Жанрові маркери антивоєнного роману

Дослідження генеалогічної ієрархії антивоєнного роману. Функціонування жанрової назви і її літературознавчого осмислення. Антивоєнний пафос як визначальний жанровий маркер. Найбільш уживані прийоми моделювання художньої дійсності в антивоєнних романах.

Рубрика Литература
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 04.03.2018
Размер файла 19,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

13

Размещено на http://www.allbest.ru/

12

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

Жанрові маркери антивоєнного роману

Гурдуз К.О.

Анотації

Стаття присвячується дослідженню генеалогічної ієрархії антивоєнного роману. Порушено проблему функціонування жанрової назви і її літературознавчого осмислення. Особливу увагу приділено антивоєнному пафосу як визначальному жанровому маркеру. Розглянуто також інші прикмети жанру. Окреслено найбільш уживані прийоми моделювання художньої дійсності, до яких вдаються автори антивоєнних романів.

Ключові слова: антивоєнний роман, пафос, поетика, ретроспекція, антиципація.

Статья посвящается исследованию генеалогической иерархии антивоенного романа. Затронуто проблему функционирования жанрового названия и его литературоведческого осмысления. Особое внимание уделено антивоенному пафосу как определяющему жанровому маркеру. Рассмотрены также другие отличия жанра. Очерчены наиболее употребляемые приемы моделирования художественной действительности, к которым прибегают авторы антивоенных романов.

Ключевые слова: антивоенный роман, пафос, поэтика, ретроспекция, антиципация.

The article is devoted to the study of the genealogical hierarchy of anti-war novel. The problem of the genre's name and its literary interpretation is raised. Special attention is paid to anti-war pathos as the main genre defining marker. The other signs of the genre are reviewed. The most common methods of art reality modeling used by the authors of anti-war novels are outlined.

Keywords: anti-war novel, pathos, poetics, retrospection, anticipation.

Постановка проблеми

Попри номінативну очевидність і використання в практиці аналізу генології літератури антивоєнний роман (далі АР) досі не має не лише теоретичного визначення, а й визнання як термін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі напрацювання в осягненні цієї проблеми в літературознавчій практиці вже є. У монографіях Т. Мотильової “Перший антифашистський роман. “Вірнопідданий” і “Роман - вільна форма" [5; 6] обґрунтовано правомірність вживання терміна “антифашистський роман”. У наукових працях М. Гуменного, зокрема в монографіях “Поетика романного жанру Олеся Гончара: проблеми типологій”, “Західний антивоєнний роман і проза О. Гончара: компаративний аспект” [1, 2], на конкретному історико-літературному матеріалі проаналізовано типологічні сходження в опрацюванні антивоєнної тематики західноєвропейськими романістами першої половини ХХ ст. і одним із найяскравіших романістів української літератури - Олесем Гончаром. У монографії І. Захарчук “Війна і слово (Мілітарна парадигма літератури реалістичного реалізму) ” [4] проаналізовано мілітарний вектор української художньої свідомості в контексті тоталітарної літератури. Однак цілісне й системне дослідження АР як одного з магістральних літературних жанрів ХХ й ХХІ ст. досі відсутнє.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. У літературознавчих довідниках, словниках і енциклопедіях поряд із поясненням широкого спектру жанрових модифікацій роману, антивоєнний навіть не згадується, а його яскраві зразки належать до тих чи інших тематичних, хронотопних, формальних груп. Навіть у ґрунтовних дослідженнях, присвячених роману чи проблемам жанру загалом, АР не називається, а його зразки аналізуються в контексті соціального, психологічного, філософського, історичного, патріотичного, пригодницького, автобіографічного роману чи їх синтетичних жанроутворень. Отже, окреслене питання потребує подальшого ґрунтовного вивчення.

Мета статті

У межах цієї праці спробуємо окреслити провідні жанрові ознаки АР і його місце в романному дискурсі української і зарубіжної літератури.

