Д. Яворницький - популяризатор творчості Т. Шевченка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дмитро Яворницький - популяризатор творчості Тараса Шевченка

Ірина Руснак, доктор філологічних наук, професор

Анотація

публіцистичної яворницький популяризаторський шевченко

Дмитро Яворницький - популяризатор творчості Тараса Шевченка

Ключові слова: Дмитро Яворницький, шевченкіана, шевченківські мотиви.

Summary

Key words: Dmytro Yavornytskyi, shevchenkiana, Shevchenko motives.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Дмитро Яворницький (1855--1940) -- видатний український історик і археолог, етнограф і фольклорист, археограф і письменник. Великий працелюб і подвижник на загальнокультурній ниві зробив стільки корисного для України, прийдешніх поколінь, що без його творчого доробку не була б повноцінною вся українська історико- культурна спадщина. З ім'ям ученого пов'язана насамперед велика праця щодо збирання й вивчення матеріалів про героїчні сторінки історії запорозького козацтва. Сьогодні добре відомими є його історичні праці «Дніпрові пороги: географічно-історичний нарис» (Дніпропетровськ, 1989), «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська Запорізьких низових козаків» (Дніпропетровськ, 1990), «Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний» (Дніпропетровськ, 1991), «Історія запорозьких козаків» (Львів, 1990--1992; Київ, 1990--1993), «Вольності запорозьких козаків» (Дніпропетровськ, 2002), «До історії степової України» (2004), «Запорожжя в залишках старовини і переказах народу» (Дніпропетровськ, 2005), «Україно-руське козацтво перед судом історії» (Львів, 2010) й інші. Однак тільки вузькому колу фахівців доступна шевченкіана Д. Яворницького, котрий в одній зі своїх праць зазначав: «Вештаючись по всіх світах, вишукуючи та добуваючи скрізь ріжну старовину та всілякі рідкості, я здобув, між іншим, великий, коштовний, несподіваний для самого себе матеріал, який стосується до біографії нашого великого українського поета Т.Г. Шевченка» [19, с. 113].

Аналіз досліджень і публікацій. Темою шевченкіани у творчій спадщині Д. Яворницького в різні роки цікавилися С. Абросимова [1; 2], О.І Журба [6], С. Кіржаєв [7], Ю. Марголіс [8; 9], А. Перкова і В. Єкшов [11], І. Руснак [12; 13; 14], А. Фоменко [15], М. Чабан [17]. Та найбільш визнаним авторитетом у дослідженні цієї проблеми стала М. Олійник-Шубравська. У статті «Д.І. Яворницький -- популяризатор творчості Т.Г. Шевченка» (1961) вона вперше ґрунтовно осмислила вагомий вклад ученого в українську шевченкіану [10]. Згодом цей матеріал став частиною знакової про життя і творчість історика Запорозького краю монографії «Д.І. Яворницький: життя, фольклористично-етнографічна діяльність» (1972).

Звісно, час, коли з'явилися окремі з названих праць, залишив на них помітний відбиток. Висновки М. Олійник-Шубравської зводилися до одного: шевченкознавчі розвідки

Д. Яворницького позначені обмеженістю світогляду вченого, впливом на нього ліберально- буржуазної ідеології, внаслідок чого революційний пафос музи Тараса Шевченка Д. Яворницький обійшов [10, с. 241--242]. Ю. Марголіс у монографії «Історичні погляди Т.Г. Шевченка» (1964) також побіжно торкнувся шевченкіани Д. Яворницького, де в дусі соцреалістичних канонів писав: «. авторитет народного поета був експлуатований в інтересах буржуазно-націоналістичної інтерпретації Запорозької Січі»[8, с. 20]. Щоправда, на початку 90-х років ленінградський історик у статті «Д.І. Яворницький і шевченкознавство» визнав свої вульгаризаторські підходи і назвавученого ґрунтовним дослідником творчості Тараса Шевченка [9, с. 10--15].

