Інтерпретація історичних подій крізь призму інтриги в українському ретродетективі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Інтерпретація історичних подій крізь призму нтриги в українському ретродетективі

Я.О. Бригадир, асп. Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

Київ

Анотація

ретродетектив інтерпретація історичний літературний

Інтерпретація історичних подій крізь призму інтриги в українському ретродетективі

Я.О. Бригадир, асп. Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка, м. Київ

Присвячено аналізу сучасного українського ретродетективу з огляду на інтерпретацію історичних подій. Порушено питання розмежування історичного детективу та ретродетективу, а також сфер масової та міддл-літератури. Окреслено основні ознаки власне українського ретро- детективного жанру в умовах літературної традиції.

Ключові слова: ретродетектив, історичний детектив, масова література, міддл-література, формульна література, жанровий канон.

Аннотация

Интерпретация исторических событий сквозь призму детективной интриги в украинском ретродетективе

Я. А. Бригадир, асп. Институт филологии КНУ имени Тараса Шевченко, г. Киев

Посвящена анализу современного украинского ретродетектива с учетом интерпретации исторических событий. Затронуты вопросы разграничения исторического детектива и ретродетектива, а также сфер массовой и миддл-литературы. Определены основные признаки собственно украинского ретродетективного жанра в условиях литературной традиции.

Ключевые слова: ретродетектив, детектив, массовая литература, миддл-литература, формульная литература, жанровый канон.

Annotation

Interpretation of history in the light ofthe detective intrigue in ukrainian retrodetectivefiction

Y. Brygadyr, Postgraduate Student Taras Shevchenko National University of Kyiv

The article deals with the analysis of contemporary Ukrainian retrodetective fiction taking into accountthe interpretation of historical events. The author has raised the questions of differentiation between historical detective/retrodetective stories as well asspheres of Mass/Middle literatures. Also, the basic features of Ukrainian retrodetective genre in terms of literary tradition have been determined.

Keywords: retrodetective fiction, historical detective fiction, popular literature, middle-literature, formula fiction, canon of genre.

Детективний жанр вважається одним із провідних напрямків сучасної літератури як українського, так і загальносвітового контексту. Причина сталої читацької зацікавленості, не зважаючи на наявність незмінних складових, - елементів злочину та його розслідування, полягає у динамічності розвитку жанру, адже сучасний детектив далекий від класичної моделі, а його "чистого" зразка майже не залишилося.

Ретродетектив - чи не найпоширеніший внутрішньо-жанровий різновид детективу, що активно розробляється сьогодні провідними українськими детективістами. Родоначальником ретродетективу по праву вважається Роберт Ханс ван Гулик - нідерландський сходознавець, музикант, дипломат і письменник, що став відомим завдяки циклу повістей про суддю Ді. Його літературні вправляння розпочалися із зацікавленості середньовічним китайським судочинством, в результаті чого світ побачив переклад анонімного китайського судового роману XVI століття "Ді гун'ань" ("Dee Goong An"). Книга викликала неабиякий резонанс, і видавці запропонували ван Гулику взятись за подальші переклади. Натомість письменник вирішив створити власний оригінальний твір, стилізований під "середньовічний" китайський детектив, що має назву хуабень - особливий жанр письмової сюжетної прози, створений китайськими оповідачами (шохуажень) в X-XIII століттях. Примітною ознакою хуабень є наявність звичного і невід'ємного у нашому розумінні персонажа - детектива [1, с. 262].

Однак, порушуючи питання термінологічного означення ретродетективу, зауважимо, що західне літературознавство поставило знак рівності між історичним та ретродетективом, послуговуючись загальновизнаним у західних літературознавчих колах терміном "historicalmystery", в той час як в українській та російській літературознавчих традиціях ці поняття мають власні дефініції. Так, В. Мясников відзначає, що ретродетектив належить до явища так званої "фолк-хісторі", найбільш характерними рисами якої можна вважатисенсаційність ікомерційний характер. На думку критика, автори таких творів залишають за собою право потрактовувати історичні події та факти на власний розсуд [7].

У західній традиції детективи формату "historical mystery" представлені романами, дія яких зазвичай відбувається на берегах древнього Нілу та охоплює простір Греції й Рим, Англії з її численними колоніями та Сполучених Штатів Америки. Хронологічні рамки охоплюють як події сивої давнини, так і період середньовічної історії, Відродження, Нового часу та вікторіанської епохи. Тобто західний історичний детектив має значний локальний і темпоральний простір.

