Художнє моделювання історичних подій та образів у романі "Маруся Чурай" Л. Костенко

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеська національна академія харчових технологій

Художнє моделювання історичних подій та образів у романі «Маруся Чурай» Ліни Костенко

Гриньків О.В., викладач

Aнотація

маруся чурай козаччина

Ключові слова: інтертекст, історична постать, історичні події, козаччина, пісня.

Annotation

Artistic modeling of hictorical events and images in the novel «Маrucja Churaj» by Lina Kostenko

Grynkiv O.V., teacher

Odessa National Academy of Food Technologies

Keywords: intertext, historical figure, historical events, the Cossacks, song.

Інтертекст - явище настільки багатогранне й багатовимірне, що, незважаючи на значне зацікавлення ним із боку дослідників різних шкіл та напрямів (літературознавців, семіотиків, структуралістів, постструктуралістів та ін.), до сьогодні залишається актуальним і не до кінця вивченим. До інтертекстуальних різновидів належать будь-які запозичення, як-от: дослівне цитування, переспів, інтермедіальність, паратекстуальні зв'язки, жанровий інтертекст, мандрівні сюжети, традиційні образи тощо. Оспівування історичних подій у художньому творі та змалювання історичних постатей у художній інтерпретації автора також віднесемо до інтертексту. Незважаючи на те, що проблеми інтертекстуальних сходжень розглядали ряд дослідників у дисертаційних роботах (Ганна Віват «Концепція множинності інтертекстуального дискурсу у творчості поетів- дисидентів (І. Калинець, М. Руденко, І. Світличний, В. Стус)» [1]; Тамара Николюк «Інтелектуальний інтертекст Докії Гуменної» [5]; Інна Пономаренко «Художня своєрідність поезії Ліни Костенко (інтертекстуальність і феномен аґону)» [6]; Мар'яна Шаповал «Інтертекст у світлі рампи: міжтекстові та міжсуб'єктні реляції української драми» [7] та ін.), проблема не є вичерпаною і потребує ретельного доопрацювання.

Метою цієї роботи є студіювання історичного інтертексту у творчості Ліни Костенко, оприявненого через змалювання історичних постатей на тлі подій часів козаччини. Поставлена мета передбачає вирішення низки завдань:

- проаналізувати особливості функціонування історичного інтертексту в романі Ліни Костенко «Маруся Чурай»;

- висвітлити різноплановість та різновимірність історичних подій та образів в обговорюваному творі;

- виявити та з'ясувати відповідність реальних історичних подій із описаними в контекстуальній площині авторського твору.

Ще до сьогодні в літературі точаться суперечки щодо постаті легендарної піснетворки Марусі Чурай. Одні дослідники вважають, що це історична особа, авторка багатьох відомих українських пісень, що їх здебільшого визначають як народні, інші - твердять, що Маруся Чурай є витвором народної фантазії, дівчиною-легендою. Ні підтвердити, ані спростувати будь-які твердження щодо цього питання не буде можливості доти, доки не віднайдуться хоч якісь документи. Однак Ліна Костенко так яскраво змалювала цей образ в історичному романі «Маруся Чурай», що читачеві хочеться вірити в існування його прототипу, дівчини з крилатою душею та великим поетичним даром, який вона зреалізувала в піснях, що крізь віки дійшли до нас, сучасних українців. «Судячи з пісень, які їй приписують, ця дівчина була народжена для любові, але не зазнала її радощів і всі свої надії, все своє любляче серце по краплі сточила в неперевершені рядки, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій...» [3, с. 7].

Крім того, у мандрівний сюжет, який виник з пісні «Ой не ходи, Грицю.», приписуваній Марусі Чурай, на відміну від інших авторів, що скористалися сюжетом (Ольга Кобилянська «В неділю рано зілля копала»; Михайло Старицький «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»; Володимир Самійленко «Чураївна» та ін.), Ліна Костенко вплела історичні події, змальовуючи при цьому історичні постаті часів козаччини періоду гетьманування Богдана Хмельницького, яскраво охарактеризувавши й цю історичну постать.