Увага до аналізованої проблеми активізувалася в незалежній Україні, коли літературознавці й історики отримали доступ до малознаних праць і листів Д. Яворницького. До питання дослідження джерельної бази шевченкіани в творчості вченого звернулися А. Перкова і В. Єкшов, проаналізувавши значний за обсягом епістолярій, розпорошений у різних архівних і музейних установах України, але більшою мірою представлений у фондовій збірці Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького [11, с. 43--46]. Частково проблему вивчення Д. Яворницьким спадщини Тараса Шевченка висвітлено в дисертаційному дослідженні «Літературна творчість Д.І. Яворницького і розвиток української прози початку ХХ століття» І. Руснак [12].

Формулювання цілей статті. Мета статті -- розкрити вплив Тараса Шевченка на творчість Д. Яворницького, поезія і проза якого органічно вписувалися в контекст української народницької літератури, ішли в руслі її традиційних тем і мотивів.

Виклад основного матеріалу. Немає сумніву, що вклад Д. Яворницького в шевченкіану був різностороннім, оскільки вчений вивчав і біографію, і творчість українського поета. У 1905 році «Вестник Екатеринославского земства» надрукував статтю «До біографії Т.Г. Шевченка» [4], а 1909 року з'явилася друком книжка «Матеріали з біографії Т.Г. Шевченка» [5] Д. Яворницького, до якої ввійшли цінні документи: 1) автограф автобіографії Т. Шевченка, написаний російською мовою 1860 року; 2) документи про заслання Т. Шевченка; 3) лист поета до М. Щепкіна; 4) фрагмент зі справи про заслання Т. Шевченка в «окремий Оренбурзький лінійний батальйон». Це викликало великий інтерес у дослідників, які дістали можливість зіставити рукопис автобіографії з публікацією в журналі «Народное чтение» (1860, № 2). Д. Яворницький у своєму вступному слові до «Матеріалів з біографії Т.Г. Шевченка» писав: «.кожна рисочка, кожна сторінка і кожне слово поета варто уваги статечного ученого видавця» [5, с. 5].

Предметом осмислення в статті «Народні основи в поезії Т.Г. Шевченка» стала народність поета, яку вчений вбачав передовсім у фольклорній основі творчості Тараса Шевченка, а також у чистоті та простоті поетичної мови. «Справжнім народним поетом, -- йшлося в статті, -- робить Шевченка і щира, глибока, гаряча, беззавітня любов его до України, за яку він прийняв великі муки, навіть поклав свою душу» [23, с. 4].

На переконання Д. Яворницького, Тарас Шевченко любив і трепетно ставився до історії, славної минувшини українського народу, де «наймиліше всіх для него були запорожці» [23, с. 4]. Найбільше єднає поета з народом, на думку дослідника, «віра чиста, проста, нелукава» [23, с. 4]. Цим можна пояснити, чому поет «часто призиває Бога осудити грішних, під якими, як син крепацького народу він більш усего розумів панів, із панів найпаче -- панів-насильників» [23, с. 4]. А далі Д. Яворницький формулює складне питання: «Та й чи міг би Шевченко, гаряче люблячи свій рідний український народ, який палко боровся за святу православну віру з різними ворогами, виступати супроти віри его?» [23, с. 4]. Думки вченого про релігійність Т. Шевченка були особливо цінними тоді, коли совєтські достойники переконували в тотальному Шевченковому атеїзмі.

1886 року в Петербурзі вийшло нове видання Шевченкового «Кобзаря» і «Гайдамаків» з чудовими ілюстраціями відомого маляра і графіка О. Сластіона. Цікавою й оригінальною була передмова, написана Д. Яворницьким. Поява цієї вступної статті засвідчувала, що у часи реакції учений безстрашно відстоював кращі здобутки української культури, боронив їх від безпідставних обвинувачень і докорів. Він пояснював читачам, що Тарас Шевченко правдиво змалював епоху гайдамаків -- час «кривавих дій» українського селянства, якому пани не лишили «ні людських, ні громадянських прав» [18, с. 53]. Коліївщина, підкреслював історик, -- це час людей, «що мстили своїм ворогам, полякам, за економічний, релігійний і моральний гніт.» [18, с. 53]. Учений поділяв погляд Тараса Шевченка на це унікальне явище української історії. Треба сказати, що в оцінці поеми «Гайдамаки» Д. Яворницький розійшовся з П. Кулішем та І. Франком, які були невисокої думки про цей твір. Один мисленик назвав свою статтю про поему «Мальована Гайдамаччина», а другий стверджував, що поет зрозумів Коліївщину «фальшиво і обробив її слабо» [16, с. 172]. Також Д. Яворницький активно розвивав думку В. Антоновича про демократичність трактування поетом історії Запорозької Січі і на конкретно-історичному матеріалі довів глибину Шевченкових знань про минуле козацької вольниці. Поет, на його переконання, «вивів свій народ з меж чисто етнографічних і поставив его на широкий шлях культури» [23, с. 6].

