Наратологічні особливості апропріації сюжетів у сучасних французьких казках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наратологічні особливості апропріації сюжетів у сучасних французьких казках

Г.С. Чайківська

Проаналізовано наратологічні особливості апропріації сюжетів на сучасному етапі розвитку французької авторської казки, зокрема у суб- жанрі модифікацій відомих класичних казок.

Ключові слова: французька авторська казка, субжанр, модифікація відомих класичних казок, нарація, апропріація.

Актуальність статті визначається загальною спрямованістю мовознавчих досліджень на вивчення сучасних різножанрових текстів, а також на висвітлення проблем жанру і стилю, та їх взаємовпливу. Метою дослідження є аналіз наратологічних особливостей апропріації сюжетів у французьких авторських казках другої половини ХХ - початку ХХІ століть. Об'єктом аналізу виступили наратологічні та стилістичні особливості цих текстів. Матеріалом для статті виступили тексти французьких авторських казок другої половини ХХ - початку ХХІ століть П'єра Грі- парі, Катрін Мілле, Жакі Діджака та класичних чарівних казок. Наукова новизна дослідження полягає у роботі із сучасними зразками жанру та в аналізі особливостей апропріації сюжетів у сучасних модифікаціях відомих класичних казок. наратологічний французька казка

Жанр французької авторської казки сьогодні розвивається у декількох основних напрямках. У другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. найпоширенішим є субжанр модифікацій відомих класичних казок. Ця тенденція еволюції жанру повністю вписується у загальну сучасну лінію розвитку літератури у Франції, де досить відчутним є вплив попередніх художніх творів. Так, впізнаємо центральну тенденцію семіотики 70-х рр. ХХ ст. - відому як "інтертекстуальність":

"Le texte est une productivite, ce qui veut dire ... il est une permutation de textes, une inter-textualite: dans l'espace d'un texte plusieurs enonces, pris a d'autres textes, se croisent et se neutralisent" [Kristeva 1979, 12].

Елементи різних рівнів літературного твору можливо розпізнати лише тоді, коли ми розглядаємо текст як продовження попередньо написаних текстів, як таких, що "запозичили" ці елементи з уже існуючих художніх творів. Стосовно втілення цієї позиції, зокрема у жанрі казки, французька дослідниця Мішель Сімонсен пише про "інверсію" вихідної ідеї у цих творах, оскільки такий авторський осучаснений варіант літературного твору відображає зв'язок із народною казковою традицією:

"Certains conteurs contemporains brodent deliberement sur des contes populaires traditionnels pour en detourner ou meme inverser les a priori ideologiques" [Simonsen 1981, 27].

Казкарі застосовують прийом перетворення або реверсії вихідного сюжету, щоб надати твору нового цікавого звучання та зацікавити читача вже відомими їм казковими елементами. Віддзеркаленням основних змін систематично служать заголовки, внесених до тексту-джерела, як, наприклад, збірка Г. Соло- тареффа "Anticontes de fees" [Solotareff 2009], де заголовок містить протиставлення традиційному жанру чарівних казок за допомогою префікса anti-, який відноситься до всієї назви і, не називаючи жанрових особливостей представлених у збірці творів, грає на такому запереченні. Або ж наведемо заголовки казок із цієї збірки: "Le Petit Chaperon Vert", "Barbe-Rose", "La Laide au Bois Dormant" та інші. Основним засобом перетворення у заголовку є заміна відомої лексеми із класичної казки (в переважній більшості ними служать казки Ш. Перро XVII століття) на антонім або іншу лексичну одиницю цієї граматичної категорії: Conte на Anticonte, Belle на Laide, Rouge на Vert, Bleu на Rose тощо.

Наративна структура сучасних французьких авторських казок характеризується дещо фрагментованою природою та наявністю вставних гетерогенних елементів.

