Моделювання історії Краматорська 30-х рр. ХХ ст. в нарисах П. Корнієнка

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОДЕЛЮВАННЯ ІСТОРІЇ КРАМАТОРСЬКА 30-х рр. ХХ ст. В НАРИСАХ П. КОРНІЄНКА

Максименко О.Л., начальник ковальсько-термічного цеху,

Сиротенко В.П., к. філол. н., доцент

ВАТ “ТІСО”, вул. Орджонікідзе, 94, м. Краматорськ, Україна, Донбаський державний педагогічний університет, вул. Генерала Батюка, 19, м. Слов 'янськ, Україна

У статті аналізуються три нариси та оповідання журналіста П. Корнієнка, уміщені в газеті “Краматорская правда” в 30-х рр. ХХ ст. Розглянуто проблематику, ідейне наснаження публікацій, звернено увагу на виражальні засоби реалізації порушених питань. Характеристика оповідання здійснюється через зіставлення його з аналогічним нарисом, що дозволяє увиразнити власне художню природу тексту, оцінити його естетичні здобутки та окремі недоліки.

Ключові слова: нарис, оповідання, проблематика, тоталітарна система, комуністично-агітаційна заангажованість, виражальний штамп, кільцева композиція, художня достовірність і переконливість.

В статье анализируются три очерка и рассказ журналиста П. Корниенко, помещенные в газете “Краматорская правда” в 30-е гг. ХХ ст. Рассмотрены проблематика, идейная направленность публикаций, обращено внимание на выразительные средства реализации затронутых вопросов. Характеристика рассказа осуществляется посредством сравнения его с аналогичным очерком, что позволяет более точно постичь художественную природу текста, оценить его эстетические достоинства и некоторые упущения.

Ключевые слова: очерк, рассказ, проблематика, тоталитарная система, коммунистическо- агитационная заангажированность, изобразительный штамп, кольцевая композиция, художественнная достоверность и убедительность.

We analyze three essays and a fragment of a story by Kornienko P., published in newspaper “Kramatorskaіa Pravda” in the middle of 30th of the ХХ century. Although the mass media of that time corresponded the totalitarian communist ideology to the fullest extent, they were its megaphone, the importance of modern comprehension of the published materials consists even in the fact that we might learn to enjoy greater tolerance, democracy and be eager to build a truly humanistic society. This is where we see the actuality of the investigated problem.

The essays by Kornienko P. are thematically devoted to images of hard labour of tractor drivers of Kramatorsk Machine tractor Station on the collective farm fields, and present the glorification of communist changes that take place in villages.

Two semantic layers are distinguished in the essay “Asya the Tractor Drived' (1933). The first one is the earnest desire of a girl to become a tractor driver. The human intentions are named here, but the person herself is absent. All the reader finds out from Asya is some facts about a kerosene tube and ignition spark that gets to the cylinder; later the reader receives the authorial assurance that Asya becomes a tractor driver.

The personality of the heroine appears in greater measure in her dispute with Semen, who hints that a girl might have other vital aims such as married life, family, chores. However, Asya disagrees to deal with pots and kitchen utensils. Her character reminds you of Olena from Kobylianska O. story “A Man”. But the authoress defends this spiritual emancipation of a woman, and as for Kornienko P, he underlines socialistic ideas that are actively inculcated by bolshevists as a sign of major social changes in the new society.

The essays “The Fifteenth Champion Brigade” (1935), “Tractor Drivers” (1935), “Brigadier of the Fourth Station” (1936), remind the readers of a report, when figures take the first place. As a result man practically disappears from works of art, because human minds are overwhelmed with figures, plans, and reports.

The obvious conflict between the new and the old makes up the plot of the essay “Captain of the steppe ships” (1936). The front-rank combine operator, who is an excellent expert of all technical subtleties of machines, Golovchenko has to demonstrate the functions of combine to a seventy-year-old granny Mymochodova. However we would like to pay your attention to the last names of antagonist characters. Golovchenko (from Ukrainian `holova' - head) is an absolute collective leader, he is number one in everything. And the granny (Mymochodova in Ukrainian means `someone who passes by') plays the part of an observer. She happens to witness the events of new life on the her way to somewhere else, nevertheless she manages to sympathize with its peculiarities and advantages.

