Часопростір поетичної творчості Бай Хуа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Часопростір поетичної творчості Бай Хуа

Виконав:

Тищук О.С.

Стаття присвячена аналізу часопростору поетичної творчості Бай Хуа, розглянуто та розтлумачено особливості використання образів, пов 'язаних з порами року та простором у ліриці поета, досліджено їх основні характеристики, проаналізовано низку віршів Бай Хуа.

Ключові слова: Бай Хуа, часопростір, хронотоп, образність, сезони, традиційність, літо.

Key words: Bai Hua, time, space, imagery, seasons, academicism, summer.

Бай Хуа вважається одним з найвидатніших ліриків сучасного Китаю. За останні роки поет видав такі відомі твори: «Прощавай, літній час», «Тільки старі часи приносять нам щастя», «Відповідь», «Я співаю про народження витримки», «Весна», «Початок весни», «Жити», «Майбутнє» і т. д. Як бачимо, в багатьох назвах цих творів домінує час і простір. Поет приділяє особливу увагу відношенням “поезія-час». Час, в свою чергу, для Бай Хуа є великим секретом. Бог надає момент, а поет створює з цього моменту образ, який чітко описує той момент.

Хронотоп у віршах Бай Хуа займає чи не домінуюче місце. Час і простір, які автор використовує у своїх художніх творах, є організаційними центрами основних подій його життя [^ЙІфЙ,2002, 30]. Наприклад, визначні міста, з якими пов'язані різні періоди життя Бай Хуа (Чунцін -- місто, де поет народився; Гуанчжоу -- здобування освіти; Ченду -- місце проживання і т. д.) часто зустрічаються в його поетичних працях, як, наприклад, у вірші “Минуле» (А±^»):

То була така тепла подорож

В цьому вірші Бай Хуа згадує свій переїзд з рідного міста Ченду до Нанкіну та передає свої враження від подорожі та від нового міста.

Алюзія на традиції - особливо ті, які викликають в уяві архетипні образи стародавнього Китаю, - це те, про що пише Бай Хуа. Але така поезія не обов'язково відтворює широкі історичні контексти. Вона скоріше втілює особисте відчуття автора, який відштовхується не від інтелектуальних ремі- нісценцій, а від конкретних емоцій і асоціативних спогадів. Топос міст, а також відчуття, пов'язані зі зміною природи та його душевного стану у зв'язку із різними порами року, слугують поштовхом для творчої уяви. З усіх пір року Бай Хуа найбільше приваблює літо, яке наповнює його душу ліричними настроями, що можна простежити з вірша “На схилі літ» (“^^5»):

Ще недостатньо слабкий Люди окутані зимою Я ніби назовні

Зима в китайській літературі асоціюється з лихом, а літо -- з щастям. Ймовірно, що Бай Хуа в своєму світосприйнятті та творчості притримується традиційних “вірувань» та акцентує увагу на тому, що “люди переживають зиму», а “зима не замінить нам літо, яке минає швидко й непомітно». Можна відчути доволі меланхолійний настрій цього вірша. Якщо почитати твори китайських класиків, то їх вірші також сповнені трагічних мотивів, що вказують на швидкоплинність буття [ШІВДІМ2001, 106]. Китайці традиційно замислювалися над такою проблемою та намагалися відшукати еліксир вічної молодості. Для Бай Хуа проблема швидкоплинності життя -- одна з найголовніших у його творочості. Поет зауважує: “я вдячний вам і заявляю з гордістю, що існую і зараз», а в “далеких краях люди не цінують молодість». На підставі аналізу вірша “На схилі літ» можна зробити висновки, що мотиви туги з'являються, як правило, взимку, а літо, яке у вірші уособлює молодість та щастя, минає надто швидко. Літо для автора -- це не просто сезон, не просто пора року, - це певний етап, сповнений динамікою та енергією.

