Українська рецепція газелей турецького поета епохи Дивану Шейха Ґаліба

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

УКРАЇНСЬКА РЕЦЕПЦІЯ ГАЗЕЛЕЙ ТУРЕЦЬКОГО ПОЕТА ЕПОХИ ДИВАНУ ШЕЙХА ҐАЛІБА

Томин І. Я, студ.

Українське сходознавство у контексті українського літературознавства є малодослідженим науковим колом. Літературознавча компаративістика зорієнтована на порівняльний аналіз вітчизняних творів з європейськими, особливо акцентуючи увагу на літературну спадщину слов'янської мовної групи. Орієнталістика як комплексна наука у площині українського літературо- та перекладознавства почала розвиватись ще з кінця ХІХ початку ХХ століття, проте не є вивченою на високому рівні на сьогоднішній день. Рецепція філософії Сходу разом із різноманітністю тем та специфікою образів, безпосередньо висвітленими саме у поезії та відображені у низці її форм, є фактично не дослідженими.

Актуальність суфійської проблематики полягає у багатогранності цієї філософсько-релігійної течії з усіма її особливостями, що залишаються спірними і по цей день. Багато дослідників, як вітчизняних, так і закордонних, дискутують щодо точного походження, цілей і навіть одностайного визначення понять суфізму. Творчість останнього великого представника суфійської літератури турецького середньовіччя Шейха Ґаліба, диван ліричних віршів якого (а саме газелі) розглядаються крізь призму суфійської філософії, символічного кодування та «тасаввуфного» змісту, виступає предметом даного дослідження. Об'єктом же дослідження є суфізм як містико-аскетична течія в ісламі, що з'явилися на межі VIII та IX століть на територіях сучасного Іраку та Сирії. Мета даної роботи: охарактеризувати творчість турецького суфія ХІІІ століття Шейха Ґаліба, подати переклад газелей поета українською мовою, зробити зіставний аналіз оригіналу та перекладу поезій крізь призму суфійської системи мислення та способу життя.

Методологічною базою для дослідження творчої спадщини останнього представника літератури доби Дивану послугувала збірка перекладених газелей автора «§ahane Gazeller. §eyh Galip» турецького літературознавця, професора та письменника Іскендера Пали, завдяки якій можна глибше осягнути смислове навантаження поетичних рядків та спробувати встановити ступінь відповідності перекладу оригіналові. Такі турецькі літературознавці, професори та доктори наук, як Б. Айвазоглу, А. Альпарслан, А. Ари, А. Гьольпинарли, А. Гюрер, М. Джанполат, Дж. Дільчін, С. Н. Ергун, Х. Іпектен, Дж. Курназ, І. Кутлук, Т Ш. Халман, Ш. Юксель досліджували творчість Шейха Ґаліба.

Шейх Ґаліб, справжнім ім'ям котрого було ім'я Мехмет, народився неподалік від Єнікапи Мевлевіхане у 1757 році. Батько та дідусь Шейха були дервішами ордену Мевлеві та надзвичайно освіченими людьми. Звичайно ж, захоплення найближчих родичів суфізмом та відданість ордену Мевлеві справили величезний вплив на естетичні смаки та поетичні вподобання майбутнього митця. Серед найвизначніших творів Шейха Ґаліба Ахмет Кабакли виділяє такі: «Диван Шейха Ґаліба», «Гюсн та Ашк», «Шехрі Джезіреі Месневі», «Ессохбетуссафіє» та інші [4, с. 744].

Український тюрколог Г. І. Халимоненко в підручнику «Історія турецької літератури» (Turk edebiyati tarihi) досліджує творчу спадщину митця крізь призму вчення Джеляледдіна Румі, вчителя та духовного наставника Шейха Ґаліба. Художній світ письменника формувався під впливом Румі та його «Месневі». У передмові до «Месневі» сам автор каже таке: «Я диктував «Месневі» не для того, щоб цю книгу вчили напам'ять. Я створив «Месневі» для тих, хто любить Аллаха, щоб вона стала духовним лідером, який підіймає їх до небес. «Месневі» - це шлях для тих, хто хоче досягти істини і зрозуміти таємниці Аллаха. «Месневі» - це зцілення сердець чистих людей. Ця книга допомагає краще зрозуміти Коран. Нікому не дозволено торкатися «Месневі», крім тих, хто любить істину» [1, с. 90].

