Ашкеназі Людвік

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ашкеназі Людвік

Людвік Ашкеназі (1921-1986) - чеський письменник, поет, публіцист. Автор як великої кількості творів для дорослих, так і безлічі відомих книг для дітей.

Народився в 1921 році. Навчався в університеті міста Лемберга (Львів) на факультеті славістики. У 1939 році, коли радянські війська увійшли до Західної України, він, як і багато інших, був інтернований і вивезений до Казахстану. У 1942 вступив в Чехословацький корпус полковника Свободи і з ним повернувся на батьківщину. Навчався в празькому Карловому університеті, потім працював на радіо, був журналістом.

У 1948 році у празького журналіста Ашкеназі народився син. А сім років тому там же, в Празі, вийшла книга «Дитячі етюди», і це теж було народженням - в чеську літературу увійшов письменник Людвік Ашкеназі. В «Дитячих етюдах» (1955) вперше розкрилася своєрідність таланту Ашкеназі. В історіях, в яких батько розповідає про свого маленького сина, дивним чином поєднувалися дитяча безпосередність з мудрою іронією дорослого. «Дитячі етюди» - не просто батьківський щоденник, запис спостережень про підростаюче сина, звід його зворушливих висловлювань і забавних вчинків. Книга фіксує процес перетворення реальних подій у факт мистецтва, у літературу.

Критики і читачі відразу побачили, що йому вдалося знайти новий спосіб літературного висловлювання. Незважаючи на те, що його розповіді були для дітей, вони видавалися у видавництвах для дорослих, і дорослі їх теж читали.

Людвіку Ашкеназі, довелося півжиття чекати, щоб знову стати дитиною. Але згідно гегелівської теорії розвитку по спіралі, він став дитиною завдяки здатності робити дітей з інших людей. Але до цього йому довелося стати військовим кореспондентом у Другій світовій війні, побачити всі славні поля битв, потім стати радіорепортером і дізнаватися чужі й екзотичні країни і зрештою стати письменником, який осягнув таємницю початку життя:

Крик

Людина народжується, і відразу

Кричить.

Ніхто її не розуміє,

Однак вона усіх обрадувала.

Я тут! Кричить людина,

Я з'явилася, щоб жити.

Я потрапила за адресою?

народилася я

У добрих людей?

У пристойному столітті?

Чи не воюю я випадково з ким-небудь?

Скасували тут рабство?

У мене правильний колір

Шкіри?

У мене хороше походження?

Мені дозволено дихати?

Так дякую велике.

Цей вірш є з книги Людвіка Ашкеназі «Чорна скринька» (збірка балад), яка вийшла в Чехословаччині в 1964 році. Це книга вірші і фотографій. Фотографії не ілюструють вірші, і вірші не служать підписами під фотографіями. Вірші з "Чорної скриньки", як і фотографії, теж не схожі один на одного. У більшості своїй вони написані верлібром, "вільним віршем" - без рими і дотримання канонічних віршованих розмірів. Мудрість історій, записаних у "Чорній скриньці", роблять її схожою на збірку казок. Сам автор позначає їх трьома словами - співи, балади, романи. Тут всі варіації людських програшів - від зворушливої нездійсненності до шокуючої втрати.

Сонечко

Діти - створіння маленькі і люблять усі зменшувальне.

Щоб здаватися більшою, кожна дитина хоче чогось зовсім крихітного.

Сонце діти називають сонечком, і це так зворушливо:

одна сонячна пляма у багато разів більше,

ніж вся наша смішна планета.

Одного разу одна японська дівчинка подивилася в небо і сказала:

- Мамо, дивись! Грибочок!

Творчий шлях Людвіка Ашкеназі був довгим і складним. Незважаючи на те, що він як художник і оповідач знайшов самого себе досить пізно, не можна сказати, що його перші книги не були успішними. По книзі спогадів про Другу світову війну "Травневі зірки" зняли дуже успішний фільм, книгу віршів у прозі, написаних до знімків відомих світових фотографів "Чорна скринька", вважають вже справжньою літературною класикою, а цикл радіоп'єс Ашкеназі деякі критики вважають його найкращим твором. Ашкеназі міг вільно писати в будь-якому літературному жанрі, і завжди з успіхом. Він також став автором слів до кількох пісень.

Однак вирішальна зміна в його поетиці настала на початку 60-их років, коли Ашкеназі вперше видав кілька оповідань для дітей.

Гра

Найулюбленіша людська гра - це гра з кулькою.

З глиняною, скляною, срібною, або золотою...

Найулюбленіша людська гра - це гра з кулькою в стовбурі гвинтівки.

А також з глиняною кулею, на якій ми всі живемо

Не сплачуючи за квартиру, так як немає господаря.

Це терпляча куля,

Милосердна, якою буває запряжена кобила по відношенню до дітей.

Вона нас возить на своїй спині,

Намагаючись берегти нас,

Щоб ми не звалилися.

Тримайтеся міцно, діти!

