Характеристика світу дітей у творчості Марка Твена (на прикладі образу Тома Сойєра)

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ

ТА ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНОГО Й ТИПОЛОГІЧНОГО МОВОЗНАВСТВА

КУРСОВА РОБОТА

з історії зарубіжної літератури

на тему:

ХАРАКТЕРИСТИКА СВІТУ ДІТЕЙ У ТВОРЧОСТІ МАРКА ТВЕНА

(НА ПРИКЛАДІ ОБРАЗУ ТОМА СОЙЄРА)

Студента групи ГФ-2

Самойленка Богдана Миколайовича

Керівник Поліна А.В.

канд. філол. наук, доцент

м. Буча - 2017 рік

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІСТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ США

1.1 Характерні риси літератури епохи реалізму

1.2 Особливості американської реалістичної літератури

1.3 Марк Твен як представник американського реалізму

РОЗДІЛ ІІ. ТОМ СОЙЄР ЯК ТИПОВИЙ ПРЕДСТАВНИК СВІТУ ДІТЕЙ

2.1 Образ Тома Сойєра в дитячій літературі

2.2 Характеристика Тома Сойєра як представника світу дітей

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Марк Твен, письменник, гуморист, сатирик, публіцист, є одним із найяскравіших представників американського життя та американської культури. Вільям Фолкнер писав, що він був «першим по-справжньому американським письменником, і всі ми з тих пір -- його наступники». Знамените висловлювання Ернеста Хемінгуея про те, що вся американська література вийшла з однієї великої книги - «Пригод Гекльберрі Фінна» Твена, - вказує на видатне місце цього письменника в американській традиції [1].

Тема курсової роботи - характеристика світу дітей у творчості Марка Твена на прикладі Тома Сойєра.

Тема дитинства, одна з ключових тем творчості Марка Твена, народжується із глибини його ностальгічних переживань. На другому етапі своєї творчості Марк Твен починає переосмислювати теоретичні принципи американської демократії. Він уже переживає настрої смутної тривоги та потребу в переоцінці цінностей. Він все частіше озирається назад, прагнучи знайти свій життєвий ідеал не в майбутньому, а в минулому. У його творах оселяється смуток за назавжди втраченим, молодістю своєю і цілої країни, юнацькими ілюзіями, розвіяними життям. Звернувшись до теми дитинства, Марк Твен висловив настрої своєї епохи. Смуток за дитинством був характерним для післявоєнної Америки, яка щойно переступила із «золотого» в «позолочене» століття. Схильність до ідеалізації «патріархальної» Америки довоєнного часу народжувалась із порівняння теперішнього з минулим, яке представило перед американцями 70-х років в ореолі ілюзій [4].

М. Твен описав дитинство таким, яким воно є, на відміну від інших письменників, на сторінках яких діти були ідеальними, що не відповідало дійсності. література реалізм американський твен дитина герой

Вивченням творчості Марка Твена займалися відомі дослідники М.О. Мендельсон, М.Н. Боброва, А.І. Старцев. Ось , що говорив про нього М.О. Мендельсон: « Він тим великий, що він цілком народний письменник, він має велике значення для своєї країни , а його вклад в літературу, вважаю, абсолютно безцінним» [5].

Повість «Пригоди Тома Сойєра» є актуальною і в наш час, так як на сторінках своїх творів автор піднімає тему проблеми взаємовідносин батьків та дітей, яка не є вирішеною в наш час

Мета роботи - дослідження теми дитинства в творчості Марка Твена на прикладі його повісті «Пригоди Тома Сойєра».

Завдання зумовлені метою роботи:

1) проаналізувати основні характеристики літератури епохи реалізму;

2) визначити особливості американської реалістичної літератури;

3) визначити основні риси сприйняття світу дитиною на прикладі образу Тома Сойєра.

Об'єкт дослідження - розвиток теми дитинства в повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра».

Предмет дослідження - образ Тома Сойєра як типового представника світу дітей в повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра».

Методи дослідження - контекстуальний аналіз характеристик головного героя.

Практичне значення роботи виявляється в тому, що результати дослідження можуть бути застосовані у вивченні світової літератури як для себе так і для майбутнього досвіду, а також при написанні курсових робіт літературознавчого напрямку.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ I. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІСТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ США

1.1 Характерні риси літератури епохи реалізму

Реалізм (від лат. realis -- «суттєвий», «дійсний») -- стиль і напрям у літературі та мистецтві, який ставив метою правдиве відтворення дійсності. Реалізм як літературний стиль виник у Франції. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик Жюль Шанфльорі в 50-х роках XIX століття для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму. Батьківщиною реалізму вважається Франція [15].

Історія реалізму у світовій літературі надзвичайно багата. Саме уявлення про нього змінювалося на різних етапах художнього розвитку, відображаючи наполегливе прагнення художників до правдивого зображення дійсності. Конкретні особливості реалізму залежать від тих історичних умов, в яких розвивається мистецтво. Національно-історичні обставини визначають і нерівномірність розвитку реалізму в різних країнах

Перш за все, формування реалізму пов'язують з епохою ренесансу. Для реалізму Відродження характерна масштабність образів (Дон Кіхот, Гамлет, король Лір), поетизація людської особистості, здатності її до великого почуття (як у «Ромео і Джульєтті») і одночасно високе напруження трагічного конфлікту, коли зображується зіткнення особистості [6].

