Жанрові особливості вставних новел у романі "Золота Крапля" Мішеля Турньє

Акцент уваги на функціонуванні вставних новел із різними жанровими ознаками в межах одного твору. Поступова трансформація художнього методу Мішеля Турнье, від великих прозових форм (романів) до малих (есе). Романі "Золота крапля", його особливості.

Рубрика Литература
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 29.03.2017
Размер файла 20,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Жанрові особливості вставних новел у романі "Золота Крапля" Мішеля Турньє

Зана Л.Ю.

Анотація

У розвідці досліджуються жанрові особливості роману Мішеля Турньє "Золота крапля". Акцентується увага на функціонуванні вставних новел із різними жанровими ознаками в межах одного твору. Наголошується на поступовій трансформації художнього методу Мішеля Турнье, від великих прозових форм (романів) до малих (есе). Доводиться, що вказана трансформація спостерігається й у романі "Золота крапля", у якому найбільшу художню цінність мають саме вставні новели. З'ясовується, що перша зі вставних новел має жанрові ознаки історичної розповіді, а друга - казки. новела жанровий турнье

Ключові слова: жанр, жанрові ознаки, вставна новела, роман, Мішель Турнье.

Постановка проблеми. Поняття жанру художнього твору завжди відігравало провідну роль у літературознавстві, незважаючи на думку про наявність жанрової невизначеності, змішування, динаміки, фрагментарності в сучасному мистецтві [6]. Література ХХ-ХХІ століття вирізняється особливою строкатістю жанрових різновидів та модифікацій роману, і "сьогодні це одна із актуальних проблем жанрології" [2, с. 59]. Дотепер актуальною залишається думка М. Бахтіна про роман як єдиний жанр, який не набув остаточного становлення. Рухливий і живий, завжди відкритий новому, роман є виразником сторіччя [5, с. 228], показником естетичної свідомості епохи [4, с. 254], визначає основну моральну перипетію свого часу [1, с. 257]. Задля дослідження жанрових різновидів роману ми обрали творчість французького письменника Мішеля Турньє, чиї твори в критиці називають метажанровими, такими, що прагнуть "охоплювати всі жанрові елементи" [2, с. 407]. У розвідці увагу надано роману "Золота крапля", який дотепер не перекладений із французької мови, майже не зазнав рефлексій з боку літературознавців, хоча, на нашу думку, уособлює певну метаморфозу творчого методу письменника (від роману до есе).

Мета дослідження - виявити жанрові особливості роману "Золота крапля" з погляду функціонування різних жанрів у межах одного твору. Завданням розвідки постає дослідження жанрових ознак вставних елементів роману "Золота крапля.

Виклад основного матеріалу дослідження. У романі "Золота крапля" письменник продовжує тему мистецтва, зображення, образу, розпочату в попередньому романі "Каспар, Мельхіор і Вальтасар", а своєрідність роману демонструє поступальний рух жанрової форми роману у творчості М. Турньє. Як зазначає С. Мелзер, у романі "Золота крапля" не відбулося "щасливого шлюбу" філософії й літератури, "кожен відчуває важку руку автора, що керує характерами, мов маріонетками, аби проілюструвати ідеї, призначені для наших голів" [7]. Від релігієзнавчого дискурсу (протиставлення образу та подоби) у романі "Каспар, Мельхіор і Вальтасар" М. Турньє переходить до мистецтвознавчої дилеми співвідношення образу й знака, що уособлюють західну та східну цивілізації.

Композиційно роман ділиться на 27 невеличких розділів, які не мають назв. Виокремлюються лише дві вставні новели, розташовані за принципом обрамлення: новела "Рудобородий, або портрет короля" - на початку твору, і "Королева-білявка" - наприкінці роману. Припускаємо, що основний смисл твору письменник вклав саме в ці новели, "які надають твору шукану глибину" [3, с. 161].

