Інтерпретація та переклад інтертекстових мотивів циклу оповідань СелінджерА "Nine Stories" на матеріалі твору Дж. Д. Селінджера "For Esmё - with Love and Squalor")

Дана стаття висвітлює проблеми інтерпретації та перекладу циклу творів Дж.Д. Селінджера “Nine Stories”, зокрема, аналізує оповідання “For Esme -- with Love and Squalor”. Здійснюється трактування інтертекстуальних зв'язків підтекстів оповідань письменника, досліджуються міжтекстові психологічні та емоційні приховані мотиви, які дозволяють повніше зрозуміти задум автора, аналізується вплив давньосхідної поетики на підтекстовий стиль письма Селінджера. У статті зосереджено увагу на труднощах, що виникають під час перекладу підтексту та представлені шляхи їх розв'язання для досягнення максимальної адекватності передачі всіх смислів оповідання, а також циклу в цілому.

Ключові слова: підтекст, прихований смисл, психологічний та емоційний підтексти, інтертекстуальні мотиви, інтертекстуальні символи, підтекст у підтексті, переклад, адекватність.

Key words: subtext, hidden sense, psychological and emotional subtexts, intertextual motives, intertextual symbols, subtext within subtext, translation, adequacy.

Дана стаття продовжує цикл статей, присвячений інтерпретації та перекладу творів Дж. Д. Селінджера - майстра свідомо твореного підтексту. Завданнями дослідження є простежити інтертекстуальні мотиви творів Селінджера, інтерпретувати їх у контексті прихованих смислів, а також представити варіанти адекватного перекладу елементів художнього тексту, що створюють підтексти для якомога повного збереження їх у тексті перекладу. Об'єктом нашого дослідження є інтертекстуальні зв'язки творів Селінджера, а також підтекстові смисли його оповідань, предметом - комплекс художніх засобів, які створюють та підсилюють приховані плани художнього твору, їх інтерпретація та способи перекладу. Актуальність дослідження полягає у необхідності виявлення та інтерпретації міжтекстових зв'язків та прихованих смислів творів із свідомим підтекстом, що допомагає наблизитися до розуміння задуму письменника, підкреслити та увиразнити експліцитний смисл, по-новому інтерпретувати класичні літературні тексти, збудити інтерес до їх нового прочитання. У процесі перекладу розуміння та збереження імпліцитних планів художнього твору, а значить і адекватність його перекладу, залежать від правильної передачі механізмів їх створення. Проблему інтерпретації та перекладу прихованих смислів вивчали Галєєва Н. Л., Галинська І. Л., Грінцер П. А., Зорівчак Р. П., Кухаренко В. А., Попович А., Міллер Дж. та інші. Матеріалом для дослідження стало оповідання “For Esme - with Love and Squalor” з циклу оповідань Селінджера “Nine Stories” та його переклади російською мовою, виконані Суламіфью Мітіною «Дорогой Єсме с любовью - и мерзопакостью» [9], Р. Райт- Ковальовою («Тебе, Эсме, - с любовью и убожеством») [10], М. Нємцовим («Для Эсме, с любовью и скверной») [7] і український переклад Дмитра Кузьменка («Для Есмй - з любов'ю та мерзотою») [5].

Оповідання “For Esme - with Love and Squalor” розташоване шостим у збірці «Дев'яти історій». Як відомо, цикл був написаний Селінджером за канонами давньоіндійської поетики «дхвані» [3; 4], згідно якої у художньому творі створюються «додаткові, не висловлені словами образи поза тією картиною, яка створюється вживаними словами» [1: 81]. Дхвані розрізняє дев'ять поетичних настроїв, кожен з яких і був втілений письменником у дев'яти оповіданнях.