Друга епоха, в яку риси реалізму проявляються досить чітко - Просвітництво. Серед просвітителів були прихильники класицизму, на їхню творчість впливали і інші методи і стилі. Але в XVIII в. складається і так званий просвітницький реалізм, теоретиками якого були Д. Дідро у Франції і Г. Лессінг в Німеччині. У літературі Просвітництва виступив демократичний герой. Просвітителі всі явища суспільного життя і вчинки людей оцінювали як розумні або нерозумні. З цього вони виходили і в зображенні людського характеру; їх позитивні герої - це перш за все втілення розуму, негативні - відступ від норми [7].

Як самостійний напрямок реалізм оформився у ХІХ ст і отримав назву - критичний реалізм. Зародження критичного реалізму відноситься до кінця 20-х років XIX століття, його розквіт - до 30-40-х років. У ці роки у Франції виступили М. Стендаль, Ф. Меріме, О. Бальзак, М. Флобер; в Англії - Ч. Діккенс, У. Теккерей, Ш. Бронте; в Німеччині - Г. Гейне і інші революційні поети. В силу особливих умов соціально-історичного розвитку розквіт критичного реалізму в Америці, а також в Угорщині і слов'янських країнах відноситься до більш пізнього періоду.

Він істотно відрізняється і від ренесансного, і від просвітницького. Критичний реалізм по-новому зображує ставлення людини і навколишнього середовища. Людський характер розкривається в органічному зв'язку з соціальними обставинами. Предметом глибокого соціального аналізу став внутрішній світ людини [13].

У 30-х роках XIX століття стало позначатися провідне класове протиріччя буржуазного суспільства - суперечність між буржуазією і робітничим класом. У Німеччині, Франції, Англії в 30-х роках і далі - в 40-х роках проходить, наростаючи, хвиля робітничого руху. Нарешті, в 40-і роки, в передреволюційної ситуації, яка склалася в ряді країн (Франція, Німеччина, Угорщина), виникає науковий соціалізм Маркса і Енгельса, що з'явився найбільшим переворотом в історії людської думки. Такі в загальних рисах історичні та культурно-філософські передумови розвитку критичного реалізму в зарубіжній літературі XIX століття [2].

Становлення і розвиток критичного реалізму відбувалося в умовах складної літературної боротьби, головним змістом якої слід визнати співвідношення двох основних напрямків - романтизму і реалізму. Реалізм і романтизм - два літературних напрямки, які протягом дуже тривалого періоду розвиваються одночасно, будучи тісно між собою пов'язані і в той же час глибоко різні за методом.

Для письменника-реаліста характерні визнання цінності об'єктивної дійсності і величезний інтерес до неї. Художник-реаліст прагне перш за все глибоко пізнати, вивчити дійсність і всебічно відобразити її в своїй творчості, в повноцінних типових образах. Великі реалісти вносять свій внесок в створення історичного роману, закономірно звертаючись в осмисленні сучасної їм буржуазної дійсності до подій першої французької революції чи американської війни за незалежність

Реалізм як літературний напрямок має свої характерні риси:

? правдиве, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;

? характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;

? конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;

? вільна побудова творів;

? превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;

? розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей [10].

Отже, можна зробити висновок: реалізм розвивався в кожних країнах по-різному. Основна проблема реалізму була проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу. Основні риси реалізму це: правдиве зображення подій, вільна побудова твору, всі вчинки героя пояснюються соціальним становищем.

1.2 Особливості американської реалістичної літератури

Реалізм в Європі почав оформлятися вже в 1830-і роки, а з другої половини XIX століття позначився натуралізм. У США ж на цей час припали, відповідно, інтенсивний розвиток і розквіт романтичного мистецтва. Передумови для виникнення реалістичної естетики в американській літературі склалися лише в 1860-і в зв'язку з Громадянською війною між Північчю і Півднем. Війна зруйнувала два установлених порядки: не тільки рабовласницький устрій Півдня, а й стару демократію Півночі. На зміну їм прийшло сучасне індустріальне суспільство.

Американський реалізм має таку особливість, по-перше: що він виник не з надр романтизму, а як би незалежно від нього. Американська література не знає таких звичайних для європейських літератур прикладів, коли у творчості видатного письменника відбувається поступова модифікація романтичного бачення в реалістичне художнє мислення.

По-друге, найбільші американські романтики від Д. Купера до П. Вітмена, з одого боку, у багатьох відношеннях наближаються до реалістичної естетики, а з іншого - їх творчість належить романтизму і в своїх витоках, і в своїй завершеності. Водночас ранні американські реалісти відчувають дуже сильне тяжіння до романтичної традиції, але ніхто з них не може бути названий серед значних письменників-романтиків. І навіть на початковому етапі своєї творчості, коли реалізм ще не стає усвідомленим творчим устремлінням, вони, фактично, вже не належать романтичному напряму. Вони переймають від нього зовнішні прикмети художнього зображення, що вважаються канонічною нормою, але не риси, що визначають сутність естетичної концепції романтиків.

По-третє, особливість його розвитку. Реалізм в американській літературі складається одночасно під впливом європейського художнього досвіду і під впливом регіональних літературних експериментів, які мали на меті достовірно передати місцевий колорит. Він викликаний до життя загальною для літератури повоєнних років потребою в естетичному освоєнні американської дійсності, зміненій стрімким розвитком капіталістичних відносин. Виникає необхідність узагальнити новий соціальний досвід «позолоченого віку», для якого характерні різке загострення протиріч буржуазного суспільства, бурхливе зростання індустрії, поява мільйонів іммігрантів з різних кінців світу, підйом робочого руху, криза «американської мрії». Дійсність створює всі передумови для формування реалізму як магістрального шляху літератури. Своєї кульмінації цей процес досягає в творчості Твена 80-х років. Саме Твен є справжнім основоположником і найбільшим представником реалізму в американській літературі XIX в. [14].

