Метагероїня романів Дари Корній

У зв'язку з процесом вибору українською літературою початку ХХІ ст. нового шляху розвитку, в першу чергу - в міфотворчому плані, актуалізується необхідність простеження характеру динаміки національного літературного процесу в різних його площинах, що забезпечити можуть тільки системні дослідження, особлива цінність яких стрімко зростає. Роботи про (авторського) метагероя є різновидом таких студій. Актуальна проблема ме-тагероя, розроблення якої почалося не так давно, в українському літературознавстві заявлена (зокрема, С. Хоробом - говорячи фактично про метагероя / метагероїв новел В. Стефаника, вчений, однак, ще не вживає цього терміна [18, 34]; питання метароману порушують М. Моклиця, Г. Сиваченко, метасюжету - Н. Ткачик), але не висвітлена, за виключенням окремої спроби в практичній площині [2].

Підвищеної уваги в окресленому контексті заслуговує "жіноча" проза як один із рушіїв сучасного українського літературно-мистецького процесу, причому в загальних рисах тип метагероя (метагероїні) в ній уже формується [детальніше див.: 4, 62]. Чіткі ознаки образу метагероїні простежуються в романістиці Дари Корній (Мирослави Замойської), і в пропонованій статті робимо спробу вперше проаналізувати принципові характеристики цього образу в творах письменниці. Необхідним при цьому бачимо а) обґрунтувати наявність метагероїні в прозі Дари Корній і б) визначити ключові риси названого образу, особливу увагу приділивши його так званій крилатості. Означена проблема в творчості Дари Корній не висвітлювалась, хоча порушувалась нами раніше [1, 23-24] - так само, як акцентувався складний взаємозв'язок її романів - на рівнях ідейно-логічних переходів, сюжетно-мотив- них рішень, образів, автоінтертекстуальності [3, 67; 1, 23-24; 5, 311-312] і вперше був запропонований системний аналіз розвитку міфопоетики її прози [зокрема, див.: 6; 3; 1; 5; 4]. Аспектно особливості стилю Дари Корній розглядають Л. Романенко, Т. Белімова, схвально відгукуються про її художнє слово Люко Дашвар, Г. Пагутяк, О. Хвостова, Т. Белімова, О. Фєтісова і деякі інші.

Вдало дебютувавши в 2010 р. у "великій" прозі "Гонихмарником", Дара Корній нині є автором 8 романів, серед яких також "Тому, що ти є" 2010-2011 рр., "Зірка для тебе" 2012 р.; "Зворотний бік світла" 2012 р. і "Зворотний бік темряви" 2013 р. (дві частини циклу, "Зворотний бік сутіні" ще не виданий); "Щоденник Мавки" 2013-2014 рр., а також "Зозулята зими" 2012 р. і "Крила кольору хмар" 2014 р. Останні дві книги написані у співавторстві з Талою Владмировою (Таміла Тарасенко) - автором переважно оповідань, але домінантність ролі Дари Корній у цьому творчому тандемі очевидна [1, 23-24].

Системний аналіз романістики Дари Корній дозволяє говорити про існування в її прозі образу метагероїні - постаті, яка, переходячи з твору в твір, зберігає своє художнє надзавдання, ключові пов'язані з нею ідеї. Перед нами сильна творча молода особистість, яка стоїть над буденною суєтою, належачи їй формально і будучи вище за неї духовно. Вольова, бунтівна, сильніша за чоловічу натура метагероїні романів письменниці еволюціонує в плані іпостасей і відбиває загальні закономірності образів героїнь "жіночої" любовної містичної прози в Україні кінця ХХ - перших десятиліть ХХІ ст. (порівняймо, наприклад, з образами Марго зі "Зла" Л. Баграт 2002 р., Сніжани із "Дзеркала єдинорога" Л. Таран 2008 р., Єви з "Мантри-омани" В. Гранецької 2011 р. і под.), що відповідає й концепції авторки [11].