Селінджер - відомий майстер підтексту, а отже всі поетичні настрої «навіює» через імпліцитні смисли, які він реалізує у різний спосіб. Дослідивши стиль автора [11; 12], ми дійшли висновку, що улюбленими прийомами підтекстового письма Селінджера є «поліфонічні» підтексти (кілька непрямо виражених ідей або настроїв, що перетинаються і створюють додаткові смислові відтінки), художні засоби, що «проявляють» підтекст (наприклад, повтори, «асоціативні сітки», художні деталі, метафори-символи). Але інтертекстуальні зв'язки є замикаючою ланкою у творах Селінджера, кульмінацією його підтекстового письма. Міжтекстові мотиви «проявляють» прихований смисл кожного твору, дають іще більший простір для інтерпретації, адже «відкритість» текстів письменника є одночасно і засобом вираження підтексту, і його реалізацією.

Саме у творі “For Esme - with Love and Squalor” інтертекстуальність виходить на перший план, оскільки дає змогу читачеві найповніше відчути прихований поетичний настрій, що навіюється автором.

Оповідання, надруковане у 1950 році, аналізувалося критиками не рідше, ніж оповідання “A Perfect Day for Bananafish” [2: 57]. Твір розповідає історію американського солдата часів Другої світової, який знаходиться у надзвичайно пригніченому психологічному стані, і його стосунків з англійською дівчинкою Есме, котра допомагає йому пережити депресію.

Зауважимо, що творам із свідомо створеним підтекстом часто властиві певні типові риси, своєрідний «каркас», який допомагає сугерувати приховані смисли. Селінджерівське письмо - приклад саме такого «каркасу», який виконує кілька функцій одразу. По-перше, він створює тло для вибудови підтекстів, по-друге, для досвідченого і зацікавленого читача є вектором, підказкою для прочитання та інтерпретації цих підтекстів. Улюбленими прийомами створення «каркасу» у Селінджера є своєрідна структура тексту, діалоги-«айсберги», повтори, символи, алюзії і, звичайно, інтертекстуальні мотиви.

Оповідання “For Esme - with Love and Squalor” має традиційну для оповідань письменника форму: дві структурні частини, що мають різний «часопростір», темп та емоційне забарвлення. І все ж оповідання відрізняється від інших творів циклу, оскільки у першій частині, яка, традиційно для Селінджера, є діалогом-«айсбергом», маємо неквапливу розповідь головного героя, котрий описує події свого життя на самому початку війни. І тільки згодом автор уводить діалог героя і Есме, котрий, як можна зрозуміти, наповнений прихованим смислом, який досвідчений читач і має відшукати. Друга частина, сповідь героя наприкінці війни, теж не нагадує традиційний Селінджеровський діалог, а є скоріше міркуванням. Проте, така нелогічність існує лише на перший погляд, Насправді, головною формою викладу подій є все той же діалог, тільки цього разу це - розмова героя із самим собою, із внутрішнім «я». А інтерпретувати таку незвичайну форму викладу можна, звернувшись до інтертекстуальних зв'язків тексту та до метатексту. Як ми неодноразово зазначали, ці зв'язки відіграють надзвичайно важливу роль, адже об'єднують часто різні за стилем і формою твори у єдину «історію», а також здатні створювати додаткові та підсилювати вже існуючі підтекстові смисли.

Тема війни дуже близька Селінджеру, оскільки він сам брав участь у Другій світовій, працював з військовополоненими і звільняв концтабори. Очевидно, що саме доля окремого солдата, його психологічний стан та почуття, були чудово зрозумілі для письменника. Мотив людини, солдата, доля і душа якого понівечені війною, є ключовим у багатьох інших творах письменника, а передовсім у “A Perfect Day for Bananafish”. Цікавий парадокс: життя Сеймора Гласа трагічно обривається, адже він не витримує існування «після війни», у той час як сержант Ікс зрештою отримує надію на майбутнє, хоча «просвітлення» переживають обидва, і воно сходить на героїв завдяки дітям, їх чистоті і вірі у людину. З іншого боку, поетичний настрій твору “A Perfect Day for Bananafish” - любов [2: 36 - 38], а оповідання “For Esme - with Love and Squalor” - страх [2: 59 - 61]. Як же можна інтерпретувати таку невідповідність? І знову звертаємося до підтексту. У «Рибці-бананці» Селінджер використовує прийом метафори за контрастом (у давньоіндійській поетиці - «акшена») [2: 44]: Сеймор обриває своє життя, адже саме воно є джерелом страждань і болю, його вчинок - крок до нірвани, до вічного спокою і любові. Те саме «приховане протиріччя висловлювання» [2: 44] спостерігаємо в оповіданні “For Esme - with Love and Squalor”: незважаючи на надію, яку дає герою вчинок дівчинки, страх і відраза до світу, до майбутнього переповнюють сержанта Ікс - Селінджер залишає його жити, але існування людини, психіка якої скалічена війною, - суцільний жах. Таким є проявлений смисл цих оповідань, і так міжтекстові зв'язки підсилюють сугерований настрій творів.