Характерною рисою американських реалістів було те, що, запозичуючи деякі формальні особливості модерністського роману, вони зберігають естетичні принципи критичного реалізму: уміння створювати типи величезного соціального значення, показувати глибоко типові для американської дійсності обставини провінційного і столичного життя; уміння зображати життя як суперечливий процес, як постійну боротьбу і дію, на відміну від декадентського роману, який замінює зображення соціальних протиріч відходом у внутрішній світ героя, в область підсвідомого. Майстри американської прози свідомо відмовлялися від складної техніки гострого і цікавого сюжету роману 19 століття, на їхню думку, простий сюжет, позбавлений елементів цікавості, краще здатний підкреслити трагізм становища головного героя. Вони вважали, що в ХХ столітті естетика читання повинна стати більш напруженою, ніж в минулому столітті, тому вони не прагнуть, як їх попередники, повідомити в експозиції все основне про своїх героїв; від читача потрібне додаткове зусилля, щоб засвоїти й осмислити компоненти складної композиції роману [16].

Отже, американський реалізм з'явився літературою громадського протесту. Письменники-реалісти відмовлялися приймати дійсність як закономірний результат розвитку. Риси американського реалізму: а)жанрове новаторство, б) виник незалежно від романтизму, в) мав свій особистий розвиток.

1.3 Марк Твен як представник американського реалізму

Семюел Клеменс, більше відомий під псевдонімом Марк Твен (1835-1910 рр.), виріс в містечку Ганнібал, шт. Міссурі, на нових землях уздовж Міссісіпі. Чудова і в той же час підступна, вічно змінна річка займає чільне місце в його образному пейзажі. Хоча спосіб життя Семюела Клеменса чимось схожий на образ життя його колег - американських письменників, його шлях в літературу був більше, ніж у інших, насичений подіями, враженнями, різноманітними інтересами. Виходець із сім'ї бідняка, недоучка, заробляв на хліб власною працею. У молодості він брав участь у війні між Північчю і рабовласницьким Півднем (1861-1865), правда, недовго. Багато зусиль присвятив Клеменс абсолютно безуспішним пошуків срібла і золота в похмурих пустелях на заході США. А пізніше, вже ставши Марком Твеном, він протягом довгих років переходив з однієї газети в іншу - служив і репортером і зарубіжним кореспондентом [12].

Марк Твен починав свій шлях в літературі як майстер гумору. З-під пера письменника виходили смішні містифікації, пародії, гротескні замальовки, розповіді, в основі яких були безглуздо-комічні ситуації. Сприйнявши кращі традиції американського народного гумору середини минулого століття, Твен породжував нестримні веселощі нагнітанням не тільки неймовірних перебільшень, але і не менш сміховинних применшень. Він смішив поєднанням важливого й незначного, високого і низького. Сатиричні ноти іноді виникали навіть в самих ранніх фейлетонах. Перша велика книга Твена, яка принесла йому популярність - «Простаки за кордоном» (1869), - представляла собою поєднання гумору і сатири. Невичерпно винахідливий на анекдотичні ситуації письменник разом з тим вніс у свій твір чимало відвертої або глибокої іронії, спрямованої проти небезпечних ворогів - традиційних релігійних поглядів «божих людей», проти феодальних звичаїв, що існують за межами США, і нахабного самовдоволення багатьох американців і, перш за все, рабовласників. Новаторською і справді чудовою сторінкою в творчості Марка Твена стали його «Пригоди Тома Сойєра» [15].

Найважливіша особливість «Пригод Тома Сойєра» полягає в наступному: гумор стає в творі не тільки засобом реалістичного розкриття психології людини (перш за все дітей), а одночасно і засобом поетизації життя. Американське буржуазне літературознавство не проти розглядати образ Тома Сойєра в плані, близькому до вульгарно-соціологічного. У героя книги проявляються риси маленького ділка, він постає свого роду мініатюрною «моделлю» типових американських бізнесменів. Він мріє розбагатіти. Шукає вигоди від фарбування забору. Скуповує квитки, що дозволяють завоювати почесне місце в недільній школі. Але не розважливість хлопчика, звичайно, ключ до чарам, які таїть в собі твір Твена. Чарівність повісті визначається не тільки умінням автора зацікавити читача описом дивовижних пригод героїв. Книга про Тома - це розповідь про щасливе, безтурботне життя дітей на лоні природи. Щось недобре і небезпечне, що зустрічається на їхньому шляху, несе в собі відбиток умовності, характерної для пригодницької літератури, тому воно не лякає по-справжньому. З бездоганною правдивістю автор відтворює внутрішній світ дітей, які ще не втратили душевної чистоти. Твен мав геніальну здатність розуміти дітей, знав їх характер, їх психологію. Без гумору повість про Тома звучала б просто сентиментально і фальшиво. Саме гумор надає особі головного героя, а також і деяким іншим персонажам істинність, душевну глибину. У повісті оспівується прекрасне вільне життя, а сміх та гумор служать вираженням любові до простих і добрих людей. Твен, зрозуміло, не був першим американським художником, який змусив гумор служити головній меті. Але властивий письменникові великий талант гумориста-психолога і гумориста-поета допоміг йому створити твір надзвичайно великого естетичного значення. Парадоксально, що, пишучи цю повість, Твен виходив з невдоволення сучасною американською дійсністю. І все ж його прагнення зобразити, спираючись на спогади дитячих років, світ більш щасливий, більш радісний, ніж той, який він бачив навколо себе, дозволило письменникові створити книгу, в якій комічне відіграє головну роль. Марк Твен є разом з Уітменом - основоположником реалістичного напряму в літературі США дев'ятнадцятого століття.

