Теорія драми Г.Е. Лессінга в контексті естетико-мистецтвознавчого підходу
Розгляд аналітики теорії драми Г.Е. Лессінга у працях провідних лессінгознавців. Ознайомлення з основними положеннями просвітника шляхом залучення досліджень естетичного характеру. Аналіз поетики драми, що стало предметом уваги Мармонтеля, Мерсьє.
| Рубрика | Литература |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.08.2017 |
| Размер файла | 42,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
На соціальну обумовленість катарсичного впливу трагедії вказує і сучасна американська дослідниця К. Кенкель. У статті «Жахливі жінки, велич задоволення і страх як художні засоби в естетиці Лессінга» вона також відзначає, що те співстраждання, яке має викликати доля героя, є формою ототожнення особистого і соціально орієнтованого. Співстраждання, за Лессінгом, акцентує американська учена, лише тоді досягне потрібного впливу на глядача, коли драматург забезпечить «соціальну близькість» характеру героя до соціальних пріоритетів глядача. У такий спосіб К. Кенкель, тлумачить розмисли просвітника, наголошуючи, що драматург, встановивши «теплий контакт» між глядачем і характером, досягне потрібного «морального ефекту».
Аналіз катарсису в естетиці «до Лессінга», зауважує В. Асмус, мав тривалу історію дослідження. Наприклад, Аристотель, відзначає П. Паві, тлумачив катарсис як одну з цілей і один з наслідків трагедії, котра здійснює очищення пристрастей головним чином за допомогою співстраждання і страху у момент їх виникнення у глядача, який ототожнює себе з трагічним героєм. Аристотелівське розуміння катарсису, як акту емоційного розвантаження, французький мистецтвознавець кваліфікує як «медичний термін», а у Корнеля -- катарсична функція трагедії визначалася стоїчним перенесенням страждань героя, який стикається зі злом, а втім, дія катарсису завдяки стражданню і страху мала очищувати подібні пристрасті147. Д. Дідро і Г. Е. Лессінг, наголошує П. Паві, починають доводити, що катарсис має не витісняти пристрасті глядача, але «перетворювати їх у чесноти і в емоційну причетність патетиці і піднесеному»: для Лессінга «трагедія врешті-решт виявляється поемою, яка збуджує співстраждання; вона закликає глядача знайти золоту середину між крайнощами співстраждання і страху».
Аристотелівське і Лессінгове розуміння катарсису порівнює і професор Вашингтонського університету у Сант-Луїсі М. Ерлін, котрий у статті «Міський і естетичний досвід Просвітництва та їх втілення у драмі Г. Е. Лессінга “Мінна фон Барнхельм”» зазначає, що «співстраждання, або співчуття», за Лессінгом, є центральним для розуміння соціальної функції трагедії, і Г. Е. Лессінг, «переосмислюючи Аристотелеве тлумачення катарсису як засобу звільнення від пристрастей», розглядає його як здатність людини переживати співстраждання. Отже, підсумовує американський учений, в естетичній теорії Г. Е. Лессінга проблема катарсису посідає вельми важливе місце, адже, на переконання просвітника, саме «естетичний досвід призводить до морального вдосконалення людини і до культивування цінностей універсуму».
Досліджуючи проблему мистецтва як феномена людинотворення, сучасний український філософ В. Даренський відзначав, що загальна специфіка «мови мистецтва як засобу людського спілкування полягає» саме «в естетичній універсалізації змісту людського буття». Теоретичні міркування Г. Е. Лессінга аналізує і Д. Лукач, наголошуючи, що, згідно з висловлюванням просвітника, мистецтво, відображаючи «об'єктивні взаємозв'язки», створює універсальну картину життя і відтак уникає «суб'єктивного центрування подій на окремих особах».
Таким чином, теоретичні положення Г. Е. Лессінга, відзначає Б. Костелянець, висловлюючи думку всіх лессінгознавців, «розчищали шлях і сприяли появі драматургії Гете і великого театру Шіллера». Український науковець Ф. Уманцев, стверджуючи, що «той стрибок, якийпережила німецька література ХУІІІ ст.», драматургія зокрема, був значною мірою підготовлений теоретичними дослідженнями Г. Е. Лес- сінга, які здійснили «переворот в галузі теорії мистецтва та естетичної думки».