Певно закорінена в український фольклор і модерністичну традицію, постать метагерої- ні Дари Корній має відбиток неоромантичної манери улюбленого автора письменниці - Лесі Українки [13, 14]. Частіше з походженням героїні пов'язана містична таємниця, про яку дівчині дано дізнатися згодом: так, у "Гонихмарнику" Аліна - потомствена відунка повинна повторити долю матері, впустивши в своє життя заголовного персонажа; у "Зворотному боці світла" напівмаг Мальва певний час виховується звичайними людьми - подібне виховання в звичайних умовах чекає Аделаїду в "Крилах кольору хмар", і тут героїня, як і Руслана в "Зозулятах зими", - непроста (Інша); у "Щоденнику Мавки" героїня позиціонується, зокрема, як Мавка з драми- феєрії Лесі Українки - тобто і як частина природи, недарма її обранцем стає чоловік, асоційований у творі з козаком Мамаєм - читай: Лукаш із "Лісової пісні", який вчасно переборов перепони цивілізації і зміг злитися з природою в її ритмі (не випадково духовним наставником Олексій вважає Григорія Сковороду). До слова, в "Гонихмарнику" обігрування пари "Аліна - Сашко-Кажан" як класичних "Мавки - Лукаша" (хоча міфопоетику цього твору утримує звертання авторки і до "Тіней забутих предків" М. Коцюбинського [6, 231232]) також супроводжується своєрідним пе- реакцентуванням порівняно з драмою- феєрією: сильна духом Аліна бореться за душу Сашка-гонихмарника (у Лесі Українки ж - Мавка, яка прагне людського, і слабший духом Лукаш). Специфічно відзначені "ангело- подібністю" в очах їх обранців героїні книг "Гонихмарник", "Тому, що ти є" і "Зірка для тебе" - відповідно Аліна [7, 228], Оксана [12, 224] і Зоряна [8, 269].

Духовна вищість аналізованого метаобразу системно підкреслюється - незвичайними снами героїні, в яких акцентується її обра- ність, а також польотами уві сні як переходами з одного світу в інший (Аліна в "Гоних- марнику", Птаха в "Зворотному боці світла"); її творчою обдарованістю (Аліна в "Гоних- марнику" - художник, так само Руслана в "Зозулятах зими" захоплюється фентезі- малярством [9, 88], Магда-Мавка в "Щоденнику Мавки" - письменниця) тощо.

Але головна риса, що вирізняє метагерої- ню романів Дари Корній, - це її виражена "крилатість", осмислювана і як метафора окриленості її душі, почуття (в книзі "Тому, що ти є" знаходимо базове для романістики письменниці положення щодо "крилатості" людини як такої: героїня Оксана говорить шестирічному сину, що крила мають "всі, певне всі, але не всі про це пам'ятають" [12, 233], і у відповідь чує: "Ті крила отам. - Він кладе руку на груди" [12, 233]). романістика крилатість гетерогенний корній

Уже в дебютному романі Дари Корній постать Аліни, опозиційно до її демонічного коханого, овіяна ореолом вищості ("Та дівчина ніби гойдається в яскравому світлі, яке лине, здається, не тільки з вікна. Світло струменіє з дівчини. То ввижається, звичайно, але те видиво таке чарівне" [7, 224]) і в очах Сашка набуває недвозначного символізму: "...Аліна на Смотричі, мов ангел у зеленому вінку з її волосся, а за спиною крила, зіткані з південного вітру" [7, 228]. Крім того, вві сні дівчина бачить себе крилатою [7, 262-263] (порівняймо з постаттю Зоряни в "Зірці для тебе": "За спиною дівчини сонячне проміння, і вона у ньому схожа на ангела з крильми з сяйва. Але то. справжня Зоряна..." [8, 269]). Образ Аліни генетично пов'язаний з постаттю Мавки з "Лісової пісні" Лесі Українки - улюбленого твору Дари Корній [13, 14] - і для змальовуваного в "Гонихмарнику" напівказкового світу Карпат (а Аліна сама ніби створює казку навколо себе [7, 227]) вельми органічний. Акцентовані Дарою Корній також доброта і душевна чистота героїні (до слова, "Лісова пісня" - назва шкільного театрально-літературного гуртка, в якому задіяна Оксана з книги "Тому, що ти є" [12, 57]; у цьому романі фігурує також постать поважаної вчительки, "одержимої" любов'ю до Лесі Українки [12, 179], і виставу "Лісової пісні" ставить тут театр "Воскресіння" [12, 55] - його назва видається символічною в контексті системно "задію- ваної" в прозі Дари Корній драми-феєрії Лесі Українки).