Д. Яворницький надавав великого значення святкуванню Шевченківських днів, які завжди були явищем не тільки літературного, а й громадсько-політичного життя. Будучи активним членом Катеринославської «Просвіти», він виступав з лекціями, доповідями, статтями на Шевченкові роковини. На відзначення 50-х роковин од дня смерті поета в 1911 році Д. Яворницький відгукнувся оригінальною і цікавою розвідкою «Запорожці в поезії Т.Р. Шевченка» [3]. На великому конкретно-історичному матеріалі він показав глибину і бездоганність Шевченкових знань про минуле Запорожжя. Д. Яворницький, сам закоханий у героїку рідного краю, щиро поділяв погляди геніального поета на те, що Січ вела боротьбу не тільки з турками, татарами і поляками, а й «з московським урядом, який намагався через централізовані прагнення постійно скорочувати, а потім і зовсім знищити козацькі вольності» [3, с. 113]. Розвідка Д. Яворницького стала помітним кроком шевченкіани того часу.

У 1914 році, коли царизм всіляко перешкоджав відзначенню 100-ї річниці від народження автора «Кобзаря», рада Катеринославської «Просвіти» домоглася дозволу на створення спеціального ювілейного комітету, який став організатором шевченківських свят у місті. Д. Яворницький був обраний почесним головою комітету. Вчений провів велику організаційну роботу, підтримував зв'язок з губернатором, зумів умовити його не забороняти святкових заходів тощо.

25 лютого на ювілейному засіданні Д. Яворницький виступив з промовою по-українськи, яка пізніше буде опублікована катеринославською газетою «Южная заря» [26]. Це був палкий виступ про роль і місце Тараса Шевченка в українській літературі та суспільно-політичній боротьбі за волю України: «Увесь свій вік поет болів за рідний край, за бідний знедолений народ; він плакав його слізьми, він страждав його стражданнями; він радів його радощами.» Учений особливо наголошував на тому, що Тарас Шевченко «був не тільки поетом для України й Росії, а й для всього слов'янського світу, навіть для всього людства» [19, с.43].

Історик досліджував також вплив особистості Тараса Шевченка і його творчості на відомих діячів культури, зокрема у працях «Рєпін про Т.Г. Шевченка» [24] і «Шевченко і Рєпін» [25] осмислено зв'язок творчості російського художника з набутком українського поета, а про ставлення Л. Толстого до великого сина українського народу йшлося в спогаді «Моя перша зустріч з Л. Толстим» [22].

Окремо слід сказати про вплив Тараса Шевченка на творчість самого історика запорозького козацтва, котрий працював на ниві української літератури і як поет, і як прозаїк. Художня творчість великого поета позначилася на тематиці й мотивах лірики зі збірки «Вечірні зорі» (1910) Д. Яворницького; вона стала однією з фундаментальних основ світобачення вченого, одним з джерел його демократичного історизму. Так, мотиви Шевченкової лірики виразно проступають у віршах «Думи мої, діти мої» [21, с.14--15], «Моя доля» [20, с.3], «Недоля» [20, с.4], «Безталанна тополя» [20, с.40--41], «Думки над Дніпром» [20, с.55--57] та інших.

Є у Д. Яворницького і вірші, безпосередньо присвячені українському поетові, серед них зокрема і два однойменні під назвою «Т.Г Шевченкові» [20, с.59--62]. В одному з них, присвяченому 50 роковинам від дня смерті автора «Кобзаря», висловлено глибокий сум від утрати:

Під хрестом тим спочив,

Хто Вкраїну любив,

Хто душею болів за безщасну,

Той, хто в думах своїх,

Думах чистих, святих,

Виславляв її так, бідолашну [27, с.136].

В іншому Шевченкове страдницьке життя автор порівняв з плаванням великого корабля:

Хоч не прямо, пливе боком,

І не цілий, а побитий,

Він прибився до берега,

Дуже хвилями підбитий,

І багатство в злу фортуну Не згубив він, незчисленне,

Приніс сповна Україні,

Бо любив її силенно.[20, с.61--62].

Вірш «Поклик до Тараса Шевченка»[20, с.79--80] написаний у кращих фольклорних традиціях як розмова з покійним батьком, де звучать різні мотиви: жаль з приводу тяжкої втрати, нарікання на нещасливу долю, риторичні запитання про сирітські поневіряння народу і загублену правду святую. Завершується твір проханням до Шевченка-батька про заступництво:

Заступися ти, батьку, сину України, --

Всі на тебе мрії -- гукни з домовини!

Стань же, рідний, за нас перед самим Богом

І подай нам всім, безчасним, запомогу[20, с.80].

Постійне спілкування з народом, видатними діячами української культури дало Д. Яворницькому благодатний матеріал для написання художніх творів, зокрема повістей «Наша доля - Божа воля» (1901) і «Де люде, там і лихо» (1911), роману «За чужий гріх» (1907), збірки оповідань «Поміж панами» (1911).

Творчий доробок Дмитра Яворницького як письменника ще мало вивчений. Його поезія і проза органічно вписувалися в контекст української народницької літератури, ішли в руслі її традиційних тем і мотивів. На них певною мірою позначився вплив творчості Тараса Шевченка. Це й зрозуміло, адже великий поет надихав Дмитра Яворницького і як історика, і як письменника.

Список використаних джерел і літератури

1. Абросимова С. Д. І. Яворницький і українська колонія в Петербурзі / С. Абросимова // Скарбниця рідно краю : Збірка матеріалів науково-практичної конференції з музейної справи і краєзнавства. -- Дніпропетровськ, 1993. -- С. 10--14.

2. Абросимова С. Д. І. Яворницький і Галичина / С. Абросимова, А. Перкова // З минувшини Подніпров'я : Збірник праць наукової конференції. -- К. : Дніпро, 1995. -- С. 51--55.

3. Эварницкий Д. Запорожцы в поэзии Т. Г. Шевченко / Д. Эварницкий // Летопись Екатеринославской ученой архивной комиссии. -- Екатеринослав : Типография губернского земства, 1912. -- Т. 8. -- С. 102--159.

4. Эварницкий Д. К биографии Т. Г. Шевченко / Д. Эварницкий // Вестник Екатеринославского земства. -- 1905. -- № 16--17. -- С. 399--405.

5. Еварницький Д. Матеріали з біографії Т. Г. Шевченка / Д. Еварницький. -- Катеринослав, 1909. -- 47 с. + VII с.

6. Журба О. Діяльність Д. I. Яворницького в Катеринославській «Просвіті» / О. Журба // Питання історії України: Історико-культурні аспекти. -- Дніпропетровськ, 1993. -- С. 80--88.

7. Кіржаєв С. Особисті матеріали Д. І. Яворницького у відділі рукописів ЦНБ АН УРСР / С. Кіржаєв, В. Ульяновський // Вчений-подвижник : Життєвий шлях та літературна спадщина відомого на Придніпров'ї археолога, історіографа, краєзнавця та етнографа Д. І. Яворницького : матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 135-річчю з дня народження вченого. -- Дніпропетровськ, 1991. -- С. 15--19.

8. Марголис Ю. Исторические взгляды Т. Г. Шевченко / Ю. Марголис, отв. ред. проф. С. Окунь. -- Л. : изд- во ЛГУ, 1964. -- 294 с.

