Тематичне та жанрове розмаїття творчості для дітей Я. Стельмаха

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 82 - 93/ Стельмах Ярослав

ТЕМАТИЧНЕ ТА ЖАНРОВЕ РОЗМАЇТТЯ ТВОРЧОСТІ ДЛЯ ДІТЕЙ ЯРОСЛАВА СТЕЛЬМАХА

Резніченко Н.А., к. філол.н, асист., Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка

У статті розглянуто прозові, драматичні твори Ярослава Стельмаха, з'ясовано тематику, композиційні особливості творів для дітей.

Ключові слова: казкова повість, п'єса, драматургія, дитяча психологія.

Резниченко Н. А., к. филол. н, асист., Институт филологии КНУ имени Тараса Шевченка

ТЕМАТИЧЕСКОЕ И ЖАНРОВОЕ РАЗНООБРАЗИЕ ТВОРЧЕСТВА ДЛЯ ДЕТЕЙ ЯРОСЛАВА СТЕЛЬМАХА

В статье рассмотрено прозаические, драматические произведения Ярослава Стельмаха, выяснено тематику, композиционные особенности произведений для детей.

Ключевые слова: сказочная повесть, пьеса, драматургия, детская психология.

Reznichenko Natalia is a candidate of philological sciences is an assistant Institute of philology the Kyiv national university of the name of Tarasa Shevchenko

A THEMATIC AND GENRE VARIETY OF WORK IS FOR THE CHILDREN OF YAROSLAV STELMAKH

The article deals with prose and dramatic works by Yaroslav Stelmach. The author of the article has found the subjects and composition features that define the uniqueness of Stelmakh's works for children.

Keywords: fairy tale, play, drama, children's psychology.

драматичний стельмах художній композиційний

У літературу Ярослав Стельмах уходив поступово, почавши з перекладацьких спроб. Перші з-них з'явилися ще під час навчання в Київському інституті іноземних мов. Зокрема, це була привезена з Канади книжка творів для дітей «Гарпун мисливця» ескімоського письменника Маркузі; літератор взявся за переклад роману Джеймса Джойса «Портрет художника замолоду». Перекладацька діяльність посутньо сприяла формуванню художньо-естетичного смаку, розумінню ідейного змісту текстів, багатства форм художнього втілення життєвих реалій. Пізніше Я. Стельмах вирішив звернутися до літератури для дітей, пояснюючи це так: «Мені захотілося написати кілька веселих книжок... у яких би не було зайвого дидактизму, вказівних пальців й менторського тону» [5, с. 168]. Одна за одною з-під його пера вийшли казкові повісті «Голодний, злий і дуже небезпечний, або якось у чужому лісі», «Вікентій Прерозумний», «Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера», «Найкращий намет». Окрім повістей, він виступив автором веселих оповіданнь для дітей («Вабик», «Про козу», «День народження», «Санчата», «Санько-брехун», «Нахаба», «Як ми до Генки ходили» тощо). У кожному з них змальовано доволі кумедні, але характерні ситуації з життя дитини. Ліна Чабанівська-Сперкач згадувала: «Славко любив дітей, недарма його перші літературні спроби були присвячені їм. Його дитячі книжки написані з такою любов'ю до дітей, з таким розумінням дитячої психології, що відразу ж ставали їх улюбленими... Ярослав умів без зайвої дидактики розмовляти з дітьми, навчати їх добру, товариськості, допомагати один одному в біді, розрізняти добро і зло. І все це легко, з посмішкою, веселими пригодами. Згодом Славко відійшов від дитячої літератури. І ми всі, хто серйозно займалися нею, дуже жалкували. Його книжок вже просто бракувало» [6, с. 47].

