Павло Мовчан (1939 р. нар.)
Творча доля П. Мовчана. Поняття поетичного тексту: рух, простір, час. Образи фізичної й душевної кривизни. Метафорика філософських "абстракцій". Стихія національних народнопоетичних образів. Символи античної (давньоіндійської) міфології та філософії.
| Рубрика | Литература |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.12.2017 |
| Размер файла | 14,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Павло Мовчан (1939 р. нар.)
Творча доля Павла Мовчана складалася і нелегко, і незвичайно. Народився в с. Вільшанка Васильківського району на Київщині, закінчив Літературний інститут (1965) та Вищі сценарно-режисерські курси (1970) у Москві. У 90-х роках - депутат українського парламенту. Дебютував він збіркою "Нате!" (1963), що була не найкращим чином скомпонована, не без видавничого перестрахування, та й справжнє обличчя молодого автора важко було розпізнати за курявою гігантичної риторики, що знялася в українській поезії після перших гучних виступів "шістдесятників".
70--90-ті роки були дуже плідними для П. Мовчана: одна за одною виходять його збірки "Пам'ять" (1977), "Досвід" (1980), "В день молодого сонця" (1981), "Голос" (1982), "Жолудь" (1983), "Календар" (1985), "Світло" (1986), "Хрест" (1993) та ін. Критика дедалі частіше звертається до творчості поета. Проте трохи й "не встигає" за ним. Кожна його книжка - етап розвитку, до якого поет уже не повертається.
Павло Мовчан - митець непростий, нелегкий для читання. Основні поняття його поетичного тексту: рух, простір, час. Це - першоелементи буття, і зосередженість на них виказує поета філософічного. Але Мовчанова філософічність особлива: обходиться без запозичень із теоретичного понятійного апарату, здійснюється без умоглядного "оснащення", а немовби в самих реальностях буття. Взагалі йому властиво розгортати ті чи інші якості буття й духу без їх збіднюючого, схематизуючого й моралізуючого називання.
Простір, рух, час у П. Мовчана - не просто атрибути світу. Їх можна було б назвати ліричними героями його поезії, але цей термін передбачає певну сталість суб'єкта і певну владу автора над ним. А тут усе навпаки: вони суверенні й невпізнанно-змінні, нескінченно переходять одне в одне, одне одне вгинають, місять, формують. "І простір сипучий кришився, і сипався, сипався мелений час..." Поет немовби хоче втаємничитися у світотворення - не в отой разовий жест деміурга, а у вічний клекіт матерії, у материнське страждання плоті. Світ - не витвір, а безперервна спроба творення. Життя постає як незупинний процес замішування й "мучення матерії".
П. Мовчан - увесь у проблематиці людської духовності. Але не афішує цього. Часом навіть "приховує". Бо тонко відчуває ситуацію перенасиченості поезії вербальною моральністю і знаходить свій спосіб говорити про моральне життя душі не називально, а метафорично, образно, тобто предметно, картинно. Мовчанове "я" настільки усолідаризоване з усім "живим" і "неживим", з усім обсягом існуючого, що "ліричним героєм" його поезії стає ніби саме світове буття.
Але людина в цій живій, що мислить і відчуває, космічній речовині-енергії не розчиняється і не втрачається. Бо їй єдиній дано не тільки сповняти своє призначення, а й робити вибір. З цієї можливості вибору - муки совісті, муки любові й безлюб'я, муки самоусвідомлення й самоозначення. І якщо в поезії Мовчана буття взагалі "усвідомлює себе" як вічний рух, перетворення, то на рівні людської особистості воно усвідомлюється як мука власної неповноти, неідентичності, нездійсненості:
Чим спокутувать мені це життя по кривизні?
Що не крок був - шлях з обриву,
що не лінія, то криво,
що не слово, то верзня!
Доля гнулася щодня...
Образи фізичної й душевної кривизни (яку слід розуміти не в біографічному, а широкому соціальному плані) мисляться поняттями про справжність і несправжність як духовних, так і фізичних феноменів (простору, часу).
Образ любові у Мовчана тривожний, болючий і покаянний. Надія подолати егоїзм і самоту людського "я" не завжди стає актом подолання, інколи - це чергова поразка в низці поразок. Та поки є зусилля бути собою, є й надія на порятунок любов'ю. Це і на рівні інтимному, і на соціальному, і на "космічному" рівні, де любов - вищий суддя у нерозв'язаній тяжбі між скороминущістю й вічністю.
