Лінгвістичний аспект інтертекстуальності в сучасній мандрівній прозі (на матеріалі нарисів Л. Ворониноі "У пошуках Оґопоґо")

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.242:821.161.2-311.8

ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ МАНДРІВНІЙ ПРОЗІ (НА МАТЕРІАЛІ НАРИСІВ ЛЕСІ ВОРОНИНОІ «У ПОШУКАХ ОҐОПОҐО»)

Євгенія Моштаг (Харків, Україна)

Розглянуто інтертекстуальні елементи в книжці подорожніх нарисів сучасної української письменниці Лесі Ворониної. Показано, як функціонують структури типу «текст у тексті», а також фрагменти прецедентних текстів. Для перших характерна пізнавальна функція, вони покликані розширювати культурну компетенцію читача. Функція фрагментарних вкраплень в основному експресивна, також вони слугують створенню комізму.

Ключові слова: інтертекстуальність, прецедентні тексти, перифрази, мова мандрівної прози, художньо-публіцистичний підстиль, експресивність, міжкультурна взаємодія.

інтертекстуальний воронина текст читач

Intertextual elements in the book of travel sketches by Lesya Voronyna, a contemporary Ukrainian writer, are considered. The way how “text-in-the-text” structures and fragments of precedent texts function is shown. The former have a cognitive function, they are supposed to expand the reader's cultural competence. The fragments mostly works as a means of expression and for creating a comic context.

Keywords: intertextuality, precedent texts, periphrasis, travel prose language, non-fiction style, expressivity, cross-cultural interaction.

Інтертекстуальні зв'язки та форми їх реалізації в тексті нині привертають значну увагу дослідників. Наявність таких елементів, що відсилають читача за межі вислову та апелюють до знань про культуру, допомагає авторові увиразнити своє мовлення. Таким чином автор вписує новий твір у широкий культурний контекст: «Завдяки авторській інтертекстуальності весь простір поетичної та культурної пам'яті вводиться в структуру новостворюваного тексту» Г5: 211. Лінгвістичний аспект дослідження інтертекстуальності передбачає, зокрема, вивчення «такого інструменту інтертекстуального прочитання, як маркери міжтекстової взаємодії» Г6: 31, з'ясування місця інтертекстуальних засобів у структурі вислову, визначення ролі інтертекстуальності в породженні експресії.

Як зауважує Г. Слишкін, «готовність індивіда збагатити породжуваний ним текст, як письмовий, так і усний, фрагментами зі сприйнятих раніше текстів або алюзіями на них Г...1 спостерігається в усіх видах дискурсу» Г4: 251. Ми погоджуємося з автором, але при цьому необхідно зазначити, що інтертекстуальні елементи в різних типах дискурсу на сьогодні вивчені не однаковою мірою. Найбільше наукових праць стосуються місця інтертекстуальності в художньому тексті (Н. Кузьміна, Н. Фатєєва, Н. Кондратенко, Г. Сюта, В. Просалова, Н. Козачук, Т. Пономарьова, О. Пухонська, Г. Райбедюк), також є зразки дослідження явища в мові публіцистики та мас-медіа (В. Галич, О. Рябініна, А. Колоколова, О. Лавриненко, Т. Іванюха), епістолярії (Г. Мазоха, Л. Саліонович, Р. Трифонов, Г. Яновська, М. Пангелова), розмовному мовленні (Л. Дядечко). Недослідженим залишається питання про місце й роль інтертекстуальних зв'язків у такому популярному художньо-публіцистичному жанрі, як подорожній (мандрівний) нарис. Не викликає сумнівів, що він у наш час, як і раніше, впливає на формування картини світу читачів і є місцем активного використання різних культурних знаків.

З книжок у жанрі подорожньої літератури, виданих протягом останніх років, об'єктом нашого дослідження стала збірка Лесі Ворониної «У пошуках Оґопоґо» Г21, рукопис якої був відзначений дипломом літературного конкурсу «Коронація слова - 2010». Вона об'єднує нариси про мандрівки до різних точок земної кулі: у межах України, а також до Польщі, Росії, Туреччини, Єгипту, Греції, Естонії, Угорщини, Австрії, Канади. На цьому матеріалі ми ставимо за мету виявити одиниці інтертекстуальності та проаналізувати їхнє функціональне навантаження в обраному жанрі.

