Мовний меланж як ознака мовної особистості персонажа сучасної драми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

УДК 811.161.2'38

Мовний меланж як ознака мовної особистості персонажа сучасної драми

Корольова В.В., к. філол. н., доцент

valeria.nagel@rambler.ru

У статті проаналізовано вияви мовного меланжу й варіанти його вербалізації в структурі реплік дійових осіб сучасних українських п'єс. З'ясовано екстралінгвістичні причини використання мовного меланжу персонажами. Визначено компетентність мовної особистості дійової особи, яка використовує мовний меланж у своєму мовленні.

Ключові слова: мовний меланж, мовна особистість, персонаж, сучасна українська драма, мовна компетентність.

ЯЗЫКОВОЙ МЕЛАНЖ КАК ПРИЗНАК ЯЗЫКОВОЙ ЛИЧНОСТИ ПЕРСОНАЖА СОВРЕМЕННОЙ ДРАМЫ

Королёва В.В. Днепропетровский национальный университет имени Олеся Гончара, пр-т Гагарина, 72, г. Днепропетровск, Украина

В статье проанализированы проявления языкового меланжа и варианты его вербализации в структуре реплик действующих лиц современных украинских пьес. Выяснены экстралингвистические причины использования языкового меланжа персонажами. Определена компетентность языковой личности действующего лица, которая использует языковой меланж в своей речи.

Ключевые слова: языковой меланж, языковая личность, персонаж, современная украинская драма, языковая компетентность.

LINGUISTIC MELANGE AS ATTRIBUTE OF LINGUISTIC IDENTITY OF MODERN DRAMA CHARACTER

Koroliova V.V. Oles Honchar Dnipropetrovsk National University, Haharin avenue, 72, Dnipropetrovsk, Ukraine

Modern linguistic paradigm widely uses the notion of linguistic identity. Linguistic identity is defined as a set of abilities and features of a person which causes his / her speech texts creation.

Linguistic peculiarity of a character is fictional as opposed to the real (author's) one and is formed in a certain coordinate system which is determined by playwright's values. The author of a play clearly contemplates communicative activity of a character. In our opinion, combination of different languages by characters in their conversational turns appears to be interesting and it verbalizes the notion of linguistic melange.

Linguistic melange (French melange - mix) is interpreted as a combination of words from different languages in one utterance. Analysis of dramaturgic works enables to mention the least significant mix of borrowed and indigenous vocabulary in one conversational turn and the more common use of borrowed elements in the structure of character's speech. As a rule the speaker with linguistic melange is a character who is an emigrant or a foreigner. The reason for bilingual character's use of linguistic melange is loss of the feeling that foreign expressions are alien in general text of a conversational turn. Another cause of linguistic melange in character's speech is the need of a Ukrainian-speaking character to communicate with a foreigner who does not know Ukrainian.

A playwright can comment the conversational turn which includes foreign language elements by translating or leaving it without explanation. Translation of the sentence in foreign language is made either by character or by author. Absence of translation of foreign language elements in communication acts of characters is motivated by a presumption that a reader understands such borrowed words or expressions. Usage of linguistic melange in character's conversational turns as a means of language game is interesting. Ability to choose among numerous means of verbalization the ones which reflect national characteristics of a person proves high language competence of such characters. Combination of Russian and Ukrainian in melange is least often an indicator of high level of language competence of a character. This common phenomenon, defined as surzhyk, which is also defined as a type of linguistic melange, marks weak linguistic identity that uses both languages in his/her speech poorly.

Use of linguistic melange by characters of modern plays usually stems from extra linguistic factors and also from playwright's wish to make characters' speech brighter through their creativity as linguistic identities. Prospect of further investigation can be seen in detailed characteristic of communicative situations with use of linguistic melange in characters' conversational turns.

Key words: linguistic melange, linguistic identity, character, modern Ukrainian drama, language competence.

У сучасній лінгвістичній парадигмі активно використовують поняття мовної особистості, що зумовлено антропоцентризмом мовознавчих студій. Мовну особистість досліджували Г. Богін [1], В. Карасик [3], Ю. Караулов [4], В. Красних [5], О. Мальцева [8] та ін. Утім, узагальненого визначення цього явища й досі немає. Мовною особистістю є людина як носій мови, тобто така, яка здатна до мовленнєвої діяльності [1, с. 1]. Як мовну особистість тлумачать сукупність здібностей і характеристик людини, що зумовлюють створення нею мовленнєвих текстів [4, с. 3].

