П’єса М. Гоголя "Ревізор" на сцені українських театрів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

НІЖИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ МИКОЛИ ГОГОЛЯ

КАФЕДРА РОСІЙСЬКОЇ ТА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ

РЕФЕРАТ

П'ЄСА М. ГОГОЛЯ «РЕВІЗОР» НА СЦЕНІ УКРАЇНСЬКИХ ТЕАТРІВ

Робота

Студента І курсу

Історико-юридичного факультету

Групи І-11

Чуба Дмитра

Ніжин

2016



Зміст

Вступ

1. Вплив М. Садовського на постанову «Ревізора» на українській сцені

2. Постанова «Ревізора» у київських театрах

3. Постанова невідомої частини «Ревізора» на сучасній українській сцені

Висновки

Використана література

Ілюстрації до теми «постановки «Ревізора» на українській сцені»



Вступ

Театральне мистецтво завжди було одним із провідних напрямків культурного розвитку. Зберігаючи класичні канони театр жваво реагував на зміни у суспільстві у тому числі і на революційні. Під їх впливом на сцені відбувалися всілякі експерименти які сприймалися як відповідь митців на запити сучасності. Водночас театр забезпечував певну нерозривність між поколіннями, демонстрував зв'язок нових тенденцій з старими традиціями. В умовах соціальних потрясінь театральні колективи продовжували нести глядачам перлини своєї творчості і слугували джерелом розваг серед відвідувачів вистав. Якщо говорити про сучасний український театр, то він існує і розвивається. Але цей процес, як і політико-економічна домінанта, “різновекторний”. Щось схоже відбувається зараз на провідних біржах світу - процеси формуються “різнонаправлено”. Щодо економіки і політики зрозуміло - світова криза, переоцінка цінностей, зміна геополітичних напрямів і, нарешті,як підсумок, формування нової геополітичної моделі всепланетного розитку. Як долучається до цього всього українська держава ми відчуваємо усіма фібрами наших сколошканих душ і глибокими зморшками порожніх гаманців та безвихіддю заморожених депозитів.Важливу роль у розвитку українського театру і драматургії присуджують Миколі Васильовичу Гоголю і його безцінним п'єсам. Це нова сторінка у розвитку української та російської драматургії та театру. Він вніс корективи в тогочасну драматургію позбавивши її дидактизму та позитивних героїв. Гоголь наблизив театр до найбільш актуальних та гострих проблем громадського життя того часу. На його думку комедія повинна будуватись на конфлікті, що має широке суспільне значення. Його п'єси починаючи з ХІХ століття почали ставитись на українській сцені в Києві, Чернігові, Ніжині, Полтаві. М. Кропивницький і М. Старицький не раз створювали свої інсценівки творам цього письменника. Ріст української драматургії в другій половині ХІХ ст. зумовлений із творчим засвоєнням великих традицій Гоголя, які відбилися у соціально-побутових п'єсах, драмах і комедіях видатних діячів українського театру. На рахунок цього Олесь Гончар говорив, що «Своєю творчістю Гоголь звів воістину золотий міст, що з'єднує культури двох братніх народів - російського й українського, що усвідомлюють свою спільність із культурою всього людства, і користь від цього інтернаціонального єднання для нас очевидна, у чому ми переконуємося знову й знову». Метою даної роботи виявити чи була актуальною п'єса «Ревізор» на українській сцені, і який вплив вона справила на розвиток українського театру. Чи має місце «Ревізор» у сучасному театрі.



1. Вплив М. Садовського на постанову «Ревізора» на українській сцені

Особливого успіху на українській сцені зазнали два твори Гоголя, це «Ревізор» та «Тарас Бульба» перекладу та постановці на українській сцені потрібно завдячувати відомому на той час українському діячу Миколі Садовському який переклав не один твір на українську мову. У п'єсі «Ревізор» Гоголь створив геніальний образ «без царя в голове» легкого на слово і діло - Хлєстакова. В Україні вже давню традицію має постановка цієї п'єси. У 1891 відбулася довгоочікувана прем'єра «Ревізора» на українській сцені. Цією прем'єрою дебютував театральний колектив Київське драматичне товариство», організований М.М.Федоровим (псевдонім Соловцов). У 1898 році переїзд театру в нове приміщення на Миколаївській вулиці (зараз тут розміщується театр імені Івана Франка) був ознаменований великою театральною програмою, в яку було включено другий акт «Ревізора». Сам Михайло Карпович любив творчість М. Гоголя, а особливо його повість «Тарас Бульба» і говорив що навіть якби Микола Васильович тільки цей твір то й тоді увійшов би в історію.

