До питання про взаємовплив рукописної та друкованої книги в Україні: особливості письма міської канцелярії Ліська середини XVII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДО ПИТАННЯ ПРО ВЗАЄМОВПЛИВ РУКОПИСНОЇ ТА ДРУКОВАНОЇ КНИГИ В УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ ПИСЬМА МІСЬКОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ ЛІСЬКА СЕРЕДИНИ XVII СТОЛІТТЯ

Барабаш Тарас

У статті досліджується вплив стародруків на письмо книг міської канцелярії міста Ліська 1641-1652 рр. Наводяться критерії пошуку друкованих видань, зовнішній вигляд яких могли копіювати писарі. Подається історія розвитку шрифту антиква, що був запозичений із друкованих книг канцеляристами уряду Ліська.

Ключові слова: рукописне письмо, стародруки, антиква, Лісько, О. Гваньїні.

канцелярія стародрук шрифт писар

Проблему взаємовпливу рукописної та друкованої книги включають до найбільш важливих і мало вивчених проблем теорії книгознавства Мыльников А. Вопросы изучения поздней рукописной книги (проблематика и задачи) // Рукописная и печатная книга. -- М., 1975. -- С. 19.. Зазвичай стародруки та рукописи вивчають окремо кодикологами, кодикографами, археографами і т.д. Та історія книги повинна вивчатись в контексті епохи, контексті історії техніки, культури письма із врахування усіх її зв'язків у сфері побутування Сидоров А. Советская история книги// Книга. Исследования и материалы. -- М., 1967. -- С. 170.. Свого часу для дослідження зв'язків між рукописними і друкованими текстами, книгами чеські палеографи В. Кайзер і Я. Кашпар виділили окрему палеотипографічну дисципліну серед спеціальних історичних дисциплін, одним із завдань якої поставили дослідження впливу рукописного письма на друковане і навпаки Juda M. Pismo drukowane w Polsce XV-XVIII wieku. -- Lublin, 2001. -- S. 51..

Різні погляди на взаємовплив рукописної і друкованої книги серед кодикологів сформувались вже щодо перших інкунабул Інкунабули -- книги, видані в Європі від початку книгодрукування до 1501 р., що з'явились в другій половині XV століття. Одні стверджували про абсолютну різницю інкунабул і сучасних їм рукописів, інші говорили про тотожність і про те, що інкунабули запозичили складові рукописних творів. К. Бюлер у 1960 році виступив представником окремої візії, стверджуючи, що майже всі рукописні книги другої половини XV століття копіювались з першодруків. Як аргументи, він наводить і копії з типографських текстів, і рукописні фальсифікати друкованих видань, відтворення орнаменту друкованих книг і т.д. Buhler F. The Fifteenth Century Book. The Scribes. The Printers. The Decorators. -- Philadelphia, 1961.. Однак, як вказує Л. Киселева, це хибний висновок. Більшість рукописних книг того часу не скопійовані з друкованих, і написані не книжним каліграфічним письмом, а курсивним Киселева Л. Западноевропейская рукописная и печатная книга XIV-XV вв. -- Л., 1985. -- С. 116.. В. Люблінський, навпаки, вважає, що Бюлер найпослідовніше аргументує вплив першодруків на рукописні видання, швидку динаміку естетичного впливу інкунабул, буквально з моменту їх появи, на авторів рукописів Люблинский В. Ранняя книга как ступень в развитии информации // Пятьсот лет после Гуттенберга. 1468-1968. Статьи. Исследования. Материалы. -- М., 1968. -- С. 147..

