Роль прийменників у створенні пейзажних образів у віршованих текстах Р. Фроста

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811. Ш'367+81'42

РОЛЬ ПРИЙМЕННИКІВ У СТВОРЕННІ ПЕЙЗАЖНИХ ОБРАЗІВ У ВІРШОВАНИХ ТЕКСТАХ РОБЕРТА ФРОСТА

Галина Прокопів (Тернопіль, Україна)

У статті розглядається образотворчий потенціал прийменників в поетичних творах американського поета Р. Фроста. З позиції когнітивної поетики уточнено поняття "пейзаж” та "опис природи ” в поетичному тексті. Увагу зосереджено на образах лісу, дерев та дому у віршованих творах Р. Фроста та роль прийменників у їх створенні.

Ключові слова: прийменник, поетичний твір, пейзаж, опис природи, простір, пейзажні образи.

фрост пейзаж прийменник поетичний

This article focuses on the description of image-making potential of prepositions in poetry by American poet R. Frost. From the standpoint of cognitive poetics the notions of "landscape ” and "landskip ” in the poetic text are analyzed. The article explicates the images of the forest, trees and house in the poetic works of R. Frost and the role of the prepositions in their creation.

Key words: preposition, poetry, landscape, landskip, nature, space, landscape images.

Прийменники, зокрема їх значення, неодноразово ставали об'єктом дослідження лінгвістичних розвідок різних напрямів і різних науковців. Семантичні та синтаксичні особливості прийменників викликали неабияке зацікавлення як у вітчизняному, так і зарубіжному мовознавстві (М. І. Балла, В. В. Виноградов, А. П. Загнітко, К. А. Рейман, В. О. Плунгян, Т. М. Маляр, О. М. Селіверстова, C. M. Brugman, L. Talmy, R. Jackendoff, B. Landau та інші). Щоправда, на сьогодні ще чимало аспектів окресленої проблеми залишаються дискусійними й такими, що потребують ґрунтовнішого дослідження.

Незважаючи на велику кількість досліджень прийменника в мовознавстві, ця частина мови ще не поставала предметом дослідження у віршованих творах американської поезії, що й зумовило актуальність нашої розвідки. Відтак, метою дослідження є функціонування прийменників у віршованих текстах американських поетів. Виходячи з обмеженого обсягу статті, ми розглянемо тільки образотворчу функцію прийменників в створенні пейзажних образів американського поета Роберта Фроста. Заявлена мета зумовила необхідність розв'язання низки завдань: 1) уточнити поняття “пейзаж” та окреслити різницю між описом природи та пейзажем у віршованому тексті; 2) розкрити роль прийменників як засобу створення образів лісу, дерев та дому у віршованих творах Роберта Фроста.

Звідси, об'єктом розвідки є віршовані тексти американської поезії, зокрема поетичні твори Р. Фроста, що репрезентують пейзаж чи опис природи, предметом - прийменники як вербальні засоби створення пейзажних образів. Матеріалом статті слугуватимуть твори американського поета Р. Фроста.

На думку В. М. Левіної, зображення природи в художньому тексті є елементами як авторської картини світу, так і національної культури в цілому [8: 21]. Серед мовної тканини творів Р. Фроста пейзажні описи посідають значне місце і відіграють важливу роль у формуванні просторової картини світу письменника. Пейзаж потрактовується як текстовий фрагмент, у якому відтворено природні реалії простору. Незважаючи на велику кількість досліджень у літературі (З. А. Агаєва, Л. Е. Петрухіна, М. Епштейн, C. Fitter), мистецтві (О. М. Бенуа), культурології (Т. О. Д'якова), присвячених пейзажу, образу природи, нерозкритими залишаються низка питань. Зокрема, існують певні неоднозначності у трактуванні термінів “опис природи”, “образ природи” та “пейзаж”. В зарубіжних дослідженнях зображень природи дослідники [14] розрізняють “пейзаж” (“landscape”) і “лендскіп” (“landskip”). Різниця між пейзажем і лендскіпом в тому, що “пейзаж” постає як діалектична будова навколишньої “дійсності”, за рахунок взаємодії фізичного та психічного всесвіту. Ледскіп вужче поняття - це технічна річ, яка використовується у зображувальному мистецтві та поезії для натуралістських, зображувальних ефектів та структурованої “панорами” [там само]. У вітчизняних розвідках поняття “лендскіп” корелює із поняттям “опис природи”. В поетичному тексті зображення природи може бути втілено і в описі природи, і в пейзажних образах [7: 141-142, 144].