Прийшовши, в літературу, Я. Стельмах якось одразу репрезентував власні та мистецькі позиції. Життя молодого покоління з усіма його болями, тривогами, турботами видавалося письменникові найважливішим, тим, що багато в чому визначає сьогодення й майбутнє суспільства. Стельмах належав до тих митців слова, яким повсякчас боліли проблеми молодої людини, тому він багато писав для неї і про неї. Уже в перших творах для наймолодших читачів, літератор продемонстрував глибоке розуміння дитячої психології, вміння заглибитися в світ дитинства, романтики й пригод. Із часом письменницька праця захопила його повністю. Залишивши викладання, Я. Стельмах усерйоз зайнявся драматургічною діяльністю, не забуваючи при цьому й своєї улюбленої читацької аудиторії - дітей, підлітків. Їм митець адресує чимало творів із захоплюючим сюжетом, тонким гумором, яскраво змальованими постатями героїв. Тут зримо постають не «пригладжені» й «обстругані», а справжні діти - з їхніми вадами, примхами, непересічними забаганками, фантазіями, невсидючі, шибайголови, бузувіри - у найкращому розумінні. Персонажів письменника можна порівнювати з героями творів М. Твена та В. Нестайка.

До речі, саме Всеволод Зіновійович, попри різні перепони й рогатки, що поставали на шляху текстів Я. Стельмаха, чимало посприяв їхній з'яві в світ.

Одним із перших творів Я. Стельмаха для дітей стала повість-казка „Голодний, злий і дуже небезпечний, або Якось у чужому лісі”. Вже у жанровому підзаголовку до казки письменник знайомить читачів із головними героями твору, подаючи їхні емоційно-оцінні характеристики. У творі діють як узвичаєні для української казки персонажі (Вовк, Заєць, Пес, Цапик), так і запозичені (Лев, Мавпа, Жирафа, Бегемот). Образна система казки сформована на основі контрастного розмежування дійових осіб. Автор урізноманітнює сюжет нетрадиційним розвитком дії, у хід якої втручаються непередбачувані обставини.

Помітне місце серед авторських казок другої половини ХХ ст. посідають пізнавальні твори, що часто побудовані на анімалістичному матеріалі. Особливий потяг до них молодшого читача пояснював ще І. Франко, зазначаючи: «Вони люблять звірів, чують себе близькими до них, розмовляють з ними і розуміють їх: от тим-то й оповідання про звірів їм такі цікаві, особливо, коли ті звірі в байці ще починають говорити, думати і поводитися, як люди» [9, с. 170].

Окреме місце у творі займає природолюб-аматор Буртіус, якому в тексті відведено роль певної вищої сили, чиїм втручанням і стимулюються події твору. Для тварин він стає добрим чарівником, який спочатку рятує африканських звірят від злого лева Толябуна, відправивши його на повітряній кулі у далеку подорож. Однак дії мандрівника змінюють життя звірів з далекого лісу, куди потрапляє в рятує африканських звірят від злого лева Толябуна результаті своєї подорожі злий Толябун. Підступний лев стає загрозою для мешканців лісу, а тому юні Бурмосик, Буцик і Люська змушені постійно захищатися від хитрого лева та його нового приятеля вовка, які вирішили поласувати беззахисними звірятами. Маленькі друзі безстрашно відбивають усі напади хижаків. І знову в їхнє протистояння втручається добрий Буртіус, який прилетів на повітряній кулі. Він допомагає провчити Толябуна, що погрожував звірям. Завдяки діям Буртіуса добро перемагає зло. Крім того, у фіналі казки відбувається возз'єднання родин: зайченя Люська нарешті зустрічає маму, а Буртіус знаходить свого батька, також великого дослідника і мандрівника, який зник три роки тому.

Зважаючи на адресата казки Я. Стельмаха, текстові аномалії в сюжеті, пресупозиціях образів твору спираються на читацьку обізнаність.

Дидактична спрямованість літературної казки вимагає в даному випадку «начитаності» реципієнта або його заохочення до прочитання згаданих творів. Так песик Бурмосик та цапик Буцик читали «Три мушкетери» О. Дюма.

Проте у казці не завжди називаються книги та автори, про які йде мова. У скаргах Вовка на попереднє життя звучать натяки на «Казку про Червону шапочку» (Шарля Перо); «Троє поросяток» (англійська народна казка в обробці С. Михалкова) тощо. Таким чином, алюзії на класичні твори літератури для дітей є обов'язковою частиною у процесі читання. Випадки цитування окремих фраз, засвідчують їхню популярність серед широкого загалу [1, с. 2. ]

Щаслива розв'язка подій, як втілення жанрового коду казки, доповнюється експресивністю діалогів героїв, а драматичність розвитку сюжету, зреалізована у гострій, напруженій боротьбі героїв за життя, наближає прозовий твір до драми, оскільки вміщує провідні елементи сценічного жанру: сюжетність, конфліктність, драматизм. Доказом жанрової спорідненості цього твору із драмою стало інсценування казки кількома вітчизняними театрами.