Варто сказати, що предмет цієї дискусії не є надто дискусійним, і має враховувати в собі різні особливості розвитку інкунабул, палеотипів Палеотипи -- книги, друковані в Європі у 1501-1550 рр. та співіснування їх із рукописами. Першодрукарі, вслід за Й. Гутенбергом намагалися якомога точніше відтворити в друкованих книгах зовнішність книг рукописних Ковальчук Г. Рукописні книги та стародруки: Навчальний посібник. -- К., 2011. -- С. 43.. Палеограф О. Добіаш-Рождественська твердить, що літери деяких інкунабульних латинських книг були настільки схожими із рукописними, що на перший погляд друковану книгу важко відрізнити від рукописної Добиаш-Рождественская О. История письма в средние века: руководство к изучению латинской палеографии. -- М., 1987. -- С. 226, див. також: Рейснер С. Русская палеография нового времени. Неография. -- М., 1982. -- С. 61.. Одним із перших, хто почав витворювати нові шрифти для друку, відмінні за виглядом від рукописних взірців, був Н. Жансон, що працював у Венеції з 1470 по 1480 рр. Ковальчук Г. Рукописні книги... -- С. 41.. Заголовні літери його шрифту нагадували зразки римського капітального письма, а рядкові -- гуманістичного курсиву XV століття РізникМ. Письмо i шрифт. -- К., 1978. -- С. 56., була продумана архітектоніка літер з урахування пропорційності їх складових Киселева Л. Западноевропейская рукописная.. -- С. 110.. Вже відтоді друкована книга почала набирати самобутніших, своєрідніших ознак. З початком ери палеотипів (1501 рік) кожен друкар прагнув зробити свої видання унікальними, властивими лише його друкарні. Провадились постійні експерименти з форматами книг, їх художнім оформленням, шрифтами Ковальчук Г. Рукописні книги.. -- С. 48. Ці нові елементи щораз більше відрізняли друковану книгу від її рукописного прототипу Люблинский В. Ранняя книга. -- С. 151.. З початку XVI століття можна вести відлік естетичної незалежності друкованої книги від рукописної Капр А. Взаимоотношение между почерком, печатным шрифтом и каллиграфией // Рукописная и печатная книга. -- М., 1975. -- С. 80..

Та всі ці моменти торкаються значною мірою світської, художньої чи релігійної книги. Саме вони із XVI століття вже не пишуться, а друкуються.

Натомість в адміністративних установах, канцеляріях письмо не витіснилось друком, а розвивалось самобутнім шляхом, часто само ще надаючи нові форми букв для шрифтів Semkowicz W. Paleografia Lacinska. -- Krakow, 2002. -- S. 392.. І якщо вплив друкованої книги на рукописну світську книгу в загальних рисах відомий, то про вплив на канцелярські акти і книги такого сказати не можна.

В рамках написання нашого кандидатського дослідження, присвяченого латинському письму міських канцелярій Руського воєводства Речі Посполитої ХУІ-ХУІІ століття, в черговому порядку була опрацьована книга міської канцелярії Ліська, Сяноцької землі, 1641-1652 рр. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі -- ЦДІА України, м. Львів). -- Ф. 84 (Магістрат міста Ліська). -- Оп. 1. -- Спр. 1.. Одразу була зауважена специфічність її письма, а саме наявність друкованих відповідників рукописним літерам у тексті. На взірець друкарського шрифту антиква, маюскулом виведені не тільки заголовки документів, а й початкові літери слів основного змісту (додаток 1). З 1643 року кількість «друкованих» літер в тексті, заголовках починає зменшуватись, ще більших темпів цей процес набуває у другій половині 1640-на початку 1650-х рр. Дукт Дукт -- послідовність і напрямок начерку складових елементів графеми (варіанту зображення літери). літер часто залишається попереднім, однак значно зменшується вага Вага -- товщина складових елементів графеми., і складові елементи стають тонкішими. Нашим завданням стало реконструювати джерела і причини, обставини запозичення, апробації шрифту для канцелярської роботи.

Відповідь на ці дослідницькі питання варто почати із огляду особливостей самого шрифту «антиква», як він зародився, розвивався і поширювався.

Антиква був розроблений на основі гуманістичного книжного письма, і став витвором фактично трьох інтелектуалів: Н. Жансона, що в 1460-1470-х рр. розробив його прототип Есипова В. История книги: Учебник по курсу «История книжного дела». -- Томск, 2011. -- С. 225., Ф. Гріффо, що вдосконалив його і передав для А. Мануція Milroy R. Francesco Griffo da Bologna: fragments & glimpses: a compendium of information & opinions about his life and work. -- Vancouver, 1999; див. також: Morison S. Four Centuries of fine printing. -- Benn, 1960. -- P. 26., який у 1495-1499 рр. друкував антиквою свої книги Есипова В. История книги... -- С. 153. РізникМ. Письмо і шрифт. -- К., 1978. -- С. 50.. Архітектоніка антикви відповідала прагненню гуманістів відродити античне письмо . До і на початку книгодруку він пройшов кілька стадій свого розвитку: 1) мінускульна «готико-антиква» Франческо Петрарки, де відчувається вплив готичної ротунди, 2) маюскульна гуманістична антиква, де модифікувались ініціальні готичні літери, що пішли від римського капітального письма І-У століття н.е. Там само..