Що ж стосується російського детективу, заснованого на історичних подіях, то його просторово-часова локалізація зводиться переважно до часів існування Російської імперії. Так, російська дослідниця масової літератури М.А. Черняк зазначає, що характерною рисою більшості російських "ретродетективів", а саме такий термін вживає літературознавиця, є обмеженість часовими рамками першої половини XIX - початку XX століття, тобто до початку Першої світової війни. На її думку, автори свідомо уникають опису подій радянської епохи, презентуючи своє бачення розвитку історії, з чим може погоджуватися чи не погоджуватися читач [15, с. 21].

Натомість автори українського ретродетективу за основу своїх творів беруть саме період ХХ століття. Перш за все, згадаємо про одного із найплідніших українських дететкивістів сучасності, перу котрого належить уже більше 50 книг, - Андрія Кокотюху. У рамках співпраці із видавництвом "Фоліо" письменник заприявив читачеві цікаву серію ретродетективів про Львів. Перша книга серії "Адвокат із Личаківської" переносить читача до Львова початку ХХ століття, де молодий киянин Клим Кошовий, котрий дивом утік із в'язниці, змушений розплутувати цілий клубок таємниць, маючи справу і з кримінальними авторитетами, і з російськими терористами, і з батярами. Книга друга - "Привид із Валової" - розкриває нам панораму Львова 1909 року, куди уже відомий нам Клим Кошовий тікає від переслідувань царської охранки, однак справа, яку доведеться розслідувати цього разу, всуціль містична, адже йдеться про привид так званої Чорної пані, появу котрої пов'язують із серією смертей, що сполохали місто. Наступна книга - "Автомобіль із пекарської" - проводить нас вулицями Львова 1911 року, а детективні події розгортаються на фоні економічного буму та технічного прогресу. Нафтові магнати, міська аристократія та королі львівського злочинного світу - ось з чим доведеться мати справу детективу. Четверта книга - "Різник із Городоцької" - заснована на подіях 1913 року, що всуціль просякнуті передчуттям війни та духом передбачуваної перемоги. "П'ята книга, - зізнається Андрій Кокотюха, - буде присвячена окупації Львова під час Першої світової війни, шоста - сьома підведуть читача до подій 1918 року і описуватимуть розпад Австро-Угорської імперії. Тобто це серія, яка розповідатиме десятирічну історію із життя героїв" [6].

На думку письменника, популярність ретророману в Україні продиктована загальносвітовою тенденцією проявлення інтересу до власної історії, окрім того "ретроромани описують життя таким, як воно є. Це нібито роман на сучасну тематику, наша з вами історія, але перенесена в декорації, наприклад, 100 років тому <...>. У своїх книжках із серії "Ретроромани" я не переповідаю карту Львова, не зловживаю топонімікою. Ми всі люди і дивимося очима. Я не пишу книжки, я знімаю фільми, тільки в силу певних обставин вони поки що виливаються в книжки. Мені хочеться, аби людина мій текст не читала, а бачила, аби, подивившись з вікна, вона спостерігала Львів 100 років тому. Причому очима приїжджого гостя, оскільки сам я не львів'янин" [6]. Владислав Івченко - ще один відомий детективіст, котрий звертається до жанру ретродетективу. Якщо у А. Кокотюхи серійний герой - це молодий адвокат Клим Кошовий, котрий і сам свого часу був переслідуваний правоохоронними органами, то герой В. Івченка - агент царської охранки Іван Підіпригора, котрий просто зачаровує читача своєю безпосередністю та щирістю. Перша книга серії "Стовп самодержавства або 12 справ Івана Карповича Підіпригори" (у співавторстві з Юрієм Камаєвим) - переносить читача до Києва початку ХХ століття. Це гостросатиричний, провокаційний роман, що в суті своїй висміює і позбавляє уявної величі підвалини самодержавства.

Класичний для детективної літератури прийом, коли головний герой залишає офіційні правоохоронні структури і стає приватним детективом, використано уже в наступній частині серії - "Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу. 1910-1914", хоча наскрізний пафос розвінчання імперських засад буття і свідомості все ще залишається актуальним. Наступна частина "Найкращий сищик імперії на Великій війні. 19141916" розповідає про пригоди Івана Карповича у воєнний період, і хоча війни як такої у творі зовсім небагато, пригодницький дух зберігається та примножуються неймовірні часто фантастично-містичні події, як-то історії про родові прокляття чи чудовиська. Четверта книга "Найкращий сищик та падіння імперії" розповідає про період визнання та слави головного героя, однак справ у нього від того не поменшає, а от п'ята та найсвіжіша - "Одіссея найкращого сищика республіки" - показує звичного нам героя уже в 1917 році.

