Жіночий ідеал у творчості Ольги Кобилянської
Ольга Кобилянська - видатний митець демократичного напрямку, майстер художнього слова. Опрацювання у творах письменниці нової теми - долі освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. Аналіз творів ("Людина", "Царівна").
| Рубрика | Литература |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.03.2017 |
| Размер файла | 44,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського
Факультет української філології та українознавства
Реферат
Жіночий ідеал у творчості Ольги Кобилянської
Зміст
- Вступ
- 1. Шляхами життя
- 2. Жіночий ідеал у творчості Ольги Кобилянської
- 3. Повість "Людина" як новий етап розвитку української прози
- 4. Проблема емансипації жінки у повісті Ольги Кобилянської "Царівна"
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Ольга Юліанівна Кобилянська увійшла в літературу як видатний митець демократичного напрямку, майстер художнього слова. Вона збагатила літературну скарбницю України творами, в яких відбилося життя буковинського селянства та інтелігенції. Всі вони перейняті палкою любов'ю до трудящих мас, бажанням бачити рідний народ вільним, щасливим, возз'єднаним.
Ці ідеї єднають письменницю з іншими прогресивними письменниками, якими багата історія української літератури. Але існує особливість, яка притаманна лише О. Кобилянській. Талановита письменниця є постаттю, що найяскравіше втілює ідею українського літературного фемінізму межі століть. Вона була феміністкою за переконанням, феміністками виступають її героїні.
З іменем О. Кобилянської в українській прозі пов'язане опрацювання нової теми - долі освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. Твори О. Кобилянської ще за її життя було перекладено на європейські мови: німецьку, болгарську, чеську, російську, її ідеал - жінка освічена, інтелігентна, прогресивних поглядів, з високими духовними запитами, вільна у виборі роду занять, любляча й ніжна. Саме такою була й сама письменниця.
Ольгу Кобилянську називали гірською орлицею за горде серце, пишною трояндою в саду української літератури - за яскраву метафоричність художнього бачення. Сама ж письменниця називала себе скромно і просто - "робітницею свого народу", бо понад 55 років свого життя віддала літературі, для якої вона стала окрасою, бо твори її, пройняті глибоким ліризмом, драматизмом та життєвою правдою, є справжнім літературним скарбом.
Особлива увага до проблем жіноцтва, становища жінки в родині і суспільстві зумовлена світом внутрішніх переживань, думками самої О. Кобилянської, для якої література була виходом у широкий світ.
1. Шляхами життя
Вона побачила світ у багатодітній родині дрібного службовця в маленькому містечку Гура-Гумора Румунської Соціалістичної Республіки), в глибині Карпатських гір Північної Буковини. Дитинство і юність її пройшли далеко від українських культурних центрів, переважно в румунсько-німецькому середовищі, що не могло не накласти відбиток на освіту майбутньої письменниці, характер її ранньої творчості.
Її шлях до української мови, літератури, культури був довгим і складним, але наполегливим. Може, ніхто з інших письменників Галичини й Буковини не переборював стільки труднощів, щоб стати в літературі виразником прагнень і сподівань українського народу, взяти на озброєння його мову, як Ольга Кобилянська.
Виростаючи в інтернаціональному середовищі, дівчина увібрала в свою душу любов і повагу до інших народів і культур, але в той же час Ольга Кобилянська все свідоме життя виступала як вірна дочка свого народу, виразниця його волелюбних духовних прагнень, органічно поєднуючи в творчості національні й інтернаціональні мотиви, виступаючи поборницею культурного єднання народів, утверджуючи художнім словом демократичні ідеї рівності і братерства людей доброї волі.
З верховіть Карпатських гір, з румунсько-українського пограниччя злинула буковинська орлиця, яка своїм проникливим зором охопила весь простір рідної землі, стала всеукраїнською письменницею. Творчість її - складова невідривна частка духовних цінностей нашого народу, а в кращих, найвищих своїх осягненнях - вагомий внесок у світову культуру.