Фактично постать Аліни в "Гонихмар- нику" - це крок до змалювання Магди-Мавки в пізнішому романі "Щоденник Мавки", причому міфопоетичні системи і "Гонихмар- ника", і "Щоденника Мавки" своєрідним стрижнем мають, зокрема, драму-феєрію Лесі Українки "Лісова пісня" (подібними в цьому відношенні є й "Зозулята зими"). У "Щоденнику Мавки" обранець Магди Олексій зображує її на портреті крилатою, торкається до Магди "...так трепетно, мов до святої води..." [14, 234], а сама героїня "крилато" посміхається [14, 294] (пригадуються "ніжні руки- крила" Зоряни з "Зірки для тебе" [8, 269]). Очевидно, що крила символізують тут також мрію й натхнення, які ця жінка привносить у життя героя. Як і в образі Аліни з "Гонихмарника", постать Магди поєднує в собі риси язичництва (Мавки) і християнства (ангела) - і такий символічний оксюморон посилює своєрідну вібрацію образів героїнь у цих творах. Не дарма в "Гонихмарнику" в очах Сашка Аліна - ангел, а в очах Градобура - відьма [7, 278]; у "Щоденнику Мавки" Магда - і благочестива жінка, "Єва" (для Олексія: "Жінка з мого ребра" [14, 236]), і дама-вамп для чоловіків-"чугайстрів" (після її вимушеного переродження); багатозначно тут звучить репліка Олексія при його знайомстві з героїнею: "Марія з Магди?" [14, 190].

Олексій у "Щоденнику Мавки" на прохання Магди малює картину з крилатим Мамаєм і асоціативно пов'язаний з постаттю цього козака-характерника; рух персонажа-чоловіка в метатексті Дари Корній у напрямку образу Мамая стає помітним, якщо пригадати ірраціональний образ наставника героїні Аліни з роману "Гонихмарник": "Під дубом Дід. ... Старий сидить у позі Будди і дивиться на Аліну, ховаючи у вусах посмішку. Принаймні, так здається Аліні. Голова поголена, оселедець за вухом, довгі вуса. Зодягнений у багряну лискучу куртку із золотим позументом і китицями, і в "широких, як море, шароварах". За плечима стоїть припнута до дуба рушниця. Дід схожий, мов дві каплі води, на міфічного Мамая з картин" [7, 301] (згаданий образ Мамая й у "Крилах кольору хмар" [10, 256]). Якщо в "Гонихмарнику" характерник стає своєрідним учителем Аліни, то в "Щоденнику Мавки" Олексій для Магди - її духовне спасіння. Останнє, знову ж, символічно, адже, як "Мавка", Магда позиціонована, в першу чергу, в язичницькому контексті, а Олексій - у християнському [детальніше див.: 5, 321].

В очах Олексія руки Магди - "то крила підбитої чайки" [14, 214], і в романі "Тому, що ти є" Сашко подібно сприймає жест Оксани: "Вона через силу посміхнулася та махнула рукою. Той помах нагадав Сашкові скривджене крило підбитої чайки" [12, 135]. У "Щоденнику Мавки" героїня не раз говорить про свої (поламані) крила [наприклад, див.: 14, 267; 14, 296], і, знову ж, аналогічно розуміє психологічний стан Оксани в "Тому, що ти є" Сашко: "Що вище гілка, на якій сидить птаха, то вітер дужчий, і робити зайві рухи не годиться, бо можна впасти додолу, особливо коли крила маєш підрізані" [12, 117] (до слова, у драмі Олександра Олеся "Ніч на полонині" 1941 р. на пропозицію Івана жити з Мавкою І серед людей та відповідає: "Мавка на селі! / Та я б там квіткою зів'яла, / Посіклись крила б там мої!" [15, 234-235]).