Іще один важливий міжтекстовий мотив оповідання - діти, «як єдине спасіння від жахів людського існування» [2: 58]. Подібно до Есме, герої інших творів Селінджера відіграють ключову роль у розумінні та інтерпретації їх смислів. Так, хлопчик Тедді з однойменного оповідання [8: 149 - 174] наділений розумом і прозорливістю мудреця, він не лише змирився з недосконалістю і убогістю світу, а й здатний зрозуміти і пробачити, відчути майже божественну любов до людей. Чотирьохрічний Лайонел з оповідання “Down at the Dinghy” [8: 80 - 89] має мужність протистояти світу дорослих, проявляючи віру у батька, готовність захищати його до кінця. Ну і безперечно Сибіла з “A Perfect Day for Bananafish”, яка, як і головний герой, дивиться світ «по-іншому»: з любов'ю, без страху і умовностей [8: 27 - 39]. Цікаво, що в оповіданні “For Esme - with Love and Squalor” є майже ідентичний епізод, коли малий Чарльз, так само як і Сибіла, яка стверджує, що блакитний купальних насправді жовтий, не боїться називати речі такими, якими вони йому здаються: «He certainly has green eyes. Haven't you, Charles?» ... «They're orange," he said in a strained voice, addressing the ceiling» [8: 97]. У такий спосіб «дитячий» мотив творчості Селінджера проявляє і увиразнює підтексти його оповідань, надає їм додаткового звучання, стимулює уяву читача.

Важливий інтертекстуальний зв'язок, запропонований самим автором як «загадка» (до речі, улюблений Селінджеровський прийом творення підтексту), це - поетичний настрій «дхвані», про який ми неодноразово говорили [11; 12]. Поетичний настрій оповідання “For Esme - with Love and Squalor” - «страх», але, традиційно для Селінджера, цей настрій навіюється непомітно, завуальовано, а значить засоби його вираження слід шукати у підтексті. Так, у першій частині оповідання, страх ретельно прихований в описі життя солдат, що готуються до висадки в Європі, а також виражений в описі погоди - дощової і похмурої («the flashes of lightning», «raining even harder», «slanting, dreary rain», «rainy, rainy day», «certainly a terrible day out»). Проте страх у цій частині - нематеріальний, скоріше - це тривога, очікування чогось негативного. У другій частині страх матеріалізується: герой знаходиться у глибокій депресії, страх перед тим як жити далі позбавляє його сил. Окремо виділяється епізод, де сержант Ікс відкриває книгу Геббельса, яку залишила нацистка, читає напис, зроблений нею - «Dear God, life is hell» [8: 103], а потім дописує своєю рукою «Fathers and teachers, I ponder 'What is hell?' I maintain that it is the suffering of being unable to love» [8: 103 - 104] і відчуває страх від того, що усвідомлює значення цих слів для себе. Кульмінація навіювання страху - страху перед нациською загрозою, перед безжальністю і безглуздістю існування концентрується у цьому епізоді, проявляючи сугерований настрій.

