Категорії міфопоетичного простору: локус, місце, місцевість, територія
Визначення структури міфопоетичного простору. З'ясування відмінних особливостей у значеннях понять "місце" та "простір", "місце" та "місцевість", "місце" та "локус". Розкриття особливостей аналізованих категорій для просторової моделі художнього світу.
Рубрика | Литература |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 05.03.2018 |
Размер файла | 28,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Категорії міфопоетичного простору: локус, місце, місцевість, територія
Людмила Дядченко, асп. (Київ)
Анотація
місце простір локус міфопоетичний
Стаття розглядає структуру міфопоетичного простору. Окремий акцент робиться на з'ясуванні відмінних особливостей у значеннях понять «місце» та «простір», «місце» та «місцевість», «місце» та «локус». У результаті зроблено висновок, що відбулось неправомірне ототожнення понять «простір» та «місце», а також з 'ясовано їхні відмінності.
Ключові слова: міфопоетичний простір, локус, місце, місцевість, територія.
Аннотация
Статья рассматривает структуру мифопоэтического пространства. Отдельный акцент делается на выяснении отличительных особенностей в значениях понятий «место» и «пространство», «место» и «местность», «место» и «локус». В результате сделан вывод, что произошло неправомерное отождествление понятиіі «пространство» и «место», а также установлено их различия.
Ключевые слова: мифопоэтическое пространство, локус, место, местность, территория.
Annotation
The article considered a structure of mythopoetic space. Certain emphasis is placed on ascertaining the distinguishing features in the meaning of concepts of "place" and "space", "place" and "areas", "place" and "locus". As a consequence a conclusion is made that, there was the undue identification o f concepts of "space" and "place ", and also revealed their differences.
Keywords: mythopoetic space, locus, place, areas, territory.
Виклад основного матеріалу
Зважаючи на те, що міфопоетичний простір - негомогенний і характеризується цілою низкою особливостей, мета статті - дослідити його структуру, категорії «місце», «місцевість», «локус» та «територія».
Актуальність та наукова новизна дослідження полягає в тому, що у статті вперше порівняно такі категорії міфопоетичного простору, як «локус», «місце», «місцевість» і «територія», розкрито їх особливості для просторової моделі художнього світу та відмінності.
Міфопоетика простору має винятково важливе значення у створенні художньої картини світу літературного твору. У міфопоетичному просторі, на думку російського дослідника чарівної казки Шинкаренка, «фізичний простір набуває багатовимірності за рахунок того, що він із нероздільного потоку чуттєвих переживань як певного єдиного цілого перетворюється на множинність елементів навколишнього світу, кожному з яких відповідає знак зі смислом» [Шинкаренко 2005: 106]. У міфопоетичному просторі визначальну роль відіграють дорефлексивні звернення до світу, простір уяви, надій та бажання. Топоров зазначає, що простір міфопоетичний відмінний від того, який уявляється людині під тиском наукових поглядів, і має свою структуру: «Він завжди заповнений і завжди предметний; поза предметами його не існує» [Топоров 1997: 341].
Традиційно міфопоетичний простір прийнято вважати таким, що складається з топосів, які не перетинаються, адже між ними наявні різноманітні границі. Місце розташування суб'єкта в літературознавстві приймається як даність, однак не як проблема. Таким чином, відбулось неправомірне ототожнення понять «територія», «місце» та «простір».
Саме Ентоні Гідденс вводить поняття «локала», розробляючи концепцію простору. Дослідник переконаний, що поняття «місце» використовується неадекватно географами, які не розглядають поняття «місце» з координацією простору. Гіденс стверджує, що локали є «розміщення взаємодій, включаючи фізичні аспекти розташувань - їх «архітектуру» - в якій сконцентровані системні аспекти інтеракції та соціальних відносин» [Giddens 1985: 12]. Локалами, за дослідником, можуть бути як житлові приміщення, так і «масштабні соціальні агрегати, такі як національні держави та імперії» [Giddens 1985: 39]. Отож у малих локалах стає доступною взаємодія з іншим, а кожен такий локал має свою функцію за місцем розташування (так, кухня - локал, де готують їсти). У цьому ж напрямку мислить і Бенно Верлен, за яким локал - «специфічний для певної діяльності фрагмент простору, для якого характерний визначений зразок упорядкування матеріальних даностей та індивідів, що взаємодіють. <...> матеріальний контекст чи констеляція дії, якому контекстові або констеляції інтерсуб'єктивно однаково приписується специфічне соціальне значення» [Werlen 1995: 168]. Щоправда Верлен пропонує замість терміна «локал» вживати його аналог - «арена» або «сцена». Таким чином, локал - це єдність фізичного середовища та його осмислення. Локал займає певний обмежений простір (будинок, місто, держава).