Усяке природне оточення, реальне чи втілене мовою мистецтва (образотворчого, словесного) вимагає певної організації, здійсненої через передачу знаків, які формують обшир й переказують реципієнтові систему координат, у якій відбуваються події. Такі прикмети, втілені у поетичному слові, можна розглядати як маркери поетичного простору твору [11: 129]. Формальними маркерами поетичного простору твору служать прийменники.

За одиницю аналізу у нашій розвідці приймається мікроконтекст з прийменником (прийменникове словосполучення); описуються реалізовані прийменником відносини в описі природи та пейзажу між траєктором, і об'єктом стосовно якого здійснюється локалізація - орієнтиром [16].

Фростівський пейзаж, лишаючись контрастним і правдоподібним, стає символом психології героя. Поет оперує земними образами, які з розвитком віршованого твору розкриваються як двоїсті символи: душевного стану героя та філософської проблеми вірша, причому зберігається рівновага між предметом як елементом об'єктивної дійсності та предметом як психо-філософським символом. Таке потрійне навантаження витримує все, що потрапляє в поезію Роберта Фроста: дія героя - прогулянка, лагодження стіни, збирання яблук; люди, тварини. Але з найбільшою силою ця потрійність виявляється в таких елементах поетичного пейзажу, як ліс, струмок, дім, зорі, сніг, які постійно перекочовують із вірша у вірш, із книги в книгу [3: 25].

Для поета, Природа це не просто фон для поезії, а головний герой його поетичного твору. Образ лісу висвітлено в багатьох віршах Р. Фроста, зокрема, у таких широковідомих, як “The Road not Taken”, “Stopping by Woods on a Snowy Evening”, “Come In” та ін., при цьому ліс постає символом смерті, небуття, вічний спокій, алегоризований природою, звідки виходить усе живе на землі й куди, зрештою, іде навіки.

Так, у вірші “Stopping by Woods on a Snowy Evening” ліс, безумовно, символізує потойбічний стан людини, відчуття свободи й радості автономного існування, що досягається шляхом віддавання себе в руки природи. Перш за все насторожує місце розташування автора. Вибір Р. Фростом прийменників вказує, що герой так і не входить в ліс. Прийменник “by” у назві твору номінує ознаки “близькість / суміжне розташування суб'єктів”. Це означає, що мовець знаходиться поруч з лісом, але не в ньому. Таке припущення додатково підтверджується використанням прийменника “between”, який показує, що автор не є ні в лісі, ні на території озера, а в місці, яке відокремлене від обох, він знаходиться “між лісом і замерзлим озером ” - “between the woods and frozen lake”. Прийменник “between” імплікативно підкреслює, що ліричний герой мимоволі потрапляє в певний загадковий простір переходу [1: 15].

Напруга між цими протилежностями не знімається у вірші до самого кінця і формує весь образ поетичного твору [17: 166]. Можливо припустити, що озеро - нижня точка простору, тоді як ліс - верхня і навіть понад-верхня (на небі немає ні зірок ні місяця). Відповідно, людина опиняється в серединному положенні між двома полюсами: між білим і чорним (сніг, ніч), горизонталлю (землею) і вертикаллю (небо, заметіль) [12: 51]. Будучи спійманим між бажанням і настороженістю, герой визнає красу лісу, але залишається зовнішнім спостерігачем.

Аналогічного символічного значення набуває “ліс” і у вірші Р. Фроста “Come In”: “As I came to the edge of the woods, / Thrush music-hark! / Now if it was dusk outside, / Inside it was dark. / Too dark in the woods for a bird / By sleight of wing / To better its perch for the night, / Though it still could sing. / The last of the light of the sun / That had died in the west / Still lived for one song more / In a thrush's breast. / Far in the pillared dark / Thrush music went - / Almost like a call to come in / To the dark and lament. / But no, I was out for stars: /1 would not come in. /1 meant not even if asked, / And I hadn't been” [18: 334]. За простими образами темного лісу і птаха, що співає, чітко відчувається образ старості, яка ще не доспівала своєї пісні й не хоче ввійти туди, у вічний спокій, раніше визначеного долею часу та без обов'язкового для кожного з нас поклику [4: 33].