Жанр новели доволі гнучкий із погляду можливості експериментувати й висловлювати свої думки. Перша новела про рудого правителя Барбаросса вводиться в роман "Золота крапля" між третьою та п'ятою частинами основного тексту. У третій частині з'являється золота прикраса - крапля на шкіряному ремінчику танцівниці Зетт Зобейди. Ця прикраса постає для Ідри- са, головного героя роману, чистим знаком, абсолютною формою. На противагу іншим прикрасам, вона "<..> qui imitent le ciel, la terre, les animaux du dйsert et les poissons de la mer, la bulle dorйe ne veut rien dire qu'elle-mкme. C'est le signe pur, la forme absolue" [8, с. 31] ("імітує небо, землю, тварин пустелі й риб моря, ця золота бульбашка не мала іншого значення, крім самої себе. Це був чистий знак, абсолютна форма" (тут і далі переклад із фр. власний - Л. З.)). Як тільки юнак замилував- ся краплиною, він зрозумів, що вона постає "<..> l'antithиse et peut-кtre l'antidote" [8, с. 31] ("протилежністю й навіть протиотрутою") від світу платинової білявки з фотокамерою. Проте розповідь казкаря про портрет колишнього пірата Карен- Діна похитнула впевненість юнака, спрямувала думки Ідриса в зовсім інше русло.

Отже, вставна новела про портрет розбійника, який став володарем майже всієї північної Африки та якого прозвали Барбаросса (Рудобородий), у роман М. Турньє вводиться через експліцитного оповідача - Абдулу Фехра (Abdullah Fehr) - так само, як у романі "Каспар, Мельхіор і Вальтасар" Сангалі розповідав казку про Золотоборода. Проте якщо остання мала казкові атрибути, то розповідь про портрет Рудобородого має більше жанрових ознак історичної розповіді.

М. Турньє скористався відомостями про правителя північної Африки, вихідця з грецького роду Карен-Діна, який через своє руде волосся змушений був завжди ходити в тюрбані, проте статус правителя вимагав мати при собі королівський портрет. Портретист Ахмед, котрий зазвичай працював вугільним олівцем, не міг зобразити портрет короля і при цьому дотриматися істини, адже борода й волосся Карен-Діна були рудими. Художник знайшов вихід, звернувшись за допомогою до жінки-митця Керстен. Вона прибула зі Скандинавії та працювала з хутром, створюючи гобелени із зображенням засніжених гір, заметілей, людей у хутрах тощо. Вона створила полотно, на якому в жовтих, жовтогарячих, червоних кольорах зобразила європейську осінь у лісі з усіма його мешканцями (білками, лисицями), і разом із тим відтворила портрет Карен-Діна. Органічне поєднання кольору, вовни та зображення підкорило правителя: "Barberousse! rugit-il. Je m'appelle le sultan Barberousse ! Qu'on se le dise ! Je veux que cette tapisserie figure en bonne place derriиre mon trфne, dans la salle d'honneur" [8, c. 46] ("Рудобородий! - він вигукнув - Моє ім'я - Султан Рудобородий! Я хочу, щоб цей гобелен з'явився на почесному місці позаду мого трону у великій залі"). Після цього він назавжди скинув із голови тюрбан і зняв спеціальний мішечок із бороди, більше не вагаючись виставляти їх, адже руда осінь - це найвеличніша пора року в Європі [8, с. 45].

Отже, у цій новелі письменник показав потужну силу зображення, яка здатна "<..> donnait aux images un moelleux qui rйconciliait l'homme le plus disgraciй par son physique avec son propre portrait" [8, р. 48] ("примирити найбільш фізично непривабливого чоловіка зі своїм портретом"). Проте вказаний висновок подано вже в п'ятій частині роману, де Ідрис, вислухавши розповідь казкаря та переконавшись у силі зображення, знаходить на піску загублену танцівницею золоту краплину й остаточно вирішує залишити рідний оазис, спрямувавши свій шлях до Парижа.

Отже, перша вставна новела в романі "Золота крапля" постає як алегорія сили зображення й водночас рушійним елементом розвитку сюжету. Можна навіть сказати, що ця новела є сюжетною зав'язкою.

Натомість новела про королеву-білявку, композиційно розташована наприкінці твору, між 25 і 27, останнім, розділами роману. Пригоди Ідриса в Парижі привели його до майстра каліграфії Абд Аль Джафарі, який учить юнака "<...> йchappe а la misиre du passй, а l'angoisse de l'avenir et а la tyrannie des autres hommes" [8, с. 202] ("звільнятися від розпачу минулого, агонії майбутнього, тиранії інших людей") за допомогою мистецтва каліграфії. Одного разу вчитель запросив учнів до себе й розповів казку про королеву з білосніжним волоссям, яка народилася в одній південній країні.

