та долі його сучасників: рідних, друзів, сусідів, тих, кого, зустрівши випадково, надовго запам'ятав поет. Йому не до вподоби байдужість до людей. Одних він любить, товаришує з ними, інших -- зневажає, ненавидить; багатьох називає на ім'я, вимальовуючи чіткими обрисами [17, c.34]. Характери настільки типові, що за іменами постають і особистості, і читач таким чином надовго запам'ятовує їх.

Закоханість в життя, щирість почуттів -- все це живе в поезії Бернса разом із силою інтелекту, що вирізняє із маси вражень найголовніше. Навіть ранні вірші поета сповнені глибоких роздумів про час, життя та людей, про себе та інших, таких, як він, знедолених. Поряд із піснями про кохання, розлуку, сум, піснями, написаними на популярні народні мотиви, виникали такі поетичні відкриття, як «Джон Ячмінне Зерня» [9, c.7], «Дружба колишніх днів», «Чесна бідність», «Був чесним фермером мій батько» [19, c.99] та ін.

Вальтер Скотт, захищаючи Бернса від звинувачень у «грубості», «невихованості», дуже правильно оцінив характер його обдарування, у якому злилися воєдино лірика та сатира, досить чітко визначив громадянську позицію поета: «Чувство собственного достоинства, образ мыслей, да и само негодование Бернса были плебейские, правда, такие, какие бывают у плебея с гордой душой, у афинского или римского гражданина».

Друга половина 80-х років була для нього та його сучасників насичена тривогами у зв'язку з революцією у Північній Америці, передреволюційною кризою у Франції, політичними заворушеннями в Англії. До них приєднались особисті незгоди та зміни у житті поета.

Плебейська ненависть до влади, до тих, хто її уособлював, -- лише одна сторона творчості Бернса [15, c. 244]. Інша, не менш важлива, -- любов до людей праці. Його ідеал людини виникав не з «гри уяви», а через усвідомлення ним народної історії та багатовікового досвіду трудових низів, їх становища у теперішньому. Його любов та захоплення викликають чесні та порядні, добрі трудівники, борці за правду та людяність. Вони чуйні, безкорисні, вірні у коханні та дружбі, віддані батьківщині, здатні на будь-які жертви в ім'я справедливості та свободи. Разом з тим він відкидає поширені серед шотландського народу консервативно-націоналістичні ілюзії. Це знайшло відображення у його поетичних оцінках доль та особистостей шотландських королів. Непереможний рух часу, за твердженням Бернса, був таким, що старе неодмінно повинно поступитися місцем новому.

Боротьба між тим, що віджило своє, і новим була драматичною, інколи її наслідками були непередбачені випадковості і трагедії, проте все, що стояло на шляху до майбутнього, мало бути усунено.

Таким став підтекст «Пісні смерті» (1792), «Дерева Свободи» (1793) та інших поезій, створених у роки Великої французької революції [11, c.158].

Вірш «Дерево Свободи» узагальнив впевненість поета у загальноєвропейському значенні досвіду Франції, особливо важливого для Англії. Оцінка у цій поезії англійської революції XVIII століття ще раз підтверджує проникливість та гостроту історичних спостережень поета. Проте, текст цього вірша був опублікований лише 1838 року, та й після цього його включали не до всіх видань збірок поета. Усі відгуки Бернса на революцію у Франції -- не лише свідчення симпатій до неї, але й програма боротьби за омріяну свободу і справедливість, за істинну «Велич Людини», непідвладну коронам та грошам.

Англійській реакції тих років та пізнішого часу особливо були ненависні його викривальні сатири та епіграми. У них поєднані свіфтовий гнів та глузливість народної пісні. Більшість із них викривали війну. Поет, не вагаючись, висловлював думку про те, що війни потрібні монархам, парламентарям, війну благословляє церква; чекають на неї, а з нею і нових чинів, генерали. їх прибутки та слава сплачені ціною тисяч людських життів. Тільки війна за свободу народу виправдана та прославлена поетом.

Політичні сатири та епіграми Бернса, як правило, мали характер, точну адресу та утверджували принципи плебейсько-демократичної громадськості й моралі [13, c.20].