Для гуманістичної антикви стали характерними прямі і косі штрихи з потовщеннями, напливами завдяки вільному обертанню пера, контраст потовщеного і волосного штрихів, засічки (серіфи) на кінчиках штрихів, округлі букви вписувались у квадрат Таранов Н. Рукописный шрифт. -- М., 1986. -- С. 118-119.. В ньому, як і в рукописному письмі, ще зберігалось розмаїття графіки букв. Антиквою Альд Мануцій надрукував твір П. Бембо «Про Етну» в 1495 році, а в наступній книзі «Сон Поліфіла» (1499 рік) Ф. Гріффо змінив форму деяких букв і зменшив контраст Киселева Л. Западноевропейская рукописная и печатная книга... -- С. 110-111.. Ці шрифти (гуманістична антиква альдинського типу) швидко поширились по Європі, завоювали масову популярність і суттєво вплинули на європейську культуру книги Juda M. Pismo drukowane w Polsce XV-XVIII wieku. -- Lublin, 2001. -- S. 177.. Хоча й друкували ним латиномовні твори, а тексти на національних мовах ще готичним шрифтом Киселева Л. Западноевропейская рукописная и печатная книга... -- С. 111..

Для ідентифікації друкарні та друкованого видання, вигляд якого наслідували писарі міста Ліська, було використано кілька джерел. Першим із них стали книжкові інвентарі приватних бібліотеках мешканців Львова. Про такі ж інвентарі із Ліська нам не відомо, тому залучено їх із географічно найближчого коронного міста, центру Руського воєводства, з метою виявити, які саме друковані книги побутували у той час. Польський кодиколог Е. Ружицький, проаналізувавши 72 інвентарі львів'ян, за 1551-1700 рр. показав, що найбільше читали праці античних римських і грецьких класиків: Ціцерона, Арістотеля, Плутарха, Вергілія, Овідія, Тіта Лівія, Горація та ін. За ними студіювали географію, астрономію, математику і медицину. Не нехтували працями і гуманістів Е. Роттердамського, Л. Валли, інших авторів популярних трактатів з риторики, поетики, філософії, граматики. Важливо і наявною в той час була юридична література, Corpus iuris civilis і його частини, збірників законів Я. Тухольчика, Б. Троїцького, П. Щербіча та ін. Були в бібліотеках львівських міщан і купців також історичні хроніки польських хроністів: В. Коховського, М. Кромера, А. Гваньїні Історія Львова. У 3-х тт. Т. 1 / Ред. Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій. -- Львів, 2006. -- С. 188. Детальніше про книгозбірні Львова див. праці Е. Ружицького: Rцzycki E.Z. dziejow ksi^zki we Lwowie w XVII wkku. Studia nad introligatorstwem i handlem ksi^zk^. -- Katowice, 1991; Idem. Ksi^zka polska i ksi^gozbiory we Lwowie w epoce renesansu i baroku. -- Wroclaw, 1994.. Майже всюди були примірники Біблії, причому різними мовами (всього близько 100 екземплярів) Ружицький Е. Західноєвропейська книга у Львові в XVI-XVII ст. (до постановки питання) // Нескінченна подорож: Книга пам'яті Ореста Мацюка. -- Львів, 2009. -- С. 58.. Попит на книги релігійно-наукового характеру був загальноєвропейською тенденцію, саме для друку і поширення творів такої тематики Гутенберг і задумував свій винахід Мак-Люен М. Галактика Гутенберга. Становлення людини друкованої книги. -- К., 2008. -- С. 193.. Значна частина книг, що надходила до Львова в XVI -- на початку XVII ст., була надрукована в Кельні, Базелі, Франкфурті-на-Майні. В місто вони потрапляли через Краків та Гданськ Історія Львова. У 3-х тт. Т. 1 / Ред. Я. Ісаєвич, М. Литвин, Ф. Стеблій. -- Львів, 2006. -- С. 189.. Власне продукція польських друкарень на загальному фоні була незначною і складала 7 відсотків від усього складу приватних книгозбірень. Хоча ця статистика не завжди мала місце, коли йшлося про окремих львівських інтелектуалів: так, серед книг родини Алємбеків у Львові найбільше книг було із Базеля та Кракова Ружицький Е. Західноєвропейська книга у Львові.... -- С. 58..