У повісті ясно відчутні елементи нового у творчому методі Твена-реаліста. Багаті, складні та різноманітні прийоми індивідуалізації характеристик героїв, замість сухої описовості даються художні картини, які переконують читача своєю образністю і жвавістю, з'являється вміння показати життєві конфлікти не тільки у зовнішніх зіткненнях, але і в передачі духовного стану героїв. Також у повість органічно вплітаються картини природи. В «Пригодах Тома Сойєра» реалізм і романтизм представлені в складному сплаві, що багато в чому і визначає художню своєрідність книги [17].

Отже, в цьому розділі ми могли прослідити творчий розвиток Марка Твена. Новаторською і справді чудовою сторінкою в творчості Марка Твена стали його «Пригоди Тома Сойєра. Твен мав великий талант гумориста і саме це допомогло йому створити цей шедевр. У повісті оспівується прекрасне вільне життя, а сміх та гумор служать вираженням любові до простих і добрих людей. Також Твен став основоположником реалістичного напряму в літературі США дев'ятнадцятого століття.

Роблячи висновок потрібно зазначити, що реалізм, як літературний напрямок, розвивався в кожній країні по-різному. Письменники-реалісти намагалися правдиво зобразити події, які відбувалися в реальному житті і всі вчинки героя пояснювали його соціальним становищем.

Також з'явився американський реалізм, як література громадського протесту. Його риси - жанрове новаторство, виник незалежно від романтизму, мав свій особистий розвиток.

Одним з перших його творців був Марк Твен. Це був неперевершений за своєю особливістю писати про дитинство письменник. В його твори закохувалися мільйони людей, як маленькі діти так і дорослі. Твен мав великий талант гумориста і саме це допомогло йому створити цей шедевр. У повісті оспівується прекрасне вільне життя, а сміх та гумор служать вираженням любові до простих і добрих людей.



РОЗДІЛ ІІ. ТОМ СОЙЄР ЯК ТИПОВИЙ ПРЕДСТАВНИК СВІТУ ДІТЕЙ

2.1 Образ Тома Сойєра в дитячій літературі

В 1875 році Марк Твен почав писати «Пригоди Тома Сойєра», книгу, яку називав "гімном дитинству, перекладеним прозою". Це твір про юного фантазера, брехливого, хвалькуватого і романтичного хлопця, в поведінці якого відчувалася не тільки радість дитинства, а й протест проти буденного життя дорослих [3].

Марк Твен вперше розкрив правдиво образ дитини.

Більшість пригод, про які йдеться у цій книзі, взято з життя. Як згадує письменник, у творі він розповів про власні витівки: «Я був бешкетником і завдавав моїй матері чимало турбот. Безлюдний острів на Міссісіпі, куди хлопчики тікали, щоб сховатися від «цивілізації» дорослих, існував насправді. Під іменем тітки Поллі я зобразив свою матір, а під іменем Беккі -- одну із своїх шкільних подруг, з якою дійсно заблукав у страшних лабіринтах печери поблизу Ганнібала і ледве не загинув. А свою дружбу з маленьким волоцюгою Томом Бленкеншипом згодом увіковічнив під іменем Гекльберрі Фінна» [8].

Том може прогуляти заняття у шкільництві, граючись в ліс і вважаючи себе то піратом, то знаменитим розбійником Робіном Гудом. Навіть втікає з дому.

На долю Тома Сойєра випадає багато пригод, зокрема і небезпечних. Але він разом з Геком виходять із всіх небезпечних ситуацій, виявляючи свої найкращі риси.

Мені сподобалося, що цей твір не обтяжує мораллю і в ньому показане життя дітей таким, яким воно є насправді. Марк Твен зруйнував традиції, які давали хибне уявлення про світ, зокрема, про світ дитинства.

«Пригоди Тома Сойєра» вважаються однією з найбільш світлих книг у всій світовій літературі, яка відображає дійсність нам такою, якою вона існувала для підлітка у віці Тома Сойєра. Написана з чудовою художньою майстерністю, книга вражає проникненням в таємниці дитячої психології, наповнена гумором, захоплює цікавими пригодами. Автор тонко проникає у найпотаємніші куточки душі Тома, яскраво описує його переживання і радості, що змушує читача переживати всі події, які відбуваються, разом з головним героєм повісті. Ця книга - поєднання реалізму з романтизмом. Реалістично змальовуючи маленьке містечко, Марк Твен протиставляє йому романтичний світ Тома і його друзів, їхні надзвичайні пригоди. Повість сповнена щирістю, в ній відчувається певна іронія, іноді з елементами сарказму - все це робить «Пригоди Тома Сойєра» улюбленим твором не тільки дітей, але і дорослих [9].

Отже, деякі деталі з життя Марка Твена дуже схожі з подіями в житті головного героя повісті «Пригоди Тома Сойєра». Повість наповнена гумором і дуже цікавими історіями. Автору вдається проникнути в дитячу душу і показати, яка вона є насправді.