Серед відомих козацьких ватажків у романі згадано Северина Наливайка, отамана Гука, Леська Черкеса, який пізніше брав участь у повстанні, що відбулося під проводом Степана Разіна, і називався Леськом Хромим:

(Вони з Леськом бували в битвах разом.

Лесько утне ще штуку не одну.

Він потім стане побратимом Разіна - Леськом Хромим. Загине на Дону) [4, с. 26].

Зображено в романі й багатьох інших історичних героїв періоду козаччини: Гордія Чурая, Павлюка, Мартина Пушкаря. Подекуди поетеса, згадуючи імена історичних постатей, описує їхні подвиги, зокрема те, яких смертних мук їм довелося зазнати у боротьбі за волю України, як-от :

Чутки ходили, що Павлюк не виждав,

Що ті Кумейки - то кривавий сніг.

Що хто там здався, тільки той і вижив.

А батько наш, він здатися не міг.

Він гордий був, Гордієм він і звався.

Він лицар був, дарма що постоли.

Стояв на смерть. Ніколи не здавався.

Йому скрутили руки і здали.

Що з Павлюка, живого, шкіру здерли.

Що з ним взяли ще четверо старшин.

Що проти того, як вони умерли,

І Суд Страшний не здасться вже страшним! [4, с. 39].

Або:

І встав Пушкар. Обвів людей очима.

Ще не старий. І славу мав, і силу.

(Про нього потім думу іскладуть.

Мине сім літ - і голову цю сиву Виговському на списі подадуть) [4, с. 26].

Згадано поетесою й про Івана Іскру та його батька Якова Остряницю, які теж загинули в боях за Україну:

Підвівся Іскра, полковий обозний, син Остряниці Якова, Іван.

(Загине теж, в бою заживши слави, в недовгім часі після Пушкаря, вертаючи до попелу Полтави з посольства до московського царя) [4, с. 27].

У контексті твору перелічено знамениті історичні події часів козаччини: великі битви, що відбувалися в населених пунктах або біля них, зокрема - сумнозвісну битву під Берестечком, яка закінчилася страшною поразкою козацького війська, а також битви під Зборовом, під Пилявою, під Дубно:

Вночі я втік. Лишатись було згубно.

Зубами якось руки розв'язав.

А тих усіх три тисячі під Дубно

Ярема-князь убити наказав [4, с. 61].

Лубни згадано як столицю зрадника власного народу князя Яреми (Єремії) Вишневецького, препоганого внука славного прадіда Байди Вишневецького. Цікавим різновидом інтертексту тут є переспів думи про Байду, де авторкою зміщено часові площини і зображено уявну зустріч прадіда-героя з правнуком-зрадником, якого ганебний потомок зрадив вдруге, чим і підкреслено гіркоту зради рідної людини:

Каже Байда, Байда Вишневецький:

- Краще б мене вішав ще раз цар турецький!

Висіти на палі то іще не мука,

Як тепер дивитись на такого внука!.. [4, с. 100].

Прикметним є епізод у романі, де в порівнянні насиченості звитяжних історичних подій авторкою подано два топоніми, міста Трою і Київ. У тім епізоді авторка твору наголошує на інертності українських письменних людей, журячи їх за відсутність детальних описів звитяжних подій, якими рясніла земля Українська:

Усі віки ми чуєм брязкіт зброї, були боги у нас і були герої, який нас ворог тільки не терзав!

Але говорять: «Як руїни Трої».

Про Київ так ніхто ще не сказав [4, с. 102].

У контексті цієї проблеми авторка згадує й Нестора Літописця та Нестора Некнижного, наголошуючи на важливості письмових свідчень для збереження історичної пам'яті про ті звитяжні історичні події, що відбувалися на теренах України протягом століть.

Перелічує авторка не лише міста та села, де доводилося приймати бої козакам-героям. Наявні в романі й топоніми на визначення водойм та річок, на берегах яких відбувалися баталії (Іква, Ірпінь, Солониця тощо):

Там відступало військо Остряниці.

