Жанрова специфіка роману О. Кобилянської "Апостол черні"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА РОМАНУ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ

«АПОСТОЛ ЧЕРНІ»

Жижченко Л.

- кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри

української мови та літератури Донбаського державного

педагогічного університету

У статті розглядаються особливості жанру роману виховання на прикладі твору «Апостол черні», простежується проблематика, ґенеза особистості, сюжетно-композиційні особливості.

Ключові слова: роман, проблематика, герой, композиція, топос.

В статье рассматриваются особенности жанра романа воспитание на примере произведения «Апостол черни», рассматривается проблематика, ґенеза личности, сюжетно-композиционные особенности.

Ключевые слова: роман, проблематика, герой, композиция, топос.

The article reveals the peculiarities of the genrenovel-upbringing after

O. Kobylianska's novel«Apostle of Non». The problem of a personality's genesis is studied. There investigated the peculiarities of the plot and composition.

Key words: peculiarities of genre, novel-upbringing, personality genesis, plot, composition.

Постановка проблеми. Потреба О. Кобилянської розмежувати камерні й багатопланові теми спричинила необхідність модифікації жанру повісті у роману структуру. Можливості такого виду жанру, як роман дозволили письменниці увиразнити тему духовного пошуку інтелігенції й показати ґенезу особистості. О. Кобилянська твір «Апостол черні» називала повістю. Цю думку підтримували сучасні літературознавці І. Демченко, Є. Куртяк, О. Слоньовська. Як роман «Апостол черні» розглядали З. Гузар, Я. Мельничук, Ю. Микосянчик, М. Павлишин, Ф. Погребенник, Н. Томащук та ін. Наголосимо, що науковці, вказуючи на жанр твору, не називали конкретно чинники, за якими вони класифікують твір чи то як повість, чи то як роман. Тому актуальною є проблема визначення жанру цього твору. У дослідженні Я. Мельничук, де вказано на жанрові ознаки твору, «Апостол черні» постає як інтелектуальний роман: переважає висловлювання низки ідей, діалогічність твору, полеміка, дискусії, діалоги, монологи на різні теми, переважно в контексті визначених ідей; широкі літературні інтереси героїв, читання книг як запорука високого інтелектуального рівня; антропонімія твору, промовисте ім'я героя, зіставлення з історичними діячами; асоціативність мислення, улюблене коло асоціації [2, с. 175].

Проте важливою є й інша думка щодо жанрової природи «Апостола черні». Наприклад, М. Моклиця вважала, що в тексті твору домінує сюжетно-подієва основа над мисленєвою. Розмови, які час від часу ведуть герої роману, не скеровані на інтелектуальний пошук чи гру. У переважній більшості вони тяжіють до національної риторики. Через те в цьому творі відбувається цілковите відновлення міметичного стилю [3, с. 61].].

Наявні у творі також ознаки жанру повісті. Структура твору це, переважно, оповідь повістевого характеру, сюжет тяжіє до циклічності, до етологічності, а в деяких моментах має ознаки варіанту «повісті без подій». Отже, питання жанрової дефініції залишається актуальним і для останнього твору О. Кобилянської.

Аналіз останніх досліджень. Жанрологія в складі науки про літературу є досить дискусійною ланкою. Проте в українському літературознавстві останнього десятиліття активізувалися вивчення жанрових модифікацій різних структур. Помітними є монографія Н. Копистянської «Жанр, жанрова система у просторі літературознавства» (2005), у якій систематизовано загальні жанрові принципи й узгоджено генологічну термінологію, монографії Т. Бовсунівської «Основи теорії літературних жанрів» (2008) та «Когнітивна жанрологія і поетика» (2010), де розглянуто теорію літературних жанрів, осмислену впродовж доби постмодернізму.

Дисертація Н. Бернадської «Теорія роману як жанру в українському літературознавстві» (2005) присвячена загальним теоретичним проблемам великої епіки. Аналіз романних форм різних митців і періодів спостерігаємо в останніх дослідженнях А. Білої, М. Васьківа, О. Ільницького, Ю. Коваліва, Л. Сеника, О. Філатової та ін.

Метою статті є висвітлення жанрової специфіки роману виховання у прозі О. Кобилянської. Мета визначає такі завдання:

- окреслити структурні особливості роману виховання

- зазначити проблематику твору

- розглянути ґенезу особистості

Виклад основного матеріалу дослідження. Розглянувши жанрові домінанти роману виховання зазначимо, що «Апостол черні» більше тяжіє до цього жанру. Письменниця розкриває процес формування особистості, пошук героями свого місця в житті, випробування на національну та морально-етичну зрілість та міцність, завершуючи твір моментом становлення героя в суспільстві та набуттям відповідного соціального статусу.