Ольга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 р. Зростала в Гура-Гуморі, Кімполунзі, Сучаві, де не тільки розвинулася фізично, а й духовно, виробила в собі непогамовну жагу до знань, завдяки чому, при неповній середній освіті, стала високоосвіченою Для свого часу жінкою. Чим тільки не займалася, що тільки не студіювала майбутня письменниця - і то при скрутних матеріальних обставинах батьків, будучи постійно хатньою робітницею. Вона захоплювалася малюванням, музикою (добре грала на піаніно), кінним спортом, брала участь в аматорських виставах, навіть мала намір спробувати щастя на професійній сцені. Над усе любила природу, серцем відчувала її. Пішо і кінно робила мандрівки в гори, де шукала едельвейсів - і знаходила! Вона відвідувала старовинні фортеці й монастирі в Сучаві, Молдавиці й Путні, її вабили культурні центри Галичини, Буковини, Наддніпрянської України, слов'янських країн, хоча обставини життя не давали змоги в далеких подорожах розширювати свій кругозір. Душа рвалася у світ, до людей, а життя змушувало молоду дівчину, а згодом і письменницю обмежувати свої культурно-географічні координати, бути домашньою господинею і тільки у вузьких проміжках часу займатися улюбленою справою - літературою.
Потяг до творчості в О. Кобилянської прокинувся рано, в молоді роки. Він пов'язаний з потягом до освіти і знань. Освіту й самоосвіту майбутня письменниця набувала при допомозі старших братів, що навчалися в гімназіях, а згодом і в університетах. Значний вплив на формування О. Кобилянської як людини і митця мала Софія Окуневська (1865-1926) - широко освічена як на свій час жінка, яка першою в Австро-Угорщині здобула в Цюріху вищу медичну освіту. Від С. Окуневської О. Кобилянська почерпнула багато знань, зокрема з обсягу громадсько-культурного життя. За посередництвом Софії Ольга познайомилася з Наталею Кобринською (1854-1920) - поборницею демократичних прав жінки, письменницею-демократкою, активною учасницею жіночого руху в Галичині, - яка залучила Кобилянську до цього руху.
Формування основ світогляду письменниці припадає на 70-80-і роки. Воно проходило в складних умовах тогочасної дійсності, коли домінуючими в суспільному житті Буковини (як і Галичини та Закарпаття) були ідеї вірнопідданого служіння цісарському тронові Австро-Угорської монархії. Інтелігенція в своїй основній масі була далека від інтересів народу, з погордою ставилася до трудящого люду. В літературі давався сильно взнаки дух вірнопідданства і чиношанування. Революційні ідеї перетворення світу, боротьби за соціальне і національне визволення народів (творчість Т. Шевченка, І. Франка та інших письменників) пробивали собі дорогу з великими зусиллями.
Ранні твори О. Кобилянської постали ще на хвилі німецького впливу. Вони виникли на основі особистих вражень молодої письменниці, яка пережите й передумане фіксувала в щоденниках, також в оповіданнях, новелах, повістях, що, як правило, щільно пов'язані з хронікально-документальними нотатками. Літературною лірико-драматичною белетристичною мозаїкою О. Кобилянської, зокрема, є два "Щоденники" з 1883-1891 рр. Читаючи ці фрагментарні уривки, ми крізь романтично-ліричні поривання юної авторки, піднесення й спади її душі прозираємо живий відгомін сповненого любові і страждання життя юної дівчини, яка шукала щастя-долі, прагнула реалізувати свої багаті духовні сили як жінка і письменниця. Молода белетристика говорила про мрії й почування своїх ровесниць, які прагнули знайти свою долю, тобто влаштувати особисте життя. Часом у них пробуджуються й ширші інтереси, виникають роздуми про соціальну нерівність, рабське становище жінки в суспільстві, але здебільшого коло інтересів замикається в сфері особистих взаємин. Ця внутрішня передісторія раннього творчого самовиявлення О. Кобилянської завершилася написанням повісті "Вона вийшла заміж", що після переробок, мовно-стилістичних виправлень українського тексту народилася вдруге під назвою "Людина". З появою цього твору почалося літочислення О. Кобилянської як української письменниці. Українськомовна творчість у художній практиці О. Кобилянської займає дедалі більше місця, вводить авторку "Людини" в контекст літератури Шевченка і Франка.
кобилянська людина царівна письменниця
2. Жіночий ідеал у творчості Ольги Кобилянської
Людина (особливо й зокрема - жінка) - центральна постать творчості О. Кобилянської. Людина як неповторна особистість, як індивідуум і як частина колективу. Людина мисляча, горда, відважна, здатна творити добро, відстоювати право на щастя.