Українська дослідниця І. В. Прушковська, у свою чергу, окреслює основні тенденції у творчості суфія та визначальні риси його поетичного стилю, детально дослідивши перлину творчості Шейха Ґаліба - його месневі «Гюсн та Ашк» («Краса та любов»). У своїй монографії «Краса і любов» Шейха Ґаліба (до проблеми індійського стилю у турецькій літературі)» дослідниця також говорить та коротко характеризує низку творів поета: «Меджмуаі ешар», котрий вона визначає наступним чином: «Меджмуа Ґаліба «Меджмуаі ешар» - про життя та творчу долю Ґаліба», «Джезіреі Месневі шехрі» - коментарі до творів відомого суфія XVI століття Юсуфа Сінечака»; «Ессохбетуссафіє - коментар до твору Кьосеч Ахмеда Деде» [4, с. 105].

Творчість Шейха Ґаліба становить величезний інтерес, адже її треба «розгадати», осягнути, зрозуміти її прихований сенс, що видається доволі нелегким завданням. Перед тим, як перейти до аналізу віршів Шейха Ґаліба потрібно ознайомитись із таким літературним поняттям як газель - форма як відгалуження касиди виникла у VII ст. в арабській та перській поезії, невдовзі поширилася в тюркомовних літературах. Газель - ліричний вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з дванадцяти бейтів (двовіршів), пов'язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням) за схемою метричної основи аруза:

aa, ба, ва, га тощо, де викінчені за думкою строфи пов'язані між собою не фабулою, а спільним мотивом [3, с. 145]. Інтерпретація, рецепція та аналіз трьох наступних газелей Шейха Ґаліба в українському перекладі:

YANi §ARAP

1. Ateg niteliginde bir nur, yani garap, agk ile uyumlu bir can, o da garap...

2. Negenin suya kanmigliginda bir gul, yani kadeh; seving vesilesi, yani garap.

3. §uurunu kaybetmiglere dert, yani humar (igkinin verdigi bagagrisi); dertlilere derman, yani garap.

4. Agkpazarinin surumu, yani bezm (eglence meclisi); ateg ozelliginde dudak, yani garap.

5. Ey Galip! Kutsal billurdan bir nur idi gonullerimizi parlatan, yani garap...[9]

ТО Є ВИНО

1. Сяйво пекучого вогню - вино. Любов 'ю наповнена душа, то теж вино.

2. Утоплена троянда у водах щастя; бокал веселості причини - і це вино.

3. Крадій свідомості - дур-зілля; спасіння ти знайдеш у вині.

4. Бенкет любовного базару з вогнем налитим до країв, то ж бо вином.

5. Ей Ґаліб! Осяяних душ наших, криштально-святе сяйво від вина іде. [переклад наш - І.Т.]

Перед тим, як проаналізувати оригінал та поданий переклад не можна не процитувати одного суфія, який сказав: Наші душі сп'яніли від вина безсмертя ще до того, як у світі появилися сади, виноградні лози та вино [2].

У цій фразі завуальоване головне бажання суфія - «спяніти від вина безсмертя», що мовою не суфійською означає «пізнати любов Всевишнього». На думку суфіїв, вигнана з раю людина прирекла себе на вічну тугу за розлукою зі Всевишнім. Відтепер найвищою метою людського життя стає прагнення воз'єднання з ним, осягнення Бога та божественної Істини, яку він втілює. Єдина форма пізнання і осягнення сутності Бога - любов. Бог пізнається не логічним шляхом, а лише в пориві божевільної, самовідданої пристрасті, в момент надчуттєвої насолоди - екстазу, схожого на відчуття закоханого. Ось тут і виходить на перший план вино - один із головних символів суфій- ської філософії. Вино - символ містичного учення суфіїв та пізнання Бога; виноградна лоза та виноград як джерело вина - сам суфізм. Адже «п'яніють» суфії від любові Всевишнього.

На прикладі перекладу поезії Шейха Ґаліба «Yani §arap» прослідковуються яскраво виражені суфійські мотиви. У центрі - символ пізнання божественного - вино. Автор описує його такими метафоричними порівняльними зворотами: «сяйво пекучого вогню», і «любов'ю наповнена душа», і «утоплена троянда у водах щастя», і «бокал веселості причини». Звідси ми виносимо, що вино порівнюється із чимось світлим, душевним, щасливим та веселим. У третьому рядку поет пише, що спасіння - у вині, маючи на увазі віру. У цьому ж рядку вжите слово humar (igkinin verdigi bagagrisi), що буквально означає похмілля, в перекладі передано словом дур-зілля (тобто зілля, що дурманить голову). Похмілля ж у суфійській філософії є символом прозріння та откровеній. Закінчується поезія закликом, що «криштально-святе сяйво душ наших від вина іде», маючи, знову ж таки, на увазі не вино-алкоголь, а божественність. Слідом за римою у кожному вірші повторюється слово garap, yani garap (вино, то є вино), утворюючи своєрідний приспів, котрий у східній поезії називають редифом - своєрідне повторення, епіфора з метою наголошення на головному.