І другим джерелом, за яким було проведено пошук схожих на вжиті у книзі Ліська друковані літери, став ілюстрований каталог друкованих видань 1500-- 1900 рр. Стенлі Морісона Morison S. Handbuch der Druckerkunst: 250 Beispiele mustergьltiger Antiquadrucke aus den Jahren 1500-1900. -- Berlin, 1925.. Було виявлено збіг деяких графем із виданнями базельського друкаря Фробена 1519 та 1523 років. Та для верифікації базельського походження літер канцелярії Ліська було проаналізовано ще шрифти книг із переліку Е.Ружицького. Екземпляри багатьох із цих видань зберігаються в науковій бібліотеці Центрального державного історичного архіву України у Львові. В тексті вписаних декретів книги Ліська часто йдуть відсилання до збірника законів Speculum Saxonum, виданого у 1581 році, наймовірніше, авторства Павла Щербіча, львівського правника Szczerbic P. Speculum Saxonum: abo prawo saskie y magdeburskie porzaDdkiem obiecadla, z lacinskich y niemieckich exemplarzow zebrane. -- We Lwowie, 1581.. Та антиквою там надрукованою кілька початкових аркушів, чого мало для аматорського опанування техніки виведення друкованих літер через копіювання тексту. Найбільше схожих графем вдалось зафіксувати у книзі Алессандро Гваньїні «Хроніка європейської Сарматії», виданій в Кракові в 1578 році друкарем Мацеєм Вежбентою Gwagnin A. Sarmatiae Europeae description, quae Regnum Poloniae,Lithuaniam, Samogitiam, Russiam, Musquiam, Prussiam, Pomeraniam Liuoniam, et Moschuiae Tarta- riaeque partem complectitur Alexandri Gwagnini Veronensis, Eguitis aurati peditunque praefecti Diecentia conscriptae. -- Warzawa, typi Matthiae Wirzbiзtae, 1578.. «Хроніка...» була доволі популярною і постійною перевидавалась ще у XVII столітті Дмитренко Т. Хроніст XVI-XVII ст. Олександр Гваньїні / Тамара Дмитренко // Історико-культурна спадщина Дубна: правові, історичні, мистецькі та музейні аспекти: матеріали науково-теоретичної конференції, присвяченої 15-річчю створення Державного історико-культурного заповідника міста Дубна. -- Дубно, 2008. -- С. 30.. Вєжбента для друку самого тексту вибрав базельський вид альдінського курсиву, основою якого були каліграфічні взірці письма Л. Аріггі з 1526 року JudaM. Pismo drukowane.... -- S. 149., а шрифт заголовків був близький до того, що використовував у другій половині XVI століття у Флоренції Л. Торрентіно і теж мав базельський характер Tam samo. -- S. 178.. Даними з біографії друкаря вдалось підтвердити наше початкове припущення про базельське походження друкованих літер, вжитих в канцелярії Ліська. Деякі літери своєю морфологією тяжіють до шрифту видання Публія Корнелія Таціта «Opera quae extant ex justi lipsi editione ultima» Х. Плантіна з

Антверпена (1585 рік) Tacitus Cornelius C. Opera quae extant ex justi lipsi editione ultima: et cum eiusdem ad ea omnia commentariis aut notis. Sctipta et addita ab eodem singulis libris Breviaria Valde ad memoriam et hisroriae lucem. -- Antverpiae, apud Christophorum Plantinum, 1585.. Плантін створив французький стиль альдинської антикви, що вживалась у польських друкарнях аж до 1670-х років JudaM. Pismo drukowane.... -- S. 188.. І всього кілька схожих графем трапляються у тексті видання Біблії М. Шаффенберга з 1575 року, але не в друкованому, а в рукописному письмі, яким записано перший розділ Старого Заповіту Biblia to jest ksi^gi Starego i Nowego Zakonu na polski j^nzyk wedlug lacinskiey bibliei od Kosciola Krzesciaskiego powrzechnego przyi^tey. -- Krakow, w drukarni Mikolaia Szaffenberga, 1575.. Заголовні літери тут теж мають шрифтовий, «друкований» характер.

Для унаочнення відмінностей і схожостей між ранніми друкованими виданнями, шрифтами Вежбенти і «друкованими» формами рукописних літер канцелярії Ліська створено збірну таблицю взірців літер із кожного джерела (додаток 2).