Виклад основного матеріалу

У складній генеалогічній ієрархії АР посідає особливе місце. Цей художньо-естетичний феномен промовистий уже своєю жанровою назвою, яка налаштовує читача на заперечення, засудження війни й імпліцитно пов'язана з екзистенційним дискурсом антиномії війна / мир, що є предметом осмислення не лише в мистецтвознавстві, зокрема й у науці про літературу, а й у філософії, психології, соціології, історії, антропології, конфліктології, політології тощо.

У літературознавчій практиці термінологічний контекст АР часто межує з такими поняттями, як воєнна, міліарна література, воєнна проза, воєнний, батальний, антифашистський роман. Німецькі дослідники детермінують романи окресленої тематики ще й як воєнно-критичні, пацифістичні, демократично-воєнні [11, с.11]. Безперечно, усі ці визначення мають право на існування, але в той же час іще більше ускладнюють проблему жанрового визначення АР й часто приводять до неправильного розуміння родових і видових відношень у межах окресленого термінологічного поля.

Схематично основні й найбільше вживані категорії жанрової ієрархії художнього воєнного дискурсу можна розташувати в такому порядку: ВЛ^ВП^АР^АфР. Так, більш широким, універсальним поняттям є воєнна література, яка може охоплювати не лише жанрові ланки складної генеалогічної моделі літератури, а й родові категорії цієї ієрархії - крім епосу, ще й лірику, драму та їх синтетичні утворення. Не будь-який роман про війну є антивоєнним. АР, відповідно, є складовою воєнної прози (хоча теоретично АР у віршах теж можливий), поряд із повістю, оповіданням, новелою тощо, і зосереджується на проблемі засудження війни. Антифашистський роман своєю чергою є одним із тематичних відгалужень АР.

Історико-типологічний аналіз АР в українській і зарубіжній літературі засвідчує певні розходження не лише в прийомах подачі війни, а й особливостях її художньої інтерпретації. Перш за все це можна пояснити тим, що більшість письменників, фактично, знаходилася “по різні боки барикад”, хоч часто й поза своєю волею. Саме тому, напевно, український АР не асоціюється з літературою “втраченого покоління”, чиї представники в більшості є колишніми фронтовиками, яких змусили воювати проти ні в чому не винних людей, і які, навіть виживши у страшній війні й повернувшися додому, розуміють, що щось у їхньому житті вже назавжди втрачене - молодість, кохання, жага до життя. Відтак, можна говорити про певні національні традиції антивоєнної романістики.

Проте для осмислення поетикальної парадигми АР важливо звернути увагу на типологічні збіги зразків цього жанру в різних національних літературах. У Х. Ортеги-і-Гассета знаходимо слушні міркування з цього приводу: “Немає нічого більш легкого, ніж підмічати відмінності між окремими творами. Але подібне акцентування відмінностей і специфіки ні до чого не приведе, якщо спочатку не визначити те спільне, що різноманітно, а часом і суперечливо утверджується у всіх них. / Власне кажучи, види - це специфіка роду, і ми розрізняємо їх тільки тоді, коли можемо побачити в багатома - нітті мінливих форм їх спільний корінь” [8, с.232]. Визначення художньої специфіки жанрової моделі українського й зарубіжного АР неможливе без вивчення її спільних рис.

Безумовно, в АР присутні класичні прикмети романного жанру, зокрема масштабність зображення, складна будова, широкі часово-просторові межі, розгалужена образна система. Виокремлення АР як самостійної художньої структури серед інших подібних уможливлюється за рахунок низки самобутніх жанрових ознак, що становлять його основу, так звану жанрову матрицю.