Поезія «Sanadir ilticasi Galip'in», що в перекладі «До тебе звертання Ґаліба», є і справді звертанням, але до нікого іншого, як до самого Джалаледдіна Румі:

SANADIR iLTiCASI GALiP'iN

1. Kulunum ben, sen de efendim! Sayginligim varsa cihanda sendendir.

Agk bahsinde, agiklar arasinda admin sanimin bilinmesi, o da sendendir.

2. Omrumun bereketsin benim; yuruyen ruhumsun.

Omur sermayemde eger zerrece karim varsa, sendendir.

3. Yokum ben, kuruntudan ibaret bir goruntuyum sadece.

Ve ona senin guzelligin renginden yansir ancak parlaklik.

Hayallerimde bir gulstan, mevsimlerimde bir ilkbaharim varsa sendedir.

4. Sen varsin diyedir felekten zerre zarar gormemem.

Ah ediglerim, inleyigim de felekten degil, ey pariltili guneg, sendedir.

5. Ayriliginda pervanenim ben, sen vustalin mumu.

Seni kucaklayip opmek isteyigim her gece, bu yuzdendir.

6. Gogsum ateglerle daglanmig bir lalelik, ve ben agkinin gehidi.

Sendendir, turbem, turbede mum igigim, mezarimda mumum, hep sendendir.

7. Donuyor ba§im, oylesine donup duruyor. Qolde kasirga miyim ne?!.. Yokum, yokluk iginde yokum. Artik her ne varim varsa sendendir...

8. Yuvarlanip duran incindim senin, bagibog birakip neden saldin beni?! Bir kederim varsa imdiyuregimde (yahutgonul aynamda bir tozum); sendendir.

9. Mey sohbetinin sabahinda kanli goz yaglarimla doldurdum kadehimi ey saki!

§imdi parliyor gafak misali ve mahmurlugum tam uzerinde. Yine sendendir.

10. EyAnadolu Celaleddin! Siginagi sensin gu Galip'in.

O yuzden sana kogar, sana siginirim ancak. imdi, bir kulahim varsa bagimda, sendendir. [9]

ДО ТЕБЕ ЗВЕРНЕННЯ ҐАЛІБА

1. Я раб твій, ти ж - мій ефенді!

Повагу та славу, що в світі цім маю, то все від закоханих в тебе.

2. Подарований долею ти; ти ж бо душа, що в мені оживає.

І ту крихту достатку, що маю, ти мені дав означає.

3. І квітку омріяну, і весну живу отримав у дарунок від тебе. Нема... я примара, ілюзія кольору сяйва твого просто я.

4. Але не кляв я долю свою в гірку днину,

А якщо ж плачу, то сльози я ллю по тобі..

5. Як метелик, в розлуці зі світлом, до свічки,

Так щоночі і я у обійми твої палко лину.

6. Тому, вогнем обпалений, я любові мученик нещасний.

Та місце усипальні моєї ти свічкою осяєш враз.

7. Голова моя обертом йде. Серед бурі? В пустелі? Я де?

Нема... і на дні пустоти то не я. Бо ж усе, що тут є, те усе є твоє.

8. Перед тобою в поклоні, чому ж ти полишив мене?

У віддзеркаленні душі моєї відбивається лиш світло твоє.

9. Не від келиху з червоними слізьми хмільними -

Від тебе я сп 'янів ураз.

10. Ей Джалаледдін Анатолійський! Свій прихисток у тебе все шукаю я.

Бо як є над головою в мене парасоля, то значить ти мені її підклав. [переклад наш - І.Т.]