Надзвичайно цікавими, зокрема, твори Я. Стельмаха про школу «Привіт, синичко» (1979) та «Драма в учительській»(1978) (інша назва «Шкільна драма»), де автор торкається проблем освіти й виховання підростаючого покоління. У «благополучному» 9-А сталася надзвичайна подія: під час звітних комсомольських зборів класу Валерій Литвин вдарив в обличчя щойно переобраного комсоргом Ігоря Засєку. Власне, інцидент залишається для читача «за кадром». Про нього дізнаємося, коли до вчительської приводять обох учасників. Розгортаючи дію, автор переносить нас то до вчительської, то на сходи, де однокласники обговорюють несподіваний вчинок Валери. Крок за кроком письменник висвітлює перед групкою учнів факти з їхнього ж життя, що викривають справжню сутність комсомольського лідера Ігоря Засєки. Драматург ніби несамохіть підводить їх до висновку, що це - сформований егоїст, пристосуванець і кар'єрист. Учні починають усвідомлювати, що ляпас Засєці цілком заслужений. Окрім того, це виклик усьому класові, відчайдушна спроба їхнього товариша розбудити кожного з них, зрештою це, протест проти антипедагогічної діяльності вчительки [3, с. 74]. Обрана письменником манера побудови дії допомагає читачеві осмислити події, усвідомити складність процесу прозріння учнів. Я. Стельмах устами своїх героїв називає причини переважання навчання над вихованням у системі шкільної освіти, сконцентрована оцінка якої передана в репліках учительки Зої Іванівни: «До чого ми готуємо нашого випускника? До конкурсу атестатів, до вступу у вуз - так? Ми потім говоримо: «З минулорічного випуску поступило двадцять учнів.» А чому не говоримо про тих, хто став хорошою і доброю людиною?» [7, с. 63]. Проблема, слід визнати, актуальна й досі.

«Драма в учительській» на шкільному ґрунті оголила цілу низку проблем у суспільстві, які стали закономірним відголоском самого життя. Недарма героями п'єс Я. Стельмаха переважно виступають підлітки - як найбільш чуттєва та вразлива група суспільства. Вони ще не встигли перетворитись на «людей-гвинтиків», тому здатні реально оцінювати все, що коїться довкола, та поки спроможні чинити спротив «механізмові».

Назва п'єси підтверджує трагедійну суть твору. Слово «драма» пронизує кілька сюжетних рівнів. Це драма Валерія Литвина, який, вступивши у боротьбу з системою, став їй не до вподоби і міг поплатитися перебуванням на шкільній лаві. Це драма Ігоря Засєки, який, втративши кращі людські чесноти, перетворився на черствого пристосуванця-кар'єриста. Це драма учнів дев'ятого класу, зомбійованих, наляканих авторитарними вихователями. Зрештою, це драма всього суспільства, перетвореного на німу сіру масу [2, с. 52].

Відтак, аналізованій п'єсі Ярослава Стельмаха були притаманні руйнування штампів та канонів радянського драматичного жанру, полізвучність сюжету, кільцевість фабули, фактомонтаж, тяжіння до філософії екзистенціалізму та принципів епічної драматургії, обґрунтованих Б. Брехтом.

