Про деякі відповідності казки "Княжна Милуша" П.О. Катеніна й "Казки про мертву царівну" О.С. Пушкіна

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРО ДЕЯКІ ВІДПОВІДНОСТІ КАЗКИ «КНЯЖНА МИЛУША» П.О. КАТЕНІНА Й «КАЗКИ ПРО МЕРТВУ ЦАРІВНУ» О.С. ПУШКІНА

кандцдат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов для гуманітарних спеціальностей Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

Анотація. У статті порівнюються «Казка про мертву царівну» О.С. Пушкіна і казка «Княжна Милуша» П.О. Ка- теніна. Розглядаються відповідності в системі дійових осіб в обох казках; відзначається, що трійця жіночих персонажів у П.О. Катеніна ідентична трьом жіночим персонажам в О.С. Пушкіна; водночас спостерігається подібність у презентації й деяких чоловічих персонажів. Зіставляються характеристики та функції основних/епізодичних героїв і героїнь в аналізованих казках із зазначенням їх подібності або повної тотожності.

Ключові слова: казка, порівняльний аналіз, функціональна характеристика персонажа, модель стосунків героїв.

Постановка проблеми. Безперечно, талановитий поет, критик, драматург, перекладач, член Російської Академії наук і генерал-майор у відставці П.О. Катенін залишив помітний слід в історії розвитку російської словесності. І.Н. Розанов називав його ім'я серед низки пушкінської плеяди «остановившихся на полдороге между Жуковским, Батюшковым и Пушкиным» [7, с. 6], сам письменник співвідносив власну творчість з епохою класицизму.

Віршована казка «Княжна Милуша» (1833) П.О. Катеніна була, мабуть, найбільш значним і оригінальним твором, який вирізняється вражаючою цілісністю й відсутністю фрагментарності, унаслідок чого не раз привертав увагу літературознавців [1; 2; 5; 8 тощо]. Проте вважаємо, що не всі переваги авторської казки були досліджені належним чином, тому, можливо, стаття допоможе розкрити нові грані неординарного твору. Завданням статті є проведення порівняльного аналізу «Княжни Милуші» П.О. Катеніна й «Казки про мертву царівну» О.С. Пушкіна.

Виклад основного матеріалу дослідження. Короткий зміст казки полягає в такому сюжеті: могутня чарівниця Проведа випробовує нареченого (богатиря Всеслава Голицю) на вірність нареченій (княжні Милуші, племінниці Проведи) за допомогою чарівниць-спокусниць, які є насправді втіленням самої чарівниці; Голиця, що легко закохується, з великими труднощами долає випробування. Хоча казка названа ім'ям юної Милуші, головною дійовою особою твору, без сумніву, є Проведа, тому важливо визначити поведінкові характеристики цієї героїні в комбінаториці домінуючих рис її коханого - київського князя Володимира. Історія їхніх стосунків пов'язана з пропозицією руки й серця юного князя шанованій Проведі - 17-річній неприступній красуні. Умовляння палкого князя могли б легко закрутити їй голову, змусивши повірити в щирість і правдивість його любовних клятв і завірянь у відданості, проте ж не на вік розважлива героїня підсвідомо відчуває перепони на шляху реалізації особистого щастя й має рацію: доглядаючи за дівчиною, легковажний князь водночас спокушає її молодшу сестру Любеду. Глибоко ображена Проведа смертельно ненавидить обох лиходіїв-коханців і присягається помститися жахливо; її жага відплати безмежна, героїня готова покласти життя на вівтар помсти своїм кривдникам. І все ж у глибині душі дівчина продовжує плекати ніжні почуття до шахрая-князя, лишається вірною йому, підсвідомо, винятково по-жіночому, бажаючи повернення коханого. Натомість князь неупереджено характеризується як бабій: у нього понад 100 дружин і наложниць, тому безмежно віддана йому (подібно до Проведи) нехитра Любе- да тяжко страждає від незліченних зрад чоловіка, народивши єдину дочку, умирає, заповівши старшій сестрі, замінити нещасній новонародженій матір. Яскравим штрихом до моделі взаємин цього любовного трикутника є не просто ревнощі, а суперництво двох сестер за переважну увагу князя: у вирішальний момент Проведа з'являється перед смертельно хворою сестрою як перед конкуренткою, яка повинна бути покарана за посягання на нареченого та бажання першості над сестрою; і тільки смерть однієї з двох героїнь є єдино можливою формою вибачення й умовою припинення конфлікту/чвари (показово, що помста не зачіпає князя Володимира як винуватця розбрату між сестрами).