Від "Людини" (1894) через "Царівну" (1896), "Ніобу" (1906), "Через кладку" (1912), "За ситуаціями" (1913) та інші повісті й новели вона проходить червоною ниткою крізь усю художню спадщину письменниці. Саме від розробки цієї болючої, соціально гострої на той час теми почалося вторгнення юної О. Кобилянської в реальне життя. Вперше ця тема могутньо зазвучала в творчості Т. Шевченка і Марка Вовчка. Вони писали про тяжку долю жінки-кріпачки, жінки-матері. О. Кобилянська знала й високо цінувала твори цих велетів нашої літератури, спиралася на їхній досвід, але об'єктом свого художнього дослідження обрала головно жінку-інтелігентку з нижчих суспільних верств, жінку, яка терпіла не від давнього "кріпацького" лиха, а від сьогочасного - соціального і родинно-побутового, її жінки - здебільшого вихідці з незаможних або малозабезпечених родин, прагнуть вирватися із заскорузлого, ретроградного середовища, здобути освіту, а отже - незалежність, рівноправність із чоловіками, розвинути свою духовну силу, стати корисними народові і суспільству. Твори цього циклу, зокрема повісті "Людина" і "Царівна", виникли значною мірою під впливом ідей феміністичного руху, що ставив своїм завданням розкріпостити жінку, зрівняти її в правах з чоловіком, відкрити перед нею можливість культурно розвиватися. Щоправда, прихильники феміністичного руху прагнули осягнути поставлену перед собою мету в рамках існуючого ладу, без його кардинальної зміни, на відміну од соціалістів, що пов'язували здійснення цих та інших завдань з ідеями революційного перетворення суспільства. Саме тому феміністичний рух, зокрема на українському ґрунті, мав обмежений характер, не зачіпав, власне, основ капіталістичного ладу. Проте він мав прогресивне значення, оскільки ставив наболілі питання соціального і морально-етичного становища жінки, спонукав задуматися над ними, дав могутній поштовх для їхнього висвітлення в публіцистиці, художній літературі.
Проблеми, порушені в повістях "Людина" і "Царівна", цікавили письменницю й пізніше. Збагачуючи й урізноманітнюючи портретну галерею жінок, які шукають щастя, прагнуть бути корисними народові, О. Кобилянська сприяла формуванню народної інтелігенції, утверджувала людську гідність особистості. Письменниця прагнула моделювати образи і типи, які своїми ідеалами піднімаються над сірою буденністю, ламають заскорузлі звичаї й традиції, шукають сенсу буття. Духовні пошуки позитивних героїв Кобилянської з інтелігентського середовища співзвучні з прогресивними віяннями в галузі суспільного й культурного життя кінця XІX - початку XX століття, більшою чи меншою мірою відбивають характерні риси становлення й розвитку інтелігенції на західноукраїнських землях даного періоду.
Саме через повісті "Людина" і "Царівна" якнайкраще прослідковується позиція О. Кобилянської стосовно місця жінки в суспільстві. В "Людині", а ще більше в "Царівні" особисте щастя героїнь Кобилянської більшою чи меншою мірою вже пов'язується з соціальними проблемами, активною позицією людини в житті, з необхідністю боротися з обставинами, що сковують розвиток її духовних сил. Продовжуючи проблематику "Людини", повість "Царівна" (1895) свідчила про розширення світобачення письменниці, поглиблення її реалістичної манери, засобів психологічного аналізу.
Перші класичні повісті О. Кобилянської "Людина" й "Царівна" започаткували новий етап української прози. Це був, по-перше, опис життя середнього класу, а, по-друге, - психологічна проза, в якій внутрішній сюжет відігравав більшу роль, ніж зовнішній. Вона обстоювала певні нові ідеї, зокрема емансипації та фемінізму. "Нова жінка" О. Кобилянської - людина сильна характером, позбавлена романтичної імперсональності, спроможна на одинокий виклик суспільству. Саме цих рис бракувало жіночим образам у чоловічій народницькій літературі.