Внаслідок аналізу численних досліджень теоретичної спадщини Г. Е. Лессінга в галузі драматургічної творчості, вочевидь спостерігаємо притаманну їм спільну рису, котра пов'язана зі складністю чіткої схематизації окремих положень і принципів його теорії драми. Подібне теоретичне осмислення основних сил драми та їх ролі у дії, за визначенням П. Паві, у сучасному театрознавстві сформувало поняття «актантна модель», перевага аналізу за якою саме і полягає у тому, що характери і дія «не розділяються штучно, але розкривається їх діалектика і поступовий перехід від одного до другого». Переваги цієї моделі пов'язані із тим, що її застосування у теоретичних дослідженнях діючих сил п'єси (драматичних колізій, розстановки дійових осіб та ін.) сприяє більш глибокому розкриттю змісту драматичних ситуацій п'єси, їх динаміці у розгортанні і розв'язанні конфліктів, а у режисерській діяльності -- «виявленню фізичних відносин персонажів та їх взаємне розташування».
Отже, основними здобутками Г. Е. Лессінга в галузі теорії драми є розробка таких складових драматургічної творчості, як «драматична дія», «побудова характеру», «розробка фабули», тлумачення «проблеми катарсису». Важливим внеском німецького просвітника у цій галузі є і його обґрунтування специфічних особливостей драми, проблеми трагічного та комічного, що сприяло, як формуванню підґрунтя для становлення реалістичної драми, так і розвитку естетико-мистецтвознавчої думки. І, якби Г. Е. Лессінг «не написав жодної драми», декларує М. Філіппов, «то вже самої “Гамбурзької драматургії” було б цілком достатньо, щоб вказати справжній шлях німецькій драмі і підготувати добу Шіллера і Гете. Враховуючи те, що Г. Е. Лессінг у своїх теоретичних розмислах щодо побудови драми завжди передбачав її сценічну проекцію, можливість дослідження його теорії драми шляхом аналізу за «актантною моделлю» розкриває додаткові наукові перспективи, осмислення яких ще чекає своїх дослідників.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Соціально-історичні умови зародження англійської драми. Язичницькі релігійні ритуали та мистецтво давньогрецьких мімів. Міракль – один із жанрів середньовічної релігійно-повчальної драми. Риси англійської драми епохи Відродження та Вікторіанської епохи.
курсовая работа [41,4 K], добавлен 14.06.2013Роль естетичних теорій у німецькій культурі XVІІІ століття. Переорієнтування німецького класицизму від наслідування французьким драматургам XVІІ століття. Рівняння на античність як ідеал гармонії. Жанрово-стильові особливості драми "Емілія Галотті".
курсовая работа [43,4 K], добавлен 19.06.2011Визначення проблематики і поетики п'єси "Матінка Кураж та ті діти". Місце досліджуємої драми у творчості Бертольда Брехта. Характеристика головної героїні маркітантки Анни Фірлінг. Поняття "діти матінки Кураж" і його ідейно-проблематичне навантаження.
курсовая работа [47,7 K], добавлен 06.10.2012Особливості розвитку літературного процесу Німеччини у ХХ ст. Сутність головних засад "епічного театру". Аналіз новаторських ідей Б. Брехта. Естетичні погляди письменника. Філософська складова драми-перестороги. Алегоричний сенс та метафоричність п’єси.
курсовая работа [44,9 K], добавлен 02.06.2015Особливості історичної драми "Богдан Хмельницький" М. Старицького. Родинні стосунки гетьмана, старшинське оточення. Драма Г. Хоткевича "Богдан Хмельницький" - гетьман, його сім'я та сподвижники. О. Корнійчук та його історична драма "Богдан Хмельницький".
курсовая работа [47,0 K], добавлен 30.09.2014Драматургія Старицького в оцінках літературознавців. Особливості використання і функціонування фольклорних джерел у драмі Михайла Старицького "Ой не ходи, Грицю, та й на Вечорниці". Дослідження елементів народної драми у творчості цього письменника.
курсовая работа [49,3 K], добавлен 13.12.2011Ознайомлення з біографією і художнім шляхом Леся Курбаса - одного з лідерів українського Розстріляного Відродження. Вплив національної драми на творчість митця. Театр "Березіль" як приклад використання нової мови, семіотики і інтелектуальних технологій.