9. Марголис Ю. Д. И. Яворницкий и шевченковедение / Ю. Марголис // Вчений-подвижник: Життєвий шлях та літературна спадщина відомого на Придніпров'ї археолога, історіографа, краєзнавця та етнографа Д. І. Яворницького : матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 135-річчю з дня народження вченого. -- Дніпропетровськ, 1991. -- С. 10--15.

10. Олійник М. Д. I. Яворницький -- популяризатор творчості Т.Г. Шевченка / М. Олійник // Вінок великому Кобзареві: Художні твори і статті. -- Дніпропетровськ : Дніпропетровське кн. вид-во, 1961. -- 328 с.

11. Перкова А. Т. Г. Шевченко в житті і спадщині Д.І. Яворницького / А. Перкова, В. Єкшов // Шевченкіана Придніпров'я. -- Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС, 2008. -- С. 43--46.

12. Руснак І. Є. Літературна творчість Д. І. Яворницького і розвиток української прози початку ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.02 «Українська література» / І. Є. Руснак. -- К., 1995. -- 22 с.

13. Руснак І. Т. Шевченко у житті і діяльності Д. Яворницького / І. Руснак // Дивослово. -- 1995. -- № 5--6. -- С. 3--5.

13. 14. Руснак І. Шевченкові «Гайдамаки» в оцінці Д. Яворницького / І. Руснак // Сучасні проблеми навчально-виховного процесу вищої школи. -- Кіровоград : КДПІ, 1995. -- С. 53--54.

15. Фоменко А. Д. І. Яворницький і Т. Г. Шевченко / А. Фоменко // Дніпропетровськ: минуле і сучасне. -- Дніпропетровськ, 2001. -- С. 267--269.

16. Франко І. Причинки до оцінення поезій Тараса Шевченка. 2. Чи можна «Гайдамаків» назвати найкращою поемою Шевченка в естетичнім згляді? / І. Франко // Світ. -- 1981. -- Ч. 10. -- С. 171--172.

17. Чабан М. Вічний хрест на грудях землі: Художньо-документальні нариси / М. Чабан. -- Дніпропетровськ, 1993. -- 103 с.

18. Шевченко Т. Кобзарь. Гайдамаки / Худ. А. Сластен; пред. Д. Эварницкого / Т. Шевченко. -- СПб. : Тип. А. Суворина, 1886. -- 71 с., ил.

19. Шубравська М. Д. І. Яворницький: Життя, фольклористично-етнографічна діяльність /М. Шубравська. -- К., 1972. -- С. 113.

20. Яворницький Д. Вечірні зорі: Вірші / Д. Яворницький. -- Вид. 2. -- Катеринослав, 1910. -- 112 с.

21. Яворницький Д. Думи мої, діти мої / Д. Яворницький // Споживач (Катеринослав). -- 1920. -- № 10. -- С. 14--15.

22. Яворницький Д. Моя перша зустріч з Л. Толстим / Д. Яворницький // Життя й революція. -- 1928. -- Кн. Х. - С. 74-82.

23. Яворницький Д. Народні основи в поезії Т. Г. Шевченка / Д. Яворницький // Споживач (Катеринослав). - 1920. - № 4. - С. 1-7.

24. Яворницький Д. І. Рєпін про Т. Г. Шевченка / Д. Яворницький // Образотворче мистецтво. - 1939. - № 2-3. - С. 70.

25. Яворницький Д. Шевченко і Рєпін / Д. Яворницький // Пам'яті Т. Г. Шевченка. - Дніпропетровськ, 1939. - С. 130-133.

26. Яворницький Д. Т. Г. Шевченко - народний український поет: Реферат, читанный в торжественном заседании шевченковского юбилейного комитета 25 февраля 1914 года / Д. Яворницький // Южная заря (Катеринослав). - 1914. - 1 березня. - № 2 306.

27. Яворницький Д. Т. Г. Шевченкові: За В. Гіляровського / Д. Яворницький // Дніпрові хвилі. - 1911. - № 10. - С. 135-136.

Размещено на Allbest.ru