Невипадково метафорикою "крилатості" супроводжено у книзі "Тому, що ти є" (з її лейтмотивом спротиву "золотій клітці" [12, 79; 12, 93; 12, 103; 12, 114; 12, 130; 12, 167; 12, 231]) коментар зупиненого собакою стри- бка-польоту Оксани з мосту в зимову річку: "Оксана... розкриває руки, ніби птаха для польоту. Та політ цей буде останнім. І не вгору, а вниз. Помах крил - і вона летить! Прискорено і несамовито швидко, тому що позаду її щось штовхає. Вона летить, але не вперед. Вона падає" [12, 20]. Пригнічена чужою волею, героїня роману вкотре порівнюється з птахом: "...Оксана врешті випурхне зі своєї золоченої клітки на волю. [...] Оксана стала для Влада небом..." [12, 79].

У концепції образу Аліни з "Гонихмар- ника" закладено також прикмети постаті Аделаїди в "Крилах кольору хмар" - "сірого" ангела на шляху служінню добру ("І я, наче шатро, розгортаю... свої крила. Свої сірі крила" [10, 237]). У системному аналізі прози Дари Корній не випадковою бачиться фраза в романі 2010 р. відносно образу Аліни: "Хто сказав, що ангели мають бути білими?" [7, 228]. Загалом повторюване в "Крилах кольору хмар" положення про невизначальність кольору крил для сутності ангела [10, 273; 10, 310] розцінюємо не тільки як глибоко символічне, але й як симптоматичне в літературно-мистецькому контексті ІІ половини ХХ - перших десятиліть ХХІ ст.

Логічно пов'язують "Крила кольору хмар" і "Зозулят зими", крім іншого, спільні для цих творів образи персонажів: про подру- гу-непросту Аделаїду згадує в "Зозулятах зими" енергетичний [9, 94; 9, 97; 9, 99] вампір Інна: "У попередньому місті у мене залишилася знайома. Адка... Тобто звати по паспорту її Аделаїда, хоч вона себе не любить так називати... [...] Вона - не звичайна людина і не вампір. Дівка - непроста..." [9, 248]. Коментуючи небезпечну для себе історію в минулому про те, як "...світ вирішили рятувати, ще з одною такою ж крейзанутою, ну й відгребли по повній..." [9, 243], а також про свою втечу з попереднього міста і надію "від долі втекти" [9, 243], Інна говорить про пригоди в "Крилах кольору хмар" Аделаїди і про те, як та врятувала її від смерті. Крім того, характеристика персонажа Інни в "Крилах кольору хмар" як енергетичного вампіра [10, 35], тип її мовлення - специфічно засміченого англіцизмами ("дурнуватими іноземними слівцями" - в оцінці героїні "Зозулят зими" Руслани [9, 104]) - і деякі інші риси також свідчать про те, що образ Інни з "Крил кольору хмар" переходить до "Зозулят зими" (хоча й написаних раніше). Аналогічно до свого звертання до Аделаїди в "Крилах кольору хмар" "літл грей енджел" [10, 215] Інна в "Зозулятах зими" називає "божевільним ангелом" героїню Руслану ("крейзі енджел" [9, 311]), дух сестри Олега в цьому творі також кличе Руслану "янголом" [9, 329], а сам Олег зауважує, що героїню "...слід час від часу осмикувати, щоб не знялася на крила та й не полетіла" [9, 311].

У такий спосіб, "Крила кольору хмар" і "Зозулят зими" можна розглядати як дилогію, в якій "Крила кольору хмар" - приквел.

Додамо, що сюжетна лінія взаємин "сірого" ангела Аделаїди і вампіра Інни не завершена: у фіналі "Зозулят зими" недвозначно вказується на зацікавленість Інни запропонованим їй телефонним номером Аделаїди [9, 363], яку та давно не бачила.