Можемо констатувати наявність наративних відступів у формі описів, метадискурсу, що створює ефект подвійного прочитання: вигадка / реальність. Такі відступи зазвичай відсутні у казці-джерелі і виступають основним прийомом її модифікації. Оповідач перериває дієгезис, коли з'являється екзотичний персонаж чи предмет. Наприклад, у казці "Sadko" читаємо опис музичного інструменту кифари:

"Si vous avez de la chance que ce livre soit illustre, regardez les images, car je suis presque sur que l'illustrateur a eu la bonne idee de dessiner une cithare: c'est une planche de bois en forme de trapeze rectangle, sur laquelle sont tendues beaucoup, beaucoup de cordes que l'on peut tantot pincer avec des doigts, tantot frapper avec despetits martaux" [Gripari 1992, 154].

Оскільки сучасні казки є часто транспозицією тексту з іншої мови та культури зустрічаємо систематичні згадування джерела історії, їхньої географічної локалізації, наприклад: "dans ces pays-la", "dans la grande foret russe", "au nord de la Russie" тощо. Прагматична роль таких авторських уточнень може бути нагодою спровокувати уяву читача: "La necessite d'ajouter une precision est une nouvelle occasion pour l'ecrivain de relancer son imagination au profit des adultes" [Saranovska 2011, 54].

Апропріація твору-джерела може реалізуватись введенням у наративну структуру автобіографічних уривків чи коротких есе. Так, у "Riquet a la houppe. Millet a la houppe" Катрін Мілле оповідь побудована на реальних автобіографічних фактах, які переплітаються із казковою традиційною нарацією:

"Elle put jouir de l'impression produite par ses yeux comme d'une indefectible protection, comparable a cette aura magique qui dans les contes de fees permet aux her os d'echapper aux dangers" [Millet 2005, 19-20].

Реальність представлена в опозиції із казковим світом:

"moi qui cherchait mon image dans les heroines des livres et

dans le miroir ou je rencontrais les images dont les autres m'habillaient! Il est bien possible que, dans un conte, un prince difforme se metamorphose en prince charmant par la seule grace du desir de la princesse qui en tombe amoureuse. Mais dans la vie!" [Millet 2005, 58];

"Et je m'insurge contre les representations grotesques que l'on donne de lui dans la plupart des editions illustrees des Contes de Perrault" [Millet 2005, 32].

Так, наратор протиставляє казкову реальність із дійсністю, виступаючи проти традиційних казкових концептів. Увага читача акцентується на труднощах у сприйнятті власної зовнішності.

Або ж коментарі стосовно казки-джерела, які вводить у текст наратор у казці "La Laide au Bois Dormant

"Toute chose vivante alors s'arreta de vivre et s'immobilisa. Le roi et la reine cesserent de s 'embrasser, les cuisiniers de cuisiner, les femmes de menage de faire le menage, les pigeons de roucouler, les mouches de voler, les cavaliers de cavaler, les chevaliers de faire leur cour, les balayeurs aussi de faire leur cour (mais ce n 'etait pas la mime cour), les arbres de bouger, etc., etc. Tout cela pendant cent ans. (C'est long!)" [Solotareff 2009, 105].

Чарівні елементи показано із певною зневажливістю, насмішкою, підкреслюючи їхню меншовартість та відносність у реальному світі. Коментарі наратора виділені орфографічно і подано у дужках.

Наратив сучасних авторських казок тяжіє до зображення реальності і відкидання всього надприродного. У додатках ми подаємо як приклад для порівняння наративних особливостей два відповідних уривки із "Riquet a la houppe. Millet a la houppe" К. Мілле та "Riquet a la houppe" Ш. Перро. Ми можемо зробити висновок, що у сучасному творі елемент чарівного зникає. Дар високого інтелекту, яким володіє головний персонаж, та вміння передавати його іншим залишається, проте подається під іншим кутом: інтелект може спрямовуватись на навколишнє оточення, предмети і допомагати дівчині швидко все освоювати, тоді як у казці-джерелі він міг передаватись іншій людині, яку il doit aimer le plus, йдеться про надлюдські особливості.

