Духовний ідеал у містерії Івана Огієнка "До щастя!"

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 821.161.2-23.09(092)

Кам 'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

ДУХОВНИЙ ІДЕАЛ У МІСТЕРІЇ ІВАНА ОГІЄНКА «ДО ЩАСТЯ!»

В.П. Атаманчук

Ідея духовності у творчому доробку Івана Огієнка є однією із визначальних: «Різноманітна жанрово й тематично, а також концептуально Огієнкова спадщина свідчить, що тема духовности народу, проблема душі є однією з головних» [1, с. 128]. Він замислюється над проблемами універсального характеру, зміщуючи увагу до духовної сутності людини: «Огієнків екзистенціалізм щодо обожнення людини - то системний підхід до особливого внутрішнього світу її, світу багатошарового, багатогранного, особливо коли йдеться про вирівнювання неоплатонівських рівнів буття (Єдиного, Розуму, Душі)» [1, с.125].

У творі «До Щастя!» Іван Огієнко постає як філософ і аналітик, він замислюється над найгострішими проблемами людського буття, простежує його універсальні закономірності: «Синтетизм Огієнкового осмислення поняття «душі» випливав із його глибокого знання «Старого Світу», сутности біблійних ідей і пізніших філософських епох - Середньовіччя, Відродження, Нового Часу, новітніх напрямів і течій - аж до екзистенціалізму» [1, с.128].

Іван Огієнко використовує у творі засоби художньої умовності: показує складові частини людської сутності: Серце, Розум, Душу, Волю, Тіло, які з'являються тоді, коли старий хворий чоловік Василь засинає. Василь замислюється про своє життя, про різні прагнення, розмірковує про те, куди його завели хибні уявлення про життя:

У вас шукав собі Спасіння,

Життєві Ідеали, - А ви, як мрячна ніч осіння,

Всі Зіроньки покрали...[2, с.111-112].

В уявленні Василя ідеал і дійсність протиставляються, ідеал - омана, яка зникає:

Ргихо квіточка зів'яла Й спустила крилонька спроквола, - Й листки опали з Ідеала,

І зуби щирить дійсність гола .[2, с.115].

Він жахається від того, як усе змінюється і втрачає свою первинну подобу: Коли оглянусь на минуле,

В очах аж темно стане:

Щасливе все - тепер нечуле,

Й бридке - колись кохане...[2, с. 112].

Шукав я Щастя спраглим скоком,

Воно ж втікало, мов та тінь,

Й пізнав на старість, що під боком,

В мені самім його глибінь...[2, с.116].

Прикметна назва другої дії «Щастя людини - в гармонії її духових сил». Автор стверджує врівноважене співіснування різних частин, які разом складають цілісність нерозривну. Протиборство цих частин неминуче призводить до страждань. Розум Василя говорить про це:

Чого ви завжди, як ті півні?

Без сварки вам немає й дня, - У бога всі ми милі й рівні,

Галузки всі одного пня [2, с.122].

Іван Огієнко визначає основне людське прагнення і показує різні рівні його осягнення, тлумачення та втілення: «.Душа, Серце, Тіло й Розум. проводять дискусію про найголовніше в житті своєї Людини - про Щастя..» .[2, с. 117]. огієнко художній конфлікт світовідчуття

Тіло Василя проголошує ідею незнищенності, перетворень і колообігу, про рівноцінність усього створеного:

Я невмируще, як тварина,

Міняю тільки форму в творі,

Сестра мені - ніжна билина,

Брати мої - пташки та Зорі.

Ніщо безслідно не зникає У цілім Божім Світотворі,

Тому й мені кінця немає В біжучім вічнім перетворі [2, с. 121].

У житті людини відбувається постійне протиборство різних начал, це призводить до сумного закінчення, про що говорить Ангел-охоронець:

І завжди так ведеться звіку:

Душа та Тіло йдуть невраз,

А це загибель Чоловіку,

Й в незгоді Дух йому погас .

Погляньте, - онде ваша жертва,

Що Щастя прагла цілий вік, - Лежить безсила, напівмертва:

Це гордий Божий Чоловік! [2, с. 125].

Сам Василь також усвідомлює причини своїх страждань - постійну роздвоєність. Щастя у єдності та узгодженості, про це говорить Тіло:

Ми мусим жити тільки в згоді,

І Зло з Землі тоді мине,

Сваритись нам безкарно годі, - Хай світить Щастя нам ясне! [2, с.130].

Та Душа, Серце і Розум прагнуть високостей Духу, але не можуть досягнути і не знають як це зробити. У кожного з них є власні сподівання на омріяне Щастя, але Ангел-охоронець вказує їм на примарність і хибність їхніх уявлень, знову говорить про єдність:

Бо тільки в згоді Духа й Тіла Засяє щедро Щастя нам,

Й тоді Господня думка сміла Відкриється Його синам [2, с.132].