Звернемо тепер увагу на особливості перекладу тексту оповідання з огляду на приховані в ньому плани вираження. Очевидно, що адекватний переклад творів із свідомо твореним підтекстом (котрими і є оповідання Селінджера) - це, у значній мірі, адекватний переклад тих художніх засобів та передача тих особливостей структури і форми тексту, які відповідальні за творення прихованих смислів. В оповіданні “For Esme - with Love and Squalor” визначити такі ключові точки нескладно, адже підтекст тут тісно зв'язаний з інтертекстуальністю. Так, «воєнний» підтекст реалізується через уже згадувані описи дощової погоди, що навіює відчуття безвиході та похмурих передчуттів. У другій частині - це діалог сержанта Ікс з капралом Зет (недарма замість імен автор використав математичні позначення, які підкреслюють типовість героїв), насичений специфічною, часто лайливою або безглуздою лексикою, а також опис головного героя, фактично морально знищеного війною. Порівняємо оригінал та переклади. Вдалими перекладами мовлення солдат можна вважати переклад Д.Кузьменка, який застосував просторіччя, тим самим підсиливши ефект не лише на лексичному, а й на фонетичному рівні, який в інших перекладах був втрачений:

«Ya writin' letters?» he asked X. «It's spooky in here, for Chrissake. ... «What the hell are you talkin'about?» ... «God damn it!» [8: 104]

«- Шо, листа пишеш? - спитав він Ікса. - Ну й темнота тут, чорт забирай. - Шо, до біса, ти мелеш? - Та ну тебе!» [5]

З точки зору передачі стилістичного забарвлення найбільш адекватним є переклад С. Мітіної, яка часто використовує лексеми з додатковими конотаціями:

«- Что, письмишко пишешь? - обратился он к Иксу. - Ну и темень у тебя, жуть берёт ...» або «- Эй, - сказал он, - а ты знаешь, что у тебя половина морды ходуном ходит?» (пор. «Hey,» he said. «Did you know the goddam side of your face is jumping all over the place?») [9: 364, 366].

Упевненість Селінджера у тому, що війна не приносить нічого, окрім розумової деградації та морального убозтва, підкреслюється деталями портрета головного героя: він ховається від яскравого світла («... he shielded his eyes for a moment against the harsh, watty glare from the naked bulb over the table»), його пальці дрижжать («... fingers that bumped gently and incessantly against one another»), а волосся брудне і неохайне («His hair needed cutting, and it was dirty»), навіть рухи очей вимагають величезних зусиль («A few throbbing minutes later, when he opened his eyes ...»). Найбільш яскравими виявились деталі портрету, передані С. Мітіною: «... заслонил глаза рукой от резкого, слепящего, холодного света голой электрической лампы, висевшей над столом. ... пальцы его тряслись, то и дело легонько стукаясь друг о друга. . Он оброс, волосы у него были грязные. . Прошло несколько минут, наполненных пульсирующей болью, и когда он приподнял веки ...» [9: 362, 368]. Якщо порівняти той самий опис, скажімо, з перекладом М. Нємцова, портрет виходить блідим, невиразним, а отже і сугерований настрій не буде таким інтенсивним: «Рукой прикрыл на миг глаза от резкого, многоваттного света голой лампочки над столом. ... Взял из пачки на столе сигарету и прикурил - пальцы его мягко и беспрестанно терлись друг о друга.... Пора подстричься, вымыть волосы. ... Несколько тряских минут спустя, когда глаза открылись ...» [7]. Такий порівняльний аналіз переконливо доводить, що виразність перекладу деталей, які творять підтекст, прямо пропорційна ступеню виразності самих прихованих смислів, а значіть і ступеню їх адекватності.