Оповідач наближається до краю лісу й чує, як із його глибини доноситься пісня дрозда: “As I came to the edge of the woods, / Thrush music -- hark! ” як і в попередньому поетичному творі, автор підходить до краю, не заходячи у ліс, при цьому слід зауважити, що Р. Фрост використав різні прийменники. Прийменник “by” з семантикою статики номінує ознаки близькості, в той час в семантиці прийменника “to” представлена ідея руху, переміщення. При цьому даною мовною одиницею позначається кінцевий (топографічний та метафоричний) пункт призначення. Топографічний пункт призначення пов'язаний з конкретним пунктом (окраїною лісу), імплікуючою ідеєю простору та подолання дистанції. Метафоричний пункт призначення, очевидно, являє собою місце, куди спрямовані ментальні й емоційні зусилля людини - “ліс”. Таким чином, кінцевий пункт може розглядатися як результат, або як мета руху. У всякому разі, коли поет двадцятого століття починає вірш з того, що він опинився на краю лісу, в цьому присутній певний елемент небезпеки або принаймні легкий натяк на неї.

Там, де він знаходиться - ще лише сутінки, а в лісі - вже темінь: “Now if it was dusk outside, / Inside it was dark. ” Прийменники “outside ” та “inside ” відокремлюють два світи: світ головного героя і світ лісу. При цьому прийменники вказуючи, що центральним об'єктом виступає саме ліс, як певний обмежений простір, підкреслють його ізоляцію. Орієнтація “ззовні - всередині” переноситься на природне середовище, простір, що має очевидні фізичні межі (дерева лісу). Отже, антонімічні складні прийменники outside - inside реалізують центральний тип відношень: орієнтир, між якими знаходиться траєктор, існує і зовнішній простір, який знаходиться поза орієнтиром і до його вмісту не входить.

Автор утверджує, що для птаха вже занадто темно, аби знайти кращий прихисток, в якому він міг би перебути ніч. Все, що йому залишається робити - це співати: “Too dark in the woods for a bird / By sleight of wing / To better its perch for the night, / Though it still could sing ”. У цій строфі прийменник in остаточно підтверджує відчуття, що цей ліс добре структурований замкнутий простір. Прийменник in вербалізує базовий концепт ВМІСТИЛИЩЕ (КОНТЕЙНЕР), що активізує в образі концептуальну ознаку вміщення всередину та ознаку обмежений простір Тому, уживання прийменника in має певний метафоричний зв'язок з поняттям фізичного включення (physical inclusion) [13: 29]. Ніякий рух душі (“By sleight of wing” - “помах крила”) не може поліпшити його трагічної долі в цьому лісі. Тому птах приречений; жодне звернення в останню хвилину (“sleight” - спритність рук) неможливе хоча б тому, що співак занадто старий для будь-якого моторного руху.

У другому катрені автор порівнює останні сонячні промені з піснею дрозда: “The last of the light of the sun / That had died in the west / Still lived for one song more / In a thrush's breast”. Перед нами птах, який співає, та його остання пісня. Кожне слово тут відстрочує, ніби відтерміновує наступне. “The last” (відблиск) - “of the light” (променів) - “of the sun ” (сонця) - “That had died” (Що померло) - “in the west” (на заході). Основна функція прийменника of не стільки в відображенні посесивних відношень “вмісту-вмістилища” (хоча це також), скільки в уповільненні останніх хвилин дня (тобто життя). Птах / співак простежує зникаючий промінь світла до його джерела. Архетипне значення іменника “the sun” (сонце) - “світло, що дає життя, освітлює життєвий шлях”. Вживання слова “light” -- світло у значенні life -- життя побудовано на універсальній схемі ЖИТТЯ Є СВІТЛО [2: 65]. “In the west” (на заході) є початковим і завершальним локалізатором світла, його джерелом, так само “in a thrush's breast” (у грудях дрозда) є джерелом пісні, тривалістю в життя. Прийменник in концептуалізує поняття “the west” та “a thrush's breast” як КОНТЕЙНЕРИ. Між “відблиском” і “грудьми” поет покриває величезну відстань, описуючи світ, в якому він ще присутній, що контрастує зі темрявою лісу. Автор стверджує, що дрізд все ще живий (“Still lived”) для ще однієї пісні (“for one song more”). Очевидно, що загальне значення прийменника “for” зберігає ідею спрямованості дії на певний об'єкт, на перший план виставляє індивідуальні спонукання до самопожертви суб'єкта зробити щось хороше.