Відшліфовуючи вірш від надмірної вишуканості та штампів, Берне прагнув до максимальної виразності поетичного слова. У віршах поета звучить шотландський діалект; більшість із них написані на мотиви народних пісень і згодом самі стали піснями. Відновлення та демократизація тематики, мови, художніх засобів поєднувалися у нього із перебудовою традиційної системи ліричних жанрів, її збагаченням.

Надзвичайна енергія, гострота та багатство суджень, кмітливість у полеміці та сила аргументів, багатство ритмів та інтонацій, вражаюча гнучкість та яскравість народного мовлення -- ці характерні особливості кращих творів Бернса завоювали йому всесвітню славу та популярність.

Народний шотландський поет Роберт Бернс - велична постать в історії світової літератури. Волелюбність, глибокий демократизм і художня досконалість поезії шотландського співця впродовж століть привертають увагу до його творів. Його поезією захоплювались класики світової літератури - Байрон, Шеллі, Гете, Гейне, Уїтмен, Гюго, Драйвер, та безліч інших видатних митців [1, c.155]. Творчість Бернса викликала глибокий інтерес класиків української літератури - Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Павла Грабовського

1.2 Тематика творчості письменника

Художня спадщина Бернса не втратила своєї актуальності і в наш час. Якими близькими і зрозумілими мільйонам простих людей є слова Бернса: "Я протестую проти війни: нещастя і злидні тисячам людей несе кожний подих цього демона розрухи". Всьому світові відомі пророчі рядки з балади Бернса «Дерево Свободи»: "Коли виросте багато таких дерев, у всьому світі наступить мир, брат шабля буде служити мирним цілям, гуркіт війни припиниться, брат!". Свого найвищого розквіту творчість Роберта Бернса досягла між 1789-1796р.р., коли у Франції відбувались революційні події [12, c.164]. Проте аналіз його поезій 1773-1789 років свідчить, що демократичний світогляд та реалістичний творчий метод поета сформувались у своїх основних рисах до початку французької революції.

Тематично твори Бернса можна поділити на три основні групи - інтимну лірику, сатиру і громадсько-політичну поезію.

В інтимній ліриці з особливою наочністю виявився вплив шотландського фольклору на поезію Роберта Бернса. Але навіть тут поет не обмежується збереженням провідних мотивів народної любовної лірики, а розвиває їх, наповнює свої пісні про кохання гострим, злободенним змістом, відображаючи в них життя своїх сучасників - простих людей Шотландії - у всій його багатогранності і суперечливості. В подіях поет доводить, що розум і високі душевні якості - незмірно важливіші багатства і що бідняк, якому відповідає взаємністю кохана дівчина, незрівнянно щасливіший багатія, що володіє отарами овець. Ліричні персонажі любовних пісень Бернса постають перед нами у всій різноманітності своїх життєвих зв'язків та взаємин. Ми добре відчуваємо не тільки душевні переживання героїв, а й уявляємо їхній характер, майновий стан, соціальну приналежність.

Наслідуючи традиції фольклору, поет сміливо оспівував у своїх творах живе людське почуття, в якому природно поєднується і духовна близькість, і чуттєва пристрасть. Великий лірик, Бернс зумів передати в своїх піснях всю глибину, силу і чистоту кохання .

Необхідно зазначити, що в початковий, інтимно-ліричний період творчості Бернса значний вплив на нього справили представники ідеології просвітництва і сентименталізму. На початку вісімдесятих років один з улюблених авторів Бернса був Стерн. Видатний майстер психологічного аналізу, він прищепив молодому поету інтерес до всебічного зображення внутрішнього світу людини, її психології. Цей інтерес зберігся у Бернса протягом всього життя. Поет створює безліч віршів, в яких зображує почуття та переживання різноманітних персонажів у їхньому розвитку та прогресі.

Своїми піснями Бернс спростовує погляд на представників народу як на просту, банальну робочу силу, що нездатна на почуття високі та благородні. Поет розкриває перед читачем всю нескінченно різноманітну гаму переживань селянської молоді. Ми знаходимо в його піснях кохання щасливе і нещасливе, самовіддане і поверхневе, тривале і короткочасне - все це почуття простих людей, трудівників, селян.