Образи пам'яті у поета тим своєрідні, що мають не лише історичні та соціально-психологічні виміри, а й філософські. Зокрема, вони пов'язані з умовно-поетичним мотивом "розкручування" світового часу назад, повернення світового буття до вихідної точки ("життя обернене й назад"). Тут досягається гостре відчуття діалектики творення й нищення, життя і смерті як не лише антагоністів, а й спільників: вони рівні моменти руху, еволюції матерії. Все це є драматичним змістом свідомості й складно пов'язується з людською долею і можливістю її переінакшити ("Розкручуй навпаки Ту жилу конопляну І на свої клубки Змотай судьбу урвану..."), з моральними шуканнями, потягом до першоджерел.
Одна з особливостей метафорики поета в тому, що її продуктивність виявляється у нескінченному розрості, "кущуванні" образних переосмислень. Серед найбагатших "сімей" його метафор - ті, що вийшли із семантичних гнізд "вода", "пісок", "сіль". Їх у П. Мовчана дуже багато, годі й оглянути всі їхні багатоманітні значення, складно співвіднесені між собою.
І проблематика, і образність поезії Мовчана закорінені в житті та духові нашого народу - хоч це не завжди очевидно - не поверхово, глибинно. Багато що в нього - зі світу української народної поезії, казки, легенди, демонології, міфологічних та космогонічних уявлень народу. Тільки не в цитатних чи прихованих запозиченнях, а в поетичній уяві, в "поводженні" зі світом і словом. Навіть метафорика філософських "абстракцій" розгортається у нього в стихії національних народнопоетичних образів, які - в своїх першоджерелах - виявляються нерідко спорідненими з великими символами античної (як і давньоіндійської) міфології та філософії. Особливо це стосується розгалуженої і багатозначної символіки, пов'язаної з образами шляху (тут і євангельська традиція), кола, свічада, коня, вершника, вогню, води, піску, солі тощо. мовчан поетичний символ
Павло Мовчан багато перекладає, успішно виступає як літературознавець, дослідник (згадаймо його статті про "Слово о полку Ігоревім", Сковороду, Шевченка, Гоголя, про мову), як літературний критик.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Життєвий шлях Бориса Грінченка. Грінченко як казкар та педагог. Поняття українських символів та їх дослідження. Аналіз образів-символів казки "Сопілка" Б. Грінченка. Порівняння образів-символів Грінченка із символами-образами української міфології.
курсовая работа [48,3 K], добавлен 07.01.2011Історико-літературний аспект творчості Григорія Сковороди. Особливості риторики, місце у вітчизняній та зарубіжній медієвістиці. Особливості побутування античної міфології в творах Григорія Сковороди. Образи Тантала та Нарциса та їх трансформація.
курсовая работа [99,8 K], добавлен 11.04.2012Розвиток символізму як літературного напряму в ХІХ ст. Специфіка російського символізму. Числова символіка у творах поетів-символістів ХХ ст. Образи і символи в поемі О. Блока "Дванадцять". "Поема без героя" А. Ахматової: символи і їх інтерпретація.
курсовая работа [49,5 K], добавлен 27.05.2008Порівняння сюжетів скандинавської міфології з реальними історичними подіями. "Старша Едда" та "Молодша Едда" як першоджерела знань про міфологію. Закономірності розвитку жанру фентезі у німецькій літературі. Отфрід Пройслер – улюблений казкар Європи.
курсовая работа [78,5 K], добавлен 12.05.2015Найважливіші проблеми XX століття у творчості Михайла Булгакова. Жанр, тема, ідея, проблематика та конфлікт роману "Майстер і Маргарита". Головний прототип Маргарити. Образи Воланда, Берліоза, Ліходєєва, Римського, Варенухи. Образи-символи у романі.
презентация [4,8 M], добавлен 19.12.2015Розвиток української поезії в останній третині XX ст. Мотиви і образи в жіночій поезії. Жанрова специфіка поетичного доробку Ганни Чубач. Засоби художньої виразності (поетика, тропіка, колористика). Специфіка художнього світобачення в поезії Ганни Чубач.
магистерская работа [105,2 K], добавлен 19.02.2011Витоки поетичного натхнення Івана Чернецького, оспівування теплоти і душевної щирості людських взаємин, високих моральних якостей людини. Головні доробки українського поета В. Гея на пісенній ниві. Збірники поезії, прози та історичних есе Петра Маха.
