Індексальні репрезентатеми в поезії Т.Г. Шевченка "Як маю я журитися"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Індексальні репрезентатеми в поезії Т.Г. Шевченка «Як маю я журитися»

Вікторія Желязкова (Миколаїв, Україна)

У статті визначено сутність поняття «поетичний твір», встановлено особливості його формального та змістового аспектів, а також проаналізовано специфіку вербальної репрезентації знаків-індексів на семантичному, синтаксичному та прагматичному рівнях поезії Т. Г. Шевченка «Як маю я журитися».

Ключові слова: поетичний твір, індексальний знак, форма, зміст, семантика, синтактика, прагматика.

The article reveals the essence of the concept “poetic text”, the features of its formal and semantic aspects and analyzes the specificity of verbal representation of signs-indexes on the semantic, syntactic and pragmatic levels of the poetic piece by Т. Shevchenko “As I must bewail ”.

Keywords: poetic work, sign-index, form, maintenance, semantics, syntactics, pragmatics.

Постановка проблеми. За останній час зарубіжними та вітчизняними вченими здійснено низку ґрунтовних досліджень із вивчення проблем лінгвосеміотичного навантаження поетичного твору. Як відомо, семіотичного статусу будь-який твір набуває лише за рахунок безперервної взаємодії мовних знаків, що й визначають межі семіозису його текстової структури та змісту. З метою проведення ефективного лінгвосеміотичного аналізу поетичних творів необхідно враховувати і три рівні існування знака: семантику, синтактику та прагматику. Саме у тривимірній площині семіотичний знак уможливлює процес адекватного інтерпретації тектоніки поетичного повідомлення, ідеї автора, що передаються через спеціальні знакові одиниці, його мовну картину світу, які репрезентується за допомогою певних лексико-семантичних домінант, а також ідеологічні та культурні установки, що виражаються за допомогою заданої поетом комунікативної ситуації.

Для мови поетичного доробку Т. Г. Шевченка притаманна як прихована, так і доволі «прозора» вмотивованість словесного наповнення, а тому наявність широкого спектру багатофункціональних знаків-індексів є цілком виправданою. Зокрема поезія Т.Г. Шевченка «Як маю я журитися», написана ним 1849 року, яскраво моделює особливості поєднання індексальних знаків текстової структури вірша, що вказують на семіотичну потужність трьох рівнів функціонування вербальних одиниць твору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізу поетики віршованого тексту присвячено наукові праці В. В. Виноградова, Л. В. Димитренка, Б. М. Ейхенбаума, В. М. Жирмунського, О. О. Потебні, Б. В. Томашевського, Р. О. Якобсона. Вагомий внесок у створення теоретичної бази лінгвосеміотичних досліджень поетичних творів зробили такі науковці, як Р. Барт, М. М. Бахтін, Н. С. Болотнова, Т. В. Гречушникова, Ю. В. Каразін, Ю. Крістєва, Ю. М. Лотман, Л. М. Мурзін, Ю. С. Степанов та ін. Проблеми семіотичних аспектів тексту висвітлено на сторінках монографій Ю. А. Шрейдера. Основи теорії індексальних знаків та їхнього мовного вираження закладено Ч. С. Пірсом. Вивченням мови творів Т. Г. Шевченка займалися різні дослідники, серед яких В. С. Ващенко, А. Г. Деркач, В. С. Ільїна, Г. К. Конторук, А. К. Мойсієнко, П. О. Петрова, Н. П. Плющ, В. М. Русанівський, Н. О. Синявський, П. Д. Тимошенко, В. А. Чабаненко.

Мета статті - виявлення індексальних репрезентатемів у поезії Т. Г. Шевченка «Як маю я журитися».

Результати дослідження. Традиційно в лінгвосеміотиці під поняттям «поетичний твір» розуміється один із найбільш складних комплексів знакової системи мови, складники якої за своїми функціями, ознаками та властивостями не є однорідними [7: 88], а тому за формальним вираженням та змістовим навантаженням знаки системи не є тотожними, що й пояснює необхідність процесу їхньої взаємодії.

Проте різні дослідники дивляться на природу цього поняття по-різному. Зокрема французький семіотик Р. Барт трактував поетичний твір як один із різновидів творів, основна мета якого полягає в наданні реципієнтові (читачеві) естетичної насолоди, а не в інформуванні його визначеними істинами або фактами [1: 49-52]. У свою чергу, російський культуролог і семіотик Ю. М. Лотман дефінував поетичний твір як складну художню структуру, утворену на основі існуючих у мові фондів знань, що уможливлюють процес передачі такого масиву інформації, котрий абсолютно неможливо відтворити засобами елементарної мовної системи [6: 41].

Однак у семіотичній парадигмі будь-який поетичний твір базується на дихотомії «форма - зміст». У зв'язку з цим французький поет і критик Н. Буало-Депрео, досліджуючи проблему форми та змісту в поезії, вказував на те, що зміст вірша має бути зумовлений римою як однією із головних формальних ознак [7: 58]. Представники психологічної школи ідеалістичної естетики та теорії літератури, серед яких були Ф. фон Гумбольдт та О. О. Потебня, стверджували, що зовнішня форма «відривається» від змісту, а внутрішня осмислюється читачем індивідуально [там само: 69].

Відповідність між формальним та смисловим аспектами поезії чітко простежується в мотивованому формуванні поетом тезаурусу власної мови, складники якого є індексальними за своєю природою. Індексальний знак - це один із видів семіотичних знаків, зміст якого відповідає формі за суміжністю причини та результату або наслідку певної дії [10: 231]. До індексальних знаків часто зараховують і так звані ситуативні знаки, тобто такі, що розкривають специфіку об'єкта художнього опису в заданому автором контексті, а поза ним втрачають свою ситуативність.

Американський логік Ч. С. Пірс визначив такі основні властивості знаків-індексів:

- відсутність аналогічного принципу зв'язку між означуваним та означальним;

- співвіднесеність із певною сукупністю одиниць, що входять до семіотичного континууму;

- здатність невимушено та приховано спрямовувати увагу читача на об'єкт зображуваного чи позначуваного [8: 306].

Сучасні семіологи одностайно стверджують, що наявність зв'язку між формою та змістом поетичного твору є одним із чинників формування трьох семіотичних координат тексту твору - семантики, синтактики та прагматики. З'ясуємо особливості індексальних репрезентатемів у поезії Т. Г. Шевченка «Як маю я журитися», представлених на семантичному, синтаксичному та прагматичному рівнях.

Семантичний рівень індексальних знаків. Відомо, що семантика - це «розділ мовознавства, що вивчає план змісту мови, значення та смисл її знакових одиниць, їхнє функціонування у мовленні» [10: 337]. Натомість семантика знака - це тип його відношення до означуваного. Семантика як підрозділ семіотичної науки займається вивченням проблем зв'язку значень цілих мовних знаків зі змістом цілого тексту [12: 44].

Варто зазначити, що семантичний рівень презентують такі знаки дихотомічного функціонування поетичного твору:

- лексема / семема (мова);

- слововживання (мовлення);

- текстема (текст);

- концепт, образ, символ (культура) [4: 43].

Це дозволяє говорити про те, що в основі лексико-семантичної системи аналізованої поезії лежать такі смислові механізми індексного генезису:

- втеча від проблеми:

поетичний твір знак семантичний

Піду собі світ за очі -