2.2 Характеристика Тома Сойєра як представника світу дітей

Том Сойєр - один із найяскравіших типових образів, коли-небудь створених Марком Твеном. Головний герой має усі характерні для його віку риси. У серці Тома живе як радість, так і образа, незадоволеність школою та різними заборонами .

Том Сойєр - хлопчина з маленького мальовничого містечка Сент-Пітерсберг: «Пишно цвіла біла акація і сповнювала повітря своїми пахощами. Кардіфська гора, що підносилася на околиці містечка, була вкрита рясною зеленню і здаля видавалася справжньою землею обітованою, де панували краса, мир і спокій» [2 розділ ].

Автор дуже гарно описує ті пейзажі, в яких виріс Том. Хлопчик не мав батьків і його виховувала тітка Полі. Тітка була доброю, але при цьому строгою, яка вважали своїм обов'язком карати дитину для його ж блага:

«Бо сказано в Писанні, що хто жаліє різок -- той псує дитину» [3 розділ].

Також у Тома був зведений брат Сідд і кузина Мері. Вони ніколи не ладили із Сіддом, тому що в них були різні погляди на життя і зовсім різні характери, внаслідок чого Сідд завжди все розповідав тітці про Тома.

Герої повісті - це хлопці-підлітки, які ще не вступили в доросле життя. Без всякого бажання вони ходять в школу, багато бешкетують і потайки мріють втікти від дорослих. Як на мене, найяскравіше в образі Сойєра - це сильна жага жити вільно, щоб усі його знайомі хлопці заздрили йому, а дорослі завмирали від подиву:

«У школі всі товариші так носилися з ним і з Джо, дивилися на них з таким щирим захватом, що невдовзі обидва герої стали «задаватися» просто нестерпно. Вони почали розповідати про свої пригоди жадібним слухачам - справді тільки почали, бо, зважаючи на невичерпну фантазію оповідачів, кінця тій розповіді не було видно. А коли обидва дістали люльки й стали з незворушним виглядом попахкувати ними, слава їхня сягнула надхмарних висот» [23 розділ].

У повісті Том бореться з нудьгою у всіх сферах життя. Хлопець намагається уникати моралі тітки Поллі, нудиться в церкві на довгій недільній службі, отримує різки у школі від учителів і намагається якнайшвидше про це все забути і віддатися пригодам і радощам:

«Том вирішив прогуляти сьогодні школу й натомість піти покупатися з хлопцями в річці, а потім блукати по містечку до самого вечора із задоволенням задираючись з іншими хлопчиськами» [7 розділ].

Том і його друзі, вирішивши стати піратами, викрадають сусідський пліт і проводять кілька днів на Джексоновому острові: «Був прохолодний сірий ранок. У глибокому мовчанні лісу таїлося чудове відчуття спокою і миру. Жоден листок не ворушився; жоден звук не порушував роздумів великої природи» [14 розділ]. Тут ми можемо побачити гармонію природи і чистої дитячої душі.

Також у Тома було дуже багато різних як позитивних так і негативних рис характеру, одна з яких це хитрість. Як зробити так, щоб не піти до школи? Як «провести» свою тітку Полі? Як уникнути покарання? Ці питання Том задавав собі майже не кожного дня. Хитрість йому майже вдавалася, але тітка Поллі завжди здогадувалась, що замислив Том:

«Раптом позад неї щось шурхнуло, і вона обернулася -- саме вчасно, щоб схопити за полу куртки невеликого хлопчиська й не дати йому втекти.

-- А, ось ти де! Ти що там робив?

-- Нічого.

-- Нічого? А ти поглянь на свої руки. І на свій рот. Це що таке?

-- Не знаю, тітонько.

-- Зате я знаю. Це варення -- ось що це таке. Сто разів тобі казала: не чіпай варення, бо шкуру злуплю! Ану дай мені оту лозину!..

Лозина зависла в повітрі. Здавалося, порятунку немає.

-- Ой тітонько! Мерщій оберніться!

Стара рвучко обернулась і про всяк випадок сторожко підібрала спідницю. А хлопчисько миттю дременув геть, видряпався на високий дощаний паркан і зник з очей» [ 1 розділ].

Як на мене, хлопець у свої дванадцять років побачив і пережив дуже багато: став свідком вбивства і викрив вбивцю, втік з дому і пожив на безлюдному острові, був присутній на власному похороні, заблукав в печері і благополучно вибрався з неї, а також знайшов дорогоцінний скарб.

Герой наділений здатністю бачити в буденному надзвичайне.

Те, що цінується в Сент-Пітерсберзі дорослими, викликає зневагу у дітей, бо світ дорослих наповнений різними правилами, заборонами.

Найкращим засобом виховання з точки зору дорослих є фізична розправа. Ляпаси, стусани виливаються на Тома протягом усієї повісті. Вдома його карає наперстком тітонька Поллі, а в школі учительська різка. Щоденні покарання є невід'ємною частиною його існування, і він так звик до цих процедур, що майже перестав їх помічати:

«Томасе Сойєре, це найзухваліше зізнання, яке я будь-коли чув. За таку провину лінійки мало. Зніміть куртку!..

Вчителева рука працювала, аж поки стомилась, а запас різок помітно зменшився. Потім пролунав наказ:

- А тепер, сер, ідіть і сядьте з дівчатами! Хай вам буде це наукою»[12 розділ].