У «Апостолі черні» О. Кобилянська, крім того, що простежує історії життя жіночих персонажів, здебільшого актуалізує роль чоловічого персонажа, історія життя якого - центральна в сюжеті. Романні герої до істинного «я» і здобуття життєвої позиції приходять через втрату мрійливо-гармонійного світосприйняття, помилки під час вибору друзів, фахових занять, розчарування в коханні, релігійно-моральних протиріч, соціально-станової нерівності, конфліктів батьків-дітей.

Дослідники наголошують, що роман виховання навряд чи можливо чітко відмежувати від інших жанрових форм, бо він містить у собі елементи соціально-психологічного, пригодницького, філософського романів. Він є досить близьким до роману сімейної хроніки [5, с. 493]. Ця заувага є досить слушною щодо роману «Апостол черні», у якому поза будь-яким сумнівом спостерігаємо й елементи сімейного роману. О. Кобилянська зосереджувала увагу на зображенні сімейного устрою Цезаревичів, Альбінських, Захаріїв та інших, на тісних стосунках у родинах, на показі приватного життя членів цих сімей у нерозривному зв'язку з долею близьких людей.

Предметом зображення в «Апостолі черні» є життя української інтелігенції в буковинському багатонаціональному краї. У зображеному світі роману кожен персонаж обов'язково характеризується з позицій національної та станової приналежності. У творі змальовано українців, поляків, рідше - німців. Поляки - представники вищих верств суспільства. Так, наприклад, за Альфонсом Альбінським пожиттєво закріпилося звання директора, хоча вже багато років він не служив на цій посаді. Українці - представники дрібно-середніх верств: огородник, поштар, сільський священик, учитель, годинникар та ін. У характеристиці О. Кобилянської представники української народності - добропорядні, скромні члени громади, переважно малозабезпечені люди, які тяжіють до патріархального побуту. Поляки - амбіційні, мають маєтки та гарні становиська, що яскраво представляють сюжетні лінії твору.

У романі показано історію життя трьох родин: Цезаревичів, Захаріїв та Альбінських. Із лінією Цезаревичів пов'язаний національно- патріотичний та культурний аспект твору: «Цезаревичі - люди з культурою в крові» [1,с. 24]. Члени цієї родини (Максим, Юліян, Оксана) зберігають опозиційність щодо полонізації. Друга сюжетна лінія пов'язана з родиною о. Захарія. Детально з членів усієї сім'ї виписана історія Єви - доньки священика. Його дружина (теж Єва) показана в окремих епізодах. Образ цього душпастиря Захарія допомагає майстерному введенню у твір християнських ідей як виховних, так і культуротворчих. Християнські ідеї в тексті тісно переплітаються з національно-культурними настановами, створюючи своєрідну проблематику Ці дві сюжетні лінії тісно переплітаються з лінією (не менш об'ємною) польського роду Альбінських, який у третьому поколінні репрезентує Дора Могиленко (Вальде). Якщо родини Цезаревичів і о. Захарії - носії здорової української духовної культури, то члени роду Альбінських - носії зверхнього ставлення до українців, розбещеності та злочинності,

Типовою для роману виховання проблема є батьків-дітей, яка постає в «Апостолі черні» як конфлікт поколі. Юліян Цезаревич шанує свого батька Максима, але в той же час він рішуче виступає проти його необмеженої влади в сім'ї. Захищаючи свою сестру від батьківського карбача, він, «як молодий тигр, ускочив знадвору через вікно... крикнув з обуренням і стиснув, мов кліщами, батькові руки... Доки гадаєте нас тиранізувати?» [1, с. 21]. Юліян навіть зважується нагадати батькові про його відповідальність перед дітьми, що рівне боговідповідальності: «Старі дуби громом несподівано валяться. Що скажете про своїх дітей там» [1, с. 24].