Інтертекстуальні елементи в подорожніх нарисах Лесі Ворониної мають значні формальні відмінності, їхнє вираження в тексті може бути різним за природою та обсягом. Найбільший інтертекст - це африканська казка «Змагання брехунів», яка займає п'ять книжкових сторінок Г2: 95-991. Авторка повністю відтворює оповідь, особисто почуту від африканського режисера і письменника Тололви Моллела. Інтертекст має своєрідне обрамлення, яким є розповідь про знайомство з казкарем, відомості про його плем'я масаї, діалоги з Тололвою, а також його метатекстуальні коментарі. Слід відзначити, що тут наявна міжкультурна взаємодія і перекладацька діяльність, тому що казка була записана на диктофон англійською, а вже потім перенесена у книжку в перекладі авторки. У цьому випадку ми можемо говорити про «текст у тексті», який виконує конструктивну функцію, а також пізнавальну - є засобом знайомства з іншою, екзотичною культурою.

Ще одним текстом у тексті, але вже стислим, є історія про «світильник Джека» - гарбузовий виріб у вигляді людської голови, який виготовляють на Геловін Г2: 69-701. Проте ця оповідь займає тільки один абзац (дев'ять рядків), вона позбавлена практично всіх деталей, діалогів, тобто організована інакше. Ми гадаємо, це пояснюється тим, що африканська казка є ексклюзивною оповіддю, адресованою особисто авторці, а геловінська легенда запозичена з загальнокультурного фонду, тому вона не має індивідуальної забарвленості і більше спрямована на інформування читача. Водночас вона реалізовує ту ж саму пізнавальну функцію і розширює культурну компетенцію адресата тексту.

Розглянуті вище текстуальні феномени відтворені в подорожніх нарисах Лесі Ворониної цілісно. Але в основному інтертекстуальність у її збірці, як і в багатьох дискурсах, має фрагментарний характер, тісно прив'язана до контексту вислову і виконує допоміжні функції.

Особлива роль у мандрівних нотатках відведена прецедентному тексту української народної пісні. Рядки з неї «Вдармо об землю лихом-журбою, /Хай стане всім веселіше» відіграють роль рефрену, тому що відтворюються п'ять разів у різних частинах книжки. Уривок виконує функцію створення емоційного тла, на якому починаються подорожі або відбуваються події, а також служить змістовій єдності тексту, зібраного з окремих оповідей про подорожі до різних країн. Використання інтертексту спостерігаємо вже в зачині оповіді - першому абзаці: «Пригадуєте геніальну пісню, яку всю можна розібрати на тости? Ось так. Тост перший: “Вдармо об землю лихом-журбою!” Тост другий: “Хай стане всім веселіше!” І так далі, за текстом видатного народного твору! І ми, зацьковані й заморочені, забембані буденщиною й роботою-роботою-роботою, раптом вдаряємо об землю лихом-журбою, плюємо на всі зобов'язання й плани і тікаємо, куди очі дивляться» Г2: 51. Авторка встановлює зв'язок між змістом тексту-джерела і ситуацією з життя на основі емоційного стану, який передає пісня. Потім описи цього емоційного стану в книжці повторюються: «І я, повіривши у народну мудрість, кинула звичну роботу, мільйон обов'язків і зробила лише один крок на узбіччя» Г2: 111. Також спостерігається перехід від першої особи множини ми, що вказує на узагальнення, типовість, до першої особи однини я - засобу передачі індивідуального досвіду.

Щоб уникнути одноманітності тексту і при цьому зберегти єдність настрою, який у ньому описується, Л. Воронина трансформує інтертекстуальний вислів: «Коли ви схочете бодай на кілька днів потрапити до справжнього середньовічного міста і вдарити об землю лихом-журбою об старовинну бруківку чи не найкращої в Європі Ринкової площі - їдьте до Вроцлава... » Г2: 14- 151; «Якщо посеред похмурої київської зими вам раптом заманеться вдарити об землю лихом-журбою, тікайте на південь, у Крим» Г2: 291. Як бачимо, трансформації полягають, зокрема, у введенні обставин місця і часу, які пов'язують прецедентний текст із конкретними місцями та ситуаціями і надають їм бажаного для авторки емоційного забарвлення. Водночас вона встановлює зв'язок і з життєвими ситуаціями читача за допомогою того, що до займенникових форм додається займенник другої особи ви. Це сприяє створенню діалогічності. Таку саму функцію виконує і синтаксична будова: складнопідрядні речення з підрядною умови і дієсловом у наказовому способі в головній частині.

Наприкінці книжки слова фольклорної пісні подаються вже в минулому часі: «Я пригадала, що коли кілька років тому несподівано розпочала свою “поетапну ” навколосвітню мандрівку, то саме слова геніального народного твору спонукали мене до перших подорожей» [2: 162]. Цим досягається емоційна єдність тексту і відбувається його композиційне обрамлення.