Але насильство над хлопчиком здійснюється і в інших формах. Поряд з фізичними методами примусу існують і духовні. Для Тома це була релігія. Розум Тома був вільний від релігійних обмежень. Церковна служба наводить на Тома лише страшенну нудьгу. Витівка з пуделем, який підняв неймовірну метушню в церкві під час недільної служби, - чудовий контраст з манерною церковною службою:

«Потім пудель забув про жука і спокійнісінько сів на нього! Пролунав божевільний вереск, пудель помчав по проходу і, не перестаючи верещати, заметушився по церкві; До цього часу всі в церкві сиділи з яскраво-червоними обличчями, задихаючись від пригніченого сміху. Навіть проповідь трохи призупинилась»[8 розділ].

Через цю картину автор нам показує, що ходіння в церкву це якась своєрідна данина, а проповіді - повна нудьга. У церкві немає справжнього благоговіння, півчі вічно хихикають, і ніхто не в змозі слухати нудну проповідь. Хлопчики обмінюють квиточки, отримані за зазубрювання віршів з Біблії, на рибальські гачки. У результаті Том, який не може назвати ні одного з 12 апостолів, але зумів виміняти потрібну кількість квитків, нагороджують Біблією за зразкові пізнання в частині Євангелія.

Том також був дуже чуйний та уважний до інших і завжди допомагав чим міг. Яскравим підтвердженням цих слів є картина, де Том приносить їжу псевдо убивці:

«У той лихий час Том щодня або через день, вибравши слушну хвилину, ходив до заґратованого віконця в'язниці й нишком передавав «убивці» сякі-такі гостинці, що їх випадало десь роздобути» [17 розділ].

Він показав на ділі, що на його можна покластися і був завжди готовий прийти на допомогу і стати комусь в пригоді. Том був завжди радий допомогти своїм друзям, навіть не зважаючи на колір їхньої шкіри, що було проблемним для тогочасного американського суспільства, або на їхній статус у суспільстві, як ми бачимо з наступного прикладу:

«Додому він повернувся, тільки щоб до вечері встигнути допомогти чорношкірому хлопчині Джимові напиляти на завтра дров і нащипати скіпок»[4 розділ].

Автор через Тома також піддає критиці недолугу систему шкільного навчання: зубріння, різки, побої. Школа не калічить душу Тома тільки тому, що хлопчик живе іншими захоплюючими інтересами.

Твен зображує на сторінках своєї повісті зіткнення дорослих і дітей і показує цим, що насильство над дитиною є провідним принципом педагогіки. Саме проти цього насильства і бунтує дітвора:

«Саме в цю знаменну мить хлопець відчув, як чиясь дужа рука боляче стиснула його вухо й поволі потягла вгору. В такий спосіб його було проведено через увесь клас і під загальне в'їдливе хихотіння посаджено на його постійне місце. Ще якусь моторошну хвилину вчитель мовчки постояв над ним, а тоді, так ні словом і не озвавшись, рушив назад до свого трону. Та хоч вухо Томове й палало від болю, душа його тріумфувала» [15 розділ].

Том ненавидить шкільні та інші умовності: його завжди змушують робити те, чого він не хоче.

Том любив читати пригодницьки романи, головні герої яких надихали його:

«Умовою, вже зібралися до бою два хлоп'ячі війська. Одним з них командував Том, другим - його задушевний приятель Джо Гарпер. Ці Великі полководці не принижувалися до того, щоб битись особисто,- таке личило хіба що всякій дрібноті,- ні, вони сиділи поряд на пригірку й керували воєнними діями, передаючи накази через своїх ад'ютантів» [ 7 розділ].

Свідомість Тома наповнена забобонами, прикметами, яких у повісті безліч: «Маленька зелена гусениця поповзла по мокрому від роси листу. Час від часу вона піднімала дві третини свого тіла, як ніби озираючись, а потім повзла далі. - Знімає мірку, зовсім як кравець, - сказав Том... І коли, простоявши кілька часу в болісному роздумі, з тулубом, піднятим догори, гусениця вирішила поповзти по нозі і пустилася подорожувати по всьому його тілу, його серце наповнилося радістю, бо це означало, що у нього буде новий костюм...» [13 розділ]. У дитячому побуті прикмети грали ще більшу роль, ніж у світі дорослих.

Також Том наділений такою рисою характеру як справедливість. Він захищає у суді як свідок невинного у вбивстві Меффа Поттера:

«Том почав розказувати - спочатку невпевнено, затинаючись, але потім захопився, і мова полилася в нього вільно й гладенько. Невдовзі в залі все затихло, й стало чути тільки його голос; усі очі були прикуті до нього, слухачі ловили кожне його слово, розтуливши роти й забувши про час, мов заворожені тією жахливою розповіддю. Стримуване збудження публіки сягнуло своєї межі, коли хлопець сказав:

- ...А коли лікар торохнув Меффа Поттера дошкою по голові і той упав, індіанець Джо підскочив з ножем і...» [14 розділ].

Однак зробити це змушує не тільки почуття справедливості, але жага до слави та визнаня в суспільстві.

У повісті Твен затронув тему кохання. Історія кохання Тома й Беккі своєрідна пародія на відносини двох дорослих закоханих людей у реальному світі. Том намагався підкорити серце дівчини, часто сумував під її вікнами [11].