Бай Хуа вважає, що минуле існує тільки для майбутнього, після чого минуле “вмирає», бо його місія завершена. “Вчіться в живого Ай Лін-чжан і мертвого Ху Лань-чен.» (“^ЖЙЇ#А,^йЯЯ^^») - прислів'я, що наводить на роздуми та підтверджує слова поета.

У своїй творчості Бай Хуа постійно натякає на те, що щось сучасне завжди стає традицією [^Й2007, 264]. Ця діалектика означає: чим більше наслідувати мистецтво, яке глибоко хвилює, тим ближче можна опинитися біля його джерела.

“Я вважаю, що ритм вірша, як і самого життя, формуються природним чином ритмом нашого дихання. Після того, як вірш формує особливу атмосферу, писемне слово розчиняється в звуці та набуває глибшого значення. У цей момент вірш досягає трансцендентності, і, в силу цього, наближається до природного та чистого. Проте, навіть досконалий вірш рідко досягає цієї чистоти, і, отже, приносить нам меншу радість [ШШ,Ш,їШШ 1987, 65].» часопростір бай хуа хронотоп

Природа в китайській поезії не є лише тлом образності віршів, вона ніколи не існувала окремо від людини. Зміст багатьох віршів Бай Хуа є тому підтвердженням. Розглянемо вірш “Закінчення весни» (“^^»):

День закінчення весни Я тільки-но закінчив писати щоденник:

Птаха змушена повернутися до лісу

Образ весни в китайській літературі несе позитивне смислове навантаження. Весна асоціюється не тільки з оновленням природи, але також і з молодістю, красою та початком нового життя. Вірш Бай Хуа має назву “Закінчення весни», тобто з назви зрозуміло, що зміст вірша не є позитивним. Він сповнений сумних настроїв. Рядок “прийшла піщана буря прямо з півночі» є тому підтвердженням, адже китайці північ асоціюють з бідами. “Навіть рослини втратили себе», птахи відлетіли, автор споглядає довколишній світ та повністю підкоряється Дао. Літературний твір найадекватніше схоплює сутність життя, не розмежованого на “внутрішнє та зовнішнє», бо у мові “глибина душі» віднаходить вичерпне та достеменне вираження [Ковалів Ю. 2009, 428]. Проаналізуємо вірш Бай Хуа “Літо ще так далеко» (“ ЖТЙШМ») Так швидко п 'єса завмирає Ніч жовтня приходить сюди Так красиво, а ніхто навкруг не бачить Та не відчуває спокою величі

В цьому вірші можна простежити також розробку теми “простір-час». Восени автор відчуває самотність, адже “так красиво, а ніхто навкруг не бачить та не відчуває спокою величі». Літо ще дуже далеко, воно неначе іл- люзія щастя, тепла та енергії. Бай Хуа зазначає, що ключовий образ часо- простору його поезії -- літо. Воно надихає автора на теплі слова для його поезії та на ліричні настрої:

Який час! Я в свої роки такий енергійний/Тінь повної тиші зникла/Згадую, як листя опадало/Шкода, що літо таке коротке (“Славне літо»). Образ літа простежується в багатьох творчих доробках поета: “Так ніжно шепоче/І нікого навкруг непомітно (“Шлях»). Літо завжди вказує на щось добре, на те, що було раніше, в давнину, або ж на те, чого не існує насправді: “Подивіться ще раз, пустий стадіон, неохопна школа/Подивіться ще раз, літо, о, літо» (“Літо, о, літо»). Літо -- це сезон, який заряджає емоціями на цілий рік, а емоції для поета є сенсом життя.

У цій статті ми спробували виявити особливості часопростору поетичної творчості Бай Хуа та окреслити їх основні параметри. Поет надає великого значення конкретизації події та її місця, прагнучи її чіткої фіксації в своїй індивідуальній пам“яті. Аналіз хронотопу дозволяє, таким чином, краще зрозуміти художній світ цього самобутнього поета, розкрити багатство і глибину його душі.

Размещено на Allbest.ru