Ключовим жанровим маркером АР є потужний гуманістичний пафос, спрямований на засудження війни, викриття її злочинницької протиприродної суті. Власне, антивоєнний пафос є тим художньо-стильовим мірилом, що дозволяє виокремити АР з-поміж багатьох інших його жанрових модифікацій. Аналізуючи антифашистську літературу, в 1934 р.Г. Манн зазначав, що вона зовсім не обов'язково є такою за наміром, однак стає нею вже в силу того, що стоїть за свободу совісті [5, с.3]. Цю думку можна екстраполювати на антивоєнну прозу в цілому й на АР зокрема, адже багато його зразків не містять розлогих повчань і моралізаторських настанов щодо розуміння війни, але підводять читача до усвідомлення її нищівної сили. Суголосну тезу висловила Т. Денисова, переконуючи, що “правдивий показ війни - це водночас боротьба за мир" [3, с.88].

Надмірний пафос часто ставав причиною дорікань авторам антивоєнних творів від літературних критиків. Саме з таких позицій виходить головний герой роману “Книга забуття" (2013) В. Слапчу - ка, який сприймається як alter ego самого автора, ставлячи перед собою завдання звільнитися від надмірного пафосу, що в його сприйнятті постає як приправа до правди. Письменник подає референційні коментарі з приводу невіддільності пафосу й антивоєнного жанру: “Я ще не розпочав писати, а вже зробив величезний крен у бік пафосу. У багатьох випадках пафос і є тією ланкою, що з'єднує війну з літературою, оскільки і війна, й література незалежно одна від одної експлуатують пафос із максимальною віддачею, а при їх єднанні виникає відчутний надлишок, що зовсім не здорово, і я хотів би уникнути цієї пастки” [9, с.10].

АР постає як контамінована жанрова структура, що може містити одну чи кілька додаткових жанрових домінант на рівні змісту, хронотопу, тематики тощо, тобто може водночас бути соціально-психологічним, пригодницьким, філософським, історичним, фантастичним, урбаністичним, мариністичним, новелістичним, романом у віршах, листах тощо.М. Гу - менний із цього приводу зауважує: “Антивоєнні романи XX століття не лише не заперечують інших соціально-побутових, психологічних, політичних, філософських, - вони просто були б неможливими поза зв'язками з ними. Вони самі “виростають" із цих форм, що виявилися в обставинах міжвоєнного періоду далеко не простими і не традиційними, але майже завжди перехідними і у сфері змісту, і на рівні поетики" [2, с.9-10].Т. Мотильова пропонує розрізняти антивоєнні романи-перестороги, романи-свідчення, романи дослідження [6].

Художнім осердям АР є концепт війни, що структурує твір залежно від його проблемно-тематичних векторів і зумовлює розгортання сюжету в тій чи іншій змістовій площині. Основним покликанням текстів антивоєнного жанру, за свідченнями самих авторів, стало правдиве зображення війни й розвінчання пов'язаних із нею міфів. Прикметними в цьому сенсі є розмірковування Д. Голсуорсі щодо мети, яку переслідує романіст: “Малюючи частку життя в обов'язковій співвіднесеності з цілим життям сміливо й об'єктивно, він не виліковує цю частку, а просто робить її найбільш випуклою для загального огляду й тим самим опосередковано сприяє еволюції” [7, с.491]. Окресленому завданню підпорядковуються всі елементи досліджуваних творів.

Ф. Моріак зауважував, що роман “є безвартісним, якщо він не займається дослідженням людини, і не має рації існування, якщо він не додає нічого нового до нашого знання людського серця" [Цит. за: 10, с.11]. Цілком імовірно, що подібне розуміння художньої інтенційності літературного твору сприяло посиленню авторської уваги до психологічних акцентів АР і, відповідно, правдивого зображення людини на війні в усій складній гамі її почуттів, переживань і внутрішніх борінь.

жанровий маркер антивоєнний роман

Головним ідейним завданням підпорядковуються також часово-просторові виміри творів. М. Гуменний, розглядаючи АР як “найбільш адекватний спосіб художнього осмислення проблеми війни й миру”, називає такі його жанротвірні ознаки: “Епічні й драматичні начала переважають над ліричними, а з точки зору власне жанрової - історичний час переважає над біографічним. Хронотоп антивоєнного роману типологічно стійкий, підпорядкований головній організуючій ідеї зображення війни у всіх її іпостасях, реалізація якого можлива лише у просторово-часових координатах" [2, с.9-10].

