Літературно-критична та художня спадщина Міхала Грабовського в оцінці Івана Франка

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Академія Служби безпеки України

Літературно-критична та художня спадщина Міхала Грабовського в оцінці Івана Франка

Ірина Руденко

Стаття присвячена оглядові критичної та художньої спадщини Міхала Грабовського у творах Івана Франка. Досліджено місце та роль польського митця в літературному процесі та культурному житті України першої половини ХІХ ст.

Ключові слова: художня спадщина, романтизм, оцінка, «українська школа», народні оповідання.

Rudenko Iryna. Krytycznoliteracka i artystyczna spuscizna Michala Grabowskiego w ocenie Iwana Franki. Dany artykui jest poswigcony przeglqdowi krytycznego i artystycznego dorobku МіеНаіа Grabowskiego z punktu widzenia jego analizy Iwanem Frankq. Zbadano miejsce i rol% Grabowskiego, ktorq, na mysl Franki, zajmowai polski artysta w odniesieniu do literatury i kulturalnego zycia w Ukrainie I poiowy ХІХ st.

Kluczowe slowa: spuscizna literacka, romantyzm, ocena, «ukrainska szkola», opowiadanie ludowe.

Rudenko Iryna. A critic and literary also artistic inheritance of Michal Grabovsky is in the estimation of Ivan Franco. This article is sanctified to the review of critical and artistic work of Mkhal Grabovsky from the point of view of his analysis by Ivan Franco. A place and role of Grabovsky, that, are investigational, in opinion of Franco, the Polish artist occupied in relation to literature and cultural life in Ukraine in thi I half of ХІХ century

Keywords: artistic inheritance, romanticism, estimation, «Ukrainian school», folk stories.

Вивчаючи українсько-польські літературні взаємини, великий український митець Іван Франко чимало уваги відводить «українській школі» в польському романтизмі. Іван Франко високо поціновував творчість поетів так званої «української школи». До неї він відносив не лише твори Антонія Мальчевського, Северина Гощинського та Богдана Залеського, а й, зокрема, деякі повісті Міхала Грабовського -- видатного критика, письменника, етнографа, історика, громадського та суспільного діяча І половини ХІХ століття на Правобережній Україні [3, с. 113].

Мета нашої розвідки -- проілюструвати та проаналізувати критичні думки Івана Франка, у яких представлені згадки про критичну та художню творчість Міхала Грабовського. грабовський франко культурний

Іван Франко зазначав, що Міхал Грабовський писав польською і російською мовами. [1, с. 197] Очевидно, під працями російською мовою він мав на увазі «Otwiet poliaka russkim publicistam, po woprosu o Litwie i zapadnych gubiernijach», що був надрукований у газеті «День» (1862, № 15 і 36), та «Graf Gienrich Rzewusskij» («Русская беседа», 1858, № 2-3; окреме видання: Москва, 1858). На жаль, немає жодної згадки Франка про народні пісні українською мовою, які були вміщені у «Літературі і критиці» Грабовського.

На письменницький талант Міхала Грабовського Іван Франко мав неоднозначні погляди. Він називав Грабовського другорядним письменником у літературі Правобережної України [4, с. 191], водночас виокремлюючи його окремі праці як твори, написані на високому рівні (наприклад, «Коліївщина і степи»). Ще за життя критика побачили світ переклади цієї повісті чеською і словенською мовою, дещо згодом -- і німецькою: «Opstanden og Stepperne». Саме цю повість дуже гарною вважав і Франко [4, с. 541] Про ще один, на жаль, не відомий нам твір Грабов- ського Франко згадував у листі до С. Давидяка від 27.05.1847 року. Іван Франко мав наміри спробувати опрацювати драматичну повість Грабовського «Мокош». Її міф пов'язаний з іншими міфами стародавньої Русі та народними переказами. Цей твір міг би дати добру основу для трагедії «Мокош» у перекладі на українську мову І. Верхрадського, під заголовком «Казка про Мокоша і відьму Дівонію» [6, с. 11]. Однак ми не маємо жодних відомостей, чи такі плани були втілені в життя.