Тяжіння до раціоналізації у сучасних французьких авторських казках часто потребує погляду ззовні. Наприклад, наратор у казці "Jeannot et l'ogresse" пояснює хворобою батька бажання хлопчика ловити рибу:

"Le pere malade, ga voulait dire finie la peche, plus de poisson, plus d'argent, plus de provisions dans la maisonn rien a manger dans peu de temps. Le voila qui se desole et la vieille avec lui. Mais le petit Jeannot, qui les entend, s'approche du lit de sesparents..." [Gripari 1987, 70].

Мотивація героя розкрита у додатковому абзаці, якого немає у казці-джерелі. В російському творі герой відразу береться за виконання свого плану, без коментарів наратора. До того ж, щоб пожвавити оповідь П. Гріпарі обирає діалогічну форму для передачі думок персонажів.

Наратологічні відступи можуть реалізуватись з появою в оповіді всезнаючого наратора. Так, у "Riquet a la houppe. Millet а la houppe'' почергово подаються два види нарації: одна із "je" оповідача, де нарація ведеться від першої особи однини, а інша - від третьої особи однини"elle n'itaitpas mieux lotie que si elle avait iti tris belle et tris bite; elle disparaissait pareillement dans le disir des autres. L'intelligence ne la mettait pas dans une condition meilleure que la bitise.

Quand les enfants de mon age rivaient peut-itre du chateau de la Belle au bois dormant ou du palais enchanti de la Bite, je m'imaginais, moi, rifugiie au fond d'un trou a rats" [Millet 2005, 55-56].

Так, перехід видів нарацій не супроводжується поясненнями чи певним вступом. Демаркація є лише на архітектонічному рівні.

Або ж у "Contes de Faits. Mille et un mondes", де більша частина оповіді ведеться від імені головного персонажа Жакотеба, ми також можемо констатувати зміну позиції наратора:

"Il (Adimar) fit quelques mouvements respiratoires pour iviter de s'itouffer en riant.

Jakhoteb se dit qu'Adimar itait un viritable visionnaire et que la semaine des 6 jours itait plutot bien adaptie a la future semaine des 35 heures.

L'application de ces nouvelles doctrines offrait une belle revanche a Adimar, lui qui, ... itait le souffre-douleur du village'' [Dydjack 2012, 102].

Оповідь систематично переривається короткими роздумами чи коментарями Жакотеба, які переважно вводяться словами Jakhoteb se dit. З архітектонічної точки зору, ці частини виділяються автором курсивом.

Французькі авторські казки кінця ХХ - початку ХХІ ст. висвітлюють у переважній більшості актуальні теми. Навіть коли твір є модифікацією класичної казкової моделі, сюжет адаптується для сучасних умов. Так, у "Contes de Faits. Mille et un mondes" реальність представлена через основні сучасні концепти та морально-етичні цінності: amour, amitie, religion, liberte. Проте зображений світогляд перевернений, парадоксальний, позбавлений свого основного смислового навантаження:

"Bienvenue dans le plus grand cirque du monde, bienvenue dans le monde des mille et un mondes" [Dydjack 2012, 13].

Французьке суспільство представлене комічно, девалоризо- вано по відношенню до інших національних середовищ і культур. Пародійний ефект досягається гумористичним обіграванням ключових концептів, мовних кліше, сентенцій. Наприклад, в епізоді Huit, де розповідається історія DIVINE-LAND, висміюються самопожертви священників:

”Avec le temps, va, tout evolue / Avec le temps, va, tout s 'en va / Avec le temps, va, tout s'en va et s'en revient” [Dydjack 2012, 221].

Зміст слів французької пісні "Avec le temps, va, tout s'en va" змінюється для зображення парадоксальності у церковному середовищі.

Висміюються вчення взаємоповаги, любові до ближнього:

"Ils avaient bati une religion qui pronait l'amour du prochain.