«Дитячий» мотив передано насамперед через розмову-«айсберг» у Лондонському кафе, яка відбулася між сержантом Ікс, Есме та її братом. Тут важливою є насамперед мова героїв: на тлі небагатослівного, майже безтілесного головного героя, мова дівчинки привертає увагу: вона насичена емоційно-оціночною лексикою, синонімами і каламбурами, що були б доречнішими в устах дорослого, але саме це і створює потужну енергетику дитячої душі. Коментар автора щодо поведінки Есме - занадто дорослої, і навіть загадкової, - підсилює враження незвичайності і важливості цього персонажу. А отже підбір відповідної лексики при перекладі повинен бути надзвичайно точним. Якщо в оригіналі Есме часто вживає слова «extremely», «exceedingly», «terribly», «absolutely», тощо, то у перекладах також маємо еквівалентний синонімічний ряд, проте реалізується він дещо по-різному. Розглянемо уривок з оповідання: "Charles misses him exceedingly," Esme said, after a moment. "He was an exceedingly lovable man. He was extremely handsome, too. Not that one's appearance matters greatly, but he was. He had terribly penetrating eyes, for a man who was intransically kind" [8: 98]. А тепер порівняємо його з варіантами перекладу: «Шарль неймовірно сумує за ним, - сказала Есме після паузи. - Він був неймовірно приязною людиною. І ще надзвичайно вродливий. Не те, щоб зовнішність кого-небудь багато значила, але він був красивий. Мав жахливо проникливі очі, як на людину з такою без-дон-ною добротою» [5]; «- Чарлз тоскует по нем невероятно, - сказала Эсме после короткой паузы. - Он был невероятно обаятельный человек. И чрезвычайно красивый. Внешность, конечно, не главное. А всё же он был необыкновенно красив. У его был ужасно пронзительный взгляд для человека с такой им-мо- мент-но присущей добротой» [9: 356 - 357], «- Чарлз скучает по нему до чрезвычайности, - через секунду произнесла Эсме. - Он был чрезвычайно милый человек. И до крайности привлекательный внешне к тому же. Не то чтобы внешность много значила, но все же. У него был сугубо проницательный взгляд - для человека, по существованию своему доброго» [7] та « - Чарльз неимоверно тоскует по нем, - сказала Эсме минуту спустя. - Он был неимоверно привлекательный человек. И он был исключительно хорош собой. Не то чтобы внешняя красота имела решающее значение, но он был красив. У него был ужасно пронизывающий взгляд - для человека, который был феноминально добр» [10]. У перших двох перекладах збережені і повтори синонімів і їх конотаційні значення, проте у тестах М. Нємцова та Р. Райт-Ковальової вибір синонімічних еквівалентів є стилістично більш вдалим, адже надає мовленню дівчинки ту парадоксальну «книжковість», невластиву дітям, яку хотів підкреслити автор. Іще одне вдале рішення Райт-Ковальової - перекручене «розумне» слово «феноминально» замість неіснуючого «intransically», яке підкреслює дитячу наївність Есме [10]. Так само доречним є вживання Мітіною слова «им-мо-мент-но», яке вочевидь нагадує філософське «имманентно», ефект абсурдності якого підсилено графічно [9: 357].

Відомо, що Селінджер особливу увагу надавав заголовкам своїх творів, які, так само як і кінцівка, мали посилати думки читача вглиб тексту, змушувати його шукати приховані плани. Назва “For Esme - with Love and Squalor” не є винятком. Те, що герой присвячує твір дівчинці, підкреслює її роль у його житті, але для перекладача особливим викликом є слово «squalor», яке згодом обігрується у тексті, але не прояснює, а лише заплутує оповідання. Есме, дізнавшись, що сержант Ікс - письменник (до речі, знову інтертекстуальний мотив, адже більшість головних героїв Селінджера - художньо обдаровані особистості), просить написати для неї щось, що містить багато «squalor». Словник дає наступні визначення цього слова: 1) «бруд», «занедбаність», «бідність», «убогість»; 2) «моральне убозтво», «моральна слабкість». Цілком ймовірно, що Селінджер навмисне вклав це слово в уста дівчинки, адже незважаючи на манеру сипати «розумними» репліками, вона не повністю розуміє (а може і зовсім не розуміє) це багатозначне і рідковживане літературне слово. І такий парадокс вкупі з повторами на протязі тексту та сильною позицією у заголовку вказує на прихований смисл, який письменник пропонує розкрити. Очевидно, що Селінджер натякає на убозтво світу, який скалічує таких як сержант Ікс. З іншого боку, це слово, вимовлене маленькою дівчинкою, символом спасіння, не повинно звучати грубо, «брудно», адже для цього автор міг обрати більш буденне слово. Як же вирішують цю проблему перекладачі? С. Мітіна добирає слово «мерзость» («Для Эсме с любовью и всякой мерзостью») [9], М. Ковальова - «убожество» («Тебе Эсме, с любовью и убожеством») [10], Д. Кузьменко пропонує лексему «мерзота» («Для Есмй - з любов'ю та мерзотою») [5], але жодне зі слів не має відтінку літературності, «книжковості» стилю. Цікаво, і на наш погляд дуже вдало, добирає еквівалент Максим Нємцов («Для Эсме, с любовью и скверной») [7]. «Скверна» - звучить водночас урочисто-підненсено і відразливо, та ще й імітує звучання оригінального слова на фонетичному рівні. Отже, бачимо, як вдала знахідка перекладача одразу наближує читача до прихованих планів художнього тексту, дає поштовх для подальших роздумів.