3. Повість "Людина" як новий етап розвитку української прози
Перший твір феміністичного напряму й один з її перших творів взагалі - повість "Людина" (1892), присвячена Наталі Кобринській, яка була ідейним учителем Кобилянської і прилучила її до фемінізму. Слід зазначити, що у письменниці був дуже вимогливий підхід і принципова позиція щодо ролі жіноцтва в суспільстві. Однак прогресивне твердження про потребу жінки брати активну участь у громадському житті було обмежене тими рамками, в яких уявляла собі Кобилянська цю діяльність жінок. Самоосвіта, самовдосконалення - ось, власне, програма О. Кобилянської, діячки жіночого руху. У повісті "Людина" надзвичайно виразно відбились ці принципи. Втілюючи їх у твір, письменниця знайомить нас з Оленою Ляуфлер - головною героїнею, що довго опирається намаганню міщанського середовища звести її до звичайного на той час для жінки становища безсловесної рабині. Обмежені у своїх поглядах інтересами власного благополуччя, представники цього середовища не живуть, а животіють - бездумно і безглуздо. Всяке намагання піднестися над "шлунковими" інтересами розглядаються у цьому середовищі як пусте й шкідливе мріяння. Тим яскравішим постає на їхньому тлі образ Олени, сильної особистості. Серед цього оточення вона виділяється різнобічними інтересами, художнім смаком, тонким розумінням мистецтва. Вона бачить своє місце поряд з чоловіками у прогресивному поступі суспільства. На мій погляд, саме тут криється визначна мистецька позиція Ольги Кобилянської: в час, коли буржуазний світ і його продажна література зводили людину до рівня "двуногої тварини", письменниця проголошує славу людині - найдосконалішому, мислячому творінню природи. І хоч під тиском обставин Олена Ляуфлер змушена відмовитись від мрій про незалежне життя, стати дружиною, вірніше - рабинею нелюбого чоловіка заради матеріального добробуту збіднілих батьків, вона не може до кінця змиритися з цими обставинами. Дівчина вивчає свого майбутнього нареченого уважно, шукає в ньому те добре, що викликало хоча б повагу замість любові. Я в цьому вбачаю не лише усвідомлені принципи героїні, але й наслідування "книжковим" ідеалам. Інколи вражає твердість характеру Олени, неначе в неї дійсно чоловічий характер. Та цьому хибному враженню заперечують її суто жіночі риси: вона прагне до жіночого щастя (однак лише з чоловіком, що переймається її поглядами); вирішує наблизити до себе Фельса і в той же час підсвідомо намагається віддалити час освідчення; панічно боїться свого майбутнього, але має твердий намір здійснити задумане. Зворушливою є сцена прощання Олени з листами Стефана Лієвича, найдорожчим, що у неї залишилось.
Повість "Людина" була дальшим кроком письменниці у пізнанні й осмисленні життя, зокрема психології жінки. Це не просто історія жіночого серця, а твір, в якому йдеться про становище жінки в буржуазному суспільстві, про причини, що морально калічать її, топчуть найблагородніші поривання. Образ Олени - героїчний, але і не позбавлений трагічних рис. Цей героїзм виявляється в прагненні протистояти згубному впливові обивательщини, сірої буденщини, в намаганні зберегти свою людську гідність, віру у високе покликання жінки-людини. Трагізм Олени в тому, що під вагою суспільних і родинних обставин вона не може до кінця вистояти і в нерівній боротьбі духовно надломлюється.
Повість "Людина" є першою в українській літературі спробою розкрити проблему емансипації жінки. Твір присвячений приниженому становищу жінки в тодішньому галицькому суспільстві. Разом зі своєю героїнею Оленою Ляуфлер письменниця повстає проти традиційного трактування ролі жінки суспільством, де домінують чоловіки, проти насильного обмеження її інтересів трьома німецькими "K": Kіnder, Kіrсhe, Kосhe (діти, церква, кухня). Олена - жінка, яка обстоює своє право бути людиною, мати право на саморозвиток і зростання, на особистий вибір, і мати змогу реалізувати це своє право. Вона прагне протистояти обивательській моралі, зберегти свою людську гідність, віру у високе покликання людини. Але світ, якому вона протистоїть, є надто сильним, і врешті-решт під тягарем суспільних та родинних обставин вона змушена їм скоритися. Щоб врятувати батьків від повного розорення і знайти якусь опору в житті, вона виходить заміж за духовно убогу, чужу їй людину.
Осип Маковей влучно назвав повість "криком розпуки". Справді, твір передає глибину страждань мислячої дівчини, скутої незримими ланцюгами міщанської моралі. Мрії Олени постійно розбиваються об мур обивательських уявлень. "Царство брехні" придушує поривання дівчини, ламає її силу і волю. Усі оточуючі доводять Олені, що жінка має бути тільки придатком і прикрасою чоловіка, виховувати дітей, берегти хатнє вогнище - в цьому її призначення.