Саме детектив демонструє найбільш глибоке тяжіння до синкретичних колізій як у царині жанру, стилю, так і сюжетних колізій, що примітно на прикладі серії творів про Івана Карповича, для яких властива все ж детективно-пригодницька складова.

Має право називатися ретродетективом і роман Юрія Макарова "Genius Loci" або "Геній місця", дія котрого відбувається 2004 року, однак таємниці, які доведеться розгадувати головному героєві, сягають в ще в позаминуле сторіччя.

Для сучасних українських ретродетективів характерне переважання детективної інтриги над історичною складовою. Як результат, на перший план проступає стрімкий і непередбачуваний розвиток сюжету, а добір життєвих колізій відбувається з урахуванням вимог жанру масової літератури, що позначений використанням стійких формул та кліше. Визначення детективу як зразка так званої формульної літератури отримало обґрунтування в дослідженні американського культуролога Дж. Г. Каве- лті "Пригода, таємниця і любовна історія: формульні оповіді як мистецтво і популярна культура" [2]. Зосереджуючи увагу на причинах активізації розвитку формульної літератури дослідник зауважує: "Той факт, що формула - це часто повторювана оповідна і сюжетна модель, робить її певним стабілізуючим началом у культурі. Еволюція формул - це той процес, за допомогою якого завойовуються, асимілюються повсякденною свідомістю нові цінності, нові інтереси. Цей процес, ймовірно, набуває особливого значення в гетерогенній, плюралістичній культурі сучасних індустріальних суспільств" [2, с. 51].

90-ті роки минулого століття позначені важливими соціально-політичними та посутніми загальнокультурними змінами. Постмодерністські експерименти зі суміщення жанрів масової та "високої" літератури спричинили виникнення творів із так званим "подвійним кодуванням" (або "подвійною адресацією"), коли один і той же текст може сприйматися читачем по-різному: наприклад, не лише як детектив або пригодницький роман, але і як твір, що піднімає актуальні питання сучасності. "Міддл- література" (термін введений в літературознавчий обіг С. Чуприніним) поєднує високе і низьке, інтелектуальне і розважальне, сакральне і тривіальне, що ускладнює процес проведення чіткої межі між елітарною і масовою літературою. "Міддл- література", займаючи серединне положення, синтезує принципи експериментального постмодернізму і масового мистецтва та прагне задовольняти запити та смаки як кваліфікованого, так і масового читача ("масової людини", що її визначав Хосе Ортега- і-Гассет), формуючи при цьому особливий пласт літератури, котра в результаті стає мейнстрімом. "Полегшені" варіанти високої літератури, засвоєння яких не вимагає від читачів особливих духовних та інтелектуальних зусиль, так і ті форми масової літератури, які відрізняються високою якістю виконання і націлені не лише на те, щоб потішити публіку" і складають основу мідл-літератури [16, с. 153].

Свого часу на внутрішню диференціацію масової літератури, услід за Д. Затонським, звернула свою увагу Л. Рижкова, назвавши таку літературу "гарною" та "добротною", тобто такою, стосовно якої визначаються "певні художні досягнення, технічність, "привабливість" форми, що приховує відомі змістові моменти, серйозне порушення справжніх проблем і спроба їх розв'язання" [8, с. 62]. Така література у рамках масової протистоїть так званій паралітературі, що за визначенням Ю. Коваліва позбавлена "психологічної глибини", зображує побутові чи фантастичні події, зловживає містифікацією, провокацією та орієнтована на читача "із примітивними аксіологічними та моральними уявленнями" [4, с. 183].

Всупереч припущенням, функція міддл-літератури є не лише розважальною, адже на ґрунті формульних жанрів створюються інтелектуально насичені і психологічно глибокі твори, здатні перевершувати безпосередні запити та очікування. Зважаючи на важливість та нетривіальність питань, що порушуються у ретродетективах, що достовірно і в деталях відтворюють зображувану епоху, "незалежно від того, чи є там історичні персонажі чи немає" [13].