Розповідь про любовний трикутник й довесільне розлучення молодих співвідносяться з такими самим колізіями в зачині «Казки про мертву царівну» О.С. Пушкіна: тут цариця І також умирає після пологів, а цар довгий час перебував десь в іншому місці, можливо, у щасливої суперниці своєї дружини (оскільки «и он был грешен» [6, c. 634]), яка, природно, стає царицею II, милостиво залишивши пасербицю під своїм наглядом. Відповідність поведінкових характеристик князя/царя підкріплюється тим фактом, що Володимир заздалегідь дає слово молодому Всеславу одружити його на одній із дочок, і від свого слова він не має наміру відмовлятися, сприймаючи Проведу, котра перешкоджає весільним планам, як прикру перепону в справі реалізації свого задуму; він поволі, дипломатично вживає необхідних заходів, намагаючись домовитися з чарівницею й нівелювати причини застарілого конфлікту, що йому вдається тільки в щасливому фіналі казки: «... так умел заговорить Проведу, / Что с той поры прошла ее вражда / И дружбою сменилась навсегда» [4, с. 337]. Зазначимо додатково до цього, що пушкінський цар з'являється епізодично - лише на початку й кінці казки для благословення молодих і великої ролі в розвитку сюжету не відіграє; точно так само й князь в аналізованій казці з'являється на початку й кінці твору, великої ролі в оповіданні не відіграє. Що стосується Любеди (народила єдину дочку та померла після цього), то її роль явно співвідноситься з функціями цариці I, тоді як емоційний малюнок образу Проведи з її агресивною активністю й напористою діяльністю, спрямованою проти щастя юної красуні Милуші (в поєднанні з яскраво вираженим прагненням висловлювати правду безпо- середньо впливовому князю, не кажучи вже про власну сестру, що прямо співвідноситься з функцією правдивого дзеркальця з пушкінської казки), безсумнівно, сумісний із такими самими характеристиками цариці II. У підсумку вимальовується картина взаємин героїв за моделлю любовного трикутника, знайомого за казкою О.С. Пушкіна: ревниве суперництво між двома жінками за право назвати себе найкрасивішою та улюбленою, що природно зачіпає делікатну галузь прав на увагу чоловіка, котрий своїм вибором зводить на п'єдестал краси одну з них і неминуче відкидає іншу, яка мріє посісти місце конкурентки, переважно довівши її до смерті. Другий трикутник взаємин також виникає із жіночих ревнощів: пушкінська цариця II всіма способами намагається перешкодити щастю падчерки та Єли- сея, при цьому її ревнощі не знають кордонів, поширюючись аж до ймовірності вбивства ні в чому не винної дівчини; точно так само Проведа, повна рішучості зжити зі світу нареченого племінниці, усіляко перешкоджає щастю Милуші зі Всеславом.

Щодо інших чоловічих персонажів варто виділити батька Голиці та бойового напарника/товариша князя - Інгваря: його основними характеристиками є військова доблесть і чоловіча вірність єдиному другові. Дізнавшись із передбачень про власну смерть на полі битви під час захисту князя, він пишається такою долею, гідною воїна, безсумнівно, взаємини Інгваря/Воло- димира співвідносяться з військовою/братською дружбою семи богатирів із пушкінської казки: «Друзья взросли и свыклись с колыбели, / Одну хлеб-соль с одной же плошки ели, / Одним ковшом мед пили и вино, / И смех и плач делили заодно» [4, с. 258]. Військова фортуна/безумовна відданість цінуються Інгварем понад усе: життя воїна недовговічне, отже, найкраща доля для нього - померти за друга; у повній відповідності з цим він на момент оповіді «со славою лежит, добыча гроба» [4, с. 270].

Князь незмінно пам'ятає про бойового товариша, який порятував його життя, і опікується залишеним сиротою-«прийма- ком» Всеславом Голицею, якого виховує істинним воїном - у повній відповідності з духом того часу і стандартами бойової майстерності.