The story “The First Examination” (1936) is marked with the artistic rather than publicist approach of the author: the obvious closed plot structure that is based on landscape descriptions is clearly traced, and it has an important content function. Portrait details acquire weighty character drawing signs, although we cannot consider them as authorial “know-how”. We mean the portrait of Semen; we see negative attitude toward him of the author and the heroine shown by means of a traditional portrait clarification: thick, small, with a red face.

We can point out that that the publications we analyzed testify the sufficient journalistic and artistic adroitness of Kornienko P. The further prospects of analytical researches are:

- to deepen and underline understanding of genre nature of P. Kornienko publications;

- to define the character and aspiration of the critical publications contained in newspapers of 30th of the previous century;

- to expose the content and the pathos of materials, that were published on the pages of newspapers during other historical periods of Soviet Union existence (“Khrushchev Thaw and “Artists of the Sixties”, “Stagnation”, “Perestroika”) and years of independence of Ukraine;

- to describe the range of interests of modern newspapers of the city of Kramatorsk.

Key words: essay, story, range of problems, totalitarian system, communist agitation and engagement, expressive cliche, closed plot structure, artistic authenticity and persuasiveness.

Сьогодні Краматорськ Донецької області - це не лише місто з розвиненою машинобудівною промисловістю, але й один із культурних осередків північного регіону Донеччини. Про це можна судити хоча б на підставі місцевої преси. Читачеві пропонуються “Восточный проект”, “Технополис”, “Поиск”, “Общежитием”, однак патріархами краматорських ЗМІ слід вважати “Краматорскую Домну” і “Краматорскую правду”. Перша виходила протягом 1927-1930 рр., і свого часу ми характеризували деякі її публікації [1]. На зміну їй прийшла “Краматорская правда”, перший номер якої побачив світ 19 вересня 1930 р. Її становлення відбувалося паралельно з будівництвом заводу- гіганту НКМЗ, тому-то публікації переважно пов'язувалися з життям даного підприємства. “У «Краматорской правде» постійно знаходить яскраве відображення подальша виробнича діяльність НКМЗ - випуск першого у країні слябінга й тонколистового прокатного стану, виготовлення Кримського мосту, проходницьких щитів для Московського метро, портальних кранів для каналу Москва-Волга” [19, с. 26].

Нашу ж увагу привернули декілька нарисів і фрагмент оповідання П. Корнієнка, опубліковані у “Краматорской правде” в середині 30-х рр. ХХ ст. Про самого автора ми не маємо жодних даних. Річ у тім, що довоєнний архів газети не зберігся, і два повні комплекти “Краматорской правды” 30-х рр. існують лише в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського та в Російській державній бібліотеці ім. В.І. Леніна. Тож краєзнавці В. Замковий [4], В. Коцаренко [13], Н. Лапушкіна [14] хоча й зупиняються на літературно-митецькому житті Краматорська, ніколи не називають прізвища цього журналіста. Нічого нового не додають і публікації [3], [15], [16], присвячені безпосередньо діяльності газети в 30-ті рр.

Однак можна зробити деякі припущення. Якщо взяти до уваги, що й перші редактори, провідні журналісти приходили в газету безпосередньо з виробництва (Порфирій Трейдуб - коваль, Макар Шарабан - токар, Сергій Борзенко - слюсар, електромонтер), то, швидше за все, й П. Корнієнко мав у минулому робітниче походження. Неважко пояснити ще дві особливості його публікацій. І “Краматорская Домна”, і “Краматорская правда” не були вузько заводськими чи навіть суто міськими виданнями. Їхні тематичні інтереси простягалися значно ширше. Як відзначає Л. Зеленська, “у той час (літо 1929р. - О.М., В.С.) доволі активно пропагує перевагу ведення колективного господарства серед робітників і селян “Краматорская Домна” (вона відігравала роль загальноселищної газети)” [5, с. 26]. Схожа тематика не могла не позначатися й на пафосній наснаженості матеріалів, у яких виробничо-громадським інтересам віддавалася беззаперечна перевага: “А були й такі моменти, коли до редакції приходила вся дільниця з колективним листом: «Просимо довірити складання імпортного обладнання без допомоги іноземних спеціалістів». І газета допомагала” [3, с. 5].