Але все-таки її духовний світ залишився вільним. Олена залишилася людиною. І хочеться вірити, що вона знайде в собі сили відродитися хоч для майбутніх дітей. "В мені живе любов до свободи і непохитна рішучість не дати нікому себе поневолити; ніколи не схилити своєї голови, коли проти цього протестує моя совість.", - каже Олена. Прототипом героїні твору, на що вказують записи щоденника Кобилянської, була сама авторка твору, яка прагнула до світла, сонця, повнокровного життя.
За визначенням сучасника Ольги Кобилянської Осипа Маковея, повість "Людина" вражає "правдивими вибухами чуття, що немов світять на темнім тлі здеморалізованої, тупоумної родини і не менше тупоумного оточення".
Цей твір справив великий вплив на розвиток феміністичного руху Галичини. А образ головної героїні хвилює читача своєю психологічною правдивістю. Щирий ідеалістичний порив Олени стикається з рутинністю повсякдення і зазнає поразки в нерівному двобої. Хіба не трапляється таке в житті? На тлі незламних борців за ідею, так широко представлених в українській літературі, образ цієї жінки виглядає по-людському зворушливо.
Повість "Людина" - один з перших творів Ольги Кобилянської, що засвідчив неабиякий хист письменниці до зображення тонких порухів людської душі. Ольга Кобилянська своєю повістю стверджує, що жінка - неповторна особистість, яка має право вибору, можливість чинити так, як підказує їй серце. Вона - людина!
4. Проблема емансипації жінки у повісті Ольги Кобилянської "Царівна"
За ідейним спрямуванням "Царівна" продовжує і розвиває далі тему ранньої повісті О. Кобилянської "Людина", але дає ширшу панораму життя інтелігенції, виразніше розкриває її громадянські ідеали, ідейні пошуки. Героїня "Людини" Олена Ляуфлер у своїх мріях і пориваннях не виходить за рамки особистих інтересів і зрештою зазнає життєвого краху; Наталка Верковичівна з "Царівни" - натура більш вольова й цілеспрямована, з яснішими суспільними ідеалами - досягає мети, знаходить своє місце в житті, усвідомлює кровний зв'язок з народом, з боротьбою за його кращу долю. О. Кобилянська трактувала створений нею образ як "новітній тип" жінки мислячої, що виразно відрізняється, на думку авторки, від жіночих образів, змальованих у рожево-сентиментальних барвах ліберально-буржуазними письменниками. "Наталка ж думає вже над собою і другими, - підкреслює письменниця, - видить, що праця надає чоловікові смисл в житті". Ці акценти допомагають глибше проникнути в ідейний задум повісті, яка стала помітним твором письменниці.
У повісті "Царівна" продовжено тему емансипації жінки. Героїня твору Наталка Верковичівна - сирота. Вона проживає у маленькому містечку в домі свого дядька "на ласкавім хлібі". З ранку до вечора порається Наталка по господарству, але знаходить час і для самоосвіти, бо тільки книжки, музика та природа рятують дівчину від жорстокої буденщини. Вродлива собою, Наталка викликає заздрощі з боку дочок свого дядька, її ненавидять і двоюрідні сестри, і дядькова дружина. Терпець врешті-решт у Наталки уривається - і вона йде з дому, ставши компаньйонкою однієї старої пані. Відстоюючи свої переконання, Наталка знаходить сили піти всупереч міщанській моралі і власними руками вирішує заробляти свій хліб. Вона зуміла також пережити зраду близької людини, не зломилася у світі лицемірства. Духовне зростання дівчини відбувається поряд з досягненням особистого щастя.
Повість "Царівна" викликала значний громадський інтерес. Вона будила громадську думку серед української інтелігенції того часу феміністичною проблематикою. Варто підкреслити, що хоч письменниця виховувалась на німецькій літературі й зросла у найглухіших закутках відсталої Австро-Угорської імперії, вона все ж знайшла дорогу до українського письменства і дала зразки прози, що художньо реалізувала ідею емансипації жінки в умовах експлуататорського суспільства. О. Кобилянська якось написала у щоденнику: "Все, що я пишу, належить тільки українським жінкам". Ці слова - ключ до розуміння творів, у яких письменниця звертається до проблем української жінки кінця XІX століття.