У третьому катрені йдеться про “темряву, що підпирає” (“pillared dark”) та про те, що дроздова пісня може бути кличем зайти до лісу, в “темряву і стогін” (“dark and lament”): “Far in the pillared dark / Thrush musik went -- / Almost like a call to come in / To the dark and lament ”. Для Р. Фроста, представника епохи модернізму ХХ століття, значущість набувають архетипні концептуальні схеми ТЕМРЯВА Є СМЕРТЬ, СМЕРТЬ Є КІНЕЦЬ, ЖИТТЯ Є СВІТЛО [там само: 281]. Архетип ТЕМРЯВА отримує позначення у системі мови через архетипні символи темряви: НІЧ, ЧОРНИЙ КОЛІР, ГЛИБОЧІНЬ. Прийменники inside, in, to у прийменникових словосполученнях (“Inside it was dark”, ” Too dark in the woods”, “in the pillared dark”, “To the dark and lament”), у свою чергу, активують появу образ-схеми ВМІСТИЛИЩЕ [там само :210]

У четвертій строфі ліричний герой зазначає, що в ліс він не піде. Він заявляє, що не пішов би до лісу навіть коли б його й запросили: “But no, I was out for stars: /1 would not come in- /1 meant not even if asked, / And I hadn't been ”. Автор стверджує, що він знаходився за межами простору лісу, він був “out” - “ззовні”. Замість того, щоб скоритися і піти на поклик відчаю, автор декларує свою волю та бажання спрямувати свій погляд на зорі, що символізують в даному випадку красу, безкінечність та вічність життя. Таким чином, поет відкидає темряву відмовляється від запрошення увійти (“I would not come in”) в морок, в темряву та вкотре стверджує свою непохитну віру в життя.

Наш герой свідомий того, що якби він зайшов до лісу, то його становище змінилося б і стало подібним до стану птаха. Він, так само як і дрізд, був би “паралізований” темнотою і йому б, так як і птахові, не лишалося б нічого як оплакувати таку ситуацію. Ліс, асоціативно потьмарений ніччю та бідою птаха, символічно стає місцем крайньої безнадії. Аналіз прийменників in, inside, outside, to на синтагматичному рівні показує, як слова концептуалізують простір поетичного твору, впливаючи на формування образу в межах тексту як цілісної структури, що допомагає розкрити його смислову глибину та перспективу.

Двадцять рядків вірша складають, по суті, переклад заголовка. Заголовок у цьому творі - це рамочний знак. Завершивши читання твору, читач повертається до заголовка та сприймає його, виходячи зі знань усього тексту. [5: 132]. Будучи невід'ємним елементом смислової та стилістичної структури поетичного твору, заголовок займає в ньому сильну позицію. Важливо підкреслити, що хоча заголовок є першим сигналом смислу, він може бути повністю зрозумілим лише в ретроспекції [там само: 138].

Заголовок проаналізованого вище поетичного твору Р.Фроста представлений фразовим дієсловом (тобто дієсловом із постпозитивним компонентом, післяйменником ) “Come In” зі значенням “Увійди”. Термін “постпозитивний компонент” (Амосова Н. М.) відповідає таким термінам, як “адвербіальний післяйменник” (Анічков І. Є.), “прийменниковий прислівник” (Берлизон С. Б.), “постпозитивний префікс” (Жлуктенко Ю. О.) та являє собою післядієслівний компонент, який, у силу послаблення своєї прислівникової або прийменникової функції, утворює з дієсловами більш-менш стійкі семантичні й синтаксичні сполучення. У формальному і функціональному відношенні післяйменник відповідає прийменнику, але на відміну від нього завжди знаходиться в постпозиції. Мещанінов І. І. [10: 298] вбачає основне розходження між прийменниками і післяйменниками в тому, що останні виявляють більшу тенденцію до формального об'єднання з іменем, ніж перші. У статті С. Лінднер [9] післяйменник досліджується як прийменник. Отже, в силу безсумнівного семантичної та матеріальної тотожності прийменника і післяйменника, представляється доцільним, слідом за О.С. Кубряковою [6: 70] розглядати дані одиниці мови як морфи однієї морфеми.