Зараховуючи переважний масив ретродетективів до розряду міддл-літератури, котрій, нагадаємо, властиве подвійне кодування, справедливим буде зауважити той факт, що перший, найбільш доступний пласт смислів, які можуть бути зчитані з текстової поверхні роману, є насамперед детективний план. Ю. Лотман, ведучи мову щоправда про роман Умберто Еко "Ім'я рози", жанрову приналежність якого визначають як історичний детектив, зауважив посутню особливість побудови твору, що її зустрічаємо й у інших історично наснажених детективах: "Автор наче відчиняє перед читачем одразу двоє дверей, що ведуть у протилежних напрямках. На одних написано: детектив, на інших: історичний роман. Містифікація з розповіддю про начебто знайдений, а потім втрачений бібліографічний раритет настільки ж пародійно-відверто відсилає нас до стереотипних зачинів історичних романів, як перші розділи - до детективу" [5, с. 652].

Євгенія Кононенко також пропонує нам історичний, а точніше історично-містичний детектив "Жертва забутого майстра", в основі сюжету якого лежить пошук артефакту - таємничого трактату Пінзеля. Тобто у суті своїй сюжетні моделі споріднені, однак українській артефакт-детектив (за визначенням Н. Гребельник) має свою специфіку проявлення історичного у канві твору. Аналіз часопросторових площин дозволяє виділити три часових зрізи. Традиційно для письменниці так звану "затравку" винесено на початок твору в передмову (інколи це окремий розділ), що, на перший погляд, не співвіднесена із подальшим розвитком сюжету. Так, у "Жертві забутого майстра" для початку увазі читача пропонується історія часів Другої світової війни: "Вони поверталися і займали ті самі міста, звідки одного разу війська Третього Рейху вже відступили. Їхня частина вирвалася із оточення, яке згодом відомі історики назвуть Яссо- Кишинівським котлом" [3, с. 5]. Події, зазначені у творі як Яссо- Кишинівський котел, відображають реальні військові дії, що відбувалися з 20 по 29 серпня 1944 року. Нагадаємо, що для ретродетективу властива не пряма ретрансляція історичних подій, тому факти, імена чи назви можуть бути дещо зміненими на розсуд автора. Так, до прикладу, уже зазначений Яссо-Кишинівський котел - не що інше, як Ясско-Кишинівська операція, а першовідкривач Пінзеля, котрий у творі фігурує як Микола Браницький - не хто інший як український мистецтвознавець Борис Возницький, завдяки якому сучасникам стало відоме ім'я українського Мікеланджело - скульптора Іоана Георга Пінзеля.

Отож події Другої світової війни відображають зачиновий щодо розвитку детективного сюжету темпоральний пласт: батько головного героя - молодого франко-німецького скульптора отримує від єврейського чоловіка похилого віку дивний паперовий згорток, в якому лежить ключ до загадки, де ж захований таємничий трактат Пінзеля. Присутні у творі також і ретроспективні згадки періоду життя самого майстра, тобто середина ХУШ ст., однак особливість хронотопу твору полягає у тому, що часопросторові зрізи минулого і сучасного тісно переплітаються перш за все завдяки містичній, на думку головної героїні, спорідненості Пінзеля та Мішеля Абріє, що проявлялася, перш за все, на рівні тілесного сприйняття: "І чим більше я думаю про нього (Пінзеля, - прим. авт.), тим більше переконуюся, що він був зовні схожий на Мішеля. То також був високий, худорлявий, навіть тендітний гарний юнак [...]. Він шукав розуміння в цьому світі, а його не розумів ніхто. Цінували, але не розуміли" [3, с. 148]. Що цікаво, саме скульптури майстра стають тим умовним порталом, що допомагає подумки переноситись у Львів часів Пінзеля, відчуваючи це навіть на фізіологічному рівні: "ті, хто побачив справжню Західну Європу, могли порівняти справжні європейські містечка з пошарпаним підгнилим Львовом і вічним запахом старого дерева у львівських під'їздах і арках <...>. Так само пахло від дерев'яних фігур у музеї Пінзеля" [3, с. 28]. Отож, об'єднуючись навколо детективного "мотиву пошуку артефакту", часові координати накладаються, витворюючи спільну темпоральну площину.

До слова зауважимо, що таємничо-містичні історії, якими оповита постать Іоанна Георга Пінзеля, лягли в основу роману Володимира Єшкілєва "Втеча майстра Пінзеля", в котрому розповідається одна із ймовірних версій останніх місяців життя скульптора, яка традиційно сповнена містичними подіями, а також роман Галини Вдовиченко "Пів'яблука", також наповнений містичним однак позитивним пафосом, адже рушієм сюжету є неймовірна історія про секретний механізм, що має форму яблука і здатен змінювати людську долю на кращу, а творцем його, звісно ж, є вже відомий нам майстер. На відміну від історично-містичного детективу "Жертва забутого майстра", що є зразком так званої міддл-літератури, роман "Пів'яблука" постає виразником власне масової літератури. Зауважимо, що детективний сюжет твору слугує лише одним із елементів зазначеного "жіночого" роману та є його рушійною складовою.