До постановки п'єси Гоголя «Ревізор» М. Садовський готувався заздалегідь. Спочатку він переклав цей твір на українську мову, а згодом і подумував і характер втілення його на сцені. Критики і деякі театральні діячі негативно ставились до такого задуму й навіть сприймали його задум як «нахабність». Працюючи з акторами Михайло Карпович намагався відкинути той стереотип, який склався уже на той час у театрі щодо постановки «Ревізора» та й гри акторів загалом. Він намагався ліпити образи пам'ятаючи що і в Україні також є такі люди. Він навіть говорив що коли писав цю п'єсу Микола Васильович сам цього не підозрюючи створив суто українських персонажів якими кишіла наша Батьківщина. Садовський уважно поставився до вибору акторів і розподілу ролей. Наведемо список виконавців першої постановки ревізора на українській сцені:

Городничий - М. Садовський

Його жінка Анна Андріївна - О. Полянська

Їхня дочка Марія Антонівна - Л. Петляш

Хлестаков - І. Мар'яненко

Бобчинський - І. Загорський

Добчинський - І. Ковалевський

Купець Абдулін - Ю. Милович

Суддя Ляпкін-Тряпкін - М. Вільшанський

Попечитель богодільні Земляника - Ф. Левицький

Директор шкіл Хлопов - Г. Березовський

Поштмейстер Шпекін - О. Певний

Коробкін - Є. Рябчинський

Слюсарша - Г. Борисоглібська

Унтер-офіцерша - П. Колісничиха

Підшльопкіна - М. Марченко

Держиморда - Я. Зубко

Свистунов - М. Миленко

Мишка - Я. Доля

Лікар Гібнер - К. Верховинець

Йосип - С. Паньківськй

Більшість із цих акторів були самоучками і поставились до своїх ролей з всією душею і відповідальністю.

Прем'єра «Ревізора» відбулся 1 листопада 1907 року. Вистава йшла в реалістичному плані тому і М. Садовський і всі актори які біли задіяні у цій виставі намагалися підкреслити сатиричний бік твору. Поступово створився прекрасний акторський ансамбль. Кожен по одинці і всі разом майстерно подавали п'єсу Гоголя. Скрізь де проводилися постановка її сприймали з захопленням і неодноразово нагороджували акторський склад оплесками та викликами на сцену. Також у 1911 році п'єса гастролювала і по Російській імперії особливо в С.-Петербурзі, де зуміла здійняти велику гору овацій.

Постановка «Ревізора» в театрі М. Садовського довела не тільки спроможність акторів не тільки впоратись із складним матеріалом і стати дозрілими в акторському плані а й довести що українською мовою можна чудово й успішно зіграти будь-яку п'єсу,яка майстерно перекладена на рідну мову. Виставою «Ревізор» український театр розвіяв всі стереотипи щодо ставлення до українських труп. Видатні діячі української сцени М. Садовський, І.Мар'яненко, І. Ковалевський, Ф. Левицький, Г. Борисоглібська та інші зуміли довести що їм були посилі образи світової драматургії.

2. Постанова «Ревізора» у київських театрах

Цікаво простежити які є ці образи-гримаси у київських театрах особливо у постановках «Ревізора» у Національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки, Національному театрі ім. І. Франка а також Молодому театрі директором якого був Лесь Курбас.

Найбільш правильним і гоголівським варіантом п'єси «Ревізор» являється вистава у Національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки. Прем'єра відбулася у березні 2000 року. Режисер Є.Аксьонов та вся петербурзька команда створила постановку майже ідентичну твору Миколи Васильовича і виконали всі рекомендації,які давав автор у С.-Петербурзі у 1836 році. Костюми, декорації і навіть мова спілкування - усе ніби хрестоматійно передає тогочасну епоху без ніяких натяків на сучасність. Усі персонажі були незмінними і підкреслено типізованими. З самого початку глядачі спостерігають за солідним але стурбованим приїздом невідомого нікому Городничим із своїм почетом. Світло по черзі вихоплює з застиглого простору героїв, щоб моторошний закулісний голос розповів про них словами гоголівських рекомендацій. Ось і високий, поважний, «трохи вільнодумний, бо прочитав п'ять чи шість книжок» суддя Ляпкін-Тяпкін, незграбний, але кмітливий і метушливий опікун богоугодних закладів Земляніка, наглядач училищ Лука Лукич кожні дві хвилини втрачає свідомість зі здивування та переляку. Згодом з'являється гротескний поштмейстер Шпекін і дуже схожі між собою Бобчинський і Добчинський які говорять ніби кудись спішать і перебивають один одного.

