Аналіз драматичного твору "Річард ІІІ" Вільяма Шекспіра

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний лінгвістичний університет

Кафедра теорії та історії світової літератури ім. проф. В. І. Фесенко

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з історії зарубіжної літератури

АНАЛІЗ ДРАМАТИЧНОГО ТВОРУ «РІЧАРД ІІІ» ВІЛЬЯМА ШЕКСПІРА

Виконала студентка Факультету перекладачів

Групи Пгр 26-16 Волошина Анастасія Олегівна

Викладач: Шульгун М. Е.

Київ 2016

«Річард ІІІ» є однією з найвідоміших п'єс світової літератури. Та ще більше людству відомо про її автора - геніального англійського драматурга, одну з найвидатніших особистостей за всю історію літератури, а саме Вільяма Шекспіра. Писався «Річард» протягом 1592-1593 років, коли автору було лише 28. Вперше п'єса надрукована в 1597 році, потім 5 разів виходила окремими виданнями Quarto, і нарешті увійшла до великої збірки п'єс Шекспіра Folio 1623 року. Загалом «Річард III» в кінці 16-го та на початку 17-го століття друкувався більше, ніж будь-яка інша п'єса Шекспіра. Вона завершує цикл п'єс-хронік з історії Англії 15-го століття.

Джерелом написання п'єси стала хроніка Голіншеда, який, у свою чергу, черпав матеріал з твору Томаса Мора «Історія короля Річарда III». На відміну від попередніх п'єс-хронік, «Річард III» не просто переповідає події. Це твір із чіткою драматичною композицією із королем-негідником у центрі. В основу лягли реальні історичні події, а саме роль короля Річарда III в одній з найвизначніших та найвідоміших війн в історії Англії - війни Білої та Червоної троянд.

П'єса має заголовок «Річард ІІІ», що допомагає читачеві вже з перших рядків зрозуміти, про кого і про які події писав автор.

Дійові особи:

Король Едвард IV. Едвард, принц Уельський, згодом король Едвард V; Річард, герцог Йоркський. Георг, герцог Кларенс; Річард, герцог Глостер, згодом король Річард III. Малий син Кларенса (Едвард Плантагенет, граф Уорік). Генрі, граф Річмонд, згодом король Генріх VII. Кардинал Борчер, архієпископ Кентерберійський. Томас Ротрем, архієпископ Йоркський. Джон Мортон, єпископ Ілійський. Герцог Бекінгем. Герцог Норфолк. Граф Серрі, його син. Ентоні Вудвіл, граф Ріверс, брат королеви Єлизавети. Маркіз Дорсет, Лорд Грей. Граф Оксфорд. Лорд Гастінгс. Лорд Стенлі (він же граф Дербі). Лорд Ловел. Сер Томас Воган. Сер Річард Реткліф. Сер Вільям Кетсбі. Сер Джемс Тіррел. Сер Волтер Герберт. Сер Джемс Блент. Сер Роберт Брекенбері, комендант Тауера. Тюремник. Сер Вільям Брендон. Крістофер Ерсвік, священик. Трессел, Барклі. Лорд-мер Лондона. Шериф Вілтшірський. Єлизавета, королева і дружина короля Едварда IV. Маргарита, вдова короля Генріха VI. Герцогиня Йоркська, мати короля Едварда IV і герцогів Кларенса та Глостера. Леді Анна, вдова Едварда, принца Уельського, сина Генріха VI, згодом - дружина короля Річарда III. Донька герцога Кларенса (леді Маргарита Плантагенет). Лорди, дворяни, слуги, посланець, паж, писар, священик, єпископ, городяни, міські старшини, радники, вбивці, гінці, солдати та інші.

Твір поділяється на п'ять дій, перша та друга складаються з чотирьох сцен, третя -- з семи, останні дві(четверта і п'ята) складаються з п'яти сцен.

Пролог та епілог у п'єсі відсутні. Експозицією є монолог Річарда Глостера, у якому ми знайомимося з ним, з його особистістю та особливостями характеру. Шекспір показує його читачам жорстоким та холоднокровним вбивцею, який намагається прийти до влади будь-якими шляхами, незважаючи на будь-які обставини. І йому це вдається. Можливо, така радикальна характеристика Річарда з боку Шекспіра була визвана пропагандою, яка в ті часи активно процвітала в Англії. Вже з першого монологу Річарда можна зрозуміти, що у нього є велике бажання зійти на королівський престол, добре видно те, що він заздрить своєму брату:

Нарешті сонце Йорка обернуло

Звад наших зиму в літо світлодайне

І хмари, що над домом нашим висли,

Поховано в глибокім лоні моря.

Зав'язка сюжету починається з діалогу між Глостером і Кларенсом, якого ведуть у Тауер. Негативне відношення до Річарда росте, а апогеєм стає смерть Едуарда IV та призначення Глостера регентом. Після цього він зустрічає свого племінника, молодого Едуарда V, який прямує в Лондон для коронації, супроводжуваний родичами вдови Едуарда. Річард заарештовує і, в кінцевому рахунку, страчує молодого принца і його брата. Його новий статус робить його впевненим. Він просить герцога Бекінгема, одного з головних прихильників Річарда, щоб той організував смерть принців, але той коливається і згодом починає повстання проти Річарда, переходить на сторону герцога Річмонда, супротивника Річарда ІІІ.

Події стають все динамічнішими. З боку Франції на нового короля виступає Річмод, головний суперник Річарда у боротьбі за трон. Незадовго до останньої битви уві сні короля навідують духи усіх, кого він вбив, передвіщаючи його поразку.