Тлумачний словник української мови визначає місце як «простір земної поверхні, зайнятий або який може бути зайнятий ким-, чим-небудь» і далі: «Певна площина, спеціально влаштована для того, щоб на ній розміститися» [Словник української мови 1970-1980: 751]. Цікаво, що усі значення передбачають, що місце комусь належить, а вираз «бути на чиємусь місці» означає буквально бути в тій же ситуації, що й інший. Саме у зв'язку з місцем Гайдеггер вживає термін «часовість», яку розуміє як вихідний час: «Не час пришпилений до місця, а часовість є умовою можливості того, що датування може прив'язати себе до просторово- місцевого, саме так, що останнє обов'язкове для кожного як міра» [Хайдеггер 2003: 465-466].
На відміну від локала, місце, як доречно зауважив Пред, «завжди передбачає присвоєння і трансформацію простору <...> місце характеризується безупинним потоком людської практики» [Pred 1985: 237]. Місце, на думку Преда, пов'язане з біографією суб'єкта: «Є відчуття місця, але не як чогось зовсім самостійного, а як феномена, що є частиною становлення індивідуальної свідомості» [Pred 1985: 30]. Іншими словами, те, що кухня, наприклад, призначена, для приготування та споживання їжі, не означає, що тут не можна робити чогось іще. Тобто місце не тотожне своїй функції, даній у практиці користування: «не одні тільки окремі місця, а й простір як такий не тотожний нашим більш чи менш обмеженим ідеям та схемам», - уточнив філософ Филиппов [Филипов 2008: 239]. Тобто, те, що поріг сприймається в літературознавстві як місце, яке розділяє різні види просторів, ще не означає, що тут якийсь персонаж не може, наприклад, заснути. Але як переконує Филиппов, «Якщо “в цьому місці й у цей час” відбувалось щось “зовсім інше”, то це вже не “те ж саме місце”» [Филипов 2008: 250]. Тобто смисл місця змінюється, а пам'ять про нього лишається. Звернімо увагу, що як елемент території, який далі не розкладається, місце має риси території [Филипов 2008:231].
Для Гайдеггера поняття місця пов'язане з поняттям присутності: «“Тут”, “там” і “ось” - первинно не чисті місцеві визначення внутрішньосвітового наявного в просторових точках сущого, а риси вихідної просторовості присутності. Передбачувані прислівники місця є визначення присутності, вони мають первинно екзистенціальне та некатегоріальне значенім» [Хайдеггер 2003: 143]. Для філософа самі предмети є місцями, а не лише їх займають: «Присутність - буквально - займає простір. <...> Своє особливе місцерозташування вона визначає завжди так, що з простягнутого простору повертається до “позиції”, яку зайняла» [Хайдеггер 2003: 412]. Російська дослідниця Шутая аналізує «місце присутності», що виокремив Лотман, рисами якого є рутинність, тривала нерухомість у замкненому просторі, монотонні дії: «Хронотопні характеристики місця присутності <...> сприяють розвитку автокомунікації, тобто звернення героя до самого себе, своїх спогадів, своєї совісті» [Шутая 2005: 73].
Безперечно, місце - це те, звідки й куди хтось перемістився. Фактично об'єктивація місця забезпечується переміщенням, яке потребує часу. Саме у зв'язку з місцем доцільно говорити про поняття «хронотоп», яке психолог О.Ухтомський запозичує з фізики як ідею про єдність простору й часу на базі швидкості світла і вперше вживає у значенні синкретичної категорії психологічного простору та часу людини. Тут майбутнє, минуле й теперішнє поєднує в собі людина. Бахтін називає хронотопом взаємозв'язок часових і просторових відношень, стверджуючи, що дослівно хронотоп - «часопростір» [Бахтин 1979: 234], проте топос - це не простір, а місце, на чому наголосив і Щукін [Щукин 2004]. Топоров зазначає, що поняття хронотопу, що його ввів у літературознавство Бахтін, «не більш, ніж метафора відносно чотиривимірного континууму теорії відносності» [Топоров 1983: 231].
Як підкреслював Гайдеггер, буття передбачає можливість відношення двох об'єктів в просторі один до одного за їхнім місцем: «Вода і склянка, одяг і шафа є однаково «в» просторі «при» місці. Це буттєве відношення можна розширити, напр.: лава в аудиторії, аудиторія в університеті, університет у місті й т.д. до: лава «у світовому просторі» [Хайдеггер 2003: 72-73]. Йдеться про ієрархію місць, для якої потрібен простір загалом. Так, бачення людиною своєї частини-цілого (будинок - квартира - квартал) формує її загальне бачення простору.