Дуже доречним є введений режисером персонаж Фантом, який з'являється у моменти коли у чиновників виникає найбільший страх перед ревізором у чорному плащі й масці то їдучи на коні на задньому плані, то раптово виринаючи з темряви щоб застигнути і виголосити якусь репліку. Можливо, цей загадковий персонаж - тінь справжнього ревізора чи «ревізора» занехаяних душ персонажів, а може, це сам автор п'єси? У кожному разі він уособлює певний містично-жахаючий початок у виставі.

Образ Хлєстакова був поставлений суто за рекомендаціями Гоголя як у зовнішності (молодий, стрункий, вдягнений по моді), так і в його грі (неплавна мова, швидкі зміни інтонації, настрою, безглуздо-хвороблива усмішка). Він просто грається як мала дитина, він більш фантазує ніж обманює. Раціональністю Хлєстакова є його слуга Осип, спокійний та виважений, який підказує Івану Олександровичу вчасно вийти з гри.Моментом найбільшої комічності являється сцена коли всі чиновники по черзі дають гроші Хлєстакову.

Загалом вистава комічна, динамічна, чудово передана гоголівська епоха. До тексту Гоголя постановники підійшли з повагою і навіть пієтетом, але чи вдалося передати його задум, досягнувши театральними засобами трагедійного звучання?

Акторський склад постановки:

Городничий - Л. Титов

Його жінка Анна Андріївна - Л. Кадочникова

Їхня дочка Марія Антонівна - О. Борох

Суддя Ляпкін-Тяпкін - Ю.Гребельник

Попечитель богодільні Земляника - О. Бондаренко

Наглядач училищ Лука Лукич - В. Алдошин

Поштмейстер Шпекін - О. Роєнко

Бобчинський - Є. Лунченко

Добчинський - С. Озиряний

Фантом - О. Замятін

Хлєстаков - В. Ніколенко

Задум драматурга зовсім не намагалися передати у Національному театрі ім. І. Франка. Прем'єра відбулася у листопаді 2003 року.Від гоголівського «Ревізора» режисер І. Анастафьєв залишив тільки сюжетну канву, і ту зрозуміло в який час перенесену. Поєднання елементів костюмів чиновників абсолютно кітчевими лимонними Ступки-Хлєстакова в червоних пуантах а також мобільних телефонів, поштмейстера на триколісному велосипеді з сумкою Western Union здається абсолютно неадекватним. Комічне Гоголя не спостерігається за грубими аж до непристойності жартами на гомосексуальну тематику. Актори на сцені навіть і не старалися грати, а тільки розважалися.

Початок вистави характеризується сценою, де всі чиновники відпочивають у сауні, де Городничий сповіщає чиновникам погану новину. Важко говорити про кожного окремо, бо всі вони майже не відрізняються і не вирізняються один від одного. Увагу на себе перетягують Бобчинський і Добчинський, які виявляються близнюками і веселять не тільки глядачів але й акторів також. ревізор постановка український

Образ Хлєстакова у цій постановці кардинально відрізняється від гоголівського. Він уже не той енергійний добродушний і грайливий Хлєстаков у виставі Аксьонова, а зверхній, злий і навіть агресивний персонаж. І хоча його інтонації такі ж мінливі, мова уривчаста, рухи різкі, усмішка безглуздо-хвороблива, але це вже зовсім інші інтонації, мова, рухи, усмішка, бо в них відсутня безпосередність і гра.

Жіночі образи теж гарно вписуються в цю картину: Анна Андріївна постає перед публікою у тигровому костюмі з баскетбольним м'ячем а Марія Антонівна в кедах на підборах і з зачіскою а ля Пеппі Довга Панчоха.

Гоголівський текст був перекладений на українську частково. Російською спілкуються столичні гості та інші персонажі які з ними спілкуються. Чи не натяк це на нинішню мовну ситуацію? Інколи гоголівські репліки підсилюються сучасними жартами, і дуже часто рекламними салоганами. А фраза: «Молодець, триста, як у Гоголя. Треба ж знати першоджерело», - показує, що актори і постановники гралися з «Ревізором», як хотіли. А у сцені розмови Хлєстова з Марією Антонівною актори взагалі говорили репліки один одного зі словами: «Взагалі-то у Гоголя це мої слова». Про драматурга нагадує тільки безголова Шинель, яка хаотично рухається сценою без особливих композиційно-художніх завдань.