Мовна особистість персонажа, яку вважаємо фіктивною на противагу реальній (авторській), формується у своєрідній системі координат, заданій цінностями драматурга. Автор п'єси чітко продумує комунікативну діяльність персонажа, що водночас є засобом характеристики дійової особи, оскільки успішність творчого задуму драматурга цілком залежить від того, наскільки цікавою буде мовна особистість героя для читача. У цьому разі драматурги наділяють дійових осіб різноманітними мовними рисами, які вважають актуальними й типовими для представника певної соціальної групи. Цікавим у цьому разі постає, на нашу думку, поєднання персонажами у своїх репліках різних мов, що вербалізує поняття мовного меланжу.

Актуальність дослідження зумовлена відсутністю праць, присвячених аналізові мовного меланжу в структурі сучасного драматургічного дискурсу. Запропонована розвідка може стати органічним складником загальнокультурного дослідження національної мовної особистості. Метою нашої роботи є аналіз мовного меланжу в структурі внутрішньої комунікації персонажів сучасної української драми. Завдання роботи, мотивовані поставленою метою, передбачають таке: виявлення ознак мовного меланжу в структурі реплік дійових осіб; з'ясування причин використання мовного меланжу персонажами; визначення специфіки мовної особистості персонажа, який залучає мовний меланж до свого мовлення.

Мовний меланж (із франц. melange - суміш) потрактовують як поєднання слів із різних мов в одному висловленні [6, с. 340]. Цей літературознавчий термін доречно характеризує тактику залучення іншомовних елементів у власне мовлення персонажів художніх творів. Аналіз драматургічних текстів дає змогу говорити й про найменшу суміш запозиченої й корінної лексики в одній репліці, і про найширше залучення іншомовних елементів до структури персонажного мовлення. Найменший вияв запозичення в структурі репліки вербалізований лише однією лексемою, що може і транслітеруватися кирилицею, і мати оригінальну орфографію, наприклад: ВІН (напівголоса). SHEET. Наважене фарбується у розважене (І. Бондар-Терещенко “Вечір навшпиньках”). Поєднання різномовних компонентів, виражених цілими реченнями, репрезентує розширений вияв мовного меланжу, наприклад: Я... мені потрібна була увага. Схвалення... Ну уявіть... Коли ти на сцені, на тебе дивляться так... захоплено, чекально... Це наче свято, а ти немовби, як це... церковник, жрець... благословляєш вірних... Ааю Дрона суте! Яянті мангала Калі [2]!

[2] Живи так довго, як син Дрони! Слава милостивій Калі! (санскрит) (М. Соколян “Кумарі”).

Зазвичай носієм мовлення з мовним меланжем постає персонаж, який є емігрантом або іноземцем, що може бути відбито в авторській характеристиці в списку дійових осіб. Наприклад: Генріх Рейнгольд - 53 роки, з аристократичної німецької родини. За освітою - військовий. Успішний підприємець, має видавництво. Прискіпливий, пунктуальний, подеколи вживає німецькі слова (Н. Уварова “Коли настане весна...”); Софія МакДі - американка 60-ти років. Жвава, енергійна (Н. Уварова “Шахрайки”). Драматург уводить до реплік Генріха Рейнгольда та Софії МакДі іншомовні елементи (германізми й американізми відповідно) з метою підкреслення їхньої етнічної належності, не послаблюючи, утім, рівень загальної мовної компетентності героїв, наприклад: Генріх. Пробач, Марку. Ми просто забули тобі сказати, адже ти приїхав просто перед балом. Краще поговоримо про це вранці, а зараз відпочивай. Gut (Добре)? (Н. Уварова “Коли настане весна.”). До того ж причиною вживання героями-білінгвами мовного меланжу є втрата персонажами відчуття, що іншомовні вкраплення є чужими серед загального тексту репліки.

Іншим чинником, що викликає появу мовного меланжу в мовленні персонажів, є потреба українськомовного героя в спілкуванні з іноземцем, який не володіє українською, наприклад: Саша. Рік за роком... (Лягає). Ні, не піду сьогодні на роботу. (Повзе до телефону. Набирає номер). Халльо, Франсуа! (Добирає слів. Виходить погане есперанто). Майн лібе, іх ніхт коме ту ю. Іх бін маляде. (Скидає). О, ще до цієї підорви Грети треба піднятись, тож стукала з самого ранку, мабуть, учора вечірка була (Н. Доляк “Гастарбайтерські сезони”). У цьому разі варто говорити про достатній рівень мовної компетентності дійової особи лише щодо української мови.