АР, як правило, мають багаторівневу архітектоніку, ускладнену за рахунок різноманітних поза - текстових елементів (дедикацій, присвят, жанрових підзаголовків, назв окремих частин і розділів) і жанрових вставок (листи, сни, новели й оповідання, вірші, пісні тощо) композицію. Аналізуючи літературні експерименти сучасної їй доби, Т. Мотильова наголошує на тому, що “роман по-новому усвідомив свої завдання як дослідження соціального життя, пішов на зближення з філософією, політичним есе, включив у свою орбіту документ, репортаж, елементи наукової і ділової прози. Словом, те нове, що внесло XX століття в мистецтво роману, - це перш за все зростання його пізнавальної енергії і соціальної активності, що відповідає революційному, динамічному характеру пережитого нами століття” [6]. Спираючись на окреслені висновки дослідниці та власні спостереження зауважимо, що АР увібрав у себе кращі досягнення жанру і водночас виробив власну художню систему.

Найбільш уживаними прийомами, до яких вдаються автори АР, є інтроспекції, ретроспекції й антиципації. Вони допомагають швидко змінювати часові й просторові координати й витворюють в уяві читача складний калейдоскоп переживань людини на тлі мирного й воєнного часу. До специфічних прикмет жанру належать також батальні сцени, натуралістичні описи, підвищений ліризм і документальність, хоч вони й не є його обов'язковим атрибутом. Зокрема, не в усіх АР подаються безпосередні описи війни. У деяких творах вона згадується між рядками: воєнні події становлять лише незначну частину художнього простору роману, подаються ретроспективно або взагалі не описуються, натомість увага читачів спрямовується в русло роздумів над наслідками війни, її значенням у житті окремої особистості й людства загалом. Але потужний ідейний струмінь засудження війни, високий антивоєнний пафос подібних творів дають достатньо підстав для віднесення їх до антивоєнного жанру.

Витоки АР як частини воєнної літератури слід шукати в героїчному епосі - “Іліаді" й “Одіссеї” Гомера, “Пісні про нібелунгів”, “Пісні про Роланда”, “Пісні про Сіда”, а в українській літературі - “Слові о полку Ігоревім”, літописах, народних думах і піснях. З авторської літератури беззаперечний вплив на зародження АР мав роман-епопея Л. Толстого “Війна і мир" (“Война и мир”, 1869), що по праву вважається першим в історії світової літератури масштабним художнім полотном, присвяченим осмисленню історіософських аспектів воєнних перемог і поразок в аксіологічній площині людського життя.

Досвід українського антивоєнного роману базується на творчому осмисленні традицій зарубіжної літератури, зокрема таких її хрестоматійних зразків, як “Вогонь" (“LeFeu”, 1915) А. Барбюса, “На Західному фронті без змін” (“ImWestennichtsNeues”, 1929) Е.М. Ремарка, “Смерть героя" (“Deathof a Hero”, 1929) Р. Олдінгтона, “Прощавай, зброє!" (“A FarewelltoArms!", 1929) Е. Хемінгуея тощо. До класичних зразків жанру в національній літературі належать романи “Людина біжить над прірвою" (1949) Івана Багряного, “І один у полі воїн” (1956) Ю. Дольд-Михайлика, “Бо війна - війною” (1989) Р. Іваничука. Як і в зарубіжній літературі, багато українських АР об'єднано в цикли. Наприклад, дилогії “Європа 45” (1959), “Європа - Захід" (1961) П. Загребельного; “Людина і зброя" (1960), “Циклон" (1970) О. Гончара; “Вогні серед ночі” (1959), “Чорний хліб” (1960) і “Жорстоке милосердя" (1973), “Віхола" (1983) Ю. Мушкетика; романи-трилогії: “Ост” (“Морозів хутір" (1948), “Темнота” (1957) і “Втеча від себе” (1982) У. Самчука; “Степ" (1976), “Була осінь" (1980), “Мета" (1983) О. Сизоненка.