Узагалі можна відзначити, що фольклорні інтертексти характерні для подорожніх нотаток Лесі Ворониної. Наприклад, подібну до вище розглянутої функцію зачину виконує рядок з іншої пісні: «Ой Канадо, Канадонько, яка ж ти невдобна» Г2: 601. З нього авторка починає досить великий фрагмент своєї книжки, у якому розповідає про Канаду. У такий спосіб установлюється зв'язок між загальною базою культурних знань і особистим досвідом авторки, яким вона прагне поділитися зі своїм читачем.

Фольклорні прецеденті тексти можуть стилістично контрастувати з основним текстом, наприклад: «І старовинне німецьке місто Бреслау перетворилося на Вроцлав. Щоправда, полякам довелося розлучитися зі Львовом. Хитрий Йосиф Віссаріонович, як та підступна лисичка з народної казки, вимагав: “За курочку - гусочку, за гусочку - телятко, а за телятко - дівчинку”» Г2: 121. Зіставлення серйозних історичних подій і легкого казкового тексту створює комічний ефект, а також наближає розповідь про історичні перипетії до читача, полегшує її і робить більш експресивною.

Варто розглянути, які функції виконують у книжці «У пошуках Оґопоґо» інтертекстуальні елементи зі світової міфології та літератури. їх у нарисах досить багато. Як правило, культурна приналежність прецедентних текстів і їхній зміст тісно пов'язані з місцевістю, куди подорожує авторка. Так, Санкт-Петербург викликає асоціації з класичними петербурзькими текстами: «Ось перебігає сірий колодязь двору сердешна Нєточка Нєзванова. А ондечки плачуть і ридають “униженные и оскорбленные бедные люди ”. Аж гульк - десь там Сонєчка Мармєладова вже стоїть на бойовому посту під червоним ліхтарем, готова віддати найдорожче, що в неї є, заради тата-алкоголіка і сухотних братиків-сестричок. І зголоднілий студент Родіон Раскольніков уже підкрадається з добре вигостреною сокирою до бабусі-лихварки» Г2: 81. Сюжети класичних творів тут подані в дуже стислому вигляді, тому що вони призначені просто викликати асоціації. Авторка орієнтується на те, що сюжети й деталі знайомі читачеві, який має відповідну когнітивну базу. Греція, цілком зрозуміло, асоціюється з міфами, принцип подачі яких такий самий: «На грецький острів Крит я мріяла потрапити ще відтоді, як у дитинстві прочитала міф про страшнючого Мінотавра - напівлюдину-напівбика, який блукає покрученими лабіринтами, розташованими у підземеллях Кноського палацу» Г2: 1461; «Я торкнулася грубезної, складеної з кам'яних брил стіни і уявила, як саме тут, у лабіринті, блукав хитрий Тезей, розплутуючи клубок ниток, який дала йому завбачлива Аріадна» Г2: 1511. Аналогічним є увиразнення опису Єгипту: «Білі будиночки, що нагадують казкові палаци з “Тисяча і одної ночі”... » Г2: 361. Інколи одного імені автора достатньо для апеляції до прецедентних текстів: «Ми хотіли потрапити до цього казкового міста [Парижа], мабуть, з класу п'ятого, коли начиталися захопливих романів Дюма» Г2: 1581.

Цікаво, що деякі зустрічі з закордонними реаліями змушують авторку-мандрівницю пригадати знання з власної національної культури: «Гостинні господарі пояснили, що індіанці - кочовий народ, тож звикли переїжджати з місця на місце, в них це закладено у генах, тому жодних садочків вишневих коло хати і хрущів, що над вишнями гудуть, їм не потрібно» Г2: 661. У такий спосіб твориться своєрідний контраст, експресивне міжкультурне зіставлення.

Таким чином, у розглянутих контекстах можемо говорити про те, що інтертекстуальність виконує дві функції: репрезентації культури і творення експресивності. Рідше зустрічається ще один функціональний аспект, коли за допомогою інтертекстуальних одиниць передаються емоції оповідачки. Наприклад: «...Над головою в тебе синє-синє небо, сонце світить так, що, відбиваючись від снігу, аж сліпить очі. І несподівано я ловлю себе на тому, що мурмочу під ніс дитячого віршика: - Раз я взувся в чобітки, одягнувся в кожушинку... - і далі за текстом. [...] То повернулися до мене тут, у далекій Канаді, давно забуті в Києві запахи мого дитинства - сніг пахне свіжим огірком чи щойно розрізаним червоним, мов жар, кавуном» Г2: 711. Ми бачимо складну єдність зорових образів і запахів, яка за асоціативним принципом викликає прецедентний текст і породжує відповідну емоційну атмосферу.