Репліку персонажа, до структури якої входять іншомовні елементи, драматург може коментувати перекладом або залишати без пояснення. Переклад речення іноземною мовою здійснює або власне персонаж, або автор. Наприклад, герой-італієць у п'єсі В. Фольварочного “Пересаджене серце” сам пояснює свої фрази, подаючи відразу український відповідник: МАРЧЕЛЛО. Нон сі преоккупі... Хай це вас не турбує. Нон сервоно ла скузе. Не варто вибачень... Авторське пояснення зазвичай утілене в зносках, наприклад: ОЛЬГА (дістає мобілку). Слухаю... (Радісно) О-о! Марчелло... Буон джіорно міо аміко! Аугурі пер іль суо... комплаанно. Стата атента. Рада тебе чути! Як ви там? Скучаєте. Я ж тобі говорила - справлю сороковини і наступного дня вилітаю...

¹ Доброго дня, мій друже! Поздоровляю з днем народження... Будь обережним (В. Фольварочний “Пересаджене серце”).

Досліджений матеріал дає змогу констатувати наявність перекладу українською реплік з італійської, німецької, непальської, англійської, санскриту. Наприклад: Не хвилюватися? Ви що... ви смієтеся? Я не знаю, як мені тепер жити! Я не знаю, навіщо... Мені вдома страшно лишатися! А ви... Навіщо ви мене мучите? Малааі еклааі чоднус [1]!

[1] Дайте мені спокій! (непальська) (М. Соколян “Кумарі”).

Наведена репліка унаочнює авторський переклад українською іншомовного елемента. Утім, подекуди таке пояснення драматург не подає, наприклад: Софія. Вибачте, дівчата, вам я нічого не залишу, все тільки родині... ні, я не можу залишити гроші родині, імпосибіл! Який жах! (Н. Уварова “Шахрайки”); АКОРДЕОНІСТ (заскочено). Ась?! Ну, то звичайно! Ноу проблєм, міледі! (далі звертається до Нього, напівголоса). Шановне панство кажуть, що там нас не розуміють (І. Бондар-Терещенко “Вечір навшпиньках”). Відсутність тлумачення іншомовних украплень у комунікативних актах дійових осіб мотивується презумпцією розуміння читачем таких запозичених слів або висловлень [2]. У цьому разі варто говорити про моделювання автором образу потенційного читача, який унаслідок засилля англомовної лексики в сучасному мовленні здатний сприймати адекватно текст з іншомовними елементами. Таке вживання мовного меланжу пояснюємо загальною тенденцією до глобалізації, що не може не відбитися на сучасній літературі, зокрема й драматургії. Доказом цього слугують діалоги, у яких персонажі розмовляють різними мовами, розуміючи один одного без перекладу, наприклад:

Перець. Хвилиночку. Я все вірно зрозумів - якщо я зараз кладу більше, то все оце моє, так?

Мерилін. Так. Якщо містер Сміт і пан Вейсман не матимуть фінансових аргументів. Перець. Чудово. Сорок зверху.

Сміт. Фіфті!

Вейсман. Тільки не треба мені розповідати про важке дитинство... Сто!

Перець. Сто двадцять!

Сміт. Ту хандрід! (С. Щученко “Фелічіта”).

Значно рідше вживання різномовних елементів у діалогах персонажів викликає комунікативні невдачі, що пояснюються відсутністю спільних фонових знань у героїв п'єси. Наприклад, використання емігрантами англійських лексем, котрі не сприймає українець, який не володіє англійською, зумовлює непорозуміння в спілкуванні:

Рушницький. Як то! Хіба ти не придбав собіраунд-тріп?

Матвій. Що-що?

Рушницький. Ти не купив собі квитка з поворотом?

Теплий. Квиток ваш хіба не туди й назад? Не у два кінці? Раунд-тріп по-тутешньому!

Матвій. А-а-а! Так, звичайно. Купив (О. Ірванець “Якось в Америці”).