У п'єсі «Привіт, синичко!» драматург художньо досліджує життя старшокласників, їхні характери, процес становлення особистості. Тут порушуються такі вічні морально-етичні проблеми, як добро й зло, справедливість та егоїзм, чуйність і жорстокість. В основі сюжету - гострий конфлікт юної, не зовсім сформованої особистості зі світом дорослих, радше, - з його тіньовою стороною. Обравши об'єктом художнього моделювання внутрішній світ підлітка, його переживання й еволюцію, автор вустами героя водночас засуджує негативні методи виховання, що, на жаль, трапляються в школах і нині, і гостро висміює сліпий егоїзм батьків, які нівечать дитячі душі. Життя підготувало десятикласникові Сергію складне випробування. За два місяці до випуску директор школи пропонує батькам «витягнути сина на медаль». Сам герой про цю змову не знає. Він зображений чесним, принциповим, життєрадісним, уміючим цінувати дружбу. Головний герой п'єси перебуває в центрі подій, бере участь майже в усіх зображених перипетіях, тоді як невелика кількість другорядних дійових осіб згруповується довкола нього. Вони можуть зображуватися й схематично, кількома штрихами, як, приміром, однокласники Сергія - Віктор і Оля. Це - життєрадісні мрійники, чесні й віддані дружбі, зі своєю юнацькою безпосередністю, максималізмом. Саме вони розповіли Сергію про підроблену медаль чим, мабуть, урятували від презирства й зневаги. У постатях батьків автор засуджує принципи та методи виховання. Із усього видно, що Сергій упродовж десяти шкільних років жив сам по собі, не довіряючи своїх думок і таємниць старшим. Адже батьки віддавали перевагу не задушевній розмові з сином чи визнанню за ним права самостійності мислення, вчинків, а вольовому диктату. Ця п'єса має потужне виховне значення, навчаючи підлітків не боятися труднощів, вірити в свої сили, бути чесними й відданими в дружбі [4, с. 134].

Для драми Я. Стельмаха характерна певна камерність, постійне коло дійових осіб, неширокий, локальний конфлікт, але він виявляє значущі суспільні тенденції і завжди розімкнутий у зовнішній світ. Письменник створив образи дітей як повнокровні літературно-художні типи, втіливши в них як позитивні, так і негативні приклади навчання, виховання. Творам прозаїка притаманна тенденція до експресивності у змалюванні подій.

Список використаних джерел

1. Бойцун І. Є. Інтертекстуальні ремінісенції як стильова ознака літера турної казки про тварин [Електронний ресурс] / І. Є. Бойцун. - Режим доступу: http://www.uk.xlibx.com/4biologiya/5993-1-181-veresen-2009-2009-veresen-181-visnik-luganskogo-nacionalnogo-universitetu-imeni-tarasa-shevchenka.php. - Назва з екрана. - Дата звернення: 2.10.14.;

2. Бондар Л. О. Творчість Я. Стельмаха в контексті “нової хвилі” української драматургії 80-х рр. ХХ століття : дис. кандидата. філол. наук : 10.01.01 / Л. О. Бондар. - К., 2007. -219 с.;

3. Куценко Л. Молодий герой у драматургії Ярослава Стельмаха / Л. Куценко // Література Діти Час : зб. літ.-крит. статей про дитячу літ. / редкол.: М. К. Наєнко (голова) та ін. - К. : Веселка, 1989. - Вип.15. - С. 71-75.;

4. Семенюк Г. Обрії драматургії для дітей / Григорій Семенюк // Література Діти Час : зб. літ.-крит. ст. про дит. літ. / редкол. В. Г. Дончик (голова) та ін. - К. : Веселка, 1983. - Вип.8. - С. 131-139.;

5. Стельмах Я. Не заради себе. / Ярослав Стельмах// [бесіда з письменником Я. Стельмахом / записала Л. Вороніна] // Київ. - 1986. - №5. - С. 147-170.;

6. Стельмах Л. Мій кіт за тобою скучив : [мемуари] / Людмила Стельмах. - К. : Ярославів Вал, 2004. - 356 с.;

7. Стельмах Я. Запитай колись у трав : [п'єси] / Ярослав Стельмах. - К., 1986. - 190 с.;

8. Стельмах Я. Голодний, злий і дуже небезпечний : Повісті та оповідання для молодшого і середнього шкільного віку / Ярослав Стельмах. - К. : Початкова школа, 2000. - 240 с.;

9. Франко І. Зібрання творів : у 50 т. / Іван Франко - К. : Наук. думка, 19761986. - Т. 20. - 1979. - 486 с.

Размещено на Allbest.ru