Акторський склад вистави:

Городничий - Б. Бенюк

Його жінка Анна Андріївна - Н. Сумська

Їхня дочка Марія Антонівна - Т. Мініха

Бобчинський - А. Гнатюк

Добчинський - Н. Задніпровський

Хлєстаков - О. Ступка

Наступна інтерпретація відрізняється від інших тим, що режисер Станіслав Мойсеєв поєднав п'єси М. Гоголя «Ревізор» та М. Куліша «Хулій Хурина», які уособлювали у собі одну і ту ж проблему. До речі ця ідея не була вже новаторською, адже ще у 1929 році в історії театру вже була схожа спроба об'єднати дві п'єси, коли у Херсоні режисер-футурист Терентьєв спробував об'єднати «Ревізор» і п'єсу Г. Квітки-Основ'яненка «Приїжджий зі столиці» і поставив виставу «Інкогніто».

Подібність історій хоч і в різних часових рамках дає змогу режисеру об'єднати ці дві епохи в одній виставі. Отже ці дві п'єси зливаються в одне ціле, гоголівський текст вийшов дуже скорочений, сцени перемішані та ще й змішані з п'єсою Куліша. Проте відбувається це дуже грамотно, адже здається, що це одна-єдина п'єса. Так само органічно втілив образ Хлєстакова і О. Вертинський, який зіграв справді фантасмагоричного персонажа, зовсім не схожого на хрестоматійного молодого світського блазня. Одягнений у дивний похмурий костюм, він ставав сторожем цвинтаря, де шукали могилу Хулія. А потім разом зі своїми колегами-самозванцями з Кулішевої п'єси сповіщає про приїзд справжнього ревізора.

Епізоди «Хурини» через гротескні сюрреалістичні костюми, «немов сон божевільного червоноармійця», а також чудову гру акторів, які крутяться біля самозванця, виконуючи всі його забаганки вказують на всю абсурдність і комічність ситуацій, які відбувались на сцені. «Душевні хвороби» яскраво виражені і підсилюються цим карнавалом, замінюючи німу сцену.

Ставилася ця виства і в Полтаві. Так за архівними даними прем'єра «Ревізора» відбулася у 1900 р.( проте за деякими даними у 1901р ) в приміщенні «Полтавського просвітницького будинку» (нині кінотеатр «Колос») архітектором якого виступив О. Тамбринський. У 1905 році «Ревізор» було поставлено на сцені Полтавського обласного драматичного театру, режисером цієї постановки був заслужений артист України В. Кашперський.

3. Постанова невідомої частини «Ревізора» на сучасній українській сцені

У 2012 році відбулася знаменна подія. Нарешті український глядач побачив досі невідому частину комедії «Ревізор», яку Микола Васильович викинув із твору відразу після дебютної ж прем'єри у С.-Петербурзі у 1836 р. Цікавою виявилася постановка «Ревізора» режисером якої цього разу виступив Ю.Ковчевенко, який підніс глядачу власне бачення гоголівського тексту, дещо осучаснене.

Вистава розпочинається незвично: зі пітьми починають вилазити два великі щури. Вони неначе виринають зі сну Городничого і щораз виростають мовби з-під землі у скрутних ситуаціях, які переживають герої твору. Також стало несподіванкою і поява Городничого з чиновниками у нічних сорочках, що символізувало невідкладність проблеми та ситуації. Незвичайним постає перед глядачем і образ Хлєстакова. На відміну від гоголівського Хлєстакова який є чоловіком 23-х років, тоненький, худенький, полтавський постає здоровим, високим чоловіком, який уособлював в собі «хлестаковщину» як прикре явище життя. Цікавою є сцена 2-ї дії коли всі чиновники зібралися на обговорення як чинити себе коли прийде ревізор. Вони різні за місцем служби й одночасно однакові за своєю сутністю, тому й одягнені у схожі костюми.

У виставі присутні і яскраво виражені натяки на сучасність такі як трактир «Аристократ», згадка про війну, плач матері або вдови, які супроводжують труну, модні зараз викрики «Ганьба!» тощо. І це сприймається глядачами, оскільки у зображуваному на сцені вони вбачають проблеми сьогодення, бо, на жаль, мало що змінилося за ці майже двісті років.

Особливо хочеться відзначити роботу художника-постановника І. Клімченка. Цікавими були верстові стовпи на початку вистави. Вони символізували ту дорогу до храму якою повинна пройти кожна людина до пізнання істини.