Початок вставної новели про білявку відкривається словами, якими зазвичай починаються всі казки: "II йtait une fois une reine" [8, с. 203] ("Одного разу жила собі королева"). Її краса була сліпучою, адже королева мала біляве волосся, і чоловіки не могли не закохатися в неї. Дівчина з таким волоссям народилася в пари, які кохали одне одного до нестями, проте належали до ворогуючих родин, тому змушені були зустрічатися тільки таємно вночі під пальмами. Такі собі арабські Ромео й Джульєтта. Проте одного разу милування молодих не припинилося, коли вже й сонце зійшло, і саме цієї миті зачалося життя майбутньої королеви в лоні матері. У творі М. Турньє закохані залишилися жити і навіть народили дитину, яка мала променисте волосся. Усі чоловіки, які бачили королеву, майже божеволіли, готові були навіть убити одне одного за право володіти такою жінкою. Так і сталося: коли королева обрала собі чоловіка, рідний брат убив його, намагаючись посісти місце загиблого. Проте королева лишилася невблаганною, вона зрозуміла, що всі нещастя в її житті відбуваються через колір волосся - її дар і її прокляття. Вона почала ховати волосся під хустиною, проте її краса лишалася сліпучою. Одного разу художник, бажаючи намалювати портрет красуні, перевдягнувся в жіноче вбрання і протягом довгого часу перебував у приміщенні королеви як служниця, перед якими вона зазвичай ходила без хустини. Кожного дня він терпляче й наполегливо запам'ятовував кожну рису обличчя та зовнішності королеви й кожної ночі крок за кроком відтворював її портрет. Минули роки, художник зрозумів, що у своєму житті він більше нічого не зможе написати, адже всю душу закоханого чоловіка він віддав портрету королеви. Згодом митець збожеволів від нерозділеного кохання й наклав на себе руки, повісившись поряд із портретом.

Багато років по тому королева зістарилася й посивіла, проте її портрет зберіг усю красу молодої дівчини й усю магію її чарівного волосся. Він переходив із одних рук до інших, закохуючи в себе чоловіків, які божеволіли від неземної краси зображеної на портреті жінки. Цей портрет викрадали з галерей, за нього вбивали один одного, через нього відмовлялися від своєї сім'ї та шлюбу. Рокова доля зображення не припинила своєї дії навіть тоді, коли портрет було викинуто в море. Його знайшов звичайний рибалка й відтоді припинив виходити в море, годувати родину. Натомість він багато часу проводив у своєму сараї наодинці з портретом. На щастя, у рибалки ріс син, який навчався каліграфії. Саме хлопець за допомогою свого мистецтва врятував батька і свою сім'ю від неминучої гибелі, яку приносив портрет усім, хто ним володів. Рятівна сила цього мистецтва - у слові, яке здатне перетворити сліпого на зрячого.

Отже, ця казка постає як алегорія ідеї М. Турньє про вбивчу силу зображення, що захопило сучасну культуру. Проте звільнитися від нього можна за допомогою слова.

Вставна новела про королеву виявляється казкою з усіма її атрибутами (казковий початок, вияв чудесного, казкового, ретардація сюжету, наявність героя, який має функції рятівника, щасливий кінець, невизначений хронотоп тощо). Також ця новела має й ознаки притчі насамперед повчальний елемент і мораль. Припускаємо, що вставна новела виконує функції розв'язки щодо основного тексту роману. Якщо частина про Рудобородого сприяє розвиткові сюжету і є зав'язкою, то новелу про королеву найпевніше можемо трактувати як фінальний епізод твору, його заключну частину. Проте зв'язку цих новел з основним текстом на персонажному рівні не відбувається, їх можна розглядати як окремі новели чи казки, оскільки вони є самодостатніми, відокремлення новел від основного тексту не позначиться на їхньому смисловому плані. Вони є ніби концентрованою копією того, про що розповідається в усьому романі "Золота крапля". Що стосується роману, то вилучення новел із його структури призведе не стільки до втрати смислу твору (у принципі все досить чітко зрозуміло), скільки до остаточної втрати ознак художнього твору, оскільки поетика роману й без того має певні недоліки.