Світова література минулого століття позначена сталим інтересом до антивоєнної проблематики. Подібні тенденції простежуються й у сучасній літературі. З кожним роком вона поповнюється новими АР, в яких поряд із осмисленням І та ІІ світових війн освітлюються події воєн у В'єтнамі, Афганістані, Чечні тощо. Сьогодні кількість АР обчислюється навіть не сотнями, а тисячами, і навіть сам їх перелік, напевно, міг би зайняти велику книгу.

Найпомітнішими в сучасному українському літературному процесі стали антивоєнні романи “Війна і ми” (2012) С. Пантюка, “Книга забуття" (2013) В. Слапчука, “Вільний світ” (2014) Т. Белімової. Проблеми війни й миру а також дотичні до них порушуються в багатьох інших сучасних українських романах, зокрема “OST” (2005) С. Батурина, “Остарбайтерський вир" (2010) М. Іванченка, “Століття Якова" (2010) В. Лиса, “Торговиця” (2012) Р. Іваничука, “Війна очима солдата" (2012) В. Пеунова, Сьома Р.Б. “Вакації у Танґермюнде" (2012) Р. Сьомої, “Танго смерті” (2013) Ю. Винничука, “Не вурдалаки" С. Талан (2013).

Свідченням того, що глобальний інтерес до АР не вщухає, можна вважати, зокрема, той факт, що у 2013 році за роман про І світову війну “До зустрічі нагорі” (“Aurevoir la-haut”) П. Леметр отримав Гонкурівську премію. У 2014 році ця премія була присуджена Л. Сальвер за роман про громадянську війну 1930-х років в Іспанії “Не плакати" (“Pas pleurer”). У 2014 П. Модіано здобув Нобелівську премію в галузі літератури за величезний внесок у царину художнього осмислення й інтерпретації подій Другої світової війни, що є головним об'єктом уваги письменника в переважній більшості його творів, зокрема в романах.

Отож, як це часто буває у мистецтві, коли людські трагедії стають поштовхом до створення художніх шедеврів неперехідного звучання, літературі війна дала цілу низку оригінальних творів.

Висновки і пропозиції. Здійснене дослідження свідчить про актуальність і невичерпаність антивоєнного роману як жанру сучасної української і зарубіжної літератури. Попри високі науково-технічні й духовні досягнення, війни досі лишаються найстрашнішою примарою нашої доби, і на початку ІІІ тисячоліття розгортаються нові конфлікти, що носять іще більш жорстокий і непередбачуваний характер. У зазначеному контексті перспективи подальшого розвитку АР пов'язані з глибоким осмислення війни як потенційної загрози не лише окремим країнам та їх жителям, а людству загалом, з утвердженням миру і життя як найвищої людської цінності.

Список літератури

1. Гуменний М.Х. Західний антивоєнний роман і проза О. Гончара: компаративний аспект: монографія / Микола Хомович Гуменний. - К.: Євшан-зілля, 2012. - 376 с.

2. Гуменний М.Х. Поетика романного жанру Олеся Гончара: проблеми типологій / Микола Хомович Гуменний. - К.: Акцент, 2005. - 240 с.

3. Денисова Т.Н. Автор, герой, композиція / Тамара Наумівна Денисова // Радянське літературознавство. - 1963. - № 1. - С.88-97.

4. Захарчук І.В. Війна і слово (Мілітарна парадигма літератури реалістичного реалізму): монографія / Ірина Василівна Захарчук. - Луцьк: ПВД “Твердиня”, 2008. - 406 с.