реферат [28,5 K], добавлен 24.03.2011Характеристика жанрових особливостей бароко, причини його зародження. Вплив історичних умов на свідомість європейського суспільства XVII ст., розвиток барокового стилю в Західній Європі та Україні, відмінні риси. Аналіз драми "Життя – це сон" Кальдерона.
курсовая работа [69,6 K], добавлен 26.12.2010Творчість Томаса Еліота і процес "реміфологізації" в західноєвропейській культурі першої половини XX століття. Містерії як пізньосередньовічний драматичний жанр Англії XII-XVI ст. Модифікація теорії драми Т.С. Еліотом в західноєвропейській культурі.
курсовая работа [55,7 K], добавлен 22.02.2015Основні риси епохи Відродження. Типові особливості творів барокко. Життя та творчість Педро Кальдерона де ла Барки. Системний аналіз драми "Життя це сон" як синтезу філософських ідей, міфологічних сюжетів, асимільованих у відповідності до ідеології епохи.
курсовая работа [899,1 K], добавлен 02.07.2014Аналіз складових художнього світу драматичної поеми І. Кочерги "Свіччине весілля". Характеристика головних дійових осіб драми. Дослідження особливостей творення автором інших персонажів. Опис світу природи, речей, інтер’єру, художнього часу і простору.
курсовая работа [83,4 K], добавлен 20.08.2015Міфологія та різні тлумачення "Іліади" Гомера (культурно-історичне, юнгіанське, екзистенціалістське). Художній всесвіт "Одіссеї": герой, конфлікт поеми. Ґенеза давньогрецької драми. Класичні героїчні епоси "Пісня про Роланда", "Пісня про Нібелунгів".
шпаргалка [117,6 K], добавлен 19.12.2011Значення творчої спадщини М. Куліша. Обґрунтовано доцільність застосування проблеми автора до змістових і формальних аспектів п’єси "Маклена Ґраса". З’ясовано специфіку художньо втіленого набутого і сподіваного життєвого досвіду дійової особи драми.
статья [23,8 K], добавлен 24.11.2017Драматургія В. Винниченка та її роль у становленні українського театру. Художні пошуки В. Винниченка на тлі розвитку української та західноєвропейської драматургії. Ідейно-художня та концептуальна спрямованість драми "Чорна Пантера і Білий Медвідь".
курсовая работа [53,1 K], добавлен 01.04.2011Міфологічна проблематика художнього мислення в драматичній поемі Лесі Українки "Одержима". Проблема жіночої самопожертви та пошуки сенсу життя у даному творі. Визначення системності проблем, їх зв'язок із сюжетом, конфліктом та персонажною системою.
курсовая работа [46,2 K], добавлен 09.05.2014Іван Франко - поет, прозаїк, драматург, критик й історик літератури, перекладач і видавець. Коротка біографія, становлення письменника. Сюжети, стиль і жанрове різноманіття творів письменника. Франко - майстер соціально-психологічної та історичної драми.
презентация [6,1 M], добавлен 09.11.2015Оцінка значення творчості великого драматурга Вільяма Шекспіра для світової літератури. Дослідження природи конфлікту як літературного явища, вивчення його типів у драматичному творі "Отелло". Визначення залежності жанру драми твору від типу конфлікту.
курсовая работа [54,3 K], добавлен 21.09.2011Особливості світогляду й естетики "Бурі і натиску", специфіка змалювання особистості в творах письменників даного руху. Бунтарський пафос Карла Моора - головного героя драми Ф. Шиллера "Розбійники". Тема моральних зобов'язань та трагедії Вільгельма Телля.
курсовая работа [39,7 K], добавлен 11.10.2012Бертольт Брехт як яскравий представник німецької літератури ХХ століття, історія життя і творчості. Індивідуальна своєрідність ранньої творчості письменника та його театру, художніх засобів. Принцип епічного театру у п’єсі "Матуся Кураж та її діти".
курсовая работа [38,8 K], добавлен 03.04.2011Художній світ літературного твору як категоріальне поняття. Психолінгвістична теорія літератури О. Потебні. Специфіка сюжетної організації роману Дж. С. Фоєра "Все ясно" як зразок постмодерну. Зображення поетики минулого у структурі роману-притчі.
дипломная работа [346,3 K], добавлен 03.06.2015