Акторський склад даної постановки-інтерпретації:

Городничий - В. Морус

Хлєстаков - В. Карапів

Йосип - С. Прокопович

Попечитель богоугодних закладів Земляника - Ю. Попов

Поштмейстер Шпекін - О. Шеремент

Лікар Гібнер - М. Дудник

Директор шкіл Хлопов - Т. Зінченко

Суддя Ляпкін-Тяпкін - С. Козир

Бобчинський - С. Озерянко

Добчинський - Б. Чернявський

Купець Абдулін - В. Гостіщев

Циганка - Н. Ножинова

Вуховертов - В. Голуб

Слюсарна Пошльопкіна - Л. Тимофєєва

Унтер-офіцерша - М. Іванова

Служниця - О. Чернявська

Явдоха - О. Коломієць

Прем'єра невідомої частини «Ревізора» відбулась і в Рівненському українському музично-драматичному театрі 27 жовтня 2012 року.

Режисером запросили І. Дзекуна, відомого українсько-російського режисера ХХІ ст. який не раз уже ставив «Ревізора» на сцені.

Творчий колектив працював над прем'єрою майже 3 місяці. Були створені нові костюми та декорації. У цій постановці був задіяний весь чоловічий склад колективу.

Кожний репетиціях сумлінно кував образ свого неперевершеного героя. Загалом рівненський "Ревізор" виявився непростою для сприйняття трактовкою творчості Гоголя, іноді переобтяженою деталями та повільними сценами. В той же час вистачає тут смішних та ліричних епізодів.

Акторський склад цієї вистави:

Хлєстаков - С. Лозовський

Городничий - В. Янчук

Його жінка Анна Андріївна - Н. Ніколаєва

Їхня дочка Марія Антонівна - Ю. Крет

Також було поставлено невідому частину і в Одеському українському академічному музикально-драматичному театрі ім. В. Василька.

Режисером Цієї постановки був Ю. Одинокій.

Акторський склад:

Городничий - А. Дриженко

Його жінка Анна Андріївна - С. Жувка і О. Ревицька

Їхня дочка Марія Антонівна - Д. Мала і О. Петряківська

Суддя Ляпкін-Тяпкін - А. Зай

Попечитель богоугодних закладів Земляника - О. Сомусенко

Поштмейстер Шпекін - О. Довгодько

Бобчинський - О. Станкевич

Добчинський - Б. Пашпаков

Хлєстаков - Є. Юхновець



Висновки

Отже прем'єра «Ревізора» сприяла розвитку нової української драматургії і театру в тому числі. У цьому творі висвітлені проблеми які проблеми, які будуть актуальними не одне століття. Гоголь створив шедевр, який буде жити вічно. Він відмовився від любовних сцен і спрямував увагу на соціальні проблеми тогочасного суспільства. Як ми бачимо «Ревізор» не втратив популярності і сьогодні, про що свідчать постановки цієї п'єси в Рівненському українському музично-драматичному і Полтавському обласному драматичному театрах.



Використана література

1. Садовський М. Мої театральні згадки К. 1956р.

2. В. Попов Роль театрального мистецтва у повсякденному житті городян України у 1917-1920 рр

3. Полтавський вісник, № 25 (1353), 19 червня 2015 року. с. 23.

4. Ольга Велимчаниця Завжди актуальний «Ревізор» точка доступу:

5. http://www.ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=867

6. Український театр ХХ ст. Антологія вистав / за ред. М. Гринишиної К. 2012

7. http://dramteatr.com.ua/press/item/1024

8. Довідник Школяра точка доступу: http://lessons.com.ua/mikola-vasilovich-gogol-tvorchij-shlyax-pismennika/

9. http://media.ogo.ua/gallery/view/u_rivnomu_vidbulas_premra_nevidomo_versi_gogolivskogo_revizora

10. http://ru.ukrteatr.odessa.ua/afisha/revizor/

11. Кокуленко Б. ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА ГОГОЛЯ В ТЕАТРІ Й ТАНЦІ file:///C:/Users/%D0%94%D0%B8%D0%BC%D0%B0/Downloads/Kis_2013_1_26.pdf



Ілюстрації до теми «постановки «Ревізора» на українській сцені»

Микола Васильович Гоголь



Михайло Карпович Садовський

Постановка «Ревізора» М. Садовським



Прем'єра невідомої частини «Ревізора» у Полтаві

Прем'єра невідомої частини «Ревізора» в Рівному

Прем'єра невідомої частини «Ревізора» в Одесі



Рівненський академічний український музично-драматичний театр

Одеський український музично драматичний театр

Театр російської драми імені Лесі Українки

Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка

Размещено на Allbest.ru

...