5. Мотылева Т.Л. Первый антифашистский роман. “Верноподданный" Генриха Манна / Тамара Лазаревна Мотылева. - М.: Книга, 1974. - 124 с.

6. Мотылева Т.Л. Роман - свободная форма / Тамара Лазаревна Мотылева. - М.: Советский писатель, 1982. - 400 с.

7. Называть вещи своими іменами: программа выступления мастеров западно-европейской литературы XX в. / [сост., предисл., общ. ред.Л. Г Андреева]. - М.: Прогресс, 1986. - 640 с.

8. Ортега-и-Гассет Х. Эстетика. Философия культуры / Хосе Ортега-и-Гассет; [вст. ст.Г.М. Фридлендера; сост.В.Е. Багно]. - М.: Искусство, 1991. - 688 с.

9. Черненко О.П. Михайло Коцюбинський - імпресіоніст. Образ людини в творчості письменника / Олександра Петрівна Черненко. - Нью-Йорк - Мюнхен: Сучасність, 1977. - 143 с.

10. Schneider T. F. Erich Maria Remarques Roman “Im Westen nichts Neues”. Тєх^ Edition, Entstehung, Distribution und Rezeption (1929-1930) / Thomas F. Schneider. - ^bingen: Max Niemeyer Verlag, 2004. - 430 s.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Дослідження жанрово-стильової природи роману, модерного характеру твору, що полягає в синтезі стильових ознак та жанрових різновидів в єдиній романній формі. Огляд взаємодії традицій та новаторства у творі. Визначено місце роману в літературному процесі.

    статья [30,7 K], добавлен 07.11.2017

  • Художній образ, як відображення дійсності. Жанрові особливості роману. Побудова образної системи у творі письменника. Мовне втілення системи образів за допомогою лексичних засобів та численних прийомів. Аналіз та розкриття значення персонажів роману.

    курсовая работа [41,4 K], добавлен 13.05.2014

  • Поняття "мовна картина світу". Способи мовної реалізації концептуального простору в "Тригрошовому романі" Б. Брехта. Концептосфера художнього тексту. Семантична структура бінарних опозицій. Брехтівське художнє моделювання дійсності. Основний пафос роману.

    курсовая работа [423,8 K], добавлен 29.10.2014

  • Притчовий характер прози В.Голдінга. Роман "Володар мух" у контексті творчості В.Голдінга. Система персонажів роману. Практичне заняття. Загальна характеристика творчості В.Голдінга. Аналіз роману "Володар мух". Гуманістичний пафос роману.

    реферат [16,1 K], добавлен 22.05.2002

  • Характеристика жанру історичного роману в англійській та французькій літературі ХІХ століття. Роман "Саламбо" як історичний твір. Жанр роману у творчості Флобера. Своєрідність та джерело подій, співвідношення "правди факту" та художньої правди у романі.

    курсовая работа [65,0 K], добавлен 31.01.2014

  • Творчість Гете періоду "Бурі і натиску". Зовнішнє і внутрішнє дійство в сюжеті Вертера. Види та роль діалогів у романі "Вертер" Гете, проблема роману в естетиці німецького просвітництва. Стилістичні особливості роману Гете "Страждання молодого Вертера".

    дипломная работа [64,0 K], добавлен 24.09.2010

  • Визначення жанрової своєрідності твору "451° за Фаренгейтом" Рея Бредбері. Безумний всесвіт Рея Бредбері. Жанрова різноманітність творів Рея Бредбері. Розкриття ключових проблем роману "451° за Фаренгейтом". Сюжет та ідея роману-антиутопії Рея Бредбері.

    курсовая работа [80,3 K], добавлен 09.12.2011

  • Доля Цао Сюециня. Роман "Сон у червоному теремі". Історія вивчення роману і пошуки можливих прототипів головних героїв. Образна система роману. Образ Баоюя, жіночі образи і їх значення в романі. Імена основних персонажів роману. Символіка імен та речей.