Зрозуміло, що з позицій сучасного історико-громадського досвіду ми знаємо значно більше, а головне, об'єктивніше про життя робітників і селян у Радянському Союзі в 30-х рр. минулого століття. Однак те, що зафіксували сторінки тогочасних прокомуністичних газет, - це також наша історія. Вагомість цих публікацій полягає хоча б у тому, що на їхньому прикладі ми повинні вчитися більшої толерантності, демократичності, прагнути збудувати дійсно гуманістичне суспільство. Саме в цьому ми і вбачаємо актуальність порушеної проблеми.

Отже, надалі передбачаємо:

- охарактеризувати проблематику нарисів і оповідання П. Корнієнка на селянсько- колгоспну тематику;

- виявити деякі особливості виражальних засобів, притаманних публікаціям журналіста;

- осмислити художні ознаки оповідання “Перший іспит” на фоні нарисових творів.

Обрані для аналізу нариси П. Корнієнка, попри їхню тематичну (змалювання ударної праці трактористів Краматорської МТС на колгоспних ланах) та ідейну (уславлення комуністичних змін, що відбуваються на селі: “З такою ж, ні ще з більшою упертістю будуть боротися сотні і тисячі таких же, як Ася, за успіх першої весни другої п'ятирічки” [12, с. 2]) близькість, мають певні відмінності, що дозволяє поділити їх на три змістово- проблемні групи:

1) прагнення героїні нарису оволодіти професією трактористки, здолати зашкарубло- традиційні уявлення про місце жінки в суспільстві (“Трактористка Ася” - 1933);

2) натхненне змагання механізаторів за перевиконання планів обробки колгоспних полів (“П'ятнадцята ударна” - 1935, “Трактористи” - 1935, “Бригадир четвертої” - 1936);

3) щире захоплення старої селянки технічними можливостями нової сільськогосподарської техніки (“Водій степових комбайнів” - 1936).

Перший нарис писався трагічної весни 1933 р., коли українське селянство зазнавало найстрашніших фізичних і моральних знущань, викликаних наслідками колективізації та Голодомору. Ми не будемо ставити риторичне питання, чи знав автор тексту про всі ці події. Тут можна лише висловлювати здогади. Це сьогодні маємо можливість читати протокол закритого засідання президії Артемівського окрвиконкому від 16 березня 1930 р. “Список селян Краматорського району, які підлягають розкуркуленню в 1930 році”, що налічує 286 прізвищ [5, с. 94-103]. Та якщо і знав, то чи мав можливість або громадянську сміливість відверто писати про це, оскільки навіть митці, що мали більший авторитет, говорили про схожі факти напівголосом і то не відразу. Ось як про “колгоспну весну” 1933 р. відгукнувся у своєму автобіографічному романі “Третя Рота” В. Сосюра: “Заходили в село. Ідемо в колгоспний дитсадок, що містився в сараї, власне, їдальня дитсадка.

Діти сидять навпочіпки коло круглого низенького столу, їдять дерев'яними ложками, всі з однієї миски.

Одна дівчинка набере ложку мутнючої рідини, піднесе до губок, проковтне і оближе ложку, а потім знову, проковтне і оближе ложку, а потім знову, проковтне і оближе.

Ми її питаємо:

- Для чого ти так робиш? А вона:

- Щоб довше їсти...

Боже мій! Я бачив тільки краплю страждань мого народу, та й ті краплі падали, як вогняні, на моє серце і пропікали його наскрізь.

А писати про те, що мені розповідали інші, я не можу, бо в мене і так страшно горить лице і гостро болить потилиця” [17].

Тож пафос цього нарису визначався не емоціями та переживаннями, а офіційною суспільною атмосферою, про яку в грудні цього ж, 1933 р., писав П. Тичина в “Пісні трактористки”:

Я до трактора підходжу - сонце ясне! Світе мій!

Ой, як хочеться учитись,

щоб вести його самій! [18, с. 123].