Свою статтю «Stanislaw Zdziarski. Ze studyow nad “szkol^. ukrarnsk^”» Іван Франко доповнив міркуваннями про віршоване оповідання Александра Грози «О duszach umarlych», яке, на думку Франка, було майже дослівно перероблене з праці Міхала Грабовського «О gminnych ukrainskich podaniach». Франко закидав Здзярському, що останній не докопується, звідки ж узяв це оповідання Грабов- ський. Франко підкреслив, що оригінал твору дещо пізніше надрукував Пантелеймон Куліш у «Записках о Южной Руси» під заголовком «Бабуся з того світу». Франко констатував, що Куліш і Грабовський були знайомі з початку 40-х років ХІХ століття, і вказав, що «Грабовський передає сю легенду не лише з тими самими іменами, які знаходимо у Куліша, але в тій самій артистичній формі і з тою самою закраскою, яку надав народному оповіданню, без сумніву, сам Куліш, ми мусимо стояти на тім, що українська есхатологічна легенда, оброблена Кулішем, була перекладена на польське Грабовським, а потім перевіршована по-польськи Грозою» [2, с. 106].

У праці «Michal Grabowski, jego pisma krytyczne i poj^cia polityczne przez Dr. Tadeusza Grabowskiego» Франко визначив Міхала Грабовського як «одного з най- видатніших представників українсько-польської письменської школи, з різних причин цікаве також для історика української літератури [...] сей український шляхтич в роках 1834-1844 був, без сумніву, першим критиком у польській літературі і мав значний вплив на формування поглядів і смаку цілого покоління [.] одним із перших поляків, які звернули увагу на українську народну поезію, а особливо на наші козацькі думи, а також те, що його особистий вплив зробився важним фактором у житті та розвої одного з корифеїв нашої літератури, П. Куліша». [2, с. 294]. Пригадаймо собі, що і справді Грабовський був одним із найбільш шанованих літературних критиків І половини ХІХ століття, видавцем і суспільним діячем, який одним із перших (ще Маврицій Мохнацький) описав та дослідив явище «української школи», відстоював його самобутність та право на існування як окремого напряму в літературі. Саме Грабовському належить поділ на три України: гайдамацьку, козацьку та шляхетську.

На жаль, Франко констатував, що в розвідці Тадея Грабовського не приділено уваги зв'язкам Міхала Грабовського та відносинам із близькими людьми, його суспільно-громадянській діяльності в Україні. Франко закидав також брак інформації про приятелювання і знайомство Пантелеймона Куліша і Міхала Грабовського.

Окрім того, автор зазначив, що «на його повісті з українського побуту автор статті дивиться дуже звисока і, справедливо відмовляючи їм усякої артистичної стійності, він разом з тим не вдається в оцінку, ані в світогляд тих матеріалів, легенд, традицій, які вплітає в свої повісті Грабовський, хоч і признає йому яко збирачеві немалу заслугу» [2, с. 294].

Отже, наше дослідження свідчить про те, що сам Франко був досконало знайомий із критичною та художньою творчістю Міхала Грабовського. Свідченням цього є аналіз деяких наведених вище художніх праць митця, його критичного доробку різними мовами. Насамкінець варто навести слова Франка про Міхала Грабовського, які ілюструють ставлення великого українського митця до польського критика: «М. Грабовський в усякім разі немаловажна фігура в історії українсько-польського духовного розвою, фігура, що заслугує на виявлення повної правди про неї, та й при тім фігура, що може знести ту повну правду» [2, с. 294].

Література

Франко Іван. Зібрання творів у п'ятдесяти томах / І. Франко. Т. 27 -- Київ : Наукова думка, 1978. -- 463 с.

Там само. -- Т. 33. -- 527 с.

Там само. -- Т. 35. -- 511 с.

Там само. -- Т. 37. -- 678 с.

Там само. -- Т. 47. -- 766 с.

Там само. -- Т. 48. -- 767 с.

Размещено на Allbest.ru