Велике місце в ліриці Бернса поряд з темою кохання займає тема дружби. Особливого розвитку ця тема набула під час другого періоду творчості поета, але вже в 1788 р. ним була написана відома всьому світу пісня "Багато років тому", в якій оспівується сувора і міцна чоловіча дружба. В своїх піснях Бернс проголошує право людини на земне кохання, земні радощі, земне щастя. Він оспівує кохання і дружбу як високі, чисті і благородні почуття, властиві лише простому народу, далекому від користолюбних прагнень пануючих класів. В любовній ліриці Бернса вперше з'являється тема чесної та вільної бідності.

Характерною особливістю пісень Бернса, успадкованою поетом від фольклору, є оптимістичність, що базується на вірі в людину, в її сили та можливості.

Визначне місце в поезії Бернса 1773-1789р.р. посідають твори сатиричного характеру.

На початку 1786р. поет пише свою відому сатиричну поему "Два собаки"[6, c.350], в якій, майстерно використовуючи улюблений в фольклорі всіх країн жанр тваринного епосу, втілює гнівне й нещадне викриття суспільства в форму діалогу обох собак. В сатирі Бернс зображує сучасне йому суспільство поділеним на два клани. Використовуючи метод протиставлення, поет порівнює їх спосіб життя по кількох лініях - корисній праці і матеріальній забезпеченості, ставленню до політичного та суспільного життя країни, проведенню вільного часу, моральному задоволенню, що припадає на долю тих або інших.

Говорячи про сатиричні вірші Роберта Бернса, неможливо обминути його твори, спрямовані проти пуританської церкви. Вперше антирелігійна тема з'являється в творчості Бернса в 1781р. Порушуючи закони релігії, поет визнає за людиною право судити вчинки Бога і навіть вважає можливим глузувати з нього. Поет виступає не лише проти церкви та її служителів взагалі, а й проти конкретних її представників, з якими йому доводилося зустрічатися у повсякденному житті, і на повний голос називає їх прізвища у своїх творах.

Любов до свого народу, пристрасне бажання полегшити життя простих трудівників, допомогти їм звільнитися від пут лицемірства визначили важливе місце сатиричної тематики в творчості Роберта Бернса й надали його сатирам особливої життєвості, гостроти й сили.

Але основною темою творчості Бернса була тема громадсько-політична. Поет-патріот натхненно оспівує історичне минуле та національні традиції рідного краю. Він з гордістю згадує героїчні подвиги шотландських борців за незалежність, захоплюється незламною волелюбністю свого народу. Твори Бернса пройняті впевненістю в тому, що Шотландія знову буде вільною. Все своє життя Бернс усвідомлював себе народним поетом, покликаним служити своїй батьківщині.

Полум'яним патріотичним гімном є балада "Джон Ячмінне зерно" (1782) [9, c.7], в якій поет прославляє рідний народ. Жорстокі й віроломні королі заорюють Джона Ячмінне зерно у землю, а коли він вибивається з-під землі, молотять, віють, кидають у вогонь, розтирають між жорнами. Але Джон Ячмінне зерно продовжує існувати та жити. Бернс зображає героїчне минуле шотландського народу і висловлює тверду певність в справедливості його багатовікової боротьби у баладі. Тяжкі випробування, що припали на долю шотландського народу, не зламали його, а загартували, виховали в ньому якості, що приведуть його до перемоги у вирішальному бою - ця думка поета пронизує алегоричні образи балади і є її провідною темою.

Запоруку перемоги Бернс бачить в єдності і згуртованості шотландців, в їх вірності національно-визвольним традиціям. Про це свідчить кінцева строфа балади. Звертаючись до шотландського народу, поет говорить:

Нехай же кожний піднесе

За Джона келих свій,

Щоб рід його не припинявсь

В Шотландії старій!

(Балада «Джон Ячмінне зерно» [9, c.8])

Безмежний патріотизм Роберта Бернса був основною рушійною силою всієї його творчості. Бернс натхненно оспівує не лише історичне минуле Шотландії, а й її чудову природу. Він впевнений у тому, що лише той, хто любить і знає свою батьківщину, може стати справжнім поетом і висловлює готовність віддати всі блага життя за високу насолоду, якої зазнає поет відкриваючи для себе і для інших красу рідного краю. Патріотизм та оптимізм не покидає творчість поета в жодному рядку. У кожному своєму слові Роберт стверджує безперечну моральну вищість бідняка над багатими неробами, оспівує його особисту гідність, доброту, людяність.