Отже, у нарисі П. Корнієнка виокремлюються два змістові пласти. Перший - це пристрасне бажання дівчини стати трактористкою. Людські наміри названо, але сама людина відсутня. Читач тільки й довідується з Асиних уст про трубку для проходження гасу та іскру, яка потрапляє до циліндра, та одержує авторське запевнення, що “Ася стала трактористкою. Вона швидко опанувала техніку і не відставала від інших трактористів” [12, с. 2].

Більшою мірою особистісне “Я” героїні починає виявлятися в суперечці з Семеном, коли той натякає, що для дівчини повинне бути інше життєве призначення: заміжжя, родина, хатнє господарювання. Відповідь же Асі звучить в унісон із міркуваннями Олени - героїні повісті О. Кобилянської “Людина”: “Відповідно до моїх сил, відповідно до моїх здібностей, а властиво, відповідно до мого знання, котрим мене мій батько і теперішній устрій суспільний вивінували, хочу собі сама заробляти на кусник хліба, а заробленим щиро ділитись з родичами.” [6, с. 34]. Безумовно, тут поєдналися дві суспільні тенденції: загально світовий феміністичний рух, прихильницею якого була О. Кобилянська, вбачаючи в ньому перш за все духовне розкріпачення жінки, та соціалістичні ідеї, які активно впроваджувалися більшовиками як показник соціальних зрушень і перетворень у новому суспільстві.

Твори другої групи, напевне, менш за все відповідають жанровій природі нарису. Хоча розповідь і сконцентрована на конкретній події: подаються номери тракторних бригад, прізвища механізаторів, назви прилеглих до Краматорська сільськогосподарських артілей, - однак переважає репортажний стиль, коли на першому місці опиняються лише цифри: “Зробили ми вже ось що: 160 га посіяли озимини, 138 га під озимину зорали і на 20 вересня підняли 130 га ріллі на зяб” [11, с. 3]. З огляду на це, людина практично зникає з твору, оскільки її думки сповнені лише цифр, планів, звітів.

Неуважність до індивідуалізації персонажів нарисів обертається, на жаль, ще одним зображувальним штампом, коли з твору в твір переходять практично одні й ті ж портретні описи: “Морунько чинно сидів в м'якому кріслі і міцно держав в руках стерно, кепка на потилиці, червоне обличчя задоволене” [10, с. 3]; “Дмитро, як і раніш, сидить за стерном, прислухається до гуркоту мотора, але в руках - втома .Дмитро міцно держить стерно.” [11, с. 3]. Схожу одноманітність можна сприймати як журналістську невправність або ж як прояв комуністично-ідеологічної концепції сприйняття людини як безликого гвинтика:

Він числивсь ґвинтиком в державі,

Хоч в грудях людське мав тепло І чисте серце, неіржаве,

Якому зносу не було [2].

І лише в нарисі “Бригадир четвертої”, де йдеться про дівочу тракторну бригаду, П. Корнієнко віддав належне жінці як берегині родинного затишку. Напевне, сам журналіст втомився від багатоманіття цифр, бо при змалюванні польового стану відчувається, що до його обладнання залучилася жіноча рука. Щоправда, і тут не обійшлося без всепроникної комуністичної агітації, однак читацьке око все-таки відпочиває від залізяччя та миготіння цифр: “Стіни оббиті кольоровим папером, на стінах портрети вождів., а на полиці бібліотечка” [7, с. 2].

Не обійшлося в нарисах ще без одного розтиражованого в 30-х роках образу трактора - “залізного коня” (“Трактористка Ася”, “П'ятнадцята ударна”). Та віддамо належне П. Корнієнкові, оскільки він деталізував цю метафору, що надало зображенню певної авторської індивідуальності: “Стальний велетень здригнув, зачмихав і, набираючись сили, хутко поповз, впираючись залізними копитами в м'яку землю” [10, с. 3].