Як бачимо із таблиці, копією із видань Гваньїні стали літери А, Б, С, Е, Н, Ь, М, Р, Т, Q (деякі взірці), 8, V, ', X. Із видання Тацита -- I, N О, по одному взірцю Q і V. Із Біблії Шаффенберга А (остання серед варіантів написання в Ліську у таблиці) та Я (перша). Говорячи про копію, йде мова про наслідування модульних пропорцій, кута, контрасту волосних і потовщених літер, загального вигляду. І не більше. У копійовані графеми вносився індивідуальний дукт, відчувались елементи самобутнього почерку, завдяки чому друковані прототипи набували рукописного характеру. Так, у літери В міняється графіка сполучення півовалів, літери С, Е, Б, О, 8, Т мають різноманітні графічні модифікації засічок на кінцівках основних і додаткових штрихів, що складають структуру букви. В цьому плані шрифтові оригінали були пластичними, стабільними, і засічки, відповідно, були однотипні. Інша ситуація із графемами А і Я Біблії Шаффенберга. Вони вже були скопійовані із певних друкованих видань, і писарі Ліська просто запозичили без видозмін їхню морфологію. Оригінальним і незапозиченим є написання Q, коли нижня частина набуває підкововидної (дуговидної) форми і міститься під овалом, а не справа від нього.

Чим можна пояснити саме таку специфіку письма, і як простежити першооснови естетичного смаку і майстерності писарів досліджуваної канцелярії? Під кінець XVI століття Лісько стає розвинутим торгівельно-господарським містом. В місті було 11 ремісничих цехів, розвивались близько 40 робітничих спеціальностей. Дослідник урбанізаційних процесів в Польщі Єжи Мотилевіч відзначає, що всі міста Сяноцької землі в XVII ст., крім Сянока, Кросна і Ліська, були слаборозвинутими, маргінальними осередками промисловості та торгівлі Motylewicz J. Miasta ziemi przemyskiej i sanockiej w drugiej polowie XVII i w XVIII wieku. -- Przemysl-Rzeszow, 1993. -- S. 30..

У першій половині XVI століття в місті були два римо-католицькі костели, дві православні церкви та одна синагога Historia Leska [Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.lesko.pwi.p1/2. historia-1eska.php]. Детальніше про історію міста від найдавніших часів до 1772 року див.: Fastnacht A. Dzieje Leska do 1772 roku. -- Rzeszow, 1988.. З 1538 року власником міста стає Петро Кмита, відомий свого часу меценат культури. Він контактував із багатьма представниками польського та європейського ренесансу, з правниками, поетами, письменниками, в тому числі С. Оріховським, М. Бєльським і навіть Е. Роттердамським. В 1550 році король Сигізмунд Август видав привілеї на проведення в місті ярмарків і дозволив відкрити в місті парафіяльну школу Lisko // Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich. -- Tom V. -- Warszawa, 1884 r. -- S. 313.. З 1580 року місто стало власністю С. Стадницького. Під його урядування місто вступило в епоху свого розквіту, що тривала до другої половини XVII століття. Воно було одним із основних центрів ремісництва, торгівлі і культури Сяноцької землі. Очевидно, що заможність міста, поширення тут гуманістичних ідей, в тому числі розуміння культури книги і письма, меценатство власників Ліська заохочували міщан до купівлі, читання друкованих видань класиків і сучасників, наслідування їх мови, стилю викладу і зовнішнього оформлення.

Переходячи до висновків, варто зосередити увагу на таких аспектах:

Характер письма книги міської канцелярії Ліська 1641-1652 рр. засвідчує вплив друкованих книг і копіювання їх зовнішніх особливостей писарями;

Важко сказати, наскільки специфічним для свого часу і регіону було проаналізоване письмо. Відсутність відповідних досліджень і палеографічних ілюстрованих альбомів із зразками письма не дає можливості сказати, чи були поширеними у писарській практиці канцелярій міст Руського воєводства запозичення елементів друкованого шрифту. Так, така сама антиква зустрічається у записі річної дати книги магістрату Львова, у 1732 році. Але не можна однозначно твердити про якусь тяглість чи генетичний зв'язок стилю письма канцелярій Ліська середини XVI століття і Львова XVII століття. Подальші системні дослідження зможуть з часом дати відповідь і на це питання.

Размещено на Allbest.ru