В 1785 році Роберт Бернс пише один з своїх найвидатніших творів - "Веселі жебраки" [10, c.155]. Наприкінці ХVIII століття внаслідок загарбування Шотландії Англією і докорінної перебудови економіки аграрної до того країни, було розорено десятки тисяч шотландських трудівників-селян, орендарів, дрібних ремісників. В Шотландії панували злидні і голод, вибухали голодні бунти. Катастрофічно збільшувалась армія безпритульних бродяг, що блукали по країні, шукаючи роботу та їжу.

"Веселі жебраки" - дуже своєрідний твір більш драматичного, ніж ліро-епічного, але все одно не покинутий оптимізмом поета. У ньому присутня яскрава веселість, невичерпна життєрадісність, яка вражає. Більше того, вона йде від убогих і голодних, несправедливо ображених людей, які не винні ні в чому.

Ось такими були три основні періоди творчості Роберта Бернса, протягом яких ми бачимо, що основним об`єктом зображення був народ. Поет усіляко змальовував, характеризував та описував його, його звичаї, думки, ідеї, почуття [4, c.153].



Розділ II. Аналіз теми батьківщини у творчості Роберта Бернса

2.1 Батьківщина - як основна тема творчості письменника

Як було зазначено вище, творчість Роберта Бернса має народну основу. Головною темою творчості письменника завжди був народ. Сама доля виявилася до поета скупою, відвівши усього-навсього 37 років життя. Життя напруженого, сповненого тривог, боротьби і праці, адже народився відомий поет у багатодітній родині шотландського селянина, який ледве-ледве зводив кінці з кінцями, але намагався дати своїм дітям гідну освіту [12, c.7].

Маленький Роберт ще з дитинства захоплювався віршами й піснями, безліч яких знала його мати, а також піснями й легендами свого краю. Любові до народної творчості він зобов'язаний саме матері та старенькій няні. Пізніше фольклор став основою його літературної творчості. Поет багато читав, старанно вивчав літературу і математику, різні мови і історію, але більшу частину свого вільного часу змушений був віддавати селянській праці -- вона була чи не єдиним джерелом існування поета, що працював на батьківській, а потім і на своїй фермі. Незважаючи на тяжку працю, бідність не залишала його протягом усього життя.

Роберт Бернс був великим полум'яним співцем своєї рідної Шотландії. Він захоплювався її величними і мальовничими краєвидами, озерами й гірськими долинами. Руїни давніх замків, скелясті морські береги, вузькі вулички давніх міст, золоті лани -- все це будило творчу уяву молодого поета. Щиро захоплювався він і своїм народом, його звичаями і традиціями, історією і сучасністю [12, c.10]. Назавжди полонили Бернса шотландці -- волелюбні й горді люди, фанатично віддані своїм традиціям, для яких найбільшою цінністю понад усе була воля.

Роберт Завжди хотів зробити щось корисне для своєї рідної країни та рідного народу, тому, коли Роберт став дорослим, майже одночасно з цим бажанням у Бернса прокидається інтерес до політики, до подій внутрішнього і міжнародного життя, який знаходить широке відображення в творах 1782-1789 років. Значення політичної поезії Бернса було дуже великим, тим більше, що вона відбивала реакцію широких мас шотландського народу на внутрішню і зовнішню політику англійського уряду.

Першою та найбільш визначною подією міжнародного життя, що знайшла своє відображення в листах і творах народного шотландського поета, була війна американських колоній Великобританії за незалежність, яка відбувалася в 1774-1783 рр. В 1784 р. Бернс пише свою політичну сатиру "Американська війна. Політична балада", яка переважно друкується під менш виразною назвою "Коли доблесний Гілдфорд стояв за рулем. Фрагмент" [15, c.19]. Взявши темою балади війну північноамериканських колоній за незалежність, поет не обмежується відкритим проявом симпатій до повсталих колоністів, він викриває антинародну політику англійського уряду і закликає шотландський народ наслідувати приклад американських повстанців.