Як і Гайдеггер, так і Штрокер, розрізняють у просторі місце («розміщення того, що перебуває в нас у розпорядженні» [Strieker 1965: 59]) та місцевість (певну нечітко окреслену область, де розташовується об'єкт): «До протяжності присутності належить самоспрямоване розкриття чогось схожого до місцевості» [Хайдеггер 2003: 412]. Під місцевістю Гайдеггер розуміє «куди можливої належності світового наявного, розташовуваного засобу» [Хайдеггер 2003: 412]. Місцевість розкривається в можливих туди й сюди. Штрокер наголошує: «Місце суб'єкта визначене його місцевістю. Проте воно визначене нею не точно. Це не точкове Де, але Десь у межах своєї місцевості» [Strieker 1965: 61]. Таким чином, світ пізнається від ближнього простору до більш дальнього, а сам простір суб'єкт бачить як своєрідну ієрархію місць - у більшому розташовується менше, в меншому - ще менше, - за принципом матрьошки аж до певної точки, якою може слугувати сам суб'єкт, що водночас нічого вже не вміщує в себе, але в ньому - і весь світ. На відміну від інших видів простору, для міфопоетичного простру «тут» і там» - не обов'язково різні місця. Річ у тому, що хоч суб'єкт і перебуває тут, він зайняв певне місце, яке може змінити на десь там завдяки свідомості. Тобто суб'єкт не вибирає собі друге тут, а може перетворювати там на тут.
За Бахтіним, людина займає певне місце, з якого «час і простір індивідуалізуються» [Бахтин 1986: 126]. Фактично, це точка на площині. Але якщо таких точок багато, чи можна говорити про місцевість? Гайдеггер зазначав, що «Місце і множинність місць не можна витлумачити як де своєвільної наявності предметів. Місце є завжди визначене «туди» й «сюди» приналежності засобу» [Хайдеггер 2003: 124-125]. Ате, «куди» Гайдеггер називає областю: «“В області чого” означає не лише “у спрямованості на”, але разом в оточенні чого, що розташовується в цьому напрямку. Напрямком і віддаленістю... місце, що конституюється, вже орієнтоване на визначену область всередині неї» [Хайдеггер 2003: 125]. Області не виникають, а завжди виявляються в окремих місцях.
Верлен наполягає, що важлива саме система відліку (простір), оскільки в одному просторі змінюється ландшафт, а в другому суб'єкт щось купує; стверджуючи, що інколи треба кілька систем відліку (просторів) одночасно. Просторова закріпленість об'єкта в певному місці його присутність, і немає в одному просторі місця для ще одного ж такого самого об'єкта. Таким чином, об'єкт і місце, яке він займає, стає центром простору, а місцевість постає маршрутом переміщення і передбачає єдність обстановки, де розгортаються події і переживання, з суб'єктом, який це переживає.
Тепер перейдімо до розгляду поняття «територія». Тлумачний словник пояснює термін «територія» так: «Частина земної кулі (суходіл, води й повітряний простір над ними), що належить певній державі або входить до складу якої-небудь частини світу. <...> Простір, на якому поширені певні явища» [Словник української мови 1970-1980: 86]. Отож якщо в художньому творі для певної ділянки простору характерні одні й ті ж повторювані властивості, події, манера поведінки суб'єкта, то є підстави називати таку ділянку простору територією. Саме такі специфічні для однієї території риси є абсолютно непритаманними для другої. Тому Едвард Саїд просторове окреслення території називає універсальною моделлю, оскільки це уявне протиставлення між «ми» та «вони» [Саїд 2001]. Та ж територія може сприйматися різними суб'єктами неоднаково, оскільки (як доводить Верлен) простір - не річ, а схема класифікації [див. Werlen 1995].
Таким чином, міфопоетичний простір не безструктурне місце, а певна організована реальність, яка має внутрішню впорядкованість та будову. Узагальнюючи сказане, можна виснувати, що локус передає єдність фізичного середовища та його осмислення; а топос є локусом, який присвоює суб'єкт, і, взаємодіючи з простором, не є тотожний йому. Натомість місцевість - маршрут переміщення, що передбачає єдність обстановки, де відбуваються події, та суб'єкта, що їх переживає; а територія - місцевість, на якій поширені певні явища. У подальших дослідженнях доцільно детальніше розглянути ці поняття і їх встановлені особливості та з'ясувати наскільки застосування поняття «хронотоп» універсальне щодо міфопоетичного простору.