Щастя у творчій праці і у служінню народові. Це взагалі одна із основоположних ідей у творчості Івана Огієнка, він став одним із пристрасних захисників української ідентичності. Він дуже глибоко розумів важливість кристалізації національної першооснови: «І тоді вже Пророки воздвигли програму спасіння, - національну ідею: берегти свою Віру, свої звичаї, свою мову і тим зберегти національну істоту свою» [3, с.9].

І. Огієнко простежує зв'язок індивідуального буття людини і буття народного, стверджує його внутрішню органічність і неперервність: «Так і кожна людина виявляє на собі і в собі все, що складає культурне вікове багатство народу, який його породив» [3, с.10].

Ангел-охоронець показує правильний шлях через об'єднання у єдине ціле:

Хай Розум, Воля й Серце в Тілі З Душею в злагоді живуть, Тоді Сини ви орлокрилі,

Й щаслива буде ваша путь! [2, с.137].

Воля говорить про невловимі внутрішні відчуття, невіддільні від самої людини: «Немов той легіт на озерці». Ангел вказує на щастя у самій людині, якого вона не помічає у боротьбі, і шукає по світах:

Бо Щастя правдиве лиш в тому,

Щоб чутись щасливим самому! [2, с.145].

Він говорить про відносність принад зовнішнього світу, які відволікають увагу від головного - внутрішніх відчуттів, від того, що визначається Серцем. Внутрішні поривання, мрії потребують втілення, яке саме по собі прекрасне, але людині не дано пізнати, до чого це призведе. «Взагалі, за Огієнком, душа - явище багатовимірне, як і сам світ, складність її взаємин із матеріальним світом пояснюється складністю самого світу, створеного Богом» [1, с.129].

Міркування про щастя відзначаються філософічністю, широким охопленням різних аспектів людського життя, показом явищ і процесів з різних точок зору і непізнаваністю та невизначеністю їх:

Дорога до Щастя простора,

Та часто воно - лиш омана,

Й сміється з нас дійсність сувора,

Що пестила нас, як кохана [2, с. 143].

Ангел говорить про переходи від безмежної радості до безмежного горя у людському житті. Врівноваженість різних начал, які не протистоять одне одному, а правильно взаємодіють, структурує мінливе земне життя, являє собою те, що триватиме, коли все закінчиться:

Все Щастя Людини в спокої,

В гармонії Духа та Тіла... [2, с. 154].

Щастя складається з Божественного осягнення єдності у творчій праці: Найбільше Щастя - жити з Богом Усе життя у згоді повній, - Щоб пахло Райським нам Чертогом У праці відданій, любовній! [2, с. 156].

«Одушевлення людини, стабільність повнокровного душевного життя асоціюється з усім рідним і самою тривкістю цього рідного (з огляду на його збереження і розвиток)» [1, с. 125-126].

Іван Огієнко у своєму творі говорить про духовне начало, яке робить можливим існування людини і Всесвіту. Одна з важливих складових на шляху до щастя - жертовність як здатність розчинитися в єдиному цілому і здійснити щось заради цього цілого. Правильність обраного шляху і відчуття єдності дає сили пройти крізь страждання. В образі ангела втілюється та внутрішня сила, яка направляє людину і не дає сплутати справжнє щастя з оманами.

Василь у старості приходить до розуміння людського життя як постійної боротьби між тілом і душею, між небесним і земним, що призводить до роздвоєння, робить людину слабкою. Він і говорить про щастя у спокої, коли збирається його родина. Кожен з них, Василь, Марина, Іван шукали щастя, якого їм було замало, розтративши при цьому внутрішню силу на омани. Але їхні життєві перипетії привели до розуміння справжніх цінностей - тих, якими нехтували, у зовнішніх пошуках.

Список використаних джерел

1. Тіменик З. Іван Огієнко (Митрополит Іларіон). Життєписно-бібліографічний нарис. Наукове товариство імені Шевченка у Львові. Визначні діячі НТШ, №6 / З. Тімен- ник. - Львів, 1997. - 230 с.

2. Митрополит Іларіон. Твори. Філософські містерії / Митрополит Іларіон. - Вінніпег : Trident Press Ltd, 1957. - Т. 1. - 336 с.

3. Митрополит Іларіон. Книга нашого буття на чужині. Бережімо все своє рідне! Ідеологічно-історичні нариси / Митрополит Іларіон. - Вінніпег : Українське Наукове Богословське Товариство, 1956. - 169 с.

Анотація

У статті проаналізовано особливості ідейно-художнього змісту твору Івана Огієнка «До Щастя!», досліджено основні художні проблеми твору, визначено філософські виміри їх інтерпретації, простежено основний конфлікт у містерії, окреслено своєрідність світовідчуття та духовного пошуку дійових осіб.

Ключові слова: ідеал, ідея, духовність, конфлікт, художня умовність.

Aesthetical peculiarities of Ivan Ohienko' play «To Happiness!» are analyzed in the article, main problems are investigated, philosophical aspects of its interpretation are debned/ The main conCict in the play is analyzed and specibcal features of characters' spiritual ideals and search are shown.

Key words: ideal, idea, spirituality, conC ict, aesthetical peculiarities.

Размещено на Allbest.ru