Тому переклад заголовку поетичного твору “Соте In” як “Умри” є цілком очевидним, оскільки запрошення увійти всередину простору лісу означає відхід у вічний спокій. Підґрунтям наведеного образу лісу виступають базовий концепт царини джерела ВМІСТИЛИЩЕ та архетип ТЕМРЯВА. Як бачимо, ліс у творі американського поета виступає ворожим, чужим і загадковим простором.

Дерева окреслюють межі в поезії Р. Фрост, вони не тільки позначають кордони на землі, як, наприклад, між пасовищем і лісом, але і межі між землею і небом. У деяких віршованих творах, таких як “After Apple-Picking” і “Birches”, дерева втілюють зв'язок між землею, або людством, і небом, чи божеством. У назві поетичного твору “Tree at My Window” прийменник at вказує на безпосередню фізичну близькість між деревом і вікном, що імплікує гармонію людини і природи. У метафорі: “but let there never be curtain drawn between you and me ” прийменник between слугує демаркаційною лінією, певним кордоном, що розмежовує простір між ліричним героєм і деревом, відокремлюючи свій світ від світу природи. Іноді Р. Фрост відкрито зіставляє пейзажні компоненти з психологічним станом героя. Автор підкреслює різницю між людиною і природою, і представляє їх у вигляді двох сутностей в симбіотичному співіснування: “Your head so much concerned with outer, /Mine with inner, weather”, в той час як дерево піддається впливу погоди (вітрів, бурі), воно не спроможне зрозуміти аспектів людської духовності та стану душі, автор більш стурбований погодою в голові, в думках. Природа у Р. Фроста різко відособлена від людини в площині змісту, а в площині вираження елемента пейзажу виявляється не частиною емоційного стану й не похідними від нього, а його “об'єктивним корелятом”.

Урбаністичний пейзаж у творчості Р. Фроста представлений образом дому. Смисл цього образу співвідносний зі світом інших людей, тяжіє до соціального втілення. Це закономірно, оскільки дім - штучний, створений людиною об'єкт. Водночас майже завжди в поезіях Р. Фроста образ дому вносить мотив відокремленості людини й природи. У вірші “The Need Of Being Versed In Country Things” герой, намагаючись подолати похмурий настрій, викликаний виглядом обгорілих руїн сільської хатини, спрямовує силу своєї уяви на пошуки аналогії, співпереживання, співчуття з боку природи. У поетичному творі прийменники “to ” та “for ” займають своє місце в безперервній текстовій мережі. Так, у виразі: “The house had gone tobring again / To the midnight sky a sunset glow. / Now the chimney was all of the house that stood, / Like a pistil after the petals go ” [18: 241] автор двіччі повторює прийменник “to” (у інфінітивній конструкції в інтенційному значенні та у словосполученні для передачі досягнення мети руху). Дім постає живою істотою, шляхом персоніфікації, яка повертається до життя, тобто переходить в інший стан. Образ відродження будинку майстерно доповнює порівняння з димоходу з маточкою квітки: “after the petals go ”, в якому прийменник after формує образ-схему ШЛЯХ.

У поетичному творі змальовано сумну картину післяпожежного обійстя, де уцілілою від вогню лишилася тільки повітка, через розбиті вікна якої птахи літають туди-сюди, клопочучись біля звитих у повітці гнізд: “The birds that came to_it through the air / At broken windows flew out and in, / Their murmur more like the sigh we sigh / From too much dwelling on what has been ” У цьому контексті прийменники концептуалізують простір вказуючи напрям руху птахів (“to it”), пройдений шлях крізь повітря (“through the air”) до досягнення мети у конкретному місці (“At broken windows”'), але траєкторія їх руху не завершена, на що вказують номінативні одиниці “out” та “in ”, при цьому, покидаючи один простір будинку, птахи потрапляють в інший - повітря. Горе прийшло до людей, що тут мешкали, а не до птахів, для яких по весні, як завше, так само зацвів бузок і розпустилася природа. Автор відокремлює два світи: світ людини і світ природи, підкреслюючи: “Yet for them the lilac renewed its leaf, / For them there was really nothing sad”. Та все ж, здається, що печальна картина зруйнованого запустілого подвір'я пригнічує і птахів.

Отже, виходячи з вище окресленої тематики, ми розглянули специфіку семантики деяких прийменників, вжитих Робертом Фростом, які сприяють формуванню окремих пезажних образів (образи лісу, дерев, дому), що дало можливість дійти остаточного висновку щодо глибинного змісту твору. Зокрема, прийменники вказують на локалізацію ліричного героя, яка безпосередньо пов'язана з його психологічним станом; слугують як демаркаційною лінією подій у віршованих творах, так і їх з'єднувальною ланкою; формують образ-схеми, які є підґрунтям поетичних образів. Водночас аналіз образів в межах тексту як цілісної структури допомагає розкрити смислову глибину символу, а аналіз у межах циклу творів - його смислову перспективу.