Ще більш яскраве відображення політичні погляди шотландського поета знаходять в написаній у 1786 р. сатирі "Сон", в якій поет відкрито виступає проти англійської королівської династії. Сатира закінчується суворим застереженням, що члени королівської родини занадто вже звикли до почестей та лестощів і що недалеко той день, коли їм доведеться проковтнути чимало солі - адже йде до того, що той, хто сьогодні роздумує над чаркою вина, завтра буде підбирати крихти хліба.

Але найбільш пристрасним і гнівним з усіх творів, написаних Робертом Бернсом у перший період своєї творчості, твором, в якому безмежна любов до народу, безмежна ненависть до його гнобителів і передчуття неминучої боротьби злилися в єдиний нищівний потік, є сатира "Звернення Вельзевула". В ній втілився весь біль, що його відчував поет з юнацьких років, спостерігаючи жорстоку долю шотландського народу, вся ненависть і зневага, що роками накопичувались в його душі по відношенню до панівного класу, який з нелюдською жорстокістю будував свій добробут на кістках та крові інших людей, вся полум'яна жага свободи й незалежності, що спалювала його з часів, коли він усвідомив себе шотландцем, вся його геніальна майстерність.

«Звернення Вельзевула» - відгук на подію, що мала місце в Шотландії в 1786 р. П'ятсот шотландських селян, які жили в страшенних злиднях і знаходились на грані голодної смерті, не захотіли терпіти далі знущання і тиранство землевласників і висловили бажання покинути Шотландію і поїхати до Канади. Америка здавалася їм країною свободи і справедливості, в якій вони зможуть побудувати нове, вільне, незалежне життя. Але англійський уряд, стурбований масовою еміграцією робочої сили, наказав приборкати "бунтівників" і повернути їх "законним власникам". Активну участь в цьому ганебному акті брало так зване "Шотландське товариство", статус якого передбачав захист інтересів шотландських громадян.

Бернс, як і весь шотландський народ, був до глибини душі обурений підлим і цинічним вчинком "Шотландського товариства", і відгукнувся на цю подію нещадною сатирою. За життя поета сатиру опубліковано не було, проте її широко розповсюджували в списках. Повний заголовок сатири такий: «Звернення Вельзевула» до його милості графа Бредалбейна, президента високої гірської громади, скликаної 23 травня цього року в Шекспірі для погодження заходів проти заміру п'ятисот горян, що наважились були тікати од своїх законних панів і господарів, чиєю власністю вони є, і емігрувати з земель пана Гленгарі до пустель Канади, в пошуках тієї фантастичної речі, що зветься волею» [5, c.11-13]. В цьому заголовку з усією ясністю відбито основну думку сатири - обурення проти жорстокої сваволі і переслідувань, що припали на долю людей, які насмілились прагнути визволення від тиранії панів, і відверте захоплення їх вчинком. Поет виходить далеко за межі події, що стала безпосередньою темою сатири, і пише твір, в якому, як в дзеркалі, відбито всю мерзенність тогочасного ладу.



2.2 Аналіз сатиричної поеми "Звернення Вельзевула"

Аналізуючи «Звернення Вельзевула», ми спостерігаємо в цьому творі три ідейно-тематичні лінії, злиті в єдине органічне ціле: перша лінія - це образ Вельзевула і правлячих класів; друга - картина експлуатації і гніву народного, що невпинно зростає; третя - викриття «патріотичних» товариств, які, насправді, працюють на уряд, а не для народу.

В більшості творів на громадсько-політичну тематику Бернс надає узагальнюючу характеристику правлячих класів [5, с.13], їх бездіяльності, жорстокості. В ролі викривателя виступають звичайно або народ, або сам поет. «Звернення…» в цьому відношенні твір незвичайний. Розповідь у ньому ведеться від особи диявола, образ якого споконвіку є символом всього темного й злого, і який тут виступає як натхненник і захисник антинародної політики. Тобто Бернс відкрито проводить думку, що тогочасний лад - це діяльність сил темних, жорстоких, ворожих людині. Типовим для диявола в цьому творі виявляється звіряча жорстокість, зневажливе ставлення до народу і ненависть до всього передового.