Він весь час чекає її біля школи. І як тільки він помічав її, хлопчик миттєво змінювався:

«Мить - і він уже був у дворі, шаліючи, як індіанець: він кричав, реготав, ганявся за хлопцями - словом, робив усілякі геройські подвиги, весь час при цьому поглядаючи в бік Беккі. Він носився навколо неї з бойовими криками, зірвав з когось кепку і закинув її на дах, врізався в натовп хлопців, розкинув їх у різні сторони, розтягнувся на землі перед самим носом у Беккі і мало не збив її з ніг» [13 розділ].

Автор показує нам те, що Том був готовий піти на все, щоб якось здивувати дівчину і привернути її увагу, навіть на ту саму самопожертву. Ось чудовий приклад із твору, як він взяв вину на себе за порвану книгу, хоча порвав її не він, а його обраниця Беккі Тетчер:

«Хто порвав цю книгу?

- Бенджаміне Роджерсе, це ти порвав книгу? Ні, не він. Знову мовчанка.

- Грейсі Міллер? Той самий порух.

- Сьюзен Гарпер, це ти зробила?

Знов ні. Далі була черга Беккі Тетчер. Тома аж дрож пройняв від хвилювання й розпачу.

- Ребекко Тетчер... (Том поглянув на її обличчя: воно зблідло від жаху.) Це ти... иі, ти дивися на мене... (Вона благально звела руки.) Це ти порвала книгу?

І раптом у Тома блискавкою сяйнула думка. Він підхопився на ноги й гукнув:

- Це я, я порвав!» [14 розділ].

Кохання Тома було надзвичайно цікаве. Роман з Беккі був для нього грою в кохання. Деякі сцени повісті носять відверто пародійний характер. Так, епізод, в якому Беккі, вперше з'явившись перед Томом, кидає до його ніг квітку, представляє пародію на одну з найбільш стандратних ситуацій любовного пересічного роману. Коли Том бере квітку не рукою, а пальцями ноги і внаслідок поганого знання анатомії зберігає його не біля серця, а близько шлунка. Ці подробиці надають ситуації гумористичного характеру [11].

З Томом пов'язана одна з чарівних особливостей роману - фантазії. Фантазія про скарб приводить їх до скарбів індіанця Джо, бажання надзвичайної пригоди - до романтичного перебування Тома і Беккі в печері:

«А знаєте, хлопці, я певен, що на цьому острові колись уже побували пірати. Треба обстежити його ще раз. Десь тут напевне заховано скарб. Що ви скажете, якщо ми знайдемо трухляву скриньку, повну золота й срібла, га?» [15 розділ].

Том був розсудливим, благородним і сміливим. Незважаючи на юні роки, герой вмів бороти свої страхи, брати себе в руки і не падати у відчай:

«Та за кожною новою невдачею хлопець і сам дедалі менше вірив у це й зрештою почав повертати в бічні переходи просто навмання, з відчайдушною надією кінець кінцем натрапити на правильну дорогу. Він і далі повторював «усе гаразд», Його не лякала вже ні небезпека зіткнутися з індіанцем Джо, ні будь-які інші страхіття»[30 розділ].

Також Том наділений такою прекрасною рисою дорослої людини, як відповідальність. Це проявилось у ситуації, коли Том разом з Беккі заблукали. Хоробрість, рішучість, холоднокровність - саме це допомогло Томові вибратися з печери:

«Том прекрасно розумів, що на ньому зараз лежить велика відповідальність чужого життя і, не зволікаючи ні моменту, хлопчина відчайдушно намагався знайти вихід, незважаючи на свої невдалі спроби зробити це» [30 розділ].

Але й була інша «сторона медалі»:

«Він весело вибіг з дому й побачив Сіда, що саме піднімався надвірними сходами до кімнати на другому поверсі. Напохваті було повно добрячих грудок землі, і вони вмить замигтіли в повітрі й шаленим градом посипалися на Сіда. Перш ніж тітка Поллі отямилася з подиву й поспішила на допомогу, шість чи сім грудок устигли влучити у ворога, а Том уже зник за парканом» [12 розділ]. Цей вчинок не кращим чином характеризує хлопчину і показує нам, що незважаючи на всі вище перераховані плюси характеру Тома, підліток був ще й мстивим.

Кожний предмет представляв певну ігрову цікавість для хлопця. Навіть, взяти ту саму процедуру з видаленням зуба. У зубі було приховане певна перевага над іншими:

«Коли Том після сніданку пішов до школи, всі товариші, з якими він зустрічався на вулиці, заздрили йому, так як порожнеча, що утворилася у верхньому ряду його зубів, дозволяла йому плювати абсолютно новим, чудовим чином» [13 розділ].

Отже, змальовуючи дитячий світ через образ Тома Сойєра, Марк Твен наділяє звичайну дитину-підлітка різноманітними, іноді суперечливими характеристиками. Характер Тома найкраще розкритий в першому розділі, в якому Том, в покарання за те, що напередодні замість відвідування школи ходив купатися в річці, був засуджений тіткою Поллі на побілку довгого забору в суботу. Том став винаходити план того, як позбавитися від обов'язку хоч ненадовго.

З одного боку, він добрий, турботливий, співчутливий. але з іншого брехливий, мстивий, хвалькуватий.

Том по життю був лідером. Ніде і нікому він не зміг би поступитися місцем вожака. Він умів використовувати в своїх цілях як ситуації, так і людей .