Як інтертекстуальні одиниці в досліджуваному тексті можна виділити також перифрази. їх серед видів інтертекстуальності розглядає О. Рябініна Г3: 92-1001, а слідом за нею М. Булах Г11. При цьому наводиться застереження, що інтертекстом є не кожна перифраза, а лише ті з них, у яких не втрачено відчуття «чужого слова» Г3: 931. Ми погоджуємося з такою думкою. Інтертекстуальні перифрази у Лесі Ворониної, як правило, відсилають до усталених зворотів радянської ідеології: «А на ранок до мене подзвонили з Санкт-Петербурга -- там почалися білі ночі, і без мене, виявляється, у колисці революції просто не можуть обійтися!» Г2: 71; «... “політично неблагонадійні” інтелігенти, яких так не любив друг дітей Йосиф Віссаріонович» Г2: 601. Рідше перифрази апелюють до класичної літератури: «Пєтра творєньє гарненько відреставрували, помили й позолотили» Г2: 71. Введення російської перифрази без перекладу в український текст робить її ближчою до джерела, але при цьому авторка вирішує використати графіку саме української мови.

Близькими до перифраз є образні кліше, наприклад: «Було там і наших козаків 60 тисяч -- лежать вони під фундаментами вишуканих палаців і, певно, символізують нерозривну дружбу двох братніх народів» Г2: 91; «Можливо, саме через цю непоступливість, а часом і відвертий спротив естонці не розчинилися у радянському жлобстві, не стали по-справжньому рідними серед “республік-сестер” колишнього СРСР» Г2: 441. Це також одиниці інтертекстуального характеру. Як бачимо, джерело їх походження таке ж, як і в перифраз. Авторка ставиться до стандартних висловів радянської ідеології здебільшого іронічно, вони інколи просто увиразнюють її текст, а інколи передають несприйняття деяких кліше минулого, як у прикладі про «нерозривну дружбу двох братніх народів». Ми також бачимо, що запозичені з радянської мови кліше в деяких випадках можуть уживатися в лапках, але частіше виступають без них, тому що авторка розраховує на такого читача, який їх упізнає.

Таким чином, інтертекстуальні елементи в подорожніх нарисах Лесі Ворониної «У пошуках Оґопоґо» виконують низку функцій. Вони є елементами будови тексту, встановлюють міжкультурні зв'язки і розширюють культурну компетенцію читача. Але найчастіше інтертексти творять різноманітну експресію, передають емоції та є засобами комізму. Усе досліджене показує, що інтертекстуальні одиниці - важливі складники мандрівної прози. Перспективним є їх дослідження в інших жанрах сучасної літератури.

Бібліографія

1. Булах М. Б. Перифраз як засіб інтертекстуальності у мас-медіа / М. Б. Булах // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика. - 2012. - Вип. 25. - С. 143-148 ГЕлектронний ресурс!. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/apyl_2012_25_18.pdf

2. Воронина Л. У пошуках Оґопоґо. ГНотатки навколосвітньої мандрівниці / Леся Воронина. - К. : Нора-Друк, 2010. - 176 с.

3. Рябініна О. К. Інтертекстуальність у дискурсі сучасної української преси: лінгвістичний аспект : дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 - укр. мова / О. К. Рябініна. - Харків, 2007. - 215 с.

4. Слышкин Г. Г. От текста к символу : лингвокультурные концепты прецедентных текстов в сознании и дискурсе. - М. : Academia, 2000. - 128 с.

5. Фатеева Н. А. Интертекст в мире текстов. Контрапункт интертекстуальности / Н. А. Фатеева. - Изд. 3-е, стереотипное. - М. : КомКнига, 2007. - 280 с.

6. Шаповал М. Система координат: типологія міжтекстової взаємодії та маркери інтертекстуальності / Мар'яна Шаповал // Вісник Львівського університету. Сер. філологічна. - 2008. - Вип. 44, ч. 1 ГЕлектронний ресурсф - Режим доступу : http://www.lnu.edu.ua/faculty/Philol/www/visnyk/44_2008/44_2008_shapoval.pdf

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Євгенія Моштаг - старший викладач англійської мови кафедри іноземних мов Харківського національного університету міського господарства ім. О.М.Бекетова.

Наукові інтереси: стилістичні та дискурсивні аспекти мови сучасної прози.

Размещено на Allbest.ru