Вельзевул закидає своїм земним однодумцям надмірну безтурботність, недостатній контроль за діяльністю управляючих, наглядачів, суддів, яким платять гроші, щоб вони тримали народ в страху і покорі: до останнього часу вони обмежувались тим, що позбавляли шотландців засобів існування і будь-яких людських прав. Але ж цього зовсім недосить, щоб зламати упертий шотландський дух:

Та слухай, слухай лорде мій хоробрий!

По-моєму, ти з ними надто добрий!

Я б не сказав, звичайно, що твої

Наглядачі й гуменні - гультяї.

Ні! Жалощі одкинувши, старанно

Вони грабують люд і пізно й рано,

Хоч рід горянський у біді лихій

Лише гартує дух упертий свій.

Одважся, грянь на них, як грім із тучі!

Кинь до в'язниць, замкни в льохи смердючі,

Жени на поле юнаків усіх

(Лиш праця і голод витверезять їх) [3, c. 38].

Життя шотландського селянства знайшло відображення в багатьох творах Роберта Бернса, але в жодному з творів зображення життя селян це набирало такої великої викривальної сили, як у "Зверненні Вельзевула". Нелюдська праця, що не забезпечує, при всій її напруженості, не лише одягу, але навіть необхідного мінімуму їжі селянину і його родині і, водночас, приносить незчисленні багатства землевласнику. Позбавленість будь-яких громадських прав. Страх боргової тюрми. Завжди голодні, обірвані діти. Замучені жінки, готові валятись в ногах наглядача, щоб випросити шматок хліба для малят. Постійні образи, ганьба. Такою бачить поет долю шотландського селянина зараз і в найближчому майбутньому, якщо тільки шотландський народ сам не візьметься за своє визволення, за встановлення справедливості.

Пригнобленим, знедоленим, голодним і убогим, але нескореним, волелюбним, готовим в жорстокій боротьбі повернути свою волю зображує Бернс шотландський народ.

«Звернення Вельзевула» - сатира, може, найбільш гірка не лише в творчості Бернса, а і у всій англійській поезії. Це - твір, що не має усмішки або поблажливості [1, c. 155].

Аналіз громадсько-політичної поезії Роберта Бернса показує, що з середини 80-х років його критика набирає більшої гостроти, свідомості, цілеспрямованості. Від зображення окремих життєвих фактів поет переходить до показу причин, що їх породжують. Він викриває у своїх творах несправедливість існування суспільного ладу, при якому той, хто створює суспільні цінності, не має навіть прожиткового мінімуму, а той, хто нічого не робить і зневажає працю, не лише користується багатствами, створеними чужою працею, а ще й розпоряджається долею трудівників. Бернс протиставляє найбідніші верстви шотландського народу - селян, робітників копалень, навіть безробітних жебраків.

В громадсько-політичних творах Бернса знайшов надзвичайно яскраве відображення сатиричний хист великого поета. Багатство арсеналу Бернса заклечається у сатириці. Ми знаходимо в його творах незліченну кількість відтінків гумору, іронії, сарказму, причому характерним для Бернса є поєднання гумору і сарказму в одному й тому ж творі, що надає його поезіям неповторної своєрідності.

Народність творчості Роберта Бернса, відданість великого поета інтересам свого народу, своєї батьківщини виявилося не тільки в тематиці, а й в художніх особливостях його поезії. Народну любов, визнання народу Бернс вважав критерієм цінності художніх творів [16, с.35]. Бернс збирав народні твори, уважно і глибоко вивчав їхні характерні риси і особливості. Він відзначав природність, правдивість і простоту у сполученні з оригінальністю й новизною зображення в Шотландській народній пісні.

Своє захоплення цими рисами народної поезії Бернс висловлював багато разів, він навіть ніколи не виправляв власних юнацьких творів, боячись порушити їхню щирість та безпосередність. Бернс рішуче відстоював свої погляди на поезію. З великою пильністю та дбайливістю Роберт Бернс вивчав структуру народного вірша, вважаючи основними його особливостями нерівномірність складів у рядку, вільний наголос і багатство алітерацій та асонансів, які в деяких випадках замінюють риму.