Література
1. Бахтин М. М. К философии поступка / М. М. Бахтин 11 Философия и социология науки и техники: 1984-1985. М., 1986.
2. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по исторической поэтике / М. М. Бахтин // Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. С. 234-407.
3. Саїд Е. Орієнталізм / Едвард Саїд ; [пер. з англ. В. Шовкун]. К.: «Основи», 2001. 511 с.
4. Словник української мови: в 11 т. / [ред. І. Білодід]. К.: Наукова думка, 1970-1980. Т. 4. 1973. 840 с.
5. Топоров В. Пространство и текст / Владимир Топоров // Текст: семантика и структура. М.: Наука, 1983. С. 227-284.
6. Топоров В. Н. Пространство // Мифи народов мира: энциклопедия. М.: Советская энциклопедия, 1997. Т. 2. С. 341-342.
7. Филипов А. Ф. Социология пространства / А. Ф. Филипов. Санкт-Петербург: «Владимир Даль», 2008. 274 с.
8. Хайдеггер М. Бытие и время f M. Хайдеггер ; [пер. с нем. В. В. Бибихина]. Харьков: «Фолио», 2003. 503 с.
9. Шинкаренко В. Д. Смысловая структура социокультурного пространства: Миф и сказка / В. Д. Шикаренко. М.: КомКнига, 2005. 208 с.
10. Шутая Н. К. Сюжетные возможности хронотопа «присутственное место» и их использование в произведениях русских классиков XIX в. (на примере прозаических произведений А. С. Пушкина, Н. В. Гоголя и Л. Н. Толстого) / Н. К. Шутая// Вестник моек. ун-та. Сер. 9, Филология. М.: Издательство Московского государственного университета, 2005. № 5. С. 64-75.
11. Щукин В. Г. О филологическом образе мира (философские заметки) / В. Г. Щукин // Вопросы философии. М.: Наука, 2004. № 10. С. 47-64.
12. Giddens A. A Contemporary Critique of Historical Materialism. Vol. 2. The Nation State and Violence / Anthony Giddens. Cambridge: Polity Press, 1985. 399 p.
13. Pred A. R. Place, practice, and structure: Social and spatial transformation in southern Sweden 1750-1850 / Allan Richard Pred. New York: Barnes and Noble, 1985. 300 c.
14. Schutz A. The Structures of the Life-World (Strukturen der Lebenswelt) / Alfred Schutz, Thomas Luckmann; [translated by Richard М. Zaner, Н. Tristram Engelhardt, Jr. Evanston]. IL: Northwestern University Press, Evanston, 1973. 335 p.
15. Strieker В. H. Asinarii / Bruno Hugo Strieker. Leiden: E. J. Brill, 1965. 75 p.
16. Werlen B. Sozialgeographie alltaglicher Regionalisierungen Bd. 1: Zur Ontologie von Gesellschaft und Raum / Benno Werlen. Stuttgart: Franz Steiner Verlag, 1995. 262 p.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Традиційний підхід до вивчення простору в художній літературі. Специфіка художнього простору у постмодерному романі. Позаміський простір, міські хронотопи в романі Ю. Андруховича "Рекреації". Простір "реальної" та підземної Москви в романі "Московіада".
дипломная работа [85,7 K], добавлен 07.11.2010Аналіз складових художнього світу драматичної поеми І. Кочерги "Свіччине весілля". Характеристика головних дійових осіб драми. Дослідження особливостей творення автором інших персонажів. Опис світу природи, речей, інтер’єру, художнього часу і простору.
курсовая работа [83,4 K], добавлен 20.08.2015Визначення проблематики і поетики п'єси "Матінка Кураж та ті діти". Місце досліджуємої драми у творчості Бертольда Брехта. Характеристика головної героїні маркітантки Анни Фірлінг. Поняття "діти матінки Кураж" і його ідейно-проблематичне навантаження.
курсовая работа [47,7 K], добавлен 06.10.2012Особливості побутової психології людини, що яскраво зображені у казці Людвіга Тіка "Білявий Екберт". Просторовий аналіз статичних образів дому, кімнати, горища у казці німецького письменника. Відображення простору як філософської категорії мрії.
творческая работа [17,5 K], добавлен 22.11.2010Роль Сергія Жадана в сучасному українському культурному житті. Особливості сюжетно-композиційної побудови роману Сергія Жадана "Ворошиловград". Міф пострадянського простору як важливий чинник побудови сюжету. Розвиток стилетвірних елементів письменника.
курсовая работа [118,4 K], добавлен 09.12.2013Місце алюзій у системі художніх засобів постмодернізму та його інтертекстуальність. Шляхи формування творчості Тома Стоппарда. Композиційні особливості п'єси "Розенкранц і Гільденстерн мертві", переосмислений образ Гамлета і ознаки комедії абсурду.