До перспективних напрямків дослідження окресленої проблематики слід віднести визначення ролі прийменників у відображенні внутрішнього світу людини у творах американських поетів.

Бібліографія

1. Ахтырская В. Н. Тень друга / В.Н. Ахтырская // Вестник ПСТГУ III : Филология. - 2009. - Вып. 4. - С. 11-18.

2. Бєлєхова Л. І. Образний простір американської поезії: лінгвокогнітивний аспект: дис. ... д-ра філол. наук : 10.02.04 / Бєлєхова Лариса Іванівна; Київський національний лінгвістичний ун-т. - К., 2002. - 476 с.

3. Кикоть В. М. Ідіолектна символика, підтекст та переклад / В. М. Кикоть // Лінгвістика - 2012. - № 3, ч. 1. - С. 23-40.

4. Кикоть В. М. Роль асоціації у творенні та перекладі підтекстового образу поетичного твору / В.М. Кикоть // Studia methodological : [зб. наук. праць / наук. ред. Папуша І. та ін.]. - Тернопіль : Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2009. - Вип. 28. - С. 28-39.

5. Кикоть В. М. Роль заголовка у підтексті та перекладі поетичного твору/ В.М. Кикоть // Новітня філологія: Миколаїв, 2009. - № 13. - С 132-141.

6. Кубрякова Е. С. Основы морфологического анализа: На материале германских языков / Е. С. Кубрякова. - [2-е изд. ]. - М. : Изд-во ЛКИ, 2008. - 321 с.

7. Кухаренко В. А. Інтерпретація тексту / Кухаренко В. А. - Вінниця: Нова Книга, 2004. - 272 с.

8. Левина В. Н. Принципы классификации текстовых пейзажных единиц / В. Н. Левина // Вестник МГОУ. Серия Русская филология. - 2011. - № 3. - С. 21-26.

9. Линднер С. То, что движется вверх (up), не обязательно может следовать вниз (down): сопоставление in и out / Д. Пайар, О. Н. Селиверстова // Исследования по семантике предлогов: [сб. статей / пер. с англ.] - М. : Русские словари, 2000. - С. 55-82.

10. Мещанинов И. И. Члены предложения и части речи / Мещанинов И. И. - М.-Л. : АН СССР, 1945. - 322 с.

11. Петрухіна Л. Е. Поетична топографія слов'янської романтичної балади / Л.Е. Петрухіна // Вісник Львів. ун-ту. Серія філол. - Львів, 2009. - Вип. 48. - С. 129-135.

12. Толмачев В. М. Творчество Р. Фроста и его стихотворение “Зимним вечером у леса” / В.М. Толмачев // Вестник ПСТГУ III : Филология. - 2009. - Вып. 4. - С. 34-57.

13. Carpenter B. Type-Logical Semantics / Carpenter B. . - Cambridge, MA : MIT Press, 1997. - 575 p.

14. Fitter С. Poetry, Space, Landscape: Toward a New Theory [Електронний ресурс] / Chris Fitter. - Cambridge :Cambridge UP, 1995. - 322 p. - Режим доступу : http://goo.gl/UjFkYE

15. Frost R. Robert Frost's Poems / R. Frost. - N.Y. ; L. ; Toronto : Washington Square Press, 1960. - 124 p.

16. Langacker R. W. Foundations of Cognitive Grammar: Descriptive Application / R. W. Langacker. - Stanford CA : Stanford University Press, 1991. - Vol. 2. - 628 p.

17. Rotella G. Comparing Conceptions: Frost and Eddington, Heisenberg and Bohr // American Literature. - 1987. - 59 (2). - P. 166-189.

18. The Poetry of Robert Frost: The collected poems, complete and unabridged / Robert Frost; [edited by Edward Connery Lathem]. - New York : Henry Holt and Company, 1979. - 610 p.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Галина Прокопів - аспірант кафедри англійської мови факультету перекладачів Київського національного лінгвістичного університету.

Наукові інтереси: когнітивна поетика, прийменник, американська поезія.

Размещено на Allbest.ru