На тлі дитячих сюжетів Ашкеназі вирішував складні проблеми сучасного життя, проте ці розповіді полюбили і діти. Вони, природно, не могли зрозуміти все, що автор у книгу вклав, але вони задовольнялися цікавою фабулою і доступним гумором. Так виникли, наприклад книги «Закохані з ящика", розповідь про двох дітей, які в знайденому величезному ящику граються у подружню пару, або казка "Вкрадений Місяць". В одній празькій школі її в 1959-му році інсценізували настільки вдало, що шкільний спектакль був включений до репертуару нового празького авторського театру "Семафор". чеський історія голокост війна дитячий

Ця казка про те, як одного разу, двом рибалкам, Філіпу і Карелу, постало неймовірне явище: місяць спустився, щоб поплескати в озері. А заповзятливі хлопці, не довго думаючи, зловили його і заховали в мішок і віднесли в печеру, де його тримали. Ніхто навіть не помітить його відсутності. Саме так вирішили два юних приятеля. А в цілому світі почалася паніка: місяць пропав! Всі кинулися на пошуки. Всі газети стали писати про його зникнення. Почалося щось неймовірне! Не було світла, ніхто нічого не бачив вночі. Коли хлопці зрозуміли, що вони накоїли, вони не змогли відкрити печеру, де заховали місяць, і попросили про допомогу в закоханої пари Андели і Францішека, які могли бачитися тільки вночі, через те що вдень не мали часу, так як Андела мала свій свинарник, а Францішек був рахівником. Тому, вони відразу поспішили на допомогу і врятували місяць.

Також, дуже відомий збірник чеського письменника «Собаче життя та інші оповідання» із серії «Для дітей і дорослих». У це видання увійшли повісті й оповідання без «вікового цензу» - вони адресовані всім, досить дорослим, щоб читати про любов і війну, але ще недостатньо старим, щоб сказати: «Я все це і без того знаю».

Події більшої частини цих оповідань відбуваються в окупованій німцями Чехії, основні персонажі, як правило, - євреї, як і сам автор. Тема голокосту апріорі дуже складна, а якщо мати на увазі читачів, нехай навіть «старшого шкільного віку», то й зовсім здається непідємною.

Одна із розповідей називається «Брут», починається вона з простих слів «Як це чудово - служити людині! - сказав собі Брут, німецька вівчарка...». І далі нічого не відбувається. Просто живе добрий породистий пес у жінки, яку він кличе «Маленькою», а справжнє її ім'я було Ружена Возгризкова. Навколо війна, голод, але господиня по неділях свій шматочок ліверної ковбаси віддає Брутові, і він відповідає за це любов'ю. Кожного ранку, він приносить їй рогалики. І одного разу, коли Брут повертався, він застав Маленьку в сльозах. Він не знав, але в газеті, яку приніс поштар було написано, що всім євреям велено здати в приют домашніх тварин. На другий день жінка веде свого пса туди, де його будуть добре годувати і навчати для особливих цілей. Його зробили конвойним псом у концтаборі. Видресирували його так, що Брут був готовий перегризти горло будь-якому ув'язненому. І він був навіть гордий цим. І ось «він став вже добре навченим вбивцею і знав, що сенс життя полягає в очікуванні наказу». Але одного разу пес впізнає серед людей, які пахнуть страхом свою улюблену господиню ...Він впізнає її запах і в нього прокидається забута любов. Маленька ледве дихала, і Бруту захотілося як завжди принести їй корзину рогаликів. Він поглянув в небо і завив, як тільки міг, від того що не знав куди йти і за ким. І в цей час Маленька відкрила очі і побачивши над собою голодного вовка, з зеленими і хижими очима, попросила серце зупинитися, і її прохання було виконано. Розповідь ця маленька, але емоційно насичена і прониклива.

За сюжетом дитячої книжки "Маленька різдвяна розповідь" було на початку 60-их років знято фільм. Дитячий роман про гномика, який втік з малюнка "Подорож за запахом злив" виникав одночасно зі сценарієм до фільму тої ж назви. Але і в найніжніші дитячі оповідання, які Ашкеназі писав у цей період, іноді проникали спогади про війну і про її жахи.

В кінці 1960-х Ашкеназі входив до числа найпопулярніших чеських письменників. Він був успішним як у літературі, так і в кіно. Його рішення виїхати жити на захід, у Німеччину, прийняте після вторгнення військ Варшавського договору в 1968, багатьох його шанувальників здивувало і розчарувало. Ашкеназі з сім'єю (дружиною Леоною - дочкою класика німецької літератури Генріха Манна - і синами Індржихом і Людвиком) емігрував з окупованої Чехословаччини і оселився в Мюнхені. Книги його вилучалися з чеських бібліотек, ім'я було забуте.

Письменник між тим спокійно жив і працював у Німеччині; практично щорічно виходили його нові книги (в основному - дитячі), тривала кар'єра драматурга і сценариста. У 1977 р. Ашкеназі став лауреатом Державної премії Федеративної Республіки Німеччини за кращу дитячу книгу року («Де лисиці грають на сопілці»).

У 1976 Ашкеназі переїхав в італійський Больцано, де десять років по тому завершив свій земний шлях. В даний час його жартівливі і глибокі оповідання читають і люблять насамперед молоді люди і діти. А діти - це ж найшанобливіші шанувальники.

Размещено на Allbest.ru