На явному конфлікті нове-старе вибудовується фабула нарису “Водій степових кораблів”. Передовому комбайнерові, відмінному знавцеві усіх технічних тонкощів машини Головченкові, доводиться наочно демонструвати сімдесятирічній бабусі Мимоходовій можливості зернозбирального агрегату. Зайве говорити, що маємо весь традиційний набір прорадянського агітаційного тексту: стара жінка, переконавшись, що комбайн і косить, і молотить, і зерно чистить, не утримується, щоби схвально не перехреститися, а на її запитання, хто ж вигадав таку чудо-машину, один з комбайнерів з гордістю відповідає: “Радянська влада” [8, с. 2]. Однак ми б хотіли звернути увагу на дещо інше: прізвища персонажів-“антагоністів”. Можливо, вони й відповідають дійсності

- Головченко та Мимоходова, але нам видається, що маємо такий доволі поширений в художній літературі прийом характеротворення, як прізвище-характеристика. Головченко

- це безумовний лідер у колективі, він головує у всьому. А бабусі відведена роль стороннього спостерігача. Вона мимохідь опиняється в гущавині новітнього життя, хоча цілковито переймається його перевагами. Це також важливий агітаційний авторський хід, але він видається природним, не викликаючи в читача внутрішнього критичного спротиву.

Відзначені особливості останнього нарису дозволяють перекинути місток від журналістської до власне літературної творчості П. Корнієнка, що й відбилося в оповіданні “Перший іспит” (1936). Фабульно твір повторює нарис “Трактористка Ася”, але внесені зміни явно свідчать про художнє, а не публіцистичне мислення автора.

По-перше, чітко простежується кільцева композиція, яка ґрунтується на пейзажних описах, і вони виконують не фонову, а змістотворчу функцію. В експозиції підкреслюється, що далеко за обрій прослалися колгоспні лани, на яких потім буде затято працювати героїня твору, а в розв'язці наявні сонце, бадьорий травневий день, що явно гармонують із піднесеним емоційним станом дівчини, оскільки вона не тільки досягає трудових успіхів, а й відчуває приплив першого кохання: “Асі хотілося розказати Павлуші про минуле, але вона змовчала, лише схопила його за руку, стиснула і чомусь весело дзвінко засміялась” [9, с. 2].

Чітких характерологічних ознак набувають і окремі портретні деталі, хоча їх не можна вважати авторським “ноу-хау”. Маємо на увазі зображення зовнішності Семена, негативне ставлення до якого й автора, і героїні передається традиційними портретними уточненнями: “.. .низенький товстий тракторист з червоним обличчям” [9, с. 2].

Дещо по-іншому сприймаються Асині сльози. Природно, що, давши гідного відкоша грубим залицянням Семена, дівчина переживає неоднозначне емоційно-психічне збудження. Тут і образа від зазіхання на її дівочу честь, і тріумф переможниці, і ніяковість перед парубком, до якого має приховані симпатії. І в такому разі все б виглядало художньо вмотивовано, по-мистецькому виваженим. Але ж письменник вносить одне уточнення: “Ася непомітно плакала. Соромно було комсорга Павлуші, а на Семена буяла злість. “Залишусь в третю (нічна зміна для роботи на тракторі - О. М., В. С.), буду проситись”, - вирішила Ася” [9, с. 2]. Якби героїня соромилася просто Павлуші й не переживала стосовно недовиконаного виробничого завдання, описана сцена виглядала б естетично переконливою і правдивою. А в такому вигляді вона втрачає мистецьку людинознавчу глибину, перетворюючись на банальну політичну агітку. Підтвердженням справедливості наших зауважень може слугувати фраза-відповідь Павлуші, коли той, відчувши всю пікантність ситуації, жартівлим поясненням щодо призначення карбюратора у тракторі (“Щоб більше трактор стояв” [9, с. 2]), дуже тактовно знімає дівочу психологічну напругу, повертаючи їй упевненість і внутрішню врівноваженість. Як бачимо, письменникові властиве уміння розбиратися в людських душах, однак користується цим він не завжди вправно.

Загалом констатуємо, що наявні публікації свідчать не лише про достатній професійно- журналістський рівень самого П. Корнієнка, а й характер діяльності загалом газети “Краматорская правда”. Вона цілком відповідала вимогам тоталітарної системи, в умовах якої була створена й функціонувала. Тому й матеріали, розміщувані на її шпальтах, могли мати тільки такий змістово-ідейний струмінь, що ми спостерігаємо в доробкові П. Корнієнка.