Rien de plus naturel pour eux que de I'imposer par la guerre" [Dydjack 2012, 31].

Або ж наведемо інший приклад, що висміює сучасне розуміння людських свобод:

"Les homnivauriens avaient monte en exergue le principe de la liberte inalienable de chaque individu. En parallele, ils avaient transcrit sous forme de loi une liste interminable d'interdits" [Dydjack 2012, 30].

Таким чином, засобом антонімічних римованих виразів de la liberte inalienable та une liste interminable d'interdits висвітлюється неспівпадання між правами людини та діючими нормами закону.

Висміюється та симпліфікується також оптимізм та безтурботність у світі POSITIV-WORLD, використовуючи змінені приказки та прислів'я для опису повсякденного життя місцевих жителів:

”Un tien vaut mieux, que deux que tu n'auraspeut-etre jamais.

Il vaut mieux prendre en passant, qu'attendre que ga ne repasse pas.

Il ne faut pas remettre au lendemain le bonheur que l'on peut prendre le jour meme.

Ce qui importe, c'est ce qui se passe avant que ce soit passe”

[Dydjack 2012, 194].

Або, коли жителі DIVIN-WORLD дивуються скептицизму героя Jean Doute, наратор описує це перекручуючи відомі вирази:

"Les derniers seront les premiers, des que tout le monde fera demi-tour.

Quiconque s 'elevera sera abaisse, s 'il se cogne a une branche en se levant" [Dydjack 2012, 226].

Отже, наратологічна структура сучасних модифікацій відомих класичних казок загалом характеризується імітацією твору- джерела. Вона переривається коментарями та розмірковуваннями оповідача, що часто підкреслено на архітектонічному чи пунктуаційному рівнях: демаркація порожнім рядком, курсивом, комами, взяттям у дужки. Зустрічається зміна особи, від імені якої ведеться оповідь, що також підкреслено у структурі тексту. Для підкреслення парадоксальності сучасного суспільного устрою використовуються перекручені відомі вирази, прислів'я, приказки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Dydjack Jacky. Contes de Faits. Les mille et un mondes / Jacky Dydjack. - P.: Theles, 2012. - 233 p.

2. Gripari Pierre. Contes d'ailleurs et d'autre part: [et autres contes de la rue Broca] / Pierre Gripari. - P.: Grasset Jeunesse, 1992. - 175 p.

3. Gripari Pierre. La sorciere de la rue Mouffetard: [et autres contes de la rue Broca] / Pierre Gripari. - P.: Gallimard, 1987. - 153 p.

4. Kristeva Julia. Le texte du roman: [Approche semiologique d'une structure discursive transformationnelle] / Julia Kristeva. - The Hague - P. - New-York: Mouton publishers, 1979. - 211 p.

5. Millet Catherine. Riquet a la houppe. Millet a la houppe / Catherine Millet.

6. P.: Stock, 2005. - 90 p.

7. Perrault Charles. Contes en prose et en vers / Charles Perrault. - P.: Librairie de la Bibliotheque Nationale. - 1886. - 160 p.

8. Perrin Raymond. Litterature de jeunesse et presse des jeunes au debut du XXIe siecle: [Esquisse d'un etat des lieux. Enjeux et perspectives] / Raymond Perrin.

9. P.: L'Harmattan, 2008. - 580 p.

10. Saranovska Inna. Un passeur d'ecriture: Pierre Gripari et les traditions litteraires: these de doctorat: Langue et litterature franjaises: [sous la direction de Claude Leroy] / Inna Saranovska. - Paris, Universite Paris Ouest Nanterre la Defense, 2011. - 406 p.

11. Simonsen Michele. Le conte populaire franjais: (Collection Que sais-je?) / Michele Simonsen. - P.: PUF, 1981. - 128 p.

12. Solotareff Gregoire. Anticontes de fees / Gregoire Solotareff . - P.: L'ecole des loisirs, 2009. - 124 p.

Размещено на Allbest.ru