Повість "Царівна" - новаторський твір української літератури, її новизну І. Франко вбачав у тому, що тема особистого життя молодої особи Наталки Верковичівни розкривалася насамперед "на психічному аналізі буденного життя пересічних людей".О. Кобилянська у своєму творі показала представницю кращої частини українського жіноцтва з інтелігенції, яка виборювала свої права - на читання книжок, на спілкування, у тому числі з чоловіками, на відмову від одруження з нелюбом, намагалася звільнитися від залежності родини дядька Івановича. Цей аспект зображення героїні передбачав звернення до різних засобів розкриття внутрішнього світу героїні, адже саме через змалювання психології Наталки стають зрозумілими її думки, почуття, прагнення.
З огляду на різні обставини, героїня виконала тільки першу частину своєї програми: стала господинею своєї долі. Недарма із трьох заголовків повісті - Лореляй, "Без подій", "Царівна" - О. Кобилянська вибрала останній. Цим вона ствердила, що героїня перемогла міщанське середовище, яке прагнуло її нівелювати як особистість. Наталка - "Царівна" на своєму життєвому шляху.
Друга частина програми залишилась нереалізованою. Ставши вільною від родичів, одружившись з Іваном Марком, Наталка зупинилась у своєму поступові.
Можливо, О. Кобилянська, яка наділила своїх героїв, зокрема Верковичівну, вольовими рисами та передовими поглядами на світ, як вважають деякі сучасні дослідники, не бачила шляху до подолання суспільної несправедливості і наступним поколінням українського жіноцтва дала можливість дописати в повісті іншу кінцівку. Нові сторінки повісті - це змінені прагнення жінок, що стосуються не тільки рівних прав статей, подолання патріархальних пережитків і осмислення своєї ролі у родині, а й інший світогляд, що відбиває інтереси жіноцтва як носія нової форми світобачення й альтернативної теорії культури.
На відміну від Олени Ляуфлер, Наталка Верковичівна з повісті "Царівна" дійсно стала царівною своєї долі. Читача захоплює її внутрішній світ, що розкривається через роздуми героїні, своїми світлими мріями, романтичністю і чистими сподіваннями: "В моїй душі повно мрій, багато образів, барв." - зізнається вона. Кривда й упереджене ставлення не в змозі зламати духовну міць Наталки, бо в ній переплелись рішучість з терплячістю, сила розуму з ніжністю серця. І нехай Наталка ще не бачить виразно свого місця на громадській дорозі, але вона прагне знайти собі справу, корисну для людей і батьківщини: "Я вірю в це, як вірю в силу волі, і я несказанно горда за тих, що ступили на дорогу, котра веде до сього полудня." - говорить Наталка. "Полуднє" - так вона назвала своє особисте щастя, що настало в житті дівчини, - "воно настане і для нашого народу, правда ж?" - неначе до кожного з нас звертається Царівна.
Перед читачем розгортаються - крізь призму світобачення головної героїні твору - сцени життя і побуту різних прошарків тогочасної буковинської інтелігенції, постають її представники - і ті, хто замислюється над проблемами соціального буття, і такі, що за своєю внутрішньою суттю є виразниками регресу в суспільному житті. Найбільш виразно, психологічно обґрунтовано О. Кобилянська вималювала образ Наталки Верковичівни, котра, як і Олена Ляуфлер, зазнає болючих розчарувань, страждає від несприятливих обставин, але не занепадає духом, вірить у високе призначення людини, прагне до якнайширшого вияву своїх багатих духовних сил, висловлює сміливі - як на той час - думки про призначення та обов'язок людини, зокрема жінки. Вона відчуває, що "не підкладе ніколи голови під колеса буденної потуги, котра своєю милостинею зневажає жінку і понижає її". Засобами психологічного аналізу, вдаючись до форми щоденникових записів - своєрідної розмови героїні з собою, - О. Кобилянська розкриває світ думок і почуттів Наталки, яка не може змиритися з філістерськими поглядами на жінку, прагне вирватися з духовної неволі, сірої буденщини. В її образі письменниця втілює ідеал гордої, непокірної жінки-інтелігентки, яка має відвагу відстоювати свої погляди, стверджувати думку: "Свобідний чоловік з розумом - се мій ідеал".