Серед маркерів авторства Дари Корній у тексті "Крил кольору хмар" [детальніше див.: 1, 23-24] також виділяється наступний момент: Аделаїда "колись запитувала себе: що таке темрява? Невже лише відсутність світла?" [10, 20]. У ранішому "Гонихмарнику" знаходимо: "...чорне - це лишень відсутність потоку світла..." [7, 14]. Тобто в романі 2014 р. наявна трансформована прогресивна самоци- тація, адже фраза має продовження: "...що таке темрява? Невже лише відсутність світла? А якщо в душі? Відсутність любові?" [10, 20]. Наведений фрагмент "Крил кольору хмар" також можна трактувати як підкреслення факту, що героїня твору - одна з іпостасей "крилатої" метагероїні романів Дари Корній (тоді багатозначним стає сполучення прислівника "колись" і минулого часу дієслова "запитувала").

Химерну візію героїні запропоновано в книзі "Тому, що ти є", де "зажурений ангел" зі "сніжними крилами" [12, 223] запитує Оксану: "Навіщо ти відрізала крила?! ... Коханню крила не заважають - пам'ятай про це" [12, 224]. Також оригінально бачиться Сергію в "Зірці для тебе" постать бабуні Ніни: "Довгі білі рукави трішки заширокої білосніжної сорочки, яка, напевно, колись була їй впору, здавалися крилами янгола" [8, 108].

Отже, "крила" метагероїні романів Дари Корній осмислюються як атрибути ангела і / або птаха. Формується образ метагероїні письменниці відповідно до принципів світової практики [16, 74], хоча як його специфічні риси можуть бути кваліфіковані певні циклічність і гетерогенність природи (адже до його ядра, крім власне образу героїні Дари Корній, входить і компонент образу персонажа митця- попередника, - в першу чергу, - Мавки з "Лісової пісні" Лесі Українки). Прикметно, що на шляху від іпостасі дівчини з незвичайною долею до дівчини (жінки)-ангела і напівмага, жінки-Мавки метагероїня Дари Корній своєрідно повертається до іпостасі людського, чим певно "замикає" утворене в такий спосіб структурно-логічне коло. Так, у "Крилах кольору хмар" Аделаїда говорить, що, при своїй місії [10, 259], залишається людиною. Паралельно, еволюція метагероїні письменниці безумовно підтверджує дієвість в українській літературі тенденції світового мистецтва ІІ половини ХХ - перших десятиліть ХХІ ст.: виразного симпатизування образам - традиційним утіленням сил зла з одночасною системною деміфологі- зацією постатей "вищої" міфології, у результаті чого спостерігається своєрідна зміна відповідних символічних полюсів. Так, Мавка як образ "нижчої" міфології поступово й послідовно "переміщується" в романах Дари Корній до типу символіки втілень "вищої" міфології ("Ти крилата Мавка" [14, 98]); у результаті ж ускладнення образу ангела його постать інтерпретована далеко не однозначно (згадаймо знову акцентовану в "Крилах кольору хмар" тезу про невизначальність кольору крил для сутності ангела [10, 273; 10, 310], положення про відсутність в ангелів моралі [10, 166] та інші подібні провокативні зауваження).

Безумовно, як і в будь-якому фентезійно- му творі, ірраціональний елемент у книгах Дари Корній "працює", перш за все, на психологізм і є інструментом розкриття людських взаємин, міцності моральних орієнтирів персонажів і под. Як картини імпресіоністів варто дивитися з відстані, так і романи Дари Корній повніше себе розкривають за умови їх панорамного розгляду, який дозволяє зрозуміти логіку розвитку героїні (як метагероїні) письменниці. І при такому системному підході з його глобальними акцентами, можливо, дещо відступають на другий план певні недоліки стилю творів Дари Корній, еволюція якої як митця (а значить, очевидно, - і її героїні) триває. Нарешті, наявність такої, яка розвивається, героїні романів Дари Корній свідчить не тільки про художнє зростання письменниці, але й про неповне співпадіння поетики її прози з канонами масової літератури: як ми довели вище, романістику авторки, попри наявні в ній стереотипні моменти, варто прочитувати системно і наскрізь, тимчасом як для жанрового зрізу популярної літератури таке методичне простеження вважається недоцільним [17, 9-10]. Подальше дослідження прози Дари Корній, як бачимо, доцільне й особливо продуктивне в компаративному аспекті.

Список використаних джерел