Тут села збив копитами Кончак.

А у долині річки Солониці слізьми покути висох солончак.

Он бачиш, хрест, і та пташина зграйка, і та вже річка висохла на чверть, - оце отут скрутили Наливайка і віддали на мученицьку смерть [4, с. 95].

Змальовує Ліна Костенко й тогочасних ворогів України (Потоцького, Януша Радзивілла), їхню жорстокість і підлість:

Коли земля здригнулась від копит, назустріч Радзивіллу вийшов Тризна печерський пресвятий архимандрит.

І так звернувся, сивий та уклінний:

- Короні польській брат одноколінний!

Ось ключ від міста. Ми відкриєм брами.

Іди. Заходь. Та тільки пощади священне місто і священні храми.

І він ввійшов, литовський князь, сюди.

Як ніж у спину. А Потоцький - в груди.

Богдан між ними, як між двох вогнів.

Що тут було! Розказували люди -

три дні, три ночі Київ пломенів! [4, с. 111].

Тут ідеться про сумнозвісну поразку війська козацького 1651 року і захоплення Києва литовським князем Янушем Радзивіллом, який жорстоко розправився з його жителями.

Івана Виговського авторка твору змалювала з історичною правдивістю та біографічною відповідністю, показавши його і як особистого писаря Богдана Хмельницького, який викупив його з турецького полону, і як зрадника інтересів козацької держави та жорстокого ката в придушенні козацького повстання, що заручився допомогою Москви.

Багато історичних подій та героїв зображено у творі, а все ж наскрізним мотивом роману є пісня, а центральним його образом - піснетворка Маруся Чурай, оскільки значення пісні для духовного розвитку людини важко переоцінити:

Я, може, божевільним тут здаюся.

Ми з вами люди різного коша.

Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа.

Коли в похід виходила батава - її піснями плакала Полтава.

Що нам потрібно було на війні?

Шаблі, знамена і її пісні [4, с. 28].

Отже, історичний інтертекст у романі «Маруся Чурай» Ліни Костенко є різноплановим і багатогранним. Великого значення авторка твору надає історичним подіям періоду козаччини та його героям, звертаючи увагу реципієнта на важливість наукових досліджень про ті події та їхніх учасників і донесення історичного фактажу до відома козацьких нащадків для збереження історичної пам'яті, яка є важливим підґрунтям для подальшого розвитку українського суспільства та розбудови держави. Наголошено в романі також на значущості поетичного слова та письмових артефактів для збагачення національного духу та розвитку людського суспільства. Ця проблема ще недостатньо висвітлена в наукових працях і чекає на своїх дослідників.

Література

1. Віват Г. І. Концепція множинності інтертекстуального дискурсу у творчості поетів- дисидентів (І. Калинець, М. Руденко, І. Світличний, В. Стус) : дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук : спец. 10.01.01 / Г. Віват. - Київ, 2011. - 392 с.

2. Віват Г. І. Лірика дисидентів в інтертекстуальному полі множинності : монографія / Ганна Віват. - Одеса : ВМВ, 2010. - 368 с.

3. Дівчина з легенди Маруся Чурай / Упорядн. Леонід Кауфман - К. : Дніпро, 1974. - 108 с.

4. Костенко Л. В. Маруся Чурай / Ліна Костенко, Олексадр Олесь, Василь Симоненко, Василь Стус. - К. : Наук. думка, 1999. - 272 с.

5. Николюк Т. В. Інтелектуальний інтертекст Докії Гуменної : дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 / Николюк Т. - Луцьк, 2009. - 204 с.

6. Пономаренко І. В. Художня своєрідність поезії Ліни Костенко (інтертекстуальність і феномен аґону) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 / І. Пономаренко. - Київ, 2005. - 20 с.

7. Шаповал М. Інтертекст у світлі рампи: міжтекстові та міжсуб'єктні реляції української драми : монографія / Мар'яна Шаповал. - К. : Автограф, 2009. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru