Іван Світличний (1929-1992)

Ознайомлення з біографією Івана Світличного. Дослідження та аналіз його поглядів, як критика і літературознавця. Визначення та характеристика специфічних особливостей поезії письменника. Розгляд та аналіз перекладацького доробку Івана Світличного.

Рубрика Литература
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 16.12.2017
Размер файла 15,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Іван Світличний (1929-1992)

Він був духовним рушієм багатьох важливих ідей і змагань «шістдесятників», непомітно й ненав'язливо опинявся в центрі кожної культурної акції. Був натхненником самвидаву, вмів робити надбанням інших те, що відкривалося йому. Мали-таки рацію тюремники, вважаючи його носієм «небезпечного знання», інакодумства, поширення крамольної літератури.

Народився Іван Світличний 20 вересня 1929 р. в с. Половинкиному Старобільського району на Луганщині, в родині колгоспників. До школи пішов у рідному селі 1937 p., а 1943-го, намагаючись разом з іншими підлітками підірвати німецьку техніку, лишився без пальців на руках. Після закінчення 1947 р. Старобільської середньої школи вступив на філологічний факультет Харківського університету. Закінчив університет з відзнакою, 1952 р. став аспірантом Інституту літератури ім. Тараса Шевченка АН УРСР. Якийсь час був відповідальним секретарем журналу «Рад. літературознавство», завідував відділом критики журналу «Дніпро»; з 1957 по 1963 рік -- молодший науковий працівник Інституту літератури, ще рік -- на такій же посаді в Інституті філософії Академії наук. Далі -- робота в Товаристві охорони природи і вже й зовсім вимушений перехід на «творчий хліб», перебивання випадковими заробітками, публікаціями в пресі під псевдонімом або чужим прізвищем.

Уперше Світличного заарештовано 1965 p., через вісім місяців одпущено на волю. Після цього ні про яку роботу за фахом не могло бути й мови. У січні 1972 р. -- другий арешт, засудження на 7 років таборів і 5 років заслання. Табір відбував у Пермській області (ВС 385/35, 36), заслання -- в Алтайському краї (Усть-Кан, Майма). На засланні працював нічним сторожем, палітурником у бібліотеці. Незважаючи на те, що 1981 р. внаслідок тяжкого інсульту став інвалідом 1-ї групи, термін відбув увесь. Прожив іще понад 10 років, але до нормальної творчої праці повернутися вже не зміг. Помер 25 жовтня 1992 р. Похований на Байковому кладовищі.

Як критик і літературознавець Іван Світличний був носієм і продовжувачем традицій «харківської філологічної школи», з її виразним теоретичним спрямуванням. Перші його статті, як і незакінчена дисертація з теорії художнього образу, були, природно, продуктом реальної літературознавчої ситуації 50-х років, проте навіть тоді він висловив низку свіжих думок.

Надруковані 1961 р. у «Вітчизні» дві статті «Людина приїздить на село» та «Боги і наволоч» знаменували народження нової «натуральної» критики, що базувалася не на умоглядних схемах, а виходила з реальної ситуації в житті й мистецтві. Незвичним було й розважливе слово, мовлене про творчість загальновизнаних живих «класиків», яка перебувала «поза межами будь-якої серйозної розмови» («Письменник і критик... А читач?»).

У своїх критичних публікаціях Іван Світличний нерідко вдається до засобів іронії, сарказму («Розгортання фраз, тез і абзаців у наукові трактати», «Своєрідні взаємофактори, або висхідний кінець фантазії М. Равлюка», «Я просто йду і мрію на ходу...»). Як вельми дотепний спалах іронії було сприйнято статтю «Гармонія і алгебра», опубліковану 1965 р. у «Дніпрі».

І. Світличний всіляко підтримує свіже талановите слово (І. Драча, Ліни Костенко, М. Вінграновського), захищаючи від невіглаських звинувачень в усяких «ізмах». І робить це легко, аргументовано, з тонким інтелігентним гумором. Рецензія на збірку І. Калинця «Відчинення вертепу» («На калині клином світ зіїішовся», 1968) досі лишається одним з найглибших літературознавчих проникнень в особливості міфопоетичного світу митця.

Остання з друкованих у журналах критичних студій Івана Світличного побачила світ (під прізвищем А. Перепаді) 1970 р. в «Жовтні». Це фахово компетентна докладна рецензія на тритомний «Російсько-український словник» (у першому варіанті ремінісцентно названа «Словникові холодини»). Тут намацано больові точки панівної явно русифікаторської словникової політики.

Звертався І. Світличний і до творчості Т. Шевченка. В одній з ранніх статей «Художні скарби «Великого льоху» (1962) він досить-таки повно наводить (удаючись до спростування) версію символіки цього твору, запропоновану Смаль-Стоцьким. У «коментарі критичному до коментаря наукового» (1965) вельми прискіпливо, з цікавими й слушними зауваженнями та доповненнями прорецензовано «Коментар до «Кобзаря» Шевченка, здійснений Ю. Івакіним. І, нарешті, стаття «Духовна драма Шевченка», написана в таборі (1976) і опублікована лише незадовго до смерті у збірці «Серце для куль і для рим» (1990). Тут літературознавець рішуче виступає проти ретушування «Кобзаря» за простолінійною схемою: «добрі люди» -- «лихі пани».

У поетичній творчості І. Світличного знаходимо суголосні цим роздумам інвективи проти «посполитих», інертної маси «салоїдів»; сповідування лицарського кодексу честі («Яремі Світличному»), декларування тяжкої любові до Вітчизни («Шевченко»).

Поезія стала для Світличного духовним прихистком, рятунком і самоствердженням. Своєрідним тюремним щоденником є цикл «Гратовані сонети», що привертає увагу насамперед зіткненням двох, здавалося б, непоєднуваних стихій -- елітарної поетичної форми і не вельми «естетичного» змісту.

Ця поезія одверто ангажована, з чіткою соціальною адресою. Поезія логізована -- в ній розвивається задана теза; вона, безперечно, дидактична -- тяжіє до формули-висновку, формули-гасла, заклику. Але в українській літературі протягом усього її розвитку -- від Шевченка до Стуса -- така поезія завжди лишалась актуальною. Тим-то й Світличний, маючи значно ширші й вільніші погляди на суть і роль поезії, обстоюючи право на самодостатність асоціативного мислення, захоплюючись паростками нової, авангардової та модерної лірики, сам усе ж таки лишався поетом раціонального типу. Зерном поетичного розвитку думки слугує то відома сентенція, приказка, то цитата -- прихована чи явна. В основі багатьох поезій -- розгорнуте осмислення моральних максим -- «Відчай», «Жалісний сонет», «Голова на палі», «Моя свобода» та ін.

Поет творить собі свій тюремний Парнас, розмовляючи з музами, з літературними вчителями й побратимами, вливаючись, наперекір обставинам, у літературний процес:

І враз ні стін, ні ґрат, ні стелі.

Хтось невидимий ізбудив

Світ Калинцевих візій-див,

Драчеві клекоти і хмелі,

Рій Вінграновських інвектив,

Чаклунство Ліни, невеселі

Голобородькові пастелі

І Стусів бас-речитатив.

Парнас! І що ті шмони й допит?

Не вірю в будень, побут, клопіт --

В мізерію, дрібнішу тлі.

Вщухає суєтна тривога.

І в небесах я бачу Бога

І Боже слово на землі.

Переростають рамки поетичної публіцистики такі сонети, як «Панасові Заливасі», «Ти всім, чим лиш могла, була мені...», вірш-посвята «Г. Севрук», «Рондель».

Чи не найсильнішою в поетичному доробку Івана Світличного є написана в таборі поема «Курбас». Не в усьому довершена, вона привертає потужністю та спонтанністю чуттєвого самовиверження, що походить від повноти злиття з матеріалом, од внутрішньої ідентифікації автора з ліричним персонажем. світличний літературознавець поезія

Досить значним і професійно найдосконалішим є перекладацький доробок І. Світличного (переважно зі слов'янських мов та французької: Незвал, Словацький, Десанка Максимович, Лафонтен і Ронсар, Бодлер, Елюар, Сюперв'єль, Мішо, Верлен...). Переклад-переспів «Слова про Ігорів похід» з оригінальним тлумаченням «темних місць» -- останнє, що встиг зробити на засланні. Найліпше з-поміж перекладацької спадщини -- поетична інтерпретація Беранже, що 1970 р. чудом побачила світ з незміненим прізвищем перекладача у видавництві «Дніпро».

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Життєві віхи життя Івана Франка. Документи до історії докторату Івана Франка. Життєпис письменника. Біографія Івана Франко. Пробудження національної гідності та поступ до омріяної незалежності. Відповідальність перед майбутніми поколіннями.

    реферат [358,9 K], добавлен 21.10.2006

  • Характеристика жанру драматичної поеми, його наукове визначення. Літературний аналіз поем, об'єднаних спільною тематикою: "Дума про вчителя", "Соловейко-сольвейг", "Зоря і смерть Пабло Неруди". Особливості художнього аналізу драматичних поем Івана Драча.

    реферат [44,1 K], добавлен 22.10.2011

  • Вплив видатного українського письменника Івана Франка на розвиток літературно-мовного процесу. Теоретичні та методологічні засади дослідження метафори й метонімії. Метафора та метонімія як засоби змалювання Івана Вишенського в однойменній поемі І. Франка.

    курсовая работа [65,0 K], добавлен 24.07.2011

  • Юні роки Івана Багряного, доба його творчого становлення. Автобіографічні подробиці ув'язнення та заслання. Діяльність письменника в українському підпіллі під час Великої Вітчизняної війни, еміграція в Німеччину. Характеристика його літературної спадщини.

    презентация [665,1 K], добавлен 01.03.2013

  • Короткий нарис життя та творчості відомого українського письменника та публіциста Івана Франка, його літературна та громадська діяльність. Роль Франка в формуванні національної культурної свідомості народу. Філософські та естетичні погляди письменника.

    курсовая работа [95,8 K], добавлен 18.10.2009

  • Біографія та творчість відомого українського письменника та публіциста Івана Франка, його літературна та громадська діяльність. Перші літературні твори. Історична повість "Захар Беркут": образ громадського життя Карпатської Русі в XIII столітті.

    презентация [294,5 K], добавлен 02.11.2014

  • Іван Котляревський як знавець української культури. Біографія та кар’єра, світоглядні позиції письменника. Аналіз творів "Енеїда", "Наталка-Полтавка", "Москаль-чарівник", їх історичне та художнє значення. Особливості гумору у творах письменника.

    реферат [55,6 K], добавлен 06.06.2009

  • Дослідження творчості Івана Дзюби, видатного українського публіциста та громадського діяча, аналіз сфери його публіцистичної діяльності. Праця "Інтернаціоналізм чи русифікація?" як ідейна опора для борців за духовну і політичну незалежність України.

    курсовая работа [46,5 K], добавлен 30.10.2010

  • Духовний доробок та широта творчого діапазону видатного українського письменника Івана Франка. Спроби створення бібліографії з франкознавства. Пам’ятка читачеві "Іван Якович Франко". Дослідження спадщини Франка напередодні його 100-літнього ювілею.

    реферат [21,7 K], добавлен 27.01.2010

  • Місце видатного українського письменника, поета, філософа Івана Франка в українському національному русі, розвитку української культури, соціально-політичної та філософської думки. Роки життя та навчання. Літературна та просвітницька діяльність.

    презентация [534,1 K], добавлен 09.12.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.