Водночас проведена розвідка відкриває подальші перспективи аналітичних досліджень:

- поглибити й увиразнити розуміння жанрової природи публікацій самого П. Корнієнка;

- визначити характер та спрямування критичних публікацій, які друкувалися в газеті “Краматорска правда” в 30-х рр. ХХ ст.;

- розкрити змістово-пафосне спрямування газетних матеріалів, що з'являлися на сторінках газети в інші історично-суспільні періоди існування Радянського Союзу (“хрущовська відлига й шістдесятництво”, період “застою”, “перебудова”) та роки незалежності України;

- охарактеризувати напрямки діяльності сучасних газет міста Краматорська.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондаренко О.Е. Українізація - об'єктивна необхідність чи політичні маневри (на матеріалі публікацій газети “Краматорска домна”) / О.Е. Бондаренко, В.П. Сиротенко // Фольклор, література та мистецтво Сходу України в системі етнокультурних вимірів : зб. наук. праць. - Вип. IV. - Луганськ, 2006. - С. 192-198.

2. Василенко М. Ґвинтик [Електронний ресурс] / М. Василенко - Режим доступу : http://ukrlife.org/main/minerva/krylati_slova_ge.html

3. Зайцев А. “В 30-е годы редакция напоминала штаб...”: “Краматорской правде” - 80 лет / А. Зайцев, В. Барсуков // Краматорская правда. - 2010. - № 16. - С. 5.

4. Замковой В.П. Артемовский литературный цех. Культурологический очерк: метод. пособ. для учителей и культработников / В.П. Замковой. - Артемовск : Б. и., 1993. - 227 с.

5. Зеленская Л. Иди, товарищ, к нам в колхоз! Из истории коллективизации и раскуркуливания в Краматорском районе (1929-1930 гг.) / Л.И. Зеленская. - Краматорск : ЗАО “Тираж-51”, 2007. - 131 с.

6. Кобилянська О. Людина. Царівна : повісті / О. Кобилянська. - К. : Молодь, 1969. - 358 с.

7. Корниенко П. Бригадир четвертой / П. Корниенко // Краматорская правда. - 1936. - № 100. - С. 2.

8. Корниенко П. Водитель степных кораблей / П. Корниенко // Краматорская правда. - 1936. - № 167. - С. 2.

9. Корниенко П. Первый екзамен (отрывок из рассказа) / П. Корниенко // Краматорская правда. - 1936. - № 132. - С. 2.

10. Корниенко П. Пятнадцатая ударная / П. Корниенко // Краматорская правда. - 1935. - № 220. - С. 3.

11. Корниенко П. Трактористы / П. Корниенко // Краматорская правда. - 1935. - 26 сентября. - С. 3.

12. Корниенко П. Трактористка Ася / П. Корниенко // Краматорская правда. - 1933. - 8 марта. - С. 2.

13. Коцаренко В. Отголоски / В. Коцаренко // Рідний край. Історико-краєзнавчий альманах.- Донецьк, 1995. - № 1. - С. 40-42.

14. Лапушкіна Н. Українське письменство Краматорська / Н.П. Лапушкіна. - Краматорськ : Типографія “Тираж-51”, 2003. - 84 с.

15. Михайлюк А. Путешествие в прошлое “Краматорской правды” / А. Михайлюк // Краматорская правда. - 2012. - 13 июня. - С. 5.

16. Ноткина А. Он был среди первых: “Краматорской правде” - 80 лет / А. Ноткина // Краматорская правда. - 2010. - 23 июня. - С. 11.

17. Сосюра В. Третя Рота [Електронний ресурс] / В. Сосюра. - Режим доступу : http://www.ukrlib.com.ua/books/printthebook.php?id=106&bookid=1&part=8

18. Тичина П. Пісня трактористки / П. Тичина Твори : в 2 т. - Т. 1. - К. : Дніпро, 1976. - 415 с.

19. Улицы нашего города. Краеведческий очерк / сост. В.И. Крихтенко, Л.И. Гетман. - Краматорск, 2007. - Вып. 5. - 50 с.

історія краматорськ корнієнко

REFERENCES

1. Bondarenko, О. Е., Syrotenko V.P. (2006). “Ukrainizatsiia - obiektyvna neobkhidnist chy politychni manevry (na materiali publiatsii hazety “Kramatorskaia domna”),[“Ukainization - necessity or political maneuvers (based on newspaper “Kramatorsk Furnace”)]. Folklor, literatura ta mystetstvo Skhody Ukraiiny v systemi etnokulturnykh vymiriv, Vol. IV, pp. 19 -198. Luhansk [in Ukrainian].