Не можна забувати і про настрій «страху», який сугерує Селінджер, а значить, адекватний переклад елементів тексту, відповідальних за цей настрій, наблизить читача до емоційного стану, запропонованого письменником. Передовсім це саме слово «fright» («with fright that ran through his whole body» [8: 104]), яке має різні словникові відповідники: «сильний раптовий переляк», «страх», «тривога». Ситуативно ці значення переплітаються, адже герой відчуває раптовий переляк через усвідомлення дійсності, і від цього страх охоплює усе його тіло. Тому для перекладача важливо не тільки перекласти саме слово, а й передати зміну емоційного стану, який переживає герой і якій навіюється читачеві. У перекладах знаходимо еквіваленти: « - и страх прокатился волной по всему его телу...» [9: 363], « - с испугом, пронзившми всё тело...» [7], «... с ужасом, который пронизал его с ног до головы.» [10], « - зі страхом, який пронизав усе його тіло.» [5]. Всі наведені фрагменти достатьньо адекватно передають емоційну кульмінацію, але з точки зору передачі додаткових значень слова «fright», лексеми «страх» та «ужас» є більш вдалими.

Кінцівка оповідання написана у дусі дзенської філософії (відомо, що Селінджер захоплювався дзен-буддизмом [6]) інтелектуального просвітлення - «саторі», що часто викликається абсурдним словом або вчинком [2: 61]. У тексті оповідання таким засобом є послання, написане Чарльзом в кінці листа: інтертекстуальний мотив підтекст оповідання

«HELLO HELLO HELLO HELLO HELLO HELLO HELLO HELLO HELLO HELLO LOVE AND KISSES CHALES» [8: 110].

Дитячий прояв привітності викликає у героя «екстаз», усвідомлення власного «я», поштовх до життя, а тому безглуздість послання абсолютно необхідно передати у перекладі. Вдалими варіантами з цієї точки зору є переклади Р.Райт-Ковальової:

«ПРИВЕТ ПРИВЕТ ПРИВЕТ ПРИВЕТ ПРИВЕТ ПРИВЕТ ПРИВЕТ ПРИВЕТ ПРИВЕТ ПРИВЕТ ЛЮБЛУ ЦУЛУЮ ЧАЛЬЗ» [10]

та С.Мітіної:

«ЗДРАСТУЙ ЗДРАСТУЙ ЗДРАСТУЙ ЗДРАСТУЙ ЗДРАСТУЙ ЗДРАСТУЙ ЗДРАСТУЙ ЗДРАСТУЙ ЗДРАСТУЙ ЗДРАСТУЙ

ПРИВЕТ ЦИЛУЮ ЧАЛЗ» [9: 369], які підсилюють емоційність та відчуття абсурдності ситуації шляхом уведення додаткових орфографічних помилок, що у даному випадку є цілком виправданим.

