Експресіонізм в українській літературі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роздорська середня загальноосвітня школа

Реферат

Експресіонізм в українській літературі

Виконала:

Учениця 10 класу

Положай Ірина

2016

Експресіонізм - напрям, назва якого походить від французького «ixpressio» (вираження). Як і імпресіонізм, експресіонізм постав у творчості західноєвропейських художників - В. Ван Гог, Е. Мунк, П. Сезанн, П. Гоген, А. Матісс та ін. Згодом експресіоністичний стиль засвоює німецька література (С. Георге, Г. Тракль, Ф. Кафка, Б. Брехт та ін.), а далі й інші європейські літератури.

Ознаки експресіонізму:

Нервова емоційність та ірраціональність;

Відображення суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «я»;

Увага до простих символів;

Прагнення віднайти корені зла в людському суспільстві;

Дослідження сенсу страждання і смерті людини;

Заглиблення у проблему вини і кари; висвітлення протилежних понять: прекрасне і потворне;

Захоплення ідеєю всезагального взаємозв'язку всього сущого.

Український експресіонізм започаткував В. Стефаник, який від декадентських поезій у прозі перейшов на засади експресіонізму. Класичний експресіонізм утвердив О. Туринський повістю «Поза межами болю». У стильову течію експресіонізму частково вписується творчість М. Куліша («97»), частково -- М. Бажана (збірка «17-й патруль»), а особливо проза М. Хвильового, І. Дніпровського, Ю. Липи, Т. Осьмачки.

Новела - особливий жанр. Василь Стефаник використовує найчастіше саме новелу, бо цей жанр у короткій формі може передати дуже виразно авторську думку, адже для цього жанру не існує диктату сюжету. А для експресіонізму сюжет та його форма має підпорядковане значення. Головне - форма впливу, форма подачі думки.

Одним із прийомів експресіонізму є емоційна організація монологічного мовлення. Саме цей прийом бачимо у антивоєнних новелах. Наприклад, у новелі «Сини», де сюжет, на перший погляд, абсолютно реалістичний, але постає він не у хронологічній послідовності і має на меті не зображення типового характеру в типових обставинах, а дорівнює події внутрішнього буття подіям зовнішнім. Відтак єдиною реальністю залишаються емоції та переживання головного героя, майстерно передані через градацію почуттів, висловлених героєм у різкій емоційній формі. Емоційно несподіване сприйняття світу, де ведуться війни, зображене через дітей, як у новелах «Діточа пригода» або «Піступка».

У новелах «Камінний хрест» і «Новина» Василь Стефаник зображує протест селян проти соціальної несправедливості, використовуючи при цьому також засоби імпресіонізму. Горе селянина, його соціальну незахищеність зображено «коротко, сильно і страшно». Засобом експресіонізму у творчості Стефаника є перш за все спосіб побудови сюжету, у центрі якого виразна гротескна деталь. У новелі «Камінний хрест» - це той самий хрест, який воздвиг Іван Дідух собі й дружині ще за життя. І цей хрест набуває значення символу, який виражає головну думку сильно й експресивно: жити у такому суспільстві неможливо, але й без Батьківщини - не життя.

Вчинок Гриця Летючого з новели «Новина» приголомшує одразу: вбив власне дитя з любові й жалості, бо не міг бачити, як умирає дитина з голоду. Гротескність події покликана вплинути на почуття читача, змушує замислитися над соціальною несправедливістю.

Вражати - значить спонукати до думки та дії. Усі новели В. Стефаника у центрі уваги тримають особливу подію або вчинок, які вражають, навіть приголомшують своєю трагічністю. Мета автора - вразити, змусити до дії. Робить він це часто саме засобами експресіонізму - особливою емоційно виразною манерою зображення подій, які мають важливе значення не лише для головних героїв.

Погляди сучасних дослідників мають деякі розбіжності щодо наявності експресіоністичних елементів у творчості М. Хвильового. Це пояснюється своєрідністю літературного процесу 20-х років в Україні. Але, літературознавець В. Агєєва зазначає: «В творчості багатьох визначних майстрів часто співіснують елементи різних стильових систем. На початку століття таке взаємопроникнення було особливо активним. Навіть і в прозі одного автора могли ужитися поряд елементи таких несхожих стилів, як імпресіонізм та експресіонізм чи імпресіонізм і неоромантизм». Дійсно, на ряді творів Хвильового позначились імпресіоністичні впливи, але при пильному прочитанні можна помітити експресіоністичні елементи. Так, наприклад, Хвильовий не намагається відтворити потік свідомості персонажа, як це притаманно для імпресіоністів. Тому в оповіданні "Редактор Карк" можна побачити авторські підказки, коментарі.

Певною особливістю експресіоністичних творів були нервова дисгармонія, неспіввіднесеність пропорцій. Своєрідна хаотичність розповіді наявна у згаданому вже творі. Підтвердженням цього можуть бути уривчасті спогади героя, які торкаються різних боків його життя. Але, на відміну від імпресіоністів, Хвильовий не нотує зміни настрою персонажа, а активно втручається в розповідь: "Мої любі читачі! -- простий і зрозумілий лист. -Я боюсь ви мою новелу не дочитаєте до кінця". Автор у такий спосіб намагається допомогти читачу зрозуміти хаотичність свого твору, пояснити, "навіщо стільки розділів", чому він пише "агітаційного листка". Треба додати, що вже сам "агітаційний листок" підкреслює належність твору до експресіоністичної літератури, якій взагалі була властива агітація. Її елементи можна помітити в таких творах, як "Редактор Карк", "Легенда" та інших, у яких автор коментує, звертається до читача з закликами і роздумами тощо: "Я шукаю, і ви шукайте. Спершу від новаторів -- і я теж -- це нічого: від них, щоб далі можна" [49 с., 5].