Під кінець п'єси Річард стає дуже параноїдальним та втрачає свою популярність. Проходять хвилі повстань, одне підхоплює інше. Перед початком фінального бою Річарда відвідують примари тих, в чиїй смерті він винен, головний герой розуміє, що він абсолютно один в світі і що навіть сам себе ненавидить. Мова Річарда і відтінки відчаю, здається, вказують, що в останній час він шкодує про все погане, що він зробив, проте вже занадто пізно. Кульмінаційним моментом п'єси є четверта сцена п'ятої дії, коли Річард, захоплений бойовим азартом, відмовляється тікати з поля бою і, готовий померти, йде у бій з Річмондом:

Геть, рабе! Ставлю я життя на карту

Й діждусь, чим смертна закінчиться гра.

Шість Річмондів неначе тут на полі:

П'ятьох я вбив, а все ще не його.

Коня, коня! Все царство за коня!

Розв'язкою стає смерть Річарда, а разом із тим і завершення такої довгої та кровопролитної війни. Завершується все тим, що Річмонд займає своє місце на троні та одружується з Єлизаветою і об'єднує дві ворогуючі сім'ї. шекспір п'єса драматичний річард

Головною темою є сутність небезпечних і незбагненних лабіринтів психології самотньої, приниженої як природою, так і оточуючими, людини. Діалектика перетворення страждання на злочинства й тиранію.

У п'єсі однією з центральних є ідея долі. Це чітко видно через зображення напруженості між свободою волі та фаталізмом у вчинках Річарда та відношенням людей до нього. Драматичний твір проникнутий ідеєю необхідності державної єдності, ідею неминучості перемоги централізованої державної влади над феодальною анархією.

Незважаючи на злочинний характер головного героя і похмуру сюжетну лінію, Шекспір насичує сцени комічним, як він це робить з більшістю своїх трагедій. Велика частина гумору зображена за допомогою дихотомії, а саме, яким знають усі Річарда ІІІ і яким Річард намагається здаватися.

Англійський театр сформувався пізніше італійського і іспанського, але на рубежі ХУІ-ХУП століть створив мистецтво, ідейна зрілість якого зумовлена зрілістю самого історичного процесу - процесу рішучої ломки феодальних форм і закладки основ буржуазного суспільства.

Основні жанри, в яких працювали з 1590 року по 1600 рік, були комедії та історичні хроніки.

Комедії цього періоду сповнені радістю, сміхом, веселощами, поетичним коханням. Їх атмосфера - це свято ренесансної особистості, свобідної і прекрасної.

Хроніки - це єдина багатоактна драма, у центрі якої знаходиться конфлікт королівської влади з феодальними баронами, котрі намагаються зберегти свої права, тим самим затримуючи хід історії.

Основа хронік Шекспіра, як вже було зазначено, у своїй суті також оптимістична, не зважаючи на те, що тут ллється багато крові і відбуваються вкрай похмурі події. Вони славлять торжество цілісності національної держави перед середньовічними звадами.

Я була присутня на виставі в Київському Національному театрі ім. І.Франка. Єдиною відмінністю була різна кількість героїв. Костянтин Райкін, який виконував роль Річарда у цій виставі зумів знайти деяку грацію в пластиці свого героя. Його рухи енергійні і впевнені, він робить зарядку, перекидається і по-павукові боком перетинає сцену з спритністю, невластивої іншим персонажам. Згодом про його горб забуваєш. Він зміг додати до персонажа Шекспіра нового «вогника», але також і добре відобразив вже класичний образ.

Отже, треба відзначити, що «Річард ІІІ» є актуальним для сучасного світового суспільства, бо людина на шляху до влади не бачить перешкод, а коли розуміє ступінь своєї жорстокості, стає дуже пізно.

«Річард III» в усіх відношеннях є кроком уперед у порівнянні з п'єсами про Генріха VI. Нове в «Річарді III» зумовлено увагою, яку Шекспір приділив характеристиці головного героя. Місце, відведене в п'єсі Річарду, визначає всі основні ідейні та художні особливості цього твору.

«Річард ІІІ» був показаний в виставах, в кіно, в опері, тому вклад цього творіння Шекспіра складно переоцінити, він на ряду з такими видатними творами, як «Ромео і Джульєтта», «Макбетом», «Гамлетом» увійшов до скарбниці світової літератури.

Список використаної літератури

1) Річард III. Переклад Бориса Тена. Вільям Шекспір. Твори в шести томах. Том 1. Київ. Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1984.

2) Інтернет-ресурс: «Театральный смотритель». Адреса: http://www.smotr.ru/2003/2003_scon_richard.htm.

3) Інтернет-ресурс «Очарованный странник» Адреса: http://ocharovanny-strannik.com/richard-the-third-spektakl/.

4) А.А. Смирнов. Ричард III. В кн.: У. Шекспир. Полн. собр. соч., т. I, М., «Искусство», 1957.

5) А. Смирнов. Творчество Шекспира. Л., 1934.

6) Послесловие к книге «Уильям Шекспир. Король Ричард III. Перевод Г. Бена». Санкт-Петербург, 1997 (Татьяна Берг Ричард ІІІ -- «отродье сатаны» или «добрый король»?).

7) Інтернет-ресурс: «Уильям Шекспир - материалы о жизни и творчестве»: http://www.w-shakespeare.ru/index.html.

Размещено на Allbest.ru