Трикутник чоловічих персонажів Володимир/Інгвар/Го- лиця дзеркально відображає жіночу трійцю героїнь Проведа/ Любеда/Милуша, але тільки з явно позитивним знаком - оспівуванням достоїнств міцної чоловічої дружби (в О.С. Пушкіна це відтворено на основі колективного образу семи богатирів), яка пройшла випробування боями, у якій усиновлення сироти є справою честі й обов'язку (втім ту саму станову кастову честь і борг можна відзначити й у разі удочеріння падчерки пушкінської царицею II). Юний богатир Голиця, успадкувавши військову майстерність і волю до перемоги Інгваря, ввібрав у себе також і закохуваність прийомного батька, що стає причиною його проблем під час проходження довесільного випробування: з одного боку, явно небайдужа до богатиря Проведа з готовністю бере участь у спокушанні юного красеня на шкоду інтересам Милуші; з іншого боку, сам Голиця не раз демонструє бажання завести любовні інтрижки, не відчуваючи докорів сумління перед незмінно вірною та відданою молодому донжуанові нареченою, котра терпляче на нього чекає. В образі Ми- луші проглядаються риси пушкінської молодої царівни/цариці I, для яких якраз і характерна лебедина вірність; тоді як модель поведінки чоловічих персонажів в обох авторів визначається готовністю до інтрижок/легкістю зрад.

Ще один чоловічий епізодичний персонаж - стольник і думний боярин Студ - представлений уже в іншому плані: це спритний, старанний і дипломатичний царедворець, він точно знає, що потрібно його володарю, перед яким уміло «гнет спину»; філософське кредо Студа полягає в незмінному дотриманні практичного життєвого принципу - «не болит с поклонов голова, / И, право, лесть вернее колдовства»; / «Ему легко под гривной золотою, / И на ходу, чтоб не споткнуть ноги, / Глядит он в пол и гнется в три дуги» [4, с. 270]. В образі Студа втілений збірний портрет усіх царедворців: гнучкість/вибірковість життєвих пріоритетів, життєва вправність/практична спритність Студа настільки великі, що він зумів украстися в довіру навіть до прискіпливо-вимогливої Проведи. У цьому герої проглядаються риси ще одного пушкінського персонажа - Чернавки: як і Студ, вона спритна, розумна, дипломатична й надзвичайно виконавча, уміє знаходити вихід із найбільш каверзних ситуацій і готова виконати навіть особливо делікатні доручення господині. Безсумнівно, персонажі Студ/Чернавка є втіленням одного й того самого образу спритного підручного/слуги/царедворця, якому довіряють реалізацію вельми непростих, тонких, справ, що вимагають обачності й не терплять розголосу.

Варто зазначити ще один епізодичний важливий персонаж - старого чарівника, чиї функції відповідають функціям королевича Єлисея. Подібно пушкінському герою, наділеному шаманською майстерністю спілкування з природою та пожвавлення мертвих, маг-чарівник П.О. Катеніна володіє чарівними талантами, уміє керувати природними силами й читає таємниці людських доль. Його поява в оповіданні жорстко ув'язана з долею Проведи (аналогічно, уведення Єлисея сюжетно продиктовано долею царівни): Проведа, котра інфантильно мріє про елементарну помсту кривдникам, несподівано для себе відкриває неосяжний світ магії та чаклунства, який перебудовує її світогляд, мислення, помисли, ставлення до світу й самої долі. Героїня виявляється тією єдиною особистістю з неординарними здібностями та силою духу, що необхідні для унікальної спеціалізації в чарівній майстерності (потрібно відзначити, що кандидатури інших претендентів жорстко відкидалися магом, тому що не виявили належної наполегливості для специфічного навчання), а гірка історія дівочої любові зіграла роль своєрідного тригера, необхідного для вияву в героїні прагнення пройти підготовку в старого лісового відлюдника, який, у свою чергу, не міг піти з життя, не залишивши гідного наступника/ носія таємних знань. Тому спостерігається певна аналогія між пушкінською парою Єлисей/царівна (яка пройшла поріг смерті, але повернута до життя шаманською майстерністю Єлисея) і катенінською парою Проведа/старий чарівник (пішов із життя внаслідок благополучного передання власного досвіду і знань талановитій продовжувачці його магічного мистецтва).