Знавець і цінитель народної шотландської поезії, Роберт Бернс переніс дорогоцінні її риси - природність, правдивість і простоту, світлий життєрадісний гумор, а також такі формальні ознаки її, як своєрідний нерівномірний ритм, багатство алітерацій і асонансів, - у свою власну творчість і розвинув їх далі пишучи про народ та його буття [14, c.25].

Пісні великого шотландського поета виросли з народних пісень, увібрали в себе багатовікові досягнення шотландського фольклору й розвивалися на їх основі. Але пісні Бернса - це вже щось якісно нове. І в тематиці, і в змісті, і в художніх особливостях, і в ритмічній інтонаційно-синтаксичній та звуковій організації пісень Бернса ми відчуваємо руку великого майстра, який з винятковою чуйністю відібрав все, що було найціннішого в народній поезії, втілив його у художні образи безсмертної краси і сили.

Вплив фольклору і національної шотландської поезії на творчість Бернса не обмежувався пісенним жанром. Багатовікові традиції шотландської літератури живуть в усіх творах великого поета, своєрідно переломлюючись в них відповідно до завдань, які він ставив перед собою, але зберігаючи свої характерні риси [14, c.28].

Жанри поезії Бернса - пісня, балада, побутова поема, поема-видіння, діалог, сатира, вірш на випадок, тваринний і рослинний епос, епіграма, епітафія - повторюють основні жанри народної та класичної шотландської поезії.Не менш показовою є в цьому відношенні сатира поета. Бернс виявив себе як геніальний майстер сатири, викриваючи соціальну несправедливість.

Народність та тема батьківщини у поезії Роберта Бернса знайшла свій яскравий вияв і в мові творів великого поета. Бернс визнавав у своїй творчості лише одну мову - живу розмовну мову шотландського народу - і досконало володів її величезними багатствами.

Проте підхід Бернса до поетичної спадщини шотландського народу був творчим - поет підняв національну поезію на новий щабель, поглибив її зміст і удосконалив форму [14, c.29].

Роберт Бернс посилив властиві старошотландській поезії демократичні тенденції, загострив соціальні мотиви і створив фактично новий для шотландської літератури жанр громадсько-політичної поезії. Любовну лірику найдавніший і найпопулярніший жанр народної поезії - він збагатив зображенням всієї складної гами людських почуттів і переживань, майстерністю психологічних характеристик і реалістичним показом залежності цього найінтимнішого почуття - кохання - від соціальних умов.

Сам Бернс був дуже відомим через свою любов до батьківщини та патріотизм. Його творчістю зацікавився навіть Тарас Шевченко. Українському поетові була близька поезія з соціально-ідейного та національного характеру. У "Передмові" до нездійсненного видання Кобзаря критикуючи реакційне тлумачення народності й відстоюючи можливість і необхідність створення високохудожніх поетичних творів народною мовою, Шевченко посилався на приклад великого шотландського співця, називаючи його поетом народним і великим. У нашому літературознавстві часто проводять певну паралель між творчістю Шевченка та Бернса. Обоє вони великі патріоти та невтомні борці за справедливість та свободу.

Багато перекладав Роберта Бернса Іван Франко, котрий до сторіччя з дня поетової смерті видрукував у "Житті і слові" добірку перекладів та переспівів з його творів. Пізніше Франко повертався до шотландської тематики, перекладаючи як Бернса, так і народні старошотландські балади, на яких, власне, великою мірою і зріс Бернс. Франко цікавився Бернсом, бо бачив у його висловлюваннях та ідеях самого себе. Обоє вони були схожими, бо їх поєднувала та ж сама одна і єдина любов до батьківщини.



Висновки

Проаналізувавши твори та поезію такого видатного письменника, як Роберт Бернс, бачимо, що у його творчості є надзвичайно актуальна тема батьківщини. Усі його твори розповідають нам про неї. Безкінечна любов Роберта до своєї рідної землі ніколи не покидала його, це видно у будь-якому його творі. Усіма своїми словами він намагався донести та показати нам свої почуття до батьківщини. Сама тема батьківщини була, є та завжди буде актуальною для усіх народів, але на той час вона була особливо актуальною. Адже Шотландія, рідна країна письменника, потерпала від тиранства та утисків англійського уряду. Як ми бачимо з творів поета, Бернс був справжнім борцем за свободу та незалежність, а зброєю його у тогочасній війну було перо і лист паперу. Читаючи поезію Роберта, починаєш розуміти усю величність та красу батьківщини - рідної країни. Усю її велич та розкіш.