курсовая работа [65,0 K], добавлен 28.08.2009Поняття "мовна картина світу". Способи мовної реалізації концептуального простору в "Тригрошовому романі" Б. Брехта. Концептосфера художнього тексту. Семантична структура бінарних опозицій. Брехтівське художнє моделювання дійсності. Основний пафос роману.
курсовая работа [423,8 K], добавлен 29.10.2014Розгляд проблем гендерної рівності в літературі. Визначення ролі "жіночої літератури" в історико-культурному процесі України. Місце "жіночої прози" в творчості Ірен Роздобудько. Розробка уроку-конференції з елементами гри по темі "Розкриття місії Жінки".
курсовая работа [3,0 M], добавлен 20.03.2011Питання часу та його зв'язок з творчою діяльністю. Проблеми лінгвістичного трактування часу та особливостей функціонування у мові часових поняттєвих категорій. Темпоральна метафора як засіб відтворення художнього часу в романі Тайлер The Clock Winder.
курсовая работа [46,9 K], добавлен 19.10.2010Відсутність дієслів сприйняття, які відображають позицію суб’єкта - ознака мінімальної суб’єктивності у відтворенні простору в художньому тексті. Префікси локальної семантики, що слугують для репрезентації тривимірності простору в казках Г. Гессе.
статья [21,7 K], добавлен 07.02.2018Казкові оповідання: жанрові особливості. Відмінність та особливості побудови семантичного простору у казках "Червоний Капелюшок" Шарля Перро та "Вовк" Марселя Еме: макроситуації та персонажі. Зіставлення структури концепту "вовк" у досліджуваних казках.
дипломная работа [74,8 K], добавлен 04.02.2016Місце народження Уолта Уїтмена. Перші уявлення про художні прози. Заснування місцевого тижневика "Довгі острові" в Хантінгтоні, написання серії газетних нарисів під назвою "Sun". Збірка віршів "Листя трави". Почуття спорідненості з усіма людьми світу.
презентация [123,3 K], добавлен 03.04.2012Ідейно-образний рівень ліричного твору. Творчість Ліни Костенко в ідейно-художньому контексті літератури. Форма художнього твору, її функції. Проблема вини і кари у драматичній поемі. Специфіка категорій часу й простору. Аналіз віршів письменниці.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 30.10.2014Література постмодернізму та її ознаки. Творчість Пауло Коельо у літературі постмодернізму. "Алхімік" у творчості Пауло Коельо. Осмислення художнього світу П. Коельо. "Мутація" жанрів, часу й простору, поєднання істин багатьох культур, релігій, філософій.
курсовая работа [66,5 K], добавлен 01.05.2014Образ рідного краю в кіноповісті як вираження міфопоетичного мислення О. Довженка. Духовна велич людини в "Зачарованій Десні". Трагедійний образ України та концепція національного буття в творі. Міфологічні та фольклорні витоки образів-символів твору.
дипломная работа [141,5 K], добавлен 10.04.2014Дослідження сутності цитації чужого тексту - одного із засобів зображення реального світу, ситуації й одночасно способу осягання її глибини. Особливості цитування документів, читача, Г. Вінського у творі Л.Н. Большакова "Повернення Григорія Вінського".
реферат [24,6 K], добавлен 20.09.2010З`ясування значення поняття художнього образу, засобів втілення його у поетичному творі. Аналіз образу радості в творчості українських поетів. Дослідження даного образу у пейзажній ліриці збірки В. Стуса "Зимові дерева". Особливості розкриття теми.
курсовая работа [61,0 K], добавлен 06.05.2015Вплив письменників-лікарів на стан культури XX ст., дослідження проблеми активного залучення лікарів до художньої творчості. Місце в літературному житті України Михайла Булгакова, Миколи Амосова, Модеста Левицького. Літературні твори Артура Конан Дойля.
реферат [25,8 K], добавлен 08.10.2011Місце видатного українського письменника, поета, філософа Івана Франка в українському національному русі, розвитку української культури, соціально-політичної та філософської думки. Роки життя та навчання. Літературна та просвітницька діяльність.
презентация [534,1 K], добавлен 09.12.2013Поняття дискурсу, його типологія. Зміна поколінь і нові естетичні орієнтири у літературі кінця ХХ – початку ХХІ ст., перехід до соціальної тематики. Місце жінки у персонажній парадигмі письменника. Галерея чоловічих образів у контексті нової епохи.
дипломная работа [67,4 K], добавлен 10.01.2014