Варто зазначити також, що чарівниця Проведа фактично являє сукупність поведінкових характеристик жінок загалом, будучи глобальним збірним образом, що підкреслюється самим автором: «А вы, давно отрезавшие косу, / Чье бархатом прикрыто серебро, / Вы, матушки и тетушки! < . .> / С вас лик писал спасительной Проведы (виділено нами - Т. В.) / За что и жду к ней милости от вас» [4, с. 256-257], тобто це узагальнений портрет зрілих жінок, котрі багато пізнали на своєму віку, тоді як княжна Милуша (в алегоричному плані) є невиразно-символічний образ юних дівчат-красунь, які стоять на порозі заміжнього життя: «Вам, красные! И помните, как слово / Мы поведем о русской старине, / Что древнее опять выходит ново, / И женщины живут всегда одне; / Что если песнь, честя княжну Милушу, / Гостям в ушко закрадется и в душу, / Найдет свою голубку всяк сокол, / И скромность вам глядеть заставит в пол» [4, с. 256].

Тому з неприхованою повчальністю на казку нанесено легкий глянець чистого дидактизму для повчання молодих; хоча у творі й відсутня мораль у чистому вигляді, зате подано стабільні чолові- чі/жіночі особистісні характеристики з можливими варіаціями їх взаємозв'язків, які в майбутньому подружжі сформуються в певну модель поведінки. І дівчатам (тобто Милуші) доведеться волею-неволею вибирати власну сімейну модель, яка з найбільшою ймовірністю подарує сімейне шдстя. У цьому й полягає приховане значення невідповідності імені, виведене в заголовок твору, й імені основного персонажа, так як будь-яка незаміжня дівчина залишається милою/Милушею для власного нареченого; проте ж завчасно до весілля їй необхідно відвідати всілякі тонкощі й хитросплетіння майбутніх взаємин із чоловіком для здобуття щастя в шлюбі, тому в оповіданні активно діє Проведа, чий образ заді- яний як накопичувач інформаційного ресурсу/постачальник заар- хівованого в глибинах підсвідомості життєвого досвіду.

Висновки. Отже, в аналізованих казкових творах П.О. Ка- теніна й О С. Пушкіна можна відзначити очевидні відповідності, що стосуються системи жіночих дійових осіб Милуші/ Любеди/Проведи і молодої царівни/цариці І/цариці II з відповідною подобою їх функціональних характеристик, а також чоловічих персонажів Голиці Інгваря/Володимира і Єлисея/сімох богатирів (при цьому потрібно особливо відзначити тотожність шаманських функцій Єлисея з магічними функціями старого відлюдника/Проведи); прямий збіг характеристик і функцій епізодичних персонажів Студа/Чернавки.

казка пушкин катенін герой

Література

1. Дереза Л.В. К вопросу об особенностях сказки П. Катенина «Княжна Милуша» / Л.В. Дереза // Наукові записки Харк. держ. пед. у-ту ім. Г.С. Сковороди. Серія «Літературознавство». - Вип. 1 (25). - Х., 2000. - С. 89-95.

2. Дереза Л.В. Особенности жанра сказки в творчестве П.А. Катенина / Л.В. Дереза // Литература в контексте культуры : сб. науч. тр. - Днепропетровск, 2000. - С. 166-172.

3. Касторский В.В. Писатели-костромичи. XVIII-XIX вв. / В.В. Касторский. - Кострома : Костромское книжное изд-во, 1958. - 100 с.

4. Катенин П.А. Избранные произведения / П.А. Катенин. - М.-Л. : Сов. писатель, 1965. - 744 с. - С. 255-338.

5. Орлов В.Н. Пути и судьбы / В.Н. Орлов. - Л. : Сов. писатель, 1963. - 668 с.

6. Пушкин А.С. Стихотворения. Сказки. Руслан и Людмила : [поэма] / А.С. Пушкин // Пушкин А.С. Собрание сочинений : в 3 т. / А.С. Пушкин. - М., 1985. - Т. 1. - 1985. - С. 735.

7. Розанов И.Н. Пушкинская плеяда / И.Н. Розанов. - М. : Задруга, 1923.74 с.

8. Тынянов Ю.Н. Пушкин и его современники / Ю.Н. Тынянов. - М. : Наука, 1968. - 424 с.

Размещено на Allbest.ur