Художній світ Шейха Ґаліба сформувався під впливом східної класичної поезії і найвизначнішу роль тут відіграє Румі та його «Месневі». Поет перечитував «Месневі» Румі 11 разів, все більше і більше заглиблюючись у його смисл. Відтоді, як Ґаліб отримав титул шейха, він щовівторка та щоп'ятниці проводив публічні читання «Месневі», які відвідували шейхи всіх мевле- війських текке Стамбула. Подивись на довершеність його «Месневі», дотепер ще на жодний твір, крім цього, не казали: «Сутність Корану» [4, с. 99]. Отже, Румі не просто надихав Ґаліба, він був його взірцем. «До тебе звертання Ґаліба» лише один приклад із того ряду поезій, присвячених Мевляні чи написаних про нього. У першому ж рядку «Я раб твій, ти ж - мій ефенді!» гримить головна прокламація твору - автор звеличає Мевляну як свого ефенді (тобто пан, господар). У перших двох строфах Ґаліб пише, що своїм і достатком і славою він завдячує Мевляні. Цікавими є рядок 3 строфи «Нема... я примара, ілюзія кольору сяйва твого просто я» та сьомої - «Нема... і на дні пустоти то не я. Бо ж усе, що тут є, те усе є твоє», адже ми знаємо, що в основі суфізму лежить метод позбавлення від свого «я», від якого людина залежить і, виходячи з якого, вважає себе відмінним від інших. Відмова ж від цього помилкового «я» дає можливість своєму справжньому «я» проявити себе у видимому світі. У п'ятій строфі автор використовує метафору метелика, що у нічній розлуці зі світлом лине до пекучого вогню свічки. Згідно суфійської філософії метелик, що летить до полум'я, символізує злиття з абсолютом, яке досягається знищенням особистості (бо запал любові до Бога спалює серце). І накінець віршу - символ вищезгаданого вина та спяніння, як пізнання істини: Не від келиху з червоними слізьми хмільними - Від тебе я сп 'янів ураз.

Назва поезії Шейха Ґаліба «Adi a§k» говорить сама за себе -автор пише ні про що інше, як любов.

ADIA§K

1. Sikintili bir derttir, beladir; adi agk.... Bir hastaliktir, tutkudur, adi agk...

2. Yoklugun gizemi ve varligin sirri ondadir. Higliktir, yokluktur, baliliktir, adi agk...

3. Kendini salt umut eylemek, ama her geyden umudu kesmektir, adi agk...

4. Her daim can ve canandan uzak ve temize gikmig, bir bilinmez iddiadir; adi agk...

5. Ey Galip! Bir yuce yaratiligli sultan; gimdilerde gonlumuzle igli diglidir hani;adi agk... [9]

1. Любов - то страждання, гнітюча біда...

Пекуче бажання, хвороба страшна.

2. Любов хоч нужденна, та вічна вона.

У ній тайна існування й причина небуття

3. Любов нам мізерну надію дає,

Та сенс в безнадії любити усе.

4. І чистість, і стійкість закоханих всіх

Символом одвічної любові є.

5. Ей Галіб! Султан всього живого;

Спорідненість душ наших - у любові... [переклад наш - І.Т.]

Перед тим, як перейти до аналізу твору, доцільно окреслити сутність поняття «любові» у суфійській інтерпретації. Любов є формою осягнення Бога, який пізнається не логічних шляхом, а лише в пориві божевільної, самовідданої пристрасті, в момент надчуттєвого насолоди - екстазу, схожого на відчуття закоханого. У момент екстатичного споглядання Бога суфій входить в стан Фано - коли людська душа зливається зі світовою душею. Фано настає тільки тоді, коли в напруженому містичному роздумі про Бога суфій забуває про все, що є цінним у цьому світі. Як результат Фано настає Бако - вічне буття у Всевишньому.

На перший погляд може здатись, що автор описує світську любов, проте насправді у ліриці за «формою» світської любові за змістом розуміється любов пантеїстична, тобто любов людини до Бога. Шейх Ґаліб свідомо гіперболізує це почуття, називаючи його «стражданням», «гнітючою бідою» та «хворобою страшною». З погляду тропів дана газель не є надзвичайно складною, оскільки у ній зустрічаються переважно прості з них, а саме численні порівняння, котрі, власне, й утворюють внутрішню структуру поезії, а також гіпербола, тобто свідоме перебільшення сили, розміру та значення будь-якого предмету чи явища дійсності. У четвертій строфі «І чистість, і стійкість закоханих всіх символом одвічної любові є» «закоханим» є суфій.

Автор розкриває наступну думку суфізму, що для кохання (до Бога) потрібне щире серце і душа закоханого, звільнена від всіхмирських прихильностей і земних задоволень (стан Нафс). Цікаво, що слово «сап», вжите у четвертій строфі оригіналу, окрім значень «душа», «життя» і т. д. також означає «мюрид», а саме послідовник вчення Бекташі та Мевлеві.

Вжите ж у п'ятій строфі слово «sultan» означає титул деяких святих ордену Бекташі. Таким чином, доходимо висновку про те, що при перекладі суфійської поезії необхідно детально дослідити низку термінів, притаманних течії тасаввуф, котрі набувають конкретного й сталого значення лише у контексті.