Висновки

На нашу думку, найбільш художньо цілісними й ціннісними в цьому творі виявляються саме вставні елементи, тоді як основний текст твору найбільше тяжіє до концептуалізму. Саме на проблемно-тематичному рівні новел полягає новаторство письменника в розробці теми протистояння образу і знака, тоді як інші аспекти новел демонструють традиційність, або класичність письма. Не випадково, що подальші творчі експерименти письменника обмежуються малими прозовими формами, які найбільше відповідають меті автора, і саме в них виявився весь авторський потенціал.

Література

1. Библер В.С. От наукоучения к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век / В.С. Библер. - М. : Политиздат, 1991. - 414 с.

2. Бовсунівська Т.М. Теорія літературних жанрів: жанрова парадигма сучасного зарубіжного роману / Т.М. Бовсунівська. - К. : КНУ, 2009. - 520 с.

3. Моттирони Е.Е. Проблема мифа в романах Мишеля Турнье: дисс. ... канд. филол. наук: спец 10.01.03. / Е.Е. Моттирони. - М., 2001. - 174 с.

4. Пестерев В.А. Модификации романной формы в прозе Запада второй половины ХХ столетия / В.А. Пестерев. - Волгоград. : Изд-во ВолГУ, 1999. - 312 с.

5. Элиот Т.С. "Улисс", порядок и миф / Т.С. Элиот // Иностранная литература. - 1988. - № 12. - С. 22.

6. Lйvi-Strauss Cl. L'origine des, matiиre de table / Cl. Lйvi-Strauss. - 1968. - P. 422-430.

7. Melzer S. The Arab as a Snapshot in the French Mind : THE GOLDEN DROPLET by Michel Tournier / S. Melzer [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://articles.latimes.com/1987-12-27/books/ bk-31324_1_michel-tournier.

8. Tournier M. Goutte d'or / M. Tournier. - P : Gallimard, 1986. - 222 p.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Поняття новели у літературознавстві. Особливості новели, основні риси жанру. Світогляд Стендаля, прояв романтизму та реалізму у його творах. Основні теми, образи, прийоми в "Італійських хроніках". Особливості творчого методу в романі "Пармський монастир".

    курсовая работа [71,5 K], добавлен 07.07.2015

  • Особливості творчого методу англійського сатирика Дж. Свіфта. Історія створення сатиричних творів Свіфта, жанрова природа його романів. Алегоричні і гротескні образи фантастичних держав, засоби сатиричного зображення дійсності у романі "Мандри Гуллівера".

    дипломная работа [105,6 K], добавлен 03.11.2010

  • Дослідження особливості імпресіонізму як мистецького та, зокрема, літературного напряму. Розвиток імпресіонізму в українській літературі. Аналіз особливості поетики новел М. Коцюбинського пізнього періоду його творчості з точки зору імпресіонізму.

    курсовая работа [49,7 K], добавлен 14.08.2010

  • Особливості розкриття теми сім'ї у романі Л. Толстого "Анна Кареніна". Історія створення та жанрова специфіка роману. "Родинні гнізда" в контексті твору. Узагальнюючі таблиці "Типи сімей у романі". Логічна схема "Причини трагедії "Анни Кареніної".

    курсовая работа [194,1 K], добавлен 22.12.2014

  • Історіографія творчості М. Стельмаха, універсальність осмислення явищ життя у його прозових творах. Структура та зміст роману "Чотири броди" та лексичні засоби художньої мови автора в ньому. Особливості мовної виразності у романі, що вивчається.

    дипломная работа [124,0 K], добавлен 08.07.2016

  • Особливості вживання символів як складової частини англомовних художніх творів. Роль символу як важливого елемента при розумінні ідейної спрямованості й авторського задуму художнього твору. Аналіз портретних та пейзажних символів в романі У. Голдінга.

    статья [20,0 K], добавлен 31.08.2017

  • Новела як прозовий жанр. Специфіка творення художнього образу в новелістиці. Становлення літературних та естетичних поглядів П. Меріме, поетика його новел. Перша збірка новел "Мозаїка". Образ Кармен як зразок сильної вольової жінки в світовій літературі.