Подекуди драматург уводить до мовлення персонажа мовний меланж з метою актуалізації читацької уваги й підкреслення значущості певного моменту в п'єсі, наприклад:

Особа: Я вже звикла, що здебільшого мене бачать уперше.

Петро (несамохіть перебігає очима візитку): Даруйте, я недобачаю. Тут написано mort? Morte? Death? Це що? Фірма, бюро ритуальних послуг? (О. Танюк “Авва і смерть”).

У наведеному уривку появу центрального персонажа п'єси Смерті автор обігрує в репліці з мовним меланжем, у якій дійова особа озвучує прочитання візитівки, де лексема смерть подана кількома мовами: mort (французькою), morte (італійською), death (англійською).

Цікавим є застосування мовного меланжу в репліках дійових осіб як засобу мовної гри. Уміння обирати серед численних засобів вербалізації думок такі, що найповніше відбивають національні характеристики індивіда, доводить високу мовну компетентність таких персонажів. У цьому разі визначальною рисою мовлення персонажа є намагання відтворити в мовних одиницях національні особливості, використовуючи прийом мовного меланжу. Наприклад, танцюючи під французьку музику, героїня вимовляє: Шарман! Такого мені ще ніхто не пропонував! Ви сміливий чоловік! Пардон! Шер амі! Се ля ві! (О. Миколайчук-Низовець “Дикий мед у Рік Чорного півня”). Інша дійова особа, розігруючи роль італійського кухаря, залучає до свого монологу італійські лексеми, напр.: Сеньйори і сеньйорити, престо-престо, тільки сьогодні і тільки в цій залі ви будете втаємничені у священний ритуал приготування піци!; Так, все, баста, а то слюнки вже літрами течуть, а ніякої піци і в проекті немає (Н. Неждана “Мільйон парашутиків”). Мовна гра може базуватися також на міжмовній омонімії, що викликає у свідомості комунікантів паралельні асоціації, наприклад:

Він (з удаваною поважністю до Інґи). Софі змалярувати не так вже й легко! Чи не так,

Софі?

Ляля (сміється). Достеменно так. Вона вже so far! (І. Бондар-Терещенко “Вечір навшпиньках”).

Співзвучність жіночого імені Софі зі сполученням so far (з англ. [со фа] дуже далеко) спричинює появу іронічного підтексту в репліках дійових осіб. Використовуваний персонажами мовний меланж, створюючи іронічний контекст, водночас актуалізує у свідомості читача специфіку певного етнічного колориту з метою підтримання рівня мовної особистості персонажа й зацікавлення текстом п'єси, напр.: Але, пам'ятай, про мою вагітність - могила. Нікому ні гу-гу. Ферштейн? Яволь (О. Миколайчук-Низовець “Дикий мед у Рік Чорного півня”); ВІН (сміється). Удвічі SHEET. Отже, я так розумію, що чоловік чоловікові вдруг товариш і брат?! (І. Бондар-Терещенко “Вечір навшпиньках”).

Щодо останнього прикладу доцільно зауважити, що саме поєднання російської й української мов у меланжі найрідше є показником високого рівня мовної компетентності персонажа. Це поширене явище, визначене як суржик, що також потрактовують як різновид мовного меланжу [7, с. 62], маркує слабку мовну особистість, яка неадекватно використовує обидві мови у власному мовленні. Наприклад: ЛЮБКА. Ти мені, доцінька, не всьокай...Я оце матір його зустріла... Чим вона тільки не торгувала: і вєщами, і іграшками, і ковбасою... А зараз, каже, перейшла на пиріжки. Тому, що, доця, люди нічого не купують - бо грошей немає. Ото, каже, єдине спасєніє - вокзал... Так і там вже конкуренція бєшеная... (О. Росич “Останній забій”).

Структура мовного меланжу, що поєднує українську й російську мови, залежить від рівня мовної компетентності персонажа. Мовний меланж, виражений суржиком, конструює хаотичне введення російськомовних елементів до українськомовного тексту. А поєднання різномовних компонентів мовного меланжу в репліках персонажа з високим рівнем мовної компетентності є: 1) послідовним і почерговим (українськомовна фраза, російськомовна фраза, українськомовна фраза тощо); 2) виражене залученням російськомовного одиничного лексичного елемента до українськомовного тексту. Наприклад: ВІН (крутнувшись до Акордеоніста). Сєбя найті куда труднєй, чєм друга ілі сто рублєй... (Далі мовить до Інґи та Лялі). Бач, а ніде такої музики не чув! А ти чула? (І. Бондар-Терещенко “Вечір навшпиньках”).