Висновки
Ольга Кобилянська кинула виклик домінуючій чоловічій традиції, бо відчувала себе спадкоємницею зрілої традиції "жіночої літератури", маючи своїми попередницями Марка Вовчка і Ганну Барвінок, Олену Пчілку та Наталю Кобринську. "Літературний образ жінки ХІХ століття - "покритки", "бурлачки", "повії", що були квінтесенцією горя, нещастя й немочі, відступив перед "царівною" і "одержимою духом". В українській літературі вперше прозвучав інтелігентний жіночий голос, а разом з ним і феміністична ідея", - писала Соломія Павличко.
Перші класичні повісті О. Кобилянської "Людина" й "Царівна" започаткували новий етап української прози. Це був, по-перше, опис життя середнього класу, а, по-друге, - психологічна проза, в якій внутрішній сюжет відігравав більшу роль, ніж зовнішній. Вона обстоювала певні нові ідеї, зокрема емансипації та фемінізму. "Нова жінка" О. Кобилянської - людина сильна характером, позбавлена романтичної імперсональності, спроможна на одинокий виклик суспільству. Саме цих рис бракувало жіночим образам у чоловічій народницькій літературі.
В опозицію "сильні жінки - слабкі чоловіки", на думку С. Павличко, трансформовано філософські погляди Ф. Ніцше. "Кобилянську вабила романтична надлюдина, - зазначає дослідниця, - але в баченні письменниці вона була, безсумнівно, жінкою". "Негативність" чоловічих персонажів постає, передусім, з їх безхарактерності, слабкості волі.
Героїням О. Кобилянської властива певна закономірність у лінії поведінки. Вони, з одного боку, прагнуть істинного, вільного кохання, а з іншого - бояться його, хочуть і не хочуть любити. Страх перед патріархальним шлюбом видає острах нерівноправності у стосунках жінки і чоловіка.
Ользі Кобилянській вдалося відкрити для загалу жіночу реальність, яка не вписувалась у традиційне патріархальне уявлення. Вона асимілювала феміністичну ідею через власну творчість у літературний процес, що модернізувався під впливом ніцшеанської філософії. Участь О. Кобилянської у феміністичному дискурсі сприяла творенню нового образу жінки - інтелектуальної, самодостатньої особистості.
Список використаної літератури
1. Історія української літератури. Кінець ХІХ - початок ХХ ст.: Підручник / За ред. проф. О.Д. Гнідан. - К.: Либідь, 2006. - 496 с.
2. Кобилянська О.Ю. Повісті. - К.: Дніпро, 1995. - 386 с.
3. http://www.ukrlіt. vn.ua/artісle/1212.html
4. http://sсhoollіterature. ukr.сom
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Біографічний нарис відомої української письменниці Ольги Кобилянської, значення ідеї жіночої емансипації в творах митця. Аналіз найвизначніших оповідань Кобилянської, їх феміністичне підґрунтя. Особливості стилю написання новелістики письменниці.
контрольная работа [36,6 K], добавлен 06.10.2009Знайомство Ольги Кобилянської з українським письменником Миколою Устияновичем. Активна участь письменниці у феміністичному русі. Тема інтелігенції у творчості Кобилянської. Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем.
презентация [3,9 M], добавлен 23.10.2013Зародження українського емансипаційного руху на теренах України та його реалізація у творах тогочасних авторів. Проблеми емансипації у повісті О. Кобилянської "Людина". "Нова жінка" Кобилянської – людина сильна, спроможна на одинокий виклик суспільству.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 27.03.2013Біографія талановитої письменниці-демократки Ольги Юліанівни Кобилянської (1863—1942), розвиток наукових і мистецьких інтересів, характеристика її творів, вплив на них О. Маковея, дружба з Л. Українкою. Діяльність "Товариства руських жінок на Буковині".
реферат [22,0 K], добавлен 12.11.2009Коротка біографічна довідка з життя письменниці. Тематика творів та основні мотиви у роботах Кобилянської періоду Першої світової війни та часів боярсько-румунської окупації Північної Буковини. Мотиви "землі" в соціально-побутовому оповіданні "Вовчиха".
презентация [201,2 K], добавлен 04.03.2012Обставини життя і творчості О.Ю. Кобилянської. Боротьба письменниці за рівноправність жінки й чоловіка. Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем у оповіданнях. Роль її прози у міжслов’янських літературних контактах.
презентация [3,7 M], добавлен 22.04.2014Біографічний нарис відомої української письменниці О. Кобилянської. Тема інтелігенції, що проходить через усю творчість Кобилянської. Осмислення сутності людського буття в повісті Кобилянської "Земля". Ідеї фемінізму та емансипації у повiстi "Людина".