    дипломная работа [123,0 K], добавлен 19.10.2010

  • Специфіка сатири, іронії та гумору як видів ідейно-емоційної оцінки літературного твору; модифікації комічного, жанрові особливості. Творчість американського письменника Сінклера Льюіса, історія створення роману "Беббіт": приклади сатири, аналіз уривків.

    курсовая работа [68,8 K], добавлен 06.04.2011

  • Особливості формування світоглядних концепцій Л. Толстого, доля і духовні пошуки російського письменника. Втілення ідей толстовських ідеалів у романі-епопеї "Війна і мир". Протиріччя та ідеали життя сімейного, пошуки сенсу буття у романі "Анна Кареніна".

    курсовая работа [103,4 K], добавлен 03.05.2012

  • Екзистенціалізм як художній і літературний напрям. Існування теми особистості у творчості буковинської письменниці Марії Матіос. Аналіз новел із сімейної саги "Майже ніколи не навпаки". Позначення життя головної героїні Петруні у романі певним абсурдом.

    реферат [18,8 K], добавлен 26.02.2010

  • Традиційний підхід до вивчення простору в художній літературі. Специфіка художнього простору у постмодерному романі. Позаміський простір, міські хронотопи в романі Ю. Андруховича "Рекреації". Простір "реальної" та підземної Москви в романі "Московіада".

    дипломная работа [85,7 K], добавлен 07.11.2010

  • Новаторство творчого методу Вальтера Скотта, основна тематика його романів, особливості використання метафор. Загальна характеристика роману В. Скотта "Айвенго": проблематика даного твору, роль та значення метафори у відтворенні історичної епохи.

    курсовая работа [55,3 K], добавлен 20.07.2011

  • Короткі відомості про життєвий та творчий шлях Гі де Мопассана - одного із найвизначніших майстрів французького реалізму XIX ст., автора новел і романів, послідовника Бальзака та учня Флобера. Поява перших перекладів його творів українською мовою.

    доклад [25,9 K], добавлен 23.09.2014

  • Біографія, формування та особливості творчості Джейн Остін. Історія написання роману "Аргументи розуму", особливості відображення авторського типу жінки на його прикладі. Характеристика жіночих персонажів та експресивні засоби відображення у романі.

    дипломная работа [118,1 K], добавлен 03.12.2013

  • Творчість видатного письменника Ч. Діккенса. Сюжетно-композиційні та ідейні особливості роману "Великі сподівання". Дослідництво автобіографічних мотивів у романі, соціально-філософське підґрунтя твору. Художнє втілення теми руйнівної сили снобізму.

    курсовая работа [37,7 K], добавлен 27.07.2011

  • Психолого-філософські, соціально-культурологічні вектори осмислення інтерпретації проблеми щастя в романі Ю. Мушкетика "Жорстоке милосердя". Оксиморонна символіка назви твору. Особливості правдивого показу письменником долі людей на тлі історичних подій.

    статья [21,9 K], добавлен 07.11.2017

  • Проблеми, що підіймаються в романі: батьки й діти, проблема спілкування між людьми взагалі, самотність людини у суспільстві. Аналіз пізнавального змісту твору Дж. Селінджера, який зображує найгостріші проблеми суспільства, його виховальне значення.

    статья [23,8 K], добавлен 31.08.2017

  • Ознаки постмодернізму як літературного напряму. Особливості творчого методу Патріка Зюскінда. Інтертекстуальність як спосіб організації тексту у постмодерністському романі письменника "Парфюмер". Елементи авторського стилю та основні сюжетні лінії твору.

    курсовая работа [56,6 K], добавлен 09.05.2015

  • Стилістичні і лексико-семантичні особливості жанру фентезі. Квазеліксеми у научній фантастиці. Процес формування та особливості створення ірреального світу у романі письменника-фантаста Дж. Мартіна за допомогою лінгвістичних та стилістичних засобів.

    курсовая работа [47,9 K], добавлен 10.01.2014

  • Особливості розвитку літератури США у ХХ столітті. Відображення американської мрії та американської трагедії у творах американських письменників цієї доби. Спустошення мрії Гетсбі як основна причина його трагічних подій. Символічність образів у романі.

    курсовая работа [50,5 K], добавлен 13.11.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.