Отже, можемо зробити декілька важливих висновків. По-перше, у творах із свідомо твореним підтекстом, письменник використовує низку художніх засобів, що працюють на створення прихованих смислів. Тому для адекватної передачі всіх смислів таких художніх творів під час перекладу перекладачеві необхідно знати подібні типові засоби і звертати на них особливу увагу. У Селінджера такими улюбленими прийомами є «діалоги-айсберги», повтори, лексеми-символи, лексеми метафори, гра слів, заголовок, «прикінцева загадка», тощо). Важливим також є метатекст, адже він часто створює тло для вибудови підтексту. Якщо говорити про твори Селінджера, то таким метатекстовим фоном є філософія дзен-буддизму і канони давньоіндійської поетики «дхвані». Інтертекстуальність - ключова риса художніх творів з підтекстами, вона увиразнює смислові вектори художнього тексту, збагачує і стимулює сприйняття твору «досвідченим» читачем. Тому, з одного боку, перекладач повинен досліджувати інтертекстуальні зв'язки подібних творів, а з іншого - забезпечити читача необхідними інтертекстовими даними за допомогою посилань та післятекстового коментаря. Без підтекстів, інтертекстуальних зв'язків та метатекстуальності неможливо уявити сучасні художні тексти, а отже перспективою наших подальших досліджень може стати інтерпретація та вивчення специфіки адекватної передачі інших творів наділених такими особливостями.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Баранников А. П. Индийская филология. Литературоведение / А. П. Баранников. - М. : Издательство восточной литературы, 1959. - 329 с.

2. Галинская И. Л. Философские и эстетические основы поэтики Дж. Д. Сэлинджера / И. Л. Галинская. - М. : Наука, 1975. - 110 с.

3. Гринцер П. А. Основные категории классической индийской поэтики / П. А. Гринцер. - М. : Наука, 1987. -

312 с.

4. Гринцер П. А. Теория эстетического восприятия («раса») в древнеиндийской поэтике / П. А. Гринцер // Вопросы литературы. - 1966. - №2. - С. 134 -150.

5. Селінджер Дж. Д. Для Есмй - з любов'ю і мерзотою. Пер. з англ. Д. Кузьменка [Електронний ресурс] /

Дж. Д. Селінджер // Журнал «Всесвіт», №7-8, 2009. - Режим доступу: http://www.vsesvit-

joumal.com/index.php?id=613&Itemid=2&option=com _content &task =view - Назва з титул. екрана.

6. Судзуки Д. Основы Дзэн-буддизма / Д. Судзуки. - Бишкек, 1993. - 265 с.

7. Сэлинджер Дж. Д. Собрание сочинений. Пер. с англ. М. Немцова [Електронний ресурс] / Дж. Д. Сэлинджер. - М. : Эксмо, 2008 - Режим доступу:

http://knigolib.com/wp-content/uploads/2014/02/Selindzher_Sobranie_sochineniy.473841.epub - Назва з титул. екрана.

8. Сэлинджер Дж. Избранное / Дж. Сэлинджер. - М.: Прогресс, 1982. - С. 53 - 66.

9. Сэлинджер Дж. Над пропастью во ржи; Выше стропила, плотники: Повести. Рассказы / Дж. Сэлинджер. - М. : ТЕРРА, 1997. - С. 347 - 370.

10. Сэлинджер Дж. Д. Тебе, Эсме, - с любовью и убожеством // Сэлинджер Дж. Девять рассказов. Пер. з англ. Р. Райт-Ковалёвой / Дж.Д. Сэлинджер. - М. : Эксмо - Пресс, 2013. - 256 с. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://bookz.ru/authors/selindjer-djerom/tebe-es_571/1-tebe-es_571.html - Назва з титул. екрана.

11. Тарнавська М. М. Емоційний підтекст та труднощі його перекладу (на матеріалі оповідання Дж. Д. Селінджера «Тедді») / М. М. Тарнавська // Наукові записки. - Вип. 104. - Ч.1. - Серія : Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград, 2012. - С. 191 - 196.

12. Тарнавська М. М. Інтертекстуальність прихованих смислів оповідань Селінджера та їх переклад (на матеріалі оповідання Дж. Д. Селінджера “Just Before the War with the Eskimos”) / М. М. Тарнавська // Наукові записки. - Вип. 126. - Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград, 2014. - С. 257 - 262.

Размещено на Allbest.ru