Експресіонізму властиве було раптове піднесення звичайної людини в незвичайних обставинах, тому цю складність внутрішнього світу героя письменники висвітлювали у момент його найвищого духовного злету. Внутрішній світ героїні оповідання "Кіт у чоботях" розкривається у момент здійснення нею невеличкого подвигу, про який нам оповідає сам автор: "В цьому розділі я оповідаю про невеличкий подвиг" [65 с., 5].

Але не тільки це характеризує М. Хвильового як експресіоніста. Тут треба відзначити, що загалом експресіоністичне мистецтво носило бунтарський характер, де дійсність характеризувалася нестабільністю, бурхливістю, тому, щоб посилити винятковість своїх персонажів, експресіоністи часто обмежували свою розповідь певним відрізком часу, що характеризувався якимись драматичними подіями. Коли драматизм ситуації починав спадати, а життя переходило у звичайні рамки, герої починали губитися в часі або просто зникали. Прикладом цього буде закінчення розповіді про редактора Карка:"Карк пішов у свою кімнату, сів біля столу, в якому був браунінг. Так просидів до трьох годин ночі. … Близько вікна пролетіла пташина, гасли зорі. На міській башті загорівся циферблат" [61 с., 5]. А в новелі "Кіт у чоботях" є такі рядки:"Зник "кіт у чоботях" у глухих нетрях республіки. Зник товариш Жучок" [74 с., 5].

Своєрідність модернізму Тодося Осьмачки спостерігається в поєднанні експресіоністичних та сюрреалістичних принципів відображення авторського світовідчуття, його внутрішнього світу, співвідношення зі світом космосу.

Поруч із відтворенням позасвідомого в почуваннях людини, експресіоністична поезія Т. Осьмачки відображає й соціальні катаклізми свого часу. Болючим зойком поетової душі є вірш "Лист", в якому звучить тема голоду в Україні.

У творах із соціально окресленою тематикою Осьмаччин експресіонізм виявляє себе в широкому використанні розлогої персоніфікованої метафоричної образності:"Горячим вітром прилетів / Од батька лист, / Що чорну кригу град звалив / Там серед нив" - "Лист"), у зверненні до міфологічних образів-архетипів - Сварога, Трояна, Дону, Дунаю, Чумацького Шляху, чорного крука і ін. При цьому ключові образи природи виразно підкреслюють і національний колорит самого пейзажного малюнка, і своєрідність українського народного світосприйняття з характерними для нього символістичними образами-архетипами.

Навколишній світ Осьмачка бачить очима людини села, а тому й сам простір сприймає розімкнутим, наповненим усім, що одночасно схоплюється зором, слухом, відчувається на смак, на дотик. Тому і в конкретні пейзажні картини, і в загальний образ космосу автор уміло вносить органічно національні риси. У просторі його мислення й буття - суто національні атрибути: Дніпро, Дон, Дунай, тернисте поле, явори, стерні, зозулі, майдани, садки вишневі, степ у травні, рядна на піл, "небо синє на степ", верби і т.п. Все це підноситься в Осьмачки на рівень високої естетизації, викликаючи емоції й глибокі асоціації.

Національний характер експресіонізму Осьмачки проявляється і в органічному поєднанні європейської модерності з притаманним українській як фольклорній, так і літературній творчості ліризмом.

Розглядаючи поетичну творчість Т.Осьмачки через призму модернізму, можна зробити висновок, що художній стиль митця базується в основному на естетичних засадах експресіонізму. Вироблені ним художні прийоми давали поетові можливість адекватно відтворити власні внутрішні творчі імпульси. Разом із тим сформоване на національній основі світовідчування митця сприяло збагаченню поетики експресіонізму новими естетичними знахідками, підтвердивши думку про модифікацію європейського модернізму на національній основі.

Таким чином, на прикладі творчості Василя Стефаника, Миколи Хвильового і Тодося Осьмачки ми розглянули основні принципи розвитку експресіонізму в українській літературі. Визначили особливості манери написання авторів та їх різні форми впливу, способи подачі думки.

Поглиблений психологізм, національне світовідчуття й світоутвердження дали можливість українським поетам і прозаїкам «вузьке» коло національних проблем спроектувати у світ проблем загальнолюдських, тобто розглянути їх відображення національної картини світу і водночас як проблем людства.

Список використаної літератури

монологічний експресіоністичний творчіть хвильовий

1. Авраменко О.М., Пахаренко В.І. Українська література: Підручн. для 10 кл. загальноосвітн. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень).- К.: Грамота, 2010. - 280 с.: іл.

2. Єфремов С. Історія українського письменства. - К.: Femina, 1995. - 608 с.

3. Стефаник В. Повне зібрання творів: В 3 т. К.: 1949. Т. 1; 1953. Т. 2; 1954. Т. 3.

4. Хвильовий М. Новели, оповідання. - К.: Наук. думка, 1995.- C. 46-201.

5. Черненко О. Експресіонізм у творчості Стефаника.- Мюнхен, 1989.

Размещено на Allbest.ru