Отже, уживання дійовими особами сучасних п'єс мовного меланжу зазвичай зумовлене екстралінгвістичними чинниками (потребою спілкування з іноземцями), а також бажанням драматурга зробити мовлення персонажів яскравішим через їхню креативність як мовних особистостей. Перспективу досліджень убачаємо в детальній характеристиці комунікативних ситуацій із залученням мовного меланжу в репліках персонажів, а також в аналізі виявів мовного меланжу в безпосередній комунікації автора із читачем.

мовний меланж особистість драма

Література

1. Богин Г.И. Модель языковой личности в ее отношении к разновидностям текста : автореф. дисс. на соискание научн. степени д-ра филол. наук : спец. 10.02.19 “Теория языка” / Г.И. Богин. - Л., 1984. - 31 с.

2. Гусева Е.И. Динамика термина : заимствование. Обновление метаязыка. Развитие лингвистической теории [Электронный ресурс] / Е.И. Гусева. - Мариуполь : Ультрамарин, 2012. - 332 с. - Режим доступа : http://uapryal.com.ua/wp-content/uploads/ 2012/09/Guseva_E.I_-DINAMIKA-TERMINA.

3. Карасик В.И. Языковой круг : личность, концепты, дискурс / В.И. Карасик. - М. : Гнозис, 2004. - 389 с.

4. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность / Ю.Н. Караулов. - М. : Наука, 1987. - 263 с.

5. Красных В.В. Структура коммуникации в свете лингвокогнитивного подхода (коммуникативный акт, дискурс, текст) : автореф. дис. на соискание научн. степени д-ра филол. наук : спец. 10.02.19 “Теория языка” / В.В. Красных. - М., 1999. - 43 с.

6. Лексикон загального та порівняльного літературознавства ; ред. А. Волкова та ін. - Чернівці : Золоті литаври, 2001. - 636 с.

7. Літературознавча енциклопедія : у 2 т. ; авт.-уклад. Ю.І. Ковалів. - Т. 2. - К. : ВЦ “Академія”, 2007. - 624 с.

8. Мальцева О. Н. Описание языковой личности : конструктивный подход : автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.19 “Теория языка” / О.Н. Мальцева. - Краснодар, 2000. - 19 с.

References

1. Bogin, G. (1984), “Model of linguistic identity in its relation to the varieties of text”, Model yazykovoi lichnosti v ieie otnoshenii k raznovidnostiam teksta, Thesis abstract for Doct. Sc. (Philology), 10.02.19, Leningrad, Russia.

2. Guseva, E. (2012), Dinamika termina : zaimstvovaniie. Obnovleniie metaiazyka. Razvitie lingvisticheskoi teorii [Dynamics of term : borrowing. Renewal of metalanguage. Linguistic theory development], Ultramarin, Mariupol, Ukraine, available at : http://uapryal.com.ua/wp-content/uploads/2012/09/Guseva_E.I_-DINAMIKA-TERMINA.

3. Karasik, V. (2004), Yazykovoi krug lichnosti, kontsepty, diskurs [Linguistic circle : identity, concepts, discourse], Gnozis, Moscow, Russia.

4. Karaulov, Yu. (1987), Russkii yazyk i yazykovaia lichnost [The Russian language and language identity], Nauka, Moscow, Russia.

5. Krasnykh, V. (1999), “Communication structure in the light of linguistically-cognitive approach (communication act, discourse, text)”, Thesis abstract for Doct. Sc. (Philology), 10.02.19, Moscow, Russia.

6. Volkov, A. (2001), Leksikon zahalnoho ta porivnialnoho literaturoznavstva [Lexis of general and comparative lexicology], Zoloti lytavry, Chernivtsi, Ukraine.

7. Kovaliv, Yu. (2007), Literaturoznavcha entsyklopediia [Literary Encyclopedia], 2 volumes, Vol. 2, Kyiv, Ukraine.

8. Maltseva, O. (2000), “Description of linguistic identity : constructive approach”, Thesis abstract for Cand. Sc. (Philology), 10.02.19, Krasnodar, Russia.

Размещено на Allbest.ru