Оцінюючи творчість турецького поета XVIII століття Шейха Ґаліба крізь призму суфійської філософії на прикладах газелей «Yani §arap», «Sanadir ilticasi Galip'in» та «Adi A§k» ми дійшли до таких висновків:

• художній світ Шейха Ґаліба сформувався під впливом східної класичної поезії і найвизначнішу роль тут зіграє Румі та його «Месневі»;

• сакральна філософія суфізму зі своєю мовою символів пронизує усю творчість поета;

• ключовими символами суфізму проаналізованих газелей є бокал (серце суфія), вино (екстаз), сп'яніння (пізнання любові Всевишнього), закоханий (суфій), любов (осягнення сутності Бога)

У результаті детального дослідження газелей Шейха Ґаліба та їхньої поетики було виявлено низку притаманних їм рис, а саме: втаємниченість, висока образність, тяжіння до використання великої кількості іншомовної лексики суфійського спрямування, перш за все, з арабської та перської мов, які послугували найбільш продуктивними джерелами запозичень; характерний для течії тасаввуф словниковий склад, плодами котрого дуже часто користувався суфій, потребує детального пояснення не лише його лексичного, а й контекстуального значення. Дуже схвально й тонко висловлюється про манеру письма Шейха Ґаліба Ахмет Кабакли: «Його поезії сповнені метафорами, прихованими та втаємниченими образами. Його метафори та образи, оповиті темно-червоним та іншими яскравими кольорами, настільки багаті, що можуть змусити захоплюватися собою навіть представників найсучасніших мистецьких течій. Віршовані рядки Ґаліба... - це символічні поезії із втаємниченими образами» [8, с.743].

Таким чином, маємо змогу ще раз переконатися у тому, що проблема поетики газелей Шейха Ґаліба є тією темою, дослідження котрої є не лише бажаним, а й просто обов'язковим.

Література

1. Зарубіжна література: Матеріали до вивчення літератур зарубіжного Сходу. К.: Київський університет, 2006. 689 с.

2. Кримський А. Ю. Вибрані сходознавчі праці: в 5 т. Т. 2: Тюркологія. К.: Стилос, 2007. 528 с.

3. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром 'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. К.: ВЦ «Академія», 2007. 354 с.

4. Прушковська І. В. Краса та любов Шейха Ґаліба (до проблеми індійського стилю у турецькій літературі). К.: Четверта хвиля, 2008. 255 с.

5. Халимоненко Г Історія турецької літератури. Turk edebiyati tarihi. К. «Київський університет», 2000. 370 с.

6. Cebecioglu E. Tasavvuf terimleri ve deyimleri sozlugu / E. Cebecioglu. Siteye giri§ §ekli: http://dosyalar.semazen.net/e_kitap.

7. Ipekten H. §eyh Galib. Hayati, sanati, eserleri. Ankara: Akgag, 2005. 150 s.

8. Kabakli A. Turk edebiyati. 2. cilt. istanbul: Acar Matbaacilik A. §., 1994. 904 s.

9. Kabakli A. Turk edebiyati. 5. cilt. istanbul: Acar Matbaacilik A. §., 1994. 902 s.

10. Pala І. §eyh Galip. §ahane gazeller 5. istanbul: Kapi yayinlari, 2004. 93 s.

Анотація

турецький поет газель переклад

У статті на основі зіставлення, порівняння та узагальнення подається переклад газелей турецького поета Шейха Ґаліба, їх українська рецепція та аналіз; інтерпретуються символічні одиниці суфійської системи мислення та пояснюється їх смислова трансформація.

Ключові слова: газель, символ, суфізм, семантична трансформація.

Аннотация

Томин И. Я., студ., КНУ имени Т. Г. Шевченко

УКРАИНСКАЯ РЕЦЕПЦИЯ ГАЗЕЛЕЙ ТУРЕЦЬКОГО ПОЭТА
ЭПОХИ ДИВАНА ШЕЙХА ГАЛИБА

В статье на основе сопоставления, сравнения и обобщения подается перевод газелей турецкого поэта Шейха Галиба, их украинская рецепция и анализ; интерпретируются символические единицы суфийской системы мышления и объясняется их смысловая трансформация.

Ключевые слова: газель, символ, суфизм, семантическая трансформация.

Annotation

Tomyn I. Y., student, Kyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv

UKRAINIAN RECEPTION OF THE GHAZALS WRITTEN BY THE
TURKISH DIWAN POET SHEYH GALIB

In this article based on collation, comparison and generalization the translation of the ghazals written by the Turkish poet Sheyh Galib, their Ukrainian reception and analysis is presented; the symbolic units of the sufi thinking system are interpreted and their semantic transformations are explained.

Keywords: ghazal, symbol, sufism, semantic transformation.

Размещено на Allbest.ru