На завершення хочеться додати також те, що Роберт ніколи не покидав надії на краще майбутнє. Хоч він жив у складний час, складу пору, був бідним, малозабезпеченим. Зростав у багатодітній сім`ї, тяжко працював, хворів, голодував, але його ніколи не покидав оптимізм. Щоб не сталось, він ніколи не покладав рук. Завжди тримав голову високо. Був гордим та величним. У ньому були виховані усі найкращі якості справжнього чоловіка: сила, мужність, незламність, чесність, правдивість, справедливість, а головне - це любов до батьківщини. Як уже вище було зазначено, на долю Роберта випало усього 37 років життя, але він прожив його не дарма, навпаки - плідно та продуктивно. Він залишив після себе надзвичайно великий спадок літературних творів: пісень, віршів, байок, поем. Усі вони мають велике значення для усіх нас. Бо батьківщина - це одне з небагатьох тих подарунків долі, які ми маємо.



Список використаної літератури

1. Аникин Г.В., Михальская И.Г. История английской литературы. - М.: Высшая школа, 1985. - С.153-157.

2. Бернс Роберт. Вибране. - К.: Художня література, 1959.

3. Бернс Роберт. Поезії. - К.: Дніпро, 1965.

4. Борщевський С. Роберт Бернс: Епіграми. // Всесвіт. - 1986. - № 9. - С.153.

5. Валюк З.О. Роберт Бернс. "Джон Ячмінне Зерно" //Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1996. - № 8. - С.11-13.

6. Грабовський П. Вибрані твори в 2-х томах. - К.: Дніпро,1985. - Т.1. - C. 348-355.

7. Елистратова А. Роберт Бернс : Критико-биографический очерк. - М.: Худ. лит., 1957.

8. Зарубіжні письменники : Енциклопедичний довідник у 2-х томах. - Тернопіль: Богдан, 2005. - Т.1. - С.133-135.

9. Зорина Ю., Пономарева Н. Выдающийся шотландскийпоет Роберт Бернс Русский язык и литература в учебных заведениях. - 2001. - № 1.- С.34-35.

10. История английской литературы в 3-х томах. -М.-Л.: Акад. Наук, 1945. - Т.1. - С.2.

11. История зарубежной литературы XVIII века. - М.: Высшая школа, 1991. С.98-100.

12. Колесников Б.И. Роберт Бернс: Очерк жизни итворчества. - М.: Просвещение, 1967.

13. Люта Т. Дві українські інтерпретації балади «JohnBarleycorn» Роберта Бернса // Українська мова та література. - 1999. - № 40.- С.7-8.

14. Новикова М. Пригоди з Робертом Бернсом // Всесвіт.- 1989. - № 1. - С.149-157.

15. Новикова М. Вино зелено: Роберт Бернс українською// Зарубіжна література. - 2004. - № 43. - С.16-18.

16. Симоненко І.П. Поезія Роберта Бернса. - К.: Акад. Наук,1959. - C. 158-164.

17. Півнюк Н.О. Поетичний маніфест знедолених. Роберт Бернс. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1999. - № 2. С.7-10.

18. Райт-Ковалева Р. Роберт Бернс и шотландская народная поэзия

19. Бернс Р. Стихотворения. Поэмы. Шотландские баллады. - М.: Худ. лит., 1976.- С.5-24.

20. Райт-Ковалева Р. Роберт Бернс. - М.: Худ. лит., 1965.

21. Хроменко І. Роберт Бернс - великий пісняр Шотландії// Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. - 2000. - № 9.- С.23-29.

22. http://www.ae-lib.org.ua/texts-c/burns__verses__ua.htm

23. http://en.wikipedia.org/wiki/Robert_Burns'_diamond_point_engravings

24. http://en.wikipedia.org/wiki/Robert_Burns

25. http://www.zarlit.com/info/history_XVII-XVIII/19.html

Размещено на Allbest.ru

...