контрольная работа [17,1 K], добавлен 20.10.2012Роман-біографія В. Петрова в критиці та дослідженнях. Синтез біографічних та інтелектуальних компонентів роману. Функції цитат у творі В. Петрова "Романи Куліша". Композиційна організація тексту. Особливості творення образу П. Куліша. Жіночі образи.
дипломная работа [192,6 K], добавлен 10.06.2014Жіночі образи роману Толстого "Війна та мир", їх значення та втілення духовних та сімейних ідеалів письменника. Співвідношення образів Наташі Ростової та княжни Мар'ї, їх подібні та відмінні риси, втілення в них толстовського ідеалу дружини і матері.
лекция [10,2 K], добавлен 01.07.2009Дослідження традиційних мотивів у поезіях Ліни Костенко. Мета та особливості використання поетесою в своїх творах античних, біблійних та архетипних образів. Мотиви та образи у поемах "Скіфська одіссея", "Сніг у Флоренції", "Дума про братів не азовських".
курсовая работа [49,2 K], добавлен 25.03.2016Експресіоністська поетика Василя Стефаника. Образи-символи у новелі "Камінний хрест". Символомислення як найхарактерніша риса творчої манери Василя Стефаника. Тема еміграції в новелі. її символічні деталі та образи. Розкриття образу Івана Дідуха.
курсовая работа [44,9 K], добавлен 14.06.2009Визначення та типологія верлібру у сучасному літературознавстві. Концепція перекладу української перекладознавчої школи. Філософія верлібру Уолта Уїтмена. Передача образів і символів мовою перекладу. Переклад авторської метафори, відтворення неологізмів.
курсовая работа [305,9 K], добавлен 02.06.2014Творчість Т.Г. Шевченка у романтично-міфологічному контексті. Зв'язок романтизму і міфологізму. Оригінальність духовного світу і творчості Шевченка. Суть стихії вогню у світовій міфології. Характеристика стихії вогню у ранній поезії Т.Г. Шевченка.
курсовая работа [37,9 K], добавлен 26.09.2014Поняття новели у літературознавстві. Особливості новели, основні риси жанру. Світогляд Стендаля, прояв романтизму та реалізму у його творах. Основні теми, образи, прийоми в "Італійських хроніках". Особливості творчого методу в романі "Пармський монастир".
курсовая работа [71,5 K], добавлен 07.07.2015Опис життя Евріпіда - давньогрецького поета-драматурга, молодшого з трьох великих афінських трагіків поряд із Есхілом і Софоклом. Твори Евріпіда, їх тематика. Трагедія "Гіпполіт", її ідея. Ознаки драматургії Евріпіда. Гіпполіт як герой античної міфології.
презентация [11,7 M], добавлен 09.04.2019Дослідження творчого доробку Шекспіра як поета Відродження. Вивчення історизму та його форм в художній літературі. Відображення соціальної історії античності в трагедіях "Коріолан" та "Тімон Афінський". Образи англійських королів в історичних драмах.
магистерская работа [120,9 K], добавлен 10.07.2012Єврейське питання у вікторіанській Англії. Своєрідність побудови роману Дж. Еліот. Сюжетні лінії Гвендолен Харлет і Д. Деронди та їх співвідношення. Протиставлення єврейської спільноти аристократичним колам. Образи-символи та алюзії на Біблію в романі.
курсовая работа [47,1 K], добавлен 28.03.2014Поетична творчість чернігівського періоду. Павло Тичина як найнезвичайніший Дон Жуан в українській літературі. Автентичний естетичний відбиток відродження України в творі "Сонячні кларнети". Експлуатація імені й авторитету митця тоталітарною системою.
презентация [1,3 M], добавлен 19.02.2014Творчість Й. Бродського як складне поєднання традицій класики, здобутків модерністської поезії "Срібної доби" та постмодерністських тенденцій. Особливості художнього мислення Бродського, що зумовлюють руйнацію звичного тематичного ладу поетичного тексту.
реферат [41,0 K], добавлен 24.05.2016Творчий шлях драматичного поета Софокла у контексті давньогрецької літератури класичного періоду IV сторіччя до н.е. Трагедія "Цар Едіп", як важлива частина античної літератури. Змалювання образів героїв та трансформації людської свідомості у творі.
курсовая работа [45,9 K], добавлен 17.03.2011