    курсовая работа [40,4 K], добавлен 05.02.2012

  • Поняття поетики та її головні завдання. Загальна характеристика поетики Світлани Талан, де розкривається і жанрова своєрідність. "Не вурдалаки" як назва, яка відповідає та не відповідає сюжету, вивчення питання щодо правильності заголовку даного твору.

    дипломная работа [65,4 K], добавлен 03.10.2014

  • Історія французької літератури. Творчість Наталі Саррот; аналіз художньої специфіки прози, висвітлення проблем Нового Роману як значного явища культури ХХ століття, етапу підготовки нових культурологічних поглядів, психологізму та теорії постмодернізму.

    курсовая работа [54,9 K], добавлен 17.04.2012

  • Платонівські ідеї та традиції англійського готичного роману в творах Айріс Мердок. Відображення світобачення письменниці у романі "Чорний принц". Тема мистецтва та кохання, образи головних героїв. Роль назви роману в розумінні художніх особливостей твору.

    курсовая работа [46,1 K], добавлен 26.11.2012

  • Історична основа, історія написання роману Ю. Мушкетика "Гайдамаки". Звертання в творі до подій минулого, що сприяє розумінню історії як діалектичного процесу. Залежність долі людини від суспільних обставин. Образна система, художня своєрідність роману.

    дипломная работа [85,9 K], добавлен 17.09.2009

  • Світоглядні й суспільно-політичні чинники виникнення романтизму в літературі. Поняття "оповіді" в епічному тексті. Історія створення роману "Франкенштейн", його композиційна організація. Жанр роману, його особливості в англійській літературі XVIII–XIX ст.

    курсовая работа [46,0 K], добавлен 27.05.2014

  • Історія роману Г. Гессе "Степовий вовк". Трагедія розколеної, розірваної свідомості головного героя роману Галлера. Існування у суспільстві із роздвоєнням особистості. Творча манера зображення дійсності. Типовість трагедії героя. Самосвідомість Галлера.

    курсовая работа [34,6 K], добавлен 08.02.2009

  • Колористична лексика як ознака художнього сприйняття дійсності. Особливості вживання письменником прикметникових колорем в тексті роману "Тигролови". Стилістичне навантаження епітетів як ознаки тоталітарного режиму в творі "Людина біжить над прірвою".

    курсовая работа [653,7 K], добавлен 18.10.2014

  • Історіографія творчості М. Стельмаха, універсальність осмислення явищ життя у його прозових творах. Структура та зміст роману "Чотири броди" та лексичні засоби художньої мови автора в ньому. Особливості мовної виразності у романі, що вивчається.

    дипломная работа [124,0 K], добавлен 08.07.2016

  • Етична концепція та світогляд письменника, етичні проблеми його творчості, проблематика роману "Більярд о пів на десяту". Характери та мотиви поведінки, морально-етична концепція персонажів роману, викриття злочинності, аморальності, антилюдяності воєн.

    курсовая работа [44,4 K], добавлен 10.11.2010

  • Основні аспекти, зміст побожного роману сербського письменника Мілорада Павича. Дослідження інтелектуальної інтерпретації біблійного сюжету про існування другого тіла Христа після воскресіння. Аналіз паратекстуальних маркерів і багатозначності символів.

    статья [23,7 K], добавлен 14.08.2017

  • Місце роману "Сум’яття вихованця Терлеса" у творчості Роберта Музіля та його зв’язки з жанровою традицією "роман-виховання". Особливості образу центрального персонажа та композиційної побудови роману, природа внутрішнього конфлікту вихованця Терлеса.

    курсовая работа [43,9 K], добавлен 05.10.2012

  • Дослідження особливості образу головної героїні роману Уласа Самчука "Марія". Порівняльна характеристика Марії Перепутько і Богоматері. Опосередкованість образу. Піднесення події останньої частини роману до рівня трагедійного національного епосу.

    курсовая работа [39,4 K], добавлен 28.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.