2. Vasylenko, М. Gvyntyk [Small fish]. Retrieved from : http://http://ukrlife.org /main/minerva/krylati_slova_ge.html [in Ukrainian].

3. Zaytsev, A. & Barsukov, V. (2010). “V 30-e hody redaktsiia npominala shtab” : “Kramatorskoy pravde” - 80 let [“Back in 30th the editor's office reminded you of headquarters. “80th anniversary of Kramatorskaya Pravda”]. Kramatorskaia Pravda - Kramatorskaia Pravda, Iss. 16, p. 5 [in Russian].

4. Zamkovoi, V. P. (1993). Artiomovskii literaturnyi tsekh [Artiomovsk literature club]. Artemovsk [in Russian].

5. Zelenskaia, L. (2007). Idi, tovarishch, k nam v kolhoz! Iz istorii kollektivizatsii i raskurkulivaniia v Kramatorskom raione (1929-1930 gg.) [Join us in kolhoz, tovarishch! From the history of collectivization in Kramatorsk region (in 1929-1930)]. Kramatorsk : ZAO “Tyrazh-51” [in Russian].

6. Kobylianska, O. (1969). Liudyna. Tsarivna [A man. A tsar's daughter : stories]. Kyiv : Molod [in Ukrainian].

7. Kornienko, P. (1936). Bryhadyr chetvertoi [“Brigadier of the Fourth Station”]. Kramatorskaia Pravda - Kramatorskaia Pravda, Iss. 100, p. 2 [in Russian].

8. Kornienko, P. (1936), Vodiy stepovykh korabliv [“Captain of the steppe ships”]. Kramatorskaia Pravda - Kramatorskaia Pravda, Iss. 167, p. 2 [in Russian].

9. Kornienko, P. (1936). Pershyi ispyt [“The First Examination (the story extracts)”]. Kramatorskaia Pravda - Kramatorskaia Pravda, Iss. 132, p. 2 [in Russian].

10. Kornienko, P. (1935). Piatnadtsiata udarna [“The Fifteenth Champion Brigad]. Kramatorskaia Pravda - Kramatorskaia Pravda, Iss. 212, p. 3 [in Russian].

11. Kornienko, P. (1935). Traktorysty [“Girls Tractor Drivers”]. Kramatorskaia Pravda - Kramatorskaia Pravda, Iss. 220, p. 3 [in Russian].

12. Kornienko, P. (1933). Traktorystka Asia [“Asya the Tractor Driver]. Kra matorskaia Pravda - Kramatorskaia Pravda, p. 2 [in Russian].

13. Kotsarenko, V. (1995). Otholosky [“Revebrations”]. Ridnyi kray. Istoryko-kraieznavchyi almanakh, Vol.1, pp. 40-42 [in Ukrainian].

14. Lapushkina, N. (2003). Ukraiinske pusmenstvo Kramatorska [Ukrainian Authors of Kramatorsk]. Kramatorsk : Typografiia “Tyrazh-51” [in Ukrainian].

15. Mykhailyk, A. (2012). Putishestvie v proshloe “Kramatorskoi Pravdy” [“Journey into the past of “Kramatorskaia Pravda”]. Kramatorskaia Pravda - Kramatorskaia Pravda, Iss. 24, p. 5 [in Russian].

16. Notkina, A. (2010). Vin buv sered pershykh [“He was among the first ones. “80th anniversary of Kramatorskaya Pravda”]. Kramatorskaia Pravda - Kramatorskaia Pravda, Iss. 25, p. 11 [in Russian].

17. Sosyura, V. Tretia rota [“The Third Detachment”]. Retrieved from : http://www.ukrlib.com.ua/books/printthebook.php?id=106&bookid=1&part=8

18. Tychyna, P. (1976). Pisnia tractorystky. (Vol. 1-2). Kyiv : Dnipro [in Ukrainian].

19. Ulitsy nashego goroda [The streets of our city]. Kramatorsk [in Russian].

Размещено на Allbest.ru