Іноді Том і в житті здатний на майже героїчно вчинки. Наприклад, коли приймає на себе провину Беккі Тэчер - дівчинки, і витримує пороття вчителя. Том іноді веде подвійне життя. Коли треба, він цілком здатний прийняти образ хлопчика із пристойної сім'ї тощо.

До позитивних рис можна віднести те, що він був гарним товаришем. Він дружив з Геком. Обидва були веселі бешкетники. У них були важливі для дружби речі: однакова любов до волі та пригод, не сприймання насильства та примусу. Але також і відмінності: Гек був самостійнішим і досвідченішим.

Том разом зі своїми друзями мріяли бути вільними, отримати повну свободу і незалежність від своїх батьків, не підкорятися різним правилами, бо вони тільки ускладнюють життя, як вважали хлопці. І скориставшись моментом вони втікли з дому на острів.

До всього цього Тому подобалася дівчинка Беккі. Кохання Тома було надзвичайно цікаве. Роман з Беккі був для нього грою в кохання. По їхній всій дружбі можна зробити висновок, що Том був готовий йти на самопожертву.

Як і всі Том ходив до школи, де його постійно карали, але він так звик до цього, що іноді навіть не помічав цього. І це вже стало для нього своєрідною традицією. Школа не робила дітей кращими, а вона тільки принижували їх, саме це хоче показати нам автор.

Як і школа церква також вважалася Томом, як якесь покарання. Він ненавидив туди ходити, але тітка Полі змушувала його. Здавалося б можна було опустити руки на місці Тома і втратити сенс життя. Але в Том була куча інших захоплень, які не давали йому скучати і сумувати. Саме вони допомагали йому в тяжких ситуаціях.



ВИСНОВКИ

Увесь аналіз твору вказує на те, що увага художника зосереджена на захисті права дитини мати дитинство. Пригоди Тома Сойєра справедливо вважаються однією з найбільш променистих книг у всій світовій літературі, яка відображає дійсність нам такою, якою вона існувала для підлітка у віці Тома Сойєра. Написана з чудовим художнім майстерністю, книга вражає проникненням в таємниці дитячої психології, захоплює цікавими пригодами. Відтворюючи "діалектику" душі Тома, Марк Твен показує, що кожен предмет повертається до дитини своєї ігровою, цікавою стороною. Автор тонко проникає в найпотаємніші куточки душі Тома, яскраво описує його переживання і радості, що змушує читача переживати все що відбуваються навколо події разом з головним героєм повісті.

Повість «Пригоди Тома Сойєра» є основною у вивченні теми дитинства не тільки у творчості Марка Твена та американській літературі зокрема, але й у всій світовій літературі в цілому.

Отже, тема дитинства у світовій літературі - одна з вічних тем - протягом своєї еволюції зазнала деяких змін. Найбільше її змінив Марк Твен. Таким чином, можна зробити висновок, що повість "Пригоди Тома Сойєра є основоположною у вивченні теми дитинства не тільки в творчості Марка Твена і американській літературі зокрема, а й у всій світовій літературі в цілому.

Я вважаю, дитинство необхідно нам. Не лише для спогадів. Це велика частина нашого дорослого життя.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Алієв А. В. Особливості творчої еволюції Марка Твена / А. В. Алієв. - Л: Прогрес, 1975. - 188 с.

2.Балдицин П. В. Проблеми методу і жанру в зарубіжній літературі / П. В. Балдицин. - М: Худ. література, 1988. - 133с.

3.Бент М. І. Марк Твен та його головні книги / М. І. Бент. - М: Література в школі, 1985. - 130 с.

4.Боброва М. Н. Марк Твен. Нарис Творчості / М. Н. Боброва. - М: Худ. література, 1962. - 504 с.

5.Гроув Н.До. Марк Твен - Дзеркало Америки / Н.До. Гроув. - М: Ровесник, 1985. - 85 с.

6.Єлізарова К. А. Історія зарубіжної літератури кінця XIX - початку XX століть / К. А. Єлізарова. - М: Просвітництво, 1970. - 650 с.

7.Ковальова Т. В. Історія зарубіжної літератури другої половини XIX - початку XX століть. - Мінськ: Завигар, 1977. - 560с.

8.Крейцер Б. Д. Місто Тома Сойєра / Б. Д. Крейцер. - Л: Фоліант, 1968. - 480 с.

9.Марк Твен. Пригоди Тома Сойєра. Пригоди Гекльберрі Фінна / Марк Твен. - К.: Веселка, 1990. - 496 с.

10.Мендельсон М. О. Розвиток американського реалізму / М. О. Мендельсон. - М.: 1964. - 429 с.

11.Мішина Л. А. Принцип зображення дитини в повістях марка Твена / Л. А. Мішина. - Д.: Зоря, 1978. - 110 с.

12.Ромм А. С. Марк Твен / А. С. Ромм. - М: Наука, 1977. - 192 с.

13.Самохвалов Н. І. Історія американської літератури / Н. І. Самохвалов. - М: Американський реалізм, 1972. - 344 с.

14. Самохвалов Н. І. Історія американської літератури / Н. І. Самохвалов. - М: Американський реалізм, 1972. - 350 с.

15.Старцев А. В. Марк Твен і Америка / А. В. Старцев. - М: Радянський письменник, 1985. - 33 с.

16.Стременевич Л. Г. Література і реалізм / Л. Г. Стременевич. - М: Квітнева зоря.

17. Станцева В. Б. Марк Твен. Особливий стиль Марка Твена / В. Б. Станцева. - М.: 1989. - 134 с.

Размещено на Allbest.ru

...