На відміну від історії страждань та поразок, що отримали відображення у художніх творах згідно попередній історико- літературній традиції, український сучасний ретродетектив пропонує альтернативну історію перемог. Подібна тенденція яскраво прослідковується зокрема у творчості Андрія Кокотюхи, так, історичні події, що лягли в основу детективних творів, відображають ланцюг подій, що призводять не до національного гноблення, а до національного єднання. Окрім того, український ретродетектив, на відміну від європейського, не обігрує історичні події, а використовує їх як тло, а реальні історичні постаті часто функціонують без огляду на історичний контекст та включаються у вигаданий та сконструйований автором художній світ. Слід також зазначити, що український ретродетектив обмежений часопросторовими рамками переважно ХХ століття та рідко занурюється в далекі історичні пласти. Дослідження особливостей сучасного українського ретродетективу передбачає наукову перспективу подальших досліджень та заслуговує на особливу увагу.

Список використаних джерел

1. Вольский Н., Моисеев П. Русские предшественники Єдгара По // Вопросы литературы М., 2012. - Вып. 6. - С. 262-277.

2. Кавелти Дж. Г. Изучение литературных формул / Дж. Г. Кавелти : [перевод с англ. Е.М. Лазаревой] // Новое литературное обозрение. - 1996. - № 22.- С. 33-64.

3. Кононенко Є. Жертва забутого майстра, Київ 2007, - 174 с.

4. Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / [авт.-уклад. Ю.І. Ковалів]. - Т. 2.- К. : ВЦ "Академія", 2007. - 624 с.

5. Лотман Ю.М. Выход из лабиринта / Ю.М. Лотман // Эко У. Имя розы.- М. : Радуга, 1998. - С. 650-669.

6. Марченко О. Сім тез Андрія Кокотюхи про ретро-Львів та дитячу книжку в Україні [Електронний ресурс] / Олена Марченко. - Режим доступу : http://tvoemisto.tv/news/sim_tez_andriya_kokotyuhy_pro_retrolviv_ta_dytyachu_k nyzhku_v_ukraini_70035.html.

7. Мясников В. Историческая беллетристика: спрос и предложение [Электронный ресурс] / В. Мясников // Новый мир. - 2004. - N° 4. - Режим доступа к журналу :http://magazines.russ.ru/novyi_mi/2002/4/mias.html.

8. Рыжкова Л.А. Понятие "развлекательная литература" в современном литературоведении / Л.А. Рыжкова // Вісник Київського університету. Літературознавство. - Вип. 28. - К. : Вища школа, 1986. - С. 61-65.

9. Рыжченко О.С. Руский ретродетектив vshystorycalmystery (сравнительно-сопоставительная характеристика русского и зарубежного исторического детектива) [Электронный ресурс] / О.С. Рыжченко. - Режим доступу : file:///C:/Users/ASUS/Downloads/Nzl_2014_1(2) 14.pdf.

10. Романенко О.В. Семіосфера української масової літератури: текст. Читач. Епоха / Олена Віталіївна Романенко; Наук. ред. Анатолій Борисович Гуляк. - К. : Якубець А. В., 2014. - 362 с.

11. Філоненко С.О. Масова література в Україні: дискурс / Тендер / жанр : [монографія / наук. ред. Т.І. Гундорова] / Софія Філоненко. - Донецьк : ЛАНДОН- ХХІ, 2011. - 432 с.

12. Філоненко С. Як найкращий сищик імперії пройшов крізь вогонь, воду і мідні труби [Электронный ресурс] / С. Філоненко. - Режим доступу : http://bukvoid.com.ua/print/720351.

13. Харлан О.Д. Розвиток жанру ретро-детективу в сучасній європейській літературі [Електронний ресурс] / О.Д. Харлан. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apif/2009_4/harlan.pdf.

14. Черная В.Л. Древний Египет в современном англо-американском ретродетективе: [монография] / В. Л. Черная, И.В. Черный. - М. : Мануфактура, 2008. - 170 с.

15. Черняк М. Феномен массовой литературы XX века / Черняк М.А. - СПб. : Изд-во РгПУ им. А.И. Герцена, 2005. - 308 с.

16. Чупринин С. Звоном щита / С. Чупринин // Знамя. - 2004. - № 11.

Размещено на Allbest.ru