реферат [30,0 K], добавлен 01.12.2010Місце лексичних сінонімів у лексикології сучасної Української літературної мови. Поняття про лексичні синоніми. Систематизація синонімів. Дієслівні синоніми у творах Ольги Кобилянської. Семантичні синоніми. Стилістичні синоніми. Контекстуальні синоніми.
дипломная работа [109,2 K], добавлен 23.01.2003Міф і фольклорний матеріал, переломлений крізь призму літературного досвіду у творчості О. Кобилянської. Переосмислення міфу про Ніобу в творі Габріеля Гарсіа Маркеса "Сто років самотності". Трагічна тональність повісті Ольги Кобилянської "Ніоба".
реферат [26,5 K], добавлен 20.09.2010Біографія. Осмислення сутності людського буття в повісті Ольги Кобилянської "Земля". Своїм ідейним змістом, соціально-психологічною насиченістю "Земля" протистоїть сентиментально-ідилічним малюнкам з життя села.
реферат [16,9 K], добавлен 29.04.2004Аналогічні за симпатією, духовною близькістю, емоційною напруженістю стосунки жінок-письменниць - О. Кобилянської та Л. Українки. Історія та тематика листування. Оповідання "Valse m'elancolique". Жінки-письменниці як головні попередники модерністів XX ст.
презентация [141,2 K], добавлен 07.03.2016Побутування жанру балади в усній народній творчості та українській літературі. Аналіз основної сюжетної лінії твору. Розкриття образів головних героїв повісті О. Кобилянської. Використання легендарно-міфологічного матеріалу з гуцульських повір’їв.
курсовая работа [64,9 K], добавлен 30.11.2015Проблема жінки, її свободи, самореалізації для Кобилянської. Новела "Некультурна", образ головної героїні, шлях до примирення із самою собою. Значення сну в кінці новели. Методика викладання новели "Некультурна" Ольги Кобилянської, варіанти запитань.
статья [18,5 K], добавлен 07.04.2015Трактат Івана Франка "Із секретів поетичної творчості". Дослідження музичних і малярських можливостей мистецтва слова. Творчість Ольги Кобилянської як яскравий приклад синтезу мистецтв. Зв’язок з імпресіоністичним живописом в творчості М. Коцюбинського.
реферат [21,3 K], добавлен 21.12.2010Задум повісті Ольги Кобилянської "Земля": бpатовбивство, як наслідок відступництва від законів наpодної етики, зневаження загальнолюдських цінностей, усталених віками цивілізації. Доля головних героїв повісті: Івоніки Федорчука, Рахіри, Марійки, Михайла.
презентация [863,2 K], добавлен 04.03.2014Поняття фольклору та фольклористики. Роль фольклору у художній літературі. Загальні особливості твору О. Кобилянської "В неділю рано зілля копала" та авторська інтерпретація балади "Ой не ходи, Грицю…". Фольклорні образи і мотиви у повісті "Земля".
курсовая работа [49,2 K], добавлен 11.10.2014Культурно-гендерна тематика в творчості Кобилянської, її вплив на прозу "новаторів" міжвоєнного двадцятиліття. Імпресіоністичний психологізм та еротизм прози Віконської. Своєрідність героїнь Вільде, проблема збереження національної гідності в її новелах.
реферат [21,5 K], добавлен 10.02.2010- Кохання та зрада у творах О. Кобилянської "У неділю рано зілля копала" та Л. Костенко "Маруся Чурай"
Особливості філософського осмислення теми кохання у повісті О. Кобилянської "У неділю рано зілля копала" та романі у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай". Спільні та відмінні риси відображення стосунків головних героїв обох творів, характерів персонажів.
курсовая работа [47,2 K], добавлен 07.05.2014 Характеристика творчості австрійського поета і перекладача Пауля Целана. Тема Голокосту та взаємозв’язки між подіями трагічної долі Пауля Целана і мотивами його поетичних творів. Історичні факти, що стосуються теми Голокосту, біографічни факти поета.
курсовая работа [32,6 K], добавлен 01.05.2009Специфіка зображення живої природи у творах красного письменства. Характеристика пейзажу як елементу композиції ліро-епічних творів Ліни Костенко на матеріалі романів "Маруся Чурай" і "Берестечко". Аналіз пейзажної та натурфілософської лірики письменниці.
дипломная работа [85,0 K], добавлен 17.01.2011