У центрі уваги О. Кобилянської - доля Юліяна Цезаревича та процес його життєвого самостановлення. Із дитячих років хлопчина в усьому відчуває суворість батьківського виховання. Так, дитиною Юліян, перебуваючи в майстерні батька, забажав незвичайний годинник як іграшку, а одержав від батька карбача, а заразом і настанови: «Не задивися на те, що не може бути твоє, й не бажай чужого» [1, с. 6]; «Усе, що гарне, не завжди можна мати» [1, с. 8]; «Іди, бо плакати невільно» [1, с. 9]. Пізніше сина-юнака Максим Цезаревич застерігає від двох речей: боргів і гри в карти. Панувати над собою навчає Юліяна й отець Захарій: «Пристрасть має лиш своє право доти, доки нею кермуємо. Коли ж ми керму випустимо з рук, вона бере нас під свою владу, робить нас сліпцями і душевними каліками» [1, с. 73]. Батьківська педагогіка віднайшла свій вияв у дорослому житті сина. Юліян говорить: «Я - мужчина. Я відповідаю за свої вчинки» [1, с. 104]. Він свідомий своєї приналежності до української нації, до гідних предків свого роду, а національна самосвідомість (успадкована від батька) урівноважує його характер, стабільний в основних своїх рисах. У характері Юліяна є багато спільного з Нестором Обринським. Так само, як і Нестор, Юліян багато студіює. Вивчає чужі мови, займається спортом, музикою, літературою. Його захоплює філологія та старовинний світ, а ідеалом є великі мужі грецьких і римських часів. Але й просте ремесло йому теж знайоме (займається столярством). Якийсь час, особливо в період вибору майбутнього фаху Юліяном, так само, як і Нестором, опановує меланхолія. Але з часом вона поступається місцем геройству та оптимізму, що дає можливість витримати двобій із долею. Якийсь час Юліан з метою пізнання культури інших народів подорожує світом. Він відвідує Німеччину, Англію, Скандинавію та ін. Пізнаючи скарби чужої культури, він паралельно відчуває й глибоке приниження за свій народ: «як-то інші народи власними силами дійшли до таких здобутків», - думає хлопець. У нього виникають сумніви щодо духовних можливостей українців: «та чи справді з народу, такого, як він є тепер можна золото викувати глибиною, я боюсь, що ні» [1, с. 48]. Проте невдовзі Юліян приходить до іншої думки. Він вважає, що, пізнавши світло знання на чужині, треба повертатися до рідного вулика («усяких Покутівок»), щоб працювати на своїй землі для свого народу. На такий шлях він пізніше схиляє і свою наречену Єву.

Просторова площина твору складається з низки улюблених топосів О. Кобилянської: дім, міська вулиця, парохія, сад, ліс, став, дорога та ін. У романі названо топоси місць перебування героїв: Англія, Німеччина, Скандинавія, та Польща. Проте, як діють герої в межах чужого простору, автор не показує. Простір, у якому живуть герої, - це топос, який відкриває перед читачем побутове оточення персонажів із щоденними заняттями та захопленнями. Замкнений простір знаходиться в домі, переважаючими ознаками якого є довірливі стосунки між братом та сестрами, між членами родини. Гармонію упорядкованого простору порушують хвороби та смерть близьких людей, а також несумісність життєвих прагнень членів сім'ї. Здоровий спосіб життя, на думку письменниці, пов'язаний із фізичною працею на лоні природи, здатною збудити в людині духовні та етнічні витоки.

Висновки дослідження: усе вищезазначене засвідчує, що повість О. Кобилянської трансформується в роман виховання, про що свідчать змальовані автором характери героїв, сюжетна структура, форма оповіді, хронотоп твору.

Література

жанровий роман кобилянська

1. Кобилянська О. Апостол черні : [повість] / Ольга Кобилянська. - Львів : Каменяр, 1994. - 243 с.

2. Мельничук Я. На вечірньому прузі. Ольга Кобилянська в останній період творчості (від 1914 р.) / Мельничук Ярослава - Чернівці : ВД «Букрек», 2006. - 214 с.

3. Моклиця М. Стильові домінанти творчості Ольги Кобилянської / М. Моклиця // Слово і час. - 2012. - № 4. - С. 52-6з.

4. Словник іншомовних слів. - К., 1974. - 775 с.

5. Попов Юрій. Роман виховання / Юрій Попов // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. - Чернівці і: Золоті литаври, 2001. - С. 492- 495.

6. Поспєлов Г. Н. Теория литературы : [учебник для ун-тов] / Г. Н. Поспєлов. - М. : Высш. школа, 1978. - 351 с.

7. Психология та психоанализ характера: хрестоматия по психологии и типологии характеров. - Самара : Издательский Дом «Бахрах», 1998. - 639 с.

Размещено на Allbest.ru